Правова держава: основні ознаки правової та соціальної держави

Питанням вивчення поняття «правової держави» займається окрема галузь науки – теорія держави і права. Вчені цієї галузі вивели своє розуміння цього терміна. Правова держава — це суверенна політична, територіальна організація влади, яка може існувати тільки в цивільному демократичному суспільстві, і базується на основі соціально-справедливого права.

Така форма організації державного управління має на увазі:

1. Реалізацію прав, свобод. Законних інтересів людини.
2. Реалізацію прав громадянського суспільства.
3. Взаємна відповідальність держави та людини.

Україна, оголосивши себе правовою державою, автоматично взяла на себе зобов’язання відповідати всім висунутим до такої країни вимогам. У самій Конституції зазначено, що зараз Україна знаходиться на шляху становлення і тільки прагне до такого статусу.

Вчені вважають, що правова держава — це утопія, якої неможливо досягти. Суспільство, в якому нічиї права не порушуються, а все несуть один за одного взаємну відповідальність утопічно. Проте, не дивлячись на недосяжність мети, всі країни повинні прагнути стати ближче до істинного правової держави, щоб прогресувати та ставати краще.

Ознаки правової держави

Всі ознаки правової держави можна розділити на дві групи: соціальні і формальні (організаційні). Перша група лежить на поверхні та видно кожному громадянину, безпосередньо залежить від більшості живуть в країні людей. Формальні ознаки належать юрисдикції держави, і їх виконання безпосередньо залежить від органів влади.

До соціальних ознак відносять:

1. У всіх громадян повинен бути високий рівень правової культури, правової освіти.
2. Право і закон повинні займати в суспільстві чільне місце.
3. Людина і держава повинні перебувати у відносинах взаємної поваги і взаємної відповідальності.
4. Конституція закріплює і захищає основоположні права людини.
5. Ніхто не обмежує демократію, право слова, право на політичну діяльність та інше.
6. Право будується на постулаті «Людина може робити все, що не заборонено законом».

Формальних ознак правової держави менше, але вони не менш важливі для формування такої моделі суспільства:

1. Всі громадяни юридично захищені. Право на захист виходить незалежно від віку, соціального статусу.
2. Громадянське суспільство і парламент як його представник стоїть вище держави і його апарату.
3. Судові органи мають високий рівень довіри і влади.
4. Функціональні повноваження чітко розподіляються між органами влади, їх відгалуженнями.

Правова держава може з’явитися тільки там, де вже існує демократія, де права людини захищаються, ставляться на чолі кута. Якщо соціалістичне, тоталітарна, релігійна держава оголосила себе правовою, така заява не матиме юридичної сили, тому що воно буде суперечити існуючому політичному строю.

Базові принципи

Крім організаційних ознак правової держави також характеризує ряд ознак, від яких органи влади та прості громадяни не повинні відходити у своїх щоденних справах.

Ознаки відображають загальний настрій, який проявляється в реформах, рішеннях уряду, звичайному повсякденному житті громадян.

1. Правова рівність
   Відповідно до цієї ознаки, всі суб’єкти права повинні працювати незалежно один від одного. Слідчий не зобов’язаний думати про те, що подумає прокурор – він повинен займатися розслідуванням справи, робити це чесно і сумлінно. У свою чергу співробітник прокуратури не повинен спиратися на думку судді, який веде справу. Його робота може базуватися тільки на прагненні досягти справедливості. Суддя ж у своїй роботі спирається на закон і примат права, а не на рішення судів вищих інстанцій або політичну ситуацію в країні.
2. Правовий захист людини і громадянина
   Всі люди, які проживають на території правової держави, мають рівні права. У ряді випадків, строго визначених законом, вони можуть обмежуватися, але не більше. Наприклад: свобода переміщення може обмежуватися шляхом взяття під варту в разі, якщо людина скоїла кримінальний злочин.
3. Права і свободи людини непорушні
   Ці постулати закріплені в Європейській Конвенції про права людини, і вони не повинні порушуватися ні за яких обставин. Деякі з таких прав і свобод можуть обмежуватися, але тільки в крайньому разі. Наприклад, особа, яка боляче туберкульоз, можуть без його згоди направити на лікування, тому що його захворювання порушує право інших людей і представляє для них небезпеку.
4. Пріоритет права
   При вирішенні будь-якого питання право і закон стоять на чолі кута. Особисті відносини сторін, особливості конкретної ситуації на справу не впливають, якщо будь-які послаблення не передбачені в тому ж законі.
5. Єдність права і закону
   Закон – це формалізована норма права, але не єдина його прояв. Також право може проявлятися через звичаї, норми моралі та інше. Ці аспекти також необхідно враховувати, і вони не повинні суперечити один одному.
6. Поділ влади на виконавчу, судову і законодавчу
   Кожна з цих гілок повинна бути автономна. Крім того, кожна з гілок повинна мати незначне організаційний вплив на іншу, щоб уникнути сваволі.

Правова держава — це ідеал, до якого зараз прагне більшість демократичних країн світу, в тому числі України. У такій країні немає місця свавіллю органів влади або порушення букви закону. Кожна людина відчуває себе захищеним, а свої права — непорушними. Люди взаємно поважають один одного і прагнуть до чесного життя.

Ознаки соціальної держави

Соціальна держава — це форма організації країни, яка характерна для найдемократичніших держав. Вважається ідеалізованої і недосяжною, тому визнається в першу чергу вектором розвитку країни.

Соціальна держава — це країна, порядки якої базуються на розвиненому громадянському суспільстві. Така держава повинна мати збалансовану економіку, ефективну систему права. Крім того, країна такого типу здатна забезпечити громадянам високий рівень життя і соціальну, економічну стабільність. Соціальним може вважатися тільки багата держава з чітким стратегічним розрахунком.

Виділяються кваліфікуючі ознаки подібного типу побудови влади і соціальних взаємин:

1. Держава надає соціальну безпеку громадянам. Люди повинні завдяки активності і високого рівня мотивації забезпечувати свій рівень матеріального благополуччя.
2. У соціальної держави є цивілізоване соціальне законодавство. Мета законів в такій країні — це соціальний захист громадян, їх прав та інтересів, економічний і соціальний розвиток країни.
3. Держава базується на розвиненому громадянському суспільстві з ефективною системою права і високим рівнем особистісної мотивації.
4. Країна проводить політику, яка спрямована на зміцнення соціальної стабільності і гармонії в суспільстві. Формується середній клас, присікається зайве поділ громадян на «бідних» і «багатих». Людям надається можливість вільно укладати шлюби, розвиватися, самовиражатися, вибирати і змінювати місце роботи.
5. У державі стабільна збалансована економічна основа. Передбачена розумна пропорція між виробничим і невиробничим секторами економіки.
6. Об’єднує державну турботу про людей і свободу вибору, приватність громадян.
7. Надає соціальну допомогу особам, які не можуть нести відповідальність за своє життя — літнім людям, хворим, непрацездатним, сиротам.

Тільки при досягненні вищезазначених цілей держава може вважатися соціальним. Через утопічності цієї мети, країни, які заявляють в своєму основному законі, що вони є соціальними, визнають своє прагнення досягти цих ідеалів і не повинні приймати рішень, які їм суперечать.

Відмінності правової і соціальної держави

Часто правову і соціальну державу плутають, але насправді між ними є ряд істотних відмінностей. Держава може бути правовою, соціальною, або одночасно і правовим, і соціальним. В Конституції України закріплено саме дуалістичності принцип, в якому об’єднуються ці два підходи розвитку країни.

Правова держава в першу чергу відзначає бажану модель організаційної сторони діяльності і функціонування держави, в той час як соціальна держава основний вектор уваги звертає на смислову сторону існування держави.

Всього існує три підходи співвідношення правового і соціального типу побудови держав:

1. Синтетичний підхід
   Визнається цінність обох типів. Правову і соціальну концепцію намагаються об’єднати в єдину – соціально-правову, яка повинна уособлювати ідеальну модель держави в усіх аспектах.
2. Критичний підхід
   Вважається, що велика частина функцій соціальної держави не потрібні в сучасному капіталістичному суспільстві. Передбачає збереження лише тих норм, які повинні забезпечувати мінімальний рівень благ для всіх громадян.
3. Негативістський підхід
   Підкреслюється неможливість будь-якого втручання соціальної держави в сферу правової держави. Вважається, що правова свобода суперечить соціальній справедливості.

Для зручності порівняння двох підходів найкраще об’єднати їх ключові риси в таблицю:

Правову і соціальну державу можуть гармонійно поєднуватися навіть в тих аспектах, де між ними існують деякі суперечності. Головне – визначити вектор розвитку країни в її основному законі і грамотно підкреслити, які сторони кожної з концепцій підходять конкретній моделі розвитку.

Принцип формування влади

Соціальна держава регулює в більшості своїй економічні та соціальні питання, а аспект формування влади практично не охоплює. Проте, основні правила і догми логічно виділяються їх загальних ознак соціальної держави:

1. У владі мають бути люди, які прагнуть до економічного і правового розвитку країни. Не допускається узурпація влади олігархами, людьми з надмірно високим достатком.
2. Держава будується на принципах гармонії і балансу. Гілки влади існують автономно, перетинаючись тільки в процесуальних аспектах, і не мають важелів тиску один на одного.
3. Міністерства, інші органи виконавчої влади утворюються та ліквідуються для досягнення конкретних цілей.
4. Влада мобільна і змінюється разом з потребами громадян. Зміни повинні вноситися швидко, закони пишуться доступною мовою. Вітається гласність.

Концепція соціальної держави, попри свою утопічність, допомагає політикам і громадянам країни визначитися з вектором особистісного, соціального, економічного та політичного розвитку. Держава без чіткої концепції зростання не може вважатися демократичним, що забезпечує достатній рівень прав і свобод для громадян.