Чи обовязкова вакцинація від Covid. Відповіді на всі питання.

У наш час дуже актуально стоїть питання:

  • Чи обовʼязково вакцинуватись від Covid?
  • Як це питання врегульовано на законодавчому рівні?
  • Чи можна не вакцинуватись від Covid?
  • Що робити якщо на роботі вимагають проходження вакцинування або надання довідок про відсутність захворювання на Covid?

У цій статті я дам вичерпні відповіді на вказані питання.

Чи обовʼязково вакцинуватись від Covid? Як це питання врегульовано на законодавчому рівні? Чи можна не вакцинуватись від Covid?

Конституції України - основний закон нашої держави, встановлює та гарантує громадянину України такі особисті права:

Стаття 21. Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Стаття 22. Права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.

Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Стаття 28. Кожен має право на повагу до його гідності.

Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.

Жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам.

Стаття 43. Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Стаття 64. Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

На законодавчому рівні у ряді нормативних актів встановлений обов’язок Вакцинації, а саме:

  • ст.10 ЗУ «Основи законодавства України про охорону здоров'я» -Громадяни України зобов'язані: а) піклуватись про своє здоров'я та здоров'я дітей, не шкодити здоров'ю інших громадян; б) у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення;
  • ст.5 ЗУ «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» -

    Громадяни зобов'язані: піклуватися про своє здоров'я та здоров'я і гігієнічне виховання своїх дітей, не шкодити здоров'ю інших громадян;… проходити обов'язкові медичні огляди та робити щеплення у передбачених законодавством випадках;
  • ч.2 ст.15 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб» -

    Дітям, які не отримали профілактичних щеплень згідно з календарем щеплень, відвідування дитячих закладів не дозволяється.
  • ч.1 ст. 12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб» -

    Профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов'язковими і включаються до календаря щеплень.

Вказані нормативні акти прямо не встановлюють обовʼязок громадянина України вакцинуватись саме від Covid, а лише вказують на необхідність вакцинування.

Є ряд нормативних актів, які прямо вказують на необхідність добровільної згоди особи на вакцинацію, лікування та недопустимість медичного втручання, зокрема:

  • ст.5 «Загальне правило», Конвенції про захист прав і гідності людини щодо застосування біології та медицини: Конвенція про права людини та біомедицину - Будь-яке втручання у сферу здоров'я може здійснюватися тільки після добровільної та свідомої згоди на нього відповідної особи. Такій особі заздалегідь надається відповідна інформація про мету і характер втручання, а також про його наслідки та ризики. Відповідна особа у будь-який час може безперешкодно відкликати свою згоду.
  • ст.7 Міжнародного пакту про громадянські й політичні права (ООН, 1966 рік) - жодну особу не може бути без її вільної згоди піддано медичним чи науковим дослідам.
  • ст.42 ЗУ «Основи законодавства України про охорону здоров’я» - Медичне втручання – застосування методів діагностики, профілактики або лікування, пов'язаних із впливом на організм людини;
  • ст.10 ЗУ «Основи законодавства України про охорону здоров’я» - зазначено, що кожен громадянин мусить піклуватися про своє здоров’я і здоров’я дітей, не шкодити здоров’ю інших громадян, проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення.
  • стаття 43 ЗУ «Основи законодавства України про охорону здоров’я»- що пацієнт мусить дати згоду на будь-яку медичну допомогу, зокрема й на щеплення (крім прямої загрози життю, як от у випадку сказу, коли вакцинація здійснюється незалежно від волевиявлення хворого).
  • ч.1 ст. 12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб» - Повнолітнім дієздатним громадянам профілактичні щеплення проводяться за їх згодою... Особам, які не досягли п'ятнадцятирічного віку, щеплення проводяться за згодою їх батьків. Особам віком від п'ятнадцяти до вісімнадцяти років профілактичні щеплення проводяться за їх згодою та за згодою батьків
  • ч. 1. та ч. 3 ст.284 Цивільного кодексу України - Фізична особа має право на надання їй медичної допомоги. Надання медичної допомоги фізичній особі, яка досягла чотирнадцяти років, провадиться за її згодою

Таким чином, на законодавчому рівні закріплено право особи добровільно вибирати чи отримувати медичну допомогу та чи вакцинуватись.

Крім того, закріплено обов’язковість добровільної згоди особи на проходження медичного лікування.

Отже, вакцинуватись чи ні вирішує сам пацієнт, адже це його право, а не обов’язок.

Позиція міжнародного суду з прав людини:

  • пункти 62 і 63 Постанови ЄСПЛ у справі «Претті проти Сполученого Королівства» зазначено, що під час надання медичної допомоги, навіть тоді, коли відмова від лікування може призвести до летального результату, примусове медичне лікування без згоди дієздатного, повнолітнього пацієнта є втручанням в його право на фізичну недоторканність і є посяганням на права, що гарантовані статтею 8 Європейської конвенції.
  • п. 136 Постанови ЄСПЛ у справі «Претті проти Сполученого Королівства» - суд також звертав увагу, що для збереження сенсу свободи на відмову від лікування необхідно, щоб у пацієнта було право приймати рішення в злагоді з власними поглядами й цінностями, якими б ірраціональними та нерозумними вони не здавалися іншим.

Позиція Верховного суду України з приводу вказаного питання.

Є всього два рішення Верховного суду України, щодо інтересів особи та суспільства у вказаному питанні - постанова Верховного Суду України від 17.04.2019 р. у справі № 682/1692/17 та постанова Верховного суду України від 20.03.2018 у справі №337/3087/17(2-а/337/236/2017).

У постановах суд висловив наступну позицію:

  • постанова Верховного Суду України від 17.04.2019 р. у справі № 682/1692/17 у якій вказано:

«Європейський суд з прав людини висловлював думку, що обов'язкове щеплення, як примусовий медичний захід, є втручанням у гарантоване пунктом 1 статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на повагу до приватного життя особи, що включає в себе фізичну та психологічну недоторканість особи.

Порушення фізичної недоторканості заявника можна вважати виправданим дотриманням цілей охорони здоров'я населення та необхідністю контролювати поширення інфекційного захворювання (параграф 33, 36 рішення у справі "Соломахін проти України" від 15 березня 2012 року, заява N 24429/03).

Вимога про обов'язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб з огляду на потребу охорони громадського здоров'я, а також здоров'я зацікавлених осіб, є виправданою.

Тобто в даному питанні превалює принцип важливості суспільних інтересів над особистими, однак лише у тому випадку, коли таке втручання має об'єктивні підстави - тобто було виправданим».

  • постанова Верховного суду України від 20.03.2018 у справі №337/3087/17(2-а/337/236/2017) у якій вказано:

«Одним з проявів верховенства права, є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема, норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Про необхідність забезпечення справедливого балансу, який потрібно встановити між конкуруючими інтересами особи та суспільства в цілому, йдеться також у ряді рішень Європейського Суду з прав людини (див. рішення у справі «Ст'єрна проти Фінляндії» (Stjerna v. Finland № 18131/91) та рішення у справі «Юханссон проти Фінляндії» (Johansson v. Finland № 10163/02)»

Вказаними рішеннями Верховний суд України висловив позицію та вказав, що особисте право особи закінчується там, де починається інтерес суспільства в цілому. Індивідуальне право (інтерес) особи відмовитися від щеплення протиставляється загальному праву (інтересу) суспільства, тобто в даному питанні переважає суспільних інтересів над особистим, однак лише у тому випадку, коли таке втручання має об'єктивні підстави - тобто було виправданим.

Фактично держава у інтересах суспільства в цілому може обмежити права особи щодо медичного втручання.

Наявність вказаних рішень не дає державі можливості зобов’язати особу проходити вакцинацію, так як вказані рішення стосуються виключно конкретних випадків.

Крім того, рішення Верховного суду України не є обовʼязковими для виконання та застосування – вони дають рекомендації щодо застосування норм права (законодавства).

Проаналізувавши норми чинного законодавства та позицію судів з приводу вищевказаного питання, можна дати однозначну відповідь на питання, чи можуть мене зобовʼязати вакцинуватися від Covid?

НІХТО НЕ МОЖЕ ПРИМУСИТИ ВАС ДО МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ (ЛІКУВАННЯ) В ТОМУ ЧИСЛІ ДО ВАКЦИНАЦІЇ.

Що робити якщо на роботі вимагають проходження вакцинації або надання довідок про відсутність захворювання на Covid?

1. Якщо Ви вирішили не робити щеплення – то це ваш вибір і держава,

чиновники і роботодавці повинні його поважати. Така відмова не повинна стати причиною дискримінації і не може бути підставою для покарання вас в тій чи іншій формі.

Законодавчі гарантії, на які можна посилатись:

  • ст.286 Цивільного кодексу України - фізична особа має право на таємницю про стан свого здоров'я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при її медичному обстеженні.

Забороняється вимагати та подавати за місцем роботи або навчання інформацію про діагноз та методи лікування фізичної особи.

Фізична особа зобов'язана утримуватися від поширення інформації, зазначеної у частині першій цієї статті, яка стала їй відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків або з інших джерел. Цивільний кодекс України.

Також непогано буде зробити посилання на норми, які регламентують добровільність вакцинації (вказані у цій статті).

Крім того вказати, що - обов’язковість вакцинації від Covid, а також порядок і обсяг відшкодування шкоди, що може бути заподіяна життю та здоров’ю, не врегульовані законом.

2. У разі необхідності надати письмову відмову, можна рекомендувати оформляти це як відмову від участі в клінічному дослідженні вакцини від COVID-19.

3. Альтернативний варіант – можна написати, що відмовляєтеся не від вакцинації, як такої, а від вакцинації конкретною вакциною з проханням зробити щеплення іншою більш дослідженою вакциною (фактично Ви не відмовляєтесь від вакцинації та не порушуєте будь яких постанов).

4. Можна звернутися до Уповноваженого Верховної ради з прав людини - https://ombudsman.gov.ua/

Таким чином - вакцинація від COVID-19 в Україні є добровільною справою кожного. Тому, вакцинувати примусово від COVID-19 в Україні на сьогоднішній день не можна.

У разі виникнення додаткових питань звертайтесь.

З повагою Охременко Артем!


Автор статьи


Охременко Артем Вікторович

Юрист, г. Кропивницкий

Возраст: 33 года 11 лет опыта На проекте 2 месяца
Всего консультаций: 62 Платных консультаций: 14

Гражданское право, Трудовое право, Семейное право, Автомобил...

4 отзывов

Комментарии