Наразі, доволі актуальною проблемою для платників ПДВ є внесення їх до ризикових платників ПДВ, що у свою чергу створює непереборні перепони у господарській діяльності.
Дане питання регулюється Постановою КМУ від 11 грудня 2019 р. № 1165 "Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних" (далі - Постанова).
Детальніше, з критеріями ризиковості платника ПДВ можна ознайомитися у Додатку № 1 до цієї Постанови.
В цій статті ми дослідимо можливість "судового" виключення з такого переліку, оскільки практика з цього питання не є однозначною, і суди використовують "старі" підходи, щодо неможливості оскарження такого рішення, оскільки керуються правовими позиціями старого порядку (Постанова КМУ № 117).
*Дане питання розглядається виключно в контексті можливості (наразі) оскаржити такі рішення про віднесення платника ПДВ до ризикових, і як свідчить практика, такі рішення у своїй більшості необґрунтовані, і прийняті безпідставно.
До Вашої уваги пропоную наступні правові позиції Верховного суду.
Постанова Верховного Суду від 16 грудня 2020 року у справі № 340/474/20.
Суд визнає висновки суду апеляційної інстанції щодо неможливості оскарження в судовому порядку рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника з посиланням на висновки Верховного Суду у справі №480/4006/18, такими, що не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права.
Право на оскарження в судовому порядку Рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника випливає з норм пункту 6 Порядку №1165, за якими у разі надходження до контролюючого органу відповідного рішення суду, яке набрало законної сили, комісія регіонального рівня виключає платника податку з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку. Право на звернення до суду також передбачено в затвердженій формі Рішення (додаток 4 до Порядку № 1165), а саме «Рішення про відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку».
Безпідставним є посилання суду апеляційної інстанції на висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 20 листопада 2019 року у справі №480/4006/18, оскільки вони здійсненні з питань застосування норм Порядку зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 117 від 21 лютого 2018 року, що втратив чинність 01 лютого 2020 року, і положення якого не надавали платнику права оскаржити рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника зокрема в судовому порядку.
Суд першої інстанції також визнав, що рішення комісії не містить мотивів та обґрунтувань віднесення позивача до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості. Суд вважає такий висновок безпідставним з огляду на затверджену Порядком №1165 форму рішення, яка не передбачає конкретизації підстав у разі відповідності пунктам 1 - 7 критеріїв ризиковості платника податку, податкова інформація в такому разі не заповнюється. Однак, не виконання відповідачем обов`язку доказування, встановленого частиною другою статті 77 КАС України, а саме недоведеність суду правомірності прийняття рішення (що воно прийняте обґрунтовано, добросовісно, розсудливо, за наявності визначених Порядком № 1165 підстав), Суд погоджується з судом першої інстанції щодо визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення.
Постанова Верховного Суду від 05 січня 2021 року у справі № 640/11321/20
У формі рішенні вказано про необхідність зазначення пункту критерію ризиковості платника податку, а у разі відповідності суб`єкта пункту 8 критеріїв ризиковості платника податку необхідно також зазначити, яка саме інформація була підставою для висновків про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.
При цьому, в оскаржуваному рішенні від 29.04.2020 № 38929 відповідачем не вказано, на підставі чого було прийнято таке рішення, зокрема: відсутня позначка у колонках «у зв`язку з виявленням обставин та/або отриманням інформації контролюючим органом у процесі поточної діяльності» або «з урахуванням отриманих від платника податку інформації та копій відповідних документів від … р. №».
Також, в обох оскаржуваних рішеннях відповідачем, в рядку «Податкова інформація» не зазначено суть та характер наявної податкової інформації, що стала підставою для прийняття такого рішення, не ідентифіковано конкретні ризикові операції та/або податкові накладні платника, в яких були зафіксовані такі операції. Натомість контролюючим органом лише процитовано зміст п. 8 Критеріїв ризиковості платника податків.
Постанова Верховного Суду від 05 січня 2021 року у справі № 640/10988/20
Містить аналогічні висновки вищевказаних рішень.
Висновок.
Верховний суд підтвердив можливість виключення з переліку ризикових платнику податку на додану вартість у своїх рішеннях, що має велике значення для єдиної правозастосовної практики з питань виключення з вищевказаного переліку. Таким чином, така правова позиція Верховного суду є "перемогою" платників податку, оскільки останні можуть реалізувати своє право на оскарження такого "неприємного" рішення.
Комментарии