Задайте вопрос юристу

833 юриста готовы ответить сейчас

Ответ за ~15 минут

Задать вопрос на сайте

Страхование, 20 февраля 2024, вопрос №102474 2000₴

Отказ страховой от претензии со стороны плательщика по договору страхования. Отказ в доплате при тотальном уничтожении.

Добрый день.
Какие перпективы вы готовы реализовать в моей ситуаци:
Авто было куплено по договору лизинга с банком. Находясь в лизинге проиошло ДТП. Страховая приписала стоимость восстановления и дала заключение о тотальном уничтожении. На публичном аукционе предложили за "остатки" 90% страховой суммы. Страховая не уведомила об этом ни банк, ни меня. Страховые платежи выплачены мною вовремя и на 100%. Лизинг погашен. Повторный публичный аукцион принес только 60% страховой суммы. Доплачивать страховая отказалась. Мой иск в суд не принимается, поскольку на момент ДТП владельцем был банк. Банк поддержать иск отказывается. Могу ли я обратить иск за то, что те не продали остатки за первую предложенную сумму? Или к страховой, за то, что те не предупредили банк-страхователь о предложении с аукцмона?

Ответы юристов (11)

    Корнійчук Євген Іванович

    Доброго дня, було би гарно, ще проаналізувати ваш договір лізингу.

    Айвазян Юрий Климентьевич

    Доброго дня, Дмитре!

    Треба вивчати також договір страхування і договір лізингу. Чи не могли Ви прикріпити його до питання?

    Добре почнемо без них.

    У відповідності до пункту 7 статті 36 Закону України "Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" рішення страховика про здійснення або відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) може бути оскаржено страхувальником чи особою, яка має право на відшкодування, у судовому порядку.

    За статтею 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу.

    Знос вираховується як виходячи з термінів експлуатації автомобіля (5 років – для легкових автомобілів виробництва країн СНД; 7 років – для легкових авто інших країн), так і особливостей експлуатації і стану автомобіля.

    Знос вираховується, якщо:

    автомобіль експлуатується в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний);

    складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації;

    автомобіль використовувався в режимі таксі, автомобіля спеціального призначення, та деяких інших випадках.

    У випадку незгоди з сумою, розрахованою страховою компанією, необхідно повідомити останню про це письмово, самостійно замовити товарознавчу експертизу автомобіля, з метою визначення реальної суми завданого збитку.

    В подальшому, необхідно встановити, чи відповідає звіт страхової вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна і чи містить він недоліки, що вплинули на достовірність оцінки. Для цього потрібно звернутись до відповідних установ (Фонд державного майна України, або приватні установи), з метою проведення рецензування висновку експерта страхової компанії.

    З вказаними документами, необхідно написати звернення у страхову компанію, з метою виплати різниці між фактичним розміром шкоди/сумою, яка зазначена у звіті на ваше замовлення, і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

    Якщо ж договір ОСЦПВ укладено з франшизою (частина збитку, яка не компенсується страховою компанією відповідно до договору страхування), розмір якої може становити до 2% від страхової суми за майновим збитком, за таких умов страхова сума зменшується на розмір франшизи, яка визначена за договором автострахування.

    Тому, задля компенсації вказаної матеріальної шкоди, необхідно звернутися до винуватця ДТП з відповідною вимогою.

    У випадку, якщо страхова компанія відмовить у виплаті такої різниці, необхідно звертатись до суду за захистом своїх прав.

    Тепер головне: хто має право звертатись до суду з вимогою відшкодування збитків у разі неправомірної відмови СК у вигідній пропозиції на аукціоні?

    Почнемо з простого: фінансовий лізинг - вид правових відносин, за якими лізингодавець зобов’язується відповідно до договору фінансового лізингу на строк та за плату, визначені таким договором, передати лізингоодержувачу у володіння та користування як об’єкт фінансового лізингу майно, що належить лізингодавцю на праві власності та набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем, або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, та які передбачають наявність хоча б однієї з ознак фінансового лізингу, встановлених Законом України «Про фінансовий лізинг».

    Договір фінансового лізингу повинен відповідати вимогам статті 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" та Закону України "Про фінансовий лізинг".

    Транспортні засоби, що придбаваються юридичною особою - лізингодавцем з метою подальшої передачі їх лізингоодержувачу на підставі договору фінансового лізингу, реєструються за лізингодавцем. Після виконання договору фінансового лізингу транспортні засоби перереєстровуються за лізингоодержувачем на підставі зазначеного договору та акта приймання-передачі транспортних засобів за затвердженою формою.

    ВИСНОВОК:

    Отже наразі все виглядає так, що власником авто на момент ДТП був лізінгодавець, тобто ПриватБанк, а договір страхування був укладений між зазначеним банком та СК "Уніка". Якщо згадані договори та обставини справи, підтверджені відповідними документами, неговорять про зворотнє, поки що виглядає, що суд правий.

    Для конкретної відповіді на питання щодо інших можливостей оскарження дій СК, ПриватБанку та/або суду треба аналізувати додатково всі документи по цій справі. Як ті, на які я вже посилався тут, так й інші, що є у Вас в наявності.

    Проблема доволі складна і нестандартна.

    З повагою, адвокат Айвазян.

    Турчин Ярослав Александрович
    50%

    ЗДРАВСТВУЙТЕ, ДМИТРИЙ! Начну с конца, а вернее с никчёмного бреда представительницы ответчика по поводу ненадлежащего истца.

    Что бы там в их договоре не было написано, но любой договор должен соответствовать закону, иначе в части не соответствующей закону - такой договор НИЧТОЖЕН.

    Такое трактование нам даёт ч. 1 ст. 203 Гражданского кодекса Украины.

    https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text

    Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

    В связи с этим, нормы закона имеют преимущество перед нормами любого договора.

    Так вот, если страховая не в курсе (если правда не в курсе, то возникает булгаковский вопрос - "Как он служил в очистке?"), то существует такой чудный Закон Украины, называется он Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

    https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1961-15#Text

    Так вот статья 20-1 данного Закона говорит нам, что к новому владельцу переходят все права страховщика по соответствующему объекту собственности и страховому договору.

    Стаття 20-1. Чинність договору страхування у разі зміни власника забезпеченого транспортного засобу

    20-1.1. У разі зміни власника забезпеченого транспортного засобу договір страхування зберігає чинність до закінчення строку його дії.

    20-1.2. У разі відчуження забезпеченого транспортного засобу права та обов’язки страхувальника переходять до особи, яка прийняла такий транспортний засіб у свою власність.

    20-1.3. У разі смерті страхувальника - фізичної особи його права та обов’язки за договором страхування переходять до осіб, які одержали забезпечений транспортний засіб у спадщину.

    20-1.4. Якщо страхувальник - юридична особа припиняється і встановлюються його правонаступники, права і обов’язки страхувальника за договором страхування переходять до правонаступника.

    Потому ссылка на ненадлежащего истца и необходимость полномочий от банка - либо проявление крайней степени шуллерства и цинизма, либо абсолютной некомпетентности и несоответствия высокому званию юриста, особы которая писала этот "Отзыв".

    Поверьте, если бы судья думала, что Вы ненадлежащий Истец, то никто бы дело не открыл даже.

    Вас сейчас просто пытаются ввести в заблуждение и выбить из колеи таким ничтожным некомпетентным бредом, который "понаписывал" представитель Ответчика Бортник Лэся Викторовна.

    Но ответить на этот бред желательно. Для того у Вас есть возможность подать ОТВЕТ НА ОТЗЫВ (Відповідь на Відзив).

    Кроме того - ошибочным является мнение, что право собственности на авто по договору у лица возникает с момента гос.регистрации в ТСЦ МВД. Это не так. На то есть прошлогодняя правовая позиция Большой Палаты Верховного Суда (Украины).

    Право власності на транспортний засіб переходить з моменту передання такого покупцю, якщо договором не передбачено особливостей. (Велика Палата Верховного Суду, справа №911/1278/20 від 05.04.2023 р.)

    Велика Палата Верховного Суду вказала наступне: Найбільш поширеними похідними способами набуття права власності юридичними особами є набуття права власності на підставі правочинів (ст. 334 ЦК України) та внаслідок правонаступництва (ст. 107 ЦК України). У похідних способах набуття права власності на майно судам необхідно враховувати вірогідність наявності на це майно прав інших осіб - невласників, наприклад, іпотекодержателя, заставодержателя, орендаря, іншого суб`єкта обмеженого речового права. Ці права зазвичай не повинні втрачатися при зміні власника речі, яка переходить до нового власника, маючи обтяження. Фактично діє правило римського права: «nemopotest pluraiura inrem» «ніхто не може передати іншому більше прав на річ, ніж має сам».

    Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ч.2 ст. 328 ЦК України).

    Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1 ст. 334 ЦК України). На відміну від нерухомого майна, ЦК України не передбачено переходу права власності на рухоме майно за наслідком державної реєстрації переходу права на підставі правочину, навіть якщо реєстрація рухомого майна є обов`язковою виходячи з нормативного регулювання (ч.4 ст. 334 ЦК України).

    Відповідно до ст. 34 Закону “Про дорожній рух” державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов`язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків. Державний облік зареєстрованих транспортних засобів включає в себе процес реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про зареєстровані транспортні засоби та їх власників. Державній реєстрації та обліку підлягають призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування транспортні засоби усіх типів: автомобілі, автобуси, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, самохідні машини, причепи та напівпричепи до них, мотоколяски, інші прирівняні до них транспортні засоби та мопеди, що використовуються на автомобільних дорогах державного значення.

    Як положеннями ч.1 ст. 334 ЦК України щодо переходу права власності на рухоме майно, так і спеціальним законодавством, що регулює порядок обліку та реєстрації транспортних засобів, не передбачено в імперативному порядку, що право власності на таке рухоме майно переходить до набувача транспортного засобу з моменту здійснення його державної реєстрації. Порушення приписів про державну реєстрацію великотоннажного та технологічного транспортного засобу має наслідком заборону його експлуатації (користування рухомим майном). Право власності на рухоме майно переходить до набувача відповідно до умов укладеного договору, що узгоджується з принципом свободи договору відповідно до ст. 6, 627, 628 ЦК України. Якщо договором не передбачено особливостей переходу права власності у конкретному випадку шляхом вчинення певних дій, воно переходить з моменту передання транспортного засобу.

    ПО ПОВОДУ ОЦЕНКИ. Вы имеете право предоставлять в суд любые доказательства и факты, которые считаете нужными для доказательства своей позиции. Но по поводу экспертного вывода есть ньюанс.

    Судебная экспертиза по делу назначается СУДОМ и проводится СУДЕБНЫМ ЭКСПЕРТОМ, НО ЛИЦО НЕ ЛИШЕНО ПРАВА ЗАКАЗАТЬ ЭКСПЕРТИЗУ, В ТОМ ЧИСЛЕ ОЦЕНОЧНУЮ ПО СОБСТВЕННОЙ ИНИЦИАТИВЕ И ЭТА ЭКСПЕРТИЗА ЯВЛЯЕТСЯ ДОКАЗАТЕЛЬСТВОМ В СУДЕ.

    Если госпожа Лэся не согласна - она имеет право ходатайствовать в суде о назначении Судебной экспертизы, комиссионной экспертизы и т.д., а сказки о том, что это не та и не такая экспертиза и не может быть доказательством - давно известны в суде, но никому не интересны особо.

    Без судебной экспертизы Ваш документ от ФОПа к сожалению не будет принят судом. Большая Палата поламала всю практику в 2019 году.

    И так по порядку.

    Гражданский процессуальный кодекс Украины предусматривает:

    Стаття 72. Експерт

    1. Експертом може бути особа, яка володіє спеціальними знаннями, необхідними для з’ясування відповідних обставин справи.

    2. Експерт може призначатися судом або залучатися учасником справи.

    3. Експерт зобов’язаний дати обґрунтований та об’єктивний письмовий висновок на поставлені йому питання.

    4. Експерт зобов’язаний з’явитися до суду за його викликом та роз’яснити свій висновок і відповісти на питання суду та учасників справи. За відсутності заперечень учасників справи експерт може брати участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

    5. Експерт не має права передоручати проведення експертизи іншій особі.

    6. Експерт має право:

    1) ознайомлюватися з матеріалами справи;

    2) заявляти клопотання про надання йому додаткових матеріалів і зразків, якщо експертиза призначена судом;

    3) викладати у висновку експертизи виявлені в ході її проведення факти, які мають значення для справи і з приводу яких йому не були поставлені питання;

    4) бути присутнім під час вчинення процесуальних дій, що стосуються предмета і об’єктів дослідження;

    5) для цілей проведення експертизи заявляти клопотання про опитування учасників справи та свідків;

    6) користуватися іншими правами, що надані Законом України "Про судову експертизу".

    7. Експерт має право на оплату виконаної роботи та на компенсацію витрат, пов’язаних з проведенням експертизи і викликом до суду.

    8. Призначений судом експерт може відмовитися від надання висновку, якщо надані на його запит матеріали недостатні для виконання покладених на нього обов’язків. Заява про відмову повинна бути вмотивованою.

    Стаття 74. Спеціаліст

    1. Спеціалістом є особа, яка володіє спеціальними знаннями та навичками, необхідними для застосування технічних засобів, і призначена судом для надання консультацій та технічної допомоги під час вчинення процесуальних дій, пов’язаних із застосуванням таких технічних засобів (фотографування, складання схем, планів, креслень, відбору зразків для проведення експертизи тощо).

    2. Допомога та консультації спеціаліста не замінюють висновок експерта.

    3. Спеціаліст зобов’язаний з’явитися до суду за його викликом, відповідати на поставлені судом питання, надавати консультації та роз’яснення, у разі потреби надавати суду іншу технічну допомогу. За відсутності заперечень учасників справи спеціаліст може брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

    4. Спеціаліст має право знати мету свого виклику до суду, відмовитися від участі у судовому процесі, якщо він не володіє відповідними знаннями та навичками, звертати увагу суду на характерні обставини чи особливості доказів, а також право на оплату виконаної роботи та на компенсацію витрат, пов’язаних з викликом до суду.

    Стаття 102. Вимоги до висновку експерта.

    1. Висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

    2. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

    3. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

    4. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи.

    5. Суд має право за заявою учасників справи або з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку.

    6. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (ім’я, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством.

    7. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов’язків.

    8. Якщо експерт під час підготовки висновку встановить обставини, що мають значення для справи, з приводу яких йому не були поставлені питання, він має право включити до висновку свої міркування про ці обставини.

    Стаття 103. Призначення експертизи судом

    1. Суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

    1) для з’ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

    2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

    2. У разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу.

    3. При призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. Суд з урахуванням обставин справи має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза).

    4. Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом.

    5. Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз’яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов’язаний мотивувати таке відхилення або зміну.

    6. Питання, які ставляться експерту, і його висновок щодо них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта.

    7. Призначений судом експерт невідкладно повинен повідомити суд про неможливість проведення ним експертизи через відсутність у нього необхідних знань або без залучення інших експертів.

    Стаття 106. Проведення експертизи на замовлення учасників справи

    1. Учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

    2. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз.

    3. Висновок експерта, складений за результатами експертизи, під час якої був повністю або частково знищений об’єкт експертизи, який є доказом у справі, або змінено його властивості, не замінює сам доказ та не є підставою для звільнення від обов’язку доказування.

    4. Висновок експерта, складений за результатами експертизи, під час якої був повністю або частково знищений об’єкт експертизи або змінено його властивості, до розгляду судом не приймається, крім випадків, коли особа, яка його подає, доведе можливість проведення додаткової та повторної експертизи з питань, досліджених у висновку експерта.

    5. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

    6. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов’язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.

    7. За заявою учасника справи про наявність підстав для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення іншої особи, такий висновок судом до розгляду не приймається, якщо суд визнає наявність таких підстав.

    Закон, передбачивши право позивача надавати висновки експертів, тим самим передбачив і обов`язок суду їх розглянути у сукупності з іншими доказами.

    НО.

    18 грудня 2019 року Велика Палата Верховного Суду в рамках справи № 522/1029/18, провадження № 14-270цс19 (ЄДРСРУ № 87144996) досліджувала питання щодо вимог до експертного висновку.

    https://www.reyestr.court.gov.ua/Review/87144996

    Відповідно до ст. 7 Закону України "Про судову експертизу" судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, а також у випадках і на умовах, визначених цим Законом, судові експерти, які не є працівниками зазначених установ.

    Судовими експертами згідно із статтями 9, 10, 16 цього Закону можуть бути фахівці, які мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності та внесені до державного Реєстру атестованих судових експертів.

    Ст. 106 ЦПК України, передбачено можливість проведення експертизи на замовлення учасників справи.

    Частиною 6 ст. 106 ЦПК України зазначено, що експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов`язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.

    Згідно з ч. 5 ст. 106 ЦПК України у висновку експерта повинно бути зазначено, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

    Слід також наголосити, що недопустимим доказом є висновок, наданий експертом, який не має потрібної експертної спеціалізації або закінчився строк дії ліцензії ( 20 травня 2020 року Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду в рамках справи № 263/10503/16-к, провадження № 51-6348км18 (ЄДРСРУ № 89426654).

    ВИСНОВОК: Відсутність попередження експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, як і відсутність вказівки, що він підготовлений для суду, тягне за собою неналежність експертного висновку.

    ПО ФАКТУ, ЕСЛИ ВАШ "ЭКСПЕРТ" не внесён в Реестр аттестованных судебных экспертов, он не Эксперт, а специалист.

    Вывод специалиста - является письменным доказательством по делу.

    Извините, если например в деле требуется профессиональный вывод по вопросу истории... Доктор исторических наук, профессор, академик должен бежать в Мин.юст и получать аттестат судебного эксперта?! - НЕТ. Он предоставляет вывод СПЕЦИАЛИСТА в той или иной сфере знаний, который может учитываться судом.

    Но. В последнее время судебная практика неоднозначна, т.к. горе-законодатели в Верховной Раде Украины не предусмотрели в процессуальных кодексах такой документ как вывод специалиста, что дает отдельным судьям возможность - не принимать их как доказательство. Но тогда стает вопрос - на каком основании принимают суды выводы специалистов - психологов, медиков, если они не внесены в Реестр и не являются судебными экспертами?!

    Вопрос в этой части более дискуссионный, чем по поводу того, что Вы ненадлежащий Истец.

    С другой стороны, можно считать это не ЭКСПЕРТИЗОЙ, а ИНФОРМАЦИЕЙ ОБ ОЦЕНОЧНОЙ СТОИМОСТИ, выполненной субъектом оценочной деятельности. Специалисты - оценщики не являются судебными экспертами (часто), но суды принимают их выводы. Это позволил делать ВЕРХОВНЫЙ СУД.

    !!! Но Вам нужно будет это прописать в ОТВЕТЕ НА ОТЗЫВ, иначе высоки шансы, что судья не знает практику Верховного Суда и Вам придется потом доказывать правоту в апелляции или даже Верховном суде.

    НАПРИМЕР.

    У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 914/881/17 (провадження № 12-18гс18) викладено висновок про те, що чинним законодавством України передбачені підстави відповідальності суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання в разі неналежного виконання (зокрема, недостовірність чи необ`єктивність оцінки майна) ним своїх обов`язків. Водночас звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності (частина перша статті 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в України". Системний аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що звіт про оцінку майна є документом, який фіксує дії суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо оцінки майна, здійснювані ним у певному порядку та спрямовані на виконання його професійних обов`язків, визначених законом і встановлених відповідним договором. Звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання висновки і його дії щодо реалізації своєї практичної діяльності. Отже, встановлена правова природа звіту про оцінку майна унеможливлює здійснення судового розгляду щодо застосування до нього наслідків, пов`язаних зі скасуванням юридичних актів чи визнанням недійсними правочинів.

    Аналогичного мнения на основании практики ВП ВС придерживается и Кассационный гражданский суд в составе Верховного Суда (Украины).

    См. Постанова КЦС ВС від 19.01.2022 року по справі № 752/11756/20, провадження № 61-6381св21.

    https://reyestr.court.gov.ua/Review/102812413

    Згідно зі статтею 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.

    Відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" суб`єктами оціночної діяльності є: суб`єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб`єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону.

    Оцінювачами можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які склали кваліфікаційний іспит та одержали кваліфікаційне свідоцтво оцінювача відповідно до вимог цього Закону (частина перша статті 6 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні").

    Відповідно до частини другої статті 4 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" оціночна діяльність може здійснюватися, зокрема, у формі консультаційної діяльності, яка полягає в наданні консультацій з оцінки майна суб`єктам оціночної діяльності, замовникам оцінки та (або) іншим особам в усній або письмовій формі.

    ТО ЕСТЬ, оценка - не экспертиза и суды ее принимают как доказательство.

    Стаття 76. Докази

    1. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

    2. Ці дані встановлюються такими засобами:

    1) письмовими, речовими і електронними доказами;

    2) висновками експертів;

    3) показаннями свідків.

    Стаття 77. Належність доказів

    1. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

    2. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

    3. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

    4. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

    Стаття 78. Допустимість доказів

    1. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

    2. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

    Стаття 79. Достовірність доказів

    1. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

    Стаття 80. Достатність доказів

    1. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

    2. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

    Стаття 89. Оцінка доказів

    1. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

    2. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

    3. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

    4. У справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави суд виносить рішення на користь тієї сторони, сукупність доказів якої є більш переконливою порівняно з сукупністю доказів іншої сторони.

    Изначально так вижу Ваше дело. Осознаю, что видимо пока я писал от руки весь этот текст, со ссылками на судебную практику и законы, Вам уже ответили по пару слов, чтоб успеть первыми. Но даже если к моменту написания этого ответа - Вы оплатили консультации других специалистов, я и дальше буду стараться продолжать оказывать КАЧЕСТВЕННЫЕ УСЛУГИ и писать качественные ответы, соответствующие Стандартам качества консультаций сайта. https://uristy.ua/policies/quality-standard

    Ваша ситуация не безнадёжна однозначно. Но Вам понадобится в той или иной мере помощь специалиста (юриста, адвоката), который Вам поможет грамотно отбиться от мошенников - юристов Страховой. Ключевые моменты я в своем ответе уже написал. На их основании составить грамотную Відповідь на відзив відповідача, развив мысль и упорядочив текст написанный менее чем за час (в то время как для подготовки Ответа на отзыв надо минимум 3-4 часа времени) - для мало-мальски профессионального адвоката / юриста не составит труда.

    Успешного разрешения дела в суде!

    С уважением, юрист Ярослав Турчин (г. Гамбург, Германия)

    • Дмитрий Клиент 2 месяца назад

      Ярослав, я искренне признателен Вам за подробный анализ и Ваши ответы-рекомендации по указанному вопросу.

      Вот бы Вы жили чуть ближе)) Одно дополнение: речь о договоре КАСКО.

      Всё равно, удачи и спасибо!

      • Турчин Ярослав Александрович

        Прошу прощения. Бегло читал, думал ситуация с обычной страховкой, а не с украинской псевдоКАСКО...

        с КАСКО намного сложнее. если в договоре не указано о том, что к Вам переходят все права и обязанности как выгодоприобретателя, то это правда отношения между Приветбанком и страховщиком.

        в таком случае выходит, что Приветбанк своими действиями фактически ввёл Вас в убытки и отвечать должен именно Приветбанк. Но это же Приветбанк, потому ответственность за что-либо он несёт очень редко, хотя в последние годы суды менее лояльны к нему, несмотря на псевдогосударственный статус.

        Увы, в абсолютно лоббистском Законе Украины "О страховании" указано, что смена страхующегося лица может быть только по согласию с страховщиком (статья 100 Закона). Это Украина. Тут так.

        https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1909-20#n2320

        В редакции Закона, действовавшей на день подписания Вами договора - в 2021 году, предыдущий Закон Украины "О страховании" содержал такую же норму (статья 22)

        https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/85/96-%D0%B2%D...

        Применить аналогию закона с ОСЦПВ скорее всего суд не захочет, ссылаясь на тот же закон о страховании и договор предусматривает смену страхующегося по согласию со страховой фирмой.

        Фактически Вы считайте были без страховки, т.к. Приватбанк застраховал только свой интерес. Убытки Вам нанес Приватбанк, согласившись на необоснованное возмещение и лицо, причинившее ДТП. По другому в данном случае увы никак.

        В договоре Лизинга по идее должны быть прописаны обязанности и права сторон на подобный счёт.

        Граждане очень часто путают ОСЦПВ и КАСКО и думают, что закон одинаково регулирует и тот, и тот вопрос. Но нет, т.к. страхование - по факту филькина грамота и инструмент зарабатывания денег на воздухе, который в реальных ситуациях никогда не дает ожидаемого результата.

        Вот судебное дело похожее на Ваше...

        Фирма взяла в лизинг и тоже по поводу КАСКО страховки.

        Все суды фирма проиграла.

        Первая инстанция:

        https://reyestr.court.gov.ua/Review/101026695

        Апелляция:

        https://reyestr.court.gov.ua/Review/104580798

        Сочувствую.

    Турчин Ярослав Александрович

    В ДОПОЛНЕНИЕ К МОЕМУ ОТВЕТУ. Отзыв на иск (как я вижу) был подан еще 15.12.2023 года. К сожалению сроки подачи Ответа на Отзыв видимо прошли уже. Т.к. отзыв доставленный в электронный кабинет Истца или его Представителя - считается надлежаще врученным и сроки ответа считаются именно с момента доставки в ЭК подсистемы "Электронный суд" ЕСИТС. Увы, но непрофессионализм адвоката, который вёл дело - уважительной причиной пропуска сроков увы не является. В таких случаях как говорится лучше данные электронного кабинета адвоката не указывать, если оный адвокат не способен вовремя реагировать на процессуальные документы и документы по сути дела, давая на них надлежащую и компетентную реакцию.

    Видимо Вы как и многие другие граждане Украины стали жертвой адвокатской "чудо-монополии", благодаря которой в адвокатуру понаприходило с МВД, прокуратур и других сомнительных структур уйма профанов и некомпетентных людей, которые не способны нести имущественную ответственность за свою безграмотность и некачественно, а главное не вовремя предоставленные услуги, из-за которых граждане очень часто проигрывают свои дела в судах против корпоративного бизнеса с "мафиозно-мошенническим уклоном", коими в Украине увы являются многие компании, предоставляющие финансовые, в том числе банковские и страховые услуги.

    Искренне Вам сочувствую, если Ваш представитель уже проиграл дело в суде первой инстанции.

    Некачественно предоставленные услуги адвоката кстати являются основанием для отнесения убытков за его счёт. Жаль Украина не США и даже не Европа в этом плане и для нас иск к адвокату, который проиграл дело из-за собственных упущений и некомпетентности - скорее дикость. А должно быть нормой. Ибо - не умеешь, не берись!

    И всё же желаю Вам успешного разрешения ситуации, на какой бы стадии она не была!

    С уважением.

    Дерій Владислав Олегович
    50%

    Доброго дня!

    Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1 ст. 334 ЦК України).

    Вашим договором лізингу повинно бути передбачено, що право власності на Предмет лізингу переходить до Вас по закінченню строку лізингу та при умові сплати всіх платежів.

    Тому, власником авто Ви будете після того як виконали всі умови договору лізингу. Приватбанк та деякі компанії вказують умову, що право власності на Предмет лізингу переходить від Лізингодавця до Лізингоодержувача в момент підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення печаткою Лізингодавця Акту звірки взаєморозрахунків та переходу права власності, але не раніше ніж через один рік, починаючи з дати підписання Сторонами Акту. (пункт 11.2 https://static.privatbank.ua/files/dogovor-fin-liz...)

    Тому потрібно знати коли Ви стали повноцінним власником авто згідно Договору лізингу.

    Якщо позов Ви подавали ще не виплативши всі платежі по договору лізингу в задоволенні позову буде відмовлено.

    Схожа справа за посиланням https://youcontrol.com.ua/catalog/court-document/1...

    Якби страхувальник (приватбанк) у договорі страхування визначив Вас як вигодонабувача, тоді Ви мали б право на страхову виплату.

    На даний час Ви зможете вимагати кошти у страхової лише після того вступите у право власності на авто за Договором лізингу.

    Щодо вартості залишків ТЗ, які визначається шляхом вивчення попиту та пропозицій на ринку щодо таких залишків, то не виключено, що страхова компанія має своїх підставних покупців, які навмисно завищують пропозицію.

    На документі, що Ви прикріпили вказано, що в разі бажання отримати реквізити покупця та розпочати продаж, будь-ласка, зв'яжіться з Контакт-центром компанії Audatex. Ви можете подати запит до даної компанії та дізнатись чи дійсно страхова компанія зв'язалась із Контакт-центром, якщо ні - можна вважати, що покупець є підставним, адже інші пропозиції набагато нижчі.

    З повагою, юрист Дерій В.О.!

    • Дмитрий Клиент 2 месяца назад

      Вдячний Вам, Владислав. Дуже приємо бачити компетентних, доброзичливих людей!

      Таке питання: страхова вказує на те:, що на момент страхового випадку я не був вигодонабувачем. тому моʼ претензії безпідставні?. Зараз я закрив договор лізингу, про що маю лист від банку?. Але тстроки пройшли. Які підстави зараз дають мені право скаржитись на страхову?

      • Дерій Владислав Олегович

        Будь ласка! Бажаю успіхів та вдалого дня!

      • Дерій Владислав Олегович

        Можна проаналізувати Ваш договір лізингу та дізнатись коли Ви стали повноцінним власником авто, адже Приватбанк ( пункт 11.2 шаблону Договору лізингу https://static.privatbank.ua/files/dogovor-fin-liz...) як правило, вказує, що перехід права власності на авто відбувається через рік після підписання Акту звірки взаєморозрахунків та переходу права власності.

        Але, згідно пункту 1.12 Умов добровільного страхування наземного транспорту (Ваше КАСКО) вигодонабувачем за Договором є Страхувальник (Приватбанк).

        Згідно пункту 3.1.4. Умов Каско права і обов’язки Страхувальника або Страховика можуть перейти до іншої фізичної особи чи юридичної особи лише за взаємною згодою Сторін.

        На жаль, якщо Ви не зможете домовитись з Приватбанком, щодо оскарження дій страхової - Вам відмовлять у позові. Адже в договорі Ви не вказані як вигодонабувач або страхувальник.

        Можливо, Вам слід спробувати розмістити пропозицію на продаж авто на різних аукціонах та Вам вдасться виручити більше коштів.


Похожие вопросы


Кодексы Україна

Кодекс України з процедур банкрутства Кодекс цивільного захисту України Кримінальний процесуальний кодекс України Митний кодекс України Повітряний кодекс України Податковий кодекс України Кодекс адміністративного судочинства України Цивільний процесуальний кодекс України Кримінально-виконавчий кодекс України Господарський кодекс України Цивільний кодекс України Сімейний кодекс України Земельний кодекс України Кримінальний кодекс України Водний кодекс України Кодекс торговельного мореплавства України Про надра Лісовий кодекс України Господарський процесуальний кодекс України Кодекс України про адміністративні правопорушення (статті 213 - 330) Кодекс України про адміністративні правопорушення (статті 1 - 212-21) Житловий Кодекс Української РСР Європейський кодекс соціального забезпечення Бюджетний кодекс України