Строк давності по статті 296 с.2

Доброго дня, Віталію!

Частина 1 статті 49 ККУ передбачає, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі; три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років; п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини; десять років - у разі вчинення тяжкого злочину; п`ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.

Вказаними нормами встановлено строки давності з огляду на тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, відповідно до класифікації, визначеної приписами ст. 12 КК України, після закінчення яких особа звільняється від кримінальної відповідальності; підстави такого звільнення; правила обчислення перебігу строків давності, його відновлення, зупинення і переривання.

Особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули зазначені у ч. 1 ст. 49 КК України диференційовані строки давності за умови, що протягом вказаних строків особа не вчинила нового злочину, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років (перебіг давності не перерваний); особа не ухилялася від досудового слідства або суду (перебіг давності не зупинявся); законом не встановлено заборону щодо застосування давності до вчиненого особою кримінального правопорушення.

Стаття 296 ККУ. Хуліганство.

"1. Хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, -

карається штрафом від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до п'яти років.

2. Ті самі дії, вчинені групою осіб, -

караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк до чотирьох років".

Початковим моментом обчислення строку давності є день вчинення кримінального правопорушення та кінцевим - набрання вироком законної сили.

При цьому, строк давності обчислюється календарними роками (при зупиненні строку - також місяцями та днями) і закінчується через передбачену статтею 49 ККУкраїни кількість років у 00:00 годин останнього дня відповідного року.

Будь-які процесуальні дії щодо притягнення особи до кримінальної відповідальності не припиняють сплив строків давності, оскільки обчислення цих строків проводиться аж до набрання вироком суду законної сили.

Перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку - п’ять років. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п'ятнадцять років.

Тобто, якщо підозрюваний ухилився від досудового слідства і його було оголошено у розшук, то перебіг давності зупинився. Отже, при затриманні, наприклад, через 5 років його притягнуть до кримінальної відповідальності – бо термін давності було зупинено з часу оголошення в розшук і до часу його затримання. Проте, якщо підозрюванного затримають через 15 років, то в даному випадку, останній вже не буде притягнутий до кримінальної відповідальності, оскільки вже пройшло 15 років з часу скоєння злочину.

З повагою, адвокат Айвазян.

Доброго дня.

Строк давності за статтею 296 ч. 2 Кримінального кодексу України (хуліганство, вчинене групою осіб) становить п'ять років.

Стаття 49 КК України: Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності.

Особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки:

1) два роки – у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі;

2) три роки – у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі;

3) п’ять років – у разі вчинення злочину середньої тяжкості;

4) десять років – у разі вчинення тяжкого злочину;

5) п’ятнадцять років – у разі вчинення особливо тяжкого злочину.

Перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила злочин, ухилилася від досудового слідства або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з’явлення особи із зізнанням або її затримання. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення злочину минуло п’ятнадцять років.

Перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин. Обчислення давності в цьому разі починається з дня вчинення нового злочину. При цьому строки давності обчислюються окремо за кожний злочин.

Питання про застосування давності до особи, що вчинила особливо тяжкий злочин, за який згідно із законом може бути призначено довічне позбавлення волі, вирішується судом. Якщо суд не визнає за можливе застосувати давність, довічне позбавлення волі не може бути призначено і заміняється позбавленням волі на певний строк.

Давність не застосовується у разі вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, передбачених у статтях 109-114-1, проти миру та безпеки людства, передбачених у статтях 437-439 і частині першій статті 442 цього Кодексу.

ВІТАЮ ВАС, пане ВІТАЛІЙ!

Відповідно до положень частини першої статті 49 Кримінального кодексу України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення та до дня набрання вироком законної сили пройшли наступні строки:

два роки – у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш строго, ніж обмеження волі;

три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у вигляді обмеження волі, або у разі вчинення нетяжкого злочину, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років;

п'ять років – у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини;

десять років – у разі скоєння тяжкого злочину;

п'ятнадцять років – у разі скоєння особливо тяжкого злочину.

Частина друга статті 49 КК України передбачає, що перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку - п’ять років. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п'ятнадцять років.

У Вашому випадку кримінальне правопорушення за ч. 2 ст. 296 Кримінального кодексу України, тобто хулагінство, вчинене групою осіб, передбачає покарання у вигляді обмеження волі на строк до п'яти років або позбавлення волі на строк до чотирьох років.

Тобто, з урахуванням приписів ч. 4 ст. 12 КК України, таке діяння відноситься до НЕТЯЖКИХ ЗЛОЧИНІВ.

Нетяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п’яти років.

ЗВАЖАЮЧИ НА ХАРАКТЕР ЗЛОЧИНУ, СТРОК ДАВНОСТІ по ч. 2 ст. 296 КК України - П"ЯТЬ РОКІВ.

Слідчо-корупційні органи в яких працюють фахівці дуже низької якості як фахової підготовки, так і морально-етичних якостей, та дуже часто "некомпетентна адвокатська монополія", яка схильна співпрацювати з правоохоронцями здійснюючи різноманітні обміни люб"язностями, замість захисту та відстоювання інтересів своїх клієнтів за їх гроші - регулярно хибно тлумачить громадянам України положення ч. 2 ст. 49 КК України, стверджуючи фактично, що прокурор цар і бог та саме він вирішує, що ухиленням від досудового розслідування або суду.

Адже факт ухилення від слідства як окремий склад злочину - має ДОВОДИТИСЬ відповідними доказами, має бути в тому числі і розкрита суб"єктивна та об"єктивна сторона злочину, умисел особи. Звісно в Україні останнім часом (як я вже казав) не дуже фахові "блатнюки", які купили посади прокурорів та слідчих, будучи дітьми чиновників, багатих фермерів та інших осіб, які паразитують на тілі державного апарату, не заморочуються подібним... як мем вже читають фахівці в обвинувальних актах алюзії так званого державного обвинувачення - "невстановлені особи, невстановленим способом, в невстановленому місці вчинили...".

Це ганьба, яку тільки можна собі уявити, але маємо те шо маємо.

Так от, усі пристойні фахівці у галузі кримінального права знають, що ухилення від слідства треба ДОВЕСТИ як юридичний факт. Тобто, якщо слідчий та прокурор по справі вважає, що особа ухиляється, він має не тільки зупинити провадження у справі, а попередньо встановити факт ухилення належними доказами, зокрема, довівши умисел особи. При цьому сторона захисту не позбавлена можливості збирати докази зворотнього. Це зокрема можуть бути покази свідків, що особа давно планувала поїхати за межі України, або в умовах війни - сам факт війни та прив"язка до відповідних дат... Також - факт навчання в країні перебування, офіційного працевлаштування, отримання захисту від війни, ведення соцмереж та публікація світлин з прив"язкою до країни перебування та ін. речі, які свідчать про те, що людина не ховається.

Спеціально для таких тлумачів із числа прокурорів, слідчих та ін. професури кримінального права, Верховний Суд як останній форпост, що хоч іноді приводить систему правоохоронних органів до тями своїми тлумаченнями правозастовування КПК та КК України, надав роз"яснення, що вважати ухилення від досудового розслідування за ч. 2 ст. 49 ККУ.

ЦИТУЮ:

ПОСТАНОВА КАСАЦІЙНОГО КРИМІНАЛЬНОГО СУДУ У СКЛАДІ ВЕРХОВНОГО СУДУ від 30.05.2019 р. по справі № 639/793/17, провадження № 51-656км19.

Судді ВС підкреслюють, що закон, який регулює питання звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності (ст. 49 КК України), пов’язує зупинення строків давності не з постановами про зупинення слідства, а лише з умисними діями особи, спрямованими на ухилення від слідства.

ВС наголошує, що під ухиленням від слідства або суду слід розуміти будь-які умисні дії, вчинені певною особою з метою уникнути кримінальної відповідальності за вчинений злочин, що змушує правоохоронні органи вживати заходів, спрямованих на розшук і затримання правопорушника. Нез`явлення без поважних причин за викликом до слідчого або суду, недотримання умов запобіжного заходу, зміна документів, які посвідчують особу, зміна зовнішності, перехід на нелегальне становище, перебування в тайнику, імітація своєї смерті тощо.

Особою, яка ухиляється від слідства або суду, визнається відома цим органам особа (що підтверджується матеріалами кримінальної справи) як така, що вчинила певний злочин і здійснила дії з метою переховування місця свого перебування від слідства або суду.

Давність персоніфікована, у зв’язку з чим про ухилення особи від слідства можна говорити лише тоді, коли слідство проводиться щодо конкретної особи. Зупинення перебігу строку давності можливе тільки щодо певної особи, обізнаної про те, що стосовно неї проводиться слідство.

Із законодавчого положення про відновлення перебігу строку давності з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання випливає, що винну особу встановлено і здійснюються заходи, спрямовані на встановлення її місцезнаходження.

ВС також зазначив, що, відповідно до ч. 1 ст. 281 КПК України, якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або особа перебуває за межами України та не з`являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови її належного повідомлення про такий виклик, то слідчий, прокурор оголошує особу в розшук.

Причому підстава для оголошення розшуку під час досудового розслідування «місцезнаходження підозрюваного невідоме» може мати місце як у випадку, якщо підозрюваний ухиляється від слідства, так і з інших причин, коли не встановлено його місцезнаходження.

!!! Саме тому зупинення досудового розслідування у зв’язку з розшуком підозрюваного саме по собі ще не може свідчити про ухилення останнього від слідства.

Крім того, колегія суддів підкреслила, що для застосування положень ч. 2 ст. 49 КК України у такому випадку обов`язково має бути підтверджено факт ухилення підозрюваного від слідства.

Повний текст постанови Верховного Суду за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/82188500

___

Також, цікаве рішення з питань виключної проблеми тлумачення окремих аспектів ч. 2 ст. 49 КК України надала у 2023 році Велика Палата Верховного Суду.

Постанова ВП ВС від 2 лютого 2023 року у справі № 735/1121/20 (провадження № 13-26кс22) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/108960086

ОТЖЕ, факт Вашого виїзду за межі України сам по собі та протиправне оголошення особи у розшук і зупинення провадження некомпетентними слідчими органами - не є однозначною підставою для застосування ч. 2 ст. 49 КК України і не доводить факту Вашого ухилення від досудового розслідування або суду. Слідчий орган має довести умисел.

Виїзд за межі України внаслідок ВІЙНИ - не є умисним ухиленням від слідства та слідчих дій, а є реалізацією конституційних прав і свобод, невід"ємного та непорушного права на ЖИТТЯ.

Крім того, в умовах воєнного стану, слідчі на моє переконання не мають права вимагати від людини повернутися в Україну. Інакше взагалі не може йти мова про існування реального, а не фейкового на користь влади правового режиму воєнного стану. Розказні правоохоронців та інших державних мужів, які самі сидять в Україні як заручники безвиїздні, що "в Україні все працює в звичайному режимі" - не породжують жодних юридичних наслідків, адже такі особи за свої казочки не несуть жодної юридичної відповідальності, якщо не пощастить і прилетить ракета чи дрон, то Ви слова про нормальність таких "заручників системи" не приєднаєте. Однозначно стверджував і буду стверджувати далі, що гарантувати, що по Вам не прилетить ракета чи дрон - може лише державний чиновник, який є державним зрадником України і має пряму комунікацію з військовим командуванням збройних сил РФ, і лише в такому випадку може отримати від них гарантії неприльоту. І то, ніхто не застрахований від бракованих ракет чи криворуких виконавців. В іншому випадку - ніхто 100 % стверджувати зворотнє не може і не має ні юридичного, ні морального права.

На Вашому місці слід знайти за місцем розслідування кримінальної справи пристойного адвоката, який досконало знає кримінальне право, кримінальний процес "імені Портнова" (новий КПК України), а також не боїться оскаржувати протиправні дії невігласів, яких понаготували у вітчизняних юридичних бурсах МВС, не прищепивши ні фаховості, ні компетентності, ні моральні якості та відданість присязі Народу України.

В даному випадку як на мене адвокату-криміналісту треба:

1. Дослідити та скопіювати матеріали справи на час ознайомлення, звернувши увагу на дотримання порядку вручення заочної підозри, вжиття заходів по пошуку та з"ясуванню місцезнаходження особи - зокрема чи надсилався запит до Адміністрації Державної прикордонної служби України, які інші заходи вживалися прокурором / слідчим?!

2. Отримати копії постанов про зупинення досудового розслідування та розшук і оскаржити їх до слідчого судді з дотриманням процесуальних строків та правил КПК України.

Положення КПК України встановлююють, що у разі скасування слідчим суддею постанови про зупинення кримінального провадження строк із дня її винесення до дня її скасування слідчим суддею включається у строки досудового розслідування.

Верховний Суд у постанові від 06.06.2023 у справі № 343/828/22 нещодавно розв’язав проблему й встановив, що процесуальні наслідки після скасування як слідчим суддею, так і прокурором, постанови слідчого про зупинення досудового розслідування повинні бути однаковими.

ОТЖЕ, непогано було б перш ніж вчиняти відповідні дії обрахувати - чи дасть оскарження і скасування постанови про зупинення ДР - змогу звільнити від відповідальності за ч. 1 ст. 49 ККУ внаслідок спливу 5 років.

3. Оскаржити розшук особи як незаконний та оголошений без достатніх правових підстав, так як слідчий (це буває у 99 %) нічого не зробив аби встановити місцезнаходження особи та повідомити її про відповідний статус.

4. Отримавши ухвалу (ухвали) слідчого судді про визнання незаконною постанови (постанов) про зупинення провадження, оголошення в розшук - подати засвідчену у консульстві згоду підозрюваного на закриття кримінального провадження за строком давності, відповідно до ч. 1 ст. 49 КК України.

Все це має робити постійно практикуючий фахівець у кримінальному праві зі статусом адвоката (не я).

Це все реально, але з Вами має відпрацювати філігранний фахівець - адвокат, який це все зробить, а не лише здере гроші і домовиться зі слідчими, щоб не сваритися і потім гарно проводити час у гостях спільних знайомих.

Особисто я раджу зачекати, поки в Україні наведуть порядок і хоч трохи нова прокуратура та слідчі органи за американським зразком прийдуть до тями і очистяться від фермерсько-депутатських синочків.

В будь-якому разі єдине, що Вас чекає зараз в Україні - це мобілізація. Тому бажано усім з подібними проблемами зачекати, допоки правоохоронна система прийде від принципів військово-політичної доцільності "кримінально-процесуального конвеєру" до індивідуального та відповідального підходу до кожної справи.

Щасти Вам у вирішенні Вашого питання.

З повагою та розумінням, юрист Ярослав Турчин (м. Гамбург, Німеччина)

Доброго дня, відповідь на ваше питання 5 років, так як даний злочин відноситься до середньої ступені тяжкості. Відповідно до ст. 12 , 49 Кримінального кодексу України.

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n61

Пише в інтернеті що 15 років, так як не було слідства, чи правда це? Чи є вийнятки ?

Це не так, у вас виняток, так як ви не ухиляєтесь від слідства, а покинули територію України до отримання підозри повернутись не маєте змоги через побоювання за своє життя та здоров'я.

Для обгрунтованої відповіді треба ознайомитися з матеріалами справи.