Як оформити опіку над дітьми

Вітаю!

Якщо це Ваші діти, оформити над ними опіку неможливо, Ви і так батько, опікун, піклувальник і так далі.

Якщо Ви цікавитесь з приводу оформлення відстрочки, теоретично можливо встановити факт самостійного виховання дітей в судовому порядку!

Втім, якщо пройде новий законопроєкт, і це не допоможе! Радив би зачекати до ухвалення законопроєкту в другому читанні!

З повагою.

Доброго дня, для цього вам потрібно позбавити батьківських прав матір дітей.

Для цього треба мати підстави. Ознайомтесь за посиланням

https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%9F%D0%B...

Тоді це буде вважатися повна опіка, наразі ви маєте рівні права на дітей

Ви маєте право подати позов про встановлення місця проживання дітей та утримання аліментів на дітей.

Доброго дня.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.

Опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними (ст. 58 ЦК України). Піклування встановлюється над неповнолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, цивільна дієздатність яких обмежена (ст. 59 ЦК України).

Загальне правило призначення опікуна або піклувальника установлено ст. 63 ЦК України відповідно до якого:

- опікуна або піклувальника призначає орган опіки та піклування, крім випадків, встановлених ст. 60 ЦК України;

- опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю;

- фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою;

- опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника. При призначенні опікуна для малолітньої особи та при призначенні піклувальника для неповнолітньої особи враховується бажання підопічного;

- фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.

Відповідно ст. 60 ЦК України:

1. Суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

2. Суд встановлює піклування над фізичною особою у разі обмеження її цивільної дієздатності і призначає піклувальника за поданням органу опіки та піклування.

3. Суд встановлює опіку над малолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

4. Суд встановлює піклування над неповнолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, і призначає піклувальника за поданням органу опіки та піклування.

Згідно зі статтею 243 Сімейного кодексу (далі – СК України) опіка, піклування встановлюється над дітьми-сиротами і дітьми, позбавленими батьківського піклування. Опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла чотирнадцяти років, а піклування - над дитиною у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.

Відповідно до ч. 2 ст. 244 СК України при призначенні дитині опікуна або піклувальника органом опіки та піклування враховуються особисті якості особи, її здатність до виховання дитини, ставлення до неї, а також бажання самої дитини.

Із положень статті 247 СК України слідує, що дитина, над якою встановлено опіку або піклування, має право: на проживання в сім`ї опікуна або піклувальника, на піклування з його боку; на забезпечення їй умов для всебічного розвитку, освіти, виховання і на повагу до її людської гідності; на збереження права користування житлом, у якому вона проживала до встановлення опіки або піклування. У разі відсутності житла така дитина має право на його отримання відповідно до закону; на захист від зловживань з боку опікуна або піклувальника.

Порядок встановлення опіки визначається Правилами опіки та піклування, які затверджені Наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства освіти України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26 травня 1999 року №34/166/131/88 та Порядком провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866. Пунктом 2.2 Правил встановлено, що опіка (піклування) над неповнолітніми дітьми встановлюється, якщо батьки: померли; невідомі; визнані в судовому порядку безвісно відсутніми або померлими. Опіку (піклування) може бути встановлено і при житті батьків неповнолітніх дітей у випадках, коли батьки: судом позбавлені батьківських прав або прийнято рішення про відібрання дитини і передачу її під опіку незалежно від того, позбавлені вони батьківських прав чи ні, оскільки перебування з ними небезпечне для життя дитини.

Опіка (піклування) встановлюється за місцем проживання особи, яка підлягає опіці (піклуванню), або за місцем проживання опікуна (піклувальника). Рішення про встановлення опіки (піклування) повинно бути прийняте не пізніше як у місячний термін з моменту, коли відповідному органові опіки та піклування стане відомо про потребу встановлення опіки чи піклування (п. 2.4 Правил).

Відповідно до п. 3.1. Правил для безпосереднього здійснення опіки та піклування органами опіки та піклування призначається опікун чи піклувальник. При призначенні опікуна (піклувальника) беруться до уваги його можливості виконувати опікунські обов`язки, стосунки між ним та підопічним. Опікун чи піклувальник призначається лише за його згодою і, як правило, з числа родичів чи близьких підопічному осіб. Переважне право серед кількох осіб, які бажають стати опікунами чи піклувальниками над однією і тією ж дитиною, надається: родичам дитини незалежно від місця їх проживання; особам, у сім`ї яких проживає дитина на час, коли стосовно неї виникли підстави щодо встановлення опіки чи піклування. При цьому за умови досягнення нею відповідного віку (10 років) враховуються побажання самої дитини.

Для призначення опікуном подаються наступні документи (п. 3.3 Правил):

- повідомлення державних, громадських організацій або заяви громадянина (громадян);

- копії свідоцтва про народження особи, що потребує опіки, або іншого документа, який підтверджує її вік;

- копія свідоцтва про смерть батьків або рішення суду про визнання громадянина безвісно відсутнім або оголошення їх померлими чи інших матеріалів, які підтверджують неможливість виховання дитини;

- акт обстеження умов життя особи, що потребує опіки, і опис її майна;

- довідки про стан здоров'я особи, що потребує опіки (якщо вона раніше проживала окремо), та майбутнього опікуна (піклувальника);

- довідка про місце проживання майбутнього опікуна і його заява про прийняття на себе обов'язків про опіку;

- акт перевірки умов життя майбутнього опікуна та висновок від органів опіки та піклування за місцем проживання опікуна про можливість виконувати опікунські обов'язки;

- довідка лікувальної установи про відсутність в сім'ї майбутнього опікуна (піклувальника) захворювань, що перешкоджають влаштуванню до нього особи, що потребує опіки;

- документ про закріплення за дитиною житлової площі.

Доброго дня, Андрію!

Ви не зможете оформити опіку над своїми рідними дітьми, оскільки опікунство встановлюється на дітьми-сиротами або дітьми позбавленими батьківського піклування (маються на увазі обидва батьки). Відповідно до законодавства Ви, як батько, вже є законним опікуном дитини.

Тому єдиним варіантом для Вас, якщо мова йде про самостійне виховання дітей без участі матері, є встановлення факту самостійного виховання у судовому порядку або позбавлення матері батьківських прав.

Позбавити батьківських прав можливо лише у судовому порядку, іншого порядку не передбачено.

Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них.

Відповідно до статті 164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав якщо вони:

1. не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я і протягом 6 місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування (без поважної причини);
2. ухиляються від виконання своїх обов’язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти;
3. жорстоко поводяться з дитиною (застосовують фізичне або психічне насильство, недопустимі методи виховання, принижують людську гідність дитини тощо);
4. є хронічними алкоголіками або наркоманами (ці факти мають бути підтверджені відповідними медичними висновками);
5. вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини (наприклад, залучають її до непосильної праці, заняття проституцією чи злочинною діяльністю), примушують її до жебракування та бродяжництва;
6. засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Отже, позбавити матір батьківських прав процедура нелегка та довготривала. Окрім цього Вам прийдеться довести, що остання ухиляється від виконання своїх обов'язків щодо виховання та утримання дітей.

Для того щоб отримати рішення суду про встановлення факту самостійного виховання дитини, потрібно звернутись до суду із заявою у порядку окремого провадження.

До заяви необхідно долучити докази того, що Ви самостійно виховуєте дітей.

Такими доказами можуть бути:

рішення суду про розлучення та встановленням місця проживання дитини;

нотаріально посвідчений договір про участь у вихованні дитини;

довідка про осіб, що спільно проживають;

акт обстеження житлово-побутових умов.

З повагою, адвокат Айвазян.

Доброго дня!

Розірвання шлюбу – це стосунки між подружжям, але не між батьками та дитиною. Після розірвання шлюбу права батьків щодо дитини не змінюються. Кожен із батьків може дитину виховувати, проживати з нею і зобов’язаний матеріально утримувати її, і таке інше. Таким чином, після розлучення жодна опіка не встановлюється.

Якщо батьки між собою домовитися не можуть, тоді слід звернутися до органів захисту прав дітей. Представники цього органу допоможуть встановити порядок виховання неповнолітньої або малолітньої дитини.

Також існує варіант звернення до суду. Суд допоможе у вирішенні питання порядку виховання та проживання дитини з батьками. У цій ситуації можна встановити:

• з ким проживатиме неповнолітня дитина;
• в які дні та години той з батьків, який проживає окремо, може бачитися з неповнолітньою дитиною, забирати її до себе;
• це зовсім інший процес. Тут не йдеться про опіку. Ми говоримо про те, як батьки розподілятимуть час, права та обов’язки щодо дитини.

Проте, якщо Ви питання задаєте з метою отримання відстрочки, згідно статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов’язані жінки та чоловіки, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років.

Підтвердженням цієї підстави для звільнення є доведення, що батько/мати не здійснює виховання дитини(дітей) за певними обставинами.

Такими обставинами є:

• позбавлення батьківських прав мати/батька за рішенням суду
• відібрання дитини у матері/батька без позбавлення батьківських прав за рішенням суду
• смерть матері/батька
• визнання безвісно зниклим/ою або визнання загиблим/загиблою батька/матері за рішенням суду
• рішення суду про встановлення факту самостійного виховання (самоусунення матері від виховання) https://reyestr.court.gov.ua/Review/114323812

АЛЕ, Кабінет Міністрів України вніс до Верховної Ради новий законопроєкт №10449, що стосується мобілізації, військового обліку та проходження військової служби. Якщо змін до даного законопроєкту не відбудеться, то відстрочку матимуть чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим.

В такому разі, щоб мати право на відстрочку - Вам необхідно буде в судовому порядку позбавити матір Ваших дітей батьківських прав.

З повагою, юрист Дерій В.О.!

Доброго ранку, шановний Андрій!

Ви десь реєстрували місце проживання дітей після народження? Чи мати не виконала і цей обов'язок?

Перш за все Вам треба визначити місце проживання дітей разом з собою:

1. Шляхом укладення нотаріальної угоди про порядок виховання дітей та визначення місця їх проживання;
2. В судовому порядку.

Якщо Ви у свідоцтва про народження дітей записані їх БАТЬКОМ, то Ви і так здійснюєте над ними до 14 років - опіку, а до 18 років - піклування.

Для законних прав на проживання з дітьми і виховання їх - цього достатньо.

Якщо Вам це треба для відстрочки по лінії ТЦК та СП, то законодавство зміниться і відстрочку будуть давати лише у разі смерті матері, визнання її безвісти зниклою чи позбавлення її батьківських прав.

Позбавити батьківських прав можливо лише у судовому порядку, іншого порядку не передбачено.

Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них.

Відповідно до статті 164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав якщо вони:

1. не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я і протягом 6 місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування (без поважної причини);
2. ухиляються від виконання своїх обов’язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти;
3. жорстоко поводяться з дитиною (застосовують фізичне або психічне насильство, недопустимі методи виховання, принижують людську гідність дитини тощо);
4. є хронічними алкоголіками або наркоманами (ці факти мають бути підтверджені відповідними медичними висновками);
5. вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини (наприклад, залучають її до непосильної праці, заняття проституцією чи злочинною діяльністю), примушують її до жебракування та бродяжництва;
6. засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Позбавлення батьківських прав допускається тільки лише щодо дітей, які не досягли 18 років.

Для позбавлення батьківських прав необхідно вчинити наступні дії:

1. встановити, що особа свідомо порушує батьківські обов'язки, злісно не виконує вимог та рекомендацій органів опіки і піклування, служб у справах неповнолітніх, навмисно ухиляється від лікування (хронічні алкоголіки, наркомани, токсикомани) та зібрати всі необхідні підтверджуючі докази;
2. звернутись до органу опіки та піклування з тим, щоб отримати висновок щодо умов життя і виховання дитини, поведінку батьків, їх взаємини з дітьми та відношення до виконання своїх батьківських обов'язків (Файл:Заява про надання висновку про доцільність позбавлення батьківських прав (орган опіки та піклування).docx; Файл:Заява про надання висновку про доцільність позбавлення батьківських прав (орган місцевого самоврядування).docx);
3. звернутись до суду з позовною заявою про позбавлення батьківських прав (зразок Файл:Позовна заява про позбавлення батьківських прав.docx) та отримати за результатами розгляду прийняте судом рішення.

Рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили суд надсилає органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.

При розгляді судом справи обов'язковою є участь органу опіки та піклування, який подає суду письмовий висновок щодо обставин справи. При цьому, такий висновок не є обов'язковим для суду і він може не погодитися з ним, якщо вважатиме, що він є недостатньо обґрунтованим чи суперечить інтересам дитини.

https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%9F%D0%B...

Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

Відповідно до частини першої статті 170 Сімейного кодексу України суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, якщо батьки:

• ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини;
• жорстоко поводяться з дитиною;
• є хронічними алкоголіками або наркоманами;
• вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;
• в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров'я і морального виховання.

У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування.

Факт застосування до одного з батьків запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, який унеможливлює виконання ним батьківських обов'язків, не є безумовною підставою для позбавлення його батьківських прав (постанова Верховного Суду від 8 червня 2022 року у справі № 362/4847/20).

З повагою, адвокат Наталія Пономаренко