Начните консультацию с юристом онлайн
Здравствуйте. Работаю в сфере культуры в детской школе искусств преподавателем вокала в прифронтовом г. Харькове. На работе администрация требует, чтобы все написали заявление на отпуск за свой счёт по собственному желанию с 5.08 по 27.08 на 23 календарных дня по согласованию сторон, мотивируя тем, что тяжёлое финансовое положение в государстве. Я инвалид 2 группы (онкологическое заболевание) и у меня нет финансовой возможности уходить в отпуск за свой счёт по собственному желанию даже, если все сотрудники напишут такие заявления. Подскажите, как мне юридически правильно действовать в этой ситуации. Могут ли меня уволить с работы за то, что я отказываюсь писать заявление по собственному желанию на бесплатный отпуск?
Похожие вопросы
Кодексы Україна
Кодекс України з процедур банкрутства Кодекс цивільного захисту України Кримінальний процесуальний кодекс України Митний кодекс України Повітряний кодекс України Податковий кодекс України Кодекс адміністративного судочинства України Цивільний процесуальний кодекс України Кримінально-виконавчий кодекс України Господарський кодекс України Цивільний кодекс України Сімейний кодекс України Земельний кодекс України Кримінальний кодекс України Водний кодекс України Кодекс торговельного мореплавства України Про надра Лісовий кодекс України Господарський процесуальний кодекс України Кодекс України про адміністративні правопорушення (статті 213 - 330) Кодекс України про адміністративні правопорушення (статті 1 - 212-21) Житловий Кодекс Української РСР Європейський кодекс соціального забезпечення Бюджетний кодекс УкраїниНовое в блогах Юристи.UA
Ответы юристов (2)
Юрист, г. Киев, 6 лет опыта
Доброго вечора!
Відмова від відпустки "за власним бажанням" може призвести до того, що роботодавець буде шукати способи впливу на Вас. Водночас, він буде діяти офіційно. Тому Ви повинні себе максимально перестрахувати, щоб у разі виникнення спору з приводу наказів роботодавця про Ваше звільнення чи відпустку, на яку Ви не погоджувалися, у Вас були докази (фактичні дані) того, що прийняттю таких рішень передувала конфліктна ситуація, винним у якій є лише Ваш роботодавець. Без цього, будь-які Ваші заяви з приводу неправомірних дій роботодавця будуть нікчемними та не нестимуть жодного юридичного і доказового значення і Ви не зможете довести те, що рішення роботодавця (про переведення, звільнення або будь-яке інше його рішення) ґрунтується не корисливих мотивах.
Отже, першим кроком для власного так званого "озброєння" доказовим матеріалом є комунікація з роботодавцем на офіційному рівні, що передбачає будь-яке спілкування на будь-яку тему, пов'язану з виконанням Вами трудових функцій та оплати праці, у письмовому вигляді з фіксацією дати звернення із відповідними заявами чи скаргами. Це можна домогтися шляхом виготовлення одного примірнику заяви, виготовлення її копії і:
1. подати роботодавцю оригінал заяви особисто, вимагаючи при цьому від уповноваженої на прийняття та реєстрацію вхідної кореспонденції службової особи Вашого роботодавця проставлення відмітки про її отримання із зазначенням дати та, за можливості, часу;
2. подати роботодавцю заяву засобами поштового зв'язку з описом вкладення, де потрібно буде зазначити вміст поштового відправлення, що підтверджуватиме той факт, що Ви звернулися з вирішенням конкретного питання до Вашого роботодавця. Це спосіб є найбільш надійним, якщо завчасно Ви передбачаєте проблему з реєстрацією заяви чи скарги, адресованої Вашому роботодавцю, тобто якщо реалізація першого пункту буде або може бути ускладена поведінкою службових осіб роботодавця.
Зазвичай, якщо Ви створите для себе міці передумови з точки зору доказів ще на самому початку цього конфлікту, то ці питання не знаходять подальшого розвитку і закриваються на цій стадії.
Дякую за відповідь