Звільнення військовослужбовця з ЗСУ

Доброго дня, Антоне!

На жаль, але Ви не маєте права на звільнення ще з 18 травня минулого року, коли були внесені зміни до статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу".

Станом на зараз підстава виглядає наступним чином:

4. Військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах (вимоги щодо звільнення контрактників за сімейними обставинами такі ж самі):

2) під час дії воєнного стану:

а) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі;

б) за станом здоров’я:

на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців;

за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);

в) у зв’язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі;

г) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);

д) у зв’язку із звільненням з полону (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);

е) у зв’язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі (для осіб вищого офіцерського складу);

з) у зв’язку із призначенням (обранням) на посаду або перебуванням на посаді судді, судді Конституційного Суду України, члена Вищої ради правосуддя, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, керівника служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, його заступника, дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя.

Частина 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов’язок та військову службу»:

12. Військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах:

3) під час дії воєнного стану:

"виховання військовослужбовцем дитини з інвалідністю віком до 18 років, у разі відсутності інших осіб, які зобов’язані її виховувати".

Отже, оскільки є Ваша дружина, то, як матір, вона є особою, яка зобов'язана виховувати дитину, й тому Вам буде відмовлено у задоволенні рапорту.

Відповідно до Додатку 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (пункт 12.11 розділу XII):

Перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби.

При поданні до звільнення з військової служби за підставами:

5. Через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу», подаються:

копія аркуша бесіди;

копія рапорту військовослужбовця;

копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років);

документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, а саме:

19) військовослужбовцем, що виховує дитину з інвалідністю віком до 18 років, у разі відсутності інших осіб, які зобов’язані її виховувати:

• медичний висновок про дитину з інвалідністю віком до 18 років за формою, затвердженою МОЗ, або індивідуальна програма реабілітації дитини з інвалідністю, видана лікарсько-консультативною комісією лікувально-профілактичного закладу;
• копія свідоцтва про народження дитини із зазначенням батьківства (материнства) особи;
• один із документів: копія свідоцтва про смерть одного з батьків, або копія рішення суду про визнання одного з батьків безвісно відсутньою чи оголошення померлою, або копія рішення суду про позбавлення одного з батьків батьківських прав, або копія вироку суду, за яким особа відбуває покарання у місцях позбавлення волі, або документи, які підтверджують, що особа самостійно виховує та утримує дитину (копія рішення суду про встановлення факту самостійного виховання дитини або витяг із Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України).

Можливо, Ви маєте інші підстави для звільнення, які передбачені статтею 26 ЗУ "Про ВО та ВС"? Сімейні або ж стан здоров'я?

З повагою, адвокат Айвазян.

Доброго дня.

Відповідно до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військовослужбовці мають право на звільнення у таких випадках:

• Наявність у військовослужбовця повнолітньої дитини з інвалідністю I або II групи, що перебуває на його утриманні.
• Виховання дитини з інвалідністю віком до 18 років одним із батьків, за умови неможливості вихованням другим з батьків.
• Необхідність виховання та догляду за дитиною до 18 років хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, якій не встановлено інвалідність, за умови що такі особи не мають інших працездатних осіб, зобов’язаних відповідно до закону їх утримувати.

Тобто у Вашій ситуації необхідно розуміти чи є син повнолітнім, яке саме захворювання у сина, чи є працездатною дружина. Дуже багато нюансів необхідно уточнити, щоб сказати взагалі чи маєте Ви право на звільнення.

Доброго дня, пане Антон!

Скільки років Вашому сину?

Якщо йому ще немає 18 років, то на жаль, для звільнення не достатньо встановленої інвалідності.

Згідно частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" під час дії воєнного стану військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах:

• військовослужбовці, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України;
• виховання військовослужбовцем дитини з інвалідністю віком до 18 років, у разі відсутності інших осіб, які зобов’язані її виховувати;
• утримання військовослужбовцем повнолітньої дитини, яка є особою з інвалідністю I чи II групи;
• виховання військовослужбовцем дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров’я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, але якій не встановлено інвалідність, за умови що такі особи не мають інших працездатних осіб, зобов’язаних відповідно до закону їх утримувати.

Отже, головними умовами для звільнення є:

• наявність у дитини інвалідності
• були відсутні інші особи, які зобов’язані її виховувати.

Згідно Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України для звільнення Вам потрібно надати рапорт та:

• медичний висновок про дитину з інвалідністю віком до 18 років за формою, затвердженою МОЗ, або індивідуальна програма реабілітації дитини з інвалідністю, видана лікарсько-консультативною комісією лікувально-профілактичного закладу;
• копія свідоцтва про народження дитини із зазначенням батьківства (материнства) особи;
• один із документів: копія свідоцтва про смерть одного з батьків, або копія рішення суду про визнання одного з батьків безвісно відсутньою чи оголошення померлою, або копія рішення суду про позбавлення одного з батьків батьківських прав, або копія вироку суду, за яким особа відбуває покарання у місцях позбавлення волі, або документи, які підтверджують, що особа самостійно виховує та утримує дитину (копія рішення суду про встановлення факту самостійного виховання дитини або витяг із Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України).

Якщо Ваша дружина працездатна, то Ви не маєте права на звільнення, на жаль.

З повагою, юрист Дерій В.О.!

Доброго дня, чи буде мати право на звільнення у разі, якщо ви маєте повнолітню дитини з інвалідністю 1-2 групи.

Підстава для звільнення виглядає так:

утримання військовослужбовцем повнолітньої дитини, яка є особою з інвалідністю I або II групи

У вашому випадку ви не маєте право на звільнення. Підстава для звільнення виглядає так:

виховання військовослужбовцем дитини з інвалідністю віком до 18 років, у разі відсутності інших осіб, які зобов’язані її виховувати;

виховання військовослужбовцем дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров’я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, але якій не встановлено інвалідність, за умови що такі особи не мають інших працездатних осіб, зобов’язаних відповідно до закону їх утримувати;

Обов'язок повнолітніх дітей піклуватися про своїх непрацездатних батьків закріплено в статті 51 Конституції України.Згідно з частиною першою статті 202 Сімейного кодексу України повнолітні дочка, син зобов’язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Тобто за наявності матері, ви не маєте право на звільнення.

Вітаю!

Відповідно до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" та Закону України "Про соціальний захист осіб з інвалідністю в Україні", військовослужбовці мають право на звільнення у разі, якщо їхня дитина має інвалідність. Зокрема, підстави для звільнення можуть бути такі:

• Наявність у військовослужбовця повнолітньої дитини з інвалідністю I або II групи, що перебуває на його утриманні.
• Виховання дитини з інвалідністю віком до 18 років одним із батьків, за умови неможливості вихованням другим з батьків.
• Необхідність виховання та догляду за дитиною до 18 років хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, якій не встановлено інвалідність, за умови що такі особи не мають інших працездатних осіб, зобов’язаних відповідно до закону їх утримувати.

Військовослужбовець має зібрати необхідні документи, серед яких:

• Копія свідоцтва про народження дитини.
• Довідка МСЕК (медико-соціальної експертної комісії), що підтверджує інвалідність (для повнолітньої дитини з інвалідністю).
• Документи, що підтверджують відсутність другого з батьків (якщо застосовується підстава для звільнення відсутність інших осіб зобовʼязаних виховувати).

Абзац 7 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону "Про військовий обов’язок і військову службу" визначає, що військовослужбовці мають право на звільнення у випадку виховання дитини з інвалідністю віком до 18 років за відсутності інших осіб, які зобов’язані її виховувати.

Законодавство України, зокрема Сімейний кодекс, визначає, що батьки мають рівні обов’язки та права щодо виховання дітей, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі. Баба, дід, прабаба та прадід також мають право брати участь у вихованні своїх внуків і правнуків (ч. 1 ст. 257 Сімейного кодексу України).

У законодавстві відсутнє чітке визначення поняття "відсутності інших осіб, які зобов’язані виховувати дитину". Це дає можливість військовим частинам трактувати норми закону на свою користь, відмовляючи у звільненні військовослужбовців.

Через відсутність чіткого визначення, підстава для звільнення з військової служби може бути "знівельована". У випадках, коли немає інших осіб, які зобов’язані виховувати дитину, підставою для звільнення військовослужбовця з військової служби стає самостійне виховання дитини віком до 18 років.

У разі мотивованої письмової відмови, військовослужбовець має право оскаржити таку відмову у судовому порядку за наявності підстав. Суд розглядає такі справи у порядку окремого провадження щодо встановлення фактів, що мають юридичне значення, згідно зі ст. 293 Цивільного процесуального кодексу України. Для оскарження необхідно звернутися до районного або міського суду із відповідною заявою, додавши підтвердження виховання дитини з інвалідністю віком до 18 років.

• Документ про опіку, якщо військовослужбовець є єдиним опікуном.
• Медичний висновок про необхідність постійного догляду за дитиною (якщо дитина військового без висновку про статус дитини інваліда).

Подання рапорту на звільнення.

• Рапорт подається командуванню військової частини з проханням звільнити військовослужбовця у зв’язку з необхідністю догляду за дитиною з інвалідністю.
• До рапорту додаються всі підтверджуючі документи, що вказані у статті вище.

Зразок рапорта:

Командиру 00 відділення 00 роти

00 батальйону військової частини А000

РАПОРТ

Прошу Вашого клопотання перед вищим командуванням про звільнення мене, посада, звання, ПРІЗВИЩЕ Ім’я по Батькові, з військової служби на підставі підпункту “г” пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” від 25.03.1992 № 2232-XII, а саме: через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу):

у зв’язку з вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років.

Факт виховання дитини з інвалідністю віком до 18 років підтверджується: свідоцтвом про народження серія №НОМЕР ПРІЗВИЩЕ Ім’я по Батькові ДИТИНИ, посвідчення дитини-інваліда серія №НОМЕР ПРІЗВИЩЕ Ім’я по Батькові ДИТИНИ, корінцем медичного висновку №НОМЕР про дитину-інваліда віком до 18 років від 00.00.20__ року.

На день виключення мене зі списків військової частини прошу виплатити всі належні мені грошові кошти (грошове забезпечення, компенсацію за невикористану відпустку, одноразову грошову допомогу при звільнені мобілізованих осіб, грошову допомогу на оздоровлення,матеріальну допомогу, тощо).

Бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю не маю.

Мою особову справу прошу направити до МІСТО територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Підтверджуючі документи додаю:

1. Копія паспорту Серія №НОМЕР та РНОКПП ПРІЗВИЩЕ Ім’я по Батькові;

2. Копія свідоцтва про народження серія №НОМЕР ПРІЗВИЩЕ Ім’я по Батькові ДИТИНИ;

3. Копія посвідчення дитини-інваліда серія №НОМЕР ПРІЗВИЩЕ Ім’я по Батькові ДИТИНИ;

4. Копія корінця медичного висновку №НОМЕР про дитину-інваліда віком до 18 років від 00.00.20__ року.

(Посада, наприклад, “Гранатометник”) __ (номер) відділення __ (номер/назва) роти __ (номер/назва) батальйону військової частини А000

(Звання, наприклад “Старший солдат”) Ім’я ПРІЗВИЩЕ

00.00.2024 р.

Командиру військової частини А000

Перелік документів:

• паспорт, ідентифікаційний код
• свідоцтво про народження дитини
• медичний висновок лікарсько-консультативної комісії (ЛКК) відносно дитини
• індивідуальна програма реабілітації дитини
• посвідчення дитини з інвалідністю тощо
• всі документи, що підтверджують відсутність іншої особи, яка зобов’язана за Сімейним кодексом України виховувати дитину:- свідоцтво про смерть одного з батьків дитини- рішення суду про позбавлення одного з батьків батьківських прав- рішення суду про визнання одного з батьків безвісти відсутнім- рішення суду про оголошення одного з батьків померлим

___

Розгляд рапорту командуванням.

• Командування розглядає подані документи та приймає рішення протягом 14 днів з моменту реєстрації.
• За необхідності можуть бути призначені додаткові перевірки або витребувані додаткові документи, тоді час розгляду буде подовжено на період надання та перевірки доданих документів.

Видання наказу про звільнення.

• У разі позитивного рішення видається наказ про звільнення військовослужбовця.
• Після цього оформлюються необхідні документи щодо передання особової справи військовослужбовця з військового обліку до ТЦК та СП за місцем проживання.

У разі незаконної відмови у звільненні військовослужбовець може звернутися:

• До військового юриста або адвоката Юридичної компанії INSEININ для правової допомоги.
• До суду для оскарження рішення.
• До командування МО або Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини або інших відповідних органів.

Військовослужбовці, які виховують дитину з інвалідністю, мають законні підстави для звільнення зі служби у 2025 році за певних умов. Важливо правильно оформити документи, подати рапорт та отримати наказ про звільнення. У випадку відмови звернутися за правовою підтримкою до військових адвокатів.

ВАМ ТРЕБА ДОВЕСТИ ЩО ВИ ПОВИННІ ЗДІЙСНЮВАТИ ВИХОВАННЯ ДИТИНИ.

Сім'я – первинна ланка суспільства. У певній родині ми народжуємось, проживаємо, здобуваємо знання і вміння, формуємо свій характер та визначаємо життєві цінності і пріоритети, а коли виростаємо – створюємо нову, вже свою власну сім’ю, займаючи нові ролі і передаючи здобутий досвід та традиції своїм дітям.

Можна з упевненістю сказати, що від нашої сім’ї та нашого виховання залежить в подальшому усе наше життя і реалізація, як особиста, так і професійна. Оскільки саме в дитинстві від своїх батьків, братів/сестер, бабусь та дідусів й інших родичів кожен з нас, по-перше, отримує базові знання про те, як влаштований цей світ, про «хороше» і «погане», про те, як будувати стосунки, а, по-друге, починає усвідомлювати себе як особистість з унікальною зовнішністю та рисами характеру.

Ця ідея важливості та пріоритету родини зафіксована й у чинному законодавстві України, що регулює сімейні правовідносини.

Як визначає Закон України «Про охорону дитинства», сім’я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.

У сфері сімейних правовідносин держава також визначає одним зі своїх завдань у сфері забезпечення кожної дитини сімейним вихованням можливість духовного та фізичного розвитку. Саме батьки дитини відповідно до положень чинного СК України мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.

Що ж таке виховання дитини та що воно включає?

Вікіпедія вказує, що виховання — це процес заохочення та підтримки фізичного, емоційного, соціального та інтелектуального розвитку дитини від народження до дорослості; також комплекс прав, обов'язків та відповідальності в цьому питанні з точки зору законодавства. Процес виховання є двостороннім (обов'язкова взаємодія вихователя і вихованця), цілеспрямованим (наявність конкретної мети), багатогранним за завданнями і змістом, складним щодо формування і розкриття внутрішнього світу вихованця, різноманітним за формами, методами і прийомами, неперервним (у вихованні канікул бути не може), тривалим у часі (людина виховується все життя).

Згаданий раніше Закон України «Про охорону дитинства», зокрема, стаття 12, визначає, що виховання в сім’ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов’язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров’я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Держава надає батькам або особам, які їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов’язків щодо виховання дітей, захищає права сім’ї, сприяє розвитку системи послуг з підтримки сімей з дітьми та мережі дитячих закладів.

СК України також оперує поняттям виховання, хоч і не надаючи його визначення, однак, здійснюючи розподіл на обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини (стаття 150) та права батьків щодо виховання дитини (стаття 151). При цьому, варто зазначити, що відповідному обов’язку батьків кореспондує право дитини на належне батьківське виховання, яке забезпечується системою державного контролю.

Як визначає стаття 151 СК України, батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Батьки мають право залучати до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фізичним та юридичним особам. Батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства.

ЗАЛУЧЕННЯ ІНШИХ ОСІБ ДЛЯ ВИХОВАННЯ ДИТИНИ - ЦЕ ПРАВО, А НЕ ОБОВ'ЯЗОК БАТЬКІВ.

Тобто залучення осіб до виховання дитини, на мою думку, передбачає, що батьки дитини не обмежуються при цьому в своєму праві на виховання дитини і продовжують реалізовувати таке право повноцінно, отримуючи додаткову допомогу від інших осіб.

В СТ.26 ВКАЗАНО:

"виховання військовослужбовцем дитини з інвалідністю віком до 18 років, у разі відсутності інших осіб, які зобов’язані її виховувати;"

САМЕ ГОЛОВНЕ, НА МОЮ ДУМКУ, ЩО ТРЕБА ДОВЕСТИ, ЩО МАТИ ДИТИНИ НЕ ЗМОЖЕ САМОСТІЙНО ВИХОВАТИ ДИТИНУ.

ВАМ ТРЕБА ДОВЕСТИ ЩО ВИ ПОВИННІ ЗДІЙСНЮВАТИ ВИХОВАННЯ ДИТИНИ.

Сім'я – первинна ланка суспільства. У певній родині ми народжуємось, проживаємо, здобуваємо знання і вміння, формуємо свій характер та визначаємо життєві цінності і пріоритети, а коли виростаємо – створюємо нову, вже свою власну сім’ю, займаючи нові ролі і передаючи здобутий досвід та традиції своїм дітям.

Можна з упевненістю сказати, що від нашої сім’ї та нашого виховання залежить в подальшому усе наше життя і реалізація, як особиста, так і професійна. Оскільки саме в дитинстві від своїх батьків, братів/сестер, бабусь та дідусів й інших родичів кожен з нас, по-перше, отримує базові знання про те, як влаштований цей світ, про «хороше» і «погане», про те, як будувати стосунки, а, по-друге, починає усвідомлювати себе як особистість з унікальною зовнішністю та рисами характеру.

Ця ідея важливості та пріоритету родини зафіксована й у чинному законодавстві України, що регулює сімейні правовідносини.

Як визначає Закон України «Про охорону дитинства», сім’я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.

У сфері сімейних правовідносин держава також визначає одним зі своїх завдань у сфері забезпечення кожної дитини сімейним вихованням можливість духовного та фізичного розвитку. Саме батьки дитини відповідно до положень чинного СК України мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.

Що ж таке виховання дитини та що воно включає?

Вікіпедія вказує, що виховання — це процес заохочення та підтримки фізичного, емоційного, соціального та інтелектуального розвитку дитини від народження до дорослості; також комплекс прав, обов'язків та відповідальності в цьому питанні з точки зору законодавства. Процес виховання є двостороннім (обов'язкова взаємодія вихователя і вихованця), цілеспрямованим (наявність конкретної мети), багатогранним за завданнями і змістом, складним щодо формування і розкриття внутрішнього світу вихованця, різноманітним за формами, методами і прийомами, неперервним (у вихованні канікул бути не може), тривалим у часі (людина виховується все життя).

Згаданий раніше Закон України «Про охорону дитинства», зокрема, стаття 12, визначає, що виховання в сім’ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов’язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров’я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Держава надає батькам або особам, які їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов’язків щодо виховання дітей, захищає права сім’ї, сприяє розвитку системи послуг з підтримки сімей з дітьми та мережі дитячих закладів.

СК України також оперує поняттям виховання, хоч і не надаючи його визначення, однак, здійснюючи розподіл на обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини (стаття 150) та права батьків щодо виховання дитини (стаття 151). При цьому, варто зазначити, що відповідному обов’язку батьків кореспондує право дитини на належне батьківське виховання, яке забезпечується системою державного контролю.

Як визначає стаття 151 СК України, батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Батьки мають право залучати до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фізичним та юридичним особам. Батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства.

ЗАЛУЧЕННЯ ІНШИХ ОСІБ ДЛЯ ВИХОВАННЯ ДИТИНИ - ЦЕ ПРАВО, А НЕ ОБОВ'ЯЗОК БАТЬКІВ.

Тобто залучення осіб до виховання дитини, на мою думку, передбачає, що батьки дитини не обмежуються при цьому в своєму праві на виховання дитини і продовжують реалізовувати таке право повноцінно, отримуючи додаткову допомогу від інших осіб.

В СТ.26 ВКАЗАНО:

"виховання військовослужбовцем дитини з інвалідністю віком до 18 років, у разі відсутності інших осіб, які зобов’язані її виховувати;"

САМЕ ГОЛОВНЕ, НА МОЮ ДУМКУ, ЩО ТРЕБА ДОВЕСТИ, ЩО МАТИ ДИТИНИ НЕ ЗМОЖЕ САМОСТІЙНО ВИХОВАТИ ДИТИНУ.

СКОРІШЕ ЗА ВСЕ ВАМ НЕОБХІДНО БУДЕ В СУДОВОМУ ПОРЯДКУ ДОВОДИТИ СВОЄ ПРАВО НА ВИХОВАННЯ ДИТИНИ ІНВАЛІДА ТА ЯК НАСЛІДОК, ПРАВО НА ЗВІЛЬНЕННЯ З ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ