Задайте питання юристу

923 юристів готові відповісти зараз

Відповідь за ~15 хвилин

Задати питання на сайті

Права людини, 05 червня 2025, питання №137890 340₴

Кібер абьюз, наклеп, публічне приниження та погрози

Ось переклад твоєї скарги українською мовою, адаптований для надання юристу або правоохоронцям:

---

Звертаюся з питанням чи можу я перебуваючи в Греціі порушити скаргу проти особи в Украіні, яка використовує соціальні мережі та мессенджери для цілеспрямованого психологічного тиску, наклепів, погроз та зловживання особистими даними? Якщо так то що необхідно і що це за вид порушення

Очікую на ваш зворотний зв’язок та надіюся на захист згідно з нормами закону.

З повагою,
Аліна

Відповіді юристів (4)

    Айвазян Юрій Климентійович

    Доброго дня, Аліна!

    Ви можете подати заяву до поліції про вчинення кримінального злочину, а саме:

    Стаття 182 ККУ. Порушення недоторканності приватного життя.

    "1. Незаконне збирання, зберігання, використання, знищення, поширення конфіденційної інформації про особу або незаконна зміна такої інформації, крім випадків, передбачених іншими статтями цього Кодексу, -

    караються штрафом від п’ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або пробаційним наглядом на строк до трьох років, або обмеженням волі на той самий строк;

    2. Ті самі дії, вчинені повторно, або якщо вони заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам та інтересам особи, -

    караються пробаційним наглядом на строк від трьох до п’яти років або обмеженням волі на строк від трьох до п'яти років, або позбавленням волі на той самий строк.

    Примітка. Істотною шкодою у цій статті, якщо вона полягає у заподіянні матеріальних збитків, вважається така шкода, яка в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян".

    Згідно статті 1 Закону України «Про національну поліціїю», центральним органом виконавчої влади, на який покладається обов'язок служити суспільству шляхом належного забезпечення охорони прав людини і його свобод, який протидіє злочинності, підтримує публічну безпеку і порядок є національна поліція України (далі - поліція) . У пункті 5 частини 1 статті 23 цього Закону зазначено, що до повноважень поліції відноситься здійснення своєчасного реагування та прийняття відповідних заходів на заяви і повідомлення про злочини або події (кримінальні і адміністративні).

    Стаття 25 Кримінального процесуального кодексу України покладає обов'язок на прокурора і слідчого починати досудове розслідування у разі виявлення ознак злочину. Крім цього, статтею 214 КПК позначений термін, протягом якого після прийняття заяви або отримання повідомлення про скоєння злочину, прокурор або слідчий повинні внести інформацію про такий злочин до Єдиного реєстру досудових розслідувань (Реєстр) - і дорівнює він 24 години.

    Особливі вимоги до написання заяви про злочин не передбачені законодавством, але, не дивлячись на це, в ній важливо описати всі відомі факти і обгрунтувати наявність ознак злочину (так як на її підставі і відомостях, що в ній зазначені, буде вноситися інформація про злочин і до Реєстру) Тому, необхідно вказати наступні дані:

    • назва органу до якого ви звертаєтеся;
    • прізвище, ім'я, по батькові (найменування) потерпілого або заявника, номер телефону (можна подати і анонімну заява в поліцію у разі коли така особа боїться, що її можуть переслідувати або ж людина з інших причин не хоче щоб поліція знала про її особисті дані (бажано обґрунтувати чому особа не хоче вказати своє ПІБ); в разі анонімного повідомлення про злочин, поліція зобов'язана перевірити інформацію і за наявності ознак злочину почати досудове розслідування протягом 24 годин з моменту отримання такого повідомлення);
    • короткий виклад і опис подій і обставин, які можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення (наприклад, якщо подаєте заяву в поліцію про загрозу життю і здоров'ю, то потрібно описати як саме загрожують, хто може загрожувати, в зв'язку з чим, в яких діях це проявляється, як довго існує загроза і тд);
    • попередня правова кваліфікація кримінального злочину із зазначенням статті (частини статті) УКУ;
    • докази, що підтверджують викладені в заяві обставини (якщо такі є; ними можуть бути, наприклад, фото з місця злочину або інші);
    • дата і підпис.

    Заява в поліцію онлайн вважається електронною і є різновидом письмової. Подати її можна на електронну пошту найближчого відділення поліції, зазначену на їх сайті; або ж перейти на офіційний сайт Національної поліції за цим посиланням, де зазначена покрокова інструкція для подачі заяви через Інтернет. Важливо відзначити, що наявність цифрового підпису для цього не обов'язкова.

    Щодо наклепу та образи, то наклеп – це завжди неправдиві факти ( з прізвищами, відомостями про особу від конкретної особи чи іншого джерела інформації). В кримінальному законодавстві України до 2001 р. наклеп був умисним злочином приватного обвинувачення (за деякими винятками). Після введення в дію нового Кримінального кодексу України наклеп декриміналізували. Тобто, кримінальна відповідальність за наклеп у чинному законодавстві - відсутня, на жаль.

    Образа ж – це зневажливе висловлювання чи вчинок, які спрямовані проти кого-небудь і викликають у нього почуття душевного болю. Образа може бути завдана як публічно, так і у відсутність людини, на яку вона спрямована. Згідно статей 3,28 Конституції України йдеться мова про те, що честь і гідність людини найвищою соціальною цінністю, а також проголошується право кожного на повагу до його гідності.

    Отже у даному випадку людина має право звернутись до суду з позовом про захист честі та гідності (стаття 23 Цивільного кодексу України). Без доказів (хіба що кривдник сам визнає свою вину) довести щось буде важко, тому Вам потрібні у такому випадку свідки, скріншоти, публікації з образами у соціальній мережі.

    Відповідно до статей 94, 277 ЦК України фізична чи юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

    Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

    Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

    При цьому слід враховувати такі відмінності:

    1. при спростуванні поширена інформація визнається недостовірною, а при реалізації права на відповідь - особа має право на висвітлення власної точки зору щодо поширеної інформації та обставин порушення особистого немайнового права без визнання її недостовірною;
    2. спростовує недостовірну інформацію особа, яка її поширила, а відповідь дає особа, стосовно якої поширено інформацію.

    Способами захисту гідності, честі чи ділової репутації від поширення недостовірної інформації можуть бути, крім права на відповідь та спростування недостовірної інформації, також і вимоги про відшкодування збитків та моральної шкоди, заподіяної такими порушеннями як фізичній, так і юридичній особі. Зазначені вимоги розглядаються у відповідності до загальних підстав щодо відповідальності за заподіяння шкоди (пункт 27 постанова Пленуму Верховного суду України від 27.02.2009 № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи").

    Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин:

    1. поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб;
    2. поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача;
    3. поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності;
    4. поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право (пункт 15 постанови Пленуму Верховного суду України від 27.02.2009 № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи").

    Під поширенням інформації слід розуміти:

    • опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації;
    • поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку;
    • викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам;
    • повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах,
    • а також в іншій формі хоча б одній особі.

    Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділової репутації фізичної та юридичної особи.

    З приводу прямої відповідальності саме за сталкінг, то на жаль, остання також відсутня у законодавтсві станом на зараз.

    Законопроектом №12297 від 09.12.2024 «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо забезпечення повноти імплементації положень міжнародного права з питань протидії домашньому та іншим видам насильства, у тому числі щодо дітей» пропонується доповнити КК статтею 129-1 «Незаконне переслідування (сталкінг)». Відповідальність наступатиме за умисне вчинення дій (двічі або більше), що полягають у здійсненні загрозливої поведінки стосовно потерпілої особи (незаконне стеження, нав’язування спілкування, інше незаконне пряме чи опосередковане вторгненні у будь-який спосіб в особисте чи сімейне життя потерпілої особи всупереч її волі), у тому числі з використанням електронних комунікацій, що викликає у неї страх за безпеку свого життя чи здоров’я або її близьких, за відсутності ознак домашнього насильства. Проте, наразі це тільки законопроект...

    З повагою, адвокат Айвазян.

    Дерій Владислав Олегович

    Вітаю Вас!

    Якщо неправдива інформація завдає шкоди Вашій честі, гідності або діловій репутації, то Ви можете подати позов до суду та/або звернутися до Національної поліції України і подати заяву про злочин за такими статтями Кримінального кодексу України:
    • Ст. 182 ККУ – Незаконне збирання, зберігання, використання або поширення конфіденційної інформації про особу (караєтья штрафом або обмеження волі до 3 років).
    • Ст. 189 ККУ – Вимагання (якщо Вас шантажують, погрожують).

    Якщо Ви перебуваєте за кордоном, заяву можна подати через кіберполіцію, яка займається подібними справами:

    • Через електронну форму подачі заяви на сайті кіберполіції: https://ticket.cyberpolice.gov.ua/
    • Надіслати офіційний запит електронною поштою або через соціальні мережі кіберполіції.
    2. Зверніться до адміністрації груп/платформ (Facebook, Telegram, Instagram тощо)
    • Поскаржтеся на контент через функцію «Поскаржитися».
    • Напишіть у службу підтримки платформи та повідомте про порушення правил платформи та законодавства.
    3. Ви можете подати цивільний позов про відшкодування моральної шкоди за незаконне розголошення недостовірної інформації.

    Спочатку спробуйте вирішити питання в досудовому порядку:

    • Напишіть автору публікації з вимогою спростувати інформацію.
    • Зверніться до адміністрації Telegram/Facebook (поскаржтеся на публікацію як на наклеп або дезінформацію).
    • Надішліть офіційну претензію (якщо відома особа, яка поширила фейк).

    Якщо добровільне врегулювання не дало результату, можна звернутися до суду. Правові норми захищають Вас:

    • Стаття 277 Цивільного кодексу України – регулює спростування недостовірної інформації.
    • Стаття 31 Закону України "Про інформацію" – визначає права людини на захист від неправдивої інформації. У разі якщо порушенням права на свободу інформації особі завдано матеріальної чи моральної шкоди, вона має право на її відшкодування за рішенням суду.

    В суді Ви можете вимагати:

    • Спростування неправдивої інформації – щоб автор видалив пост або опублікував спростування.
    • Відшкодування моральної шкоди – компенсація за пережиті страждання.
    • Відшкодування матеріальних збитків (якщо через фейк ви втратили клієнтів, роботу тощо).

    Перед тим як звертатися до суду чи інших органів, потрібно зафіксувати сам факт порушення та підготувати належні докази:

    • Зробіть скріншоти допису, коментарів, реакцій користувачів з зафіксованою датою та часом..
    • Збережіть URL-адресу публікації (в соцмережах публікації мають унікальні посилання).
    • Залучіть ІТ-фахівця для фіксації доказів, оскільки соцмережі дозволяють видаляти або редагувати дописи.
    • Підготуйте належним чином засвідчені роздруківки веб-сторінок, свідчення інших осіб (наприклад, якщо хтось бачив або коментував фейкову інформацію), експертні висновки (наприклад, про негативний вплив на вашу репутацію).
    ВИСНОВОК

    Якщо поширено фейкову інформацію, що порушує репутацію, алгоритм дій такий:

    • Зафіксуйте докази.
    • Спробуйте досудове врегулювання (скарги, листи, переговори).
    • Якщо ситуація серйозна – зверніться до поліції.
    • В крайньому випадку подайте позов до суду.

    З повагою, юрист Дерій В.О.!

    Корнійчук Євген Іванович

    Доброго дня, так ви маєте на це право, ви можете долучити адвоката.

    Свобода слова в інтернеті

    З однієї сторони, можливість вільного висловлювання в мережі інтернет користувачам гарантовано Конституцією України, а саме ст. 34 гарантовано право на свободу думки і слова, вільне вираження своїх поглядів і переконань. Встановлюється, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або у інший спосіб – на свій вибір.

    Однак, така інформація повинна поширюватися із дотриманням законодавчих норм про її достовірність та не порочити честь, гідність та ділову репутацію інших осіб.

    Відповідно до ст. 3 Конституції України честь і гідність людини визнані найвищою соціальною цінністю. Порушення цих фундаментальних прав вимагає відповідного захисту.

    Відповідно до ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень та протиправних посягань.

    Згідно з ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Таке ж право надається і юридичним особам згідно з ч.2 ст. 94 Цивільного кодексу України.

    Відповідно до ч. 1 ст. 277 Цивільного кодексу України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

    Способи захисту від розповсюдження в мережі інтернет інформації, що не відповідає дійсності

    Шкода завдана розповсюдженням в мережі Інтернет інформації, що не відповідає дійсності може бути нанесена як фізичній так і юридичній особі.

    У випадку розміщення в мережі Інтернет інформації, що порушує честь, гідність та ділову репутацію особа, права якої порушено може безпосередньо звернутися до особи, яка здійснила дане порушення, з вимогою про спростування такої інформації, або до суду з позовом про захист гідності, честі та ділової репутації.

    Згідно з п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», вибір способу захисту особистого немайнового права, зокрема права на повагу до гідності та честі, права на недоторканість ділової репутації, належить позивачеві. Разом із тим, особа, право якої порушено, може обрати як загальний, так і спеціальний способи захисту свого права, визначені законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини. У зв'язку з цим суди повинні брати до уваги, що відповідно до ст. 275 Цивільного кодексу України захист особистого немайнового права здійснюється у спосіб, встановлений главою 3 цього Кодексу, а також іншими способами відповідно до змісту цього права, способу його поширення та наслідків, що їх спричинило це порушення.

    До таких спеціальних способів захисту відносяться:

    В окремих випадках, що прямо передбачені чинним законодавством (ч. 1 ст. 277 Цивільного кодексу України, п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи») фізична особа також має право вимагати спростування недостовірної інформації у випадку, коли вона поширена стосовно інших осіб.Насамперед, це стосується членів сім’ї фізичної особи, це наприклад подружжя, батьки, діти, баба, дід, прабаба, прадід, внуки, правнуки тощо. Однак, таке поширення неправдивої інформації стосовно членів сім’ї фізичної особи повинно порушувати особисті немайнові права саме цієї фізичної особи. Так, наприклад, коли поширюється недостовірна інформація про те, що фізична особа є дитиною «зрадника батьківщини», то вона має право вимагати спростування цієї інформації не тому, що вона порушує право на повагу до честі та гідності батька, а тому, що нею опосередковано порушується право саме даної фізичної особи на гідність та честь. А вже батько цієї особи має право вимагати спростування такої інформації тому, що ця інформація порушує його право на повагу до честі та гідності.

    Такий же порядок передбачений і для права на спростування та відповіді щодо неправдивої інформації, яка була поширена стосовно осіб, що померли. В цьому випадку суб’єктом, що має право вимагати спростування даної інформації чи дати на неї відповідь, законодавець визнає членів сім’ї померлої особи, її близьких родичів та інших заінтересованих осіб. При цьому, вказані особи також вважаються такими, що насамперед, діють у власному інтересі, і вимагають захисту саме власних особистих немайнових прав і лише опосередковано доброго імені померлої особи. Про це йдеться у ч. 2 ст. 277 Цивільного кодексу України та абз.2 п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи».

    У разі поширення недостовірної інформації, що порушує особисті немайнові права юридичної особи або її структурного підрозділу, позов вправі пред'явити орган цієї юридичної особи (абз. 3 п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»).

    Особи, які несуть відповідальність за поширення недостовірної інформації в мережі Інтернет

    Відповідно до п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник вебсайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві. Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта — вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.Дані про власника вебсайту можуть бути витребувані відповідно до положень Цивільного процесуального кодексу України в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет. Проте, таку інформацію може бути витребувано лише в процесі судового провадження або в рамках подання клопотання про забезпечення доказів, що, в свою чергу, не дозволяє своєчасно визначитись із суб’єктивним складом учасників судового процесу.

    В той же час, якщо сайт зареєстровано не в Україні та відомості про його власника встановити неможливо, то, відповідно до правової позиції Верховного Суду України, у такому випадку суд вправі за заявою заінтересованої особи встановити факт неправдивості цієї інформації та спростувати її в порядку окремого провадження (п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»).

    Окрім того, деякі питання виникають з приводу поширення неправдивої інформації, що порочить честь, гідність та ділову репутацію у випадку, коли вона набула свого поширення внаслідок помилки, що є результатом недосконалості чи тимчасового збою програмного забезпечення. Таке може мати місце у випадку, коли особа відправляла інформацію іншій особі, якої вона стосується, проте попри її волю, внаслідок збою в комп’ютерній мережі чи помилці при комп’ютерній розсилці інформації вона була доставлена іншим адресатам. В такому випадку правильно буде разом з особою, що поширила цю інформацію, покласти відповідальність і на фірму-розробника даного програмного забезпечення, чи особу, що відповідає за його якість. Однак це правило буде чинне лише у випадку, коли даний програмний продукт є ліцензованим.

    Позовна давність

    При зверненні особи, честь, гідність та ділова репутація, якої порушені, до суду застосовується спеціальна позовна давність тривалістю в один рік (п. 2 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України).

    У цьому разі позовна давність буде обчислюватися від дня поміщення цих відомостей, що порочать честь, гідність та ділову репутацію у мережі Інтернет або від дня, коли особа довідалась або мала довідатись про ці відомості.

    Докази

    Підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин:

    • поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб;
    • поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача;
    • поширення недостовірної інформації, тобто така, яка не відповідає дійсності;
    • поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, чи завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

    Згідно чинного законодавства України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

    У випадку розміщення недостовірної інформації, в мережі Інтернет, особа повинна надати до суду докази розміщення даної інформації.

    Відповідно до ст. 100 Цивільного процесуального кодексу України у електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам’яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

    Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, на яку накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог Законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

    Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

    Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.

    Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

    Судова практика не містить єдиного підходу щодо прийняття доказів, якими зафіксовано поширення інформації у мережі Інтернет.

    Способами фіксації недостовірної інформації може бути скріншот (фото) веб-сторінки або безпосередньо веб-сторінка як електронний доказ. За своєю суттю веб-сторінка є електронним доказом і може подаватись до суду в оригіналі або в електронній копії, що засвідчується електронним цифровим підписом. Найбільш дієвим способом фіксації інформації у мережі Інтернет є лінгвістична експертиза проведена на замовлення позивача, оскільки процесуальні кодекси дозволяють учасникам справи самостійно замовляти проведення експертизи. У такому випадку скріншоти будуть складовою експертизи, що виключає ймовірність їх відхилення судом окремо від висновку експерта. Крім того, проведення лінгвістичної експертизи (авторознавчої або семантико-текстуальної) може бути допоміжним доказом при встановленні відповідача та при доведенні характеру поширеної інформації. Також необхідно звернути увагу на те, що особа, яка поширила недостовірну інформацію в мережі Інтернет, щоб не нести відповідальності за таке поширення може знищити таку інформацію, оприлюднення її в мережі Інтернет припиниться, і ознайомлення судді із даною інформацією безпосередньо в Інтернеті стане неможливим. Таким чином необхідно звертатися до суду у відповідності до Цивільного процесуального кодексу України із письмовою заявою про забезпечення позову із зазначенням причини, у зв’язку з якими потрібно забезпечити позов та виду забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, в даному випадку таким заходом може бути заборона вчиняти певні дії. Це стосується розгляду справ у порядку цивільного судочинства.

    Відповідно до п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27.02.2009, № 1, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.З огляду на положення ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України, позивач у вказаній категорії справ має належним чином довести, що поширена про нього недостовірна інформація є саме фактичним твердженням.

    Відповідно до ст. 30 Закону України «Про інформацію», ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень; оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири).Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

    Відшкодування матеріальної та моральної шкоди

    Одночасно із вимогами про захист честі, гідності та ділової репутації позивачі можуть вимагати також відшкодування матеріальної та моральної шкоди для фізичних осіб (ст. 280 Цивільного кодексу України).

    В даних випадках обов’язок довести, що була заподіяна матеріальна чи моральна шкода покладається на позивача, на нього також покладається і обов’язок визначити розмір моральної шкоди, однак у кінцевому етапі розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

    Суб'єкти владних повноважень як позивачі у справах про захист честі, гідності та ділової репутації вправі вимагати в судовому порядку лише спростування недостовірної інформації про себе і не мають права вимагати відшкодування моральної (немайнової) шкоди (ч. 2 ст. 31 ЗУ "Про інформацію").

    Спростування недостовірної інформації

    Відповідно до ст. 277 Цивільного кодексу України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

    Право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації щодо особи, яка померла, належить членам її сім'ї, близьким родичам та іншим заінтересованим особам. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов'язків, вважається юридична особа, у якій вона працює.

    Якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування. Якщо недостовірна інформація міститься у документі, який прийняла (видала) юридична особа, цей документ має бути відкликаний. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом. Якщо відповідь та спростування у тому ж засобі масової інформації є неможливими у зв'язку з його припиненням, така відповідь та спростування мають бути оприлюднені в іншому засобі масової інформації, за рахунок особи, яка поширила недостовірну інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила та у такий же спосіб, у який вона була поширена.

    Кирда Вячеслав Володимирович

    Вітаю Вас.

    Звертаюся з питанням чи можу я перебуваючи в Греціі порушити скаргу проти особи в Украіні, яка використовує соціальні мережі та мессенджери для цілеспрямованого психологічного тиску, наклепів, погроз та зловживання особистими даними? Якщо так то що необхідно і що це за вид порушення

    Очікую на ваш зворотний зв’язок та надіюся на захист згідно з нормами закону.

    Так, перебуваючи в Греції, Ви маєте право подати скаргу до українських правоохоронних органів щодо особи, яка вчиняє протиправні дії проти вас через інтернет. Такі дії можуть кваліфікуватися як кібербулінг, погрози, наклеп або порушення конфіденційності особистих даних.

    Залежно від характеру дій зловмисника, можливі наступні правові кваліфікації:

    кібербулінг: систематичне цькування в інтернеті, яке може спричинити адміністративну або кримінальну відповідальність.

    погрози: якщо вони серйозні та можуть викликати страх за життя чи здоров’я, це може підпадати під кримінальну відповідальність.

    наклеп: поширення неправдивої інформації, що ганьбить честь та гідність особи.

    порушення конфіденційності: незаконне використання або розповсюдження ваших особистих даних.

    Що стосується подачі скарги, то рекомендую враховувати наступні поради:

    1. Збір доказів: зберігайте всі повідомлення, скріншоти, аудіо- та відеозаписи, які підтверджують факти протиправних дій.2

    2. Звернення до поліції:

    Електронною поштою: надішліть заяву до кіберполіції України за адресою: callcenter@cyberpolice.gov.ua.

    Телефоном: зателефонуйте за номером +380 800 505 170 (безкоштовно в межах України).

    3. Звернення до інших органів:

    Уповноважений Верховної Ради України з прав людини: електронна пошта hotline@ombudsman.gov.ua, телефони: 8 800 501 720, 044 253 75 89.

    Безоплатна правова допомога: зателефонуйте за номером 0 800 213 103.

    З повагою! Щасти Вам!


Схожі питання


Кодекси Україна

Кодекс України з процедур банкрутства Кодекс цивільного захисту України Кримінальний процесуальний кодекс України Митний кодекс України Повітряний кодекс України Податковий кодекс України Кодекс адміністративного судочинства України Цивільний процесуальний кодекс України Кримінально-виконавчий кодекс України Господарський кодекс України Цивільний кодекс України Сімейний кодекс України Земельний кодекс України Кримінальний кодекс України Водний кодекс України Кодекс торговельного мореплавства України Про надра Лісовий кодекс України Господарський процесуальний кодекс України Кодекс України про адміністративні правопорушення (статті 213 - 330) Кодекс України про адміністративні правопорушення (статті 1 - 212-21) Житловий Кодекс Української РСР Європейський кодекс соціального забезпечення Бюджетний кодекс України