Судове питання за комунальні послуги

Доброго дня, якщо ви прописані то ви є споживачем і не має різні, хто власник майна. Тут надо дивитись з якого часу ви прописані, з якого числа вас було виставлено заборгованість. Для обгрунтованої відповіді, треба бачити матеріали справи для подальшого складання заперечення на позов, можливо там прострочено строк позовної давності.

ДОБРОЇ НОЧІ, пані ВІРА! НА жаль такий закон ухвалила Верховна Рада в інтересах ЖКХ-мафії. Так, він неконституційний і фактично гвалтує поняття індивідуальної відповідальності... водячи якусь там СОЛІДАРНУ відповідальність... Тобто по факту платіть хто хочете, щоб позбутися боргу.. Навіть не 2/3, а з кожного з Вас будуть стягувати усю суму боргу, а потім закон рекомендує вирішувати питання між собою боржникам. Тобто по факту змушують платити більш фінансово спроможних за менш фінансово спроможних. А потім Ви маєте право витратити гроші і подати позов на власника житла... але якщо він невідомо де, то нічого не отримати.

Звісно можна розблокувати 1 картку фіз.особи для витрат на 16 тисяч на місяць. Це для кожного з Вас. Але це не вирішує проблему, а відтягує її на майбутнє. Закон бандитський, але це закон. А тому державну машину примусу не турбує конституційність таких законів, якщо вони є. А справедливості не існує.

Ваше зобов"язання будучи зареєстрованими в житлі - платити за ЖКХ-послуги передбачено ч. 3 ст. 9 Закону України від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII"Про житлово-комунальні послуги"

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2189-19#Text

Дієздатні особи, які проживають та/АБО зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов’язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Водночас, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", споживач має право: на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об’єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг.

Як бачимо факт некористування ТЕПЛОМ, на думку держави не є підставою за них не платити, якщо проявили необачність бути десь зареєстрованим і не проживати. Саме так бачить законодавець в Україні справедливість, верховенство права та правову визначеність. Ну не державі ж радянську систему ТЕЦ утримувати. Тому її збитковість перекладено на плечі громадян.

Звісно без аналізу матеріалів справи та позову - це гадання на кавовій гущі.

Тож перше, що можна зробити - це отримати доступ до електронної справи в суді. https://cabinet.court.gov.ua/

Для цього знадобиться ДІЯ.Підпис або ЕЦП від Приватбанк чи будь-який інший.

ЩО МОЖНА ЗРОБИТИ. Взивати до справедливості з сучасними суддями сенсу немає. У них - мільйонерів, своя спаведливість. Скажуть лише, що треба було жити та бути прописаними за однією адресою.

Те, що інститут реєстрації місця проживання повністю повторює прописку і є неконституційним радянським рудиментом звісно ж ніхто не згадає. Бо державу це влаштовує... Закон не дишло.

Як правило позовні заяви ЖКХ подають зі значним пропуском пеозовної давності. Мені в практиці траплялися випадки навіть подання позовів за період з 2001, 2003, 2010 років і до 2022 - 2024 рр. У ТАКОМУ ВИПАДКУ МОЖНА ЗАСТОСУВАТИ СТРОКИ ПОЗОВНОЇ ДАВНОСТ ЯК ПІДСТАВУ ДЛЯ ВІДМОВИ В ПОЗОВІ В ЦІЙ ЧАСТИНІ.

Позов пред’явлений з порушенням строку позовної давності, встановленого цивільним законодавством, є підставою для заявлення стороною відповідача у відзиві про застосування строків позовної давності до позовних вимог.

Сторона відповідача може ЗАЯВИТИ про застосування до позовних вимог по боргам, які виникли ДО 01.04.2017 р., правових наслідків спливу позовної давності згідно зі ст. 257, 267 ЦК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України, суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду у складі суддів Касаційного цивільного суду, висловленою в постанові КЦС ВС від 24.11.2023 р. № 344/720/21 (провадження № 61-10122св22):

Законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності, заява про її застосування може бути викладена у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, як це закріплено положеннями ст. 257 ЦК України.

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність, зокрема ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, як це унормовано вимогами ч. 1 ст. 261 ЦК України.

За правилами ч. 5 ст. 216 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України.

У постановах Верховного Суду України від 19 березня 2014 року по справі №6-14цс14, від 29 жовтня 2014 року по справі №6-169цс14, від 30 вересня 2015 року по справі №6-154цс15, зроблено висновок про те, що за договором, що визначає щомісячні платежі перебіг позовної давності (стаття 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а також початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом ч. 5 ст. 267 ЦК України позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності. При цьому саме на позивача покладено обов`язок доказування тієї обставини, що строк звернення до суду було пропущено з поважних причин (п.п. 6.43, 6.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019, прийнятій по справі №911/3681/17).

Як зазначив Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях від 20.09.2011 у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії», та від 22.10.1996 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» позовна давність – це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав – учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.

Інститут позовної давності має на меті, зокрема, гарантувати правову визначеність, забезпечення захисту порушених прав, притягнення до відповідальності. Також він стимулює уповноважену особу до активних дій щодо реалізації належного їй права під загрозою його втрати, запобігає несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (постанова КЦС ВС від 07.09.2022 р. по справі № 679/1136/21, провадження № 61-5238св22).

В той же час, правила про позовну давність мають застосовуватись лише тоді, коли буде доведено існування самого суб`єктивного права. У випадку відсутності такого права або коли воно ніким не порушено, в позові має бути відмовлено не з причин пропуску строку позовної давності, а в зв`язку з необґрунтованістю самої вимоги.

Так у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452цс18) зазначено, що «для застосування позовної давності за заявою сторони у спорі суд має дослідити питання її перебігу окремо за кожною звернутою до цієї сторони позовною вимогою, і залежно від установленого дійти висновку про те, чи спливла позовна давність до відповідних вимог (див. пункти 138-140 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16). Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц)».

Позовна давність щодо боргу, який складається з періодичних платежів, розраховується окремо до кожного періодичного платежу, а тому щодо позовних вимог в частині боргу за період з 02.04.2017 по 31.01.2022 рр. – строки позовної давності були зупинені на період дії в Україні карантину (з 02.04.2020 р.) і надалі у зв"язку з воєнним станом.

Зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.

Законом України №530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).

Законом України від 30 березня 2020 року №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено, зокрема пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Зазначений Закон України від 30.03.2020 № 540-IX набрав чинності 02.04.2020.

У постановах Верховного Суду від 7 вересня 2022 року по справі № 679/1136/21 (провадження № 61-5238св22) та від 20 квітня 2023 року по справі №728/1765/21 (провадження № 61-6640св21) зазначено, що «у пункті 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року №540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)».

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короновірусом SARS-CoV-2.

Отже, у спірних правовідносинах позовна давність щодо вимог про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання та підігріву холодної води, надані з 02 квітня 2017 року по 31 січня 2022 року і надалі, в силу п. 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України на момент подання позову не спливла та продовжується на строк дії карантину та воєнного стану.

Разом з цим, в межах справи позивачем та його представником не наведено до цього часу обставин, що вказували б на поважність причин пропуску позовної давності, що дає суду підстави для відмови у задоволені позовних вимог в частині стягнення з відповідачів заборгованості за надані послуги з теплопостачання та підігріву води за період по 01.04.2017 рр. включно, що є самостійною підставою для відмови у задоволені позову в цій частині, якщо суд визнає позов обґрунтованим.

Крім того, у пункті 66 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 по справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), суд нагадав, що Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що для цілей застосування частин третьої та четвертої статті 267 ЦК України поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у цивільному процесі»: сторонами в цивільному процесі є такі її учасники як позивач і відповідач, тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. У спорі з декількома належними відповідачами, в яких немає солідарного обов`язку (до яких не звернута солідарна вимога), один з них може заявити суду про застосування позовної давності тільки щодо тих вимог, які звернуті до нього, а не до інших відповідачів. Останні не позбавлені, зокрема, прав визнати ті вимоги, які позивач ставить до них, чи теж заявити про застосування до цих вимог позовної давності. Для застосування позовної давності за заявою сторони у спорі суд має дослідити питання її перебігу окремо за кожною звернутою до цієї сторони позовною вимогою, і залежно від установленого дійти висновку про те, чи спливла позовна давність до відповідних вимог (пункти 138-140 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16).

ОТЖЕ, до солідарних позовних вимог позовна давність застосовується щодо усіх належних відповідачів за наявності заяви лише одного з них, оскільки позовну давність законом визначено саме для позивача по справі як строк, у межах якого він може звернутися до суду, при цьому солідарна вимога не може бути розірвана та розподілена між відповідачами й спрямована до кожного з них у рівній мірі.

В той же час надана позивачем Довідка про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від ___ № ___ не є належним доказом, адже створена та засвідчена самим позивачем у невстановлений спосіб. При цьому позивач не є розпорядником та користувачем Реєстру територіальної громади, що є складовою Єдиного державного демографічного реєстру (ЄДДР) та не надав документів на якій підставі у нього міг бути відповідний доступ до персональних даних громадян і державних реєстрів.

Згідно з пунктом 31 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою КМУ від 07.02.2022 р. № 265 (станом на момент подання доказу), органу реєстрації заборонено передавати дані з реєстру територіальної громади третім особам з метою, не передбаченою Законами України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» і «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

Відповідно до ч. 1 – 4 ст. 25 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні», доступ до інформації, що міститься в реєстрі територіальної громади, здійснюється з дотриманням вимог Конституції України, цього Закону, законів України «Про інформацію» та «Про захист персональних даних».

Службовим та посадовим особам розпорядника реєстру територіальної громади, інших органів місцевого самоврядування та органів державної влади, що обробляють персональні дані, внесені до реєстру територіальної громади, забороняється розголошувати персональні дані, що стали їм відомі у зв’язку з виконанням службових обов’язків.

Кожна особа має право на доступ до своїх персональних даних, внесених до реєстру територіальної громади, а також інші права щодо своїх персональних даних, передбачені Законом України «Про захист персональних даних».

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері реєстрації фізичних осіб забезпечує можливість здійснення перевірки органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності відомостей щодо адреси місця проживання (перебування) особи за їхнім запитом та за бажанням особи, адреса місця проживання (перебування) якої перевіряється, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері реєстрації фізичних осіб забезпечує можливість здійснення перевірки органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності відомостей щодо адреси місця проживання (перебування) особи за їхнім запитом та за бажанням особи, адреса місця проживання (перебування) якої перевіряється, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

ОТЖЕ, позивач незаконно отримав доступ до персональних даних про відповідачів, а саме про їх прізвище, ім’я та по батькові, дати народження, дати реєстрації / зняття з реєстрації місця проживання, здійснивши це зловживаючи статусом комунального підприємства, яке належить до сфери управління виконавчих органів ___ міської ради (до структури яких входить і розпорядник Реєстру територіальної громади – місцевий орган реєстрації місця проживання). Шо відбулося в порушення вимог ч. 3 ст. 25 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні», тобто без надання згоди відповідачів.

Тому такий доказ, здобутий незаконним шляхом, не може вважатися належним та допустимим. Ч. 1 ст. 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, одержані з порушенням встановленого законом порядку. Тобто, інформація має бути отримана лише з визначених у законі засобів доказування та із дотриманням установленого порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Дана норма Основного закону держави включає в тому числі і цивільно-правової відповідальність, як один із видів юридичної відповідальності особи, передбачених п. 22 ч. 1 ст. 92 Конституції України (див. абз. 4 п. 1, абз. 1 п. 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 травня 2001 року № 7-рп/2001 по справі № 1-22/2001 (справа про відповідальність юридичних осіб)).

ВІДПОВІДАЧ У СПРАВІ МАЄ ПРАВО НА ПОДАННЯ ВІДЗИВУ на позовну заяву, в якій заявити про невизнання позову.

Відповідач має право подати відзив на позов разом з додатками та доказами, по кількості учасників судового засідання, щодо заявлених позовних вимог, у строк протягом 15 днів з дня вручення копії даної ухвали, відповідно до вимог ст. 178 ЦПК України.

Позивач має право подати відповідь на відзив протягом розумного строку, який не повинен перевищувати 5 днів, відповідно до вимог ст. 179 ЦПК України.

Відповідач також має право подати заперечення щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень протягом 5 днів з дня вручення копії даної ухвали, відповідно до вимог ст. 180 ЦПК України.

Згідно зі статтею 123 ЦПК України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок.

Якщо Ви не отримували копію позовної заяви, то можете клопотати про визнання строку для подання відзиву - пропущеним з поважних, незалежних від відповідачів причин.

У разі неподання відзиву у строк, встановлений судом - суд може винести заочне рішення на підставі наявних матеріалів справи. Як правило за позовами у сфері ЖКХ та банків - суди не досліджують докази, а просто підмахують ЗАОЧНЕ рішення.

Вимогами ч. 4 п. 2 ч. 5 ст. 178 ЦПК України передбачено, що разом з відзивом до суду подаються в тому числі докази надіслання копії відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

Оскільки у позивача по справі є зареєстрований електронний кабінет, то сторона відповідача реалізуючи право надання (направлення) відзиву шляхом надсилання його до електронного кабінету позивача через підсистему «Електронний суд» (квитанція має в автоматизованому режимі бути додана до відзиву).

При цьому якщо інші відповідачі по справі, не мають зареєстрованих електронних кабінетів, їм копії відзиву та доданих до нього документів мають бути надіслані у паперовій формі листом з описом вкладення відповідно до ч. 7 ст. 43 ЦПК України. Докази чого будуть додані до відзиву через «Електронний суд».

Згідно з абз. 1-2 ч. 7 ст. 43 ЦПК України, у разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов’язаний надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи.

Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету – у паперовій формі листом з описом вкладення.

ЯК ПРАВИЛО ТАКИМ ЧИНОМ ОБГРУНТОВУЮ ПОЗИЦІЮ ВІДПОВІДАЧІВ ПО СТРОКАМ В СУДАХ.

Звісно в окремих справах ще можна досліджувати та посилатися на недоведеність, відсутність доказів, тощо. Але не завжди працює.

Якщо Ви чи власник не зніме Вас із зареєстрованого місця проживання за відповідною адресою, то ЖКХ-мафія і далі зможе претендувати на Ваші гроші, бо зареєстровані - платіть. Так думає наша держава.

Звісно на час війни можна розблокувати витрати по 1 картці кожної з фізичних осіб на суму 16 тисяч гривень на місяць , а так само не відбувається стягнення з пенсії... але чи надовго це все. Восени строки позовної давності знову почнуть відраховуватись. Передбачаю, що тоді ж буде знято воєнний стан і борги знову будуть списуватись з карток без ліміту витрат. Бажано вирішувати це питання, а не розраховувати, що зараз не дикий капіталізм, а радянські часи де ніхто не стягує борги. Ну, або обирати шлях багатьох українців і виїздити з країни де дозволено монополістам грабувати людей.

Кожен обирає сам для себе. Вибачте, якщо вже адвокати й судді тікають з країни, не вірячи в можливість захистити життя та здоров"я, то навіть не знаю яка перспектива залишається. Хіба що залишаться тут жити - ТЦКшники, поліцаї, службісти, ЖКХ-мафія, чиновництво, особливо цинічне суддівство... ну і їх родичі. Чим далі - тим гірше. Хоч було багато обіцянок від держави, що не будуть стягувати під час війни борги.

По ЄСВ теж було багато обіцянок. Нічого не виконано.

Ваше питання виглядає без аналізу деталей таким чином. Більше можна сказати лише побачивши позовну заяву.

ЩАСТИ ВАМ У ЗАХИСТІ СВОЇХ ПРАВ!

З повагою та розумінням, юрист Ярослав Турчин

Доброго дня, Віра!

На жаль Ваше твердження з приводу того, що "...власником квартири та фізичною особою з котрою в компанії вкладений договір є зовсім інша людина тобто по факту ніякої заборгованості в мене та сина бути не може ", ніяк не корелюється із частиною третьою статті 9 Закону України від 9.11.2017 року № 2189-VIII "Про житлово-комунальні послуги" (далі - Закон). Зокрема там зазначено:

"Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов’язаннями з оплати житлово-комунальних послуг".

Переклад на звичайну мову цієї норми згаданого Закону виглядає наступним чином: незалежно від того, чи є Ви і Ваш повнолітній син власниками або співвласниками цієї квартири, якщо ви прописані в ній або ж навіть просто фактично проживаєте, ви зобов'язані солідарно (тобто у рівних частинах із власником квартири) сплачувати житлово-комунальні послуги вчасно і у повному обсязі.

Втім, це те, що лежить на поверхні відповіді на Ваше питання та кидається в очі в першу чергу. Отже оплати житлово-комунальніх послуг Вам і сину не уникнути за будь яких обставин.

З іншого боку для більш предметної і розгорнутої відповіді по суті викладених Вами обставин я, як і будь який інший адвокат, який би взявся захищати ваші інтереси в цій ситуації, обов'язково волів би бачити матеріали справи за позовом Київтеплоенерго щодо заборгованності за оплату комунальних послуг за житло, в якому Ви с сином наразі мешкаєте та, можливо, інші документи, що пов'язані з цією ситуацією.

Перш за все цікавить той факт, чи мав законне право власник квартири на період виникнення боргу за житлово-комунальні платежі не сплачувати належну йому по закону частину згаданих платежів?

Адже згідно пункту 6 частини першої статті 7 наведеного вище Закону споживач (власник житла чи будь хто інший, зареєстрований у ньому - редакція моя) має право:

"на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об’єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг".

Якщо власник такого підтвердженного документально права на мав, то зобов'язаний сплатити свою частину боргу на рівні із Вами і Вашим сином. Знову ж таки, тут треба аналізувати зміст позовної заяви Київтеплоенерго та бачити інші матеріали цивільної справи.

Доречи, чи відомо Вам де наразі знаходитьсявласник житла?

Тепер щодо участі вас в якості відповідачів по справі, бо так або інакше Вам і сину прийдеться взяти участь в її розляді. Неучасть у справі цієї категорії в більшості випадків призводить до програшу.

Вам в цій ситуації (і це повинно бути Вашим першим кроком у вирішенні своєї проблеми), звичайно, бажано заручитись професійною підтримкою адвоката, бо самі Ви наврядчи розберетесь в усіх тонкощах цивільного судочинства і, відповідно, можете припуститись багатьох процесуальних помилок.

Взагалі захист у цивільних справах щодо боргів залежить від ситуації, але загальні поради можна звести до наступних кроків:

1. Перш за все Вам треба отримати копію позову.

Зробити це можна через застосунок Судова влада, якщо у Вас є ЕПЦ, або прямо через канцелярію суду, в якому розглядається справа.

Принагідно Вам треба пам'ятати, що згідно статті 43 Цивільного процесуального кодексу України Ви, як учасники процесу у якості відповідачів маєте право:

"1) ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень;

2) подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам;

3) подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб;

4) ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти;

5) оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках;

6) користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.".

2. Далі Вам треба переконатися, що позивачем дотримані процесуальні строки.

Згідно статті 257 ЦКУ загальний строк позовної давності у цивільних справах — 3 роки, починаючи з моменту, коли Ви мали виконати свої боргові зобов’язання.

Якщо минуло більше 3 років, і Київтеплоенерго не звертався до суду, можна заявити про пропущення строків позовної давності, і справа буде закрита.

3. Уважно проаналізуйте суму боргу. Часто компанії цієї категорії, «накручують» фактичні платежі, пені, та штрафи понад реально існуючи.

Тут Вам без спеціаліста точно не обійтись!

4. Навіть, якщо рішення суду було не на Вашу користь, це не кінець світу, і Ви маєте право подати апеляційну скаргу.

Апеляція в цивільних справах – це процес оскарження судових рішень у суді вищої інстанції (апеляційному) після того, як було прийнято рішення судом першої інстанції. Це дає можливість сторонам, які не згодні з рішенням, отримати його перегляд та перевірку законності та обґрунтованості.

Згідно статті 352 ЦПК:

"1. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

2. Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 353 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

3. Після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, така особа користується процесуальними правами і несе процесуальні обов’язки учасника справи."

Що стосується строків апеляційного оскарження, то відповідно до статті 354 ЦПК:

"Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п’ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.".

5. Нарешті останнє, ще раз хочу наголосити, що Вам потрібен в суді представник, який кваліфіковано зможе захищати Ваші інтереси. Самотужки Ви з цим не впораєтесь.

З повагою, адвокат Айвазян.

Вітаю Вас.

Це справді складна ситуація, адже борги несуть не тільки власники, але й ті, хто там зареєстровані.

У будь-якому випадку, треба більш детально розбирати Вашу ситуацію, зокрема, треба знати:

хто саме є відповідачем у справі;

в якому суді вона розглядається;

яка суть позовних вимог.

Якщо відповідач - не Ви і не Ваш син, ви формально не є стороною спору, отже борг не можуть стягнути з вас.

При цьому, якщо Ви або син вказані як відповідачі - обов’язково подайте відзив (заперечення). У відзиві треба вказати, що Ви (або син) не є власником квартири; договір про надання послуг укладено з іншою особою (власником); Ви не користувалися послугою, не маєте зобов’язань сплачувати борг. До відзиву додайте довідку про склад сім’ї / реєстрацію (де видно, що ви не власники); копію документа про право власності квартири (можна через реєстр речових прав на нерухоме майно, якщо є доступ); копію договору з КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО (якщо є, або вимагайте копію).

У будь-якому випадку, тут треба працювати з адвокатом/юристом для надійного захисту Ваших прав.

З повагою! Щасти Вам!

Вітаю Вас, пані Віро!

Якщо квартиру не від`єднано від мереж централізованого опалення (з додержанням вимог Порядку відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води, затвердженого Наказом № 169 від 26.07.2019 р. Міністерством будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України), то власник квартири, особи які в ній проживають (наприклад, орендарі) та громадяни які в ній зареєстровані - вважаються споживачами даної комунальної послуги. Тому за борги за теплоенергію вони несуть фінансову відповідальність у рівних частинах.

На жаль, те що Ви не проживаєте в квартирі не звільняє Вас від сплати боргу і закон не на Вашому боці.

На даний час потрібно проналізувати судову справу та дізнатися:

1. Хто є відповідачами у справі - лише Ви чи й власник та орендарі (якщо квартиру здавали в оренду)

2. Які вимоги та за який період заявляє КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО

3. На якій стадії знаходиться судова справа - рішення прийнято чи лише на стадії розгляду.

Перевірити інформацію можете в ДІЇ або на сайті судової влади https://court.gov.ua/fair/ (введіть своє прізвище, ім'я та по батькові)

В свою чергу Ви маєте право оскаржувати рішення суду, подати заяву про розстрочення та відстрочення виконання судового рішення, в разі блокування рахунків - розблокувати 1 рахунок на суму 16 тис грн.

З повагою, юрист Дерій В.О.!