Физическое и моральное насилие в семье

Доброго вечора

У боротьбі з домашнім насильством існують різні способи захисту постраждалих від неправомірних вчинків. Крім судового рішення, завдяки якому до кривдника можуть застосувати адміністративну або кримінальну відповідальності, також існують інші спеціальні методи протидії.

Так, для швидкого реагування на випадки насильства в сім’ї доступні:

• терміновий заборонний припис;
• обмежувальний припис.

У разі прямої загрози життю або фізичній недоторканності потерпілої особи, поліція має право невідкладно винести щодо кривдника терміновий заборонний припис. Цей захід спрямований на оперативне припинення домашнього насильства, запобігання його подальшому розвитку/повторенню та передбачає для правопорушника:

• зобов’язання залишити місце проживання постраждалої особи. Ця вимога поширюється також на місце спільного проживання жертви та кривдника, незалежно від їхніх майнових прав на відповідне житло. Разом з тим, особа, до якої застосовано цю санкцію, протягом доби має повідомити поліцію про своє тимчасове місце проживання;
• заборону на вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи;
• заборону в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою.

Терміновий заборонний припис виноситься за заявою постраждалої особи або за власною ініціативою працівником поліції строком до 10 діб.

Іншим приписом, який також захищає від сімейного насильства є «обмежувальний». За своєю суттю він схожий на заборонний, але дещо відрізняється у строках, способі застосування та методах впливу на правопорушника.

Отримати документ можна за рішенням суду, для цього з відповідною заявою звернутися може:

• сама постраждала особа або її представник;
• у разі вчинення домашнього насильства стосовно дитини – батьки або інші законні представники дитини, родичі дитини (баба, дід, повнолітні брат, сестра), мачуха або вітчим дитини, а також орган опіки та піклування;
• у разі вчинення домашнього насильства стосовно недієздатної особи – опікун, орган опіки та піклування.

Обмежувальним приписом визначаються один чи декілька заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов’язків:

• заборона перебувати в місці спільного проживання з постраждалою особою;
• усунення перешкод у користуванні майном, що є об’єктом права спільної сумісної або особистою приватною власністю постраждалої особи;
• обмеження спілкування з постраждалою дитиною;
• заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання, навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою;
• заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;
• заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв’язку особисто і через третіх осіб.

Строк дії обмежувального припису – від 1 до 6 місяців. На підставі оцінки ризиків його може бути ще продовжено судом на строк не більше 6 місяців. Також, суд інформує уповноважені підрозділи органів поліції для взяття кривдника на профілактичний облік.

В зв'язку з цим, Вам треба подавати заяву до поліції для вжиття заходів реагування.

Також, Вы маєте право подати заяву до ТЦК та СП.

Всього доброго

Доброго дня, Максиме!

Суб’єктами, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, є:

• спеціально уповноважені органи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству;

• інші органи та установи, на які покладаються функції із здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству;

• загальні та спеціалізовані служби підтримки постраждалих осіб;

• громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах.

Спеціально уповноваженими органами у сфері запобігання та протидії домашньому насильству є:

• центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству;

• центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії домашньому насильству;

• Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, у тому числі їх структурні підрозділи, до повноважень яких належить здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству;

• сільські, селищні, міські, районні у містах (у разі їх створення) ради, їх виконавчі органи, до повноважень яких належить здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.

До інших органів та установ, на які покладаються функції із здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, належать:

• служби у справах дітей;

• уповноважені підрозділи органів Національної поліції України;

• органи управління освітою, навчальні заклади, установи та організації системи освіти;

• органи охорони здоров’я, установи та заклади охорони здоров’я;

• центри з надання вторинної правничої допомоги;

• суди;

• прокуратура;

• уповноважені органи з питань пробації.

До загальних служб підтримки постраждалих осіб належать заклади, які, у тому числі, надають допомогу постраждалим особам:

• центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді;

• притулки для дітей;

• центри соціально-психологічної реабілітації дітей;

• соціально-реабілітаційні центри (дитячі містечка);

• центри соціально-психологічної допомоги;

• територіальні центри соціального обслуговування (надання соціальних послуг);

• інші заклади, установи та організації, які надають соціальні послуги постраждалим особам.

До спеціалізованих служб підтримки постраждалих осіб належать притулки для постраждалих осіб, центри медико-соціальної реабілітації постраждалих осіб, кол-центр з питань запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей, мобільні бригади соціально-психологічної допомоги постраждалим особам та особам, які постраждали від насильства за ознакою статі, а також заклади та установи, призначені виключно для постраждалих осіб та осіб, які постраждали від насильства за ознакою статі.

У здійсненні заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, зокрема виявленні фактів домашнього насильства, наданні допомоги та захисту постраждалим особам, можуть брати участь підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, громадські об’єднання та іноземні неурядові організації, фізичні особи - підприємці, які відповідають критеріям діяльності суб’єктів, що надають соціальні послуги, а також фізичні особи, які надають соціальні послуги, у тому числі послуги патронату над дітьми.

Крок 1. Негайно зателефонувати за номером «102».

Виклик поліції саме за номером «102» в подальшому допоможе встановити факт здійснення такого виклику у разі, якщо поліція не приїхала або не вжила належних заходів.

За фактом виклику має прибути екіпаж патрульної поліції, зафіксувати прояв домашнього насильства у будь-якій формі та вжити такі заходи:

• скласти протокол про адміністративне правопорушення (що передбачене статтею 1732 Кодексу України про адміністративні правопорушення – вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування).

Далі складений протокол про адміністративне правопорушення разом з матеріалами, що зібрані працівниками поліції на підтвердження факту домашнього насильства, надсилається до суду. І вже суд вирішує, чи притягнути кривдника до відповідальності, чи ні.

• за наявності для цього підстав, затримати кривдника максимум на 3 години;

• застосувати терміновий заборонний припис стосовно кривдника (виноситься строком до 10 діб у разі існування безпосередньої загрози життю чи здоров’ю постраждалої особи).

У разі, якщо з будь-яких причин особа не викликала поліцію та не зафіксувала факт насильства в сім’ї в момент вчинення, необхідно звернутися до територіального відділення поліції та написати заяву про притягнення кривдника до відповідальності.

Якщо не можливо залишатися вдома, необхідно продумати, де перечекати небезпеку, взяти із собою всі необхідні документи та речі.

Крок 2. У разі, якщо особа стала жертвою домашнього фізичного або сексуального насильства навіть, якщо немає видимих ознак ушкоджень (наприклад синців чи подряпин), потрібно негайно звернутися до лікаря у травмпункт/судово-медичного експерта, щоб своєчасно зафіксувати тілесні ушкодження і визначити ступінь їх тяжкості. Надалі це допоможе притягнути кривдника до кримінальної відповідальності.

Для зняття таких пошкоджень можна звернутися до бюро судово-медичної експертизи у відповідній області. В подальшому висновок експерта буде вагомим доказом у суді.

Крок 3. У разі вчинення фізичного або домашнього насильства, бажано негайно звернутись до районного відділення поліції для складання письмової заяви про вчинення кримінального правопорушення, до якого слід додати копію висновку судово-медичного експерта. У такій заяві слід коротко та чітко описати всі обставини справи. Також письмова заява може бути направлена, як цінний лист з повідомленням про доставку.

В районному відділенні поліції також можна зібрати дані, необхідні для кроку № 4, у випадку, якщо насильство в сім’ї було систематичним (зразок запиту на інформацію щодо вчинення насильства в сім’ї).

Крок 4. Скористайтесь правом на встановлення обмежувального припису.

Щодо питання з приводу ТЦК:

Якщо особа знаходиться у розшуку ТЦК, працівники НПУ мають право її затримати та доставити до ТЦК задля складання протоколу.

Відповідно до статті 259 КУпАП метою складення протоколу про адміністративне правопорушення в разі неможливості скласти його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов’язковим, порушника може бути доставлено в поліцію, в підрозділ Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, до органу Державної прикордонної служби України, штабу громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону чи громадського пункту з охорони громадського порядку поліцейським, посадовою особою Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, військовослужбовцем чи працівником Державної прикордонної служби України або членом громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, а при порушенні законодавства про державну таємницю або порушенні військовозобов’язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України, правил військового обліку, законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - до органів Служби безпеки України її співробітником. Доставлення порушника з числа кадрових співробітників розвідувального органу України при виконанні ним своїх службових обов’язків здійснюється тільки у присутності офіційного представника цього органу.

Згідно пункту 56 Постанови КМУ №560 Національна поліція за зверненням районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ та розвідувальних органів (яке має містити прізвище, власне ім’я та по батькові (за наявності), адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), дату народження, інші дані (за наявності), передбачені статтею 7 Закону України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов’язаних та резервістів”, підставу (порушення призовниками, військовозобов’язаними, резервістами правил військового обліку; порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію), унікальний вихідний номер та кваліфікований електронний підпис уповноваженої особи), надісланим у вигляді набору даних шляхом електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов’язаних та резервістів та єдиною інформаційною системою МВС, здійснює адміністративне затримання та доставлення призовників, військовозобов’язаних та резервістів, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, до найближчого районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ. У разі відсутності технічної можливості передачі даних такі звернення надсилаються в паперовій формі (додаток 20).

З повагою, адвокат Айвазян.