Звільнення з військової служби якщо батьки пропали безвісти

Доброго дня, нажаль мова у законі йде тільки про військових, ви не маєте право на звільнення з військової служби при ваших обставинах.

ДОБРОЇ НОЧІ, БОГДАНЕ! Прийміть мої щирі співчуття Вашій втраті. Відповідно до чинного законодавства України, Ви маєте право на звільнення, але процедура та підстава залежать від офіційного статусу ваших батьків.

Правові підстави

Згідно із Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" (ст. 26, Абзац шістнадцятий пункту 3 частини дванадцятої статті 26), військовослужбовці мають право на звільнення під час дії воєнного стану, якщо якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі у антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану;

{Абзац шістнадцятий пункту 3 частини дванадцятої статті 26 із змінами, внесеними згідно із Законом № 4063-IX від 20.11.2024}

У чинній редакції тексту закону зазначено, що родичі мають загинути або зникнути безвісти під час безпосередньої участі у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі збройної агресії тощо.

Як це трактується для цивільних:

Широке тлумачення: Юридична практика та правозахисні організації вказують, що під «заходами з відсічі агресії» може розумітися перебування цивільних осіб у зоні активних бойових дій, де держава здійснює ці заходи.

Цивільні як учасники: Хоча цивільні не є комбатантами, факт їхнього зникнення внаслідок обстрілів або окупації в районі Курахового розцінюється як подія, що сталася під час здійснення заходів з оборони цієї території.

Чи є виграшні справи?

Так, судова практика до 2024 року рухалася в бік захисту прав військовослужбовців у таких ситуаціях. Однак, в 2024 році в шахрайський спосіб прийняли нову редакцію статті та УТОЧНИЛИ про безпосередню участь.

Логіка судів має бути така: Якщо цивільна особа загинула/зникла в зоні бойових дій, це прямий наслідок збройної агресії. Суди часто зазначають, що закон не встановлює обов’язкової наявності статусу комбатанта (військового) у загиблого родича для отримання права на звільнення.

Прецеденти: Існують рішення, де суди зобов'язували військові частини розглянути рапорти на звільнення, навіть якщо орган досудового розслідування спочатку не вказав у витягу з ЄРДР фразу про «безпосередню участь», але підтвердив факт зникнення в зоні бойових дій.

Ваші кроки для успішного звільнення:

1. Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР): У заяві до поліції просіть відкрити провадження саме за фактом зникнення особи за особливих обставин (ст. 438 Кримінального кодексу України - порушення законів та звичаїв війни або ст. 115 з приміткою «зниклий безвісти»).
2. Локалізація: Обов'язково зафіксуйте в документах, що зникнення відбулося в м. Курахове (або районі), де на той момент офіційно велися бойові дії згідно з Переліком територій Мінреінтеграції.
3. Посвідчення/Витяг: Головним документом для рапорту є Витяг з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин.

Ситуація з вашим пунктом (раніше - пп. «ґ» п. 2 ч. 4 ст. 26, а зараз абзац 16 п. 3 ч. 12 ст. 26) дійсно складна через юридичну колізію: фраза "під час безпосередньої участі у заходах із забезпечення національної безпеки" у чинній редакції (після травня 2024 року) виписана так, що кадровики трактують її виключно як таку, що стосується комбатантів (військових, добровольців).

Тлумачення через Закон України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин":

Згідно з цим законом, особливі обставини — це збройний конфлікт, воєнні дії, тимчасова окупація. Якщо ви отримаєте Витяг з Реєстру МВС, де буде написано: "зникла безвісти за особливих обставин (воєнні дії)", це є Вашим головним аргументом. Суддя буде дивитися на те, чи зникнення пов’язане з війною.

Позиція Міноборони та Генштабу (як правило базується не на законі, а на бажанні втримати кожного військового на службі, часто розтоптуючи законні права та здоровий глузд): Вони видають внутрішні роз’яснення (телеграми), де вказують, що ця норма стосується лише родичів, які мали офіційний статус учасника бойових дій або були залучені до оборони.

Позиція пристойних людей з вищою юридичною освітою - безпосередня участь, мається на увазі, що людина загинула чи пропала без вісти під час безпосередньо бойових дій, а не від інших обставин (сердцевий напад, аварія тощо).

Чи є виграшні стратегії?

1. Встановлення факту зникнення за особливих обставин в порядку цивільного судочинства (окреме провадження): Це робиться через цивільний суд (ЦПК). Якщо суд у рішенні напише, що особа зникла під час воєнних дій у м. Курахове внаслідок збройної агресії РФ, це стає сильнішим аргументом для рапорту, ніж просто довідка з поліції.
2. Оскарження відмови у звільненні в порядку адміністративного судочинства: Коли ви подасте рапорт і отримаєте відмову (а ви її, швидше за все, отримаєте через цивільний статус батьків), адвокати подають позов, де посилаються на те, що держава не забезпечила евакуацію або безпеку цивільних у зоні проведення заходів, тому їхнє зникнення є прямим наслідком цих заходів.

Редакція статті 26 з уточненням про «безпосередню участь» набула чинності лише у травні 2024 року. Судові справи (особливо адміністративні проти в/ч) тривають 6–10 місяців. Ті позови, що були подані влітку-восени 2024 року, зараз тільки проходять першу інстанцію.

Тлумачення "участі": Юристи Міністерства оборони та кадровики бригад сприймають фразу «під час безпосередньої участі» як фільтр, що відсікає цивільних. Через це військові частини масово відмовляють ще на етапі подання рапорту, а не кожен боєць має ресурс іти в суд.

Статус зниклого: Поки людина має статус «пропав безвісти», а не «загинув», процедура звільнення ще сильніше буксує через необхідність витягу з Реєстру МВС, який часто видають із затримкою.

Хоча справ щодо звільнення (ст. 26) наразі немає в реєстрі судових рішень, можна дивитися на справи про виплату одноразової грошової допомоги (ОГД) за загиблих цивільних родичів. Там фігурує схожа логіка:

• Раніше (до 2024 року) суди часто ставали на бік родичів цивільних, які загинули від обстрілів, прирівнюючи це до загибелі «внаслідок збройної агресії».
• Зараз держава намагається максимально розмежувати «жертв війни» (цивільних) та «загиблих під час виконання/участі» (комбатантів).

Якщо ви підете в суд, ваша справа може стати однією з перших, що сформує практику. Ваша аргументація має базуватися на тому, що:

Заходи із забезпечення нацбезпеки — це не лише стрільба з автомата, це весь комплекс дій ЗСУ на певній ділянці фронту (включаючи оборону м. Курахове).

• Якщо цивільна особа опинилася в епіцентрі цих заходів і зникла/загинула через них — це і є зникнення «під час заходів».

Що реально працює зараз?

Замість судових справ, які ще не дійшли до фіналу, військові частіше використовують інший шлях:

Судове рішення про визнання особи загиблою: Якщо є свідки або докази (фото/відео) прильоту в будинок, де були батьки, через цивільний суд встановлюється факт смерті внаслідок збройної агресії.

Зміна формулювання в Реєстрі МВС: Важливо, щоб у витягу було вказано, що зникнення пов'язане з бойовими діями.

З повагою та розумінням, Я.О. Турчин

У доповнення своє відповіді.

Стаття 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», зокрема пункт 3 підпункт 4, дійсно передбачає, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації жінки та чоловіки, чиї близькі родичі зникли безвісти за особливих обставин під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, а також під час дії воєнного стану. Ви правильно звернули увагу, що у цьому підпункті відсутня вимога щодо «безпосередньої участі» зниклої особи у бойових діях, на відміну від інших норм цієї статті. Саме тому ця норма дійсно охоплює і цивільних осіб, які зникли безвісти за особливих обставин.

Проте принципово важливо, що стаття 23 регулює виключно питання призову (мобілізації) і застосовується лише до осіб, які ще не проходять військову службу. Вона не створює і не може створювати підстав для звільнення з військової служби особи, яка вже є військовослужбовцем. Ця позиція є сталою як у практиці ТЦК, так і в адміністративних судах.

Питання звільнення з військової служби регулюється зовсім іншим законом — Законом України «Про військовий обов’язок і військову службу», а саме статтею 26. В умовах воєнного стану застосовується частина дванадцята цієї статті. Абзац п’ятнадцятий пункту 3 частини дванадцятої дійсно передбачає звільнення військовослужбовця, якщо його близькі родичі пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України в період дії воєнного стану.

На перший погляд формулювання «а також під час забезпечення національної безпеки і оборони» може виглядати ширшим і таким, що охоплює будь-яких осіб. Однак у правозастосовній практиці ця фраза тлумачиться у системному зв’язку з усією нормою. Суди та Міністерство оборони виходять з того, що «забезпечення національної безпеки і оборони» у контексті статті 26 означає виконання відповідних завдань держави суб’єктами сектору безпеки і оборони — військовослужбовцями, правоохоронцями, іншими особами, залученими до таких заходів. Цивільні особи, які перебували на території бойових дій і зникли безвісти внаслідок війни, юридично не вважаються такими, що «забезпечували національну безпеку і оборону» у розумінні цієї статті.

Навіть у разі встановлення вашим батькам статусу осіб, зниклих безвісти за особливих обставин відповідно до спеціального закону, це не змінює правової оцінки за статтею 26 Закону «Про військовий обов’язок і військову службу». Такий статус має значення для соціального захисту, спадкових, пенсійних і кримінально-процесуальних питань, але не розширює перелік підстав для звільнення з військової служби.

Станом на теперішній час сталої позитивної судової практики, де військовослужбовців звільняли б зі служби саме у зв’язку зі зникненням безвісти цивільних батьків у зоні бойових дій, фактично немає. Навпаки, адміністративні суди системно відмовляють у таких позовах, прямо зазначаючи, що норми статті 26 не поширюються на подібні обставини.

З правової точки зору, чинне законодавство не дає підстав для вашого звільнення з військової служби саме через зникнення безвісти цивільних батьків, навіть якщо це сталося на лінії бойового зіткнення і за особливих обставин. Це не є оцінкою справедливості ситуації, а лише констатацією поточного стану права.

Доброго дня, Богдане!

Стаття 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" станом на зараз не може бути застосована до Ваших обставин, оскільки регулює питання надання відстрочки від мобілізації військовозобов'язаним.

Так як Ви є військовослужбовцем, то питання щодо Вашого звільнення з ВС врегульоване частиною 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу", а саме:

Військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах:

3) під час дії воєнного стану:

якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі у антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.

При тому, для звільнення згідно Додатку 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України Ви повинні додати до рапорту наступні документи:

• документи, що підтверджують родинні зв’язки (свідоцтво про шлюб, свідоцтва про народження тощо), або копія посвідчення члена сім’ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці, або копія посвідчення члена сім’ї загиблого (померлого) ветерана війни, в якому проставляється відмітка про норму Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», на підставі якої особі надано статус, або витяг із Єдиного державного реєстру ветеранів війни;
• копія свідоцтва про смерть особи;
• документи, які підтверджують факт загибелі (смерті) під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час воєнного стану, або копія рішення суду про оголошення особи померлою у порядку, визначеному Цивільним кодексом України, або витяг із Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин або рішення суду про визнання особи безвісно відсутньою чи оголошення померлою у порядку, визначеному Цивільним кодексом України;

Отже, Ви матимете право на звільнення за умови того, що Ваші батьки пропали безвісти під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану та наявності або витягу із Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, або рішення суду про визнання особи безвісно відсутньою.

Які документи наявні в Вас станом на зараз щодо зникнення безвісти батьків? Чи відомо Вам за яких саме обставин це сталося, де саме знаходились батьки в момент, коли з ними обірвався зв'язок?

З приводу Ваших міркувань, то підстава для звільнення дійсно не містить формулювання, що зниклий безвісти родич повинен бути військовим, проте, на практиці, отримати задовільну резолюцію командира частини щодо звільнення за таких обставин доволі складно, якщо не неможливо.

Тобто, Ви повинні одразу бути готовим до того, що Вам відмовлять у погодженні рапорту на звільнення та питання прийдеться вирішувати в адміністративному суді. Розумію, що справа буде нелегкою та займе певний час, проте, Вам однозначно потрібно зібрати всі можливі докази та подавати рапорт на звільнення.

На мою думку, ця підстава може бути застосована і до військових, і до цивільних, якщо ви підтвердите “воєнний” характер обставин зникнення безвісти Ваших батьків відповідними документами.

З повагою, адвокат Айвазян.

Доброго дня, Богдане!

Прийміть мої щирі співчуття у зв'язку із втратою близьких людей!

На жаль, шанси звільнитись з військової служби та оскаржити відмову у судовому порядку надзвичайно низькі, а от ймовірність намарно витратити кошти, нерви та час - доволі високі. Рекомендую ознайомитись з іншими підставами для звільнення, які визначені у статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" https://protocol.ua/ua/pro_viyskoviy_obov_yazok_i_...

Загалом військовослужбовці можуть бути звільнені зі служби за сімейними обставинами, якщо їхній близький родич загинув або зник безвісти під час захисту України.

Проте, йдеться про випадки, коли чоловік або дружина, син чи донька, батько чи мати, дід, баба, рідний або неповнорідний брат чи сестра загинули або пропали безвісти під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.

Термін «забезпечення національної безпеки і оборони» у військовому праві трактується як активна діяльність (служба, виконання бойових завдань). Цивільні особи, які перебувають у зоні бойових дій, є об'єктами захисту, а не суб'єктами забезпечення безпеки. Тому фраза «під час забезпечення» читається як «під час того, як вони забезпечували», а не «в той час, коли відбувалося забезпечення».

Тобто, для звільнення з військової служби (як і від мобілізації) законодавство вимагає, щоб зниклий безвісти родич брав безпосередню участь у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони (тобто був військовим, правоохоронцем або добровольцем).

Нормативною підставою для такого звільнення є Закон «Про військовий обов’язок і військову службу», зокрема абзац 16 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу"

На даний момент судова практика складається не на користь військовослужбовців у ситуації з цивільними родичами. Суди вказують, що для застосування цієї підстави необхідно довести факт участі родича у бойових діях або заходах нацбезпеки (належність до формувань ЗСУ, НГУ, ТРО, поліції тощо).

Якщо родичі - цивільні особи, які загинули або зникли внаслідок обстрілів чи окупації, вони визнаються «жертвами збройної агресії», але не особами, що «загинули під час забезпечення оборони».

Для підтвердження складності справи можу як приклад навести судову справу № 560/1820/25, яка стосується отримання відстрочки від мобілізації, але безпосередньо вплине і на рішення суду у Вашій ситуації.

В лютому 2025 року чоловік звернувся в суд з позовом до ТЦК, в якому просив визнати протиправними дії ТЦК щодо відмови у наданні відстрочки на підставі пункту 4 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

В обґрунтування позовних вимог він зазначив, що внаслідок ракетного обстрілу в місті Києві у власному будинку загинула його донька. За результатом розгляду його заяви про надання відстрочки від призову по мобілізації комісія прийняла рішення про відмову у наданні відстрочки позивачу, мотивоване тим, що смерть його доньки (загибель) настала не під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України під час воєнного стану.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 червня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, чоловік подав апеляційну скаргу, в якій просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги та зобов'язати ТЦК оформити відстрочку.

В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що має право на надання відстрочки від мобілізації, як особа, донька якої загинула на війні тобто "під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії" і при цьому дана конкретна норма не вимагає того, що вона мала сама здійснювати такі заходи (приймати безпосередню участь) у здійсненні таких заходів.

На жаль, суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 червня 2025 року - без змін.

Аналізуючи положення пункту 4 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», суд дійшов висновку, що законодавець пов`язує право осіб на відстрочку від мобілізації з тим, що близькі родичі останнього загинули або пропали безвісти під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.

Колегія суддів також звертає увагу, що конструкція норми пункту 4 частини третьої статті 23 Закону України № 3543-ХІІ є чіткою, імперативною та не допускає розширеного тлумачення.

ОТЖЕ, ЗАКОНОДАВЕЦЬ ЧІТКО ПОВ`ЯЗАВ ПРАВО НА ВІДСТРОЧКУ НЕ З БУДЬ-ЯКИМ ФАКТОМ СМЕРТІ ЧИ ЗАГИБЕЛІ БЛИЗЬКОГО РОДИЧА ПІД ЧАС ВОЄННОГО СТАНУ, А З ОБСТАВИНОЮ ЗАГИБЕЛІ РОДИЧА САМЕ ПІД ЧАС ВИКОНАННЯ ЗАХОДІВ ІЗ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОБОРОНИ ДЕРЖАВИ, ТОБТО У ЗВ`ЯЗКУ З ВИКОНАННЯМ НИМ ФУНКЦІЙ, СПРЯМОВАНИХ НА ЗАХИСТ УКРАЇНИ ВІД ЗБРОЙНОЇ АГРЕСІЇ, ТОБТО З НАЯВНІСТЮ ПРИЧИННОГО ЗВ`ЯЗКУ МІЖ ЗАГИБЕЛЛЮ ТАКОЇ ОСОБИ ТА ЗДІЙСНЕННЯМ НЕЮ ЗАХОДІВ ІЗ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ І ОБОРОНИ, ВІДСІЧІ І СТРИМУВАННЯ ЗБРОЙНОЇ АГРЕСІЇ.

Якщо ж смерть настала внаслідок збройної агресії російської федерації, але при цьому особа не брала участі у таких заходах - наприклад, перебувала на цивільному об`єкті або не виконувала завдань, пов`язаних із забезпеченням оборони, - то формальні підстави для застосування п. 4 ч. 3 ст. 23 Закону ВІДСУТНІ.

САМ ФАКТ ЗАГИБЕЛІ БЛИЗЬКОГО РОДИЧА ПІД ЧАС РАКЕТНОГО УДАРУ, ХОЧА Й Є БЕЗУМОВНО ТРАГІЧНОЮ ОБСТАВИНОЮ, НЕ СТВОРЮЄ ЮРИДИЧНОЇ ПІДСТАВИ ДЛЯ НАДАННЯ ВІДСТРОЧКИ ЙОГО РОДИЧАМ, ЯКЩО НЕ ВИКОНАНО УМОВУ ЩОДО ЗАГИБЕЛІ ПІД ЧАС ЗДІЙСНЕННЯ ЗАХОДІВ ІЗ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ І ОБОРОНИ.

Колегія суддів також підкреслює, що суд не наділений повноваженнями змінювати зміст закону або розширювати коло осіб, яким може бути надана відстрочка, поза межами прямого нормативного регулювання.

Докази, подані позивачем, беззаперечно підтверджують факт смерті його доньки внаслідок ракетного удару, однак не свідчать про те, що вона загинула під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, що є необхідною умовою для надання військовозобов`язаному відстрочки відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 23 Закону № 3543-ХІІ.

Позивач в суд апеляційної інстанції подав додаткові пояснення, до яких долучив відповідь Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки, оборони та розвідки на звернення свого представника про надання роз`яснення щодо можливості отримання відстрочки від призову особам, родичі яких, будучи цивільними особами, загинули під час повномасштабного вторгнення під час бойових дій. У цій відповіді зокрема зазначено, що пунктом 4 частини 3 ст. 23 Закону № 3543-ХІІ передбачено право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період у зазначеної категорії осіб виникає у разі, коли їхні близькі родичі загинули або пропали безвісти під час здійснення таких заходів незалежно від їх безпосередньої участі у таких заходах. Водночас положення не містить вказівки чи обмеження щодо того до якої категорії - цивільних чи військових, мають належати близькі родичі жінок та чоловіків, щоб на них поширювалася дія пункту 4 частини третьої вказаної статті. Відповідно до частини 4 статті 23 Закону № 3543-ХІІ такі особи у зазначений період можуть бути прийняті на військову службу за контрактом.

Однак колегія суддів зазначає, що наведена відповідь Комітету Верховної Ради України має лише інформаційний характер, не є нормативно-правовим актом і не створює правових наслідків. До того ж частина 4 статті 23 Закону № 3543-XII, на яку посилається комітет, лише уточнює порядок прийняття таких осіб на контрактну службу, але не розширює коло осіб, які мають право на відстрочку.

Між тим пункт 4 частини третьої статті 23 Закону № 3543-ХІІ є імперативною нормою, яка пов`язує право на відстрочку з фактом загибелі родича саме під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, а не з будь-яким випадком загибелі цивільної особи під час воєнного стану.

Тому наведене роз`яснення не може бути підставою для розширеного тлумачення закону чи підтвердження права позивача на відстрочку.

Крім того, як правильно звернув увагу суд першої інстанції, позивачем не були надані всі документи, передбачені додатком 5 Порядку № 560 (у тому числі посвідчення члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці або посвідчення члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни, в якому проставляється відмітка про норму Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", на підставі якої особі надано статус, або витяг із Єдиного державного реєстру ветеранів війни); документи, які підтверджують факт загибелі (смерті) під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях або забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час воєнного стану (у тому числі сповіщення або копія акта службового розслідування, або витяг із наказу про виключення із списків особового складу (із зазначенням підстави).

З огляду на вищезазначене, апеляційний суд дійшов висновку, що підстави для надання чоловіку відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 4 частини 3 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" ВІДСУТНІ.

Що робити у Вашій ситуації?

Попри негативний прогноз, Ви можете виконати певні юридичні дії. Ситуація на фронті та в законодавстві динамічна і мати документи на руках важливо.

1. Отримайте офіційний статус «Зниклий безвісти за особливих обставин»

Вам потрібно (якщо Ви цього ще не зробили) отримати Витяг з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин (через МВС або Нацполіцію). Це ключовий документ. Навіть якщо він не спрацює для звільнення прямо зараз, він може знадобитись в майбутньому. Потрібно подати заяву в поліцію (можна дистанційно, якщо є можливість, або родичам).

2. Ви маєте право спробувати подати рапорт на звільнення, долучивши Витяг з реєстру зниклих безвісти, але Командир в/ч з високою ймовірністю відмовить, посилаючись на те, що батьки не були військовими.

3. Судовий позов

Чи є виграшні справи? На сьогодні сталеної практики Верховного Суду, де б дозволили звільнення через зникнення цивільних родичів, немає.На жаль, суди суворо розділяють «захисників» і «цивільних постраждалих». Однак, якщо Ви готові боротися, Ви можете спробувати оскаржити відмову, базуючись на дискримінації та неоднозначному трактуванні закону, але шанси на виграш я оцінюю як низькі.

З повагою, юрист Дерій В.О.!

Щиро бажаю Вам успіхів!

Вітаю Вас.

На жаль, але дуже складна ситуація. Прийміть щирі співчуття.

ЗАКОН УКРАЇНИПро військовий обов'язок і військову службу

Стаття 26. Звільнення з військової служби

...

12. Військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах:

...

3) під час дії воєнного стану:

На жаль, але в Законі прописано умову для звільнення - під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони.

Крім того, давайте проаналізуємо документи, які вимагаються для подачі за даною підставою.

МІНІСТЕРСТВО ОБОРОНИ УКРАЇНИ

НАКАЗ Міністра оборони України

10.04.2009 № 170

Про затвердження Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України

30) якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану:

документи, що підтверджують родинні зв’язки (свідоцтво про шлюб, свідоцтва про народження тощо), або копія посвідчення члена сім’ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці, або копія посвідчення члена сім’ї загиблого (померлого) ветерана війни, в якому проставляється відмітка про норму Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», на підставі якої особі надано статус, або витяг із Єдиного державного реєстру ветеранів війни;

копія свідоцтва про смерть особи;

документи, які підтверджують факт загибелі (смерті) під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час воєнного стану, або копія рішення суду про оголошення особи померлою у порядку, визначеному Цивільним кодексом України, або витяг із Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин або рішення суду про визнання особи безвісно відсутньою чи оголошення померлою у порядку, визначеному Цивільним кодексом України;

На мій погляд, отримати звільнення по даній підставі Вам буде неймовірно складно. Єдиний варіант - через суд, але жодних гарантій.

З повагою! Щасти Вам!

Вітаю!

НАЖАЛЬ, ВИ НЕ МАЄТЕ ПРАВА НА ЗВІЛЬНЕННЯ З ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ.

1. ЗАКОН УКРАЇНИ ПРО МОБІЛІЗАЦІЮ СТОСУЄТЬСЯ ВІЙСЬКОВОЗАБОВЯЗАНИХ, А ВИ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЕЦЬ.

2. Стаття 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» визначає конкретні підстави для звільнення з військової служби. Це важливо, оскільки існує багато причин, чому особа не може залишатися в ЗСУ. Однак, через недостатню обізнаність військовослужбовців, процес звільнення часто затягується, а отримати необхідні документи буває вкрай складно.

Відповідно до п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону:

Військовослужбовці звільняються з військової служби (під час дії воєнного стану), якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі у антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.

МОВА ЙДЕ ПРО БЕЗПОСЕРЕДНЬО УЧАСТЬ - ПРОСТО МОВНА КОНСТРУКЦІЯ В ТЕКСТІ ЗАКОНА НЕ ДУЖЕ ВДАЛА.

НЕМАЄ ЖОДНОГО ПОЗИТИВНОГО ДЛЯ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ РІШЕННЯ СУДУ, В СХОЖИХ ОБСТАВИНАХ - БУДЬ-ЯКА ПРОПОЗИЦІЯ ТРЕТІХ ОСІБ ВИРІШИТИ ЦЕ ПИТАННЯ ДЛЯ ВАС ПОЗИТИВНО АБО ШАХРАЙСТВО, АБО ВИДУРЮВАННЯ ГРОШЕЙ.