Як отримати аліменти після 18 років?

Доброго дня, Катерина!

Відповідно до частини 3 статті 199 СК України право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів мають 1) той з батьків, з ким проживає дочка, син, які продовжують навчання та безпосередньо 2) дочка, син, які продовжують навчання.

У разі заявлення позову одним із батьків суд може залучити до участі у справі у якості третьої особи повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися і на користь яких у зв'язку з цим стягуються аліменти.

Позовна заява про стягнення аліментів подається до суду або за зареєстрованим місцем проживанням або перебуванням відповідача або позивача. За подання до суду вказаної вище позовної заяви судовий збір не сплачується (п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір»).

Аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду або у твердій грошовій сумі або у частці від заробітку (доходу) платника аліментів від дня пред'явлення позову, а не від дня набрання судовим рішенням законної сили.

Який же розмір аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, можна просити у суду? Тут все залежить від доказової бази, яку Ви надасте разом зі своєю позовною заявою до суду.

Одразу наголошу, що мінімальний та максимальний розмір аліментів на повнолітню дитину законом не встановлений. Тому, наприклад, мінімальний розмір аліментів може бути навіть нижчим, ніж 50 % прожиткового мінімуму на дитину від 6 до 18 років.

При визначенні розміру матеріальної допомоги суд обов’язково враховує:

• актуальну і дійсну потребу дитину у наданні їй матеріальної допомоги,
• вартість навчання, вартість підручників і проїзду до навчального закладу, вартість проживання у гуртожитку або орендованій квартирі за місцем знаходження навчального закладу (постанова ВС від 13 квітня 2021 року у справі № 308/4214/18),
• стан здоров’я платника аліментів, його матеріальний та сімейний стан, наявність у платника аліментів майна, грошових коштів та
• інші обставини, що мають значення.

За загальним правилом суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Якщо при розгляді судової справи буде встановлено, що дитина навчається у ВНЗ заочно, але ніде не працює і при цьому має можливість працевлаштування, необхідність надання такій дитині матеріальної допомоги може бути під сумнівом. Також якщо повнолітня дитина перебуває, наприклад, на повному речовому, продовольчому та фінансовому забезпеченні за рахунок державного бюджету Міністерства оборони України, дані обставини не надають їй право претендувати на аліменти на підставі статті 199 СК України (постанова ВС від 20.05.2020 року у справ № 635/1139/17).

Однак, якщо дитина не працює, або працює, але коштів на оплату навчання або коштів пов’язаних з навчанням (проживання на час сесії, кошти на переїзди у місто, де навчається дитина, харчування, тощо) – не вистачає, то суд може врахувати ці обставини та визначити розмір аліментів, які необхідні дитині для продовження навчання.

Водночас, отримання повнолітнім непрацездатним дочкою/сином доходів, які є більшими за прожитковий мінімум, автоматично не свідчить, що вони не потребують матеріальної допомоги.

Суд може звільнити від обов’язку батьків утримувати дитину, якщо дохід дитини набагато перевищує дохід кожного з них і повністю забезпечує потреби дитини.

В одному із своїх рішень Верховний Суд наголошує, що навіть, якщо батько або мати є інвалідами ІІ або ІІІ групи, але в довідці про стан їх здоров’я відсутні рекомендації щодо неможливості працювати, тобто їх не визнано непрацездатним, а тільки рекомендовані певні обмеження в роботі, це є підставною для стягнення з таких батьків аліментів на повнолітніх сина або дочку, які продовжують навчання. Крім того, довідка з Пенсійного фонду України про отримання пенсії з інвалідності сама по собі не є підтвердженням того, у відповідача це єдине джерело доходів (постанова Верховного Суду від 27.02.2019 року у справі № 760/17457/16-ц).

Ще один важливий момент, на який необхідно звернути увагу, є те, що перебування сина або доньки на канікулах під час навчання не є підставою для звільнення від обов’язку батьків утримувати повнолітніх дітей, які продовжують навчання, оскільки канікулярний час входить в період навчання. Законодавець визначив обов'язок батьків утримувати повнолітніх дітей, які продовжують навчатись, тобто на весь період навчання, який охоплює період від вступу до закінчення чи відрахування з навчального закладу (постанова Верховного Суду України від 23.01.2019 у справі № 346/103/17).

Слід також зазначити, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених Сімейним кодексом України (стаття 192 СК України).

Згідно з статтею 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Право на утримання повнолітніх дочки, сина припиняється у разі досягнення ними 23 років, припинення навчання або відрахування їх із навчального закладу. Водночас, поновлення навчання (за умови недосягнення 23-річного віку) дозволяє звернутися з новим позовом до суду про стягнення аліментів.

https://www.hsa.org.ua/blog/styagnennya-alimentiv-...

У разі якщо особа (боржник) перебуває або отримує доходи за кордоном, зацікавлена особа (стягувач) має право звернутися до компетентних органів цієї держави з клопотанням про визнання та виконання рішення суду України про стягнення аліментів.

Україна є стороною низки багатосторонніх міжнародних договорів, що регулюють питання стягнення аліментів за кордоном, серед яких:

• Конвенція про стягнення аліментів за кордоном 1956 року;
• Конвенція про визнання і виконання рішень стосовно зобов’язань про утримання 1973 року;
• Конвенція про міжнародне стягнення аліментів на дітей та інших видів сімейного утримання 2007 року.

Крім того, Україна є державою-учасницею багатьох двосторонніх міжнародних договорів про правову (правничу) допомогу у цивільних справах, положення яких передбачають взаємне визнання і виконання судових рішень у цивільних справах, і на підставі яких можливо вирішити питання про визнання та виконання рішень судів на території іноземних держав.

Перелік міжнародних договорів з питань міжнародно-правового співробітництва у цивільних та кримінальних справах розміщено на офіційному сайті Міністерства юстиції України (https://minjust.gov.ua/m/4906).

Перевірити чинність договорів у відносинах з певною державою можна за посиланням: https://minjust.gov.ua/m/perelik-dvostoronnih-ta-bagatostoronnih-mijnarodnih-dogovoriv-u-sferi-pravovoi-dopomogi-ta-pravovogo-spivrobitnitstva-u-tsivilnih-ta-kriminalnih-spravah-po-krainah.

Звертаємо вашу увагу, що від 29 грудня 2023 року для України припинила дію Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року та Протоколу до неї 1997 року.

Для належного виконання положень вищезазначених міжнародних договорів затверджені:

• Інструкція про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затверджена спільним наказом Міністерства юстиції України та Державної судової адміністрації України від 27.06.2008 № 1092/5/54;
• Інструкція про виконання в Україні Конвенції про стягнення аліментів за кордоном, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 29.12.2006 № 121/5;
• Інструкція про виконання в Україні Конвенції про міжнародне стягнення аліментів на дітей та інших видів сімейного утримання, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 15.09.2017 №2904/5.

З метою звернення з клопотанням про визнання та виконання рішення суду України до компетентного органу запитуваної держави заінтересована особа звертається до суду України, який ухвалив рішення, для отримання документів, передбачених міжнародним договором України. У більшості випадків це:

• засвідчена належним чином копія судового рішення;
• довідка про те, що рішення набрало законної сили, якщо це не випливає безпосередньо з тексту рішення;
• довідка стосовно виконання частини рішення або невиконання рішення на території України;
• якщо відповідач не брав участі в судовому засіданні — довідка про те, що відповідач був належним чином повідомлений про день та час судового розгляду, та копії документів справи, що підтверджують повідомлення відповідача належним чином про час та місце судового розгляду справи.

Документи, що надає суд України, засвідчуються підписом судді і скріплюються гербовою печаткою суду України.

До клопотання та документів, що до нього додаються, надається їх переклад на мову запитуваної держави або на мову, визначену міжнародним договором України.

У разі, якщо згідно з міжнародним договором України клопотання подається заінтересованою особою до суду України, який ухвалив рішення, такий суд надсилає клопотання та додані до нього документи до Мін’юсту через міжрегіональне управління або його відповідний структурний підрозділ для направлення до компетентного органу іноземної держави. Клопотання про визнання і виконання рішення може бути подане безпосередньо до компетентного суду іноземної держави.

Рішення суду України підлягає виконанню на території іноземної держави після визнання та надання компетентним органом цієї держави дозволу на його виконання. Виконується рішення на території іноземної держави відповідно до законодавства цієї держави.

За відсутності судового рішення про стягнення аліментів

Згідно з частиною четвертою статті 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» однією з підстав визначення підсудності справ судам України є факт проживання позивача у справі про сплату аліментів або про встановлення батьківства в Україні.

Згідно зі статтею 77 цього Закону підсудність судам України є виключною, якщо у справі, яка стосується правовідносин між дітьми та батьками, обидві сторони мають місце проживання в Україні.

Статтею 28 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що позови про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, про визнання батьківства відповідача можуть пред’являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.

За наявності відповідних підстав для визначення підсудності справи судам України заявник має право звернутися до суду України із позовною заявою і після винесення судом України такого рішення можливо звертатися до компетентних органів іноземної держави з клопотанням про визнання та виконання рішення суду України.

В інших випадках вбачається доцільним звертатися до держави, суди (органи) якої компетентні розглядати справу про стягнення аліментів.

На підставі Конвенції про міжнародне стягнення аліментів на дітей та інших видів сімейного утримання 2007 року також можливо звернутися до компетентного органу іноземної держави із заявою про винесення рішення про стягнення аліментів, у тому числі у випадках, коли є необхідним установлення батьківства.

За відсутності міжнародного договору питання щодо виконання рішення суду України на території іноземної держави на основі принципу взаємності може бути порушено, якщо це передбачено законодавством іноземної держави.

Зацікавлена особа може звернутись з клопотанням про визнання та виконання рішення суду України до компетентних органів іноземної держави безпосередньо або за посередництвом адвоката (участь адвоката може бути передбачена як обовʼязкова законодавством іноземної держави в окремих категоріях справ).

При розгляді компетентними органами будь-якої держави питання про визнання і виконання іноземного судового рішення, до уваги береться компетенція суду, що постановив рішення, підтвердження про участь боржника у розгляді справи або його належне повідомлення про розгляд справи і про вручення боржнику копії рішення.

Справа про визнання і виконання іноземного судового рішення розглядається, якщо на території відповідної держави проживає боржник або знаходиться належне йому майно.

Перелік документів, що надаються разом з клопотанням про визнання і виконання, а також вимоги щодо їх засвідчення, за відсутності міжнародного договору визначаються законодавством тієї держави, де вимагається виконання.

https://www.kmu.gov.ua/news/yak-stiahnuty-alimenty...

З повагою, адвокат Айвазян.