Стягнення коштів за рішенням суду. Як відбувається сам процес і які можливо будуть поради

Доброго дня.

За наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням. За заявою стягувача виконавець може відстрочити або розстрочити виконання рішення (крім судового рішення), за наявності обставин, передбачених ч.1 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження». За наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Відстрочка – це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається судом.

Розстрочка – це спосіб виконання зобов’язання, при якому виконання проводиться не одночасно і в повному обсязі, а частинами і в строки, встановленні наперед.

Згідно зі ст. 435 Цивільного процесуального кодексу України заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) щодо фізичної особи – тяжке захворювання її самої або членів її сім’ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена.

Спробуйте варіант з розстроченням.

Добрий вечір.

Стягувач (Позивач) отримає Наказ Господарського суду і передасть його на виконання до Державної виконавчої служби або приватного виконавця.

ДВС буде робити всі виконавчі дії, передбачені Законом України "Про виконавче провадження":

1. Арешт коштів Боржника на рахунках в банках.

2. Арешт рухомого та нерухомого майна Боржника та його корпоративних прав.

3. Кошти будуть списувати з рахунків в банках однією сумою або частинами те, що банки накоплять га рахунках під Постанову про арешт.

Про розстрочення із ДВС домовлятися немає сенсу, ДВС не має на це права.

Розстрочку виконання Рішення Суду може встановити тільки Суд окремою Ухвалою.

Це - якщо коротко.

Як повністю виконають Рішення суду, ще "вручну" прийдеться "прибирати" всі сліди в державних реєстрах стосовно себе як боржника у виконавчому провадженні (Єдиний реєстр боржників і т.д.).

ДОБРОГО ВЕЧОРА, ІВАНЕ ОЛЕКСІЙОВИЧУ! РІШЕННЯ ЩЕ НЕ НАБРАЛО ЗАКОННОЇ СИЛИ. ВИ ЙОГО ПЛАНУЄТЕ ОСКАРЖУВАТИ, ЩОБ ВІДКЛАСТИ ПИТАННЯ ХОЧА Б НА 3-4 місяці мінімум, а може й більше, якщо суд завантажений? РОЗСТРОЧИТИ ПЛАТЕЖІ МОЖНА, АЛЕ ЦЕ РОБИТЬ СУД, А НЕ ВИКОНАВЧА СЛУЖБА. ТОБТО ВИРІШУВАТИ ТРЕБА САМЕ З СУДОМ ШЛЯХОМ ПОДАННЯ ЗАЯВИ та ДОКАЗІВ ПІДСТАВНОСТІ РОЗСТРОЧЕННЯ, А НЕ З ВИКОНАВЧОЮ, ЯКА НЕ МАЄ ТАКИХ ПОВНОВАЖЕНЬ, НАВІТЬ ЯКЩО ХОТІЛА Б.

Будьте уважні та обережні. Строк апеляційного оскарження в господарському процесі значно нижчий, ніж у цивільному чи адміністративному, а саме не 30, а 20 днів з дня складення повного рішення.

У Вашій справі повне рішення складено сьогодні, 17.03.2026 р. Тобто Ви можете подати апеляцію до 6 квітня 2026 року включно.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ГПК України, Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Питання лише в судовому зборі.

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір», за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду справляється 150% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви. У Вашій справі за подання апеляції судовий збір буде 3 633,60 грн.

Апеляцію можна подати в електронному вигляді через систему "Електронний суд". При цьому, при поданні через Електронний суд, заявник має право застосовувати коефіцієнт 0,8, вже застосований судом у першій інстанції.

Врахуйте це, бо шахрайський "Електронний суд" рахує судовий збір завжди неправильно.

При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі – застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).

Згідно з правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 р. по справі № 916/228/22, понижуючий коефіцієнт у розмірі 0,8, визначений у ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», застосовується з 4 жовтня 2021 року.

ЯКЩО ВСЕ ТАК і ЗАЛИШИТЬСЯ, ТО ПРОЦЕДУРА СТЯГНЕННЯ БУДЕ СТАНДАРТНОЮ. Господарський суд видасть судовий наказ, який Центр зайнятості подасть на виконавчу службу.

Виконавець відкриє провадження, буде вживати заходи щодо примусового стягнення. В тому числі може блокувати рахунки, в тому числі ФОП, звертати в межах суми стягнення на доходи, майно, здійснювати його арешт та опис.

В умовах війни Ви маєте право розблокувати 1 рахунок для витратних операцій на суму 2-х мінімальних зарплат (17 тисяч 294 грн) на місяць. Для цього подається заява у виконавчу. Інше щось зробити навіть не знаю. На жаль на етапі виконавчого провадження мало що зробиш.

Ви можете розстрочити виплату боргу, але важливо розуміти, що виконавча служба сама не має повноважень приймати рішення про розстрочку. Це робиться через суд або шляхом домовленості безпосередньо зі стягувачем (тим, кому Ви винні кошти). Зі стягувачем думаю домовитись не вийде, бо це неадекватний державний орган в якого немає жодної краплі людяності.

Ось детальний алгоритм дій та поради щодо співпраці з виконавцем:

1. Як отримати розстрочку (сплата частинами). Законом передбачено два основні шляхи вирішення вашої ситуації:

Спосіб 1. Звернення до суду за розстрочкою. Ви можете подати мотивовану заяву до суду, який виніс рішення, про розстрочення виконання судового рішення.

Підстави для цього: Тяжке захворювання, складний матеріальний стан, стихійне лихо або інші обставини, що роблять негайну сплату неможливою. Доказами цього можуть бути: довідка про доходи та податкові декларації, виписки з банківських рахунків, медичні довідки або свідоцтва про народження дітей.

Якщо суд задовольнить заяву, він визначить конкретний графік (наприклад, по 10 000 грн щомісяця протягом року). Виконавець буде зобов’язаний дотримуватися цього графіка.

Спосіб 2. Мирова угода зі стягувачем. Ви можете домовитись безпосередньо з особою чи компанією, якій винні гроші, та укласти мирову угоду навіть на стадії виконавчого провадження. Цю угоду має затвердити суд, після чого виконавче провадження припиняється або змінюється відповідно до умов угоди.

Мирова угода на стадії виконання судового рішення цілком можлива, і це один із найкращих варіантів для боржника, щоб уникнути арешту майна та зайвих витрат.

Оформлення мирової угоди на стадії виконання рішення регулюється статтею 19 Закону України «Про виконавче провадження». Це офіційний процес, який потребує участі трьох сторін: вас, стягувача та суду.

Сама по собі паперова угода для виконавця не є наказом зупинити стягнення. Її має затвердити суд, який виносив первісне рішення у вашій справі.

Як уже писав, Центру зайнятості це не цікаво, бо їм треба результат свого існування показувати державі. Тобто, що не дарма отримують свої зарплати та бронь від мобілізації.

Єдине, вони можуть на це пристати, якщо розумітимуть, що нічого не отримають від Вас і на Вас немає ні майна, ні інших активів.

З повагою та розумінням, Я.О. Турчин

Доброго дня, Іване!

По-перше, хочу зазначити, що Ви маєте право подати апеляційну скаргу упродовж 20 днів до Східного апеляційного господарського суду. Чи збираєтесь це робити?

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Згідно із статтею 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Форма і зміст апеляційної скарги:

1. Апеляційна скарга подається у письмовій формі.
2. В апеляційній скарзі мають бути зазначені:

1) найменування суду, до якого подається скарга;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає апеляційну скаргу, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та електронної пошти, офіційна електронна адреса, за наявності;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб);

4) рішення або ухвала, що оскаржується;

5) у чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення або ухвали (неповнота встановлення обставин, які мають значення для справи, та (або) неправильність установлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок необґрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильного їх дослідження чи оцінки, неподання доказів з поважних причин та (або) неправильне визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин тощо);

6) нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції;

7) клопотання особи, яка подала скаргу;

8) дата отримання копії судового рішення суду першої інстанції, що оскаржується;

9) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.

До апеляційної скарги додаються:

1) довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо скарга подана представником і в справі немає підтвердження його повноважень

2) докази сплати судового збору;

3) докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі;

4) докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції, за наявності.

Якщо апеляційна скарга подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення від сплати судового збору.

Особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення.

По-друге, сам процес стягнення боргу розпочнеться тільки після того, як рішення суду набере законної сили, а отже, через 20 днів у разі неподання Вами апеляційної скарги.

Надалі стягувач отримує виконавчий документ (судовий наказ) і подає його на виконання державному виконавцю. Після цього відкривається виконавче провадження, і вже в його межах можуть арештовувати рахунки, звертати стягнення на доходи, майно тощо відповідно до Закону «Про виконавче провадження».

Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (ч. 1 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон).

Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах (ч.2 ст. 48 Закону).

Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти:

1. На єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України;
2. На рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку;
3. На кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до ст. 75 Закону України "Про ринок електричної енергії";
4. На поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до ст. 191 Закону України "Про теплопостачання";
5. На поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами;
6. На поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до ст. 261 Закону України "Про теплопостачання", ст. 181 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення";
7. На поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до пункту 1 частини другої статті 8 Закону України "Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об’єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України";
8. На спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов’язаних із забезпеченням ядерної безпеки";
9. На кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом (абзац другий ч. 2 ст. 48 Закону).

Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються та зараховуються на відповідні рахунки органів державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного робочого дня після вилучення, про що складається акт (ч. 3 ст. 48 Закону).

На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках та електронні гроші, що зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, відкритих після винесення постанови про накладення арешту (ч. 4 ст. 48 Закону).

Закон визначає, що у разі якщо після накладення виконавцем арешту на кошти боржника – юридичної особи у банках чи інших фінансових установах боржник умисно не виконує судового рішення і відкриває нові рахунки в банках чи інших фінансових установах, виконавець надсилає відповідним правоохоронним органам матеріали для притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності. Такі дії та вони кваліфікувалися за ст. 382 Кримінального кодексу України ("Невиконання судового рішення") - карається штрафом від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років.

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем (ч. 5 ст. 48 Закону).

Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця (ч. 6 ст. 48 Закону).

Виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не менше одного разу на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не менше одного разу на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна, об’єктів незавершеного будівництва, майбутніх об’єктів нерухомості боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника (ч. 8 ст. 48 Закону).

Звернення стягнення на об’єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник (ч. 1 ст. 50 Закону).

Разом із житловим будинком, об’єктом незавершеного будівництва, стягнення звертається також на прилеглу земельну ділянку, що належить боржнику (ч. 2 ст. 50 Закону).

У разі якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, не перевищує 20 розмірів мінімальної заробітної плати звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване таке житло, не здійснюється. У такому разі виконавець зобов’язаний вжити заходів для виконання рішення за рахунок іншого майна боржника (ч.7 ст. 48 Закону).

Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об’єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об’єкт нерухомого майна, заставлене третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам (ч. 4 ст. 50 Закону).

У разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно. (п.3 ч. 4 ст. 50 Закону)

У разі відсутності технічної документації на майно, у зв’язку з чим його неможливо підготувати до реалізації, виготовлення такої документації здійснюється за зверненням виконавця в установленому законодавством порядку за рахунок додаткового авансування стягувача. У разі якщо стягувач протягом 10 робочих днів з дня одержання відповідного повідомлення виконавця не авансує витрати, пов’язані з підготовкою технічної документації на майно, виконавчий документ повертається стягувачу, за умови що відсутнє інше майно у боржника, на яке можливо звернути стягнення (ч.5 ст. 50 Закону).

Питання розстрочки Вам необхідно вирішувати через суд, якщо є для того підстави.

У статті 331 ГПК України передбачено порядок вирішення питання про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, зміна способу та порядку виконання судового рішення.

За заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Згідно з частиною третьою статті 331 ГПК України підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Отже, ураховуючи положення частин четвертої та п`ятої статті 331 ГПК України, суд, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Ураховуючи викладене, вказана норма визначає процесуальну можливість вирішення питань, пов`язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. У процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому необхідно враховувати, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 331 ГПК України, вказана норма не вимагає, а господарський суд законодавчо обмежений конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення, який не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, тощо.

Отже, законодавець у будь-якому випадку пов`язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. При цьому положення ГПК України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд повинен оцінювати докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 86 цього кодексу.

З повагою, адвокат Айвазян.

Доброго дня, Іване!

Розумію, що рішення суду та велика сума боргу — це серйозний стрес. Проте ситуація не є безвихідною. Ви дійсно не зобов'язані шукати всю суму відразу, якщо об'єктивно не маєте такої можливості. Перш за все хочу повідомити, що Ви маєте право подати апеляцію і як мінімум це відстрочить виконання рішення суду першої інстанції.

По-друге, у ситуаціях, коли навіть за наявності чинного та обов’язкового до виконання судового рішення його неможливо негайно виконати, законодавство передбачає механізми, які дозволяють врахувати життєві обставини сторін, — це відстрочка або розстрочка виконання рішення.

Ці інструменти застосовують тоді, коли виникають обставини, що ускладнюють повне та своєчасне виконання рішення або роблять його тимчасово неможливим. В такому випадку Ви маєте право звернутися із ЗАЯВОЮ про відстрочку або розстрочку виконання рішення до Господарського суду Донецької областії.

До обставин суд може віднести:

• ступінь вини у виникненні спору;
• наявність захворювання у Вас або членів Вашої сім’ї,
• складні матеріальні обставини;
• стихійні лиха чи інші надзвичайні події.

Відповідно до статті 331 ГПК

1. За заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Якщо судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, чи рішення, що підлягає виконанню, набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв’язку з їх витребуванням судом апеляційної чи касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, передбаченої абзацом першим цієї частини, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження.

2. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

3. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Невиконання боржником судового рішення про зобов’язання вчинити певні дії щодо майна стягувача або майна, присудженого на користь стягувача, протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження за заявою стягувача є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з боржника суми вартості відповідного майна, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, вартість майна неможливо визначити або майно відповідно до закону не може оцінюватися.

Вартість майна визначається відповідно до вимог Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

4. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім’ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

5. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Отже, з аналізу наведених положень норм закону, можна дійти висновку, шо законодавство України не містить вичерпного переліку обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення, на підставі яких суд може прийняти рішення про надання відстрочки.

Щоб отримати розстрочку, Вам потрібно звернутись до суду із заявою та снадати вагомі документальні докази про необхідність розстрочки: довідки про Ваші доходи, наявність утриманців, складні життєві чи фінансові обставини. Варто враховувати, що за законом суд може надати розстрочку на термін не більше 1 року.

Якщо Ваші рахунки будуть арештовані, Ви маєте законне право розблокувати суму у розмірі двох мінімальних зарплат на місяць для поточних потреб. Для цього необхідно подати виконавцю письмову заяву з проханням визначити поточний рахунок для здійснення видаткових операцій.

Окрім основної суми боргу, Вам доведеться сплатити 10% виконавчого збору та витрати на ведення провадження. Чим швидше Ви доб'єтесь розстрочення платежу, тим менше додаткових витрат Ви понесете.

З повагою, юрист Дерій В.О.!

Щиро бажаю Вам успіхів!

Вітаю!

ВАМ НЕОБХОДИМО ЗВЕРНУТИСЯ ДО СУДУ ІЗ ЗАЯВОЮ ПРО РОЗСТРОЧКУ.

Господарський суд на підставі статті 121 ГПК має право за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі - рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Заяву про надання відстрочки, розстрочки, зміну способу і порядку виконання рішення слід розглядати за правилами ГПК у межах розглянутої господарським судом справи. Зокрема, заявник повинен подати докази надіслання другій стороні копії цієї заяви і доказів на її обґрунтування, сторони мають бути повідомлені про час і місце розгляду заяви тощо.

У разі неподання заявником доказів надіслання другій стороні відповідних копій заява і додані до неї документи не пізніше трьох днів з дати надходження заяви повертаються заявникові без розгляду на підставі пункту 6 частини першої статті 63, статті 121 ГПК, про що виноситься ухвала.

Дата судового засідання, в якому вирішуватиметься питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання, має встановлюватися з урахуванням того, що передбачений частиною першою статті 121 ГПК десятиденний строк визначається з наступного дня після винесення ухвали про призначення відповідного судового засідання.