Выселение из аварийного жилья

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/525-16#Text - Закон України «Про комплексну реконструкцію кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду»

ЖИТЛОВИЙ КОДЕКС Стаття 171. Забезпечення жилими приміщеннями громадян, будинки яких підлягають знесенню у зв'язку з вилученням земельних ділянок

У разі знесення жилих будинків, що є в приватній власності громадян, у зв'язку з вилученням земельних ділянок для державних або громадських потреб зазначеним громадянам, членам їх сімей, а також іншим громадянам, які постійно проживають у цих будинках, надаються за встановленими нормами квартири в будинках державного або громадського житлового фонду. Крім того, власникам жилих будинків на їх вибір або сплачується вартість будинків, будівель та пристроїв, що зносяться, або надається право використати матеріали від розбирання цих будинків, будівель та пристроїв за своїм розсудом. За бажанням громадян виконавчі комітети місцевих Рад народних депутатів забезпечують їм (замість надання квартир) можливість позачергового вступу до членів житлово-будівельних кооперативів і одержання в них квартир.

{Стаття 171 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3187-12 від 06.05.93}

ЖИТЛОВИЙ КОДЕКС Стаття 172. Перенесення жилих будинків та будівель, що підлягають знесенню

За бажанням громадян належні їм жилі будинки та будівлі, що підлягають знесенню, може бути перенесено і відбудовано на новому місці.

Після експертного висновку спеціальної міжвідомчою комісією, що житловий будинок знаходиться в аварійному стані, всі квартири, які знаходяться в ньому, отримують особливий статус - нежитлові. Це означає, що тепер власник не зможе зробити зі своїм нерухомим майном будь-яких юридичних дій: продаж; приватизація; обмін; оформлення перепланування; реєстрація за цією адресою родичів; дарчий; передача у спадщину та інше.У разі визнання житлового будинку аварійним всі власники квартир в ньому можуть претендувати на два види компенсації: грошова компенсація; нове житло, площа якого в 1,5 рази перевищує аналогічний параметр у аварійного об'єкта, при цьому воно повинно розташовуватися в тому ж районі.не слід забувати про свої права, адже відповідно до Житлового Кодексу України таке житло повинно знаходитися в тому ж населеному пункті, що й аварійне житло,

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про комплексну реконструкцію кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду» визначено Порядок компенсації власникам (наймачам) жилих (нежилих) приміщень, земельних ділянок та іншого майна, відчуженого під час комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду.

Тож, згідно з цією статтею, застарілі будинки, або ті, що до них прирівнюються, зносять за наступних умов:

1. Попереднього і повного відшкодування вартості втрат власникам жилих приміщень шляхом надання за їх згодою іншого житла або грошової компенсації.

2. Власникам нежилих приміщень надається за їх згодою інше рівноцінне нежиле приміщення або грошова компенсація.

3. Власникам садибних жилих будинків, які вилучаються разом із земельною ділянкою для суспільної потреби, надається за їх згодою рівноцінна земельна ділянка з побудованим на ній житлом або грошова компенсація відповідно до цього Закону.

4. Розмір грошової компенсації за жиле (нежиле) приміщення визначається на основі експертної оцінки жилого (нежилого) приміщення.

5. Відселення власників (наймачів) жилих (нежилих) приміщень будинків, що реконструюються, здійснюється за умови згоди цих власників (наймачів) відповідно до договорів, які інвестор-забудовник укладає з кожним власником (наймачем) цих приміщень.

6. Відселення наймачів жилих (нежилих) приміщень здійснюється за умови попереднього надання їм інших рівноцінних за площею та кількістю кімнат жилих (нежилих) приміщень у межах кварталу (мікрорайону) комплексної реконструкції населеного пункту в порядку, встановленому законодавством.

7. Власник (наймач***) жилого приміщення, який не перебуває на квартирному обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, має право отримати на умовах компенсації в межах території комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду інше житло, в якому кількість кімнат та жила площа не менша кількості кімнат та жилої площі квартири будинку, що підлягає знесенню, незалежно від числа зареєстрованих у ньому людей. Жила площа, що пропонується, може бути безоплатно збільшена до 50 відсотків жилої площі квартири будинку, що підлягає знесенню.

Якщо квартира, наприклад, була 50 квадратних метрів, то власнику можуть надати в замін або таку ж квартиру, або квартиру площею до 75 квадратних метрів. Це залежить від рішення забудовника або іншої організації, яка буде зводити житло на місці будинку.

8. Власнику (наймачу) жилого приміщення, який перебуває на день набрання чинності цим Законом на квартирному обліку, надається нове житло з урахуванням норми жилої площі, встановленої законом.

Це означає, що якщо всі, хто зареєстровані в будинку/квартирі, і не мають у власності іншого житла, перебувають на обліку як такі, що потребують поліпшення житлових умов, матимуть змогу отримати компенсацію відповідно до встановлених соціальних норм житла. Норми житлової площі на сьогодні встановлені ЖК України в таких розмірах: 13,65 м2 на особу + 35,22 м2 на сім’ю.

В соответствии с частью 3 статьи 47 Конституции Украины, никто не может быть принудительно лишен жилья, кроме как по решению суда. Это конституционное положение дало возможность гражданам чувствовать себя более защищенными. Поскольку выселение возможно лишь на основании судебного решения, значительно возросло количество судебных дел по искам органов местного самоуправления к гражданам о выселении из самовольно занятых жилых помещений и из жилья, находящегося в аварийном состоянии. Споры последней категории считаются достаточно сложными, часто рассматриваются судами неоднократно, иногда тянутся несколько лет, что само по себе парадоксально, поскольку аварийный дом может рухнуть в любой момент. Подобные споры порождают при рассмотрении много проблем, поэтому и заслуживают более детального анализа.Фабула искового заявления в таких спорах, как правило, довольно проста. Истец (горисполком) обращается в суд с иском: просит выселить ответчика, в соответствии со статьей 109 Жилищного кодекса Украины (далее — ЖК), в другое жилое помещение. Мотивируя это тем, что дом, из которого ответчик отказывается выселяться в добровольном порядке, признан аварийным и угрожает обвалом.

Если дело о выселении стало предметом судебного разбирательства, это значит, что ответчик отверг все предложенные местной властью варианты переселения, считая их неприемлемыми, и рассматривает ситуацию как последний шанс «выбить» у государства все что можно, в данном случае — благоустроенное жилье. Не желая переселяться из старой квартиры, которая часто находится в престижном районе города, ответчик ссылается на абсолютно необоснованные обстоятельства. В частности, он может утверждать, что дом на самом деле лишь требует ремонта или что с ним не было согласовано признание дома аварийным и т.д. В свою очередь, судом эти утверждения могут приниматься во внимание.

В качестве примера возьмем дело по иску Львовского горисполкома к гражданину Д. о выселении. Принимая решение, суд исходил из того, что истцом нарушен порядок признания дома аварийным, предусмотренный Положением о порядке обследования состояния жилых домов с целью установления их соответствия санитарным и техническим требованиям и признания жилых домов и жилых помещений непригодными для проживания (утверждено Постановлением СМ УССР от 26 апреля 1984 года № 189). Тем не менее суд не указал, в чем именно состояло нарушение. С таким решением суда согласиться сложно, поскольку истцом данный порядок был полностью соблюден: межведомственной комиссией на основании выводов НИИ «Проектреконструкция» дом был признан аварийным; протокол комиссии утвержден решением горисполкома. Со временем горисполкомом было принято решение о переводе дома в нежилой фонд. Ни одно из решений горисполкома не было обжаловано, а жильцы всех других квартир были отселены в приобретенные для них жилые помещения.

Следует отметить, что обычно органы местного самоуправления тщательно придерживаются предусмотренного законодательством порядка признания жилых домов аварийными. В их обязанности входит предоставление гражданам, выселенным из аварийного дома, другого благоустроенного жилого помещения (статья 112 ЖК). Но, как правило, суды не дают надлежащей оценки таким доказательствам, как технические заключения проектных учреждений, в которых указано, что несущие конструкции дома находятся в аварийном состоянии, что угрожает обвалом, а принимают сторону ответчика.Намного чаще, чем на формальные обстоятельства, связанные со статусом дома, ответчик в споре о выселении ссылается на нарушение его прав при выселении из аварийного жилья и предоставлении другого жилого помещения. Законом, в частности статьями 50 и 113 Жилищного кодекса Украины, четко обозначены требования, которые предъявляются к предоставляемому жилью в данном случае. Прежде всего это жилье должно находиться в пределах данного населенного пункта и быть благоустроенным относительно условий данного населенного пункта, отвечать установленным санитарным и техническим требованиям. Как правило, ответчик весьма произвольно трактует эти требования и отказывается от предлагаемых квартир: «далеко от центра», «далеко от работы», «в другом районе», «в спальном районе» — эти и подобные высказывания дополняются еще и претензиями «я не хочу жить в панельном доме», «я не переселюсь в квартиру на первом (последнем) этаже», «неудобная планировка» и т.п. Суд принимает во внимание такие замечания ответчика, хотя закон не предусматривает предоставление жилья в том же районе или в доме того же типа. Чувствуя благосклонность суда, граждане часто не соглашаются ни на один из десятка вариантов предлагаемого горисполкомом жилья.По размерам жилое помещение, предоставляемое в связи с отселением, не может быть меньше занимаемого ранее, однако в пределах нормы жилой площади. Норма жилой площади предусмотрена статьей 47 ЖК и установлена в размере 13,65 м2 на одно лицо. Если наниматель или член семьи имеет право на дополнительную жилую площадь и фактически пользуется ею, жилое помещение предоставляется с учетом нормы дополнительной жилой площади.

На практике в процессе выселения из аварийных домов органы местного самоуправления улучшают жилищные условия граждан, поскольку им предоставляется жилье с учетом нормы жилой площади, как правило, в новых домах, в то время как аварийное жилье — меньшей площади и в худшем состоянии. Поэтому при освобождении неприватизированного жилья проблем с выселением не возникает — граждане с готовностью переселяются в добровольном порядке.В соответствии с частью 4 статьи 41 Конституции Украины, никто не может быть противоправно лишен права собственности. Частью 5 этой же статьи предусмотрено, что принудительное отчуждение объектов права частной собственности может быть применено лишь в порядке исключения, из мотивов общественной необходимости, на основании и в порядке, установленных законом, и при условии предварительного и полного возмещения их стоимости. Принудительное отчуждение таких объектов с последующим полным возмещением их стоимости допускается лишь в условиях военного и чрезвычайного положения.

Соблюдение порядка, предусмотренного законом, означает:

во-первых, соблюдение порядка признания дома аварийным (т.е. таким, который угрожает обвалом);

во-вторых, соблюдение статей 112, 113 ЖК относительно предоставления другого благоустроенного жилого помещения в связи с выселением;

в-третьих, соблюдение судебного порядка выселения при наличии спора;

в-четвертых, предварительное и полное возмещение стоимости квартиры, которая принадлежит выселяемому гражданину на правах собственности.

На практике это означает закрепление за гражданином предоставленного ему жилья взамен аварийного и оформление права собственности на новое жилое помещение (выдача свидетельства на право собственности на новую квартиру) без оплаты. Таким образом, новая квартира передается гражданину в собственность, и его право собственности не будет нарушено.Надеемся, что при рассмотрении других дел этой категории судьи будут более осмотрительно подходить к оценке доказательств, представленных сторонами по делу, их значимости и обоснованности, учитывать разумный баланс между защитой прав и законными интересамиграждан, с одной стороны, и общественными интересами, с другой.

Доброї ночі, Ольга!

Конституція України

Стаття 41 Конституції України передбачає, що ніхто не може бути протиправно позбавлений його власності. Примусове відчуження об’єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості.

Цивільний кодекс України

Відповідні положення Цивільного кодексу України передбачають:

Стаття 321. Непорушність права власності

«1. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

2. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

3. Примусове відчуження об’єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості ...».

Стаття 346. Підстави припинення права власності

«1. Право власності припиняється у разі: (a) відчуження власником свого майна; (b) відмови власника від права власності; (c) припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі; (d) знищення майна; (e) викупу пам’яток історії та культури; (f) викупу земельної ділянки у зв’язку із суспільною необхідністю; (g) викупу нерухомого майна у зв’язку з необхідності земельної ділянки, на якій воно розміщене; (h) звернення стягнення на майно за зобов’язаннями власника; (i) реквізиції; (j) конфіскації; та (k) припинення юридичної особи чи смерті власника.

2. Право власності може бути припинене в інших випадках, встановлених законом.».

Стаття 349. Припинення права власності внаслідок знищення майна

«1. Право власності на майно припиняється в разі його знищення.

2. У разі знищення майна, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на це майно припиняється з моменту внесення за заявою власника змін до державного реєстру».

Житловий кодекс Української Радянської Соціалістичної Республіки [РСР] 1983 року

Відповідні положення Житлового кодексу Української РСР, які стосуються справи, передбачають:

Розділ I.ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 4. Житловий фонд

«Жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території Української РСР, утворюють житловий фонд.

Житловий фонд включає: жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі (державний житловий фонд); жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать колгоспам та іншим кооперативним організаціям, їх об’єднанням, профспілковим та іншим громадським організаціям (громадський житловий фонд); жилі будинки, що належать житлово-будівельним кооперативам (фонд житлово-будівельних кооперативів); жилі будинки (частини будинків), квартири, що належать громадянам на праві приватної власності (приватний житловий фонд); квартири в багатоквартирних жилих будинках, садибні … жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях усіх форм власності, що надаються громадянам, які відповідно до закону потребують соціального захисту (житловий фонд соціального призначення). ...».

Стаття 50. Вимоги, що ставляться до жилих приміщень

«Жиле приміщення, що надається громадянам для проживання, має бути благоустроєним стосовно до умов даного населеного пункту, відповідати встановленим санітарним і технічним вимогам. ...».

РОЗДІЛ VI.КОРИСТУВАННЯ ЖИЛИМИ ПРИМІЩЕННЯМИ В БУДИНКАХ (КВАРТИРАХ) ПРИВАТНОГО ЖИТЛОВОГО ФОНДУ

Стаття 154. Контроль за утриманням будинків (квартир), що належать громадянам

«Виконавчі комітети місцевих Рад народних депутатів здійснюють контроль за утриманням будинків (квартир), що належать громадянам.».

Стаття 155. Гарантії прав громадян, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру)

«Жилі будинки (квартири), що є у приватній власності громадян, не може бути в них вилучено, власника не може бути позбавлено права користування жилим будинком (квартирою), крім випадків, установлених законодавством Союзу Радянських Соціалістичних Республік [СРСР] і Української РСР».

Стаття 172. Перенесення жилих будинків та будівель, що підлягають знесенню

"За бажанням громадян належні їм жилі будинки та будівлі, що підлягають знесенню, може бути перенесено і відбудовано на новому місці".

Постанова Ради Міністрів УРСР від 26 квітня 1984 року № 189

Відповідно до статей 11 і 12 Постанови у випадку визнання будинку (жилого приміщення) невідповідним санітарним і технічним вимогам та непридатним для проживання місцева (міська) рада повинна внести до обласної ради пропозицію про використання будинку в інших цілях або про його знесення. На підставі наданих міською радою документів обласна рада має прийняти рішення щодо долі будинку.

Придатність житла для проживання визначається шляхом обстеження житлових будинків згідно з Положенням про порядок обстеження стану жилих будинків з метою встановлення їх відповідальності санітарним і технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними для проживання, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 26.04.1984 року №189.

Порядок технічного обстеження житла для визначення його відповідності встановленим законодавством вимогам повинен бути єдиним для будь-якого виду житлового фонду. За пунктами 1,3,5,6,7 Положенння, жилі будинки державного і громадського житлового фонду підлягають плановому суцільному обстеженню з метою встановлення їх відповідності санітарним і технічним вимогам. Обстеження стану жилих будинків провадиться інженерно-технічними працівниками житлово-експлуатаційних організацій за участю представників громадськості. У разі необхідності до обстеження жилих будинків залучаються фахівці проектних і науково-дослідних організацій та органів і закладів санітарно-епідеміологічної служби. В разі неможливості або недоцільності проведення капітального ремонту житлово-експлуатаційна організація вносить до виконкому районної, міської, районної у місті Ради народних депутатів пропозицію про визнання жилого будинку (жилого приміщення) таким, що не відповідає вказаним вимогам і є непридатним для проживання. У такому разі, для обстеження стану жилих будинків виконавчий комітет відповідної місцевої Ради народних депутатів призначає комісію , яка при визнанні жилого будинку (жилого приміщення) непридатним для проживання вносить виконавчому комітету місцевої Ради пропозицію з проектом відповідного рішення.

Згідно п.8 Положення рішення щодо придатності жилого будинку (жилого приміщення) для проживання приймає виконавчий комітет відповідної місцевої Ради народних депутатів.

Пунктом 10 Положення передбачено, що виконавчі комітети районних, міських, районних у містах Рад народних депутатів або утворювані ними органи управління, а також відповідні підприємства, установи, організації ведуть облік непридатних для проживання жилих будинків (жилих приміщень) та видають довідки (виписки з рішень виконавчого комітету місцевої Ради) про визнання жилого будинку (жилого приміщення) таким, що не відповідає санітарним і технічним вимогам.

Якщо жилий будинок (жиле приміщення) визнано виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів невідповідним санітарним і технічним вимогам та непридатним для проживання, виконком відповідної місцевої Ради вносить до виконавчого комітету обласної, міської (міста республіканського підпорядкування) Ради народних депутатів пропозицію про використання цього будинку (приміщення) в інших цілях або про знесення будинку.

Закон України «Про комплексну реконструкцію кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду» 2007 року (далі - Закон України «Про застарілий житловий фонд»)

Цей закон визначає правові, економічні, соціальні та організаційні засади проведення комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду. У ньому передбачається, поняття «суспільної потреби» у відповідному контексті, можливість відчуження майна та визначення відповідного порядку компенсації.

Згідно з п.п. 5,10 п.б ч.1 ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів міських рад належать делеговані (державні) повноваження щодо обліку житлового фонду, здійснення контролю за його використанням, а також щодо обліку обєктів нерухомого майна незалежно від форм власності.

У даному випадку, Ви маєте право отримати рівнозначну квартиру у житловому будинку.

В зв'язку з цим, Ви маєте право подати інформаційний запит до виконкому міської ради, за яким отримати інформацію та всі копії документів, які стосуються визнання даного житлового будинку аварійним та непридатним для проживання, а також рішення виконавчого комітету міської ради з цього приводу, для того, щоб надати юридичну оцінку та прийняти рішення щодо можливо оспорювання, оскарження вказаних документів та рішення.

У разі його незаконності, Ви маєте право оскаржити рішення виконавчого комітету міської ради, шляхом подання позовної заяви до Окружного адміністративного суду, в порядку Кодексу адміністративного судочинства України щодо визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету міської ради.

У свою чергу, у разі ненадання рівнозначного житла та з метою захисту свого житла, Ви маєте право звертатися з позовною заявою до суду.

Всього доброго!

Успіхів Вам!

Добрый день. Чтобы убедиться, что жилье в самом деле аварийное и подлежит сноса, а жильцы выселению, вам надо письменно обратиться в ваш исполком с заявлением о предоставлении такой информации (позже ответ послужит доказательством в суде). Вам обязаны предоставить равноценное жилье, взамен тому, которое пришло в аварийное состояние. В заявлении укажите этот пункт, какие есть варианты предоставления жилья, насколько они равнозначны. После сбора всех ответов, надо будет обращаться в суд, отменять решение исполкома.

Добрый день!

По Вашему вопросу сообщаю следующее:

В случае признания жилого дома аварийным все собственники квартир в нем могут претендовать на два вида компенсации:

денежная компенсация;

новое жилье, площадь которого в 1,5 раза превышает аналогичный параметр у аварийного объекта, при этом оно должно располагаться в том же районе.

Вариант с выделением нового жилья наиболее приемлем для большинства собственников аварийного жилья. Но на практике такое случается довольно редко и люди десятилетиями живут в домах, подверженных сильному физическому износу. Также один из вариантов решения проблемы, которые принимают местные администрации – выделение квартиры или комнаты для временного проживания на время проведения ремонтных работ или строительства нового дома. Но в данном случае не следует забывать про свои права, ведь согласно статье 132, пункт 1, Жилищного Кодекса Украины такое жилье должно находиться в том же населенном пункте, что и аварийное жилье, а на каждого жильца должно приходиться минимум 6 кв. м. Но внесение нуждающихся в реестр на улучшение жилищных условий не дает 100% гарантии получения нового жилья.

Такие очереди в современных украинских реалиях могут превратиться в пожизненное состояние из-за количества желающих. Государственные структуры пытаются изменить ситуацию, и заметны определенные результаты – действуют программы льготного кредитования, а объемы сданного в эксплуатацию жилья растет с каждым годом.

В некоторых случаях проще искать взаимодействие с инвесторами, которые хотят построить новостройку именно на этом месте. Или искать пути устранения проблемы вместе с местной администрацией – помимо переселения во временное жилье они могут предложить договор купли-продажи или мены указанного аварийного жилья.

Исходя из сказанного жильцам дома признанного аварийным, необходимо обратиться, письменно каждому с обращением на имя городского главы города, к профильному заму по вопросам ЖКХ, НА ПОСТОЯННУЮ ДЕПУТАТСКУЮ КОМИССИЮ ПО ВОПРОСАМ , БЮДЖЕТА, ЖКГ И КОМИССИЮ ПО ВОПРОСАМ СОЦ. ЗАЩИТЫ И ОХРАНЫ ЗДОРОВЬЯ - НА КАЖДОЙ ВЫСТУПИТЬ ИНИЦИАТИВНОЙ ГРУППОЙ , ЧЕТКО ИЗЛОЖИТЬ СИТУАЦИЮ И ПРОСИТЬ в неотложном порядке рекомендовать гор совету принять отдельно решение о переслении граждан либо определить компенсацию на приобретение жилья.

Все решения , органов местного самоуправления получаете только письменно в дальнейшем , обжалуете в суде.

С уважением,

Константин Гончаренко

Добрий день, Ольго!

У §1 ст.8 Конвенції про захист прав людини і основних свобод відображене право на повагу до житла. Воно охоплює право займати житло, не бути виселеним чи позбавленим житла.

Це покладає на Україну в особі її державних органів зобов’язання «вживати розумних і адекватних заходів для захисту прав» (рішення від 21.02.90 у справі «Powell and Rayner v. the U.K.»). Такий загальний захист поширюється як на власника квартири (рішення від 24.11.86 у справі «Gillow v. the U.K.»), так і на наймача (рішення від 18.02.99 у справі «Larkos v. Cyprus»).

У §2 ст.8 конвенції чітко визначено підстави, за яких утручання держави у використання особою прав, зазначених у §1 цієї статті, є виправданим. Таке втручання має бути передбачене законом і необхідне в демократичному суспільстві, а також здійснюватися «в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни», для охорони порядку і запобігання злочинності, охорони здоров’я чи моралі, захисту прав і свобод інших осіб. Цей перелік підстав для втручання є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Водночас державі надаються широкі межі для розсуду, які не є однаковими і в кожному конкретному випадку залежать від цілей, зазначених у §2 ст.8 конвенції.

Конституція України визначає що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду (ст. 47 Конституції України).

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За приписами ст.ст. 319, 322, 323 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) майна несе його власник, якщо інше не встановлено договором або законом.

З метою визнання будинку аварійним відбувається обстеження стану будинку житлово-експлуатаційною організацією відповідно до Положення про порядок обстеження стану жилих будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним і технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними для проживання, затвердженого Постановою Ради Міністрів Української РСР від 26 квітня 1984 р. за № 189.

Згідно з п. 5 зазначеного Положення власник об`єкта житлової нерухомості може підтвердити, що житлова нерухомість непридатна для проживання на підставі:

а) акту обстеження стану жилого будинку з відповідним висновком;

б) технічного паспорта жилого будинку з даними про його фізичну зношеність;

в) висновку проектної або науково-дослідної організації (при необхідності) щодо технічного стану жилого будинку (жилого приміщення) та про неможливість або недоцільність проведення капітального ремонту будинку (жилого приміщення);

г) висновку органу або закладу санітарно-епідеміологічної служби щодо відповідності жилого будинку (жилого приміщення) санітарним вимогам.

Житловий кодекс УРСР (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#Text):

Стаття 109. Виселення з жилих приміщень

Виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.

Стаття 110. Виселення з наданням громадянам іншого благоустроєного жилого приміщення

Громадяни виселяються з жилих будинків державного і громадського житлового фонду з наданням іншого благоустроєного жилого приміщення, якщо:

будинок, у якому знаходиться жиле приміщення, підлягає знесенню;

будинок (жиле приміщення) загрожує обвалом;

будинок (жиле приміщення) підлягає переобладнанню в нежилий.

Стаття 111. Надання жилого приміщення у зв'язку із знесенням будинку або переобладнанням будинку (жилого приміщення) в нежилий

Якщо будинок, у якому знаходиться жиле приміщення, у зв'язку з непридатністю для проживання підлягає знесенню або будинок (жиле приміщення) підлягає переобладнанню в нежилий, інше благоустроєне жиле приміщення надається виселюваним державною, кооперативною або іншою громадською організацією, якій належить будинок, що підлягає знесенню, або якій призначається підлягаючий переобладнанню будинок (жиле приміщення), а в разі відсутності цієї організації чи неможливості надання нею жилого приміщення - виконавчим комітетом місцевої Ради народних депутатів.

Стаття 112. Надання жилого приміщення у зв'язку з виселенням з будинків (жилих приміщень), що загрожують обвалом

Якщо будинок (жиле приміщення) загрожує обвалом, громадянам, виселюваним з цього будинку (жилого приміщення), інше благоустроєне жиле приміщення залежно від належності будинку надається виконавчим комітетом місцевої Ради народних депутатів чи державною, кооперативною або іншою громадською організацією, а в разі неможливості надання жилого приміщення цією організацією - виконавчим комітетом місцевої Ради народних депутатів.

Стаття 113. Вимоги, що пред'являються до благоустроєного жилого приміщення, яке надається у зв'язку з виселенням

Надаване громадянам у зв'язку з виселенням інше благоустроєне жиле приміщення повинно знаходитись у межах даного населеного пункту і відповідати вимогам статті 50 цього Кодексу. Громадянам, які займали окрему квартиру, повинно бути надано окрему квартиру. Якщо наймач займав більш як одну кімнату, йому надається жиле приміщення, що складається з того ж числа кімнат. За розміром жиле приміщення має бути не меншим за те, яке займав наймач, однак у межах норми жилої площі. Якщо наймач або член сім'ї, що проживає разом з ним, має право на додаткову жилу площу і фактично користується нею, жиле приміщення надається з урахуванням норми додаткової жилої площі. У разі виселення з жилого приміщення, меншого за розміром, ніж це передбачено для надання жилого приміщення в даному населеному пункті, виселюваному надається жиле приміщення відповідно до встановленого розміру.

Стаття 50. Вимоги, що ставляться до жилих приміщень

Жиле приміщення, що надається громадянам для проживання, має бути благоустроєним стосовно до умов даного населеного пункту, відповідати встановленим санітарним і технічних вимогам.

При наданні жилих приміщень не допускається заселення однієї кімнати особами різної статі, старшими за дев'ять років, крім подружжя.

Не допускається також заселення квартири, збудованої для однієї сім'ї, двома і більше сім'ями або двома і більше одинокими особами, за винятком випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 54 цього Кодексу.

Особам похилого віку, а за висновком лікувально-профілактичного закладу також відповідним категоріям осіб з інвалідністю і хворих на їх прохання жилі приміщення надаються на нижніх поверхах або в будинках з ліфтами.

Враховуючи вищезазначене, Ви маєте право надіслати інформаційний запит в Маріупольську міську раду (або оформити його онлайн за посиланням https://mariupolrada.gov.ua/public-info-request) та отримати інформацію та копії всіх документів, які стосуються визнання даного житлового будинку аварійним та непридатним для проживання (відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації»).

У будь-якому разі, навіть якщо будинок дійно аварійний та підлягає знесенню, Вам зобов'язані надати інше рівнозначне житло (за розміром жиле приміщення має бути не меншим за попереднє, повинно знаходитись у межах даного населеного пункту і відповідати вимогам статті 50 цього ЖК УРСР).

У разі ненадання рівнозначного житла Ви маєте право подати скаргу до Маріупольської міської ради, оформлену відповідно до ЗУ "Про звернення громадян" (можна подати онлайн за посиланням https://mariupolrada.gov.ua/page/zvernennja-gromadjan5ea81decbd373), а в разі незадоволення вашої скарги - подати позов проти міської ради до адміністративного суду.

Всього доброго!