Село и сельхозживотные

Доброго дня Ірино! Для випасання худоби Ви маєте мати на праві власності чи користування відповідну земельну ділянку з цільовим призначенням саме для сінокосіння і випасання худоби.

Земельні ділянки для сінокосіння та випасання худоби – це ділянки сільськогосподарського призначення, які надаються тільки в тимчасове користування (оренду) і повинні використовуватися виключно як сінокіс чи пасовище. Переводити такі ділянки в інші види сільськогосподарських угідь, до прикладу в ріллю чи багаторічні насадження, заборонено. Такі земельні ділянки можуть надаватись лише громадянам, які утримують худобу (корів, кіз, овець тощо).

Громадяни можуть брати для сінокосіння та випасання худоби в оренду землі як комунальної, державної, так і приватної власності.

Крім того, слід звернути увагу, що Законом України «Про рослинний світ» передбачена можливість встановлення обмежень щодо надання та використання земельних ділянок для сінокосіння і випасання худоби. Так, відповідно до ч. 2 ст. 18 вказаного Закону використання природних рослинних ресурсів для випасання худоби та забезпечення інших потреб тваринництва забороняється, якщо це може призвести до деградації земель, зайнятих об’єктами рослинного світу, або перешкоджає їх своєчасному природному відтворенню.

Для отримання в оренду земельної ділянки для сінокосіння і випасання худоби, якщо вона розташована в межах населеного пункту необхідно звернутись до органу місцевого самоврядування, яко ж земельна ділянка розташована за межами населеного пункту (села, селища, міста) до Головного управління Держгеокадастру у відповідній області. Розгляд питання та надання в оренду земельної ділянки або аргументована відмова в наданні здійснення відповідно до статті 123 Земельного кодексу України.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:

надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення;

формування нової земельної ділянки (крім поділу та об’єднання).

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до Головного управління Держгеокадастру у відповідній області або органу місцевого самоврядування.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки. Забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Строки розгляду клопотання про надання в користування земельних ділянок для сінокосіння та випасання худоби

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Умови і строки розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем (землевпорядною організацією) цих робіт відповідно до типового договору.

Головне управління Держгеокадастру в області або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Отримання земель для громадського пасовища

Згідно з частиною 2 статті 34 Земельного кодексу України органи виконавчої влади та місцевого самоврядування можуть створювати на землях, що перебувають у власності держави чи територіальної громади громадські пасовища.

Жителі територіальної громади, які мають потребу у створенні громадського пасовища, обирають уповноважену особу, яка подає відповідну пропозицію до місцевої ради. Проводять загальні збори села, обговорюють питання. Пропозиція оформлюється протоколом загальних зборів села.

Виконком місцевої ради:

збирає інформацію щодо потреби у створенні громадського пасовища , уточнює норми випасу, кількість наявного поголів’я худоби, визначає площу кормових угідь та встановлює, за рахунок яких земель буде відбуватися створення громадського пасовища;

розробляє Положення про громадське пасовище.

Орган місцевого самоврядування приймає рішення про створення громадського пасовища та затверджує розроблене виконавчим комітетом Положення про громадське пасовище .

За дорученням органу місцевого самоврядування голова місцевої ради, у відповідності до вимог статті 122 Земельного кодексу України стосовно повноважень з передачі земельних ділянок у власність або у користування, подає клопотання до Головного управління Держземагентства в області про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності для створення громадського пасовища . Згідно вимог статті 123 Земельного кодексу України до клопотання місцевої ради додаються:

графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки в межах ради, її розмір, письмову згоду землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки);

копія свідоцтва з ЄДРПОУ;

копія свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (місцевої ради);

рішення місцевої ради про створення громадського пасовища;

довідка про склад поголів’я на території ради початок поточного року;

інформація щодо потреби в площі земельних ділянок для створення громадського пасовища.

Орган місцевого самоврядування, після отримання дозволу на проведення робіт із землеустрою, у відповідності до вимог статті 26 Закону України “Про землеустрій”, замовляє документацію із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для створення громадського пасовища і підписує із суб’єктом господарювання, який має сертифікованих спеціалістів, договір на виконання робіт із землеустрою.

Розроблену та погоджену в порядку визначеному статтею 186-1 Земельного кодексу України документацію із землеустрою орган місцевого самоврядування направляє до районного підрозділу Держгеокадастру за місцем знаходження земельної ділянки клопотання про отримання витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

До клопотання додаються:

оригінал документації із землеустрою;

електронний документ (обмінний файл).

Отримавши витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, орган місцевого самоврядування звертається до Головного управління Держгеокадастру в області із клопотанням про затвердження документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для створення громадського пасовища .

До клопотання додаються:

оригінал документації із землеустрою;

витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку;

електронний документ (обмінний файл).

Орган місцевого самоврядування приймає рішення про прийняття в комунальну власність земельної ділянки громадського пасовища, підписує акт прийому-передачі земельної ділянки.

Уповноважена особа органу місцевого самоврядування звертається до підрозділу державної реєстраційної служби за місцем розташування земельної ділянки для реєстрації права власності територіальної громади в реєстрі речових прав.

До клопотання додаються:

копія свідоцтва з ЄДРПОУ;

копія свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (місцевої ради);

копія витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку;

копія наказу про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

копія рішення органу місцевого самоврядування про прийняття земельної ділянки;

копія акту приймання-передачі земельної ділянки із земель державної власності в комунальну власність.

У разі не згоди з прийнятим рішення кожному громадянину гарантується право на оскарження рішення, дії чи бездіяльності до суду. Відповідно до статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Громадянин може подати скаргу на рішення, дії або бездіяльність органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування у порядку підлеглості вищому органу особисто або через уповноважену ним особу.

Лише по завершенню вищезазначеної процедури земельна ділянка переходить з державної власності у комунальну і громадські пасовища вважаються створеними.

Контроль за користуванням пасовищем на землях комунальної власності здійснює місцева рада.

https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%9F%D0%B...

Доброго дня!

По Вашому питанню повідомляю наступне:

Земельні ділянки для сінокосіння та випасання худоби – це ділянки сільськогосподарського призначення, які надаються тільки в тимчасове користування (оренду) і повинні використовуватися виключно як сінокіс чи пасовище. Переводити такі ділянки в інші види сільськогосподарських угідь, до прикладу в ріллю чи багаторічні насадження, заборонено. Такі земельні ділянки можуть надаватись лише громадянам , які утримують худобу (корів, кіз, овець тощо).Статтею 34. Земельного кодексу України встановлено, що :громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби.органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть створювати на землях, що перебувають у власності держави чи територіальної громади, громадські сіножаті і пасовища.Тобто громадяни України, а також іноземні громадяни та особи без громадянства мають право орендувати земельні ділянки для сінокосіння та випасання худоби. Це право громадян може бути реалізоване за рахунок земель, що перебувають у державній, комунальній та приватній власності.Якщо громадянин має власне господарство та тримає худобу, то він може звернутися до органу місцевого самоврядування або до органу виконавчої влади, залежно де розташована земельна ділянка – в межах чи за межами населеного пункту – з заявою про надання йому в оренду земельної ділянки для сінокосіння та/або випасання худоби із земель державної або комунальної власності. Розгляд питання та надання в оренду земельної ділянки або аргументована відмова в наданні здійснення відповідно до статті 123 Земельного кодексу України.Якщо громадянин має право орендувати земельну ділянку в іншого громадянина або юридичної особи – власника земельної ділянки з цільовим призначенням „для сінокосіння” або „для випасання худоби” – укладається договір оренди земельної ділянки між ними відповідно до Закону України „Про оренду землі”.Якщо в населеному пункті багато громадян тримають худобу, вони можуть звернутися до свого представницького органу – місцевої ради з пропозицією щодо створення громадського пасовища. Рішення про створення такого пасовища приймається на сесії. У випадку, якщо земельна ділянка для цих цілей може бути виділена в межах населеного пункту, місцева рада самостійно приймає рішення про утворення на певній земельній ділянці громадського пасовища, визначає розмір плати з кожного громадянина, який має худобу (залежно від її кількості та виду). Може бути обрано територіальною громадою та затверджено місцевою радою відповідальну особу з метою впорядкування використання громадського пасовища.У випадку розміщення земельної ділянки для створення громадського пасовища за межами населеного пункту, місцева рада має звернутися з відповідним клопотанням до райдержадміністрації. Рішення про передачу місцевій територіальній громаді земельної ділянки для створення громадського пасовища приймається райдержадміністрацією і може розглядатися як елемент розмежування земель державної і комунальної власності.Землевпорядна документація та винесення меж земельної ділянки громадського пасовища в натуру (на місцевості) має здійснюватися землевпорядною документацією за кошти місцевої ради.

Організація приватного пасовища проводиться його власником на землі переданій у власність, оренду чи постійне користування, власними силами та з залученням власних коштів.

З повагою,

Костянтин Гончаренко

Так, если вы планируете выращивать продукцию для:

1) собственных нужд, то наиболее оптимально делать это в форме личного крестьянского хозяйства (далее — ЛКХ). ЛКХ — это хозяйственная деятельность, которая осуществляется без создания юрлица физлицом индивидуально или лицами, которые находятся в семейных или родственных отношениях и совместно проживают, с целью удовлетворения личных потребностей путем производства, переработки и потребления сельскохозяйственной продукции, реализации ее излишков и предоставления услуг с использованием имущества ЛКХ, в т. ч. и в сфере сельского зеленого туризма (ст. 1 Закона об ЛКХ).

Такая деятельность не относится к предпринимательской деятельности, а потому вы:

• не должны производить никаких действий по регистрации субъектом предпринимательства и становиться на учет как плательщик налога в ГФСУ;

• можете бесплатно получить в собственность землю для ведения такого хозяйства в размере не более 2,0 гектара;

• освобождаетесь от налогообложения, если реализуете самостоятельно выращенную продукцию;

2) для получения экономической выгоды. В этом случае вы можете создать:

а) фермерское хозяйство (далее — ФХ). ФХ — это форма предпринимательской деятельности граждан с созданием юрлица, изъявивших желание производить товарную сельхозпродукцию, заниматься ее переработкой и реализацией с целью получения прибыли на земучастках, предоставленных им для ведения ФХ, в соответствии с законом (ст. 1 Закона о ФХ).Уже из самого определения следует, что ФХ — это более развитая форма производства сельхозпродукции, чем ЛКХ. Принципиально ФХ отличается от ЛКХ тем, что;

• во-первых, деятельность ФХ направлена на получение прибыли, а не на удовлетворение собственных потребностей фермера и его семьи;

• во-вторых, ФХ является юрлицом, а потому вам нужно зарегистрироваться в качестве субъекта предпринимательской деятельности и стать на учет в органе ГФСУ.

• в-третьих, земли для выращивания сельхозпродукции ФХ может получать в собственность (в размере земельной доли (пая)) или во временное пользование (в аренду). Следовательно, для ведения ФХ можно использовать большую площадь земли, чем для ведения ЛКХ, что однозначно повлияет на объем выращенной продукции.

Заметим! ЛКХ также может взять в аренду земли, но тогда будет понятно, что деятельность ЛКХ переходит из состояния «для собственных нужд» в состояние «для получения прибыли». А это противоречит деятельности самого ЛКХ и вынуждает эту организационную форму эволюционировать в более развитую, например, в ФХ.

б) любую другую организационно-правовую форму хозяйствования (ООО, ПАО и т. п.). То есть создать обычное предприятие, специализирующееся именно на производстве сельхозпродукции. Деятельность такого предприятия ничем не отличается от деятельности предприятий других отраслей народного хозяйства.

Важно! Если вы создаете такие виды предприятий, то, в отличие от ФХ, земли вы можете использовать только взятые в аренду. Собственных земель вы иметь не сможете как минимум до 01.01.16 г., поскольку именно до этой даты будет действовать мораторий на куплю-продажу и внесение в уставный капитал юрлиц земучастков сельхозназначения (п. 14 и 15 разд. X «Переходные положения» ЗКУ).Каждая из вышеперечисленных форм хозяйствования имеет специ­фические черты, которые следует учитывать при осуществлении хоздеятельности.Домашнее хозяйство

Получение земли. Для того чтобы создать ЛКХ, вам не нужно осуществлять никакой регистрации. Просто получите в собственность земучасток и довольствуйтесь.

Важно! Земля для ведения ЛКХ предоставляется в собственность бесплатно в размере не более 2,0 гектара (ст. 121 ЗКУ). Чтобы получить в собственность земельный участок, вам следует выполнить ряд действий (см. рисунок на с. 35).

Налогообложение. В основном физлицо, которое ведет ЛКХ, все плоды своего труда использует для собственных нужд. Поэтому о налогообложении вообще не идет речь.

В то же время, если продукции получено много, то ее часть физлицо может реализовать. В этом случае существует вероятность, что выручку от реализации такой продукции покупатель будет считать вашим доходом, а потому он как налоговый агент будет удерживать с этой суммы налог на доходы и перечислять его в бюджет.

Чтобы этого не произошло, вам необходимо доказать, что полученный доход от реализации сельхозпродукции освобождается от НДФЛ и ВС-обложения. Для этого в случае с продукцией растениеводства следует предоставить копиюСправки о наличии у физического лица земельных участков, форма № 3ДФ (по форме приказа Миндоходов от 17.01.14 г. № 32), а в случае с продукцией животноводства — копию справки о самостоятельном выращивании, разведении, откармливании продукции животноводства. Подробнее об этом узнаете в «БН», 2014, № 24, с. 13.

Добрий день, Ірина!

Кожна земельна ділянка має своє цільове призначенння.

Так, розрахунок площі земельної ділянки для сінокосіння та випасання худоби проводиться відповідно з нормою випасу худоби від 0,3 до 0,5 га на одну голову великої рогатої худоби, коня тощо.

Відповідно до вимог статті 34 Земельного кодексу України громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння та випасання худоби.Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть створювати на землях, що перебувають у власності держави чи територіальної громади, громадські сіножаті і пасовища.Порядок надання земельних ділянок державної та комунальної власності у користування на без конкурентних засадах визначено статтею 123 Земельного кодексу України.

Порядок передачі земельних ділянок державної власності у комунальну власність (у тому числі з метою подальшого створення громадських пасовищ) врегульовано статтею 117 Земельного кодексу України.Згідно пункту 2 статті 34 Земельного кодексу України органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть створювати на землях, що перебувають у власності держави чи територіальної громади, громадські сіножаті і пасовища, проте як це зробити на практиці викликає ряд запитань.

Власник повинен зберігати своє майно і доглядати за ним - "кони переходят дорогу и мешают проезду машин и заходят на не огороженные участки заброшенных огородов и домов и там пасуться".

Цивільний кодекс України:

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15

"Стаття 319. Здійснення права власності

1. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

2. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.

3. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

4. Власність зобов'язує.

5. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

6. Держава не втручається у здійснення власником права власності.

7. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

8. Особливості здійснення права власності на культурні цінності встановлюються законом".

Проблемні питання вирішуються через органи місцевого самоврядування - сільські селищні ради, а спір - у судовому порядку.

Всього доброго!

Успіхів Вам!

Доброго дня, Ірино!

Ви маєте право та зобов'язані випасати коней лише у дозволених місцях., тобто на землі, яка належить Вам на праві власності або перебуває у вашому користуванні згідно договору оренди.

Також Ви маєте право випасати коней на громадських пасовищах, якщо такі створені у вашому селі.

Для вирішення земельного спору селяни мають право подати на Вас скаргу до сільської ради або звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні ними права користування та розпоряджання своїм майно, так як ваші коні пасуться на їхніх земельних ділянках.

При цьому селяни не мають права жорстоко поводитися з вашими кіньми, якщо вони заберуться на їхні ділянки.

Земельний кодекс України (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14/conv#n...):

Стаття 90. Права власників земельних ділянок

1. Власники земельних ділянок мають право:

а) продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину, довірчу власність;

б) самостійно господарювати на землі;

в) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію;

г) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, лісові насадження, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі;

ґ) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом;

д) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

2. Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Стаття 91. Обов'язки власників земельних ділянок

1. Власники земельних ділянок зобов'язані:

а) забезпечувати використання їх за цільовим призначенням;

б) додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля;

в) своєчасно сплачувати земельний податок;

г) не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів;

ґ) підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі;

д) своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом;

е) дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон;

є) зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем;

ж) за свій рахунок привести земельну ділянку у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком здійснення такої зміни не власником земельної ділянки, коли приведення у попередній стан здійснюється за рахунок особи, яка незаконно змінила рельєф.

2. Законом можуть бути встановлені інші обов'язки власників земельних ділянок.

Всього доброго!

Успіхів Вам!

Гражданский кодекс Украины (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15):

"Стаття 13. Межі здійснення цивільних прав

1. Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

2. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

3. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах....

Стаття 391. Захист права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння

1. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном...

Стаття 1166. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду

1. Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

2. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.".

Закон Украины "Про благоустрій населених пунктів" (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2807-15):

"Стаття 10. Повноваження сільських, селищних і міських рад та їх виконавчих органів у сфері благоустрою населених пунктів

1. До повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить:...

2) затвердження правил благоустрою територій населених пунктів;

Стаття 13. Об'єкти у сфері благоустрою населених пунктів

1. До об'єктів благоустрою населених пунктів належать:

1) території загального користування:

а) парки (гідропарки, лугопарки, лісопарки, парки культури та відпочинку, парки - пам'ятки садово-паркового мистецтва, спортивні, дитячі, історичні, національні, меморіальні та інші), рекреаційні зони, сади, сквери та майданчики;

б) пам'ятки культурної та історичної спадщини;

в) майдани, площі, бульвари, проспекти;

г) вулиці, дороги, провулки, узвози, проїзди, пішохідні та велосипедні доріжки;

ґ) пляжі;

д) кладовища;

е) інші території загального користування;

2) прибудинкові території;

3) території будівель та споруд інженерного захисту територій;

4) території підприємств, установ, організацій та закріплені за ними території на умовах договору.

2. До об'єктів благоустрою можуть належати також інші території в межах населеного пункту...

Стаття 14. Використання об'єктів благоустрою

1. Об'єкти благоустрою використовуються відповідно до їх функціонального призначення для забезпечення сприятливих умов життєдіяльності людини на засадах їх раціонального використання та охорони з урахуванням вимог правил благоустрою території населених пунктів, інших вимог, передбачених законодавством...

Стаття 16. Обмеження при використанні об'єктів благоустрою

1. На об'єктах благоустрою забороняється:...

8) випасати худобу, вигулювати та дресирувати тварин у не відведених для цього місцях;...

Стаття 17. Права та обов'язки громадян у сфері благоустрою населених пунктів...

2. Громадяни у сфері благоустрою населених пунктів зобов'язані:...

2) дотримуватися правил благоустрою території населених пунктів;

3) не порушувати права і законні інтереси інших суб'єктів благоустрою населених пунктів;

4) відшкодовувати в установленому порядку збитки, завдані порушенням законодавства ...

Стаття 19. Відшкодування збитків, завданих об'єкту благоустрою

1. Збитки, завдані об'єкту благоустрою в результаті порушення законодавства з питань благоустрою населених пунктів, підлягають відшкодуванню в установленому порядку...".