Клевета и разглашение персональных данных, как наказать?

Добрый день!

Согласно ч. 1 ст. 3 Конституции Украины, человек, его жизнь и здоровье, честь и достоинство, неприкосновенность и безопасность признаются в Украине наивысшей социальной ценностью. По ст. 28 ГК Украины, каждый имеет право на уважение его достоинства.

Согласно ст. 277 ГК Украины, ч. 4 ст. 32 Конституции Украины, ст. 10 Конвенции о защите прав человека и основных свобод, каждому гарантируется право на защиту деловой репутации и опровержении недостоверной информации лицом, которое распространяет такую информацию.

Если эта публикация неправдива и порочит Вашу честь, достоинство или деловую репутацию, Вы имеете право обратиться в суд с исковым заявлением, кроме того можно требовать возмещение морального вреда.

Доказательствами в таком случае будет переписка, которою Вы предоставите и скриншоты публикации.заверенные нотариально.

Если судом признанно, что распространенная информация недостоверная, то она должна быть опровергнута, по решению суда может быть взыскана компенсация морального вреда.

С уважением,

Константин Гончаренко

Доброго дня Антоне!

Конституція України передбачає, що усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Кожен має право на повагу до його гідності. Життя і здоров'я людини, її честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та Основний закон держави, гарантують кожному право на захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації особою, яка поширила таку інформацію.Найпоширенішим і водночас найдієвішим способом захисту честі, гідності та ділової репутації є судовий. Все частіше трапляються випадки поширення недостовірної інфомарції саме в мережі Інтернет, що зумовлено бажанням журналістів поширити віднайдену «сенсацію», не первіривши достовірність самої інформації

Отже, що необіхідно знати про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування і заборону розповсюдження недостовірної інформації в мережі Інтернет.Всі справи зазначеної категорії підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, за винятком справ про захист ділової репутації між юридичними особами та іншими суб’єктами підприємницької діяльності у сфері господарювання та іншої підприємницької діяльності, що розглядаються в порядку господарського судочинства.Для вимог щодо спростування і заборони розповсюдження недостовірної інформації в мережі Інтернет встановлюється спеціальна позовна давність.

Так, згідно п. 2 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про спростування недостовірної інформації, поміщеної у засобах масової інформації. У цьому разі позовна давність обчислюється від дня поміщення цих відомостей у засобах масової інформації або від дня, коли особа довідалася чи могла довідатися про ці відомості.Сплив позовної давності без поважних причин, про застосування якої заявлено стороною у спорі до винесення судом рішення, є підставою для відмови в позові.

Відповідно до ст. 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності, честі та недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності, честі та ділової репутації.Таким чином, позов про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування і заборону розповсюдження недостовірної інформації вправі пред'явити фізична особа відносно якої поширена недостовірна інформації, що порушує її особисті немайнові права, а також інші заінтересовані особи (члени її сім'ї, родичі), якщо така інформація прямо чи опосередковано порушує їхні особисті немайнові права

Якщо недостовірну інформацію поширено відносно малолітніх, неповнолітніх чи недієздатних осіб, за захистом їх прав до суду ввправі звернутися законні представники.У разі поширення недостовірної інформації про особу, яка померла, позов вправі подати члени її сім'ї, близькі родичі та інші заінтересовані особи, навівши у позовній заяві такі обставини: характер свого зв'язку з особою, щодо якої поширено недостовірну інформацію, а також у який саме спосіб це порушило особисті немайнові права особи, яка звертається до суду.

Згідно п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» визначено, що належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві.Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.

Дані про власника веб-сайта можуть бути витребувані відповідно до положень ЦПК України в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет.Якщо недостовірна інформація, що порочить гідність, честь чи ділову репутацію, розміщена в мережі Інтернет на інформаційному ресурсі, зареєстрованому в установленому законом порядку як засіб масової інформації, то при розгляді відповідних позовів судам слід керуватися нормами, що регулюють діяльність засобів масової інформації.Відповідно до ч. 1, 4, 6, 7 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім’ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.

Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом.Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила, та у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин:а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб;б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача;в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності;г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).Згідно з положеннями ст. 277 ЦК України і ст. 10 ЦПК України обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, необхідно визначити характер такої інформації та з’ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.Типовими помилками, яких припускаються позивачі є: недоведення того факту, що поширена недостовірна інформація завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право; посилання на повідомлення, які містять оціночні судження, стверджуючи, що це фактичні дані, які підлягають спростуванню; вибір неналежного способу захисту, а саме зобов’язання відповідача публічно вибачитися; непідтвердження заподіяння моральної шкоди.

https://protocol.ua/ua/zahist_vid_poshirennya_nedo...

Конфиденциальная информация - информация о физическом лице, а также информация, доступ к которой ограничен физическим или юридическим лицом, кроме субъектов властных полномочий.Конвенция ООН по правам ребенка — это международный правовой документ. Он определяет права детей в государствах-участниках. Конвенцию приняли 20 ноября 1989. Более 20 лет назад ее ратифицировала Украина. В ней — 54 статьи. В которых четко прописаны базовые права на семью, жизнь, безопасность, образование, медицину.

Документ создан по аналогии к правам человека. Единственное отличие — у детей нет обязанностей, только права. Важно, чтобы они не просто защищались, но и была возможность эти права реализовать.

В первую очередь, об этом должны позаботиться родители. Ведь за свое чадо они несут ответственность. Однако когда дети находятся в саду — за ними смотрят воспитатели. Согласно закону, ребенка не имеют права ограничивать словам, манерой говорить, повышать на ребенка голос, критиковать, насмехаться, угрожать. Иными словами, проявлять эмоциональное насилие.Четких правил и нормативных документов, на которые могут ссылаться родители, не существует. Несмотря на это имеют право осмотреть группу, если возникли подозрения. К примеру, недостаток полотенец, антисанитария в туалете, один шкафчик на двоих и тому подобное. Если воспитатели отказали, обратитесь к заведующей. Но если не поможет — в Управление образования.В уставе каждого ДУЗ прописаны основные правила, требования и режим. При вступлении с документом должны ознакомить.

ДУЗ такого права не имеют. Более того, некоторые вещи для ребенка могут быть любимыми, привычными дома. Поэтому разводить в саду с игрушкой не имеют права. Что касается детей, которые не приучены к горшку, также имеют право посещать садик. А причиной отчисления из сада не может стать плохое поведение ребенка (если не угрожает здоровью других детей). В таком случае сначала проводят профилактику, беседу.

Как вывод, в любом случае необходимо отстаивать права своего ребенка в детском саду. В случае конфликта попробовать спокойно поговорить. Если не помогает — пойти к заведующей (хотя она скорее всего станет на сторону персонала). Если Вас проигнорировали и в дальнейшем нарушаются права — идите выше, в органы образования. В случаях избиения — можно обратиться в полицию, прокуратуру.https://sadik.ua/pravo/ более подробно почитайте тут

Добрий вечір, Антон!

Відповідно до ст. 32 Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією:

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%...

Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без й згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Цивільний кодекс України:

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15

Право на повагу до честі, гідності та недоторканність ділової репутації закріплено у статтях 297, 299 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а саме вказаними нормами встановлено, що:

• Кожен має право на повагу до його гідності та честі.
• Гідність та честь фізичної особи є недоторканними.
• Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
• Фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації.
• Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Відповідно до статей 94, 277 Цивільного кодексу України фізична чи юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Способами захисту гідності, честі чи ділової репутації від поширення недостовірної інформації можуть бути, крім права на відповідь та спростування недостовірної інформації, також і вимоги про відшкодування збитків та моральної шкоди, заподіяної такими порушеннями як фізичній, так і юридичній особі. Зазначені вимоги розглядаються у відповідності до загальних підстав щодо відповідальності за заподіяння шкоди (п. 27 постанова Пленуму Верховного суду України від 27.02.2009 № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи").

Таким чином, Ви маєте право подати позовну заяву до суду про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, в порядку Цивільного кодексу України та Цивільного процессуального кодексу України.

Кримінальний кодекс України:

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14

"Стаття.182.Порушення недоторканності приватного життя.

Незаконне збирання, зберігання, використання або поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди або поширення цієї інформації у публічному виступі, творі, що публічно демонструється, чи в засобах масової інформації,-

караються штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

Таким чином, Вы маєте право подати заяву до поліції або прокуратури про внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань та відкриття кримільного провадження про втручання в приватне життя за статтею182 Кримінального кодексу України (на підставі статей 60 в 214 Кримінального процесуального кодексу України).

Після цього, протягом 24 годин, вказані відомості про вчинене кримільне правопорушення, повинні бути невідкладно але не пізніше 24 годин, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, з відкриттям кримільного провадження, про що заявник має право отримати витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань (на підставі статей 60 в 214 Кримінального процесуального кодексу України).

У разі невнесення відомостей про вчинене кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань протягом 24 годин, заявник має право на потязі 10 днів, подати скаргу слідчому судді місцевого суду (на підставі статей 303-307 Кримінального процесуального кодексу України) та до місцевої прокуратури (стаття 36 Кримінального процесуального кодексу України).

Дивіться Кримінальний кодекс України:

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14

Дивіться Кримінальний процесуальний кодекс України:

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17

"Стаття 60. Заявник

1. Заявником є фізична або юридична особа, яка звернулася із заявою або повідомленням про кримінальне правопорушення до органу державної влади, уповноваженого розпочати досудове розслідування, і не є потерпілим.

2. Заявник має право:

1) отримати від органу, до якого він подав заяву, документ, що підтверджує її прийняття і реєстрацію;

1-1) отримувати витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань;

2) подавати на підтвердження своєї заяви речі і документи;

3) отримати інформацію про закінчення досудового розслідування.

3. Заявник, який є викривачем, крім передбачених цією статтею прав, має право в порядку, встановленому Законом України "Про запобігання корупції", отримувати інформацію про стан досудового розслідування, розпочатого за його заявою чи повідомленням.

Інформація надається слідчим або прокурором у строк не більше п’яти днів з моменту подання заяви.

"Стаття 214. Початок досудового розслідування

1. Слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов’язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування, а дізнавач - керівником органу дізнання, а в разі відсутності підрозділу дізнання - керівником органу досудового розслідування. ...".

"Стаття 303. Рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, та право на оскарження

1. На досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора:

1) бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов’язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування;...".

"Стаття 304. Строк подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, її повернення або відмова відкриття провадження

1. Скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії. ...".

Всього доброго!

Успіхів Вам!

Доброго вечора, Антоне!

У даній ситуації "покарати" особу Ви можете лише в судовому порядку. Однак, для цього необхідно мати відповідні докази порушення ваших прав керівником приватного дитячого садочку. Сама лише переписка в 2ГІС таким доказом не є. Тим паче вона може бути використана і проти Вас. А тому Вам потрібно враховувати, що керівник садочку має право подати до суду зустрічний позов та наполягати на тому, що ваш відгук в 2ГІС є наклепом, поширенням недостовірної інформації, яка порушує її гідність, честь та ділову репутацію.

На жаль, підстав для притягнення до кримінальної відповідальності у даній ситуації немає, так як відсутній факт поширення конфіденційної інформації про особу.

Цивільний процесуальний кодекс України (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/conv#n...):

Стаття 77. Належність доказів

1. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

2. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

3. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

4. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Стаття 78. Допустимість доказів

1. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

2. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Стаття 79. Достовірність доказів

1. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Стаття 80. Достатність доказів

1. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

2. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стаття 81. Обов’язок доказування і подання доказів

1. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стаття 90. Показання свідка

1. Показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини.

2. Якщо показання свідка ґрунтуються на повідомленнях інших осіб, то ці особи повинні бути також допитані. За відсутності можливості допитати особу, яка надала первинне повідомлення, показання з чужих слів не може бути допустимим доказом факту чи обставин, на доведення яких вони надані, якщо показання не підтверджується іншими доказами, визнаними допустимими згідно з правилами цього Кодексу.

Всього доброго!