Задайте вопрос юристу

827 юриста готовы ответить сейчас

Ответ за ~15 минут

Задать вопрос на сайте

Семейное право, 11 января 2021, вопрос №36132 100₴

Что делать если ребёнок из-за отца не имеет права голоса?

Как отсудить ребёнка матери , если он проживает с отцом и подвергается ежедневному моральному насилию. Ребёнок запуган, замкнут в себе, боится разговаривать с матерью из-за последующего наказания. Ребёнок не имеет собственного права выбора (16.02.2021 исполниться 14 лет ), так как отец во всем ограничивает ребенка. При каком условии можно отсудить ребёнка без его согласия?

Ответы юристов (14)

    Кирда Вячеслав Володимирович
    20%
    Общаться в чате Кирда Вячеслав Володимирович 3 года назад

    Юрист, г. Чернигов, 6 лет опыта

    Обратиться Бесплатная оценка вашей ситуации

    Доброго дня, Юліє!

    Ваше питання регулюється частиною 3 статті 160 Сімейного кодексу України.

    Стаття 160 Сімейного кодексу України "Право батьків на визначення місця проживання дитини"

    1. Місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

    2. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

    3. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

    Тобто, аби уникнути будь-яких судових справ, раджу після 16 лютого дитині просто покинути місце проживання батька, і переїхати до Вас.

    У випадку будь-яких погроз або перешкод у реалізації цього права, викликайте спідробітників поліції.

    Однак, як Ви розумієте, це не сприятиме нормалізації відносин!

    Марусяк Андрій Романович
    25%
    Общаться в чате Марусяк Андрій Романович 3 года назад

    Адвокат, г. Харьков, 6 лет опыта

    Обратиться Бесплатная оценка вашей ситуации

    Доброго дня!

    Пишіть скарги у органи Опіки та піклування (при місцевих радах), щодо неналежного виконання батьком батьківських обов'язків. Вимагайте дослідження комісією умов проживання, беріть характеристику зі школи. Замовте для дитини огляд у психолога.

    НА підставі зібраних доказів подавайте позов до суду: 1) про визначення місця проживання з дитиною з вами; 2) про позбавлення батьківських прав.

    • Кирюшин Артем Андреевич
      Общаться в чате Кирюшин Артем Андреевич 3 года назад

      Адвокат, г. Киев

      Обратиться Бесплатная оценка вашей ситуации

      "НА підставі зібраних доказів подавайте позов до суду: 1) про визначення місця проживання з дитиною з вами; 2) про позбавлення батьківських прав."

      Зачем подавать иск? Тут спора уже фактически нет. Все зависит от желания 14-летнего ребенка.

      • Марусяк Андрій Романович
        Общаться в чате Марусяк Андрій Романович 3 года назад

        Адвокат, г. Харьков, 6 лет опыта

        Обратиться Бесплатная оценка вашей ситуации

        "НА підставі зібраних доказів подавайте позов до суду: 1) про визначення місця проживання з дитиною з вами; 2) про позбавлення батьківських прав."

        Зачем подавать иск? Тут спора уже фактически нет. Все зависит от желания 14-летнего ребенка.

        зрозумів, дякую за об'єктивну критику, дитині ж скоро 14 років.

    Гончаренко Константин
    20%
    Общаться в чате Гончаренко Константин 3 года назад

    Юрист, г. Сумы, 5 лет опыта

    Обратиться Бесплатная оценка вашей ситуации

    Доброго дня!

    По Вашому питанню повідомляю наступне:

    Якщо між батьками, які проживають окремо виникає спір про визначення місця проживання дитини, то в багатьох випадках без допомоги юриста в даних справах не обійтись. Вирішення спору між батьками щодо визначення місця проживання дитини регулюється Сімейним кодексом України та постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 року № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини».

    Згідно ст. 161 Сімейного кодексу України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.

    Кодексом визначено, що орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

    Не зважаючи на те, що Сімейним кодексом України передбачено, що спір може розглядатись органом опіки та піклування або судом існує судова практика відмови у розгляді позовної заяви судом, якщо батьки не звернулись до досудового способу урегулювання спору.

    Так, ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 08.10.2019 року по справі № 755/16134/19 встановлено:

    «Разом з тим, звертаючись до суду з позовною вимогою про визначення місця проживання дитини, позивачем не здійснено заходів обов`язкового досудового урегулювання спору шляхом звернення до служби у справах дітей за місцем проживання дитини для розв`язання спору та можливості його урегулювання з урахуванням прав та законних інтересів дитини, відповідно до обов`язкової процедури урегулювання таких спірних правовідносин, встановленої Порядком провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дітей, затвердженим

    Постановою Кабінету міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866, - що є обов`язковою умовою також і відповідно до частини 3

    ст. 19 Сімейного кодексу України, тобто урегулювання правовідносин щодо захисту прав органом опіки та піклування, в тому числі і прав дітей, має передувати урегулюванню спору щодо таких правовідносин у судовому порядку.»

    Тобто процедура визначення місця проживання дитини має три етапи:

    Усні переговори між батьками та розгляд варіанту досягнення компромісу усно або фіксація умов виховання дитини у письмовому договорі.

    Звернення із заявою для розв’язання спору до органів опіки та піклування.

    Якщо рішення органів опіки та піклування не задовільняє одного з батьків, він має право на звернення до суду.

    Вам як матері необхідно звернутися до органу опіки з заявою про факти порушень прав дитини батьком дитини. (орган призначає інспекційне відвідування місця проживання дитини, встановлює факти порушень, видає висновок письмово, передає матеріали до суду)

    Ви особисто звертаєтесь до суду з заявою про визначення місця проживання дитини з Вами додаєте висновок органу опіки і докази інших порушень прав дитини

    З повагою,

    Костянтин Гончаренко

    Ряба Світлана
    35%
    Общаться в чате Ряба Світлана 3 года назад

    Юрист, г. Киев

    Обратиться Бесплатная оценка вашей ситуации

    Добрий день!

    Згідно в Сімейного кодексу України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

    Важливо зазначити що до участі у розгляді даної категорії справ, у якості третьої особи долучаються органи опіки та піклування того району, де на час розгляду справи зареєстрована або ж фактично проживає дитина (докази на підтвердження фактичного місця проживання за вказаною адресою необхідно надати суду). Участь органів опіки та піклування у даній справі обумовлена в першу чергу інтересами дитини, та необхідністю проведення актів обстеження умов проживання як батька, так і матері, та дачі свого висновку щодо рекомендацій та доцільності визначення місця проживання дитини з одним з батьків. Висновок органів опіки долучається до матеріалів справи та не має для суду наперед встановленого значення.

    При визначенні місця проживання дитини враховуються всі обставини, що мають істотне значення від шкідливих звичок обох батьків до умов проживання дитини в майбутньому та матеріального становища батьків. Сімейним законодавством визначено, що при вирішенні спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов’язків, особиста прихильність дитини до кожного із них, вік дитини, стан її здоров’я та інші обставини, що мають істотне значення.

    Тому, з метою позитивного для Вас вирішення даного спору, в суді необхідно доводити наступні обставини:

    • відповідальне ставлення до своїх батьківських обов’язків. Доказами на підтвердження даних обставин в першу чергу можуть виступати покази свідків.
    • стан здоров’я як батьків, так і дитини.
    • матеріальне становище батьків. Особливо важливими для суду у вирішенні питання про встановлення місця проживання дитини є можливість батьків забезпечити потреби дитини саме в матеріальному плані, а також наступна обставина – можливість забезпечення належних житлових умов.Доказами на підтвердження матеріального становища можуть виступити довідки про доходи, довідки про надання утримання від родичів і т.д. і т.п.
    • можливість забезпечення належних житлових умов. Також, той хто проживає та зареєстрований лише один в даній квартирі, буде мати перевагу, перед тим, хто, наприклад, проживає з батьками або ж рідними.
    • сімейний стан батьків.
    • інші обставини. До них можна віднести будь-які обставини, зокрема ті ж шкідливі звички, графіки роботи, професія і т.д.

    При формуванні позовних вимог, уточніть такі пункти: за місцем проживання Позивача; за конкретною адресою (усе уточняйте конкретно, щоб не виникло питань за яким місцем проживання і т.д)

    Важливо зазначити, що дитині також надається право обирати з ким з батьків вона бажає проживати. Це право надається по досягненні нею чотирнадцяти років.

    Савоста   Ірина   Михайлівна
    Общаться в чате Савоста Ірина Михайлівна 3 года назад

    Адвокат, г. Сновск, 5 лет опыта

    Обратиться Бесплатная оценка вашей ситуации

    Добрый день, Юлия. Я так понимаю, проблема намного глубже , чем просто выбор ребенком с кем он будет проживать.Вы указываете, что "Ребёнок не имеет собственного права выбора (16.02.2021 исполниться 14 лет ), так как отец во всем ограничивает ребенка. " Если это так, то возможно даже иск в суде не решит проблему. В первую очередь, Вам нужно знать мнение ребенка готов ли он вопреки воле отца переехать к Вам или же он и после 14 лет будет проживать с ним, т есть не воспользуется своим правом выбора места проживания. До 14 лет не так уж много времени осталось, возможно Вам стоит подождать.

    Ковальчук Владимир
    Общаться в чате Ковальчук Владимир 3 года назад

    Адвокат, г. Киев

    Обратиться Бесплатная оценка вашей ситуации

    У большинства пар, которые расходятся, и у которых есть ребенок/дети, всегда возникает вопрос: «С кем останутся дети после развода? И как определить место жительства ребенка после развода?». В соответствии с нормами Семейного кодекса Украины, оба родителя имеют одинаковое право на проживание с ребенком.

    До сегодняшнего дня главным основанием для определения места проживания ребенка с одним из родителей является окружение его достаточной любовью, вниманием и опекой, при которых он сможет нормально развиваться как личность. Что такое «достаточно» и «нормально» определяют сами родители, если, конечно же, между ними не возникло судебного спора.Также необходимо помнить, что место проживания ребенка родители могут определять самостоятельно лишь до достижения ребенком десяти лет. После достижения ребенком десяти лет, его мнение обязательно учитывается. А после достижения ребенком четырнадцати лет – он сам определяет место своего проживания.Таким образом, подводя черту вышесказанному, если семейная пара решила расторгнуть брак по обоюдному согласию и у них нету спора относительно места проживания их детей, дети остаются проживать там, где определят сами родители с учетом мнения и пожеланий ребенка, если, конечно же, ребенок на этот момент не достиг четырнадцатилетнего возраста.

    Можно ли урегулировать вопрос о месте проживания ребенка в несудебном порядке?

    Конечно же можно! Родители могут заключить договор, в котором предусмотреть место проживание ребенка, порядок общения с ним того родителя, который будет проживать отдельно, размер алиментов и дополнительных расходов на содержание ребенка и т.п. Данный договор подлежит обязательному нотариальному заверению и является обязательным к исполнению

    Токмач Галина Николаевна
    Общаться в чате Токмач Галина Николаевна 3 года назад

    Юрист, г. Мирноград, 12 лет опыта

    Обратиться Бесплатная оценка вашей ситуации

    Здравствуйте. Возможно отсудить, если все так, как вы говорите. Возьмите справку от психолога школы о состоянии ребенка, характеристику о родительском воспитании. Помните, для того, чтобы ребенка отдали вам, нужно иметь свое постоянное место жительства и быть трудоустроенной. Еще привязка сына к вам и отцу будет учитываться.

    С уважением, юрист Галина Токмач

    Карпенко Андрей Владимирович
    Общаться в чате Карпенко Андрей Владимирович 3 года назад

    Адвокат, г. Киев, 24 года опыта

    Обратиться Бесплатная оценка вашей ситуации

    Добрый день!

    Согласно нормам статьи 157 Семейного кодекса Украины, вопрос о воспитании детей решается родителями совместно. Тот из родителей, который проживает отдельно от ребенка, обязан принимать участие в его воспитании и имеет право на личное общение с ребенком. А второй из родителей, который проживает с ребенком, не должен препятствовать общению ребенка с другим из родителей.

    Также, статья 160 Семейного кодекса Украины регламентирует, что место проживания ребенка, который не достиг 10 лет, определяется по согласию родителей. В случае, если ребенок достиг 10 лет, то данный вопрос решается по общему согласию ребенка и родителей, а при достижении 14 лет - ребенок сам определяет свое место проживания.

    УДАЧИ!

    Малик Олександр Володимирович
    Общаться в чате Малик Олександр Володимирович 3 года назад

    Адвокат, г. Винница, 9 лет опыта

    Обратиться Бесплатная оценка вашей ситуации

    Доброго дня!

    Як вбачається із статті 160 Сімейного кодексу України, місце проживання малолітньої дитини визначається за згодою батьків, якщо дитина не досягла 10 років. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Разом з тим, дитина, якій виповнилося 14 років та батьки якої проживають окремо, самостійно визначається щодо місця свого проживання.

    Стаття 161 СК України визначає порядок врегулювання спору між матір`ю та батьком щодо місця проживання малолітньої дитини.

    При цьому відповідно до положень ч. 1 ст. 31 ЦК України малолітньою вважається фізична особа, яка не досягла чотирнадцяти років.

    У даному випадку дитина самостійно може визначити з ким їй проживати, оскільки дитині скоро виповниться 14 років.

    Крикун Сергій  Павлович
    Общаться в чате Крикун Сергій Павлович 3 года назад

    Юрист, г. Днепр, 30 лет опыта

    Обратиться Бесплатная оценка вашей ситуации

    Закон Украины "Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей" (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/20/95-%D0%B2%D...)

    "Стаття 4. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері усиновлення та захисту прав дітей, орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері сім’ї та дітей, служби у справах дітей...

    Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері усиновлення та захисту прав дітей, орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері сім’ї та дітей, служби у справах дітей мають право:

    приймати з питань, що належать до їх компетенції, рішення, які є обов’язковими до виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами та місцевими державними адміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності і громадянами;

    звертатися у разі порушення прав та законних інтересів дітей, а також з питань надання їм допомоги до відповідних органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності;

    проводити роботу серед дітей з метою запобігання правопорушенням;...

    представляти у разі необхідності інтереси дітей в судах, у їх відносинах з підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності;

    запрошувати для бесіди батьків або опікунів, піклувальників, посадових осіб до служби у справах дітей з метою з’ясування причин та умов, які призвели до порушення прав дітей, бездоглядності, вчинення правопорушень, вживати заходів щодо їх усунення;...

    порушувати перед органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування питання про притягнення до відповідальності згідно із законом фізичних та юридичних осіб, які допустили порушення прав, свобод і законних інтересів дітей;

    відвідувати дітей, які опинились у складних життєвих обставинах, перебувають на обліку в службі у справах дітей, за місцем їх проживання, навчання і роботи; вживати заходів для соціального захисту дітей.".

    Закон Украины "Про запобігання та протидію домашньому насильству" (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2229-19):

    "Стаття 1. Визначення термінів

    1. У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:...

    2) дитина, яка постраждала від домашнього насильства (далі - постраждала дитина), - особа, яка не досягла 18 років та зазнала домашнього насильства у будь-якій формі або стала свідком (очевидцем) такого насильства;

    3) домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь;...

    Стаття 3. Сфера дії законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству...

    2. Дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб:

    13) діти подружжя, колишнього подружжя, наречених, осіб, які мають спільну дитину (дітей), які не є спільними або всиновленими;...

    Стаття 6. Суб’єкти, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству

    1. Суб’єктами, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, є:

    1) спеціально уповноважені органи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству;

    2) інші органи та установи, на які покладаються функції із здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству;

    3) загальні та спеціалізовані служби підтримки постраждалих осіб;

    4) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах.

    2. Спеціально уповноваженими органами у сфері запобігання та протидії домашньому насильству є:

    1) центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству;

    2) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії домашньому насильству;

    3) Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, у тому числі їх структурні підрозділи, до повноважень яких належить здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству;

    4) сільські, селищні, міські, районні у містах (у разі їх створення) ради, їх виконавчі органи, до повноважень яких належить здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.

    3. До інших органів та установ, на які покладаються функції із здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, належать:

    1) служби у справах дітей;

    2) уповноважені підрозділи органів Національної поліції України;

    3) органи управління освітою, навчальні заклади, установи та організації системи освіти;

    4) органи охорони здоров’я, установи та заклади охорони здоров’я;

    5) центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги;

    6) суди;

    7) прокуратура;

    8) уповноважені органи з питань пробації...

    Стаття 9. Повноваження органів опіки та піклування, служб у справах дітей у сфері запобігання та протидії домашньому насильству

    1. До повноважень органів опіки та піклування у сфері запобігання та протидії домашньому насильству стосовно дитини та за участю дитини належать:

    1) захист прав та інтересів постраждалої дитини, дитини-кривдника, у тому числі шляхом звернення до суду, представництва прав та інтересів дитини у суді при розгляді питань, пов’язаних із здійсненням актів домашнього насильства, зокрема про видачу обмежувального припису;

    2) безпосереднє надання допомоги та захисту постраждалим дітям, дітям-кривдникам, які мають статус дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;

    3) розгляд у порядку, встановленому Сімейним кодексом України, питання про доцільність відібрання дитини або позбавлення батьківських прав стосовно дитини, якщо кривдниками дитини є батьки (усиновлювачі) або один із них;

    4) розгляд у порядку, встановленому законодавством, питань про доцільність відібрання дитини в опікуна (піклувальника), прийомних батьків, батьків-вихователів, про звільнення особи від обов’язків опікуна (піклувальника) дитини, розірвання договору про патронат над дитиною, скасування рішення про влаштування дитини до дитячого будинку сімейного типу або до прийомної сім’ї у разі здійснення домашнього насильства стосовно дитини або за участю дитини;

    5) надання згоди на отримання соціальних послуг постраждалою дитиною, дитиною-кривдником, якщо батьки, інші законні представники дитини є кривдниками або ухиляються від захисту прав та інтересів дитини;

    6) надання згоди на внесення персональних даних про дитину, яка повідомила про вчинення насильства або є постраждалою особою, до Єдиного державного реєстру випадків домашнього насильства та насильства за ознакою статі, якщо батьки, інші законні представники дитини є кривдниками або ухиляються від захисту прав та інтересів дитини;...

    2. До повноважень служб у справах дітей у сфері запобігання та протидії домашньому насильству стосовно дітей належать:...

    3) прийом та розгляд заяв і повідомлень про домашнє насильство стосовно дітей та за участю дітей, у тому числі повідомлень, що надійшли до кол-центру з питань запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей;

    4) інформування постраждалої дитини, її батьків, інших законних представників, якщо вони не є кривдниками дитини, про права, заходи та послуги, якими вони можуть скористатися;

    5) інформування дитини-кривдника, її батьків, інших законних представників про права дитини, заходи та послуги, якими вони можуть скористатися;...

    7) проведення профілактичної роботи з батьками, іншими законними представниками дитини із запобігання домашньому насильству стосовно дітей та за участю дітей;

    8) порушення перед органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування питання про притягнення до відповідальності згідно із законом посадових осіб у разі невиконання або неналежного виконання ними обов’язків під час виявлення фактів домашнього насильства, роботи з постраждалою дитиною...

    Стаття 10. Повноваження уповноважених підрозділів органів Національної поліції України у сфері запобігання та протидії домашньому насильству

    1. До повноважень уповноважених підрозділів органів Національної поліції України у сфері запобігання та протидії домашньому насильству належать:

    1) виявлення фактів домашнього насильства та своєчасне реагування на них;

    2) прийом і розгляд заяв та повідомлень про вчинення домашнього насильства, у тому числі розгляд повідомлень, що надійшли до кол-центру з питань запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей, вжиття заходів для його припинення та надання допомоги постраждалим особам з урахуванням результатів оцінки ризиків у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спільно з Національною поліцією України;

    3) інформування постраждалих осіб про їхні права, заходи і соціальні послуги, якими вони можуть скористатися;

    4) винесення термінових заборонних приписів стосовно кривдників;

    5) взяття на профілактичний облік кривдників та проведення з ними профілактичної роботи в порядку, визначеному законодавством;

    6) здійснення контролю за виконанням кривдниками спеціальних заходів протидії домашньому насильству протягом строку їх дії;...

    Стаття 13. Повноваження центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги у сфері запобігання та протидії домашньому насильству

    1. До повноважень центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги у сфері запобігання та протидії домашньому насильству належать:

    1) забезпечення надання безоплатної правової допомоги постраждалим особам у порядку, встановленому Законом України "Про безоплатну правову допомогу", у тому числі на базі загальних та спеціальних служб підтримки постраждалих осіб;

    2) взаємодія з іншими суб’єктами, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, відповідно до статті 15 цього Закону;

    3) звітування центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, про результати здійснення повноважень у цій сфері у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству..."

    Подайте заявление в Вашу местную Службу по делам детей. Подайте заявление в полицию. Обратитесь в центр бесплатной правовой помощи о предоставлении вторичной этой помощи.

    Адвокат Евгений Александрович
    Общаться в чате Адвокат Евгений Александрович 3 года назад

    Адвокат, г. Киев, 30 лет опыта

    Обратиться Бесплатная оценка вашей ситуации

    Здравствуйте, Юлия!

    Лишение родительских прав - это санкция в семейном праве, которая применяется к родителям в случае невыполнения ими своих обязанностей в отношении детей.

    Женевская Декларация прав ребенка содержит пять основных программных пунктов: ребенку должны предоставлять все средства, необходимые для ее нормального материального и духовного развития; голодный ребенок должен быть накормлен; больной ребенок должен получить помощь; сироте или бездомному ребенку должен быть предоставлен приют и обеспечен уход; ребенок первый должен получать помощь во время бедствий; ребенок должен иметь детство и защиту от всех форм эксплуатации; ребенка следует воспитывать с осознанием того, что ее лучшие черты должны быть направлены на благо ближним.

    Основным документом, определяющие правовые стандарты в сфере защиты прав ребенка, была ратифицированная Украиной еще 27 февраля 1991, и вступившая в силу 27 сентября 1991 - Конвенция ООН о правах ребенка. В 2008 году ратифицирована Европейская конвенция о признании и исполнении решений относительно опеки над детьми и восстановления опеки над детьми, 1980 года. В январе 2009 года Верховная Рада Украины ратифицировала Европейскую конвенцию о правовом статусе детей, рожденных вне брака, 1975 года.

    Если рассмотреть внутреннее законодательство, регулирующее лишения, родительских прав, в таком случае это - Гражданский кодекс Украины, Семейный кодекс Украины, Закон Украины «Об охране детства».

    Так, согласно части 1 статьи 164 Семейного кодекса Украины (СК), мать (отец) могут быть лишены судом родительских прав, если она (он):

    1) не забрали ребенка из роддома или из другого учреждения здравоохранения без уважительной причины и в течение шести месяцев не проявляли по отношению к нему родительской заботы;

    2) уклоняются от выполнения своих обязанностей по воспитанию ребенка;

    3) жестоко обращаются с ребенком;

    4) являются хроническими алкоголиками или наркоманами;

    5) прибегают к любым видам эксплуатации ребенка, принуждают его к попрошайничеству и бродяжничеству;

    6) осуждены за совершение умышленного преступления относительно ребенка.

    Лишение родительских прав осуществляется как по отношению к одному ребенку, так и к нескольким. Кроме того, следует отметить, что родители могут быть лишены родительских прав только в отношении ребенка, не достигшего 18 лет.

    О лишении несовершеннолетних родителей родительских прав законодательство устанавливает определенные ограничения. Так, несовершеннолетние родители могут быть лишены родительских прав только в том случае, если они не забрали ребенка из родильного дома или другого учреждения здравоохранения без уважительных причин и в течение шести месяцев не проявляли по отношению к нему родительской опеки или если они жестоко обращаются с ребенком.

    Согласно пункту 16 постановления Пленума Верховного Суда Украины «О практике применения судами законодательства при рассмотрении дел об усыновлении и о лишении и возобновлении родительских прав» № 3 от 30 марта 2007 года, уклонение родителей от выполнения своих обязанностей имеет место, когда они не заботятся о физическом и духовном развитии ребенка, его обучении, подготовке к самостоятельной жизни, в частности: не обеспечивают необходимого питания, медицинского ухода, лечения ребенка, что негативно влияет на его физическое развитие как составляющую воспитания; не общаются с ребенком в объеме, необходимом для его нормального самосознания; не предоставляют ребенку доступа к культурным и другим духовным ценностям; не способствуют усвоению общепризнанных норм морали; не проявляют интереса к его внутреннему миру; не создают условий для получения им образования.

    Как отдельно, так и в совокупности указанные факторы можно расценивать как уклонение от нормального воспитания ребенка лишь при условии виновного поведения родителей, сознательного пренебрежения своими обязанностями.

    Жестокое обращение заключается в физическом или психическом насилии, применении недопустимых методов воспитания, унижении человеческого достоинства ребенка и т.п..

    Всего доброго!

    Удачи Вам!

    Савченко Олександр
    Общаться в чате Савченко Олександр 3 года назад

    Юрист, г. Чернигов, 9 лет опыта

    Обратиться Бесплатная оценка вашей ситуации

    Доброго вечора, Юлія!

    Відповідно до статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав якщо вони:

    1. не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я і протягом 6 місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування (без поважної причини);

    2. ухиляються від виконання своїх обов’язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти;

    3. жорстоко поводяться з дитиною (застосовують фізичне або психічне насильство, недопустимі методи виховання, принижують людську гідність дитини тощо);

    4. є хронічними алкоголіками або наркоманами (ці факти мають бути підтверджені відповідними медичними висновками);

    5. вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини (наприклад, залучають її до непосильної праці, заняття проституцією чи злочинною діяльністю), примушують її до жебракування та бродяжництва;

    6. засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

    Для позбавлення батьківських прав необхідно вчинити наступні дії:

    1. встановити, що особа свідомо порушує батьківські обов'язки, злісно не виконує вимог та рекомендацій органів опіки і піклування, служб у справах неповнолітніх, навмисно ухиляється від лікування (хронічні алкоголіки, наркомани, токсикомани);

    2. звернутись до органу опіки та піклування з тим, щоб отримати висновок щодо умов життя і виховання дитини, поведінку батьків, їх взаємини з дітьми та відношення до виконання своїх батьківських обов'язків;

    3. звернутись до суду з позовною заявою про позбавлення батьківських прав.

    До позовної заяви додаються:

    1. свідоцтво про народження дитини;

    2. свідоцтво, що підтверджує укладення шлюбу (його розірвання);

    3. довіреність на представлення інтересів дитини (якщо позов подається опікунською радою або навчальною/медичною установою);

    4. акт обстеження побутових та житлових умов за адресою проживання дитини;

    5. висновок органу опіки та піклування про обгрунтованість подачі позову в суд;

    6. рішення суду про стягнення аліментів (якщо на відповідача були раніше покладені такі зобов’язання);

    7. відомості з виконавчої служби про наявність боргу за аліментними виплатами, порушення виконавчого провадження, кримінального провадження (в статті

    8. судовий вирок (якщо відповідач був засуджений за ухилення від сплати аліментів, нанесення побоїв дитині, неналежне виконання батьківських обов’язків і т. д.);

    9. відомості з органів поліції про факти жорстокого поводження з неповнолітнім або іншим членом сім’ї;

    10. довідка з наркологічного лікувального закладу про наявність у відповідача захворювань на алкоголізм, наркоманію;

    11. пояснення, свідчення;

    12. аудіо-, фото-, відеофайли;

    13. квітанція про сплату судового збору

    Справи про позбавлення батьківських прав батька чи матері за загальним правилом розглядає місцевий суд за місцем реєстрації/проживання того з батьків, якого хочуть позбавити прав.

    При розгляді судом справи обов'язковою є участь органу опіки та піклування, який подає суду письмовий висновок щодо обставин справи. При цьому, такий висновок не є обов'язковим для суду і він може не погодитися з ним, якщо вважатиме, що він є недостатньо обґрунтованим чи суперечить інтересам дитини.Під час ухвалення рішення про позбавлення батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім’ї (особи) у разі здійснення такого супроводу. Відповідно до частини першої статті 170 СК України суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, якщо батьки:

    1. ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини;

    2. жорстоко поводяться з дитиною;

    3. є хронічними алкоголіками або наркоманами;

    4. вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва.

    Мати чи батько, яких було позбавлено батьківських прав, втрачають свої права щодо дитини, які за загальним правилом належать їм як батькам за фактом спорідненості з нею, а саме:

    1. втрачають особисті немайнові права щодо дитини (наприклад, право вирішувати питання виховання дитини та навіть вільно спілкуватися з нею, право давати дозвіл на зміну дитиною свого прізвища чи імені, право визначати місце проживання дитини та дозволяти чи забороняти її виїзд закордон тощо), а також звільняються від обов'язків щодо її виховання;

    2. перестають бути законним представником дитини (не можуть як раніше представляти без окремої довіреності її інтереси в судах чи інших органах і тощо);

    3. втрачають права на будь-які пільги та державну допомогу, що надаються сім'ям з дітьми;

    4. не можуть бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником (тобто не зможуть усиновити іншу дитину);

    5. не можуть одержати в майбутньому тих майнових прав, пов'язаних із батьківством, які вони могли б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника тощо);

    6. втрачають інші права, засновані на спорідненості з дитиною (наприклад, їх дитина може бути усиновлена без їх згоди, як батьків);

    7. втрачають право на спадкування після дитини (крім випадків, коли їх спадкування передбачене заповітом дитини).

    Увага! Особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини. Крім того, одночасно з позбавленням батьківських прав суд може вирішити питання про стягнення аліментів на дитину з боку такого батька (матері).

    Звертайтесь, якщо буде потрібна допомога.

    Всього доброго!


Похожие вопросы


Кодексы Україна

Кодекс України з процедур банкрутства Кодекс цивільного захисту України Кримінальний процесуальний кодекс України Митний кодекс України Повітряний кодекс України Податковий кодекс України Кодекс адміністративного судочинства України Цивільний процесуальний кодекс України Кримінально-виконавчий кодекс України Господарський кодекс України Цивільний кодекс України Сімейний кодекс України Земельний кодекс України Кримінальний кодекс України Водний кодекс України Кодекс торговельного мореплавства України Про надра Лісовий кодекс України Господарський процесуальний кодекс України Кодекс України про адміністративні правопорушення (статті 213 - 330) Кодекс України про адміністративні правопорушення (статті 1 - 212-21) Житловий Кодекс Української РСР Європейський кодекс соціального забезпечення Бюджетний кодекс України