Як відмінити дарчу? Договір дарування?

Доброго дня, Ольго!

Договір дарування може припинятися у випадку:

• його розірвання;
• односторонньої відмови від договору однієї зі сторін.

Підстави для розірвання договору дарування:

Договір дарування не може бути розірваний в односторонньому порядку, за деякими виключеннями, зокрема, передбаченими ст. 724 ЦК України та, якщо договір дарування виконується у момент його укладання. Однак, договір дарування нерухомих речей або іншого особливо цінного майна може бути розірвано за вимогою дарувальника, але за конкретних обставин. Підстави для розірвання договору дарування на вимогу дарувальника передбаченні ст.ст. 726, 727 ЦК України:

• умисно вчинив злочин проти життя, здоров'я, власності дарувальника, його батьків, дружини (чоловіка) або дітей.

Додатковою обов'язковою умовою для розірвання договору дарування у такому разі є те, що предметом договору дарування є нерухомі речі чи інше особливо цінне майно. Тобто закон визначає можливість розірвання договору дарування, предметом якого є лише нерухомі речі чи інше особливо цінне майно. Тому, якщо дарунком є рухоме майно незначної вартості, дарувальник не вправі розірвати такий договір та повернути дарунок проти волі обдаровуваного.

У випадку смерті дарувальника, яка була спричинена умисними злочинними діями обдаровуваного - позбавлення життя дарувальника, право вимагати розірвання договору дарування одержують спадкоємці дарувальника.

• створює загрозу безповоротної втрати дарунка, що має для дарувальника велику немайнову цінність (наприклад, у дарувальника з предметом договору дарування пов'язані спогади про певні події). Тобто, якщо такому дарунку загрожує безповоротна втрата з вини обдаровуваного, дарувальник вправі розірвати договір дарування, предметом якого є такий дарунок.

Таке розірвання правочину спрямоване на запобігання втрати дарунка. Проте, при розірванні договору дарування на цій підставі необхідно довести, що обдаровуваному було відомо про те, яку велику немайнову цінність має дарунок для дарувальника. Останнє, у свою чергу, зобов'язує обдаровуваного бережно та сумлінно ставитись до дарунка та забезпечувати його схоронність.

• недбало ставиться до речі, що становить культурну цінність, внаслідок чого ця річ може бути знищена або істотно пошкоджена.

Йдеться про речі, втрата яких має істотне значення не лише для дарувальника, а для суспільства. Окремою підставою розірвання договору дарування з ініціативи дарувальника є недбале ставлення обдаровуваного до речі, що становить історичну, наукову, культурну цінність.

При цьому під недбалим ставленням слід розуміти таке поводження обдаровуваного з предметом договору дарування, внаслідок чого ця річ може бути знищена або істотно пошкоджена. Тому при виникненні обставин, що можуть зумовити втрату або істотне пошкодження такого дарунка, дарувальник наділяється правом звернутися до суду з вимогою про розірвання договору дарування та повернення дарунка.

Слід врахувати, що якщо зазначеної загрози (знищення або пошкодження) дарунку не існує, а дарувальник невдоволений лише тим, що обдаровувана особа поводиться з дарунком іншим чином, ніж бажає того дарувальник, то правові підстави для розірвання договору за даною нормою відсутні. При визначенні правового режиму речей, що становлять історичну, наукову або культурну цінність необхідно враховувати положення законодавства про охорону пам'яток історії та культури.

Обов'язкова умова розірвання договору дарування:

Розірвати договір дарування дарувальник вправі лише за умови наявності дарунка у натурі, тобто коли дарунок на момент пред'явлення такої вимоги є збереженим. Збереження дарунка передбачає знаходження його у власності обдарованого у стані, що відповідає його призначенню. Тому предмет договору дарування повинен бути річчю індивідуально визначеною, неспоживчою, відповідної цінності для дарувальника.

При розірванні договору дарування дарунок повертається дарувальнику у тому вигляді, в якому він існує на момент розірвання договору. Отримані обдаровуваним продукція, плоди та доходи від речі, що є предметом договору дарування, залишаються у нього. У випадку відсутності дарунка (його знищення, відчуження третім особам тощо), ні вимога про розірвання правочину, ні вимога про повернення дарунка, пред'являтись не можуть.

Таким чином, розірвання договору дарування допускається у виключних випадках, зазначених статтею, або у випадках визнання правочину недійсним за загальними підставами, передбаченими ЦК України.

Строки реалізації права дарувальника на розірвання договору дарування:

З метою реалізації права дарувальника (або його спадкоємців) щодо розірвання договору дарування законом встановлений спеціальний строк позовної давності терміном 1 рік (такий виняток ґрунтується на вимогах ст. 258 ЦК України).

Таким чином, обчислення строку позовної давності починається від дня, коли дарувальник довідався або повинен був довідатися про обставини, передбачені ст. 727 ЦК України.Тобто, слід враховувати, що у випадках, встановлених статтею, право на розірвання договору виникає з певних моментів:

• з моменту набрання законної сили обвинувальним вироком суду;
• з моменту вчинення дій обдаровуваного, що створюють загрозу безповоротної втрати дарунка;
• з моменту вчинення дій чи допущення бездіяльності обдаровуваним, які свідчать про недбале ставлення до дарунка, що становить історичну, наукову або культурну цінність.

Проте право є строковим, адже воно існує доти, поки існує річ, яка є предметом договору. Проте за наявності вини (доказаної) обдаровуваного щодо відчуження або знищення дарунка з метою уникнення його повернення дарувальнику, можливими є вимоги за зобов'язанням із завдання шкоди, шляхом подання відповідного позову. Якщо дарунок повернуто дарувальнику за взаємною згодою сторін, таку обставину слід розглядати як новий договір дарування.

Наслідки розірвання договору дарування:

Розірвання договору дарування є правовою підставою припинення права власності на дарунок у обдаровуваного. Наслідком такого розірвання є застосування реституції, тобто повернення сторін у первинний стан, у зв'язку з чим, обдаровуваний зобов'язаний повернути дарувальнику річ, що є предметом договору, у натурі з урахуванням можливого природного зносу за період її перебування в обдаровуваного. Це означає, що обдаровуваний не може запропонувати дарувальникові грошову компенсацію замість дарунка або відшкодувати вартість дарунка, залишаючи його у себе.

Таким чином подарована річ підлягає поверненню, незалежно від того, в якому стані вона перебуває. При цьому дарувальник не має права відмовитись від прийняття такої речі з мотивів втрати нею цільового призначення або істотного погіршення. Крім того, дарувальник не вправі вимагати відшкодування завданих збитків або моральної шкоди.

Законом також не передбачено можливості відшкодування витрат обдаровуваному на утримання дарунка, на його поліпшення, у зв'язку із розірванням договору дарування із зазначених вище підстав.

Визнання договору недійсним:

Визнання договору недійсним можливе у разі недодержання в момент укладення договору стороною (сторонами) таких вимог:

• волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;
• правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;
• правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх дітей.

У разі недотримання письмової форми правочину, вчинення під впливом помилки, обману, насильства, під впливом тяжкої обставини, тощо, недійсність такого правочину також встановлюється судом. Договір є недійсним, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Зокрема, у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору, укладення договору дарування без передбаченого законом дозволу органу опіки та піклування.

Отже, ваше питання необхідно вирішувати в судовому порядку шляхом подання позовної заяви про визнання договору дарування 1/2 квартири недійсним.

Цивільний кодекс України (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text):

Стаття 15. Право на захист цивільних прав та інтересів

1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

2. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Стаття 16. Захист цивільних прав та інтересів судом

1. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

2. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

3. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу".

Цивільний процесуальний кодекс України (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text):

Стаття 4. Право на звернення до суду за захистом

1. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

2. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

3. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.

4. Угода сторін про передачу спору на розгляд третейського суду допускається. До третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, який виникає з цивільних правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

5. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку".

Стаття 175. Позовна заява

1. У позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

2. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

3. Позовна заява повинна містити:

1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв’язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти;

3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;

4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;

5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;

6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов’язковий досудовий порядок урегулювання спору;

7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;

8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;

9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв’язку із розглядом справи;

10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

4. Якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.

5. У разі пред’явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.

6. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.

Звертайтесь, якщо буде потрібна допомога.

Всього Вам доброго!

Доброго дня!

Підставами недійсності договору є:

недотримання в момент укладення договору стороною (сторонами) таких вимог:

• волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;
• правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей;

договір є недійсним, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин):

• у разі недотримання вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору;
• укладення договору дарування від імені неповнолітнього без згоди органу опіки та піклування;

також договір є недійсним у разі:

• недотримання письмової форми;
• вчинення під впливом помилки;
• обману;
• насильства;
• якщо його вчинено під впливом тяжкої обставини

Відповідно до п. 5 частини другої ст. 258 Цивільного кодексу України до вимог про розірвання договору дарування застосовується позовна давність в один рік.

Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", правочин може бути визнаний судом недійсним якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім’ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин. Особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки. Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.

Правочини, що вчиняються особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, характеризуються тим, що особа їх вчиняє добровільно, усвідомлює свої дії, але вимушена це зробити через тяжкі обставини.

Пунктом 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", роз'яснено, що правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року №9, вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції вказаних норм матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного суду України виходить із наступного, згідно із частиною третьою ст.203 Цивільного кодексу України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов’язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, установлених законом (частина перша ст.229 Цивільного кодексу України).

На данний момент прийшла мама і каже що була у тумані. Не розуміла що з нею робилось. Що на неї дуже тиснула сім’я доньки( чоловік і сама доньки). Дарувати не хотіла її заставили.

Підозрює що їй щось підсипали.

Для розірвання договору не має підстав , а от звернутися до суду з позовом про визнання договору дарування недійсним можна на підставі ст.225 цивільного кодексу України -вчинення правочину особою, яка не усвідомлювала значення своїх дій

Добрый день. Гражданским кодексом определены общие основания расторжения договора дарения: расторжение договора по соглашению сторон, в случае существенного нарушения договора другой стороной и в иных случаях, установленных договором или законом (ст. 651) и в связи с существенным изменением обстоятельств (ст. 652 ).

Согласно ч. 2 ст. 651 ГКУ договор может быть изменен или расторгнут по решению суда по требованию одной из сторон в случае существенного нарушения договора другой стороной и в иных случаях, установленных договором или законом.

А ч. 1 ст. 652 этого же нормативного акта предусмотрено, что в случае существенного изменения обстоятельств, которыми стороны руководствовались при заключении договора, Договор может быть изменен или расторгнут по соглашению сторон, если иное не установлено договором или не следует из существа обязательства.

Добрый вечер!

Договор дарения (дарственная на квартиру, дом) оформляются у нотариуса, это регулируется Гражданским кодексом Украины (ч.2 ст.719).

Основания для признания дарственной на квартиру недействительной:

• посягательство на жизнь дарителя и его ближайших родственников;
• халатное обращение с подаренной недвижимостью;
• в подписанном договоре было указано особое условие об отмене дарственной в случае, если жизненный путь дарителя будет продолжительней одаряемого;
• после заключения соответствующего договора дарения семейный статус дарителя изменился так сильно, что существенно сказалось на уровне его жизни.

Общие основания(ст.727 ГКУ) признания недействительности сделок (дарения в том числе):

• неправильно составленный или оформленный с нарушением процедуры договор дарения. Неправильность подразумевает под собой оформление договора с нарушениями требований, предъявленных типовым договором дарения;
• договор дарения, оформленный в простой письменной форме без нотариального заверения, считается недействительным изначально: в таком случае у сторон не возникает ни прав, ни обязанностей. Сделки фактически нет;
• даритель совершал дарение, будучи признанным в судебном порядке недееспособным или ограниченно дееспособным. Дарственная оспаривается;
• сделка, совершенная дееспособным гражданином в момент, когда он не осознавал значение совершаемых действий и (или) не мог контролировать их. Оспорить такую сделку в судебном порядке может сам даритель, а в случае его кончины — его преемники; дарственная подписана путем введения дарителя в обман либо с применением к нему физического или психического давления. В любом случае сделка считается недействительной, а сторона, совершившая такие действия, несет уголовную ответственность;
• мнимые и притворные сделки. Чаще всего оформляются либо с целью бездействия (сделка для вида, только в документах) либо в случае, когда под видом одной сделки свершается совершенно другая. Например, фактически произошла купля-продажа, а по документам — дарение;
• сделка совершенная малолетним или несовершеннолетним человеком, не согласованная с родителями (усыновителями), опекунами (попечителями), в судебном порядке оспаривается и признается недействительной.

Следует различать понятие расторжения договора дарения (применяется годичный срок) и признание недействительности договора дарения (по общему правилу 3 года срок исковой давности). Истец подает исковое заявление о признании сделки дарения недействительной в суд по месту нахождения имущества или, в случае оспаривания неимущественных прав, по месту жительства ответчика. В исковом заявлении указываются все обстоятельства дела.

К заявлению прикладываются документы, необходимые для принятия объективного решения по делу: копия паспорта и ИНН истца, копия договора дарения, квитанция об оплате судебных издержек и при необходимости дополнительные документы, подтверждающие или опровергающие те или иные факты.

Суд рассматривает дело в рабочем порядке и принимает решение в зависимости от обстоятельств дела. В любом рассматриваемом спорном вопросе всегда важен временной фактор, чем больше промежуток времени прошел с момента заключения дарственной, тем меньше шансов признать его недействительным, но в конечном итоге все зависит от конкретной ситуации.

УДАЧИ!

Доброго Дня

Щодо Вашого питання

З зазначеного вами вкажу що підстав для припинення, розірвання, скасування договору дарування немає, тому припинити його дію (якщо сама донька не передарує його вашій мамі) немає.

Тому якщо Ваша мама наважиться, та дійсно буде готова до судових баталій, єдиним оптимальним, є визнання договору дарування у судовому порядку недійсним.

Як підставу зазначати, недотримання в момент укладення договору стороною (сторонами) таких вимог:

волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей;

договір є недійсним, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин):

у разі недотримання вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору;

укладення договору дарування від імені неповнолітнього без згоди органу опіки та піклування;

також договір є недійсним у разі:

недотримання письмової форми;

вчинення під впливом помилки;

обману;

насильства;

якщо його вчинено під впливом тяжкої обставини

Також зазначу, що процес буде тривалим (необхідно буде звернутися за юрид. допомогою), зазначене може зруйнувати наявні у Вас стосунки, а також необхідно морально налаштуватися.

Успіхів

Доброго дня!

Повідомляю наступне:

Члени родини або сам дарувальник можуть звернутися до суду та визнати правочин дарування нікчемним, на підставі ст.225 ЦК Украііни , зібравши докази тиску, стану здоров я в момент підписання договору, які вказують на те,що дарувальник не міг розуміти своіі дііі( такими доказами можуть бути свідки , записи на диктофон, медичні документи про стан здоров'я мами) на момент підписання договору.

З повагою,

Костянтин Гончаренко

Для вирішення питання щодо доцільності зверненням до суду на підставі ст. 225 ЦК України, необхідно критично дослідити практику застосування цієї норми Верховним Судом в подібних справах - https://reyestr.court.gov.ua/

Стаття 225. Правові наслідки вчинення правочину дієздатною фізичною особою, яка у момент його вчинення не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними

1. Правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

2. У разі наступного визнання фізичної особи, яка вчинила правочин, недієздатною позов про визнання правочину недійсним може пред'явити її опікун.

3. Сторона, яка знала про стан фізичної особи у момент вчинення правочину, зобов'язана відшкодувати їй моральну шкоду, завдану у зв'язку із вчиненням такого правочину.

Відповідно до частини 1 ст. 717 ЦКУ за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов’язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Цивільним кодексом також визначено загальні підстави розірвання договору дарування: розірвання договору за згодою сторін, у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом (ст. 651) та у зв’язку з істотною зміною обставин (ст. 652).

Розірвання договору за згодою сторін не потребує додаткових пояснень. Сторони договору в певний момент доходять згоди про його розірвання та підписують відповідний договір, а у разі необхідності такий договір нотаріально посвідчується. Адже за положеннями ст. 654 зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає зі звичаїв ділового обороту.

Розглянемо тепер інші загальні підстави розірвання договору дарування, коли відсутня спільна згода сторін на таке розірвання.

Так, згідно з ч. 2 ст. 651 ЦКУ договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

А ч. 1 ст. 652 цього ж нормативного акту передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов’язання.

У цьому контексті цікавою є постанова Верховного Суду від 23.01.2019 року по справі №591/3835/16-ц.Крім загальних підстав, цивільне законодавство містить спеціальні підстави розірвання договору дарування.

Ст. 725 ЦКУ передбачено, що договором дарування може бути встановлений обов’язок обдаровуваного вчинити певну дію майнового характеру на користь третьої особи або утриматися від її вчинення (передати грошову суму чи інше майно у власність, виплачувати грошову ренту, надати право довічного користування дарунком чи його частиною, не пред’являти вимог до третьої особи про виселення тощо).

Відтак, у разі порушення обдаровуваним обов’язку на користь третьої особи дарувальник має право вимагати розірвання договору і повернення дарунка, а якщо таке повернення неможливе — відшкодування його вартості (ст. 726 ЦКУ).

Проте такий обов’язок на користь третьої особи має бути не усною домовленістю між сторонами, а бути прописаним в договорі, що укладається між сторонами.

Як зазначив ВС у своїй постанові від 13.12.2018 року по справі № 641/1195/15ц, посилання позивача на те, що відповідач не виконав свою обіцянку та не подарував квартиру сину, не може бути підставою для розірвання спірного договору, оскільки зі змісту договору вбачається, що обдаровуваний не брав на себе обов’язку вчинити певні дії майнового характеру (ЦКУ), зокрема відчужити квартиру на користь свого сина по досягненню ним повноліття.

За ініціативи дарувальника договір дарування може бути розірваний також з таких підстав:

— якщо обдаровуваний умисно вчинив злочин проти життя, здоров’я, власності дарувальника, його батьків, дружини (чоловіка) або дітей, а в якості подарунка виступали нерухомі речі або особливо цінне майно;

— якщо обдаровуваний створює загрозу безповоротної втрати дарунка, що має для дарувальника велику немайнову цінність;

— якщо внаслідок недбалого ставлення обдаровуваного до речі, що становить культурну цінність, ця річ може бути знищена або істотно пошкоджена.

Договір дарування зумовлюється особистими відносинами дарувальника і обдаровуваного та укладається з добрим ставленням до обдаровуваного, а тому містить особливі правила його розірвання, що не застосовуються до інших договорів. Загальною підставою для такого розірвання правочину є злісна невдячність обдаровуваного. Це зумовлено також і тим, що законом не може бути передбачено морального обов’язку для обдарованого, спрямованого на вдячність та повагу до дарувальника (постанова Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 523/9855/17).

Доброго вечора, Ольго!

Загалом щодо Вашого питання повідомляю наступне:

Ми з Вами розуміємо, що договір дарування 1/2 був укладений в письмовій формі і нотаріально завірений, тому що так вимагає ч. 2 ст. 719 Цивільного кодексу України.

Потрібно звернути увагу на статтю 727 цього Кодексу.

Стаття 727. Розірвання договору дарування на вимогу дарувальника

1. Дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування нерухомих речей чи іншого особливо цінного майна, якщо обдаровуваний умисно вчинив кримінальне правопорушення проти життя, здоров'я, власності дарувальника, його батьків, дружини (чоловіка) або дітей.

Якщо обдаровуваний вчинив умисне вбивство дарувальника, спадкоємці дарувальника мають право вимагати розірвання договору дарування.

2. Дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування, якщо обдаровуваний створює загрозу безповоротної втрати дарунка, що має для дарувальника велику немайнову цінність.

3. Дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування, якщо внаслідок недбалого ставлення обдаровуваного до речі, що становить культурну цінність, ця річ може бути знищена або істотно пошкоджена.

4. Дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування, якщо на момент пред'явлення вимоги дарунок є збереженим.

5. У разі розірвання договору дарування обдаровуваний зобов'язаний повернути дарунок у натурі.

Як бачимо, ці підстави вимагають дуже серйозних доказів, особливо вчинення кримінального правопорушення, а також загалом є не дуже підходящими до цього випадку.

Тобто, по суті. підстав для розірвання договору я не вбачаю!

Але куди доречніше звернути увагу на статтю 225 Цивільного кодексу України.

Стаття 225. Правові наслідки вчинення правочину дієздатною фізичною особою, яка у момент його вчинення не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними

1. Правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

2. У разі наступного визнання фізичної особи, яка вчинила правочин, недієздатною позов про визнання правочину недійсним може пред'явити її опікун.

3. Сторона, яка знала про стан фізичної особи у момент вчинення правочину, зобов'язана відшкодувати їй моральну шкоду, завдану у зв'язку із вчиненням такого правочину.\

Отже, єдиним можливим виходом, є подання позову до суду про визнання договору недійсним.

У цих справах дуже важливо враховувати судову практику, яку я навожу нижче!

Підставою для визнання правочину недійсним за статтею 225 ЦК може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними. В основу рішення суду про недійсність правочину не може покладатися висновок експертизи, який ґрунтується на припущеннях. Крім того, справи про визнання правочину недійсним з цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів. Неповне дослідження доказів є підставою перегляду справи судом першої інстанції.

Відповідне положення міститься у постанові КЦС ВС від 18 вересня 2019 року по справі № 311/3823/15-ц.

Позовна заява мотивована тим, що позивач є сином померлої. На момент смерті матері, позивач був зареєстрований за однією з нею адресою, тому фактично прийняв спадщину, яка відкрилася після її смерті. Однак, у липні 2015 року позивачу стало відомо, що його мати за місяць до своєї смерті видала довіреність на іншу особу та уповноважила останнього подарувати брату позивача житловий будинок, що той і зробив 7 травня 2009 року.

На думку позивача, на час видачі оспорюваних ним правочинів його мати не розуміла значення своїх дій та не могла ними керувати, оскільки була тяжко хворою людиною, яка приймала сильнодіючі знеболюючі препарати, чим скористався його рідний брат.

У зв'язку з викладеним позивач просив визнати недійсними довіреність та договір дарування житлового будинку; скасувати запис про реєстрацію права власності за братом на цей житловий будинок.

Рішенням місцевого суду, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду, позов задоволено.

У касаційній скарзі брат позивача, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції на підставі неповного дослідження усіх обставин справи попередніми судами.

КЦС ВС касаційну скаргу задовольнив, з огляду на таке.

Підставою для визнання правочину недійсним за статтею 225 ЦК може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними і в основу рішення суду про недійсність правочину не може покладатися висновок експертизи, який ґрунтується на припущеннях.

Справи про визнання правочину недійсним з цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів.

Разом з тим, суди першої та апеляційної інстанцій, визнаючи оспорювані правочини недійсними, взяли до уваги лише висновок посмертної судової-психіатричної експертизи, без урахування інших доказів, які були у справі.

Зокрема поза увагою судів обох інстанцій залишилися доводи відповідача про те, що їх з позивачем батько надав нотаріально посвідчену письмову згоду своїй померлій дружині на дарування спірного домоволодіння їхньому синові.

Отже визнаючи договір дарування недійсним, суди не звернули уваги на те, що спірне домоволодіння належало спадкодавцю на праві спільної сумісної власності подружжя та 1/2 частина цього будинку не могла ввійти до складу спадщини після смерті матері, оскільки належала на праві спільної сумісної власності батьку позивача, який надав нотаріально посвідчену заяву про свою згоду на укладення договору дарування будинку відповідачеві у справі.

Також необґрунтованими є висновки судів стосовно того, що зі змісту довідок про склад сім'ї, виданих Орлянською сільською радою, позивач не міг дізнатися про те, що власником спірного домоволодіння є відповідач, оскільки саме зі змісту такої довідки вбачається, що головою цього домоволодіння є позивач, а інші є зареєстрованими членами його сім'ї: батько, брат, дядько.

Отже, потрібно детально аналізувати всі нюанси!

У випадку наявності запитань, звертайтеся!

Здравствуйте, Ольга!

Так, отмена возможна только в судебном порядке, путём подачи иска в суд о признании недействительным договора дарения части квартиры, указав основания.

Гражданский кодекс Украины:

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text

Каждый человек имеет право на защиту своего гражданского права в случае его нарушения в ст. 16 ГК содержится довольно широкий перечень способов защиты гражданских прав и интересов судом, в частности одним из них является признание сделки недействительной.

Так, недействительности сделок посвящен параграф 2 главы 16 раздела IV Гражданского кодекса Украины.

Сделка недействительна, если совершена с нарушением требований закона или это признано судом. Недействительные сделки делятся на такие категории:

• ничтожные;
• оспариваемые.

Сделка - считается правомерной, если действия сторон были направлены на установление, изменение или прекращение гражданских прав и обязанностей. Презумпция правомерности сделки закреплена в ст. 204 ГК Украины и может быть опровергнута только нормой закона , которая содержит соответствующий запрет.

Недействительность сделки обусловливается наличием следующих дефектов:

- незаконность содержания сделки;

- несоблюдение формы;

- дефекты субъектного состава ;

- дефекты воли - несоответствие воли и волеизъявления.

В соответствии со статьями 203, 204 ГК основания и последствия недействительности сделки могут быть предусмотрены исключительно законами. Однако положения указанных статей необходимо применять с учетом ст . 4 ГК . Исходя из буквального толкования норм статей 4 и 203 ГК , содержание сделки должно соответствовать: ГК ; другим законам Украины, которые принимаются в соответствии с Конституцией Украины и ГК; актам Президента Украины в случаях, установленных Конституцией; постановлениям Кабинета Министров Украины; актам органов государственной власти Украины, органов власти Автономной Республики Крым, которые издаются в случаях и в пределах, установленных Конституцией и Законом.

Таким образом , учитывая общие принципы гражданского права, сделки не должны противоречить положениям законов, отраслевых законодательных актов и нормативно - правовых актов, принятых в соответствии с Конституцией.

Согласно ч. 1 ст. 215 ГК несоблюдение сторонами или стороной в момент совершения сделки требований, установленных частями 1 - 3 , 5 , 6 ст. 203 ГК, как правило, влечет признание сделки недействительной.

Термин "ничтожность сделки", предусмотренный ГК, до принятия Гражданского Кодекса 2004 года не употреблялся. Согласно ч. 2 ст . 215 ГК ничтожная сделка является недействительной по причине несоответствия требованиям законодательства. Такая сделка недействительна с момента ее совершения независимо от того, признал это суд . Что же касается оспариваемой сделки, то она может быть признана недействительным только по решению суда.

Ничтожные и оспоримые сделки различаются:

- По степени важности дефектов в составе сделки;

- Характером прав и интересов, которые нарушены в связи с заключением сделки;

- Судебным порядком установления недействительности сделки и независимостью установления недействительности сделки от судебного решения;

- Сроками исковой давности, установленных для обращения в суд по поводу признания сделки недействительной.

Учитывая ч. 2 ст.215 ГК основания недействительности сделки, установленные нормами ГК и других законодательных актов, должны иметь императивный характер.

При рассмотрении исков об установлении ничтожности сделки со ссылкой на ст. 203 ГК необходимо учитывать, что эта статья предусматривает общее основание для признания ничтожности сделки и применяется только в том случае, если в ГК нет специального основания ( нормы ) для этого.

Согласно статьям 215 и 216 ГК суды вправе с соблюдением правил подсудности рассматривать иски: о признании оспариваемой сделки недействительной и применении последствий ее недействительности; об установлении ничтожности сделки и применении последствий ее недействительности.

Также, необходимо выделить сделки, совершенные под влиянием: ошибки (ст.229 ГК); тяжелого обстоятельства и на крайне невыгодных условиях (ст.233), а также вследствие злонамеренного договоренности (ст.232).

В соответствии со статьями 229 - 233 ГК сделка, осуществленная под влиянием заблуждения, злонамеренного соглашения представителя одной стороны с другой стороной или вследствие стечения тяжелых обстоятельств ( кабальный сделка), является оспариваемой и может быть признана судом недействительным. Заявленные требования могут быть удовлетворены, если доказаны факты обмана, насилия, угрозы, злонамеренного соглашения представителя одной стороны с другой стороной или стечения тяжелых для стороны обстоятельств и наличие их непосредственной связи с волеизъявлением стороны совершить сделку на крайне невыгодных для нее условиях.

Всего доброго!

Удачи Вам!

Доброго дня Ольго!

Відповідно до статті 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.

За змістом статей 203, 717 ЦК України договір дарування вважається укладеним, якщо сторони мають повне уявлення не лише про предмет договору, а й досягли згоди щодо всіх його істотних умов. Договір, що встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не вважається договором дарування, правовою метою якого є передача власником свого майна у власність іншої особи без отримання взаємної винагороди.

Ураховуючи викладене, особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних і допустимих доказів, у тому числі пояснень сторін і письмових доказів, наявність обставин, які вказують на помилку, – неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, і що ця помилка дійсно була і має істотне значення. Такими обставинами є: вік позивача, його стан здоров'я та потреба у зв'язку із цим у догляді й сторонній допомозі; наявність у позивача спірного житла як єдиного; відсутність фактичної передачі спірного нерухомого майна за оспорюваним договором дарувальником обдаровуваному та продовження позивачем проживати в спірній квартирі після укладення договору дарування.

Отже, наявність чи відсутність помилки – неправильного сприйняття позивачем фактичних обставин правочину, що вплинуло на волевиявлення особи під час укладення договору дарування замість договору довічного утримання, суд визначає не тільки за фактом прочитання сторонами тексту оспорюваного договору дарування та роз'яснення нотаріусом суті договору, а й за такими обставинами, як: вік позивача, його стан здоров'я та потреба у зв'язку із цим у догляді й сторонній допомозі; наявність у позивача спірного житла як єдиного; відсутність фактичної передачі спірного нерухомого майна за оспорюваним договором дарувальником обдаровуваному та продовження позивачем проживати в спірній квартирі після укладення договору дарування.

Лише в разі встановлення цих обставин норми частини першої статті 229 та статей 203 і 717 ЦК України у сукупності вважаються правильно застосованими.

Враховуючи обставини про які Ви вказуєте правочин вчинено поза волею дарувальниці і це є підставою для визнання його недійсним, але для того щоб ці обставини підтвердити треба мати докази (письмові, речові, свідки, експертизи), а з цим я так розумію є проблеми.

Доброго дня, Ольга.

Так, це можливо. Виключно в судовому порядку. З метою реалізації права дарувальника (або його спадкоємців) щодо розірвання договору дарування законом встановлений спеціальний строк позовної давності терміном 1 рік (такий виняток ґрунтується на вимогах ст. 258 ЦК України. Тобто, Ваша мама, або Ви по довіреності, маєте право протягом року від дня, коли дарувальник довідався або повинен був довідатися про обставини, які я навела нижче та звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів та для розірвання такого договору.

Діло в тому, що в цивільному законодавстві існує 2 поняття припинення та розірвання договору дарування. У Вашому випадку, це скоріш всього буде "розірвання".

Договір дарування нерухомих речей або іншого особливо цінного майна може бути розірвано за вимогою дарувальника, але за конкретних обставин.

Підстави для розірвання договору дарування на вимогу дарувальника передбаченні ст.ст. 726, 727 ЦК України:

• умисно вчинив злочин проти життя, здоров'я, власності дарувальника, його батьків, дружини (чоловіка) або дітей.

Додатковою обов'язковою умовою для розірвання договору дарування у такому разі є те, що предметом договору дарування є нерухомі речі чи інше особливо цінне майно. Тобто закон визначає можливість розірвання договору дарування, предметом якого є лише нерухомі речі чи інше особливо цінне майно. Тому, якщо дарунком є рухоме майно незначної вартості, дарувальник не вправі розірвати такий договір та повернути дарунок проти волі обдаровуваного.

У випадку смерті дарувальника, яка була спричинена умисними злочинними діями обдаровуваного - позбавлення життя дарувальника, право вимагати розірвання договору дарування одержують спадкоємці дарувальника.

• створює загрозу безповоротної втрати дарунка, що має для дарувальника велику немайнову цінність (наприклад, у дарувальника з предметом договору дарування пов'язані спогади про певні події). Тобто, якщо такому дарунку загрожує безповоротна втрата з вини обдаровуваного, дарувальник вправі розірвати договір дарування, предметом якого є такий дарунок.

Таке розірвання правочину спрямоване на запобігання втрати дарунка. Проте, при розірванні договору дарування на цій підставі необхідно довести, що обдаровуваному було відомо про те, яку велику немайнову цінність має дарунок для дарувальника. Останнє, у свою чергу, зобов'язує обдаровуваного бережно та сумлінно ставитись до дарунка та забезпечувати його схоронність.

• недбало ставиться до речі, що становить культурну цінність, внаслідок чого ця річ може бути знищена або істотно пошкоджена.

Йдеться про речі, втрата яких має істотне значення не лише для дарувальника, а для суспільства. Окремою підставою розірвання договору дарування з ініціативи дарувальника є недбале ставлення обдаровуваного до речі, що становить історичну, наукову, культурну цінність.

Щасти Вам!

договір дарування нерухомих речей або іншого особливо цінного майна може бути розірвано за вимогою дарувальника, але за конкретних обставин. Підстави для розірвання договору дарування на вимогу дарувальника передбаченні ст.ст. 726, 727 ЦК України:

• умисно вчинив злочин проти життя, здоров'я, власності дарувальника, його батьків, дружини (чоловіка) або дітей.

Додатковою обов'язковою умовою для розірвання договору дарування у такому разі є те, що предметом договору дарування є нерухомі речі чи інше особливо цінне майно. Тобто закон визначає можливість розірвання договору дарування, предметом якого є лише нерухомі речі чи інше особливо цінне майно. Тому, якщо дарунком є рухоме майно незначної вартості, дарувальник не вправі розірвати такий договір та повернути дарунок проти волі обдаровуваного.

У випадку смерті дарувальника, яка була спричинена умисними злочинними діями обдаровуваного - позбавлення життя дарувальника, право вимагати розірвання договору дарування одержують спадкоємці дарувальника.

• створює загрозу безповоротної втрати дарунка, що має для дарувальника велику немайнову цінність (наприклад, у дарувальника з предметом договору дарування пов'язані спогади про певні події). Тобто, якщо такому дарунку загрожує безповоротна втрата з вини обдаровуваного, дарувальник вправі розірвати договір дарування, предметом якого є такий дарунок.

Таке розірвання правочину спрямоване на запобігання втрати дарунка. Проте, при розірванні договору дарування на цій підставі необхідно довести, що обдаровуваному було відомо про те, яку велику немайнову цінність має дарунок для дарувальника. Останнє, у свою чергу, зобов'язує обдаровуваного бережно та сумлінно ставитись до дарунка та забезпечувати його схоронність.

• недбало ставиться до речі, що становить культурну цінність, внаслідок чого ця річ може бути знищена або істотно пошкоджена.

Йдеться про речі, втрата яких має істотне значення не лише для дарувальника, а для суспільства. Окремою підставою розірвання договору дарування з ініціативи дарувальника є недбале ставлення обдаровуваного до речі, що становить історичну, наукову, культурну цінність.

При цьому під недбалим ставленням слід розуміти таке поводження обдаровуваного з предметом договору дарування, внаслідок чого ця річ може бути знищена або істотно пошкоджена. Тому при виникненні обставин, що можуть зумовити втрату або істотне пошкодження такого дарунка, дарувальник наділяється правом звернутися до суду з вимогою про розірвання договору дарування та повернення дарунка.

Слід врахувати, що якщо зазначеної загрози (знищення або пошкодження) дарунку не існує, а дарувальник невдоволений лише тим, що обдаровувана особа поводиться з дарунком іншим чином, ніж бажає того дарувальник, то правові підстави для розірвання договору за даною нормою відсутні. При визначенні правового режиму речей, що становлять історичну, наукову або культурну цінність необхідно враховувати положення законодавства про охорону пам'яток історії та культури.

Розірвати договір дарування дарувальник вправі лише за умови наявності дарунка у натурі, тобто коли дарунок на момент пред'явлення такої вимоги є збереженим. Збереження дарунка передбачає знаходження його у власності обдарованого у стані, що відповідає його призначенню. Тому предмет договору дарування повинен бути річчю індивідуально визначеною, неспоживчою, відповідної цінності для дарувальника.

При розірванні договору дарування дарунок повертається дарувальнику у тому вигляді, в якому він існує на момент розірвання договору. Отримані обдаровуваним продукція, плоди та доходи від речі, що є предметом договору дарування, залишаються у нього. У випадку відсутності дарунка (його знищення, відчуження третім особам тощо), ні вимога про розірвання правочину, ні вимога про повернення дарунка, пред'являтись не можуть.

Таким чином, розірвання договору дарування допускається у виключних випадках, зазначених статтею, або у випадках визнання правочину недійсним за загальними підставами, передбаченими ЦК України.

Розірвати договір дарування дарувальник вправі лише за умови наявності дарунка у натурі, тобто коли дарунок на момент пред'явлення такої вимоги є збереженим. Збереження дарунка передбачає знаходження його у власності обдарованого у стані, що відповідає його призначенню.

https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%A0%D0%B...

Договір дарування не може бути розірваний в односторонньому порядку, за деякими виключеннями, зокрема, передбаченими ст. 724 ЦК України та, якщо договір дарування виконується у момент його укладання. Однак, договір дарування нерухомих речей або іншого особливо цінного майна може бути розірвано за вимогою дарувальника, але за конкретних обставин. Підстави для розірвання договору дарування на вимогу дарувальника передбаченні ст.ст. 726, 727 ЦК України:

• умисно вчинив злочин проти життя, здоров'я, власності дарувальника, його батьків, дружини (чоловіка) або дітей.

Додатковою обов'язковою умовою для розірвання договору дарування у такому разі є те, що предметом договору дарування є нерухомі речі чи інше особливо цінне майно. Тобто закон визначає можливість розірвання договору дарування, предметом якого є лише нерухомі речі чи інше особливо цінне майно. Тому, якщо дарунком є рухоме майно незначної вартості, дарувальник не вправі розірвати такий договір та повернути дарунок проти волі обдаровуваного.

У випадку смерті дарувальника, яка була спричинена умисними злочинними діями обдаровуваного - позбавлення життя дарувальника, право вимагати розірвання договору дарування одержують спадкоємці дарувальника.

• створює загрозу безповоротної втрати дарунка, що має для дарувальника велику немайнову цінність (наприклад, у дарувальника з предметом договору дарування пов'язані спогади про певні події). Тобто, якщо такому дарунку загрожує безповоротна втрата з вини обдаровуваного, дарувальник вправі розірвати договір дарування, предметом якого є такий дарунок.

Таке розірвання правочину спрямоване на запобігання втрати дарунка. Проте, при розірванні договору дарування на цій підставі необхідно довести, що обдаровуваному було відомо про те, яку велику немайнову цінність має дарунок для дарувальника. Останнє, у свою чергу, зобов'язує обдаровуваного бережно та сумлінно ставитись до дарунка та забезпечувати його схоронність.

• недбало ставиться до речі, що становить культурну цінність, внаслідок чого ця річ може бути знищена або істотно пошкоджена.

Йдеться про речі, втрата яких має істотне значення не лише для дарувальника, а для суспільства. Окремою підставою розірвання договору дарування з ініціативи дарувальника є недбале ставлення обдаровуваного до речі, що становить історичну, наукову, культурну цінність.

При цьому під недбалим ставленням слід розуміти таке поводження обдаровуваного з предметом договору дарування, внаслідок чого ця річ може бути знищена або істотно пошкоджена. Тому при виникненні обставин, що можуть зумовити втрату або істотне пошкодження такого дарунка, дарувальник наділяється правом звернутися до суду з вимогою про розірвання договору дарування та повернення дарунка.

Слід врахувати, що якщо зазначеної загрози (знищення або пошкодження) дарунку не існує, а дарувальник невдоволений лише тим, що обдаровувана особа поводиться з дарунком іншим чином, ніж бажає того дарувальник, то правові підстави для розірвання договору за даною нормою відсутні. При визначенні правового режиму речей, що становлять історичну, наукову або культурну цінність необхідно враховувати положення законодавства про охорону пам'яток історії та культури.

Розірвати договір дарування дарувальник вправі лише за умови наявності дарунка у натурі, тобто коли дарунок на момент пред'явлення такої вимоги є збереженим. Збереження дарунка передбачає знаходження його у власності обдарованого у стані, що відповідає його призначенню. Тому предмет договору дарування повинен бути річчю індивідуально визначеною, неспоживчою, відповідної цінності для дарувальника.

При розірванні договору дарування дарунок повертається дарувальнику у тому вигляді, в якому він існує на момент розірвання договору. Отримані обдаровуваним продукція, плоди та доходи від речі, що є предметом договору дарування, залишаються у нього. У випадку відсутності дарунка (його знищення, відчуження третім особам тощо), ні вимога про розірвання правочину, ні вимога про повернення дарунка, пред'являтись не можуть.

Таким чином, розірвання договору дарування допускається у виключних випадках, зазначених статтею, або у випадках визнання правочину недійсним за загальними підставами, передбаченими ЦК України.

З метою реалізації права дарувальника (або його спадкоємців) щодо розірвання договору дарування законом встановлений спеціальний строк позовної давності терміном 1 рік (такий виняток ґрунтується на вимогах ст. 258 ЦК України).

Таким чином, обчислення строку позовної давності починається від дня, коли дарувальник довідався або повинен був довідатися про обставини, передбачені ст. 727 ЦК України. Тобто, слід враховувати, що у випадках, встановлених статтею, право на розірвання договору виникає з певних моментів:

• з моменту набрання законної сили обвинувальним вироком суду;
• з моменту вчинення дій обдаровуваного, що створюють загрозу безповоротної втрати дарунка;
• з моменту вчинення дій чи допущення бездіяльності обдаровуваним, які свідчать про недбале ставлення до дарунка, що становить історичну, наукову або культурну цінність.

Проте право є строковим, адже воно існує доти, поки існує річ, яка є предметом договору. Проте за наявності вини (доказаної) обдаровуваного щодо відчуження або знищення дарунка з метою уникнення його повернення дарувальнику, можливими є вимоги за зобов'язанням із завдання шкоди, шляхом подання відповідного позову. Якщо дарунок повернуто дарувальнику за взаємною згодою сторін, таку обставину слід розглядати як новий договір дарування.

так же ознакомьтесь - https://uba.ua/ukr/news/7652/

https://jurliga.ligazakon.net/ua/news/200124_koli-...

Добрий день! Згідно ст. 727 ЦК України, Розірвання договору дарування можливо за таких умов:

1. Дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування нерухомих речей чи іншого особливо цінного майна, якщо обдаровуваний умисно вчинив кримінальне правопорушення проти життя, здоров'я, власності дарувальника, його батьків, дружини (чоловіка) або дітей. Якщо обдаровуваний вчинив умисне вбивство дарувальника, спадкоємці дарувальника мають право вимагати розірвання договору дарування.

2. Дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування, якщо обдаровуваний створює загрозу безповоротної втрати дарунка, що має для дарувальника велику немайнову цінність.

3. Дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування, якщо внаслідок недбалого ставлення обдаровуваного до речі, що становить культурну цінність, ця річ може бути знищена або істотно пошкоджена.

4. Дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування, якщо на момент пред'явлення вимоги дарунок є збереженим.

Але у вашій ситуації, ніякий пункт не є діючим, тому можете звернутися до ст. 225 про вчинення правочину дієздатною фізичною особою, яка у момент його вчинення не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними

1. Правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Також, особа, яка знала про стан фізичної особи у момент вчинення правочину, зобов'язана відшкодувати їй моральну шкоду, завдану у зв'язку із вчиненням такого правочину.

У разі розірвання договору дарування обдаровуваний зобов'язаний повернути дарунок у натурі.

Враховуючи дане законодавство Вам необхідно, а саме Вашій матері, звернутися до суду з позовною заявою про визнання недійсним договору дарування у зв'язку з не усвідомленням значення своїх дій та неможливістю керувати ними.