Возможен ли выигрыш в суде о "Відповідальність за розповсюдження неправдивої інформації в мережі інтернет"

Добрый день, Владислав!

Речь я так понимаю про пользователю Оксану?

Вы можете утверждать, что данный человек имеет такую же ФИО по паспорту, как и указано в фб?

Материала для иска достаточно, остаются такие технические сложности как: идентификация ответчика, правильное формирование исковых требования, обоснование, ну и верное поддержание всего судебного процесса.

Набирайте, если остались вопросы, через контакты на сайте.

Доброго дня!

По Вашому питанню повідомляю наступне:

Діюче українське законодавство визначає, що інформацією є будь-які відомості або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді. При цьому не важливо, чи були фактично збережені або відображені такі відомості, достатньо наявності самої можливості їх збереження або відображення.

Закон надає будь-якій фізичній особі право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію. В Україні діє принцип свободи слова, що передбачає право людини вільно висловлювати свої думки.

При цьому, безумовно, існують певні обмеження, оскільки право особи на свободу слова має реалізовуватися таким чином, щоб не було порушено прав та законних інтересів інших осіб. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов’язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Збирання, зберігання, використання і поширення інформації про особисте життя фізичної особи без її згоди не допускаються.

Недостовірною є інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності – неповні або перекручені.

У випадку, коли про особу та (або) членів її сім’ї поширено недостовірну інформацію, така особа має право на звернення до суду з позовом про визнання поширеної інформації недостовірною, видалення такої інформації, про її спростування, а також має право на відповідь та на відшкодування майнової та (або) моральної шкоди.

Такий спосіб захисту порушеного права, як зобов’язання публічного вибачення, який досить часто використовується позивачами при зверненні до суду, не є законодавчо визначеним способом захисту порушеного права і такі позовні вимоги не задовольняються судами.

Під правом на спростування слід розуміти право вимагати від особи, яка поширила недостовірну інформацію, визнання цієї інформації неправдивою у формі, яка є ідентичною чи адекватною до форми поширення неправдивої інформації.

Під правом на відповідь слід розуміти право на висвітлення власної точки зору щодо поширеної інформації та обставин порушення її прав.

Не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості оціночні судження. До таких, за винятком образи чи наклепу, відносяться висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані.

Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин:

а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб;

б) поширена інформація стосується позивача;

в) поширена інформація є недостовірною, тобто такою, яка не відповідає дійсності;

г) поширена інформація порушує особисті немайнові права, завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Слід зазначити, що останній елемент вказаного складу правопорушення є найголовнішим для задоволення позову, адже численними є випадки, коли особі відмовляють у задоволенні позову у зв’язку з тим, що не було порушено право на повагу до честі і гідності.

Треба зазначити, що факт поширення недостовірної інформації певною особою (тою, до якої власне пред’явлено позов) має бути доведений особою, якою пред’явлено позов.

В вашому випадку, наскільки описана ситуація дозволяє зробити висновок, є наявність підстав для застосування порушення права на повагу до честі та гідності.

Ви маєте право звернутися до суду, але необхідно враховувати усі описані вище підстави. (мати докази та фактичні дані про особу порушника).

Спори у ціх категоріях справ не прості, оскільки дуже важко довести порушення саме цього права.

З повагою,

Костянтин Гончаренко

1. Доброго дня, Владислав!

У Вашому випадку судова практика неоднозначна. Було б добре належним чином завірити скріншоти коментарів та сторінки Відповідача. Крім того, для достатності підстав задоволення позову, варто звернутись до фахівця та провести лінгвістичне дослідження, де буде чітко вказано, що вислови Оксани є твердженнями, а не оціночними судженнями.

Якщо маєте намір стягувати моральну шкоду - тут також треба надати відповідні докази (квитанції про купівлю наприклад заспокійливих ліків, документи про звернення до лікарів, медичні висновки або висновки психолога).

У разі потреби - звертайтесь.

Добрий ранок, Владислав!

Відповідно до ст. 3 Конституції України честь і гідність людини визнані найвищою соціальною цінністю. Порушення цих фундаментальних прав вимагає відповідного захисту.

Відповідно до ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень та протиправних посягань.

Згідно ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У випадку розміщення в мережі Інтернет інформації, що порушує честь, гідність особа, права якої порушено може або ж безпосередньо звернутися до особи, яка здійснила дане порушення, з вимогою про спростування такої інформації, або до суду з позовом про захист честі, гідності.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», вибір способу захисту особистого немайнового права, зокрема права на повагу до гідності та честі, права на недоторканість ділової репутації, належить позивачеві.

У зв'язку з цим суди повинні брати до уваги, що відповідно до статті 275 ЦК захист особистого немайнового права здійснюється у спосіб, встановлений главою 3 цього Кодексу, а також іншими способами відповідно до змісту цього права, способу його поширення та наслідків, що їх спричинило це порушення.

До таких спеціальних способів захисту відносяться:

• спростування недостовірної інформації та/або право на відповідь (стаття 277 ЦК)
• заборона поширення інформації, якою порушуються особисті немайнові права (стаття 278 ЦК).

В окремих випадках, що прямо передбачені чинним законодавством (ч. 1 ст. 277 Цивільного кодексу України, ст. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи») фізична особа також має право вимагати спростування недостовірної інформації у випадку, коли вона поширена стосовно інших осіб.Насамперед, це стосується членів сім’ї фізичної особи, це наприклад подружжя, батьки, діти, баба, дід, прабаба, прадід, внуки, правнуки тощо. Однак, таке поширення неправдивої інформації стосовно членів сім’ї фізичної особи повинно порушувати особисті немайнові права саме цієї фізичної особи.Так, наприклад, коли поширюється недостовірна інформація про те, що фізична особа є дитиною «зрадника батьківщини», то вона має право вимагати спростування цієї інформації не тому, що вона порушує право на повагу до честі та гідності батька, а тому, що нею опосередковано порушується право саме даної фізичної особи на гідність та честь. А вже батько цієї особи має право вимагати спростування такої інформації тому, що ця інформація порушує його право на повагу до честі та гідності.Такий же порядок передбачений і для права на спростування та відповіді щодо неправдивої інформації, яка була поширена стосовно осіб, що померли. В цьому випадку суб’єктом, що має право вимагати спростування даної інформації чи дати на неї відповідь, законодавець визнає членів сім’ї померлої особи, її близьких родичів та інших заінтересованих осіб. При цьому, вказані особи також вважаються такими, що насамперед, діють у власному інтересі, і вимагають захисту саме власних особистих немайнових прав і лише опосередковано доброго імені померлої особи. Про це йдеться у ч.2 ст. 277 Цивільного Кодексу України та ч.2 ст. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи".

Відповідно до ст. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві.

При зверненні особи, честь, гідність та ділова репутація якої порушено до суду відповідно до п.2 ч.2 ст. 258 Цивільного кодексу України застосовується спеціальна позовна давність тривалістю в один рік. У цьому разі позовна давність буде обчислюватися від дня поміщення цих відомостей, що порочать честь, гідність та ділову репутацію у мережі Інтернет або від дня, коли особа довідалась або мала довідатись про ці відомості.

Підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин:

• поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб;
• поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача;
• поширення недостовірної інформації, тобто така, яка не відповідає дійсності;
• поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, чи завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Згідно чинного законодавства України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

У випадку розміщення недостовірної інформації, в мережі Інтернет, особа повинна надати до суду докази розміщення даної інформації.

Способами фіксації недостовірної інформації може бути скріншот (фото) веб-сторінки або безпосередньо веб-сторінка як електронний доказ.

За своєю суттю веб-сторінка є електронним доказом і може подаватись до суду в оригіналі або в електронній копії, що засвідчується електронним цифровим підписом.

Найбільш дієвим способом фіксації інформації у мережі Інтернет є лінгвістична експертиза проведена на замовлення позивача, оскільки процесуальні кодекси дозволяють учасникам справи самостійно замовляти проведення експертизи. У такому випадку скріншоти будуть складовою експертизи, що виключає ймовірність їх відхилення судом окремо від висновку експерта. Крім того, проведення лінгвістичної експертизи (авторознавчої або семантико-текстуальної) може бути допоміжним доказом при встановленні відповідача та при доведенні характеру поширеної інформації.

Одночасно із вимогами про захист честі, гідності та ділової репутації позивачі можуть вимагати також відшкодування матеріальна та моральна шкода (ст. 280 Цивільного кодексу України для фізичних осіб).В даних випадках обов’язок довести, що була заподіяна матеріальна чи моральна шкода покладається на позивача, на нього також покладається і обов’язок визначити розмір моральної шкоди, однак у кінцевому етапі розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Спростування недостовірної інформації регулюється ст. 277 ЦК України, де пердбачено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.Право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації щодо особи, яка померла, належить членам її сім'ї, близьким родичам та іншим заінтересованим особам.Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.

При дотриманні вказаних умов, Вашу позовну заяву можуть задовольнити в суді.

Всього доброго, успіхів Вам!