Компенсація в разі встановлення інвалідності

Вітаю, пане Денис!

Відповідно до положень пункту 1 статті 16-3 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників. У разі відмови якоїсь з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або якщо одна із зазначених осіб у строк, встановлений пунктом 8 цієї статті, не реалізувала своє право на призначення та отримання такої допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги. Особам, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її виплата здійснюється незалежно від реалізації права на призначення та отримання такої допомоги будь-якою з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону. Пунктом 3 статті 16-3 вище зазначеного закону передбачено, що встановлення інвалідності або визначення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам здійснюється в індивідуальному порядку державними закладами охорони здоров'я відповідно до законодавства.

Згідно з абзацами 1 та 2 пункту 4 статті 16-3 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми. У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв’язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.

Положення Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” деталізовані в Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. № 975 (Далі за текстом — Порядок № 975). Фактично, в пункті 8 Порядку № 975 містяться положення, аналогічні за змістом вище вказаному Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”. Оскільки питання виплати ОГД неодноразово розглядалося в судах, починаючи від судів першої інстанції та закінчуючи Верховним судом, слід звернутися до судової практики.

Деякий час суди керувалися позицією Верховного суду, висловленою в у постановах від 30 вересня 2019 року у справі №825/1380/18, від 29 квітня 2020 року у справі №120/3358/19-а та від 28 травня 2020 року у справі №240/10373/19. За наслідком розгляду цих справ, Верховний Суд сформулював такий висновок: встановлення інвалідності після встановлення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є самостійною підставою для виплати одноразової грошової допомоги, встановлення інвалідності відбулось вперше, а тому положення частини четвертої статті 16-3 Закону №2011-ХІІ(щодо виплати допомоги з врахуванням раніше виплаченої суми та обмеження такої виплати дворічним строком) до спірних правовідносин не застосовуються.

Проте, в постанові від 02.12.2020 року по справі №1.380.2019.006957 Верховний суд дійшов висновку про те, що “дворічний строк для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі застосовується з моменту рішення компетентного органу (МСЕК), яким вперше встановлено ступінь ушкодження здоров`я особи (незалежно від його виду: інвалідність або ступінь втрати працездатності без встановлення інвалідності), внаслідок травми або захворювання”. В вище вказаному рішенні (справа №1.380.2019.006957) ВС вказав, що такий підхід (застосування дворічного строку) має на меті гарантування принципу правової визначеності для особи та запобігання можливих помилок з боку суб`єктів (органів МСЕК), які встановлюють причинно-наслідковий зв`язок між отриманою травмою або захворюванням та ступенем зумовленого ними погіршення стану здоров`я, визначивши, що лише протягом дворічного проміжку часу це можливо встановити достовірно. Також наслідками розгляду справи №1.380.2019.006957 ВС зробив наступні висновки:

1. встановлення інвалідності та встановлення часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності є пов`язаними підставами для виплати ОГД;
2. встановлення інвалідності особі, якій раніше було встановлено часткову втрату працездатності без встановлення інвалідності, надає такій особі право на виплату ОГД з урахуванням раніше виплаченої суми;
3. ворічний строк для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі застосовується з моменту першого рішення компетентного органу (МСЕК), яким встановлено інвалідність або ступінь втрати працездатності без встановлення інвалідності.

Таким чином, відповідь на ваше питання щодо отримання ОГД — Ви не маєте права на отримання ОГД з урахуванням раніше виплаченої суми, оскільки встановлення ІІІ групи інвалідності відбулося понад двохрічний термін (в 2021 році, в той час як первинне встановлення ступеня втрати професійної працездатності відбулося в 2015 році).