Переведення нижитлового приміщення в житлове

Для того щоб перевести нежитлові приміщення в житлові у вашому випадку потрібно проводити експертне дослідження з метою можливості облаштування цих приміщень відповідно до ДБН житлові та громадські забудови. Також потрібно щоб земельна ділянка відповідала такому ж призначенню. Земельна ділянка вам не належить, а тому для того щоб почати зміни цільового призначення земельної ділянки треба стати або власником земельної ділянки, або ії орендарем.

Доброго дня!

Якщо ви придбали у приватну власність три приміщення , земля під ними має перейти до Вас у власність або у постійне користування рішенням ради

Вам треба подати клопотання до відділу з земельних питань ради з викопіюванням земельної діляни в межах будівель та заяву про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та надання земельної ділянки вам у користування чи власність, отримати рішення ради , зробити документацію , погодити у раді отримати рішення. зареєструвати в ДЗК право власності чи інше і уже потім подати щн заяву до міської ради про переведення будівель з нежитлових у житлові.

Загальні положення про перехід права на земельну ділянку

Чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об'єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у положеннях статті 377 Цивільного кодексу України та статті 120 Земельного кодексу України.

Так, відповідно до цих статтей, до особи, яка набула право власності на жилий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Виходячи з цього, логічним є наступне положення: у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти.

Отже, перехід майнових прав до іншої особи зумовлює перехід до неї і прав на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований відповідний об`єкт нерухомості, та частини земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16).

УВАГА! Набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду та перехід права на земельну ділянку –це два окремі правочини.

Щодо договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, то істотною умовою його укладення є наявність кадастрового номера земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з набуттям права власності на жилий будинок, будівлю або споруду.

Виходячи з цього, не можна продати жилий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на земельній ділянці, якій не присвоєно кадастрового номера.

Відповідно до ч. 4 ст. 120 Земельного кодексу України: у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Щодо договору про перехід права на земельну ділянку, то тут варто звернути увагу на те, що особи, які набули права власності на будівлю чи споруду стають власниками чи користувачами земельної ділянки, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Варто зазначити, що відсутність права власності чи договору оренди на земельну ділянку, якій присвоєно кадастровий номер, не є перешкодою в укладенні договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на такій земельній ділянці. Проте, в такому випадку не діятиме згадане вище положення про перехід до нового власника права власності, права користування на земельну ділянку в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача), оскільки попередній власник жилого будинку, будівлі або споруди не мав жодних прав на земельну ділянку. Саме така позиція міститься у Постанові Верховного Суду України у справі №127/10011/18.

Окремі положення щодо договору оренди землі під час переходу права на земельну ділянку

Враховуючи непоодиноку практику Верховного Суду щодо переходу права на земельну ділянку при переході права власності на нерухоме майно в розмірі укладеного договору оренди землі, варто звернути уваги на певні юридичні аспекти.

По-перше, відповідно до ст. 7 Закону України "Про оренду землі" договір оренди земельної ділянки при цьому не перестає діяти, а право оренди продовжує існувати у тому ж обсязі та на тих же умовах, що й до відчуження нерухомості. Змінюються лише дані про особу орендаря. Водночас факт державної реєстрації змін про особу орендаря не впливає на вже зареєстроване право оренди: не змінює і не припиняє його. Новий власник будівлі може ініціювати внесення таких змін для уникнення спірних ситуацій з орендодавцем землі або з іншою метою, коли відомості про нього як орендаря необхідні для широкого загалу.

У розумінні наведених положень законодавства при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду (відповідно до договору, який містить необхідні за законом істотні умови), право попереднього власника або користувача припиняється в силу прямої вказівки закону без припинення у цілому договору оренди земельної ділянки. Відповідно, новий власник об'єкта нерухомості, якому переходить право оренди, набуває права оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки, тобто має місце заміна сторони у зобов'язанні. Право оренди земельної ділянки державної або комунальної власності, наданої для здійснення проекту на умовах державно-приватного партнерства, у тому числі на умовах концесії, переходить до нового приватного партнера, концесіонера у разі зміни приватного партнера, концесіонера.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №910/20774/17.

При цьому Верховний Суд наголошує, що у разі переходу права власності на нерухомість заміна орендаря земельної ділянки у відповідному чинному договорі оренди землі відбувається автоматично, в силу прямої норми закону, незалежно від того, чи відбулося документальне переоформлення орендних правовідносин шляхом внесення змін у договір стосовно орендаря, оскільки переоформлення лише формально відображає те, що прямо закріплено в законі. ( Постанова КГС ВП від 27.02.2019 року у справі №913/661/17 )

Чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об'єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства.

Однак передбачений законодавцем принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди не знаходить належного втілення у нормах, які регулюють перехід прав на земельну ділянку при переході права власності на споруду, яка на ній розташована, коли такий об'єкт нерухомого майна знаходиться на земельній ділянці, що перебуває на праві постійного користування, зокрема, щодо об'єктів нерухомості, які мають режим військового майна. ( Постанова ВП ВС від 04.12.2018 року у справі №910/18560/16 )

Також варто наголосити на постанові КГС ВС від 27.02.2019 року у справі № 913/661/17, яка передбачає положення щодо сплати орендної плати за договором оренди землі. Зокрема, покупець, який придбав нерухомість, автоматично набуває обов’язку сплачувати орендну плату на умовах договору оренди землі, укладеного із продавцем попри відсутність додаткової угоди про заміну сторони в зобов’язанні (!!!)

Судова практика

У даній категорії справ, варто звернути увагу на постанову ВСУ у справі за № 6-2225 цс16. Зокрема, правова позиція Верховного Суду України закріплює наступне. За змістом статті 377 ЦК України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Згідно статті 120 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди. При відчуженні будівель та споруд, які розташовані на орендованій земельній ділянці, право на земельну ділянку визначається згідно з договором оренди земельної ділянки. У разі переходу права власності на будинок або його частину від однієї особи до іншої за договором довічного утримання право на земельну ділянку переходить на умовах, на яких вона належала попередньому власнику.

При переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.

При переході права власності на будівлю або споруду до громадян або юридичних осіб, які не можуть мати у власності земельні ділянки, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташована будівля чи споруда.

Зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об’єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об’єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

При цьому при застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об’єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об’єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об’єкта права власності.

Ухвала від 30.07.2020 № 910/32643/15 Верховний Суд. Касаційний господарський суд

Постанова від 03.04.2019 № 921/158/18 Верховний Суд. Велика Палата

З повагою,

Костянтин Гончаренко

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами із земель державної або комунальної власності передбачений Розділом IV Земельного кодексу України.

Перш за все, вам необхідно знайти вільну земельну ділянку, визначитись із цільовим призначенням земельної ділянки та її орієнтовними розмірами.

Земельний Кодекс України ст.121: надає громадянам можливість отримати безоплатно землі наступних розмірів:

• для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство;
• для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара;
• для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара;
• для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара;
• для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара;
• для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.

Законом передбачена одноразова можливість передачі земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах вищезазначених норм по кожному виду використання. Окремо. Тобто, ви можете приватизувати шість земельних ділянок різного цільового призначення з вищезазначеного переліку.

Для пошуку вільної земельної ділянки ви можете отримати таку інформацію в органах, які уповноважені надавати землі у власність громадян або скористатись Публічною кадастровою картою України (https://map.land.gov.ua/kadastrova-karta). Там ви отримаєте повну інформацію про земельну ділянку, а саме про право власності та речові права на землю, кадастровий номер земельної ділянки, тип власності, цільове призначення та площу.

Наступним етапом є підготовка клопотання в порядку ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України та подання його:

• до сільської , селищної, міської ради – щодо земель комунальної власності, які розташовані в межах населеного пункту;
• до районної державної адміністрації – щодо земель державної власності поза межами населених пунктів;
• до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі - Держгеокадастр) та його територіальних органів – щодо земель для ведення особистого селянського господарства або садівництва державної власності поза межами населених пунктів).

Перелік цих органів, їх контактні дані ви можете знайти, перейшовши за посиланням https://land.gov.ua/info/terytorialni-orhany-derzhheokadastru/.

У клопотанні необхідно зазначити цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. Також, до клопотання обов’язково додаються:

1. Графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки. Процес викопіювання графічних матеріалів та їх вартість передбачена Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року №1051 та Законом України «Про Державний земельний кадастр». За таку процедуру вам необхідно буде сплатити адміністративний збір у розмірі 63 грн. 06 коп. (станом на 2020 рік).

Деякі інтернет ресурси рекомендують отримувати такий документ саме в органах місцевого самоврядування, однак ви можете зекономити свій час та кошти і отримати такі графічні матеріали, шляхом самостійного викопіювання із Публічної кадастрової карти України, що є належним документом. Дане питання було розглянуто Касаційним адміністративним судом у складі Верховного суду 09 січня 2020 року у справі №812/1264/17 та зазначено «Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з позицією судів попередніх інстанцій, що додані ОСОБА_1 до своєї заяви графічні матеріали (викопіювання), на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, роздруковані із Публічної кадастрової карти України, інформація в якій створена належним суб'єктом, є належним документом із відображенням інформації, яка дає можливість ідентифікувати бажану земельну ділянку на місцевості, та містить прив'язку земельної ділянки до відповідного населеного пункту (Привільська сільська рада Троїцького району Луганської області), площу бажаної земельної ділянки.» Із повним текстом Постанови суду ви можете ознайомитись за посиланням (

2. Погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб);

3. У разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства необхідно також подати документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

Даний перелік додатків до клопотання є вичерпним, зокрема Земельним кодексом України передбачено, що суб’єктами передачі земельних ділянок у власність громадянам забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені ст. 118 Земельного кодексу України.

Після того, як відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування отримав та зареєстрував ваше клопотання, він зобов’язаний розглянути його у місячний строк і надати або відмовити в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Підстави для відмови у наданні такого дозволу передбачені ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то ви, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку, маєте право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повинні повідомити відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється землевпорядниками, на підставі укладеного з ними договору. І саме тут, в «безоплатній» процедурі, вам потрібно заплатити певну суму коштів за послуги землевпорядника.

Таким чином, в ст. 118 Земельного кодексу України закріплено право громадянина замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу та жодним чином не позбавляє його права на отримання від уповноваженого органу після спливу місячного строку дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивованої відмови у його наданні, а також права на судовий захист у випадку неможливості реалізації права на отримання відповідного дозволу (бездіяльності суб'єкта владних повноважень) або відмови у його наданні після спливу місячного строку.

Дана правова позиція викладена в Постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10 липня 2018 року в справі №806/3095/17 та від 17 грудня 2018 року у справі №509/4156/15 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/75253679, http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/78626478).

Варто зазначити, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов’язковому погодженню із територіальним органом Держгеокадастру, відповідно до ст. 186-1 Земельного кодексу України.

Після погодженого проекту землеустрою його також необхідно затвердити в органах місцевого самоврядування. Така процедура триває протягом двох тижнів з дня отримання погодженого проекту землеустрою. Результатом такого затвердження є прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність, що передбачено ч. 9 ст. 118 Земельного кодексу України. Дуже часто органи місцевого самоврядування відмовляють громадянам у передачі земельної ділянки у власність на даній стадії, однак Земельним кодексом України передбачено право що така відмова може бути оскаржена в суді.

4. І останнім кроком для отримання земельної ділянки у власність є реєстрація права власності на земельну ділянку. Для цього вам необхідно звернутись до державного реєстратора в ЦНАП або нотаріуса в межах Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя за місцезнаходженням земельної ділянки.

Для державної реєстрації права власності на земельну ділянку, права на яку набуваються шляхом передачі земельних ділянок у власність із земель державної або комунальної власності, подається:

• заява на проведення реєстраційних дій;
• паспорт та ідентифікаційний код;
• рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність;
• витяг із Державного земельного кадастру про земельну ділянку;
• квитанція про сплату адміністративного збору у розмірі 210 грн. 20 коп. (станом на 2020 рік).

Подати таку заяву ви можете особисто, або через уповноваженого представника.

Строк розгляду заяви державним реєстратором складає 5 робочих днів.

Також державний реєстратор на підставах, визначених в ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» може відмовити у реєстрації права власності на земельну ділянку.

Отже, етапами безоплатного отримання земельної ділянки є:

1. визначення із цільовим призначення, розміром земельної ділянки;
2. подання клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в порядку ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України;
3. отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки/відмову в наданні дозволу.
4. укладання договору із землевпорядниками та замовлення розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у разі, якщо відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування не надав дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні;
5. повідомлення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про замовлення розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу;
6. погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;
7. затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та отримання рішення про надання земельної ділянки у власність;
8. державна реєстрація права власності на земельну ділянку.

у разі відмови органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки

Таку відмову ви маєте право оскаржити до адміністративного суду. При цьому вам необхідно буде сплатити судовий збір та додаткові витрати пов’язані із розглядом справи. Також потрібно враховувати судову практику з аналогічних питань, оскільки на сьогодні суди України можуть тільки зобов'язати відповідні органи повторно розглянути клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а не зобов’язати надати такий дозвіл».

З повагою,

Костянтин Гончаренко

Добрий день, Ольга!

Щодо права власності на земельну ділянку:

Ви повинні були стати власником приміщень, за договором купівлі-продажу, посвідчень нотаріально.

Відповідно до статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

У разі набуття права власності на об’єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об’єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці, що перебуває в оренді, у користуванні на праві емфітевзису, суперфіцію у відчужувача (попереднього власника), до набувача одночасно переходить відповідно права оренди, емфітевзису, суперфіцію земельної ділянки, на якій розміщений такий об’єкт, в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об’єкта, крім випадків, визначених частиною четвертою цієї статті. Волевиявлення орендодавця (власника) та внесення змін до договору оренди землі, емфітевзису, суперфіцію із зазначенням нового орендаря (користувача) земельної ділянки не вимагається.

У разі набуття окремої частки у праві спільної власності на об’єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об’єкт незавершеного будівництва, якщо такий об’єкт розміщений на земельній ділянці, що перебуває у користуванні відчужувача (попереднього власника) на праві оренди, емфітевзису, суперфіцію, набувач має право вимагати внесення змін до договору оренди землі, емфітевзису, суперфіцію з визначенням його співорендарем (співкористувачем) земельної ділянки, а до внесення змін до відповідного договору зобов’язаний відшкодовувати орендарю (користувачу) частину орендної плати (плати за користування земельною ділянкою) відповідно до належної йому частки у праві власності на такий об’єкт. Порядок користування декількома орендарями (землекористувачами) орендованою земельною ділянкою (земельною ділянкою, що перебуває у користуванні на праві емфітевзису, суперфіцію) у такому разі визначається договором, укладеним між ними, або за рішенням суду.

У разі переходу права власності на будинок або його частину від однієї особи до іншої за договором довічного утримання право на земельну ділянку переходить на умовах, на яких ця земельна ділянка належала попередньому землевласнику (землекористувачу).

У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду фізичними або юридичними особами, які не можуть мати у власності земельних ділянок, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташований жилий будинок, будівля або споруда, на умовах оренди.

Істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з набуттям права власності на ці об'єкти, крім об’єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації.

Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків).

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є, зокрема, умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні.

Укладення договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов'язане з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера.

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є, зокрема, умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні.

Укладення договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов'язане з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера.

Відповідно до статей 3 та 312 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав власності, реєстрація яких проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчиняється така нотаріальна дія. Державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію. У зазначених випадках державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт, не якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

З метою виконання новим власником житлового будинку (будівлі, споруди) вимог статті 377 Цивільного кодексу України, згідно якої до особи, яка набула право власності на таке нерухоме майно, має перейти право власності або право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача), новий власник має вжити заходів щодо оформлення відповідних речових прав на земельну ділянку відповідно до вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Потім займатися поділом земельної ділянки.

Щодо переведення нежитлового приміщення в житлове:

Відповідно до статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Однак, для того, аби використовувати нерухомість в якості житла воно повинно бути віднесено до житлового фонду.Житловий фонд становлять житлові будинки та приміщення в них, віднесені до державного житлового фонду, громадського житлового фонду, житлового фонду житлово-будівельних кооперативів, приватного житлового фонду, а також житлового фонду соціального призначення. До житлового фонду не входять нежилі приміщення в жилих будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру стаття 4 Житлового кодексу Української РСР.Житлові будинки, квартири, інші житлові приміщення (об'єкти житлової нерухомості) призначаються і повинні бути придатними для постійного проживання в них громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових приміщень і гуртожитків. Для цього приміщення має відповідати вимогам законодавства до житлових об'єктів, встановленими ДБН В. 2.2-15-2005.

Переведення нежитлового приміщення в житлове є зміною його цільового призначення. На сьогоднішній день чинним українським законодавством не встановлено чіткого механізму переведення нежитлового приміщення до житлового фонду.

На практиці вирішенням цього питання займаються органи місцевого самоврядування.

Власник нежитлового приміщення має подати заявку до Селищної ради.

Також власник має довести, що приміщення придатне для проживання та оснащені системами:

• вентиляції;
• водопостачання;
• каналізації;
• газопостачання;
• теплопостачання.

Разом із заявою про переведення нерухомості до житлового фонду власник приміщення має подати наступні документи:

• копію паспорта та коду;
• копію документів, що підтверджують право власності;
• копію технічного паспорта;
• для багатоповерхових будинків - поверховий план;
• проектну документацію (якщо планується зміна конфігурації приміщення);
• фотографії помешкання.

Рішення про надання дозволу або відмову приймає відділ містобудування та архітектури місцевого органу влади.

Всього доброго!

Доброго дня, Ольго!

Відповідно до статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Однак, для того, аби використовувати нерухомість в якості житла воно повинно бути віднесено до житлового фонду.

Основним призначенням житлового фонду можна вважати постійне або тимчасове проживання громадян, а також експлуатацію в якості службового приміщення або гуртожитку. Нежитловою нерухомістю вважається та, яка не входить до житлового фонду.

Згідно з чинним ЖК, житловий фонд становлять житлові будинки та приміщення в них, віднесені до державного житлового фонду, громадському житловому фонду, житлового фонду житлово-будівельних кооперативів, приватного житлового фонду, а також житлового фонду соціального призначення. Встановлено також, що нежитлові приміщення в житлових будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру, не входять до житлового фонду (ст. 4 ЖК).

Згідно з новою редакцією ст. 6 ЖК, житлові будинки, квартири, інші житлові приміщення (об'єкти житлової нерухомості) призначаються і повинні бути придатними для постійного проживання в них громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових приміщень і гуртожитків.

Якщо описувати ці два поняття термінами, то слід сказати наступне:

1) Житлове приміщення - опалювальне приміщення, розташоване в наземному поверсі, призначене для цілорічного проживання і яке відповідає санітарно-гігієнічним вимогам.

2) Нежитлове приміщення - приміщення в житловому будинку, що не належать до житлового фонду і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин.

Аналізуючи норми ЖК, можна зробити висновок, що під нежитловою нерухомістю слід розуміти будь-яку нерухомість, що не входить до житлового фонду. Виходячи з норм ЖК, використовувати житлові приміщення під виробництво заборонено, а також те, що нежитлові приміщення не повинні використовуватися як житло, на практиці виникають питання, пов'язані з перекладом житлових приміщень в нежитлові і навпаки.

Умови та обмеження переведення нежитлового приміщення в житлове:

Перехід нежитлового приміщення в житлове приміщення не допускається, якщо таке приміщення не відповідає встановленим вимогам або відсутня можливість забезпечити відповідність такого приміщення встановленим вимогам або якщо право власності на таке приміщення обтяжене правами яких-небудь осіб.

Всі несучі конструкції житлових приміщень, як в приватних будинках, так і в багатоквартирних комплексах, повинні відповідати експлуатаційному стану, без деформованості і наявності тріщин, які знижують їх несучі по навантаженнях функції. Іншими словами, всі зведені конструкції житлового приміщення не повинні представляти небезпеку для життя власників.

У житловому приміщенні всі комунікації повинні бути облаштовані таким чином, щоб не виникало ризику для травмування мешканців будинку або квартири, як всередині, так і біля прилеглої до цього приміщення території. Враховується ширина, висота стель, розміри вікон і дверей, санітарний стан горищ і підвалів, наявність пандусів.

У житловому приміщенні повинні бути присутніми інженерні комунікації: електрика, система опалення, вентиляція (в багатоквартирних будинках - відведення каналізаційних вод і газопостачання). За законодавством дозволяється не мати в житловому приміщенні одно- або двоповерхового будинку централізованого водопроводу та газопостачання. Всі ці інженерні комунікації в житлових приміщеннях повинні також відповідати санітарно-епідеміологічним нормам безпеки. Наприклад, за санітарними нормами не допускається обладнання об'єднаних вентиляцій для єдиного каналу кухонь (санвузлів) та житлових кімнат.

Житлові приміщення повинні бути захищені від витоків води побутового використання спеціальними пристроями. Також не допускається проникнення дощової води в приміщення, призначені для житла.

Існує ряд обмежень, встановлених законодавчо, щодо введення приміщення в житловий фонд:

Перше - це те, що звернутися з заявою про введення об'єкта в житловий фонд може тільки власник нерухомості. Ні орендар, ні інший користувач приміщення не має права клопотати про переведення даної нерухомості в житло.

Іншим фактором, який ускладнює процес введення в житловий фонд, є обтяження майна. При наявності того чи іншого обмеження неможливо не тільки здійснювати операції з нерухомістю, а й провести процедуру його перетворення в житлову площу. Дана проблема може виникнути з наступних причин: Накладення обтяжень судовими органами в результаті боргових зобов'язань. При цьому відомості про обтяження майна фіксується в електронних реєстрах.

При судових суперечках, предметом яких виступає нежитловий об'єкт, судом може бути накладено арешт, що є поширеною судовою практикою. Арешт судна також унеможливлює подальші дії і операції з майном. Майно є предметом договору застави або іпотеки, на підставі чого виступає в якості застави у банківської установи.

Відносно об'єкта укладено договір оренди на певний термін. У той період, поки орендар має право користування приміщенням згідно договору, неможливо перевести об'єкт з нежитлового фонду в житловий.

До приміщень, які не можуть змінити свій статус, можна віднести наступні об'єкти:

Підвали і нерухомість на цокольних поверхах. Рівень підлоги квартири не повинна бути нижче рівня землі.

Дачі та інші будівлі, розташовані за межами населеного пункту на землях сільськогосподарського призначення.

Будинки, позбавлені комунікацій і внутрішніх перегородок.

Інша нерухомість при правильному підході і дотриманні хронології дій, може перекладатися в статус житлової.

Головне неухильно дотримуватися вимог законодавства та правильний алгоритм дій:

Подавати зібрані документи потрібно в орган місцевого самоврядування. При подачі паперів слід дотримуватися 2 важливих правила:

- органи повинні знаходитися в тому населеному пункті, де розташоване приміщення (якщо їх там немає - в найближчому місті);

- подавати заяву потрібно одночасно з документами, так як заявку без документів ніхто розглядати не буде.

Перед тим, як подавати документи, слід звернутися в БТІ за технічним планом (паспортом) приміщення. Він обов'язково повинен бути присутнім в списку документів, що додавалися до заяви в місцевий орган влади. Для того щоб змінити призначення приміщення, необхідно зібрати пакет документів:

- заява власника об'єкта нерухомості, з його проханням про зміну призначення з нежитлового в житловий;

- технічний паспорт приміщення;

- документи, які підтверджують право власності на об'єкт;

- для багатоповерхових будинків необхідно надати поверховий план багатоповерхівки;

- документація з перепланування, якщо така виконувалася або передбачає проводитися.

Якщо потрібно перевести дачний будиночок в житловий, знадобляться такі документи: заяву про зміну призначення об'єкта нерухомості;

- право власності на сам будинок;

- згода співвласників в письмовій формі;

- висновок технічного огляду, в якому є інформація про наявність всіх необхідних комунікацій для постійного проживання.

Якщо буде потрібна допомога, звертайтеся через контакти (пошту) в моєму профілі або через Звернутися біля фото.

Всього доброго!

Щасти Вам!

Закон України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1160-15#n174):

"Стаття 1. Визначення термінів

У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:...

регуляторний акт - це:

прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин,...

прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин...".

Конституція України (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%...):

"Стаття 19. ...Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.".

Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%...):

"Стаття 59. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування...

10. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.".

Земельний кодекс України (ЗК; https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14/page#n...):

"Стаття 120. Перехід права на земельну ділянку у разі набуття права власності на об’єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об’єкт незавершеного будівництва, що розміщені на ній

1. У разі набуття на підставі вчиненого правочину або у порядку спадкування права власності на об’єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об’єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці приватної власності, право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від попереднього власника таких об’єктів до набувача таких об’єктів, без зміни її цільового призначення...

9. Якщо об’єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), інша будівля або споруда), об’єкт незавершеного будівництва розміщений на земельній ділянці державної або комунальної власності, що не перебуває у користуванні, набувач такого об’єкта нерухомого майна зобов’язаний протягом 30 днів з дня державної реєстрації права власності на такий об’єкт звернутися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений такий об’єкт, що належить йому на праві власності, у порядку, передбаченому статтями 118, 123 або 128 цього Кодексу.

Орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, зобов’язаний передати земельну ділянку у власність або оренду набувачу в порядку, встановленому цим Кодексом.

Пропущення строку подання клопотання, зазначеного в абзаці першому цієї частини, не може бути підставою для відмови набувачу (власнику) такого об’єкта у передачі йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений такий об’єкт...

Стаття 122. Повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування

1. Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб...".

КАС України (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text):

"Стаття 5. Право на звернення до суду та способи судового захисту

1. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:...

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;..

4) визнання бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправною та зобов’язання вчинити певні дії;..".

"ПОРЯДОК прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів" (https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/461-2011-%D0%B...).

По-перше, зазначений у Повідомленні (що прикріплений до питання) "Порядок визначення та відшкодування збитків... як власнику земельної ділянки ..." суперечить Закону про засади регуляторної політики, оскільки не є нормативно-правовим актом, не стосується невизначеного кола осіб, прийнятий з порушенням Конституції України. Питання про відшкодування збитків (шкоди) певною особою є, було питанням індивідального характеру і підлягало вирішенню згідно вимог Цивільного кодексу та, за необхідності, цивільного судочинства. Даний Порядок підлягає до визнання незаконним в судовому порядку. Даний Порядок не стосується Вашого, Ольго, питання - стосується відповідної юридичної особи.

По-друге, положення ч.1 ст.120 ЗК про перехід права власності на земельну ділянку до набувача об'єкта нерухомого майна, зокрема, за правочином до застосування не підлягає, оскільки даною нормою передбачено земельну ділянку приватної власності, в той час як фактично земельна ділянка у питанні є власністю сільської громади, комунальною власністю. Належним чином до застосування підлягає, як мною наведено, ч.9 цієї ст.120 ЗК про обов'язок набувача об'єкта нерухомого майна після його державної реєстрації (в Реєстрі речових прав на нерухоме майно) звернутись до сільради з клопотанням про передачу у власність (користування) земельних ділянок, на яких розміщені Ваші придбані об'єкти, при цьому пропуск 30-денного строку для подання клопотання не може бути підставою для відмови у клопотанні, а сільська рада зобов'язана передати відповідні земельні ділянки відповідно до клопотання (у власність чи користування). Вимога, пропозиція сільради про оренду Вами ділянки(ок) є незаконною. Вам слід, необхідно звернутись до сільради письмово з заявою (під реєстрацію її вручення на Вашому екземплярі) не про поділ земельної ділянки, а про передачу земельних ділянок, на яких знаходяться набуті Вами об'єкти, у власність чи користування (за Вашим рішенням). У випадку відмови отримайте письмову відповідь та оскаржіть до суду в порядку адміністративного судочинства.

По-третє, щодо переведення будівлі контори у жиле приміщення. Житловим кодексом УРСР (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10?find=1...) передбачено переведення жилих будинків у нежилі (ст.8), але не передбачно переведення нежитлових будівель, приміщень у житлові. Мені невідомо про ініші акти законодавства, якими передбачено таке переведення. Оскільки такого переведення не передбачено (як вбачається), то його проведення буде суперечити наведеній вище ст.19 Конституції України. Належним способом з цього приводу вважаю не переведення будівлі контори у житлове приміщення, а прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів в порядку наведеного вище Порядку. При цьому, спочатку вважаю за необхідне попередньо вирішити земельне питання, оскільки це необхідною умовою Порядку (згідно його п.22):

"...У разі виявлення відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю наведених у зареєстрованій декларації недостовірних даних...які є підставою вважати об’єкт самочинним будівництвом,зокрема, якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи без затвердженого в установленому порядку проекту або будівельного паспорта, ...".