Вручили повестку на блокпосту.

Здравствуйте!

ПОВЕСТКУ ВПОЛНЕ МОГУТ ВРУЧИТЬ УЧИТЫВАЯ ОБСТАНОВКУ И ВОННОЕ ПОЛОЖЕНИЕ В УКРАИНЕ.

НО БЕСПОКОИТЬСЯ НЕ СТОИТ, ТАК КАК ЕСТЬ ЗАКОННЫЕ ОСНОВАНИЯ ДЛЯ НЕЯВКИ В ТЦКСП (ВОЕНКОМАТ).

ОТКАЗЫВАТЬ ОТ ПОЛУЧЕНИЯ ПОВЕСТКИ НЕТ СМЫСЛА, ТАК КАК БУДЕТ СОСТАВЛЕН АКТ ОБ ОТКАЗЕ И ВСЕОДНО ВАМ БУДЕТ СООБЩЕНО О ДАТЕ, ВРЕМЕНИ И МЕСТЕ ЯВКИ В ТЦКСП (ВОЕНКОМАТ).

Так, самым распространенным законным основанием для неявки в ТЦКСП (военкомат), является болезнь (любое заболевание), что есть уважительной причиной для неявки в ТЦКСП (военкомат) .

Вы можете вызвать скорую помощь и получить справку о вызове скорой помощи с последующим направлением на лечение в больницу, которую потом направите в ТЦКСП (военкомат) с заявлением по почте через Укрпочту и на электронную почту.

Также, Вы можете обратиться в любую больницу и получить справку о том, что заболел и проводится лечение в отношении Вас, которую потом направите в ТЦКСП (военкомат) с заявлением по почте через Укрпочту и на электронную почту.

Кроме того, Вы можете лечь на стационар или дневной стационар любой больницу и получить справку о том, что заболели и проводится лечение в отношении Вас, которую потом направите в ТЦКСП (военкомат) с заявлением по почте через Укрпочту и на электронную почту.

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про військовий обов'язок і військову службу

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992, № 27, ст.385):

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#Text

"Стаття 15. Призовний вік. Призов громадян України на строкову військову службу...

8. Після набрання чинності Указом Президента України щодо проведення чергового призову:... у разі якщо за будь-яких обставин повістка не надійшла, громадяни призовного віку зобов'язані з'явитися до призовної дільниці в десятиденний строк з дня початку відповідного чергового призову, визначеного Указом Президента України;... ".

"10. У разі неявки призовника без поважних причин за викликом відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки на призовну комісію він несе відповідальність, установлену законом".

"11. Поважними причинами неприбуття призовників до призовних дільниць у строк, установлений територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, які підтверджені відповідними документами, визнаються:

перешкода стихійного характеру, хвороба призовника або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у зазначені пункт і строк;

смерть його близького родича (батьків, дружини, дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини".

Эта же норма, распространяется и на военнообязанных запаса, резервистов.

ЕСЛИ ВЫ НЕ ЯВИТЕСЬ ПО ПОВЕСТКЕ ДЛЯ ПРИЗЫВА ПО МОБИЛИЗАЦИИ:

Кодекс України про адміністративні правопорушення:

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text

Стаття 210-1. Порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію

Порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію -

тягне за собою накладення штрафу на громадян від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення в особливий період -

тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від трьохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

- ШТРАФ ОТ 3400 грн. ДО 5100 грн..

ЗАОЧНО ШТРАФА БЫТЬ НЕ МОЖЕТ, ДЛЯ ТОГО ЧТОБЫ ЕГО ПРИВЛЕЧЬ К АДМИНИСТРАТИВНОЙ ОТВЕТСТВЕННОСТИ НУЖНО ТОЛЬКО ЛИЧНОЕ ПРИСУТСТВИЕ, ЧТОБЫ СОСТАВИТЬ ПРОТОКОЛ И ВРУЧИТЬ ЕГО, ВЫНЕСТИ ПОСТАНОВЛЕНИЕ И ВРУЧИТЬ ЕГО!

БЕЗ ОФОРМЛЕНИЯ ДОКУМЕНТОВ НЕ БУДЕТ ШТРАФА.

В ЛЮБОМ СЛУЧАЕ, УГОЛОВНАЯ ОТВЕТСТВЕННОСТЬ ЗА ЭТО НЕ ПРЕДУСМОТРЕНА.

В ТО ЖЕ ВРЕМЯ УДЕЖИВАТЬ, ЗАДЕРЖИВАТЬ НЕ ИМЕЮТ ПРАВО:

Такі дії будуть незаконні.

Утримання дитини або дорослого де б то не було проти його волі порушує основні людські права – свободу особистості, можливість на свій розсуд вибирати місце перебування і безперешкодно пересуватися в просторі. Винятковими повноваженнями обмежувати ці привілеї, що належать кожному громадянину з народження, мають правоохоронні органи і суд, які реалізують свої функції в рамках закону.

Викрадення людини або протиправне позбавлення волі в Україні підпадає під ст.146 Кримінального кодексу. Це суспільно небезпечне діяння є тяжким злочином з максимальною санкцією до 10 років тюремного ув’язнення. Для передачі в суд обвинувального акта наслідком повинен бути встановлений склад даного кримінального правопорушення, а саме:

Об’єкт — особиста свобода потерпілого, недоторканність якої гарантується ст.5 Конвенції ООН і ст.29 Конституції України.

Об’єктивна сторона — це активні дії, виражені в формі:

1. Викрадення людини:

• відкритого – коли жертва, присутні розуміють наслідки того, що відбувається (наприклад, під час захоплення заручників, пограбування, розбійного нападу);
• таємного – зловмисники отримують владу над потерпілим без свідків, або з використанням безпорадного стану, нездатності оцінювати ризики через малолітній вік, психічних, фізіологічних обмежень;
• шляхом обману або зловживання довірою;
• із застосуванням насильства, погроз, шантажу.

1. Протизаконного позбавлення людини свободи – якщо захоплення або утримання особи проводиться з порушенням порядку, встановленого ратифікованими міжнародними угодами та нормативними актами України.

При дотриманні всіх процесуальних норм допускається затримання:

• осіб, оголошених в розшук;
• в порядку адміністративного арешту;
• при спробі нелегального перетину кордону;
• на місці злочину, з негайним викликом поліції;
• з метою депортації або екстрадиції (видачі іншій державі);
• з метою приводу осіб, що ухиляються від допиту засідання суду, в військкомат;
• з метою утримання під вартою за рішенням слідчого судді або суду;
• для відбування покарання в вигляді арешту, обмеження волі, ув’язнення, примусових заходів медичного характеру або заходів виховного характеру за вироком суду;
• приміщення безпритульних дітей до 16 років в притулки або реабілітаційні центри;
• напрямок на примусове лікування хворих з венеричними, карантинними захворюваннями, СНІДом, хронічний алкоголізм, ін’єкційних наркоманів, осіб з небезпечними для суспільства психічними відхиленнями;
• приміщення в спеціальні розподільники осіб без певного місця проживання, яких запідозрено у занятті бродяжництвом.

Злочин вважається завершеним з моменту заволодіння людиною і / або фактичного початку позбавлення його волі, тобто тримання в місці, де потерпілий не бажає перебувати і не може самовільно покинути (будівля, його частина, транспортний засіб, огороджена місцевість, скеля, острів).

Суб’єкт — особа старше 16 років. Кримінальну відповідальність несуть не тільки ті, хто безпосередньо здійснював протиправне захоплення або викрадення, а й причетні до подій водії транспортних засобів, власники приміщень, наглядачі, замовники, підбурювачі, переховувачі і інші.

Не є суб’єктами злочину за ст.146 КК:

• представники державних органів, що діють на підставі своїх повноважень;
• батьки і особи які їх замінюють, вихователі, вчителі, викладачі, що обмежують свободу неповнолітніх в їх інтересах, якщо це не завдає шкоди здоров’ю останніх і не перешкоджає нормальному розвиткові;
• опікуни, піклувальники недієздатних, обмежено дієздатних громадян, якщо відсутність нагляду за ними може привести до негативних наслідків;
• особи, зобов’язані піклуватися про кого-небудь на підставі трудового або цивільно-правового договору (гувернантки, доглядальниці, охоронці, вожаті в дитячих таборах, члени екіпажу морських і повітряних суден і т.п.).

Суб’єктивна сторона характеризується умисною формою вини. Викрадачі та інші співучасники усвідомлюють, що за законом вони не мають права позбавляти жертву волі, однак навмисно роблять це. Мотив може бути будь-яким – користь, помста, вимагання, залякування, бажання бачити дитину, спілкування з якою було неможливим через позбавлення батьківських прав або заборони з боку іншого з батьків і т.п.

Стаття 146 КК України. Незаконне позбавлення волі або викрадення людини:

Залежно від обставин і наслідків злочинної діяльності, міри покарання для осіб, визнаних судом винними за ст.146 КК складають:

1. За протизаконне позбавлення волі або викрадення людини старше 14:

• обмеження волі до 3 років;
• тюремне ув’язнення до 3 років.

1. За ті ж дії, якщо:

• постраждала малолітня дитина (молодше 14);
• зловмисники утримували двох і більше осіб;
• співучасники попередньо домовилися між собою;
• мотиви були корисливими (для отримання вигоди);
• існувала небезпека для здоров’я або життя жертви;
• потерпілому заподіяли фізичні страждання;
• було використано зброю (в тому числі для погроз);
• утримування тривало довго,

засудженим призначаються санкції у вигляді:

• обмеження волі до 5 років;
• тюремне ув’язнення до 5 років.

1. Якщо викрадення або позбавлення волі:

• скоєно злочинним угрупованням;
• спричинило тяжкі наслідки (тяжкі тілесні ушкодження за результатами судово-медичної експертизи, п.2.1.1 Наказу МОЗ №6 від 17.01.1995г.);
• тюремне ув’язнення триває від 5 до 10 років.

Відповідно до ст.18 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН 47/33 від 18.12.1992г., на засуджених за насильницьке викрадення людей не можуть поширюватися закони про амністію і інші заходи звільнення від кримінальної відповідальності.

При наличии вопросов обращайтесь индивидуально через кнопку Звернутися.

Всего доброго!