Перетин кордону на окупованих територіях

Доброго дня, Наталля!

Формально, відповідальність за незаконне перетинання або спробу незаконного перетинання державного кордону України передбачена статтею 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Перетинання або спроба перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади -

тягнуть за собою накладення штрафу від двохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк до п’ятнадцяти діб, з конфіскацією знарядь і засобів вчинення правопорушення.

Ті самі дії, вчинені групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті, -

тягнуть за собою накладення штрафу від п’ятисот до восьмисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк від десяти до п’ятнадцяти діб, з конфіскацією знарядь і засобів вчинення правопорушення".

Крім того, стаття 332-1 Кримінального кодексу України про Порушення порядку в'їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї, передбачає кримінальну відповідальність за такі дії:

«1. Порушення порядку в'їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї з метою заподіяння шкоди інтересам держави -

караються обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк, з конфіскацією транспортних засобів.

2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або службовою особою з використанням службового становища, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією транспортних засобів.

3. Дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією транспортних засобів».

ПРОТЕ ДІЇ ЦИХ ДВОХ СТАТЕЙ З КУпАП ТА ККУ АЖ НІЯК НЕ ПОШИРЮЮТЬСЯ НА ЛЮДЕЙ, що знаходились у ситуації, коли вимушені були захищати своє життя і волю або життя і волю близьких їм людей чи інших осіб. Про це недвозначно говорить стаття 39 Кримінального кодексу України, яка має назву «Крайня необхідність»:

«1. Не є злочином заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам у стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожує особі чи охоронюваним законом правам цієї людини або інших осіб… …якщо цю небезпеку в даній обстановці не можна було усунути іншими засобами і якщо при цьому не було допущено перевищення меж крайньої необхідності.

3. Особа не підлягає кримінальній відповідальності за перевищення меж крайньої необхідності, якщо внаслідок сильного душевного хвилювання, викликаного небезпекою, що загрожувала, вона не могла оцінити відповідність заподіяної шкоди цій небезпеці.».

Стан крайньої необхідності виникає за наявності відповідної підстави, яка характеризується двома елементами:

1) Небезпекою, що безпосередньо загрожує правоохоронюваним інтересам особи, суспільства або держави.

2) Обстановкою, що свідчить про неможливість усунення цієї небезпеки іншими засобами, крім заподіяння шкоди таким же правоохоронюваним інтересам.

Наявності однієї лише небез­пеки ще недостатньо для виникнення стану крайньої необхідності. Цей стан тому і визнається станом крайньої необхідності, що викликається такою обстановкою, за якої особа вимушена вдатися до заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам як до останнього, крайнього засобу усунення небезпеки, що загрожує.

У Вашому випадку наявні обидва елементи стану крайньої необхідності.

ВИСНОВОК:

Без огляду на те, що за фактом Ви збираэтесь перетнути кордон України, без виконання всіх, передбачених законом процедур, Ви не несете за це будь-якої відповідальності.

Якщо у Вас будуть питання звернфться до мене особисто, натиснувши кнопку "звернутись". Не відмовлюсь також від коротенького відгуку.

Вдачи Вам.

Вітаю!

Питання складне, наразі точної інформації немає.

Має місце перетин кордону без проставлення відповідних відміток в паспорті, тобто незаконний перетин.

Відповідно якщо мова йде про незаконний перетин, то наразі є 2 юридичні склади відповідальності:

адміністративна стаття 2041 Кодексу України про адміністративні правопорушення

кримінальна стаття 332-2 Кримінального кодексу України.

Окрім того, за останніми повідомленнями секретаря РНБО, "усіх чоловіків, які покинули Україну без відповідного дозволу будуть виловлювати на зворотньому шляху". https://www.pravda.com.ua/news/2022/04/7/7337963/

Тому наразі ще ніхто не знає, які саме дії будуть провадити щодо осіб, що перетнули кордон незаконно.

Однак у майбутньому має бути розроблених механізм щодо подібних випадків, адже йде мова про збереження життя та здоров'я.

Стаття 3 Конституції України. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

КОЖНИЙ ВИПАДОК БУДЕ ВИВЧАТИСЬ ІНДИВІДУАЛЬНО.

ПЕРЕКОНАНИЙ, ЩО ЗА ТАКИЙ ВИЇЗД ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ НЕ НАСТАНЕ.

Успіхів!

Добрий день!

ПРИ ТАКИХ УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ, З МЕТОЮ ВРЯТУВАННЯ СВОГО ЖИТТЯ, ЗДОРОВ»Я ТА ЖИТТЯ, ЗДОРОВ»Я СВОЇХ БЛИЗЬКИХ РОДИЧІВ, ВИ ТАК МОЖЕТЕ ВЧИНИТИ І ЗА ЦЕ НЕ БУДЕ КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ.

КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, № 25-26, ст.131):

Кримінальний кодекс України | від 05.04.2001 № 2341-III (rada.gov.ua)

"Стаття 39. Крайня необхідність

1. Не є кримінальним правопорушенням заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам у стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожує особі чи охоронюваним законом правам цієї людини або інших осіб, а також суспільним інтересам чи інтересам держави, якщо цю небезпеку в даній обстановці не можна було усунути іншими засобами і якщо при цьому не було допущено перевищення меж крайньої необхідності.

2. Перевищенням меж крайньої необхідності є умисне заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам, якщо така шкода є більш значною, ніж відвернена шкода.

3. Особа не підлягає кримінальній відповідальності за перевищення меж крайньої необхідності, якщо внаслідок сильного душевного хвилювання, викликаного небезпекою, що загрожувала, вона не могла оцінити відповідність заподіяної шкоди цій небезпеці.

Стаття 40. Фізичний або психічний примус

1. Не є кримінальним правопорушенням дія або бездіяльність особи, яка заподіяла шкоду правоохоронюваним інтересам, вчинена під безпосереднім впливом фізичного примусу, внаслідок якого особа не могла керувати своїми вчинками.

2. Питання про кримінальну відповідальність особи за заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам, якщо ця особа зазнала фізичного примусу, внаслідок якого вона зберігала можливість керувати своїми діями, а також психічного примусу, вирішується відповідно до положень статті 39 цього Кодексу.

Стаття 42. Діяння, пов'язане з ризиком

1. Не є кримінальним правопорушенням діяння (дія або бездіяльність), яке заподіяло шкоду правоохоронюваним інтересам, якщо це діяння було вчинене в умовах виправданого ризику для досягнення значної суспільно корисної мети.

2. Ризик визнається виправданим, якщо мету, що була поставлена, не можна було досягти в даній обстановці дією (бездіяльністю), не поєднаною з ризиком, і особа, яка допустила ризик, обґрунтовано розраховувала, що вжиті нею заходи є достатніми для відвернення шкоди правоохоронюваним інтересам.

3. Ризик не визнається виправданим, якщо він завідомо створював загрозу для життя інших людей або загрозу екологічної катастрофи чи інших надзвичайних подій".

Важливою гарантією дотримання прав підозрюваного та обвинуваченого у кримінальному процесі та обов’язковою складовою справедливого судового розгляду є презумпція невинуватості. Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду; ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину; обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (частини перша, друга, третя статті 62 Конституції України). Конституційний Суд України зауважує, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип in dubio pro reo, згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов’язок доведення вини особи покладається на державу».

КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996, № 30, ст. 141):

Конституція України | від 28.06.1996 № 254к/96-ВР (rada.gov.ua)

"Стаття 62. Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь".

КРИМІНАЛЬНИЙ ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2013, № 9-10, № 11-12, № 13, ст.88):

Кримінальний процесуальний к... | від 13.04.2012 № 4651-VI (rada.gov.ua)

"Стаття 17. Презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини

1. Особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

2. Ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

3. Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом.

4. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

5. Поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.

Стаття 18. Свобода від самовикриття та право не свідчити проти близьких родичів та членів сім’ї

1. Жодна особа не може бути примушена визнати свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення або примушена давати пояснення, показання, які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні нею кримінального правопорушення.

2. Кожна особа має право не говорити нічого з приводу підозри чи обвинувачення проти неї, у будь-який момент відмовитися відповідати на запитання, а також бути негайно повідомленою про ці права.

3. Жодна особа не може бути примушена давати пояснення, показання, які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні її близькими родичами чи членами її сім’ї кримінального правопорушення".

ДО СКЛАДУ КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВОПОРУШЕННЯ, ПЕРЕДБАЧЕНОГО СТ.336 КРИМІНАЛЬНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ (УХИЛЕННЯ ВІД ПРИЗОВУ ПО МОБІЛІЗАЦІЇ), ВХОДЯТЬ ОЗНАКИ СКЛАДУ ЗЛОЧИНУ: ОБ"ЄКТ, ОБ"ЄКТИВНА СТОРОНА, СУБ"ЄКТ ТА СУБ"ЄКТИВНА СТОРОНА.

ТАК, З ОБ"ЄКТИВНОЇ СТОРОНИ ВИ ФАКТИЧНО НЕ ВЧИНЯЛИ УХИЛЕННЯ ВІД ПРИЗОВУ ПО МОБІЛІЗАЦІЇ, ТАКІ СКЛАДОВІ ВІДСУТНІ.

ТАКОЖ, НЕ МОЖЛИВО СКАЗАТИ, ЩО ВИ Є СУБ"ЄКТОМ ЦЬОГО ЗЛОЧИНУ, ТАК ЯК ВАМ НЕ ПРОВЕДЕНО ВЛК (МЕДКОМІСІЮ), ТОМУ НЕ МЖЛИВО ВИЗНАЧИТИ, Є ВИ ПРИДАТНИМ, ЧИ НЕПРИДАТНИМ ДО ПРИЗОВУ НА ВІЙСЬКОВУ СЛУЖБУ ПО МОБІЛІЗАЦІЇ, ТАКОЖ, НЕ ВИЧВЕНО ВАС, ЯК ОСОБУ, ЯКА МАЄ ЧИ НЕ МАЄ ПІДСТАВИ ДЛЯ ОТРИМАННЯ ВІДСТРЧОКИ, ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД ПРИЗОВУ НА ВІЙСЬКОВУ СЛУЖБУ ПО МОБІЛІЗАЦІЇ.

КРІМ ТОГО, З СУБ"ЄКТИВНОЇ СТОРОНИ,.НЕ ДОВЕДЕНО НАЯВНІСТЬ У ВАС УМИСЛУ НА СКОЄННЯ УХИЛЕННЯ ВІД ПРИЗОВУ ПО МОБІЛІЗАЦІЇ, НАСЛІДКИ, ПРИЧИННИЙ ЗВ"ЯЗОК МІЖ НИМИ.

ТАКИМ ЧИНОМ, В ВАШИХ ДІЯХ ВІДСУТНІ ОЗНАКИ КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВОПОРУШЕННЯ, У ТОМУ ЧИСЛІ ЗА УХИЛЕННЯ ВІД ПРИЗОВУ ПО МОБІЛІЗАЦІЇ ЗА СТ.336 КРИМІНАЛЬНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ.

У разі наявності запитань звертайтеся через кнопку "Звернутися".

Всього доброго!