Выписать несовершеннолетнего и военнообязаного

Добрый день.

Вариант сделать это через суд.

Подать иск "О потери права пользования".

Відповідно до статті 72 ЖК визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Відповідно до частини 1 статті 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.Згідно статті 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім ї.Згідно статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 405 ЦК України регулюється право членів сім'ї власника житла на користування цим житлом. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом (частина друга статті 405 ЦК України).

Добрий день, Романе!

Потрібно відразу обумовити важливу умову: власника (співвласника) квартири виписати неможливо. Чи можна виписати людину з квартири, якщо вона не є власником? Можна. Саме тому будемо розглядати лише ті випадки, коли потрібно виписати особу, яка не є власником, і не має частки в квартирі.

Особою, яку власник квартири має право виписати, може бути родич, колишній чоловік (дружина), колишній власник квартири, члени сім'ї колишнього власника, або ж взагалі стороння людина, що не має і не мала жодного відношення до вашої квартири, але якимось чином стала прописаною в ній. Варіантів виписки багато. Почнемо з найпростішого: як виписати людину з квартири, якщо вона не проти. Все, що потрібно зробити в цьому випадку - домовитися з цією людиною, щоб вона пішла у Центр надання адміністративних послуг (ЦНАП), і написала заяву про зняття з реєстрації. Разом із заявою вона повинна надати паспорт і військовий квиток, або приписне посвідчення. Але як часто буває, найпростіший випадок є одночасно і найбільш рідкісним. Причин може бути безліч: або втратили зв'язок з прописаною особою, або проблеми з військовим обліком не дають можливості знятися з реєстрації, або ж просто немає жодного бажання виписуватися. Розглянемо ці варіанти більш детально.

Чи може власник квартири виписати прописану особу без її згоди

Відповідь на це питання залежить від декількох факторів. Можна виписати людину без її згоди тільки через суд. Процедура в основному не відрізняється від вищеописаної, але є нюанси. Якщо людина не дає свою згоду на виписку, то найчастіше це або родич, або колишній чоловік. У такому випадку, відповідно до Сімейного та Цивільного кодексів України, для виписки потрібно надати в суд докази не проживання даної особи в квартирі протягом останнього року або більше. Якщо ж ця особа не є родичем, то Житловий кодекс передбачає термін 6 місяців не проживання в квартирі, після якого можна подавати в суд. Доказом буде акт керуючої компанії (ЖЕК, ОСББ) про відсутність прописаної особи. Крім керуючої компанії, факт тривалого непроживання за місцем реєстрації можуть підтвердити кілька свідків - сусідів. Якщо відсутність в квартирі пов'язана з поважними причинами, то термін переривається на час, поки діють такі причини. Поважними причинами можуть бути: служба в армії, навчання або робота, в тому числі за кордоном, і т.д. Повний перелік подібних причин зазначений в Житловому кодексі України.

А ось відповідь на питання, чи може господар квартири виписати прописану людини, якщо така продовжує жити і користуватися квартирою, незважаючи на повну відсутність прав на квартиру і родинних зв'язків з власником, не така однозначна. Зовсім недавно Верховний суд виніс несподівану постанову, яка говорить: якщо особа постійно проживає в квартирі, то власник не може і не має права її виписати.

Щоб виписати людину через суд, доведеться також сплатити реєстраційний збір 840 грн., який після остаточного рішення та набрання ним законної сили буде стягнуто з відповідача в примусовому порядку. Але не потрібно розслаблятися, навіть якщо є докази тривалої відсутності прописаної особи в квартирі. Подача позову до суду - справа не настільки проста, як може здатися, і містить багато нюансів, охопити які під силу тільки професіоналам.

Які документи потрібні для подачі позову в суд

До того, як виписати людину з квартири за допомогою суду, необхідно зібрати наступні документи:

• оригінал квитанції про оплату судового збору;
• копії вашого паспорта та коду;
• копії паспорта та коду відповідача (якщо є);
• документи, що підтверджують ваше право власності на квартиру;
• якщо раніше зверталися в ЦНАП - письмову відповідь з відмовою у виписці;
• документ, що підтверджує, що дана особа не проживає в квартирі протягом такого-то часу;
• довідка про склад вашої сім'ї.

Що якщо потрібно виписати неповнолітнього

Питання складне і неоднозначне. Без суду можна виписати, тільки якщо є позитивний висновок від органу опіки та піклування, тобто дитині є куди переїхати, і нові умови проживання не гірші попередніх. Якщо органи опіки не дають дозволу, то виписка можлива тільки через суд, при цьому в судовій справі обов'язково беруть участь органи опіки в якості третьої особи. Знову-таки, немає жодних гарантій, що суд випише дитину. Можливо, що доведеться змиритися з цим до моменту настання повноліття.

Вітаю!

Романе, питання складне наразі і однозначного і простого алгоритму немає.

1. ВИПИСАТИСЬ БЕЗ ВІДВІДУВАННЯ ТЕРИТОРІАЛЬНОГО ЦЕНТРУ КОМПЛЕКТУВАННЯ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ПІДТРИМКИ ВІЙСЬКОВОЗОБОВ'ЯЗАНИЙ СИН ЗВИЧАЙНО НЕ ЗМОЖЕ. ВИ САМІ ПРО ЦЕ ЗНАЄТЕ.

2. ЩОДО ВИПИСКИ МАЛОЛІТНЬОЇ ДИТИНИ.

Згідно зі статтею 160 Сімейного Кодексу України, місце проживання дитини, яка не досягла 10-річного віку, визначається за згодою його батьків. І постановка на облік і зняття з реєстрації дитини здійснюється за взаємною згодою батьків.

Якщо один із батьків не може особисто бути присутнім в центрі надання адміністративних послуг, він може надати нотаріальну згоду на виписку дитини. Її можна оформити у будь-якого нотаріуса – приватного чи державного.

Якщо такої можливості немає – доведеться використовувати інші можливі варіанти.

Якщо хтось із батьків матиме на руках рішення суду про встановлення місця проживання з ним дитини, то тоді йому не потрібна згода іншого з батьків. Крім того, він може звернутися до суду також із позовом про надання дозволу на зняття з реєстрації і постановку за новою адресою проживання дитини без згоди іншого з батьків.

Що потрібно для відповідного звернення до суду?

Для початку потрібно звернутися в центр надання адмінпослуг і написати заяву про зміну реєстрації дитини. Безумовно, ви отримаєте відмову у зв’язку з тим, що немає згоди другого з батьків. Це формальність, якої потрібно дотримуватися для того щоб звернутися до суду.

Наступний крок – скласти позовну заяву, сплатити судовий збір і подати заяву в суд. Такі заяви подаються за місцем реєстрації відповідача. Якщо,наприклад, батько дитини перебуває на підконтрольній територію і став на облік як внутрішньо переміщена особа, якщо вам відома його адреса – звертайтеся за нею. У будь-якому випадку можна просто вказати хоч якусь адресу батька, яка вам була відома.

ТАКИМ ЧИНОМ, ПИТАННЯ ЗАРАЗ ТАКОЖ СКЛАДНЕ, ОСКІЛЬКИ МАМА З ДИТИНОЮ ВЗАГАЛІ ЗА КОРДОНОМ.

3. У ТАКОМУ ВИПАДКУ ВБАЧАЮ МОЖЛИВИЙ НАСТУПНИЙ ВАРІАНТ (ЯКЩО ПОТЕНЦІЙНИЙ ПОКУПЕЦЬ НЕ ПРОТИ):

ПРОПИСАТИ У ДОГОВОРІ КУПІВЛІ-ПРОДАЖУ ОБОВ'ЯЗОК ПРОДАВЦЯ ЗНЯТИ ОСІБ З РЕЄСТРАЦІЇ ПРОТЯГОМ СКАЖІМО ПІВ РОКУ ПІСЛЯ СКАСУВАННЯ ВОЄННОГО СТАНУ В УКРАЇНІ.

ТАК БУВАЄ, КОЛИ КВАРТИРУ ПРОДАЮТЬ ІЗ ЗАРЕЄСТРОВАНИМИ ОСОБАМИ, ОДНАК ЗГОДОМ ЗРОЗУМІЛО ЇХ ВИПИСУЮТЬ.

ТАКОЖ НОВИЙ ВЛАСНИК З ЧАСОМ МОЖЕ ПОДАТИ ПОЗОВ ПРО ВИЗНАННЯ ОСІБ ТАКИМИ, ЩО ВТРАТИЛИ ПРАВО КОРИСТУВАННЯ ЖИТЛОВИМ ПРИМІЩЕННЯМ.

Всього доброго! Сподіваюсь, що консультація була корисною. Якщо є додаткові питання, звертайтесь індивідуально, натиснувши кнопку «Звернутися»!

Добрий день, Роман!

ЗВЕРНІТЬ БУДЬ ЛАСКА УВАГУ НА ТЕ, ЩО ВИ МАЄТЕ ПРАВО ЗНЯТИ ЇХ З РЕЄСТРАЦІЇ МІСЦЯ ПРОЖИВАННЯ, ЯК ВЛАСНИК КВАРТИРИ:

Після набрання законом чинності, в Україні буде існувати дві процедури щодо повідомлення держави про місця проживання особи:

а) декларування місця проживання особи – повідомлення особою органу реєстрації адреси свого місця проживання шляхом надання декларації про місце проживання в електронній формі з використанням Єдиного державного веб-порталу електронних послуг з подальшим внесенням такої інформації до реєстру територіальної громади;

б) реєстрація місця проживання (перебування) особи – внесення інформації про реєстрацію місця проживання (перебування) за заявою, поданою особою в паперовій формі, до реєстру територіальної громади інформації.

ВАЖЛИВО:

Декларування місця проживання можливе лише у житлі приватної форми власності, за умови внесення відомостей про це житло до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно або у гуртожитку, що не належить особі на праві власності, спільної власності (спільної часткової або спільної сумісної власності), за умови надання згоди уповноваженої особи з управління (утримання) гуртожитку, що належить до сфери управління підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності.

Громадянин України, який проживає на території України, а також іноземець чи особа без громадянства, який на законних підставах постійно або тимчасово проживає на території України, зобов’язані протягом 30 календарних днів після прибуття до нового місця проживання (перебування) задекларувати або зареєструвати його. Іноземець чи особа без громадянства, які отримали довідку про звернення за захистом в Україні, можуть зареєструвати місце свого перебування в Україні.

Також у законодавстві залишається надання згоди власника житла на декларування або реєстрацію місця проживання (перебування) – у випадку, якщо особа, яка його реєструє/декларує не є власником цього житла. Згода надається у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (на цей момент не прийнятий). Але у разі декларування або реєстрації місця проживання особою, яка є власником (співвласником) цього житла, згода інших співвласників або інших осіб, місце проживання яких зареєстровано/задекларовано в цьому житлі, не вимагається.

Для декларування місця проживання особа подає в електронній формі декларацію про місце проживання (у довільній формі, придатній для сприйняття її змісту), в якій зазначаються відомості про особу (якщо особа не є власником (співвласником) житла, за адресою якого декларується місце її проживання та відомості про яке внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у декларації про місце проживання додатково зазначаються відомості про власника (співвласників) житла окремо стосовно кожного власника (співвласника) житла), а для реєстрації місця проживання (перебування) особи під час особистого відвідування органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг) подається заява про реєстрацію місця проживання (перебування) за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України (на цей момент не прийнятий).

Вбачається, що задекларувати місця проживання (перебування) можна буде також шляхом заповнення заяви в мобільному застосунку «Дія» та отримання онлайн-підтвердження від власника житла (якщо особа не є його власником або співвласником). Заяву в автоматичному режимі буде опрацьовано впродовж доби. Зняття з попереднього місця реєстрації у такому випадку також відбуватиметься в автоматичному режимі.

Крім того, відтепер документом, що підтверджує декларування (реєстрацію) місця проживання є витяг з Єдиного демографічного реєстру, в тому числі в електронній формі, а не відмітка у паспорті. До паспортів старого зразка (у формі книжечки) записи про реєстрацію/декларування місця проживання також вноситися не будуть.

ВАЖЛИВО:

Повторно реєструвати, декларувати або “підтверджувати” своє місце проживання у зв’язку з прийняттям нового законодавства не потрібно. Однак Ви маєте бути готовим до того, що для підтвердження місця проживання у Вас можуть попросити витяг з Єдиного демографічного реєстру, тому краще наперед подбати про його отримання.

Зняття особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) відбувається шляхом звернення до органу реєстрації або через центр надання адміністративних послуг за місцем задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) з наступних підстав:

1) за заявою самої особи про зняття із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування);

2) за заявою власника житла приватної форми власності, поданої у паперовій формі, стосовно повнолітньої особи, місце проживання (перебування) якої зареєстровано або задекларовано в житлі, що належить власнику на підставі права власності. У разі подання власником житла заяви про зняття із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) батьків або інших законних представників дитини чи одного з них така дитина підлягає зняттю із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) разом із її батьками або іншими законними представниками чи одним із них. Якщо в житлі декілька співвласників – всі вони подають згоду на зняття з місця проживання/перебування конкретної особи. Тобто законом вводиться можливість зняття особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) за заявою власника житла приватної форми власності без згоди такої особи, в тому числі дитини, разом з батьками, які не є власниками.

Нагадаємо, що до внесення зазначених змін питання зняття третіх осіб з реєстрації місця проживання власниками житла потребувало значного часу і зусиль.

Разом з цим, слід очікувати, що зазначені зміни можуть вплинути на спори, що виникають під час спадкування, а також інші спірні ситуації, пов’язані з нерухомим майном.

Крім того, змінами передбачено, що у разі якщо місце проживання (перебування) особи було задекларовано або зареєстровано на підставі договору оренди, виключення з реєстру територіальної громади інформації про задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування) особи за заявою власника (співвласників) житла здійснюється лише після закінчення строку дії договору оренди або його дострокового розірвання чи визнання його нікчемним.

ВАЖЛИВО:

Коли особа реєструє/декларує своє нове місце проживання (перебування), то внесення змін до реєстру територіальної громади за попереднім місцем проживання (перебування) здійснюється в автоматичному режимі на підставі повідомлення новим органом старого органу реєстрації про таку реєстраційну дію.

За своєчасну (тобто протягом 30 днів) реєстрацію/декларування місця проживання/перебування особа сплачує 1,5 відсотка прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року (у 2021 році – 34,05 грн).

У випадку пропущення зазначеного строку, адміністративний збір буде складати 2,5 відсотка прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року (у 2021 році – 56,75 грн).

До внесення зазначених змін адміністративний збір складав 13,60 грн і 40,80 грн відповідно.

Законом передбачено, що кожна особа може мати тільки одне зареєстроване/задеклароване місце проживання (перебування).

Однак для осіб, які мають реєстрацію місця проживання на ТОТ, зроблено виключення. Так, на період тимчасової окупації такі особи можуть зареєструвати або задекларувати ще одне місце проживання (перебування) на контрольованій урядом України території без зняття з реєстрації на тимчасово окупованих територіях.

Ще однією важливою зміною є ч. 3 ст. 1 Закону, яка встановлює, що декларування місця проживання, реєстрація місця проживання (перебування) особи не є підставою для набуття такою особою права володіння, користування чи розпорядження житлом (у тому числі не є підставою для вселення чи визнання за особою права на проживання та/або права користування житлом), про проживання в якому особа повідомила.

Ця зміна демонструє зміну усталеної політики держави (і, відповідно, судової практики) щодо пріоритетності права на житло над правом власності. Тобто раніше особа, яка мала реєстрацію місця проживання у квартирі, яка належала зовсім іншим особам, могла вимагати права володіння і користування, у тому числі шляхом подачі позовів про вселення. Така парадигма створила враження у людей, що “прописка” особи у власній квартирі – це гарантовані проблеми у майбутньому, оскільки було практично неможливо скасувати реєстрацію місця проживання такої особи навіть у судовому порядку, а спроби перешкодити доступу до власності часто закінчувались викликом поліції і судовим позовом. У тому числі це призвело до того, що під час оренди житла зареєструвати його у якості місця проживання (перебування) можна було лише у поодиноких випадках, а внутрішньо переміщені особи часто стикалися з категоричною відмовою власників житла, яке вони винаймали, надати згоду на зазначення адреси такого житла у довідці ВПО.

Після набрання законом чинності право приватної власності буде домінувати в подібних правовідносинах, що цілком узгоджується із положеннями ч. 4 ст. 41 Конституції України (ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.).

ВАЖЛИВО:

Як і раніше, реєстрація місця проживання особи у житлі, що підлягає приватизації, а також у службовому житлі підтверджує право на проживання особи в такому житлі.

Громадяни зможуть отримати послуги з нарахування пенсії, спеціалізованої та високоспеціалізованої медичної допомоги тощо за місцем звернення, а не за зареєстрованим місцем проживання, що, безперечно, є позитивною зміною.

Також внесено зміни до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», а саме статті 47. Відтепер пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України незалежно від задекларованого або зареєстрованого місця проживання пенсіонера організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Крім того, у цілому збільшується рівень електронного обміну інформацією між органами влади, що спростить повсякденне спілкування громадян із ними та зменшить кількість паперових документів, які необхідно подавати. Так, наприклад, передбачено запровадження міжвідомчої електронної взаємодії – обмін інформацією, що здійснюється між реєстрами територіальних громад, відомчою інформаційною системою центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері реєстрації фізичних осіб, державним демографічним реєстром, Єдиною інформаційною системою Міністерства внутрішніх справ України та іншими інформаційно-комунікаційними системами. Громадяни матимуть можливість більш зручно отримувати адміністративні послуги, пов’язані з доступом до інформації про місце проживання – оскільки органи державної влади, місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, незалежно від форм власності, зможуть отримати таку інформацію самостійно, шляхом доступу до відомчої інформаційної системи ДМС.

Також створюються реєстри територіальних громад, до яких вноситься інформація про декларування/реєстрацію місця проживання, і електронний реєстр стає єдиним джерелом інформації про місце проживання особи. Реєстри територіальних громад функціонуватимуть виключно в електронній формі та обмінюватимуться інформацією між собою та з державними реєстрами в автоматичному режимі. При цьому для забезпечення роботи зазначених реєстрів органи місцевого самоврядування мають право створити або використовувати вже створені власні інформаційно-телекомунікаційні системи чи безоплатно використовувати засоби відомчої інформаційної системи ДМС.

Скасовується паперовий документообіг. Виключається можливість дублювання реєстрації у різних реєстрах територіальних громад; органи будуть обмінюватися інформацією про місце проживання без залучення особи; інформація про місце проживання відповідатиме дійсності на момент її запиту.

У цілому даний закон не тільки спрощує відносини між фізичними особами і державою у сфері повідомлення про місце проживання, але й частково змінює саму їх сутність. Так, розмежовано повідомлення держави про те, де особа мешкає, від цивільно-правових (матеріальних) відносин між фізичними особами, які раніше незмінно виникали як наслідок реєстрації місця проживанні в житлі, що знаходиться у приватній власності.

Спрощується не тільки процес повідомлення, але і подальше використання отриманої державою інформації.

Разом з цим, важливо зазначити, що без імплементації норм на рівні органів самоврядування, які безпосередньо здійснюють відповідні реєстраційні дії, а також без створення відповідних реєстрів і необтяжливих методів доступу до них користувачами, можуть виникати ситуації обмеження доступу до публічних послуг через невідповідність встановлених норм реальному стану речей.

Також викликає занепокоєння виключення із Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні” норми, встановленої частиною 2 статті 2, а саме Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Враховуючи послідовні обмеження з боку держави внутрішньо переміщених осіб, а також мешканців ТОТ, у праві на отримання пенсії, виключення такої норми викликає занепокоєння.

Крім того, варто зазначити, що однією з підстав відмови у реєстрації/декларуванні місця проживання є наявність обтяжень щодо нерухомого майна, у якому особа хоче зареєструвати/задекларувати місце проживання. Враховуючи, що обтяження щодо нерухомого майна можуть виникнути з досить різноманітних підстав (заборгованість за кредитом, несплачений штраф за порушення ПДР, перебування майна в іпотеці), така підстава необґрунтовано обмежує можливість особи зареєструватися/задекларувати місце проживання в житлі, в якому ця особа мешкає. При цьому таке обмеження неможливо обійти навіть за згодою обтяжувача.Окремо слід відзначити, що Законом не передбачено внесення змін до процесуальних кодексів, що може спричинити виникнення спірних ситуацій у майбутньому. Зокрема, згідно ст. 27 Цивільного процесуального кодексу, позови до фізичної особи пред’являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Процесуальні документи також направляються особі за зареєстрованим місцем проживання, надсилання їх за задекларованим місцем проживання не передбачено. Таким чином, процесуальні кодекси не адаптовані до змін, які будуть запроваджені вже протягом найближчих днів.

У ІНШОМУ ВИПАДКУ, БАТЬКО МОЖЕ ЗНЯТИ З РЕЄСТРАЦІЇ МІСЦЯ ПРОЖИВАННЯ ДИТИНИ ОДНООСОБОВО, ШЛЯХОМ ЗВЕРНЕННЯ ДО ЦНАП.

ТАКОЖ, У ІНШОМУ ВПИАДКУ, БЕЗ ВІДВІДУВАННЯ ТЦКСП (ВІЙСЬККОМАТУ) ТА ЗНЯТТЯ З ВІЙСЬКОВОГО ОБЛІКУ, БАТЬКО НЕ МОЖЕ ЗНЯТИСЯ З РЕЄСТРАЦІЇ МІСЦЯ ПРОЖИВАННЯ, АБО У СУДОВОМУ ПОРЯДКУ ЗА ВАШОЮ ПОЗОВНОЮ ЗАЯВОЮ.

Нужна полная консультация алгоритм действий обращайтесь индивидуально через кнопку "Звернутися".

Всего доброго!

Вітаю!

01.12.2021 РОКУ ВСТУПИВ В ДІЮ НОВИЙ ЗАКОН, ЯКИЙ СПРОСТИВ ЗНЯТТЯ ОСІБ З РЕЄСТРАЦІЇ.

ЯКЩО ВИ ЄДИНИЙ ВЛАСНИК ЖИТЛА (СИН ТА ОНУК НЕ Є СПІВВЛАСНИКАМИ ЖИТЛА), ТО ВАМ ДОСТАТНЬО ПОДАТИ ЗАЯВУ ПРО ЗНЯТТЯ ЇХ З РЕЄСТРАЦІЇ І ЇХ АВТОМАТИЧНО ЗНІМУТЬ З РЕЄСТРАЦІЇ.

НЕПОВНОЛІТНЯ ДИТИНА ЗНІМАЄТЬСЯ З РЕЄСТРАЦІЇ АВТОМАТИЧНО РАЗОМ З БАТЬКОМ.

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1871-20#Text

Стаття 1. Сфера дії Закону

1. Дія цього Закону поширюється на громадян України, а також на іноземців та осіб без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, відповідно до їхніх прав та свобод, передбачених Конституцією України, законами чи міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

2. Дія цього Закону не поширюється на відносини, пов’язані з виникненням, переходом та припиненням права власності на житло та права користування житлом.

3. Декларування місця проживання, реєстрація місця проживання (перебування) особи не є підставою для набуття такою особою права володіння, користування чи розпорядження житлом (у тому числі не є підставою для вселення чи визнання за особою права на проживання та/або права користування житлом), про проживання в якому особа повідомила.

Стаття 18. Зняття особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування)

1. Зняття особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) у разі звернення до органу реєстрації або через центр надання адміністративних послуг за місцем задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) здійснюється:

1) за заявою про зняття особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування), поданою у паперовій формі такою особою, її законним представником або представником;

2) за заявою власника житла приватної форми власності, поданої у паперовій формі, стосовно повнолітньої особи, місце проживання (перебування) якої зареєстровано або задекларовано в житлі, що належить власнику на підставі права власності. У разі подання власником житла заяви про зняття із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) батьків або інших законних представників дитини чи одного з них така дитина підлягає зняттю із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) разом із її батьками або іншими законними представниками чи одним із них.

Доброго дня!

Нормативно-правовий акт, що розглядається:

1. Закон України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» (прийнято Верховною Радою України 05.11.2021 року, очікувана дата набрання чинності – 1 грудня 2021 року

Докладний опис запроваджених змін:

1. Змінено процедуру реєстрації місця проживання (перебування) і запроваджено процедуру декларування місця проживання (перебування).

Після набрання законом чинності, в Україні буде існувати дві процедури щодо повідомлення держави про місця проживання особи:

а) декларування місця проживання особи – повідомлення особою органу реєстрації адреси свого місця проживання шляхом надання декларації про місце проживання в електронній формі з використанням Єдиного державного веб-порталу електронних послуг з подальшим внесенням такої інформації до реєстру територіальної громади;

б) реєстрація місця проживання (перебування) особи – внесення інформації про реєстрацію місця проживання (перебування) за заявою, поданою особою в паперовій формі, до реєстру територіальної громади інформації.

ВАЖЛИВО:

Декларування місця проживання можливе лише у житлі приватної форми власності, за умови внесення відомостей про це житло до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно або у гуртожитку, що не належить особі на праві власності, спільної власності (спільної часткової або спільної сумісної власності), за умови надання згоди уповноваженої особи з управління (утримання) гуртожитку, що належить до сфери управління підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності.

Громадянин України, який проживає на території України, а також іноземець чи особа без громадянства, який на законних підставах постійно або тимчасово проживає на території України, зобов’язані протягом 30 календарних днів після прибуття до нового місця проживання (перебування) задекларувати або зареєструвати його. Іноземець чи особа без громадянства, які отримали довідку про звернення за захистом в Україні, можуть зареєструвати місце свого перебування в Україні.

Також у законодавстві залишається надання згоди власника житла на декларування або реєстрацію місця проживання (перебування) – у випадку, якщо особа, яка його реєструє/декларує не є власником цього житла. Згода надається у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (на цей момент не прийнятий). Але у разі декларування або реєстрації місця проживання особою, яка є власником (співвласником) цього житла, згода інших співвласників або інших осіб, місце проживання яких зареєстровано/задекларовано в цьому житлі, не вимагається.

Для декларування місця проживання особа подає в електронній формі декларацію про місце проживання (у довільній формі, придатній для сприйняття її змісту), в якій зазначаються відомості про особу (якщо особа не є власником (співвласником) житла, за адресою якого декларується місце її проживання та відомості про яке внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у декларації про місце проживання додатково зазначаються відомості про власника (співвласників) житла окремо стосовно кожного власника (співвласника) житла), а для реєстрації місця проживання (перебування) особи під час особистого відвідування органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг) подається заява про реєстрацію місця проживання (перебування) за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України (на цей момент не прийнятий).

Вбачається, що задекларувати місця проживання (перебування) можна буде також шляхом заповнення заяви в мобільному застосунку «Дія» та отримання онлайн-підтвердження від власника житла (якщо особа не є його власником або співвласником). Заяву в автоматичному режимі буде опрацьовано впродовж доби. Зняття з попереднього місця реєстрації у такому випадку також відбуватиметься в автоматичному режимі.

Крім того, відтепер документом, що підтверджує декларування (реєстрацію) місця проживання є витяг з Єдиного демографічного реєстру, в тому числі в електронній формі, а не відмітка у паспорті. До паспортів старого зразка (у формі книжечки) записи про реєстрацію/декларування місця проживання також вноситися не будуть.

ВАЖЛИВО:

Повторно реєструвати, декларувати або “підтверджувати” своє місце проживання у зв’язку з прийняттям нового законодавства не потрібно. Однак Ви маєте бути готовим до того, що для підтвердження місця проживання у Вас можуть попросити витяг з Єдиного демографічного реєстру, тому краще наперед подбати про його отримання.

2. Спрощено процедуру зняття з зареєстрованого/задекларованого місця проживання (перебування).

Зняття особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) відбувається шляхом звернення до органу реєстрації або через центр надання адміністративних послуг за місцем задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) з наступних підстав:

1) за заявою самої особи про зняття із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування);

2) за заявою власника житла приватної форми власності, поданої у паперовій формі, стосовно повнолітньої особи, місце проживання (перебування) якої зареєстровано або задекларовано в житлі, що належить власнику на підставі права власності. У разі подання власником житла заяви про зняття із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) батьків або інших законних представників дитини чи одного з них така дитина підлягає зняттю із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) разом із її батьками або іншими законними представниками чи одним із них. Якщо в житлі декілька співвласників – всі вони подають згоду на зняття з місця проживання/перебування конкретної особи. Тобто законом вводиться можливість зняття особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) за заявою власника житла приватної форми власності без згоди такої особи, в тому числі дитини, разом з батьками, які не є власниками.

Разом з цим, слід очікувати, що зазначені зміни можуть вплинути на спори, що виникають під час спадкування, а також інші спірні ситуації, пов’язані з нерухомим майном.

Крім того, змінами передбачено, що у разі якщо місце проживання (перебування) особи було задекларовано або зареєстровано на підставі договору оренди, виключення з реєстру територіальної громади інформації про задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування) особи за заявою власника (співвласників) житла здійснюється лише після закінчення строку дії договору оренди або його дострокового розірвання чи визнання його нікчемним.

ВАЖЛИВО:

Коли особа реєструє/декларує своє нове місце проживання (перебування), то внесення змін до реєстру територіальної громади за попереднім місцем проживання (перебування) здійснюється в автоматичному режимі на підставі повідомлення новим органом старого органу реєстрації про таку реєстраційну дію.

3. Збільшено плату за реєстрацію/декларування місця проживання (перебування).

За своєчасну (тобто протягом 30 днів) реєстрацію/декларування місця проживання/перебування особа сплачує 1,5 відсотка прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року (у 2021 році – 34,05 грн).

У випадку пропущення зазначеного строку, адміністративний збір буде складати 2,5 відсотка прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року (у 2021 році – 56,75 грн).

До внесення зазначених змін адміністративний збір складав 13,60 грн і 40,80 грн відповідно.

4. Запроваджено можливість для мешканців ТОТ зареєструвати/задекларувати друге місце проживання (перебування) на підконтрольній уряду України території.

Законом передбачено, що кожна особа може мати тільки одне зареєстроване/задеклароване місце проживання (перебування).

Однак для осіб, які мають реєстрацію місця проживання на ТОТ, зроблено виключення. Так, на період тимчасової окупації такі особи можуть зареєструвати або задекларувати ще одне місце проживання (перебування) на контрольованій урядом України території без зняття з реєстрації на тимчасово окупованих територіях.

5. Розмежовано правовідносини реєстрації/декларування місця проживання (перебування) і майнові правовідносини щодо житлової нерухомості.

Ще однією важливою зміною є ч. 3 ст. 1 Закону, яка встановлює, що декларування місця проживання, реєстрація місця проживання (перебування) особи не є підставою для набуття такою особою права володіння, користування чи розпорядження житлом (у тому числі не є підставою для вселення чи визнання за особою права на проживання та/або права користування житлом), про проживання в якому особа повідомила.

Ця зміна демонструє зміну усталеної політики держави (і, відповідно, судової практики) щодо пріоритетності права на житло над правом власності. Тобто раніше особа, яка мала реєстрацію місця проживання у квартирі, яка належала зовсім іншим особам, могла вимагати права володіння і користування, у тому числі шляхом подачі позовів про вселення. Така парадигма створила враження у людей, що “прописка” особи у власній квартирі – це гарантовані проблеми у майбутньому, оскільки було практично неможливо скасувати реєстрацію місця проживання такої особи навіть у судовому порядку, а спроби перешкодити доступу до власності часто закінчувались викликом поліції і судовим позовом. У тому числі це призвело до того, що під час оренди житла зареєструвати його у якості місця проживання (перебування) можна було лише у поодиноких випадках, а внутрішньо переміщені особи часто стикалися з категоричною відмовою власників житла, яке вони винаймали, надати згоду на зазначення адреси такого житла у довідці ВПО.

Після набрання законом чинності право приватної власності буде домінувати в подібних правовідносинах, що цілком узгоджується із положеннями ч. 4 ст. 41 Конституції України (ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.).

ВАЖЛИВО:

Як і раніше, реєстрація місця проживання особи у житлі, що підлягає приватизації, а також у службовому житлі підтверджує право на проживання особи в такому житлі.

6. Спрощено доступ до певних послуг незалежно від зареєстрованого/задекларованого місця проживання (перебування).

Громадяни зможуть отримати послуги з нарахування пенсії, спеціалізованої та високоспеціалізованої медичної допомоги тощо за місцем звернення, а не за зареєстрованим місцем проживання, що, безперечно, є позитивною зміною.

Також внесено зміни до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», а саме статті 47. Відтепер пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України незалежно від задекларованого або зареєстрованого місця проживання пенсіонера організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Крім того, у цілому збільшується рівень електронного обміну інформацією між органами влади, що спростить повсякденне спілкування громадян із ними та зменшить кількість паперових документів, які необхідно подавати. Так, наприклад, передбачено запровадження міжвідомчої електронної взаємодії – обмін інформацією, що здійснюється між реєстрами територіальних громад, відомчою інформаційною системою центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері реєстрації фізичних осіб, державним демографічним реєстром, Єдиною інформаційною системою Міністерства внутрішніх справ України та іншими інформаційно-комунікаційними системами. Громадяни матимуть можливість більш зручно отримувати адміністративні послуги, пов’язані з доступом до інформації про місце проживання – оскільки органи державної влади, місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, незалежно від форм власності, зможуть отримати таку інформацію самостійно, шляхом доступу до відомчої інформаційної системи ДМС.

Також створюються реєстри територіальних громад, до яких вноситься інформація про декларування/реєстрацію місця проживання, і електронний реєстр стає єдиним джерелом інформації про місце проживання особи. Реєстри територіальних громад функціонуватимуть виключно в електронній формі та обмінюватимуться інформацією між собою та з державними реєстрами в автоматичному режимі. При цьому для забезпечення роботи зазначених реєстрів органи місцевого самоврядування мають право створити або використовувати вже створені власні інформаційно-телекомунікаційні системи чи безоплатно використовувати засоби відомчої інформаційної системи ДМС.

Скасовується паперовий документообіг. Виключається можливість дублювання реєстрації у різних реєстрах територіальних громад; органи будуть обмінюватися інформацією про місце проживання без залучення особи; інформація про місце проживання відповідатиме дійсності на момент її запиту.

Висновки щодо Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні»

У цілому даний закон не тільки спрощує відносини між фізичними особами і державою у сфері повідомлення про місце проживання, але й частково змінює саму їх сутність. Так, розмежовано повідомлення держави про те, де особа мешкає, від цивільно-правових (матеріальних) відносин між фізичними особами, які раніше незмінно виникали як наслідок реєстрації місця проживанні в житлі, що знаходиться у приватній власності.

Спрощується не тільки процес повідомлення, але і подальше використання отриманої державою інформації.

Разом з цим, важливо зазначити, що без імплементації норм на рівні органів самоврядування, які безпосередньо здійснюють відповідні реєстраційні дії, а також без створення відповідних реєстрів і необтяжливих методів доступу до них користувачами, можуть виникати ситуації обмеження доступу до публічних послуг через невідповідність встановлених норм реальному стану речей.

Також викликає занепокоєння виключення із Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні” норми, встановленої частиною 2 статті 2, а саме Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Враховуючи послідовні обмеження з боку держави внутрішньо переміщених осіб, а також мешканців ТОТ, у праві на отримання пенсії, виключення такої норми викликає занепокоєння.

Крім того, варто зазначити, що однією з підстав відмови у реєстрації/декларуванні місця проживання є наявність обтяжень щодо нерухомого майна, у якому особа хоче зареєструвати/задекларувати місце проживання. Враховуючи, що обтяження щодо нерухомого майна можуть виникнути з досить різноманітних підстав (заборгованість за кредитом, несплачений штраф за порушення ПДР, перебування майна в іпотеці), така підстава необґрунтовано обмежує можливість особи зареєструватися/задекларувати місце проживання в житлі, в якому ця особа мешкає. При цьому таке обмеження неможливо обійти навіть за згодою обтяжувача.Окремо слід відзначити, що Законом не передбачено внесення змін до процесуальних кодексів, що може спричинити виникнення спірних ситуацій у майбутньому. Зокрема, згідно ст. 27 Цивільного процесуального кодексу, позови до фізичної особи пред’являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Процесуальні документи також направляються особі за зареєстрованим місцем проживання, надсилання їх за задекларованим місцем проживання не передбачено. Таким чином, процесуальні кодекси не адаптовані до змін, які будуть запроваджені вже протягом найближчих днів.

Костянтин Гончаренко

Доброго дня!

ЩОДО ДИТИНИ:

У Вашому випадку, матері необхідно шукати інші шляхи реєстрації дитини наприклад зареєструвати у іншій квартирі яку попередньо придбає мати дитини чи тимчасово зареєструватися обом у бабусі чи інших родичів котрі дадуть на це згоду та не претендують на державну допомогу у вигляді субсидії.( бо вона може бути зменьшена або скасована).

Дитина до 14 - ти років має бути зареєстрована і проживати з одним з батьків( якщо місце проживання судом визначено з МАМОЮ , отже дитина має проживати і зареєстрована тільки з МАМОЮ.)

У іншому випадку орган опіки не надасть дозволу. (зняття реєстрації без подальшої постановки на реєстрацію за новою адресою не допускається ЗУ Про охорону дитинства)

на правочин обов язково треба згода органу опіки місцевої ради , інакше якщо вони про це дізнаються то подадуть до суду на нового власника і зобов яжуть повернути квартиру матері з дитиною, так як порушено права дитини.

треба матері спочатку придбати квартиру у власність , подати заяву в орган опіки де повідомити , що нове житло є і воно підходить для проживання дитини то просить надати дозвіл , отримує дозвіл з ним в ЦНАП знімає дитину та тут же робить реєстрацію у новій квартирі , пише заяву в орган опіки , що дитина зареєстрована і тільки потім продає квартиру через нотаріуса за договором купівлі продажу.

поки діти не прописані не рекомендую входити в угоду без дзволу ради опіки , інакше вони вам потім створять значні проблеми.

Можливо нехай батько вирішить це питання за погодженням з мамою , дитина має бути десь зареєстрована, або Вам доведеться як власнику знімати їх через суд в наслідок відсутності в квартирі більше 6 ти місяців.

З повагою,

Костянтин Гончаренко

Доброго дня!

Процедура є такою:

Зняття з реєстрації в добровільному порядку

Куди звернутися

Зняття з реєстрації місця проживання здійснюється виконавчим органом сільської, селищної або міської ради, сільським головою (у тому числі через центр надання адміністративних послуг) на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (пункт 3 Правил).

Вартість адміністративної послуги

За послугу щодо зняття з реєстрації місця проживання особа сплачує адміністративний збір у розмірі 0,0085 розміру мінімальної заробітної плати (13 грн. 60 коп. – станом на 01 січня 2020 року, стаття 111Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні"). Для розрахунку розміру плати за надання адміністративних послуг мінімальна заробітна плата застосовується у розмірі 1600 гривень (п. 4 Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 06.12.2016 № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України").

Перелік та зразки необхідних документів

Для зняття з реєстрації місця проживання особа або її представник повинні подати:

• заяву про зняття з реєстрації місця проживання встановленої форми; рішення суду, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою; свідоцтва про смерть;
• повідомлення територіального органу або підрозділу Державної міграційної служби із зазначенням відповідних реквізитів паспорта померлої особи або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку;
• документ, до якого вносяться відомості про зняття з реєстрації місця проживання (паспорт громадянина України, свідоцтво про народження (якщо дитина не досягла 16 років);
• квитанцію про сплату адміністративного збору;
• військовий квиток або посвідчення про прописку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебуває на військовому обліку) (пункт 26 Правил).

Представником додатково надається:

• документ, що посвідчує особу представника;
• документ, що підтверджує повноваження представника (довіреність), крім випадків, коли представниками малолітньої дитини є батьки (усиновлювачі).

Строки розгляду питання

Зняття з реєстрації місця проживання здійснюється в день звернення особи (частина друга статті 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні").

Підстави для відмови

Особі може бути відмовлено у знятті з реєстрації за місцем проживання у разі коли:

• особою не подано необхідних документів;
• у поданих документах містяться недостовірні відомості або подані документи є недійсними;
• звернулася особа, яка не досягла 14 років (стаття 91 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні").

Увага! Заява про зняття з реєстрації місця проживання із зазначенням підстави відмови повертається особі в день її подання.

Порядок оскарження

Рішення, дії чи бездіяльність виконавчого органу сільської, селищної або міської ради, сільського голови (в тому числі через центр надання адміністративних послуг) можуть оскаржуватися в судовому порядку.

У випадку отримання відмови центру надання адміністративних послуг про зняття з реєстрації місця проживання, особа має право протягом 30 днів з моменту отримання відмови подати скаргу до органу, вищого відносно того органу, що прийняв рішення про відмову (у разі, якщо такий вищий орган існує).

Особливі випадки

Заяву про зняття з реєстрації місця проживання бездомних та інших осіб, які не мають постійного місця проживання, подає спеціалізована соціальна установа, заклад соціального обслуговування та соціального захисту, де проживають такі особи.

У випадку реєстрації місця проживання батьків дитини, яка не досягла 14 років, за різними адресами, зняття з реєстрації місця проживання такої дитини разом з одним із батьків здійснюється за письмовою згодою іншого з батьків у присутності особи, яка приймає заяву, або на підставі засвідченої в установленому порядку письмової згоди другого з батьків (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування).

Реєстрація місця проживання/перебування особи або зняття з реєстрації місця проживання скасовуються в разі їх проведення з порушенням вимог законодавства ( пункт 28 Правил). ' У разі виявлення такого порушення керівник органу реєстрації проводить перевірку підстав реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування особи, за її результатами складає висновок та приймає рішення про скасування реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування особи.

Про прийняте рішення особі надсилається письмове повідомлення за формою згідно з додатком 17 Правил, в якому зазначаються підстави його прийняття. Особу запрошують на прийом до органу реєстрації для внесення відповідних відомостей до документа, до якого вносяться відомості про місце проживання/перебування.

Якщо після здійснення реєстрації місця проживання особи одночасно із зняттям з реєстрації попереднього місця проживання буде встановлено, що особа не повідомила про реєстрацію місця проживання разом з нею за попередньою адресою малолітніх дітей, обидві дії скасовуються на підставі письмового рішення органу реєстрації, про що письмово повідомляється особі.

Зняття з реєстрації в судовому порядку

Підстави звернення до суду

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Втрата права користування житлом:

• відсутність наймача або членів його сім’ї в жилому приміщення без поважних причин понад 6 місяців (стаття 71 Житлового кодексу Української РСР);
• відсутність членів сім’ї власника жилого приміщення без поважних причин понад 1 рік (стаття 405 Цивільного кодексу України).

Перелік осіб, які є членами сім’ї власника житла визначено в статті 64 Житлового кодексу УРСР, зокрема, до членів сім’ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім’ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

До якого суду звернутися

Позовна заява про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщення та зняття з реєстрації подається в порядку цивільного судочинства до районних, районних у містах, міських та міськрайонних судів за місцезнаходження жилого приміщення.

Вартість позову

За подання позову немайнового характеру особою сплачується судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу відповідно до Закону України "Про судовий збір" (908 грн. 00 коп. - станом на 01 січня 2021 року).

• Реквізити для сплати судового збору, формування квитанції або онлайн оплати можна знайти на сайті “Судова влада України”;
• порядок та підстави повернення судового збору, відстрочення та розстрочення, зменшення розміру судового збору та звільнення від сплати судового збору.

Перелік та зразки необхідних документів

Форма і зміст позовної заяви - "Звернення до суду: позовне провадження у цивільному процесі"

• Зразок позовної заяви (зняття з реєстрації місця проживання члена сім"ї).

• Зразок позовної заяви про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням (зняття з реєстрації місця проживання наймача житла чи іншої посторонної особи).

Строки розгляду питання

Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті. Водночас суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку (частина перша статті 210 Цивільного процесуального кодексу України).

Порядок оскарження

Особа у випадку прийняття судом рішення про відмову у задоволенні її позовних вимог щодо визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та зняття з реєстрації місця проживання має право протягом 30 днів з дня проголошення рішення подати апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції.

Вартість оскарження

За розгляд апеляційної скарги сплачується судовий збір у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви (1362 грн. 00 коп. - станом на 01 січня 2021 року, підпункт 6 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір").

Судова практика

Вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (статті 71, 72, 116, 156 Житлового кодексу УРСР; статті 405 Цивільного кодексу України).

З повагою,

Костянтин Гончаренко

Добрый день, Роман!

К сожалению, в условиях всего текущего законодательства, у вас или вариант добровольной снятии с регистрации места проживания, или же принудительная- в судебном порядке.

Иной функции при продаже не возможно в вашем случае.

Как вариант, это еще продать с условием (оговоркой в договоре), что вы осуществите снятие с учета через суд в определенное время, но это если Покупатель согласится на такое при покупке (это при подтверждении факта, что прописанные не имеют права на квартиру).

В случае вопросов, набирайте.

добрый день !!!

вы можете СНЯТЬ ИХ С РЕГИСТРАЦИИ через ЦНАП - обратитесь в цнап с заявами

заявы, иски т .п.) - обращайтесь - контакты на сайте или в НЕТе с ув Виктория Костромина

Закон Украны " Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні" (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1871-20#n369):

" Стаття 1. Сфера дії Закону...

2. Дія цього Закону не поширюється на відносини, пов’язані з виникненням, переходом та припиненням права власності на житло та права користування житлом.

3. Декларування місця проживання, реєстрація місця проживання (перебування) особи не є підставою для набуття такою особою права володіння, користування чи розпорядження житлом (у тому числі не є підставою для вселення чи визнання за особою права на проживання та/або права користування житлом), про проживання в якому особа повідомила."

Закон Украины " Про охорону дитинства" (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402-14#Text):

" Стаття 18. Право дитини на житло...

Органи опіки та піклування зобов’язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.".

"ПОРЯДОК провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини" (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-%D0%B...):

"67. Дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким має дитина надається районною, районною у мм. Києві та Севастополі держадміністрацією, виконавчим органом міської, районної у місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради об’єднаної територіальної громади за поданням служби у справах дітей після проведення зазначеною службою перевірки документів за місцем знаходження майна протягом одного місяця з дня надходження заяви на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини лише у разі гарантування збереження її права на житло і оформляється рішенням, витяг з якого видається заявникам службою у справах дітей. Для здійснення правочинів щодо нерухомого майна дитини батьки, опікуни або піклувальники подають службі у справах дітей документи, зазначені у пункті 66 цього Порядку. Служба у справах дітей розглядає протягом 10 робочих днів подані документи та з'ясовує наявність (відсутність) обставин, що можуть бути підставою для відмови у наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини.

У разі виїзду сім'ї, в якій виховується дитина, за межі населеного пункту, придбання житла здійснюється з урахуванням інтересів дитини.

Районна, районна у мм. Києві та Севастополі держадміністрація, виконавчий орган міської, районної у місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради об’єднаної територіальної громади може відмовити у наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини з одночасним зверненням до нотаріуса для накладення заборони відчуження такого майна лише у випадках, передбачених частиною п’ятою статті 177 Сімейного кодексу України.

У разі усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження нерухомого майна дитини, районна, районна у мм. Києві та Севастополі держадміністрація, виконавчий орган міської, районної у місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради об’єднаної територіальної громади звертається в установленому законодавством порядку до нотаріуса для зняття заборони відчуження такого майна...".

---

Здравствуйте, Роман!

Если Вы являетесь единственным собственником квартиры, если сын и внук не являются собствениками квартиры,то Вы имеете право продать квартиру с условием регистрации места жительства их в квартире при условии согласия на это покупателя. Регистрация места жительства не влечет права собственности на квартиру или пользования нею. Тем более, что они в квартире никогда не проживали. Что касается разрешения органа опеки и попечительства на продажу Вами квартиры: во-первых, как мною выделено в приведенном Порядке, это требуется в случае права ребенка о собственности или пользования в отношении квартиры; во-вторых, касается, в частности, родителей ребенка; в-третьих, регистрация места жительства не влечет, повторюсь, ни права собственности, ни права пользования. Покупатель, после вступления в право собственности, вправе снять сына и внука с регистрации места жительства в квартире.