Хочу повернути свої кошти

У Вашому випадку варіант лише один - звернення до суду з позовною заявою.

Антон!

В даному випадку у Вас є один шлях: надіслати людині лист-претензію про повернення коштів, оскільки послугу, про яку Ви її просили вона Вам не надала, а як відмовиться, то звертатись до суду із позовом про примусове стягнення коштів.

Статтею 119 ЦПК України встановлені вимоги до позовної заяви, згідно яких позовна заява є письмовим документом. Письмова форма вважається додержаною, якщо позовна заява викладена на папері. Позовна заява виготовляється на паперовому носії за допомогою друкарської чи комп’ютерної техніки.

Відповідно до ч. 2 ст. 119 ЦПК України позовна заява повинна містити:

1) найменування суду, до якого подається заява (наприклад: Каланчацький районний суд Херсонської області).

2) ім'я (найменування) позивача і відповідача, а також ім'я представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання або місцезнаходження, поштовий індекс, номер засобів зв'язку, якщо такий відомий.

В позовній заяві обов’язково має вказуватись повне ім’я (найменування) позивача і відповідача, а також ім’я представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання або місцезнаходження, поштовий індекс, номер засобів зв’язку, якщо такий відомий. Зазначення лише ініціалів, замість імен, не відповідає вимогам закону.Прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи вказується за даними паспорта цієї особи або іншого документа, що замінює його.

Місцем проживання фізичної особи згідно із ст. 29 Цивільного кодексу України є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Щодо фізичної особи - підприємця ця норма конкретизується у ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», де зазначено, що місце проживання фізичної особи - це житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово, що знаходиться за певною адресою, за якою здійснюється зв’язок з фізичною особою - підприємцем.Найменування юридичної особи включає в себе інформацію про організаційно-правову форму та назву.

3) зміст позовних вимог Зміст позовних вимог - це певна форма захисту, яку просить позивач від суду (наприклад, встановлення права власності на земельну ділянку). По суті, цей пункт є відображенням прохальної частини позовної заяви.

4) ціну позову щодо вимог майнового характеру

Порядок визначення ціни позову передбачено ст. 80 ЦПК України, відповідно до ч. 1 якої ціна позову визначається:

- у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується;

- у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна;

- у позовах про стягнення аліментів - сукупністю всіх виплат, але не більше ніж за шість місяців;

- у позовах про строкові платежі і видачі - сукупністю всіх платежів або видач, але не більше ніж за три роки;

- у позовах про безстрокові або довічні платежі і видачі - сукупністю платежів або видач за три роки;

- у позовах про зменшення або збільшення платежів або видач - сумою, на яку зменшуються або збільшуються платежі чи видачі, але не більше ніж за один рік;

- у позовах про припинення платежів або видач - сукупністю платежів або видач, що залишилися, але не більше ніж за один рік;

- у позовах про розірвання договору найму (оренди) або договору найму (оренди) житла - сукупністю платежів за користування майном або житлом протягом строку, що залишається до кінця дії договору, але не більше ніж за три роки;

- у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості;

- у позовах про стягнення аліментів - сукупністю всіх виплат, але не більше ніж за шість місяців;

- у позовах про строкові платежі і видачі - сукупністю всіх платежів або видач, але не більше ніж за три роки;

- у позовах про безстрокові або довічні платежі і видачі - сукупністю платежів або видач за три роки;

- у позовах про зменшення або збільшення платежів або видач - сумою, на яку зменшуються або збільшуються платежі чи видачі, але не більше ніж за один рік;

- у позовах про припинення платежів або видач - сукупністю платежів або видач, що залишилися, але не більше ніж за один рік;

- у позовах про розірвання договору найму (оренди) або договору найму (оренди) житла - сукупністю платежів за користування майном або житлом протягом строку, що залишається до кінця дії договору, але не більше ніж за три роки;

- у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості;

Пам'ятайте, підстави для позову у Вас є! Шанси його виграти також є! Я можу Вам в тому реально допомогти!

Виникнуть додаткові питання, тисніть кнопку "звернутись" біля мого фото.

зателефонуйте до мене

Вітаю!

ЯКЩО, ТО ЩО ВИ НАВЕЛИ, ЦЕ ВСЕ ЩО У ВАС Є - ТО ПОВЕРНУТИ КОШТИ БУДЕ ДУЖЕ СКЛАДНО.

Цивільно-правовий договір — домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну та припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 статті 626 Цивільного Кодексу України).Основними ознаками договору є:• домовленість, тобто для його існування має бути компроміс, збіг волевиявлення учасників;• домовленість двох чи більше осіб, тобто з волевиявлення лише однієї сторони не може виникнути договір;• спрямованість на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків.

Строк договору

1. Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

2. Договір набирає чинності з моменту його укладення.

3. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

4. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

ПО СУТІ, ТО ЩО ВИ ОПИСАЛИ - ЦЕ МОЖЕ БУТИ:

1.

АБО ДОГОВІР ПРО НАДАННЯ ПОСЛУГИ.

Договір про надання послуг - це домовленість двох сторін, за якою одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина перша статті 901 Цивільного кодексу України).

Особливістю договорів про надання послуг є нематеріальний характер об'єкта договору, при цьому продається не сам результат, а дії, які до нього привели. Крім того, послуги нерозривно пов'язані з особистістю самого виконавця.

Договір про надання послуг є двостороннім: обов'язок виконавця надати послугу кореспондується з обов'язком замовника її оплатити, якщо договір оплатний, або відшкодувати фактичні витрати, якщо договір безоплатний.Договір про надання послуг є консенсуальним – вважається укладеним з моменту, коли сторони досягли згоди з усіх істотних умов.

Договір про надання послуг укладається у письмовій формі.

Сторонами договору про надання послуг є Замовник і Виконавець.

За договором про безоплатне надання послуг замовник зобов'язаний відшкодувати виконавцеві всі фактичні витрати, необхідні для виконання договору (грошові витрати або використання власних матеріалів і предметів Виконавця з повним або частковим їх споживанням, які використовуються Виконавцем для надання послуги). Доводити відповідність понесених витрат, необхідних для виконання договору повинен сам Виконавець. Відшкодування витрат можливе у формі грошової компенсації, або шляхом повернення речей такого ж роду і якості або відновлення їх властивостей. Якщо виконання договору стало неможливим унаслідок дії непереборної сили, Виконавець також має право на відшкодування своїх фактичних витрат.

Договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених Цивільним кодексом України, іншим законом або за домовленістю сторін.

2.

АБО ДОГОВІР ДОРУЧЕННЯ.

Договір доручення (далі - договір) - домовленість двох сторівн, за якою одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя ( частина перша статті 1000 ЦК України).

Договір доручення укладається здебільшого для одержання певної плати, пред'явлення претензій, наданні товару тощо.

Договір є:

♦ оплатний - повірений має право на плату за виконання свого обов'язку (стаття 1002 ЦК України);

♦ консенсуальний - договір вважається укладеним з моменту досягнення згоди сторін за всіма істотними умовами договору;

♦ двосторонній - права та обов'язки виникають у обох сторін.

Предметом договору доручення є певні юридичні дії повіреного. Вони мають бути правомірними, конкретними та здійсненними, а також чітко визначеними у договорі доручення або у виданій на його підставі довіреності.

Слід звернути увагу, що відповідно до статті 238 ЦК України повірений може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має сам довіритель, а також через повіреного не можна вчиняти юридичні дії винятково особистого характеру (наприклад, щодо укладення і розірвання шлюбу, укладення трудового договору, складання заповіту).

Юридичні дії, які є предметом договору доручення, пов'язані з укладанням повіреним правочинів, що створюють, змінюють, припиняють цивільні права та обов'язки безпосередньо довірителя. Сам повірений за такими правочинами стороною не стає, жодних прав та обов'язків не набуває. Зокрема, коли повірений у межах наданих повноважень від імені довірителя укладає договір із третьою особою, відповідні права й обов'язки виникають безпосередньо у довірителя і третьої особи як сторін договору. Проте якщо повірений вчинить правочин з перевищенням наданих йому довірителем повноважень, то такий правочин буде створювати, змінювати або припиняти цивільні права та обов'язки для довірителя лише у разі наступного схвалення останнім цих дій .

Повірений має право на плату за виконання свого обов'язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом. Коли в договорі доручення не визначено розміру плати повіреному або порядок її виплати, вона виплачується після виконання доручення відповідно до звичайних цін на такі послуги. Крім належної плати, довіритель повинен відшкодувати повіреному витрати, пов'язані з виконанням доручення. Проте такий обов'язок виникає у довірителя лише в тих випадках, коли витрати фактично проведені і при цьому вони були необхідними.

Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного (частина друга статті 1000 ЦК України).

Договір доручення може бути укладений в усній або письмовій формі.

Договір припиняється на загальних підставах припинення договору (наприклад, виконанням, проведеним належним чином), а також у разі:

• відмови довірителя або повіреного від договору;
• визнання довірителя або повіреного недієздатним, обмеження його цивільної дієздатності або визнання безвісно відсутнім;
• смерті довірителя або повіреного.

Довіритель або повірений мають право відмовитися від договору в будь-який час. Відмова від права на відмову від договору є нікчемною.

Якщо договір доручення припинений до того, як доручення було повністю виконане повіреним, довіритель повинен відшкодувати повіреному витрати, пов'язані з виконанням доручення, а якщо повіреному належить плата - також виплатити йому плату пропорційно виконаній ним роботі. Це положення не застосовується до виконання повіреним доручення після того, як він довідався або міг довідатися про припинення договору доручення.

Відмова довірителя від договору доручення не є підставою для відшкодування збитків, завданих повіреному припиненням договору, крім випадку припинення договору, за яким повірений діяв як комерційний представник.

Відмова повіреного від договору доручення не є підставою для відшкодування збитків, завданих довірителеві припиненням договору, крім випадку відмови повіреного від договору за таких умов, коли довіритель позбавлений можливості інакше забезпечити свої інтереси, а також відмови від договору, за яким повірений діяв як комерційний представник.

ПОВЕРНУТИ СВОЇ КОШТИ ВИ ЗМОЖЕТЕ ТІЛЬКИ В СУДОВОМУ ПОРЯДКУ, ЯКЩО ЗМОЖЕТЕ ДОВЕСТИ ЩО МІЖ ВАМИ ТА ОСОБОЮ БУВ УКЛАДЕНИЙ ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВИЙ ДОГОВІР.

ЯКЩО ПРОТИЛЕЖНА СТОРОНА ДОВЕДЕ ЩО ВАША ДІЯ, ЦЕ ДАРУНОК, ТО ВИ ПОВЕРНУТИ ГРОШІ НЕ ЗМОЖЕТЕ.