Виділення частки спільної нерухомості

Доброго дня.

Звертатись до суду необхідно за місцем знаходження нерухомого майна. Факт мешкання відповідача на території РФ значення не має.

Щодо виділу.

Потрібно понімати, що є виділом. При виділі частки зберігаються правовідносини спільної часткової власності. Проте вони припиняються лише для співвласника, частка якого виділяється. Співвласник отримує у натурі певне майно, яке відповідає його частці, а у разі неможливості – компенсацію за нього. При виділі майна припиняється право спільної власності щодо суб’єкта, який виділив свою частку у натурі. У випадку, якщо співвласників двоє і майно належить їм на праві спільної часткової власності, – тоді має місце поділ спільного майна.

Щодо документів, то в першу чергу це документи щодо права власності. Відносно інших документів, то вони залежать від конкретної ситуації, підстав виникнення спільної власності тощо.

Для того щоб отримати повну консультації з цього питання, потрібно мати повну інформацію щодо об'єкту нерухомості, співвласників та ще ряд обставин.

Якщо Ви бажаєте отримання повної консультації та надання алгоритму всіх можливих дій в Вашій ситуації, Ви можете звернутися до мене персонально, натиснувши кнопку "Звернутись" вгорі.

Доброго дня, Олександре!

Співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Умови здійснення виділу у натурі частки із спільного майна

Виділ частки в натурі здійснюється відповідно до законодавства з наданням Висновку щодо технічної можливості поділу об’єкта нерухомого майна або Висновку щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об’єкта нерухомого майна.

Виділення в натурі частки нерухомого майна можливе в разі дотримання наступних умов:

• поділ на самостійні об’єкти нерухомого майна повинен відповідати умовам, що передбачені чинними будівельними нормами;
• виділення в натурі частки об’єкта нерухомого майна, що є спільною власністю, можливе, якщо кожному співвласнику може бути виділено відокремлене приміщення з власним входом;
• наявність реєстрації земельної ділянки на якій розташований об’єкт нерухомого майна в Державному земельному кадастрі та реєстрації права власності на неї в установленому законом порядку.

Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (майно є неподільним), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Право на частку у праві спільної власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.

Якщо відповідач не з'являється на виклик в суд, то питаннях може бут и розглянуто без його учаксті.

Будуть питання, зверніться до мене особисто, натиснувши кнопку "звернутись"біля мого фото.

Якщо ж консультація задовільнила Вас, активуйте сіру галочку та залиште відгук на знак подяки.

Вітаю.

Належність майна декільком співвласникам — це розповсюджена обставина, з якою нотаріусам постійно доводиться працювати. При цьому, коли відбувається розпорядження таким майном у цілому, процедура нотаріального оформлення є зрозумілою (наскільки це можливо з урахуванням нашого недосконалого законодавства) і достатньо відпрацьованою. А от коли мова заходить про розпорядження частками або виникає необхідність визначення часток, то починається «розбрід і хитання». І першим чинником, який породжує помилки, є невірне розуміння суті спільної власності.

Спільна власність — це власність декількох (двох і більше) осіб на один об’єкт. Якщо при цьому частки кожного із співвласників визначені, то це спільна часткова власність, а якщо частки не визначені — спільна сумісна власність. Такі норми містить глава 26 розділу І книги третьої Цивільного кодексу України (далі — ЦК).

Що ж це за частки? У народі кажуть: «одна третя квартири», «моя половина будинку» і так далі. Але це є категорично не вірним з юридичної точку зору. Адже між співвласниками розподіляється не майно, а право власності! Отже, ці частки — це частки у праві власності на майно, ще їх називають «ідеальні частки». Майно при цьому лишається єдиним цілим. Це основи цивільного законодавства, які викладені у ЦК, численних коментарях до нього, підручниках з цивільного права та наукових працях.

Натомість, якщо мова йде про розподіл саме майна, то в цьому випадку потрібно керуватись правилами поділу об’єкта в натурі або виділу частки об’єкта в натурі, виключно за умови технічної можливості таких дій (статті 364, 367, 370, 372 ЦК, п. 6 глави 1 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (далі — Порядок)). У результаті таких процедур формуються як мінімум два нових об’єкти зі своїми характеристиками, адресами, розділами в ДРРП, а право спільної власності змінюється або взагалі припиняється. Але це вже зовсім інша тема.

Перейдемо до розгляду процедури визначення часток у спільній сумісній власності.

Спільна сумісна власність — це вид спільної власності, при якому частки співвласників не визначені (статті 355, 368 ЦК). Суб’єктами такого права згідно з ч. 2 ст. 368 ЦК можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади. Законодавством не встановлений вичерпний перелік підстав набуття спільної сумісної власності. Отже, така власність може виникати з підстав, не заборонених законом (ч. 3 ст. 368 ЦК).

Найбільш розповсюдженими підставами виникнення права спільної сумісної власності, з якими стикаються нотаріуси в практиці, є набуття власності подружжям та приватизація нерухомого майна декількома особами.

Питання про визначення часток у спільній сумісній власності постає, як правило, тоді, коли один із співвласників бажає розпорядитись належною йому часткою. Крім того, останнім часом через необхідність сплати податку на нерухоме майно до нотаріусів почали звертатись подружжя із метою визначення часток у праві власності на майно, придбане на ім’я одного з них.

ЦК не містить норми, які б прямо регулювали укладення договору про визначення часток у спільній сумісній власності (у ньому наявні лише норми, що регулюють виділ частки в натурі та поділ майна в натурі — статті 370, 372 ЦК). Та можливість укладення договору про визначення часток не викликає сумнівів, адже один із основних принципів цивільного права — це принцип свободи договору (статті 3, 627 ЦК).

Всього доброго. Якщо консультація була корисною, натискайте галочку внизу фотографії профіля та залишайте відгук!

Для більш детальної консультації натискайте зелену кнопку Звернутися/Обратиться нижче фото! Буду радий допомогти.