Задайте питання юристу

836 юристів готові відповісти зараз

Відповідь за ~15 хвилин

Задати питання на сайті

Сімейне право, 13 листопада 2023, питання №96685 550₴

дружина знайомого погрожує, бо вважає, що він зрадив зі мною. як діяти в такій ситуації?

Погрожує розповісти це моїм співробітникам і родичам.Цей чоловік дядько моєї подруги, з яким ми спілкувались на спільних застіллях і т д. Одного разу він попросив доплмогти йому по роботі, що я і зробила. Запропонував оплатити допомогу, я відмовилась, бо він родич моєї подруги, не хотіла з нього брати гроші. Він запропонував поїхати на річку покупались (було літо і спека). Я погодилась. Більше ми з ним не бачились удвох. Дружина сьогодні зателефонувала, погрожу.чи, агресуючи, обзиваючи мене, стверджує, щт я "розбила сім'ю". Хоч ніякого фізичного чи емоційного контакту я з ним не мала і не могла мати, оскільки відносилась до нього, як до дядька подруги, тобто не намагалвсь звабити чи щось схоже, як стверджує вона. Найгірше, що вона погрожує розповісти, що я "розбиваю сім'ї" моїм батькам та в мене на роботі, що може вплинути на ставлення до мене співробітників, а то й гірше.

Відповіді юристів (12)

    Богун Сергій Павлович
    10%

    Пленум Верховного Суду України в постанові від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» вказав, що праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов’язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

    Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

    До способів захисту особистого немайнового права, зокрема права на повагу до гідності та честі, права на недоторканість ділової репутації, відносяться, наприклад, спростування недостовірної інформації та/або право на відповідь, заборона поширення інформації, якою порушуються особисті немайнові права тощо.

    Згідно ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

    «ЦК України. Стаття 15. Право на захист цивільних прав та інтересів

    1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

    2. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.»

    Реалізація такого права відбувається у судовому порядку (ст. 277 ЦК України).

    За поширення недостовірної інформації особу може бути притягнуто до цивільно-правової відповідальності.

    Якщо особа, яка розповсюдила недостовірну інформацію, відмовляються її спростувати, а також компенсувати матеріальну та (або) моральну шкоду, особа, стосовно якої поширено таку інформацію, має право на захист своїх прав та інтересів шляхом звернення до суду.

    «ЦК України. Стаття 269. Поняття особистого немайнового права

    1. Особисті немайнові права належать кожній фізичній особі від народження або за законом.

    2. Особисті немайнові права фізичної особи не мають економічного змісту.

    3. Особисті немайнові права тісно пов'язані з фізичною особою. Фізична особа не може відмовитися від особистих немайнових прав, а також не може бути позбавлена цих прав.

    4. Особистими немайновими правами фізична особа володіє довічно.

    Стаття 270. Види особистих немайнових прав

    1. Відповідно до Конституції України фізична особа має право на життя, право на охорону здоров'я, право на безпечне для життя і здоров'я довкілля, право на свободу та особисту недоторканність, право на недоторканність особистого і сімейного життя, право на повагу до гідності та честі, право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, право на недоторканність житла, право на вільний вибір місця проживання та на свободу пересування, право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості.

    2. Цим Кодексом та іншим законом можуть бути передбачені й інші особисті немайнові права фізичної особи.

    3. Перелік особистих немайнових прав, які встановлені Конституцією України, цим Кодексом та іншим законом, не є вичерпним.

    Стаття 280. Право фізичної особи, особисте немайнове право якої порушено, на відшкодування шкоди

    1. Якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню, крім випадку неумисного повідомлення викривачем недостовірної інформації про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України "Про запобігання корупції" в порядку, передбаченому зазначеним Законом, яка підлягає спростуванню.»

    Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

    Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

    «ЦК України. Стаття 23. Відшкодування моральної шкоди

    1. Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

    2. Моральна шкода полягає:

    1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

    2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

    3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

    4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

    3. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

    Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

    4. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

    5. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.»

    Частиною другою п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 визначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають:

    наявність такої шкоди; протиправність діяння її заподіювача; наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача; вини останнього в ї
    Корнійчук Євген Іванович
    10.9%

    Доброго дня, якщо вона це зробить ви маєте право на захист.

    Право на повагу до честі, гідності та недоторканність ділової репутації

    Право на повагу до честі, гідності та недоторканність ділової репутації закріплено у статтях 297, 299 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а саме вказаними нормами встановлено, що:

    • Кожен має право на повагу до його гідності та честі.
    • Гідність та честь фізичної особи є недоторканними.
    • Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
    • Фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації.
    • Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.
    Способи захисту честі, гідності і ділової репутації

    Відповідно до статей 94, 277 ЦК України фізична чи юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

    Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

    Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

    При цьому слід враховувати такі відмінності:

    1. при спростуванні поширена інформація визнається недостовірною, а при реалізації права на відповідь - особа має право на висвітлення власної точки зору щодо поширеної інформації та обставин порушення особистого немайнового права без визнання її недостовірною;
    2. спростовує недостовірну інформацію особа, яка її поширила, а відповідь дає особа, стосовно якої поширено інформацію.

    Способами захисту гідності, честі чи ділової репутації від поширення недостовірної інформації можуть бути, крім права на відповідь та спростування недостовірної інформації, також і вимоги про відшкодування збитків та моральної шкоди, заподіяної такими порушеннями як фізичній, так і юридичній особі. Зазначені вимоги розглядаються у відповідності до загальних підстав щодо відповідальності за заподіяння шкоди (пункт 27 постанова Пленуму Верховного суду України від 27.02.2009 № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи").

    Способами захисту честі, гідності чи ділової репутації від поширення недостовірної інформації є:

    • Нематеріальні – право на відповідь та спростування недостовірної інформації. Постраждала сторона має право на спростування неправдивої інформації в тому джерелі, де вона була опублікована або представлена в іншому вигляді (разом зі спростуванням часто публікуються вибачення порушника);
    • Матеріальні – вимоги про відшкодування збитків та моральної шкоди. Громадяни, які постраждали, мають право на матеріальну компенсацію разом з публічними вибаченнями.
    Суб'єкти права на захист

    Позови про захист гідності, честі чи ділової репутації вправі пред'явити фізична особа у разі поширення про неї недостовірної інформації, яка порушує її особисті немайнові права, а також інші заінтересовані особи (зокрема, члени її сім'ї, родичі), якщо така інформація прямо чи опосередковано порушує їхні особисті немайнові права.

    При поширенні такої недостовірної інформації стосовно малолітніх, неповнолітніх чи недієздатних осіб з відповідним позовом до суду вправі звернутися їх законні представники.

    Якщо поширено недостовірну інформацію про особу, яка померла, з відповідним позовом вправі звернутися члени її сім'ї, близькі родичі та інші заінтересовані особи, навівши у заяві такі обставини: характер свого зв'язку з особою, щодо якої поширено недостовірну інформацію; у який спосіб це порушило особисті немайнові права особи, яка звертається до суду.

    У разі поширення недостовірної інформації, що порушує особисті немайнові права юридичної особи або її структурного підрозділу, позов вправі пред'явити орган цієї юридичної особи.

    Юридичний склад правопорушення

    Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин:

    1. поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб;
    2. поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача;
    3. поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності;
    4. поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право (пункт 15 постанови Пленуму Верховного суду України від 27.02.2009 № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи").

    Під поширенням інформації слід розуміти:

    • опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації;
    • поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку;
    • викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам;
    • повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах,
    • а також в іншій формі хоча б одній особі.

    Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділової репутації фізичної та юридичної особи. Файл:Зразок Позовної заяви про захист честі, гідності та ділової репутації.odt

    Юрисдикція

    Слід виходити з компетенції суду щодо розгляду цивільних справ, зазначеної в статті 19 Цивільного процесуального кодексу України, та враховувати положення статей 1, 20 Господарського процесуального кодексу України.

    Оскільки характер спірних правовідносин є цивільно-правовим (незалежно від суб'єктного складу), то всі справи зазначеної категорії підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, за винятком справ про захист ділової репутації між юридичними особами та іншими суб'єктами підприємницької діяльності у сфері господарювання та іншої підприємницької діяльності, що розглядаються в порядку господарського судочинства.

    Справи зазначеної категорії не можуть розглядатися за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки такі спори не мають публічно-правового характеру, навіть якщо стороною в ньому виступає суб'єкт владних повноважень.

    Позовна давність

    Вимоги про захист гідності, честі чи ділової репутації випливають із порушення особистих немайнових прав, тому позовна давність на них не поширюється, крім випадків, встановлених законом, зокрема пунктом 2 частини другої статті 258 ЦК України (в даному випадку застосовується спеціальна позовна давність в один рік).

    Позовна давність на вимоги про відшкодування моральної шкоди у даному випадку обчислюється так само, як за вимогами про захист гідності, честі чи ділової репутації.

    Процесуальне правонаступництво за вимогою про відшкодування моральної шкоди не допускається. Разом з тим, відповідно до частини третьої статті 1230 ЦК України до спадкоємця переходить право на відшкодування моральної шкоди, яке було присуджено судом спадкодавцеві за його життя.

    Судовий збір

    За подання до суду позовної заяви про захист честі та гідності фізичної особи, ділової репутації фізичної або юридичної особи, справляється судовий збір у ставках:

    • за подання позовної заяви немайнового характеру - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
    • за подання позовної заяви про відшкодування моральної шкоди - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
    Гіммельфарб Станіслав  Олегович

    Доброго дня.

    Питання поки що не в юридичний площині.

    Тільки у випадку якщо вже будуть розголошені завідомо неправдиві відомості, тоді може бути юридична відповідальність за розповсюдження таких відомостей у вигляді вимоги щодо їх спростування та відшкодування моральної шкоди завданої честі та діловій репутації.

    Иванюк Руслан Эдуардович
    Иванюк Руслан Эдуардович 6 місяців тому

    Юрист, м. Київ, 7 років досвіду

    ВІтаю. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА РОЗПОВСЮДЖЕННЯ НЕДОСТОВІРНОЇ ІНФОРМАЦІЇ

    Право на вільне висловлювання гарантовано статтею 34 Конституції України, якою встановлено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або у інший спосіб – на свій вибір. Така інформація повинна поширюватися із дотриманням законодавчих норм про її достовірність та не порушувати права інших осіб. Що таке недостовірна інформація, яка відповідальність за її розповсюдження – розповідає фахівець Конотопського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги Дмитро Соляник.

    Пленум Верховного Суду України в постанові від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» (далі – Постанова) вказав, що праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов’язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

    Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

    До способів захисту особистого немайнового права, зокрема права на повагу до гідності та честі, права на недоторканість ділової репутації, відносяться, наприклад, спростування недостовірної інформації та/або право на відповідь, заборона поширення інформації, якою порушуються особисті немайнові права тощо.

    Різницею права на спростування недостовірної інформації та права на відповідь полягає в тому, що при реалізації права на відповідь особа має право на висвітлення власної точки зору щодо поширеної інформації та обставин порушення особистого немайнового права без визнання її недостовірною, а також те, що недостовірну інформацію спростовує особа, яка її поширила, а відповідь дає особа, стосовно якої поширено інформацію.

    В окремих випадках, фізична особа має право на захист особистих немайнових прав, спричинених розповсюдженням недостовірної інформації у випадку, коли вона поширена стосовно інших осіб.

    Насамперед, це стосується членів сім’ї фізичної особи, наприклад, щодо другого з подружжя, батьків, дітей, баби, діда, прабаби, прадіда, внуків, правнуків тощо. Однак, таке поширення неправдивої інформації стосовно членів сім’ї фізичної особи повинно порушувати особисті немайнові права саме цієї фізичної особи.

    Так, наприклад, коли поширюється недостовірна інформація про те, що фізична особа є дружиною «зрадника», то вона має право вимагати спростування цієї інформації не тому, що вона порушує право на повагу до честі та гідності свого чоловіка, а тому, що нею опосередковано порушується право саме даної фізичної особи на гідність та честь. А вже її чоловік має право вимагати спростування такої інформації тому, що ця інформація порушує його право на повагу до честі та гідності.

    Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила таку інформацію, незалежно від її вини та у такий же спосіб, у який вона була поширена.

    Якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування (абзац третій частини четвертої статті 277 Цивільного кодексу України).

    У випадку виявлення у друкованих та інших засобах масової інформації, у тому числі у мережі Інтернет, інформації, що порушує честь, гідність та ділову репутацію, особа, права якої імовірно порушено, має право на відповідь або безпосередньо звернутися до особи, яка здійснила дане порушення, з вимогою про спростування такої інформації, а також до суду з відповідним позовом.

    Відповідно до пункту 12 Постанови належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві.

    Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта — вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.

    Дані про власника веб-сайта можуть бути витребувані відповідно до положень Цивільного процесуального кодексу України в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет.

    Водночас, відповідно до положень Цивільного процесуального кодексу України позивач у вказаній категорії справ має належним чином довести, що поширена про нього недостовірна інформація є саме фактичним твердженням, а не оціночним судження.

    Відповідно до статті 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

    Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб’єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов’язок відшкодувати завдану моральну шкоду.

    За поширення недостовірної інформації особу може бути притягнуто до цивільно-правової відповідальності, а шкода, завдана таким розповсюдження, може бути нанесена як фізичній так і юридичній особі.

    Якщо особа, яка розповсюдила недостовірну інформацію, відмовляються її спростувати, а також компенсувати матеріальну та (або) моральну шкоду, особа, стосовно якої поширено таку інформацію, має право на захист своїх прав та інтересів шляхом звернення до суду.

    До вимог про спростування недостовірної інформації, поміщеної у засобах масової інформації, застосовується позовна давність в один рік, яка обчислюється від дня поміщення цих відомостей у засобах масової інформації або від дня, коли особа довідалася чи могла довідатися про ці відомості (пункт 2 частини другої статті 258 Цивільного кодексу України).

    В деяких випадках до винної особи може бути застосована адміністративна відповідальність за поширювання неправдивих чуток, що можуть викликати паніку серед населення або порушення громадського порядку, що тягне за собою накладення штрафу від десяти (170 гривень) до п’ятнадцяти (255 гривень) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до одного місяця з відрахуванням двадцяти процентів заробітку (стаття 1731 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

    https://minjust.gov.ua/m/vidpovidalnist-za-rozpovsyudjennya-nedostovirnoi-informatsii#:

    Айвазян Юрий Климентьевич
    12.7%

    Доброго дня, Христина!

    Так як на даний момент це тільки розмови, то, на жаль, Ви не зможете притягнути цю особу до відповідальності.

    Єдине, що Ви можете зробити, це попередити дружину дядька Вашої подруги, що за розповсюдження недостовірної інформації вона може бути притягнута до відповідальності.

    Згідно зі статтею 277 ЦКУ:

    1. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

    2. Право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації щодо особи, яка померла, належить членам її сім'ї, близьким родичам та іншим заінтересованим особам.

    4. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.

    Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов'язків, вважається юридична особа, у якій вона працює.

    Якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування."

    Відповідно до статті 297 ЦКУ:

    "1. Кожен має право на повагу до його гідності та честі.

    2. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними.

    3. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі."

    Проте, без доказів щодо розповсюдження про Вас недостовірної інформації довести у суді щось буде доволі складно, тому Вам, звісно, будуть потрібні свідки, записи тощо.

    З повагою, адвокат Айвазян.

    Гончаренко Константин
    11.8%
    Гончаренко Константин 6 місяців тому

    Юрист, м. Суми, 5 років досвіду

    Доброго дня.

    Порядок Ваших дій при погрозах від невідомої особи:

    Перше, що потрібно зробити це попередити того, хто Вам погрожує про те, що Ви зробили скріншот з його смс-повідомленнями і йдете до нотаріуса, щоб його завірити. Також повідомити агресивного співрозмовника, що плануєте звернутися в правоохоронні органи через його погрози вбивством або нанесенням тяжких тілесних ушкоджень. Між іншим, згадати, що дізналися IP-адресу особи і знаєте де вона проживає.

    Далі необхідно написати заяву до поліції, з долученням доказів таких погроз (скріншоти повідомлень від невідомої особи). Керуватися ст. 214 КПК України - Слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов’язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування.

    Як правило, поліція доволі часто відверто ігнорує подібні заяви, тому, якщо протягом 24 годин не буде відкрито кримінальне провадження, потрібно буде оскаржувати такі дії до слідчого судді.

    ---

    наклеп

    Согласно ч. 1 ст. 3 Конституции Украины, человек, его жизнь и здоровье, честь и достоинство, неприкосновенность и безопасность признаются в Украине наивысшей социальной ценностью. По ст. 28 ГК Украины, каждый имеет право на уважение его достоинства.

    Согласно ст. 277 ГК Украины, ч. 4 ст. 32 Конституции Украины, ст. 10 Конвенции о защите прав человека и основных свобод, каждому гарантируется право на защиту деловой репутации и опровержении недостоверной информации лицом, которое распространяет такую информацию.

    Если эта публикация неправдива и порочит Вашу честь, достоинство или деловую репутацию, Вы имеете право обратиться в суд с исковым заявлением, кроме того можно требовать возмещение морального вреда.

    Доказательствами в таком случае будет переписка, которою Вы предоставите и скриншоты публикации.заверенные нотариально.

    Если судом признанно, что распространенная информация недостоверная, то она должна быть опровергнута, по решению суда может быть взыскана компенсация морального вреда.

    З повагою,

    Костянтин Гончаренко

    Крикун Сергій  Павлович
    11.8%
    Крикун Сергій Павлович 6 місяців тому

    Юрист, м. Дніпро, 30 років досвіду

    Цивільний кодекс України (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text):

    " Стаття 13. Межі здійснення цивільних прав...

    2. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб,...

    3. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

    4. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства...

    6. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом...

    Стаття 16. Захист цивільних прав та інтересів судом...

    2. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:...

    3) припинення дії, яка порушує право;...

    9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;...

    Стаття 23. Відшкодування моральної шкоди...

    2. Моральна шкода полягає:...

    2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;...

    4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.".

    Цивільний поцесуальний кодекс України (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text):

    "Стаття 76. Докази

    1. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

    2. Ці дані встановлюються такими засобами:

    1) письмовими, речовими і електронними доказами;

    2) висновками експертів;

    3) показаннями свідків...

    Стаття 103. Призначення експертизи судом

    1. Суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

    1) для з’ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

    2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності...".

    ---

    Доброго дня, пані Христино! Справа в тому, що прямої відповідальності за зваблення або статеву зраду законодавством не передбачено - такі дії мають наслідком відповідальність в інших формах. Особа в своїх діях зобов'язана не допускати порушення прав та завдання шкоди іншій особі. Як я вважаю, належним у Вашій ситуації, є звернення до подруги (бажано з письмовою заявою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або через нотаріуса) з вимогою припинити наклепницькі дії, погрози, принести вибачення або Ви погоджуєтесь на проведення стосовне себе проведення поліграфа (детектора брехні) з оплатою з її боку. Після цього вживати заходів по результатам експертизи.

    Кирда Вячеслав Володимирович
    11.8%

    Вітаю, Христина!

    Найгірше, що вона погрожує розповісти, що я "розбиваю сім'ї" моїм батькам та в мене на роботі, що може вплинути на ставлення до мене співробітників, а то й гірше.

    На даний момент це виключно погрози. Якщо таке станеться, Ви матимете право подачі позову до суду про спростування недостовірної інформації та стягнення моральної шкоди. Ви і зараз можете їй натякнути, що якщо не припинить такий словесний психологічний тиск, який не має під собою жодного підгрунтя, Ви будете звертатись до суду.

    ЦИВІЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

    (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, №№ 40-44, ст.356)

    Стаття 277. Спростування недостовірної інформації

    1. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

    2. Право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації щодо особи, яка померла, належить членам її сім'ї, близьким родичам та іншим заінтересованим особам.

    {Частину третю статті 277 виключено на підставі Закону № 1170-VII від 27.03.2014}

    4. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.

    Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов'язків, вважається юридична особа, у якій вона працює.

    Якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування.

    5. Якщо недостовірна інформація міститься у документі, який прийняла (видала) юридична особа, цей документ має бути відкликаний.

    6. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших медіа, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж медіа в порядку, встановленому законом.

    Якщо відповідь та спростування у тому ж медіа є неможливими у зв'язку з його припиненням, така відповідь та спростування мають бути оприлюднені в іншому медіа, за рахунок особи, яка поширила недостовірну інформацію.

    Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила.

    Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок повідомлення викривачем інформації про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України "Про запобігання корупції" через зовнішні канали повідомлення в порядку, передбаченому Законом України "Про запобігання корупції", має право на відповідь.

    7. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

    Стаття 299. Право на недоторканність ділової репутації

    1. Фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації.

    2. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

    Стаття 23. Відшкодування моральної шкоди

    1. Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

    2. Моральна шкода полягає:

    1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

    2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

    3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

    4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

    ОСКІЛЬКИ НА ДАНИЙ МОМЕНТ І ВЗАГАЛІ У МАЙБУТНЬОМУ ВОНА НЕ ЗМОЖЕ ДОВЕСТИ ТЕ, У ЧОМУ НАМАГАЄТЬСЯ ВАС ЗВИНУВАТИТИ, ПЕРСПЕКТИВИ ВАШОГО ПОЗОВУ - НАДЗВИЧАЙНО ВИСОКІ.

    НА ДАНИЙ МОМЕНТ ВАМ ПОТРІБНО ЗАСПОКОЇТИСЬ ТА НЕ ВЕСТИСЬ НА ТАКІ ЗВИНУВАЧЕННЯ. ВИ НЕ ЗОБОВ'ЯЗАНІ ДОВОДИТИ СВОЮ НЕВИННІСТЬ, НЕХАЙ ІНША СТОРОНА ДОВОДИТЬ СВОЇ СЛОВА.

    ЗА БУДЬ-ЯКИХ УМОВ, ВИ НЕ ВЧИНЯЛИ НІ АДМІНІСТРАТИВНОГО, НІ КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВОПОРУШЕННЯ.

    Успіхів. Всього доброго!

    Дерій Владислав Олегович
    11.8%

    Доброго дня!

    Повідомте особі, яка Вам погрожує, що у разі поширення недостовірної інформації для захисту Вашої честі та гідності Ви звернетесь до суду.

    Суттєве значення для суду матимуть тільки речові докази, тому Вам потрібно вжити всіх необхідних заходів для збору і збереження таких.

    ДОКАЗАМИ будуть виступати:

    • листи, смс-повідомлення, що містять погрози;
    • запис телефонних дзвінків або диктофонні записи розмов;
    • показання свідків.

    Ви маєте право звернутися до суду з позовною заявою про спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди завданої внаслідок порушення Вашої гідності та честі.

    Згідно статті 277 Цивільного кодексу України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

    Стаття 16 Цивільного кодексу України закріплює, що одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів кожної особи є відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

    Право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав передбачене Цивільним кодексом України, Конституцією України та багатьма іншими нормативно-правовими актами.

    Підставами для відшкодування моральної шкоди можуть бути порушення особистих немайнових прав особи (ст.280 ЦК України).

    Відповідно до ч.5 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає:

    1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

    2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

    3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

    4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

    Ця ж стаття закріплює, що моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб, якщо інше не встановлено законом.

    Згідно п.3 постанови пленуму «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

    Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають:

    • наявність такої шкоди,
    • протиправність діяння її заподіювача,
    • наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та
    • вини останнього в її заподіянні.

    Лише наявність та доведеністю всіх 4 елементів такої типової для правопорушення формули дає право на відшкодування моральної шкоди.

    Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

    Згідно з ч.3 ст.23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від:

    • характеру правопорушення,
    • глибини фізичних та душевних страждань,
    • погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації,
    • ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

    Згідно п.6.4 Методичних рекомендацій «Відшкодування моральної шкоди» (лист Міністерства юстиції від 13.05.2004 №35-13/797) зазначено, що «моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз, тим більше, якщо така компенсація стосується юридичної особи. У будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватним.

    ДОКАЗАМИ, що підтверджують розмір моральної шкоди можуть слугувати

    • дані, що підтверджує дійсність моральних страждань, їх тяжкість та зміну звичного способу життя потерпілого, (це можуть бути висновок спеціаліста психолога або висновок судового експерта психолога);
    • показання свідків (свідчення друзів, колег), характеристика з місця роботи, виписки з лікарні (якщо Ви зверталися по допомогу до лікаря невролога чи психіатра, рахунки від приватних психологів чи проходження спеціальних курсів реабілітації);

    Однак, саме за підсумками психологічного дослідження можна точно встановити, які саме моральні страждання були заподіяні особі даними правопорушенням, наскільки ці моральні страждання (моральна шкода) є важкими, які можливі суми компенсації моральної шкоди будуть адекватні встановленого рівня моральних страждань.

    Отже, рівень моральних страждань визначається не видом правопорушення і не складністю цього правопорушення, а моральними стражданнями потерпілого внаслідок заподіяння йому шкоди та значенням наслідків цього правопорушення для його особистості, що і зумовлює розмір суми компенсації моральної шкоди.

    Розмір грошового відшкодування моральної шкоди одразу визначається потерпілим у позовній заяві, хоча остаточне рішення про розмір компенсації моральної шкоди приймається судом.

    Тому, щоб притягнути до відповідальності винну особу та захистити свою репутацію та гідність - Вам необхідно зафіксувати всі протиправні дії, які направлені проти Вас та звернутись до суду.

    З повагою, юрист Дерій В.О.!

    Бажаю успіхів!

    Адвокат Евгений Александрович
    Адвокат Евгений Александрович 6 місяців тому

    Адвокат, м. Київ, 30 років досвіду

    Доброго вечора, Христина.

    Ви маєте право подати позовну заяву до суду про захист честі, гідності:

    ЦИВІЛЬНИЙ ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

    (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2004, № 40-41, 42, ст.492):

    https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text

    "Стаття 4. Право на звернення до суду за захистом

    1. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

    2. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

    3. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.

    4. Угода сторін про передачу спору на розгляд третейського суду допускається. До третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, який виникає з цивільних правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

    5. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку".

    "Стаття 175. Позовна заява

    1. У позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

    2. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

    3. Позовна заява повинна містити:

    1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;

    2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв’язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти;

    3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;

    4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;

    5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;

    6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов’язковий досудовий порядок урегулювання спору;

    7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;

    8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;

    9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв’язку із розглядом справи;

    10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

    4. Якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.

    5. У разі пред'явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.

    6. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору".

    Адвокат Евгений Александрович
    9.1%
    Адвокат Евгений Александрович 6 місяців тому

    Адвокат, м. Київ, 30 років досвіду

    Христина.

    Ви маєте право подати заяву до поліції або прокуратури про внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань та відкриття кримінального провадження (на підставі статей 60 в 214 Кримінального процесуального кодексу України).

    Після цього, протягом 24 годин, вказані відомості про вчинене кримінальне правопорушення, повинні бути невідкладно але не пізніше 24 годин, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, з відкриттям кримінального провадження, про що заявник має право отримати витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань (на підставі статей 60 в 214 Кримінального процесуального кодексу України).

    У разі невнесення відомостей про вчинене кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань протягом 24 годин, заявник має право на протязі 10 днів, подати скаргу слідчому судді місцевого суду (на підставі статей 303-307 Кримінального процесуального кодексу України) та до місцевої прокуратури (стаття 36 Кримінального процесуального кодексу України).

    КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

    (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, № 25-26, ст.131):

    Кримінальний кодекс України | від 05.04.2001 № 2341-III (rada.gov.ua)

    "Стаття 182. Порушення недоторканності приватного життя

    1. Незаконне збирання, зберігання, використання, знищення, поширення конфіденційної інформації про особу або незаконна зміна такої інформації, крім випадків, передбачених іншими статтями цього Кодексу, -

    караються штрафом від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

    2. Ті самі дії, вчинені повторно, або якщо вони заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам та інтересам особи, -

    караються арештом на строк від трьох до шести місяців або обмеженням волі на строк від трьох до п'яти років, або позбавленням волі на той самий строк.

    Примітка. Істотною шкодою у цій статті, якщо вона полягає у заподіянні матеріальних збитків, вважається така шкода, яка в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

    Публічне, у тому числі через засоби масової інформації, журналістів, громадські об’єднання, професійні спілки, повідомлення особою інформації про вчинення кримінального або іншого правопорушення, здійснене з дотриманням вимог закону, не є діями, передбаченими цією статтею, і не тягне за собою кримінальну відповідальність.".

    КРИМІНАЛЬНИЙ ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

    (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2013, № 9-10, № 11-12, № 13, ст.88):

    Кримінальний процесуальний к... | від 13.04.2012 № 4651-VI (rada.gov.ua)

    "Стаття 60. Заявник

    1. Заявником є фізична або юридична особа, яка звернулася із заявою або повідомленням про кримінальне правопорушення до органу державної влади, уповноваженого розпочати досудове розслідування, і не є потерпілим.

    2. Заявник має право:

    1) отримати від органу, до якого він подав заяву, документ, що підтверджує її прийняття і реєстрацію;

    1-1) отримувати витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань;

    2) подавати на підтвердження своєї заяви речі і документи;

    3) отримати інформацію про закінчення досудового розслідування.

    3. Заявник, який є викривачем, крім передбачених цією статтею прав, має право в порядку, встановленому Законом України "Про запобігання корупції", отримувати інформацію про стан досудового розслідування, розпочатого за його заявою чи повідомленням.

    Інформація надається слідчим або прокурором у строк не більше п’яти днів з моменту подання заяви.

    "Стаття 214. Початок досудового розслідування

    1. Слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов’язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування, а дізнавач - керівником органу дізнання, а в разі відсутності підрозділу дізнання - керівником органу досудового розслідування. ...".

    "Стаття 303. Рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, та право на оскарження

    1. На досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора:

    1) бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов’язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування;...".

    "Стаття 304. Строк подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, її повернення або відмова відкриття провадження

    1. Скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії. ...".

    Всього доброго.

    Турчин Ярослав Александрович
    10%

    Вітаю Вас, пані Христино!

    Перш ніж визначитись з алгоритмом дій, слід зрозуміти - чи серйозні погрози зателефонувавшої Вам особи та з яких підстав вона прийшла до таких висновків? Ви спілкувалися з подругою своєю з цього приводу?! Дядько міг просто невдало пошуткувати з дружиною, в якої не дуже добре з гумором та взагалі кепсько з ревнощами.

    Певен, що в країні зараз не ті часи, щоб навантажувати і суди, і органи поліції черговими "побутовими розбірками", хоча дійсно погоджуюсь з Євгенієм Олександровичем, що тут може мати місце підготовка до злочину або вже триваючий злочин за статтею 182 КК України.

    Якщо дійсно є серйозні побоювання, рекомендую розпочати зі спілкування з дільничним інспектором поліції за місцем проживання даної особи. Бо, що людині може в голову прийти - ніхто не знає. Також у Вас в Трускавці мають же бути якісь органи самоорганізації населення - старости, квартальні комітети тощо. Поясніть відповідним особам про це неподобство в Вашу адресу, що Вам в умовах війни дуже не хотілося б завантажувати органи та суди подібними справами, але якщо жіночка "не вгамує свої таланти" і перейде від слів до вчинків - у Вас просто не буде іншого вибору.

    Якщо у Вашому телефоні є налаштування щоб диктофон умикався за замовчуванням при розмовах по мобільному, увімкніть цю функцію. Дані речі як правило дуже допомагають в якості доказів реальності погроз.

    З повагою, юрист Ярослав Турчин (місто Гамбург, Німеччина)


Схожі питання


Кодекси Україна

Кодекс України з процедур банкрутства Кодекс цивільного захисту України Кримінальний процесуальний кодекс України Митний кодекс України Повітряний кодекс України Податковий кодекс України Кодекс адміністративного судочинства України Цивільний процесуальний кодекс України Кримінально-виконавчий кодекс України Господарський кодекс України Цивільний кодекс України Сімейний кодекс України Земельний кодекс України Кримінальний кодекс України Водний кодекс України Кодекс торговельного мореплавства України Про надра Лісовий кодекс України Господарський процесуальний кодекс України Кодекс України про адміністративні правопорушення (статті 213 - 330) Кодекс України про адміністративні правопорушення (статті 1 - 212-21) Житловий Кодекс Української РСР Європейський кодекс соціального забезпечення Бюджетний кодекс України