Місце проживання дитині після розлучення

Доброго дня.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (ч. 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі ст. 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

При розгляді справ щодо місця проживання дитини суди виходять з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Згідно принципу 6 Декларації прав дитини прийнятої резолюцією 1386 (ХIV) Генеральної Асамблеї ООН від 20.11.1959 року Дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона має, якщо це можливо, зростати в піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, у будь-якому разі – в атмосфері любові та моральної і матеріальної забезпеченості; малолітня дитина, крім випадків, коли є виняткові обставини, не має розлучатися зі своєю матір’ю. На суспільство та органи публічної влади має бути покладений обов’язок щодо здійснення особливого піклування про дітей, які не мають сім’ї, та про дітей, які не мають достатніх засобів існування. Бажано, щоб багатодітним сім’ям надавалася державна або інша допомога на утримання дітей.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2019 року у справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18) зазначено, що «тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку».

Вітаю Вас!

Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

За заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї.

Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення.

Рішення органу опіки та піклування є обов’язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов’язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов’язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров’я та інші обставини, що мають істотне значення.

Якщо питання не вдалося вирішити в такий спосіб, заяву про визначення місця проживання дитини можна подати до суду. В такому разі орган опіки та піклування припиняє розгляд заяви. Позовна заява з необхідними документами подається одним із батьків до суду першої інстанції за зареєстрованим місцем проживання чи місцем перебування відповідача.

У суді позивачу необхідно буде довести, що він відповідально ставиться до виконання батьківських обов’язків, має задовільний стан здоров’я, матеріальні можливості та забезпечує належні житлові умови. Також буде враховано сталість соціальних зв’язків дитини, її психологічний стан, місце навчання та інші обставини (шкідливі звички батьків, їх графіки роботи тощо).

При розгляді судом спорів щодо місця проживання дитини обов’язковою є участь органу опіки та піклування.

Аналізуючи судову практику, можна дійти висновку, що Верховний Суд указує у своїх постановах, що під час винесення рішень суди мають ураховувати цілу низку обставин, зокрема:

• ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов’язків;
• особиста прихильність дитини до кожного з них;
• вік дитини, стан її здоров’я;
• сталі соціальні зв’язки дитини;
• особисті якості батьків;
• відносини, які існують між кожним із батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов’язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним із батьків і дитиною);
• можливість створення дитині умов для виховання та розвитку.

ВС наголошує, що суди не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Під час розгляду справ щодо місця проживання дитини суди мають дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини й обов’язком батьків діяти в її інтересах. Такі висновки викладено Верховним Судом у постанові від 1 березня 2023 року у справі No 643/16285/20 (провадження No 61-530св23).

Той факт, що батько отримує допомогу при народженні дитини, не означає, що він має переважне право на встановлення проживання дитини саме з ним. На Вашу користь грає вік дитини та Ваше спільне місце реєстрації.

Якщо батько використовує кошти не за цільовим призначенням (тобто не витрачає їх на утримання дитини) - це може бути підставою для прининення виплати йому даної допомоги. В такому разі, Ви як мама, яка здійснює догляд за дитиною, повинні звернутися протягом 12 місяців після припинення виплати допомоги в орган соціального захисту населення з письмовою заявою для перерахування виплат на Ваш рахунок.

З повагою, юрист Дерій В.О.!

Доброго дня, Анастасія!

Питання визначення проживання дитини традиційно вирішується трьома шляхами:

1. Батьки доходять до згоди щодо того з ким залишеться дитина та укладають з цього приводу мовчазну угоду або договір завірений нотаріально.

Згідно зі статтею 160 Сімейного кодексу України (далі - СК України), місце проживання малолітньої дитини визначається за згодою батьків, якщо дитина не досягла 10 років.

Якщо ж дитині від 10 до 14 років, вона спільно з батьками бере участь у прийнятті рішення щодо свого місця проживання.

В свою чергу, дитина, якій виповнилося 14 років та батьки якої проживають окремо, самостійно приймає рішення щодо місця свого проживання.

Укладення договору про визначення місця проживання дитини.

Відповідно до ч. 4 ст. 157 СК України батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов’язків тим з них, хто проживає окремо від дитини.

Предметом даного договору є визначення місця проживання та дії з виховання, навчання, догляду за дитиною або поєднаних цих елементів, спрямованих на забезпечення нормального фізичного, духовного та морального розвитку дитини. Договір укладається в письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

2. Місце проживання дитини у разу спору між батьками вирішується органом опіки та піклування.

Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування.

Для вирішення спору органом опіки та піклування необхідно звернутись до районної, районної в містах Києві та Севастополі державної адміністрації, виконавчого органу міської, районної у містах, сільської, селищної ради. Місцевий орган опіки та піклування, який призначить засідання комісії, викличе обох батьків, проведе з ними бесіди, оцінить інші обставини та винесе відповідне рішення.

Відповідно до пункту 72 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 для розв'язання спору, що виник між батьками, щодо визначення місця проживання дитини, один з батьків подає службі у справах дітей за місцем проживання дитини:

заяву;

копію паспорта;

довідку з місця реєстрації (проживання);

копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу (у разі наявності);

копію свідоцтва про народження дитини;

довідку з місця навчання, виховання дитини;

довідку про сплату аліментів (у разі наявності).

Засідання спеціальних комісій у органах опіки та піклування проводяться у разі потреби, але не рідше ніж один раз на місяць.

3. Питання вирішується в судовому порядку.

Українська судова система має достатньо консервативний погляд на вирішення проблеми щодо визначення місця проживання дитини. Принаймні, у тих випадках, коли дитина ще знаходиться в тому віці, який не дозволяє їй визначитись з цим самостійно.

Тому, у більшості випадків, незалежно від обставин, суд визначає місце проживання дитини з матір'ю.

Звернення до суду відбувається шляхом подачі позовної заяви з необхідними документами Позивачем (особа, яка звертається до суду з позовною заявою, тобто той з батьків, хто бажає, щоб з ним залишилася проживати дитина) до Відповідача (той з батьків, хто проживатиме окремо від дитини).

З метою позитивного для Позивача вирішення даного спору, в суді необхідно доводити наступні обставини:

відповідальне ставлення до своїх батьківських обов’язків

стан здоров’я як батьків, так і дитини

матеріальне становище батьків

можливість забезпечення належних житлових умов

сімейний стан батьків

сталість соціальних зв‘язків дитини, її психологічний стан, місце навчання

інші обставини(шкідливі звички, графіки роботи, професія і т.д.)

Позовна заява про визначення місця проживання дитини подається в порядку цивільного судочинства до районних, районних у містах, міських та міськрайонних судів за зареєстрованим місцем проживання чи місцем перебування Відповідача.

Перелік та зразки необхідних документів.

До суду подається:

Позовна заява

Копія свідоцтва про розірвання шлюбу.

Копія паспорта позивача.

Копії рішення суду про розлучення.

Характеристика з місця роботи позивача та її дві копії.

Характеристика з місця проживання позивача та її дві копії.

Довідка з місця проживання позивача та її дві копії.

Дві копії декларації про дохід позивача.

Довідка ЦМЛ про стан здоров'я позивача та її дві копії.

Акт обстеження матеріально-побутових умов проживання позивача та дві його копії.

Дві копії свідоцтва про державну реєстрацію ФОП.

Акт санітарно-епідеміологічного обстеження квартири позивача та дві його копії.

Епікриз (ПІБ дитини).

Квитанції про сплату судового збору.

Сформований пакет документів, тобто позовна заява з додатками (а також копія позовної заяви з додатками для відповідача по справі та інших осіб, які беруть участь у справі) подається до канцелярії суду. Позовну заяву можна також направити поштою – цінним листом, обов’язково з описом документів, які надсилаються та поштовим повідомленням.

Відповідно до статті 210 Цивільного процесуального кодексу України суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

ВИСНОВОК:

У якості висновку хочеться ще раз повторити, що у матері дитини набагато більше шансів дійти до успішного рішення питання щодо визначення місця проживання дитини на її користь. Тільки у надзвичайних випадках, коли поведінка матері виходить за рамки загально прийнятих стандартів, суд може пійти іншим шляхом і залишити дитину разом із батьком.

З повагою, адвокат Айвазян.

Вітаю.

"Відсудити" дитину у Вас батько ніяк не зможе, Ви маєте такі ж права та обов'язки щодо виховання дитини. Позбавити батьківських прав Вас точно жодних шансів немає.

Сімейним кодексом передбачені чіткі процедури визначення місця проживання дитини з одним із батьків.

Так, місце проживання дитини залежить від її віку та згоди батьків:

- для дітей до 10 років місце проживання визначається за згодою батьків;

- для дітей від 10 до 14 років – за спільною згодою батьків та самої дитини;

- якщо батьки проживають окремо, дитина віком від 14 років сама визначає, з ким з батьків їй проживати.

У випадку, коли батьки не можуть дійти згоди щодо місця проживання малолітньої дитини (яка не досягла 14 років), спір може бути вирішений органом опіки та піклування. Для цього необхідно звернутись до районної, районної в містах Києві та Севастополі державної адміністрації, виконавчого органу міської, районної у містах, сільської, селищної ради.

Якщо питання не вдалося вирішити в такий спосіб, заяву про визначення місця проживання дитини можна подати до суду. В такому разі орган опіки та піклування припиняє розгляд заяви.

Позовна заява з необхідними документами подається одним із батьків до суду першої інстанції за зареєстрованим місцем проживання чи місцем перебування відповідача.

У суді позивачу необхідно буде довести, що він відповідально ставиться до виконання батьківських обов'язків, має задовільний стан здоров'я, матеріальні можливості та забезпечує належні житлові умови. Також буде враховано сталість соціальних зв’язків дитини, її психологічний стан, місце навчання та інші обставини (шкідливі звички батьків, їх графіки роботи тощо). При розгляді судом спорів щодо місця проживання дитини обов’язковою є участь органу опіки та піклування.

З повагою!

Доброго дня, ви маєте однакові права та обов'язки, що для дитини. Єдине питання, яке може розглядатися це місце проживання дитини. Враховуючи вік дитини це скоріше за все буде матір.

Відібрати дитину можна лише позбавивши батьківських прав.

Позбавити батьківських прав можливо лише у судовому порядку, іншого порядку не передбачено.

Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них.

Відповідно до статті 164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав якщо вони:

1. не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я і протягом 6 місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування (без поважної причини);
2. ухиляються від виконання своїх обов’язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти;
3. жорстоко поводяться з дитиною (застосовують фізичне або психічне насильство, недопустимі методи виховання, принижують людську гідність дитини тощо);
4. є хронічними алкоголіками або наркоманами (ці факти мають бути підтверджені відповідними медичними висновками);
5. вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини (наприклад, залучають її до непосильної праці, заняття проституцією чи злочинною діяльністю), примушують її до жебракування та бродяжництва;
6. засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.