Виготовлення продукції за Технічними умовами покупця (між юр.особами)

Вітаю Вас!

Чи необхідно передати саме право на користування технічними умовами? Яким чином це можно зробити?

ТОВ-1 як виробник продукції має законне право використовувати ТУ, розроблені ТОВ-2, за згодою власника (ТОВ-2). Передача прав на використання може бути здійснена в декілька способів:

1. Шляхом укладення ліцензійного договору

ТОВ-2 може надати ТОВ-1 право на використання ТУ на підставі ліцензійного договору, який регламентує:

• Умови використання ТУ (безоплатно або за плату).
• Обсяг і термін використання.
• Обмеження щодо передачі цих ТУ третім особам.

2. За допомогою Акта про передачу документації

Якщо ТОВ-2 не хоче укладати ліцензійний договір, можна передати ТУ разом із правом використання у вигляді Акта приймання-передачі технічної документації, в якому зазначаються:

• Мета передачі (для виготовлення продукції).
• Обмеження використання (тільки для виконання договору).

3. Врегулювання даного питання в Договорі поставки

Право на використання ТУ може бути прямо прописано в основному договорі поставки. Умови такого користування теж можуть передбачати безоплатний або платний характер передачі.

Чи може постачальник (ТОВ-1) користуватися цим правом на безоплатній основі?

ТОВ-1 може користуватися ТУ на безоплатній основі, якщо:

1. Це прямо передбачено договором або додатком до нього.
2. ТОВ-2 передає ТУ виключно для цілей виконання договору поставки (без права передачі третім особам або використання для інших цілей).

Які ще документи ТОВ-2 повинен передати ТОВ-1 разом з технічними умовами?

Ось основний перелік документів, які ТОВ-2 може передати ТОВ-1 разом із ТУ:

1. Оригінал або завірена копія чинних технічних умов, включаючи всі актуальні зміни та доповнення.
2. Акт передачі документів (в ньому зазначаються перелік переданих документів, їх кількість, дати та підписи обох сторін).
3. Ліцензійна угода (якщо ТУ є об'єктом інтелектуальної власності).
4. Супровідна документація ( інструкції щодо застосування, специфікації, креслення, зразки продукції або будь-які інші матеріали, які можуть допомогти ТОВ-1 у виконанні вимог ТУ).
5. Сертифікати відповідності (якщо продукція, виготовлена за цими ТУ, сертифікована, можна додати копії сертифікатів).

З повагою, юрист Дерій В.О.!

Вітаю!

1.

Пункт до6овору повинен бути викладений в наступній рдакії:

"Товар, що поставляється, повинен відповідати вимогам технічних умов, що є Додатком №___ від ___ до цього Договору, котрі не можуть протирічити вимогам державних чинних нормативно-правових актів, стандартів та технічних регламентів"

2.

Загалом, технічні умови — нормативний документ, що встановлює технічні вимоги, яким повинна відповідати продукція, процес або послуга, та визначає процедури, за допомогою яких можуть бути встановлені чи дотримані такі вимоги (п. 22 ст. 1 Закону про стандартизацію).

Нормативний документ — документ, що встановлює правила, настанови чи характеристики щодо діяльності або її результатів (п. 14 ст. 1 Закону про стандартизацію).

Щодо питання розроблення та використання юрособами приватного права у своїй госпдіяльності технічних умов, то відповідно до ст. 16 Закону про стандартизацію підприємства, установи та організації мають право у відповідних сферах діяльності та з урахуванням своїх господарських і професійних потреб організовувати та виконувати роботи зі стандартизації, зокрема:

— розробляти, приймати, перевіряти, переглядати та скасовувати, у т. ч. технічні умови і зміни до них, установлювати процедури їх розроблення, прийняття, перевірки, перегляду, скасування та застосування;

— застосовувати прийняті ними технічні умови;

— видавати і розповсюджувати прийняті ними технічні умови.

Технічні умови, прийняті підприємствами, установами та організаціями, застосовуються на добровільній основі.

Право власності на технічні умови, прийняті підприємствами, установами та організаціями, належить відповідним підприємствам, установам та організаціям. З погляду законодавства у сфері захисту авторського права ми би говорили про ТУ як про службовий твір наукового характеру.

Загалом право інтелектуальної власності — це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом (ч. 1 ст. 418 ЦКУ).

Серед перелічених об'єктів права інтелектуальної власності у ст. 420 ЦКУ такого об'єкта, як технічні умови, прямо не названо.

Проте, позаяк відповідно до ст. 15 ГКУ ТУ використовуються та розробляються підприємствами для цілей їх госпдіяльності, то вилучити їх із об'єктів авторського права, що охороняються законом, також не можна.

Відповідно до п. 3.1 ДСТУ 1.3:20042, технічні умови (ТУ) — це нормативний документ, що встановлює технічні вимоги, яким мають відповідати продукція, процеси та послуги. ТУ встановлюють вимоги до продукції, призначеної до самостійного постачання (виконання, надавання) та регулюють відносини між виробником (постачальником) та споживачем (користувачем). ТУ можуть бути невід'ємною частиною комплекту конструкторської, технологічної або іншої технічної документації на продукцію або окремим документом.

При цьому в п. 3.10 ДСТУ 1.3:2004 зазначено, що право власності на ТУ належить тим госпсуб'єктам, на кошти яких їх створено або яким це право передано в порядку, встановленому законодавством. За згодою власника ТУ дозволено використовувати іншим госпсуб'єктам.

Судова практика загалом виходить з того, що технічні умови є документом технічного характеру, що встановлює технічні вимоги, яким мають відповідати продукція, процеси та послуги, та, за наявності передбачених законодавством підстав, може бути визнаний об'єктом авторського права.

З моменту внесення ТУ до бази даних «ТУ України» обсяг прав правоволодільця не змінюється, проте зі службового твору ТУ перетворюються на нормативний документ (п. 3.10 ДСТУ 1.3:2004), і це створює передумови для правоволодільця розпоряджатися такими ТУ на власний розсуд — користуватися ТУ з власною метою, продавати, передавати права використання третім особам у повному обсязі чи частково, а також перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання (фактично, всі майнові права, передбачені у ст. 440 ЦКУ).

Не всі ТУ апріорі є об'єктами авторського права. Об'єктом ТУ може бути продукція, зокрема конкретні марки, моделі товарів. Типовими об'єктами ТУ серед товарів є: вироби, що випускаються дрібними серіями (предмети галантереї, вироби народних промислів); вироби змінного асортименту (сувеніри, що випускаються до певної події); вироби, що освоюються промисловістю; продукція, що випускається на основі нових рецептур та/або технологій; інше.

У будь-якому випадку, чи підпадає об'єкт, що виробляється на основі розроблених ТУ, під захист авторського права, вирішує сам автор відповідно до вимог чинного законодавства у сфері інтелектуальної власності.

Доброго дня, Вікторія!

Для більш предметної консультації обов'язкво треба було б бачити сам договір поставки, який за Вашими словами вже діє між сторонами, але спробую виходити з тих заданих умов питання, які є. В цілому не зовсім зрозуміло, що мається на увазі, коли Ви кажете, що технічні умови належать ТОВ-2? Маються на увазі ТУ, які розроблені ТОВ-2?

Проте, підемо по порядку та почнемо з очевидного.

Суть договору поставки дуже проста: за ним, відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках.

Предметом поставки може бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Тому докладний опис предмета договору дає змогу уникнути розбіжностей, а також унеможливити несумлінне ставлення до своїх обов’язків будь-якої зі сторін. Також потрібно узгодити умови щодо кількості, асортименту і якості товару.

Якість продукції, що поставляється, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів.

Постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі.

Отже, виходячи з наведеного, у договорі поставки необхідно передбачити не тільки якісні характеристики виробленої продукції, але й технічні умови, за яких така продукція повинна бути виготовлена. ТУ мусять відповідати стандартам, передбаченим договорром поставки, як також нормам, які регулюють такі стандарти законодавчо.

Тож, бажання обох сторін (ТОВ-1 та ТОВ-2) визначитись з ТУ просто у договорі поставки є цілком слушним. Проте, ТОВ-1 не може вважати такі ТУ своїми, оскільки вони розроблені ТОВ-2, і вимагати внести в договір зміни, які це закріплюють. Тому варіант внесення змін від ТОВ-2 у договір поставки я би вважав найбільш наближеним до об'єктивного. В той самий час ТОВ-1 має право та й зобов'язане виконувати ТУ, розроблені ТОВ-2. Тим більше, що саме ТОВ-1 несе відповідальність за поставку якісної продукції та надає гарантії на певний строк її роботи.

Втім, питання внесення змін до договору поставки не може вирішуватись одноосібно. Тому внесення змін за законом має бути узгоджено обома договірними сторонами, але не у всіх випадках.

Зміна умов договору або розірвання договору може розглядатися, як:

• правовий наслідок порушення однією із сторін договірного зобов'язання (ст. 611 Цивільного кодексу України);
• етап розвитку договірного зобов'язання (ст. 651 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору можуть здійснюватися:

1. за згодою сторін;
2. за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом;
3. у разі односторонньої відмови від договору, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом.

Будь-який договір може бути змінений або розірваний лише за згодою його сторін. У цьому відбивається принцип свободи договору, адже учасники цивільного обороту є вільними не тільки у вирішенні питань щодо укладення договору, вибору виду договору та визначення його умов.

Особи, які досягли домовленості при укладенні договору, можуть також домовитися про зміну його умов або взагалі про дострокове розірвання договору. Деякі обмеження цього права сторін встановлюються законом, наприклад, щодо договору на користь третьої особи (ст. 636 Цивільного кодексу України). Так, з моменту вираження третьою особою, на користь якої був укладений договір, наміру скористатися своїм правом, сторони договору вже не можуть його розірвати або змінити без згоди третьої особи, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо ж домовленості досягти не можливо, залишається лише одне - звернутись до суду.

Зміна або розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї сторони або в разі односторонньої відмови від договору мають місце, якщо тільки це прямо передбачено в конкретному договорі або в законі щодо даного виду договору.

Підстави зміни або розірвання договору.

Однією із підстав зміни або розірвання договору є істотна зміна обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору. Істотною вважається така зміна обставин, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. За цієї підстави договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

• у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
• зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
• виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
• із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Форма оформлення зміни або розірвання договору.

Зміна або розірвання договору, як правило, оформлюється як додаткова угода до цього договору. Закон вимагає, щоб зміна або розірвання договору здійснювалися в такій самій формі, що й договір, який змінюється або розривається. Однак інші правила щодо оформлення змін або розірвання договору можуть встановлюватися договором або законом чи випливати із звичаїв ділового обороту.

З повагою, адвокат Айвазян.

Доброго дня.

Зазначеного пункту

«Товар, що поставляється, повинен відповідати вимогам державних чинних нормативно-правових актів, стандартів, технічних регламентів та/або вимогам технічних умов що є Додатком №___ від ___ до цього Договору» (зазначити номер додатку, під яким будуть ТУ, що розроблені покупцем – ТОВ-2)"

цілком достатньо.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько- господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Відповідно до ст. 266 ГК України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Частиною 1 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 2 статті 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За приписами статті 673 ЦК України, продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.

Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети.

У разі продажу товару за зразком та (або) за описом продавець повинен передати покупцеві товар, який відповідає зразку та (або) опису.

Якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам.

Продавець і покупець можуть домовитися про передання товару підвищеної якості порівняно з вимогами, встановленими законом.

Оскільки договір з Вашим контрагентом передбачає Ваш обов'язок поставки товару покупцю за Технічними умовами покупця жодних інших договорів щодо права на користування технічними умовами покупця не потрібно.