Питання по закону 3995 IX

Доброго дня, Олексію!

Для відповіді на Ваше питання, а саме, чи можна вжити положення статті 58 КУ до змін, що були внесені ЗУ 3995 IX до пункту 6 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" щодо грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, треба чітко розуміти хронологію та обставини події, за якою це сталося. Кому подавалася заяву? За яких обставин і якого змісту? Чи була зареєстрована належним чином? Чи був підтверджений підпис військовослужбовця? Тощо...

Якщо під заявою на грошове забезпечення мається на увазі документ, за своїм змістом подібний до особистого розпорядження, то ст. 58 КУ тут ні до чого, оскільки згідно абзацу другому згаданого п. 6 ст. 9 оскільки він у разі потрапляння військовослужбовця в полон чи визнання його безвісно відсутнім буде й так виконаний у відповідності із порядком, визначеним законом. В абзаці другому п.6 ст. 9 зокрема зазначено:

"Військовослужбовець має право скласти у письмовій довільній формі особисте розпорядження на випадок захоплення його в полон або заручником, інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти про виплату належного йому грошового забезпечення особі (особам) за його вибором, визначивши розмір частки таких осіб у відсотках (далі - особисте розпорядження на випадок полону).".

В той самий час там же в абзаці четвертому зазначено, що наявність розпорядження бажана, але:

"У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону грошове забезпечення виплачується дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовця аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови що ці права не були поновлені). Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 50 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.".

Тепер щодо ст. 58 КУ:

У ст.58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотньої дії в часі крім випадків, коли вони пом,якшують або скасовують відповідальність особи.

Втім, варто додати, що подібний конституційний принцип закріплено у розділі 2 Конституції України "Права, свободи та обов,язки людини і громадянина". Через це на практиці виникали і виникають далі проблеми із тлумаченням та застосуванням вказаної норми, як до фізичних, так і до юридичних осіб. Проблеми, що пов,язані із дією законів у часі неоднаразово ставали предметом розгляду і Конституційного Суду України.

Так, приводом для розгляду однієї з таких справ стало конституційне звернення Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів. У своєму рішенні від 9 лютого 1999 року Конституційний Суд України зазначив, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 9 лютого 1999 року № 1-рп/1999

<…> Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави. Винятки з цього конституційного принципу, тобто надання закону або іншому нормативно-правовому акту зворотної сили, передбачено частиною першою статті 58 Конституції України, а саме: коли закони або інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

(абзаци перший-другий пункту 4 мотивувальної частини)

Ось ще деякі рішення Конституційного суду України з приводу підстав, за яких діє чи не діє ст. 58 КУ:

Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) розпоряджень Президента України про призначення перших заступників, заступників голів обласних, Київської міської державних адміністрацій, виданих протягом липня - грудня 1996 року, січня 1997 року (справа щодо призначення заступників голів місцевих державних адміністрацій) від 24 грудня 1997 року № 8-зп/1997

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

<…> Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права. Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом'якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього.(абзаци другий, третій пункту 2 мотивувальної частини)

<…> Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб. Але це не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом'якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.(абзаци третій, четвертий пункту 3 мотивувальної частини)

Положення частини першої статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи).(пункт 1 резолютивної частини)

Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа про податки) від 05.04.2001 № 3-рп/2001

Суть положення статті 58 Конституції України про незворотність дії законів та інших нормативно-правових актів у часі, на яке посилався Вищий арбітражний суд України, полягає в тому, що дія законів та інших нормативно-правових актів поширюється на ті відносини, які виникли після набуття ними чинності <…>, і не поширюється на правовідносини, які виникли і закінчилися до набуття такої чинності <…>.

Щодо "підводних каменів"...

Особливих підводних каменів в контексті змін до пункту 6 я не бачу. Проте я міг би більш предметно проконсультувати Вас саме з цього приводу, якщо б Ви надали у коментарі подробиці ситуації, яка склалася довкола питання із поданням заяви про грошове забезпечення. Особливо, хотілося б вточнити, що саме Вас турбує в цьому?

З повагою, адвокат Айвазян.

Доброго дня, в чому є ваше питання? Тепер родичі будуть отримувати на 100 відсотків забезпечення, а 50 а інша частина буде зберігатись на рахунку безвісті зниклого.

З досвіду скажу, що вже заставляють переписувати заяву хто отримував раніше, чи є це законним? На мою думку, щось переписувати люди не повинні.

Цей уряд приймає закони а відповідного механізму для його реалізації відсутні. Державою керують не компетентні люди.

В чому тут удосконалення не розумію і на віщо це також. Черговий маразм від держави.