Тяжкість поранення . Як з вами зв'язатися?

Доброго дня, дії не законні, у разі, чого ви зможете оскаржити рішення ВЛК.

Характер тяжкості поранення військового: як оскаржити висновок ВЛК щодо не правильного ступеня поранення

Згідно з нормами закону — у випадку втрати працездатності (проходження лікування, відпустки) понад 60 днів — будь-яка травма вважається тяжкою.

Якщо ВЛК зазначила невірно характер поранення, то за наявності підстав можна оскаржити цей висновок.

У такому випадку, можна внести корективи у помилковий висновок ВЛК. Задля цього необхідно звернутися до ВЛК із заявою про внесення змін/корективів/уточнень.

Для цього пишуть письмову заяву з відповідним проханням і направляють рекомендованим листом або віддають в канцелярію лікарні.

При відмові або ігноруванні — треба подавати заяву/скаргу до Регіональної ВЛК про встановлення вірного визначення ступеню тяжкості. Наступний крок – скарга до Центральної ВЛК і навіть до суду.

Як визначити ступінь тяжкості травми чи поранення?

Травма, поранення в бою або внаслідок нещасного випадку за ступенем поділяються на важкі та легкі. Такий поділ визначається Класифікатором розподілу травм за ступенем тяжкості, затвердженим Наказом МОЗ № 370 від 04.07.2007 р.

Які травми вважаються тяжкими?

Травми, тяжкі за характером отриманих ушкоджень — це:

• відкрита проникаюча черепно-мозкова травма;
• перелом черепа;
• внутрішньочерепна травма важкого і середньоважкого ступеня тяжкості;
• поранення, проникаючі в просвіт глотки, гортані, трахеї, стравоходу, а також ушкодження щитоподібної і вилочкової залоз;
• проникаючі поранення хребта;
• ушкодження хребців шийного відділу хребта, у тому числі і без порушення функції спинного мозку;
• нестабільні ушкодження грудних або поперекових хребців;
• закриті ушкодження спинного мозку;
• поранення грудної клітки, що проникають в плевральну порожнину, порожнину перикарду або клітковину середостіння, зокрема без ушкодження внутрішніх органів;
• поранення живота, що проникають в порожнину очеревини;
• поранення, що проникають в порожнину сечового міхура або кишечнику;
• відкриті поранення органів заочеревинного простору (нирок, наднирників, підшлункової залози);
• розрив внутрішнього органа грудної або черевної порожнини або порожнини таза, заочеревинного простору, розриви діафрагми, розриви передміхурової залози, розрив сечоводу, розрив перетинкової частини сечовипускального каналу;
• переломи заднього півкільця таза з розривом клубово-крижового зчленування і порушенням безперервності тазового кільця або подвійні переломи тазового кільця в передній і задній частинах з порушенням його безперервності;
• вивихи та переломовивихи великих суглобів кінцівок;
• закриті та відкриті переломи довгих кісток кінцівок;
• множинні переломи п’ясних та плесневих кісток;
• ушкодження крупної кровоносної судини: аорти, сонної (загальної, внутрішньої, зовнішньої), підключичної, плечової, стегнової, підколінної артерій або супроводжуючих їх вен;
• термічні (хімічні) опіки IV ступеня з площею ураження, що перевищує 1% поверхні тіла;
• опіки III ступеня з площею ураження, що перевищує 10% поверхні тіла;
• опіки III ступеня кисті, стопи, ділянок великих суглобів, шиї, статевих органів з площею ураження, що перевищує 1% поверхні тіла;
• опіки II ступеня з площею ураження, що перевищує 20% поверхні тіла;
• опіки дихальних шляхів з опіками обличчя і волосистої частини голови;
• електротермічні ураження (низько- та високовольтні) з ураженням шкіри та субфасціальних структур тіла;
• відмороження III-IV ступеня, загальне охолодження організму;
• радіаційні ураження середнього (12-20 Гр) і важкого (20 Гр і більше) ступеня тяжкості;
• переривання вагітності;
• ушкодження периферичної нервової системи з функціональними порушеннями;
• тривалі розлади здоров’я з тимчасовою втратою працездатності на 60 днів і більше;
• стійка втрата працездатності (інвалідність);
• травми органа зору, що супроводжуються порушенням зору

Травми, що в гострий період супроводжуються:

• шоком будь-якого ступеня тяжкості і будь-якого генезу;
• комою різної етіології;
• гострою серцевою або судинною недостатністю, колапсом, важким ступенем порушення мозкового кровообігу;
• гострою нирковою або печінковою недостатністю;
• гострою дихальною недостатністю;
• розладом регіонального і органного кровообігу, що призводить до інфаркту внутрішніх органів, гангрени кінцівок, емболії (газової і жирової) судин головного мозку, тромбоемболії;
• сепсисом.

Травми, які призвели до тяжких наслідків:

• втрата зору, слуху, мови;
• втрата якого-небудь органа або повна втрата його функції (при цьому втрата найважливішої у функціональному відношенні частини кінцівки (кисті або стопи) прирівнюють до втрати руки або ноги);
• психічні розлади;
• втрата репродуктивної здатності;
• невиправне понівечення обличчя.

Які травми вважаються легкими?

До легких травм відносяться:

• ушкодження, що не вказані в переліку тяжких травм;
• розлади здоров’я з тимчасовою втратою працездатності тривалістю до 60 днів.

Чому важливо оскаржити постанову ВЛК?

Ступінь тяжкості травми, який встановлюється в процесі обстеження ВЛК, надалі впливає на встановлення ступеня придатності до військової служби та розмір грошового забезпечення та додаткової винагороди.

Доброго дня, Максиме!

Змінювати ступінь тяжкості травми (поранення) можливо тільки за результатами комплексної медичної оцінки, із дотриманням законодавчих критеріїв. Якщо ВЛК або окремі лікарі визначають легкий ступінь замість тяжкого без об'єктивних підстав, це може бути:

• або помилкою (медичною або юридичною),
• або свідомою спробою зменшити ваші пільги, виплати чи статус пораненого.

Тяжкість поранення визначається військово- лікарською комісією на основі Класифікатора розподілу травм за ступенем тяжкості, затвердженого Наказом МОЗ від 04.07.2007 № 370 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0902-07#Text

3. До тяжких травм відносяться:

3.1. За характером отриманих ушкоджень:

- відкрита проникаюча черепно-мозкова травма;

- перелом черепа;

- внутрішньочерепна травма важкого і середньоважкого ступеня тяжкості;

- поранення, проникаючі в просвіт глотки, гортані, трахеї, стравоходу, а також ушкодження щитоподібної і вилочкової залоз;

- проникаючі поранення хребта;

- ушкодження хребців шийного відділу хребта, у тому числі і без порушення функції спинного мозку;

- нестабільні ушкодження грудних або поперекових хребців;

- закриті ушкодження спинного мозку;

- поранення грудної клітки, що проникають в плевральну порожнину, порожнину перикарду або клітковину середостіння, зокрема без ушкодження внутрішніх органів;

- поранення живота, що проникають в порожнину очеревини;

- поранення, що проникають в порожнину сечового міхура або кишечнику;

- відкриті поранення органів заочеревинного простору (нирок, наднирників, підшлункової залози);

- розрив внутрішнього органа грудної або черевної порожнини або порожнини таза, заочеревинного простору, розриви діафрагми, розриви передміхурової залози, розрив сечоводу, розрив перетинкової частини сечовипускального каналу;

- переломи заднього півкільця таза з розривом клубово-крижового зчленування і порушенням безперервності тазового кільця або подвійні переломи тазового кільця в передній і задній частинах з порушенням його безперервності;

- вивихи та переломовивихи великих суглобів кінцівок;

- закриті та відкриті переломи довгих кісток кінцівок;

- множинні переломи п'ясних та плесневих кісток;

- ушкодження крупної кровоносної судини: аорти, сонної (загальної, внутрішньої, зовнішньої), підключичної, плечової, стегнової, підколінної артерій або супроводжуючих їх вен;

- термічні (хімічні) опіки IV ступеня з площею ураження, що перевищує 1% поверхні тіла;

- опіки III ступеня з площею ураження, що перевищує 10% поверхні тіла;

- опіки III ступеня кисті, стопи, ділянок великих суглобів, шиї, статевих органів з площею ураження, що перевищує 1% поверхні тіла;

- опіки II ступеня з площею ураження, що перевищує 20% поверхні тіла;

- опіки дихальних шляхів з опіками обличчя і волосистої частини голови;

- електротермічні ураження (низько- та високовольтні) з ураженням шкіри та субфасціальних структур тіла;

- відмороження III-IV ступеня, загальне охолодження організму;

- радіаційні ураження середнього (12-20 Гр) і важкого (20 Гр і більше) ступеня тяжкості;

- переривання вагітності;

- ушкодження периферичної нервової системи з функціональними порушеннями;

- тривалі розлади здоров'я з тимчасовою втратою працездатності на 60 днів і більше;

- стійка втрата працездатності (інвалідність);

- травми органа зору, що супроводжуються порушенням зору.

3.2. Травми, що в гострий період супроводжуються:

- шоком будь-якого ступеня тяжкості і будь-якого генезу;

- комою різної етіології;

- гострою серцевою або судинною недостатністю, колапсом, важким ступенем порушення мозкового кровообігу;

- гострою нирковою або печінковою недостатністю;

- гострою дихальною недостатністю;

- розладом регіонального і органного кровообігу, що призводить до інфаркту внутрішніх органів, гангрени кінцівок, емболії (газової і жирової) судин головного мозку, тромбоемболії;

- сепсисом.

3.3. Травми, які призвели до тяжких наслідків:

- втрата зору, слуху, мови;

- втрата якого-небудь органа або повна втрата його функції (при цьому втрата найважливішої у функціональному відношенні частини кінцівки (кисті або стопи) прирівнюють до втрати руки або ноги);

- психічні розлади;

- втрата репродуктивної здатності;

- невиправне понівечення обличчя.

4. До легких травм відносяться:

- ушкодження, що не вказані в п. 3;

- розлади здоров'я з тимчасовою втратою працездатності тривалістю до 60 днів.

ОТЖЕ, у Вашому випадку має місце тяжке поранення — травма, яка призвела до тривалого лікування (понад 60 днів), стійкого порушення функцій органів, необхідності оперативного втручання, реабілітації понад 4 місяці тощо. Фактори, які свідчать на користь тяжкого поранення у Вашому випадку:

• лікування понад 9 місяців;
• залучення травматології та неврології;
• наявність реабілітаційного лікування (а не просто спостереження).

Якщо лише невролог вказав "тяжке поранення", то можливо Інші лікарі не врахували всі медичні наслідки або вони розглядають лише "один сегмент" травми (наприклад, поверхневе загоєння, а не функціональні порушення), або існує тиск на ВЛК з метою зменшення витрат (на виплати, компенсації, пільги).

В будь-якому випадку Ви маєте право оскаржити неправомірне рішення ВЛК в ЦВЛК та в судовому порядку.

З повагою, юрист Дерій В.О.!

Доброго дня, Максиме!

На жаль, трапляються такі ситуації, коли військовослужбовець отримав тяжке поранення, лікувався у стаціонарі понад 60 днів, мав серйозні ускладнення, але висновок ВЛК вказує, що поранення є легким.

У таких випадках потрібно діяти так:

1. Подайте заяву про повторний розгляд ВЛК. У заяві вкажіть, що не згодні з визначеним ступенем поранення та вимагаєте перегляду висновку ВЛК. До заяви додайте копії всіх медичних документів — виписки з госпіталю, висновки лікарів, результати діагностики (КТ, МРТ, рентген тощо), історію хвороби та підтвердження тривалості стаціонарного лікування (понад 60 днів — це чіткий критерій тяжкого поранення згідно з Наказом МОЗ № 370).
2. Якщо вам відмовили в перегляді або залишили все без змін, зверніться до Центральної військово-лікарської комісії (ЦВЛК) із заявою/скаргою про встановлення дійсного ступеня тяжкості поранення.
3. Якщо звернення до ЦВЛК не дало результатів, напишіть звернення до Міноборони України. Також можна подати скаргу до Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, особливо якщо поранення має очевидні ознаки тяжкого, а ВЛК ігнорує наявні факти.
4. Якщо дії через адміністративні шляхи нічого не далипотрібно оскаржувати постанову ВЛК у судовому порядку.

Розмір виплат військовослужбовцям за поранення безпосередньо залежить від ступеня тяжкості отриманих травм. Цей ступінь визначається згідно з Класифікатором розподілу травм за ступенем тяжкості, затвердженим наказом МОЗ України № 370 від 04.07.2007 року.

Класифікатор передбачає два ступені тяжкості травм:

1. Тяжкі — черепно-мозкові травми, травми хребта, складні переломи, ушкодження внутрішніх органів та ін.
2. Легкі — ушкодження, які не призводять до значного порушення функцій організму та не мають серйозних ускладнень.

Ступінь тяжкості поранення визначається військово-лікарською комісією (ВЛК). Саме висновок ВЛК є підставою для оформлення виплат та інших соціальних пільг.

У деяких джерелах згадуються 3 ступені поранення — легкий, середній та тяжкий, але така класифікація не стосується військової медицини. Згідно з Наказом МОЗ № 370 від 04.07.2007 р., усі травми поділяються лише на 2 групи — тяжкі та легкі. Поняття «середня тяжкість» походить з іншого документа — Наказу МОЗ № 6 від 17.01.1995 р., який застосовується у судово-медичній експертизі, зокрема під час оцінювання умисних тілесних ушкоджень, і не стосується класифікації бойових поранень.

За характером отриманих ушкоджень до тяжких травм належать:

• - відкрита проникаюча черепно-мозкова травма;
• - перелом черепа;
• - внутрішньочерепна травма важкого і середньо важкого ступеня тяжкості;
• - поранення, що проникають у просвіт глотки, гортані, трахеї, стравоходу, а також ушкодження щитоподібної і вилочкової залоз;
• - проникаючі поранення хребта;
• - ушкодження хребців шийного відділу хребта, зокрема й без порушення функції спинного мозку;
• - нестабільні ушкодження грудних або поперекових хребців;
• - закриті ушкодження спинного мозку;
• - поранення грудної клітки, що проникають у плевральну порожнину, порожнину перикарду або клітковину середостіння, зокрема без ушкодження внутрішніх органів;
• - поранення живота, що проникають у порожнину очеревини;
• - поранення, що проникають у порожнину сечового міхура або кишечника;
• - відкриті поранення органів заочеревинного простору (нирок, наднирників, підшлункової залози);
• - розрив внутрішнього органа грудної або черевної порожнини або порожнини таза, заочеревинного простору, розриви діафрагми,
• розриви передміхурової залози, розрив сечовода, розрив перетинкової частини сечовипускального каналу;
• - переломи заднього півкільця таза з розривом клубово-крижового зчленування і порушенням безперервності тазового кільця або подвійні переломи тазового кільця в передній і задній частинах з порушенням його безперервності;
• - вивихи та переломовивихи великих суглобів кінцівок;
• - закриті та відкриті переломи довгих кісток кінцівок;
• - множинні переломи п'ястних та плеснових кісток;
• - ушкодження крупної кровоносної судини: аорти, сонної (загальної, внутрішньої, зовнішньої), підключичної, плечової, стегнової, підколінної артерій або вен, що супроводжують їх;
• - термічні (хімічні) опіки IV ступеня з площею ураження, що перевищує 1% поверхні тіла;
• - опіки III ступеня з площею ураження, що перевищує 10% поверхні тіла;
• - опіки III ступеня кисті, стопи, ділянок великих суглобів, шиї, статевих органів з площею ураження, що перевищує 1% поверхні тіла;
• - опіки II ступеня з площею ураження, що перевищує 20% поверхні тіла;
• - опіки дихальних шляхів з опіками обличчя і волосистої частини голови;
• - електротермічні ураження (низько- та високовольтні) з ураженням шкіри та субфасціальних структур тіла;
• - відмороження III-IV ступеня, загальне охолодження організму;
• - радіаційні ураження середнього (12-20 Гр) і важкого (20 Гр і більше) ступеня тяжкості;
• - переривання вагітності;
• - ушкодження периферичної нервової системи з функціональними порушеннями;
• - тривалі розлади здоров'я з тимчасовою втратою працездатності на 60 днів і більше;
• - стійка втрата працездатності (інвалідність);
• - травми органа зору, що супроводжуються порушенням зору.

Травми, що в гострий період супроводжуються:

• - шоком будь-якого ступеня тяжкості та будь-якого генезу;
• - комою різної етіології;
• - гострою серцевою або судинною недостатністю, колапсом, важким ступенем порушення мозкового кровообігу;
• - гострою нирковою або печінковою недостатністю;
• - гострою дихальною недостатністю;
• - розладом регіонального і органного кровообігу, що призводить до інфаркту внутрішніх органів, гангрени кінцівок, емболії (газової і жирової) судин головного мозку, тромбоемболії;
• - сепсисом.

Травми, які призвели до тяжких наслідків:

• - втрата зору, слуху, мови;
• - втрата якого-небудь органа або повна втрата його функції (при цьому втрату найважливішої у функціональному відношенні частини кінцівки (кисті або стопи) прирівнюють до втрати руки або ноги);
• - психічні розлади;
• - втрата репродуктивної здатності;
• - невиправне понівечення обличчя.

Легкі поранення — це ушкодження, що спричинюють розлади здоров’я, які не вимагають тривалого лікування або госпіталізації та можуть призводити до тимчасової втрати працездатності (до 60 днів).

До легких поранень належать:

• поверхневі поранення м’яких тканин (рук, ніг, тулуба) без ушкодження великих судин або нервів;
• осколкові ураження без глибокого проникнення;
• невеликі опіки першого або другого ступеня;
• легкі струси головного мозку без тривалих наслідків тощо.

У разі легких поранень виплачується додаткова винагорода в розмірі 100 000 грн, але лише під час перебування на стаціонарному лікуванні в госпіталі або лікарні. Розраховується розмір виплати пропорційно кількості днів лікування. Наприклад, за 20 днів у лікарні сума виплат становитиме приблизно 65 000 грн. Також при легких пораненнях продовжує виплачуватися щомісячне грошове забезпечення. Легкі травми не передбачають встановлення інвалідності чи втрату працездатності, тому одноразова виплата за поранення у таких випадках не надається.

З повагою, адвокат Айвазян.

Вітаю Вас.

Доброго дня. Чи законно змінювати тяжкість поранення з тяжкого на легкий?Я находжусь на лікуванні і реабілітаціях більше 9ти місяців. Зараз проходжу ВЛК.Невропатолог написв тяжкий, а всі інші легкий. Хотяя проходив лікування по травматологї

То яким був ступінь поранення у довідці ВЛК? Те, що написали там лікарі, не означає, що все автоматично буде перенесено до довідки ВЛК. Якщо Вам до цього ставити тяжку ступінь поранення, то вони просто не можуть взяти і її змінити, тим паче враховуючи термін Вашої реабілітації. Якщо це станеться, Ви маєте гарантовані шанси на оскарження такого рішення ВЛК.

Будьте також готові і до того, що можливо рішення ВЛК доведеться оскаржувати.

3. Порядок подання та розгляду звернень штатними ВЛК

3.1. Вимоги до звернення військовослужбовців та інших осіб, указаних у пункті 1.2 глави 1 розділу I цього Положення, їх права, порядок та строки розгляду пропозицій, заяв та скарг, а також обов’язки штатних ВЛК щодо розгляду звернень регулюються Законом України «Про звернення громадян», Інструкцією про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 28 грудня 2016 року № 735, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 23 січня 2017 року за № 94/29962.

3.2. Скарги до штатних ВЛК подаються в строк, визначений Законом України «Про звернення громадян».

3.3. Скарги на дії (бездіяльність) чи постанови позаштатних ВЛК подаються до штатних ВЛК згідно з адміністративно-територіальними зонами відповідальності, наведеними у додатку 2 до наказу Міністерства оборони України від 16 листопада 2016 року № 608 «Про затвердження адміністративно-територіальних зон відповідальності закладів охорони здоров’я Збройних Сил України за організацію медичного забезпечення».

Штатні ВЛК перевіряють відповідність прийнятих позаштатними ВЛК постанов встановленому діагнозу та вимогам цього Положення, на підставі доданих до звернення оригіналів медичних документів або належним чином завірених їх копій, а також наявних медичних записів та висновків у відповідних реєстрах електронної системи охорони здоров’я.

Скарги на дії (бездіяльність) чи постанови ВЛК районних (міських) ТЦК та СП подаються за підпорядкованістю до ВЛК Київського міського ТЦК та СП, Севастопольського міського ТЦК та СП, обласних ТЦК та СП, ТЦК та СП Автономної Республіки Крим.

Дії (бездіяльність), рішення, постанови, прийняті ВЛК обласних (Київського міського, Севастопольського міського) ТЦК та СП, ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, оскаржуються в штатних ВЛК.

Дії (бездіяльність), рішення, прийняті за результатами розгляду звернень ВЛК регіону, оскаржуються в ЦВЛК.

З повагою! Щасти Вам!