Задайте питання юристу

932 юристів готові відповісти зараз

Відповідь за ~15 хвилин

Задати питання на сайті

Військове право, 03 липня 2025, питання №139060 340₴

Був мобілізований в 17 років ,виграв суд ,звільнитись не можу

Я був мобілізований в 17 років в 2022 році
Подав до суду ,суд визнав мобілізацію незаконною
Хотів подати рапорт до частини щоб звільнитись ,але кажуть що звільнити не можуть ,бо такої підстави немає в законі ,тобто якщо писати рапорт про звільнення треба вказувати підставу (по стану здоровʼя або по сімейним обставинам)
Але ж я незаконно мобілізований і відповідно на службі також незаконно
Тим паче це дуже грубе порушення прав вважаю ,що в 17 років був мобілізований,навіть повнолітній ще не був
Деякі адвокати кажуть можеш йти додому ,бо ти незаконнно на службі в тебе рішення суду є ,потім в ДБР вже розберемось
Хочу вислухати будь які варіанти вирішення,чи думки

Відповіді юристів (6)

    Богун Сергій Павлович

    Доброго дня.

    Ну йти до дому не варто. Буде СЗЧ та кримінальна відповідальність.

    Щодо звільнення з військової служби - це так.

    Наразі така підстава не передбачена ст. 26 Закону про військову службу.

    Наразі до Верховної ради внесено законопроект щодо внесення відповідних змін до Закону.

    Законопроект передбачає звільнення з військової служби за таких обставин у разі наявності судового рішення, що набрало законної сили та визнало факт незаконної мобілізації.

    Проте чи стане законопроект Законом важко сказати.

    Карпенко Андрій Володимирович

    Вітаю!

    ВИ ВЖЕ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЕЦЬ - ТОМУ ЙТИ ДО ДОМУ, ЦЕ СЗЧ.

    ВАМ НЕОБХІДНО ЗВЕРНУТИСЯ ДО СУДУ З ПОЗОВОМ ПРО ЗВІЛЬНЕННЯ ВАС З ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ НА ПІДСТАВІ ПОПЕРЕДНЬОГО РІШЕННЯ СУДУ ПРО ВАШУ НЕЗАКОННУ МОБІЛІЗАЦІЮ.

    ВАША СИТУАЦІЯ, ЦЕ ПРГАЛИНА В ЗАКОНОДАВСТВІ.

    ДІЙСНО, ПІДСТАВ ЗВІЛЬНИТИ ВАС ЗГІДНО ЗАКОНУ НЕМАЄ - ВСІ ПІДСТАВИ НА ЗВІЛЬНЕННЯ З ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ НАВЕДЕНІ В СТАТТІ 26 (Звільнення з військової служби) ЗАКОНА УКРАЇНИ "Про військовий обов'язок і військову службу".

    https://ips.ligazakon.net/document/T223200?an=1

    Айвазян Юрій Климентійович

    Доброго дня, Ренаде!

    На жаль, дійсно є така проблема. Незважаючи на те, що мобілізація була незаконою Ви не можете звільнитись, оскільки звільнення відбувається у відповідності зі статтею 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу". І дійсно, такої підстави для звільнення, як "незакона мобілізація" в вищезгаданій статті не існує.

    Отже, як би у рішенні суду було зазначено "зобов'язати виключити зі списків особовогу складу частини", тобто звільнити, то рішення б суду підлягало виконанню. Проте, у Вашому випадку визнано незаконим зарахування на посаду і на тому крапка...

    Щодо вимоги про звільнення, то суд зазначив, що:

    "При цьому, суд зазначає що позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача звільнити ОСОБА_1 не підлягають задоволенню, з огляду на їх передчасність, оскільки саме визнання протиправним та скасування наказу є ефективним способом захисту порушеного права і призведе до відновлення правового становища позивача, що існувало до прийняття відповідачем протиправного наказу.

    Таким чином, оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, у задоволенні позовних вимог в цій частині необхідно відмовити, як передчасних".

    Не зовсім зрозумілий підход судді щодо "передчасних вимог", але це вже є рішення, яке набрало законної сили. Бачу, що частина навіть дійшла до Касаційного адміністративного суду Верховного Суду, але у відкритті провадження було відмовлено. Чому Ви не подавали апеляційну скаргу?

    Як варіант, Ви можете подати рапорт на звільнення та отримати письмову відмову. Після того, звернутись до суду та оскаржити останню на підставі визнання наказу про зарахування до особового складу частини незаконим. Чи вдасться Вам виграти цю справу - це питання, як також скільки часу це займе... Ви витратили два роки на минулий судовий процесс і в результаті й досі є військовослужбовцем.

    Окрім того, є вже "свіже" рішення Верховного Суду (Постанова Верховного Суду від 5 лютого 2025 року у справі № 160/2592/23 (провадження № К/990/35899/24) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/124951202.), у якому зазначено наступне:

    "Відновлення порушеного права повинне відбуватися в межах спірних правовідносин за участю їх учасників. Водночас зобов’язання військової частини звільнити особу з військової служби виходить за межі правовідносин між районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки й позивачем щодо порядку його призову на військову службу під час мобілізації, яка є предметом розгляду в цій справі.

    У спірних правовідносинах порушеним було право позивача на належну процедуру його призову на військову службу під час мобілізації. Обраний же позивачем спосіб захисту порушеного права, який надалі застосували суди обох інстанцій за наслідками розгляду справи, – звільнення з військової служби – є неефективним, адже не вирішує правомірності акта, який приймається за результатом проведеної процедури призову позивача на військову службу. Такий спосіб захисту порушеного права втручатиметься в інші правовідносини, які врегульовані іншими правовими нормами, що не досліджувалися судами попередніх інстанцій, і створюватиме ситуацію невиконуваності судового рішення.

    Верховний Суд наголосив, що процедура призову військовозобов’язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу.

    Отже, обраний позивачем спосіб захисту не відповідає суті порушеного права позивача, а задоволення цієї вимоги не приведе до поновлення такого права, тому висновки судів обох інстанцій про задоволення позовних вимог у цій частині є помилковими".

    Тож, як бачити Верховний Суд вважає, що можна визнати незаконою мобілізацію, але незакона мобілізація не є підставою для звільнення. Звичайно, виникає питання навіщо взагалі визнавати її у такому випадку незаконою, якщо це жодним чином не захищає Ваші права і не надає Вам можливості звільнитись? Проте, таке рішення, на жаль, є.

    Щодо питання про СЗЧ, то Ви повинні розуміти, що за останнє передбачена кримінальна відповідальність з реальним строком. Тож, Вам потрібно все зважити перед тим, як вчиняти будь які кроки.

    З повагою, адвокат Айвазян.

    Турчин Ярослав Олексійович

    ДОБРОГО ВЕЧОРА! Щиро співчуваю. В рішенні суду лише встановлено факт незаконної мобілізації? Не зобов"язано звільнити Вас зі служби? Нахабно брешуть на жаль. Рішення суду і є підстава для звільнення. А що десь є в законі така підстава для прийняття на облік як поновлення виключеного? - Ні, немає. Але це чомусь цим "бандюкам" не заважає без норми закону так діяти.

    А де написано в законі, що можна без вільної згоди мобілізувати 17-річного?

    Це по принципу, якщо суд скасував догові купівлі-продажу авто - це ще не підстава для повернення авто власнику...

    Тоді це не правосуддя, а історичні хроніки якісь. І нічого таке правосуддя не вартує взагалі, що наводить на значні питання щодо ефективності існування державного механізму та в чиїх інтересах цей механізм працює. По Конституції наче в інтересах людини, громадянина. Українського народу.

    Ну, а в чому тоді сенс звернення до суду? - Отримати бомажку з записом, що Ви були праві без можливості реалізувати та відновити свої права?

    Ефективно працююча система суб`єктів владних повноважень (головним чином, органів виконавчої гілки влади та органів місцевого самоврядування) є тим механізмом, який ефективно захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, що мінімізує можливість виникнення спорів у публічно-правовій сфері та, відповідно, робить непотрібним звернення до адміністративного суду; частина друга статті 2 КАС України орієнтує відповідачів (суб`єктів владних повноважень) забезпечувати ефективний захист та зобов`язує, у разі порушення таких прав, свобод чи інтересів, поновити їх до моменту ініціювання особою судового провадження.

    При цьому ефективність судового захисту прав та інтересів особи в адміністративному судочинстві включає ефективність розгляду та вирішення справи, ефективність способу захисту, ефективність судового рішення та ефективність його виконання; всі ці складові можна охопити єдиним терміном «ефективне правосуддя», що виступає еталоном для оцінки судової гілки влади та є запорукою довіри до неї з боку громадян, а також інших суб`єктів.

    Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

    Постанова Верховного Суду від 22 вересня 2022 року у справі № 380/12913/21 (адміністративне провадження № К/990/18133/22).

    Звісно, що Вас ніхто не відпустить і в такому випадку в громадян України є єдиний шлях, яким багато хто і користується - СЗЧ.

    Адже з суб"єктами владних повноважень які перетворились на шахраїв та відвертих бандитів, які цілеспрямовано і зловмисно порушують Конституцію і закон - немає легальних методів і інструментів боротьби.

    Ось Ви виграли суд. І що? - І нічого.

    А тепер ще Верховний Суд в лютому наприймав повну юридичну ганьбу, яка взагалі ставить під сумнів доцільність існування адміністративного правосуддя, адже не можна вже давно казати ні про яку незалежну гілку влади, про ефективний інструмент правового захисту від протиправних дій державних органів та інших носіїв владних повноважень.

    Це глухий кут та замкнене коло, бо навіть якщо Ви оскаржите в суді відмову звільнити Вас - в умовах кожного дня ризику для життя і здоров"я - суд не є ефективним засобом захисту права на життя та законність.

    Чинним законодавством не передбачено звільнення з військової служби шляхом скасування наказу про призов на військову службу до військової частини – апеляційний адмінсуд визнав, що рішення ТЦК про призов заброньованого є незаконним, але при цьому звільнити зі служби його не можна.

    https://sud.ua/uk/news/publication/328055-reshenie...

    Як раніше писала «Судово-юридична газета», Верховний Суд по справі №160/2592/23 вказав, що мобілізація без проходження військово-лікарської комісії – це не привід для звільнення з військової служби, і загалом встановлення факту порушення ТЦК процедури мобілізації не призводить до необхідності звільнення незаконно мобілізованого. «Процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу» – підкреслили судді Верховного Суду.

    Тому й повторююсь, що ось подібні рішення вказують на те. що це не правосуддя, а якась система імітації легальності, спрямована на виправдання злочинних дій суб"єктів владних повноважень з підстав військово-політичної доцільності, а не принципів справедливості, законності, верховенства права, здорового глузду та ін.

    Європейський суд неодноразово вказував на те, що «… ефективність засобу правового захисту для цілей статті 13 [Конвенції] не залежить від впевненості в сприятливому результаті для заявника (Шведська спілка машиністів проти Швеції, 1976 р., § 50; Кудла проти Польщі, 2000, § 157; Костелло-Робертс проти Сполученого Королівства, 1993, § 40; Хілал проти Сполученого Королівства, 2001, § 78). «… Слово «засіб правового захисту» в контексті статті 13 означає не засіб правового захисту, який має бути успішним, а просто доступний засіб правового захисту перед органом, уповноваженим розглядати скаргу по суті (C. проти Сполученого Королівства, рішення Комісії, 1983). Стаття 13 гарантує наявність засобу правового захисту, але не гарантує успішного результату (R. проти Сполученого Королівства, рішення Комісії, 1984).

    Також у рішенні у справі «Вучкович та інші проти Сербії» Суд зазначив: «Щоб бути ефективним, засіб правового захисту має бути спроможним безпосередньо виправити оскаржуваний стан справ і має пропонувати розумні перспективи успіху (див. Балог проти Угорщини, № 47940/99, § 30, 20 липня 2004, та Сейдович проти Італії, № 56581/00, § 46, ЄСПЛ 2006-II). Проте існування простих сумнівів щодо перспектив успіху конкретного засобу правового захисту, який не є явно марним, не є вагомою причиною для того, щоб не вичерпати цей шлях відшкодування (див. рішення у справі «Акдівар та інші проти Туреччини», §71, 16 вересня 1996, і «Скоппола проти Італії, № 10249/03, §70, 17 вересня 2009).

    Щиро співчуваю Вам, але з практики скажу, що звісно що закон не працює в державі і ніхто Вас не відпустить, хай хоч 10 рішень суду буде. Бо державі на суди начхати.

    Ну є рішення Великої Палати Верховного суду, що незаконно звільнили суддю (голову) Конституційного Суду України. Ну є то й є. Реалізувати рішення неможливо, бо по факту країною управляє не Парламент - як представницький орган народу, не суди і не Конституція, а той, хто віддає накази охороні адмін.будівель державних установ, судів... адже сержант УДО може не пустити на роботу Голову будь-якого суду. І хто головний в державі? - Суд, Парламент чи сержант УДО з пістолетом або автоматом?

    Ну ми ж не будемо казати, що це повалення конституційного ладу. Бо не ми вирішуємо, що повалення, а що - ні.

    В законах багато чого написано із того, що не виконується керівниками... І багато чого не написано, що змушують виконувати цивільних і військовослужбовців.

    Он в статті 1 Закону України "Про Збройні сили України" на підставі статті 17 Конституції взагалі написано, що

    Органи військового управління забезпечують неухильне додержання вимог Конституції України стосовно того, що Збройні Сили України не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів державної влади чи перешкоджання їх діяльності.

    Ніякі надзвичайні обставини, накази чи розпорядження командирів і начальників не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій по відношенню до цивільного населення, його майна та навколишнього середовища.

    За віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу військовослужбовці несуть відповідальність згідно з законом.

    Права і обов’язки військовослужбовців, які залучаються до здійснення заходів, передбачених частиною четвертою цієї статті, визначаються законом.

    Тобто ТЦК як орган військового управління мав би дбати про законність та щоб військові закон не порушували.

    А маємо ТЦК - якому навпаки інколи військовослужбовці заважають грубо порушувати Конституцію та займатися бусифікацією цивільного населення.\

    Ось так і живемо.

    Ви звісно можете написати рапорт. Але Вам не факт, що навіть письмову відповідь нададуть.

    Ви можете звернутися до суду, але судовий процес може зайняти пів року, а то й більше. Судді боягузи часто, і між своїм комфортним життям та лояльністю силовим структурами - обирають саме себе, а не Конституцію, закон, честь, гідність та присягу.

    Іноді людям щастить змусити виконати судове рішення. Але повторюсь - війна річ мінлива. І кожен військовий ризикує життям щодня. Незалежно від фактору перебування в штурмових підрозділах чи в тилу. Розуміння доведеться шукати дуже довго, бо Вас може зрозуміти або глибоко порядна людина, або людина, яка в таких самих умовах. А інші живуть по принципу - краще когось права порушать, ніж мої.

    На моє переконання "Немає нічого дорожче людського життя". І саме з цього пріоритету, закріпленого в статті 3 Конституції (Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.)

    Частина 6 статті 55 Конституції нагадує, що Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

    Я переконаний, що якщо в державі відсутні ефективні засоби судового захисту, то для порятунку життя - людина має право використовувати будь-які засоби.

    Щиро бажаю Вам захистити свої права!

    З повагою та розумінням, юрист Ярослав Турчин

    Братченко Віра Юріївна

    Доброго дня!

    У вищевказаному рішенні суду встановлено наступне: "Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всупереч вимогам закону позивача було зараховано до списків особового складу В/ч НОМЕР_1 наказом №6/2 на військову службу за мобілізацією у воєнний час у віці 17 років, коли позивач не був військовозобов`язаним. Враховуючи, що протиправним наказом відповідача позивача призвано на військову службу з порушенням вимог закону, вважає за необхідне зобов`язати відповідача звільнити його з військової служби.

    09.11.2022 року до суду надійшли пояснення представника позивача, у яких останній підтримав доводи зазначені в позовній заяві та додатково зазначив, що у приписному посвідченні позивача міститься відмітка про рішення призовної комісії 25.02.2022 року про мобілізацію ОСОБА_1 до лав ЗСУ за підписом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3. Листом від 24.10.2022 року №3869 начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 у відповідь на адвокатський запит представника позивача повідомлено, що призовник ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 за мобілізацією не призивався та за результатами перевірки встановлено, що ОСОБА_1 призваний до лав Збройних Сил України командиром В/ч НОМЕР_1 як доброволець.

    14.11.2022 року на електронну адресу суду надійшли додаткові пояснення представника позивача, у яких останній підтримав доводи зазначені в позовній заяві та додатково зазначив, що у відповідь на адвокатський запит представника позивача листом від 26.10.2022 №40/2860 командиром В/ч НОМЕР_1 повідомлено, що ОСОБА_1 був мобілізований безпосередньо до військової частини НОМЕР_1 як доброволець. 25.02.2021 до приписного позивача внесено запис про отримання штатної зброї, що свідчить про його зарахування до списків частини. В документах наявних у групи персоналу військової частини НОМЕР_1 відсутнє мобілізаційне розпорядження, на підставі якого мобілізовано ОСОБА_1 . На думку представника позивача, вказані відомості підтверджують обгрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 , адже неповнолітнього призовника ОСОБА_1 було мобілізовано з грубим порушенням закону безпосередньо командиром військової частини, Центр комплектування та соціальної підтримки не видавав мобілізаційне розпорядження, рішення щодо мобілізації не приймав у встановленому порядку, медичний огляд позивача військово-лікарською комісією не проводився."

    ..."Призовний вік громадян встановлений у частині 1 статті 15 Закону N 2232-XII, яка визначає, що на строкову військову службу призиваються придатні для цього за станом здоров`я громадяни України чоловічої статі, яким до дня відправлення у військові частини виповнилося 18 років, та старші особи, які не досягли 27-річного віку і не мають права на звільнення або відстрочку від призову на строкову військову службу (далі - громадяни призовного віку)."

    ТЦ та СП залучено у даній справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

    Станом на сьогодні Ви не досягли 25-річного віку.

    Призов на військову службу осіб, що не досягли 25 років врегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 р. № 153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану" та визначено, що учасниками експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу.

    Враховуючи вищезазначене, проходження військової служби призваними по мобілізації особами, що не досягли 25-річного віку, чинним законодавство взагалі не врегульовано та не передбачено.

    Враховуючи вищезазначене, Вам слід подати рапорт на звільнення з військової служби в довільній формі у зв'язку з набранням рішенням суду законної сили з урахуванням висновку суду, в частині того, що суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача звільнити позивача з військової служби, Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" не містить відповідної підстави для звільнення, однак звернення з рапортом декларує Ваш намір виконання рішення суду та припинення військової служби, як спеціального виду державної служби.

    Правовий механізм виконання рішення суду даної категорії в Україні відсутній.

    Згідно частини 2 статті 4 Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини уповноважений здійснює свою діяльність незалежно від інших державних органів та посадових осіб. Діяльність Уповноваженого доповнює існуючі засоби захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина, не відміняє їх і не тягне перегляду компетенції державних органів, які забезпечують захист і поновлення порушених прав і свобод.

    Ви маєте право звернутися до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

    Основною конституційною засадою судочинства, серед іншого, є обов’язковість судового рішення (п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України), що є однією із важливих складових принципу правової визначеності, а також права на справедливий суд, закріпленого, зокрема, у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

    Згідно статті 382 Кримінального кодексу України умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню карається штрафом від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років. Ті самі дії, вчинені службовою особою, караються штрафом від семисот п'ятдесяти до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до п'яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

    Якщо рішення суду не виконано зверніться до ДБР з заявою про вчинення кримінального правопорушення за частиною 2 статті 382 Кримінального кодексу України.

    Поряд з цим, судові справи про встановлення юридичних фактів розглядаються в порядку окремого провадження.

    У відповідності до статті 293 Цивільного процесуального кодексу України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

    Рекомендую звернутися до суду з заявою про встановлення факту відсутності у Вас юридичного статусу військовослужбовця та військовозобов'язаного та відповідно обов'язків, які даний статус породжує.

    Після встановлення даного юридичного факту, на Вас не розповсюджуватимуться та не можуть бути застосовані підстави для звільнення, визначені Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу", тому звільнення слід буде оформити згідно КЗпП України та Закону України "Про державну службу".

    Поряд з цим, Громадяни можуть звернутися до Президента України з електронними петиціями через спеціальний розділ веб-сайту Офіційного інтернет-представництва Президента України, доступний за адресою petition.president.gov.ua. Главою держави за результатами розгляду електронної петиції можуть розглядатися та вноситися в установленому порядку на розгляд Верховної Ради України законопроєкти, спрямовані на вирішення порушених у петиції питань.

    Ви маєте право також на подання електронної петиції до Президента України щодо внесення змін до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" в частині розширення переліку підстав для звільнення з військової служби.

    З повагою, юрист Віра Братченко!

    Дерій Владислав Олегович

    Доброго дня!

    Ваша ситуація — одна з найбільш кричущих і юридично серйозних, бо йдеться не просто про помилку, а про грубе порушення Конституції, Закону "Про військовий обов’язок" і Ваших прав як неповнолітнього. Суд уже підтвердив, що мобілізація була незаконною, а отже, служба теж незаконна, і Ви не зобов’язані залишатися в частині.

    На даний час законопроектом 13345 пропонується внести зміни до ч. 4 статті 26 Закону «Про військовий обов'язок і військову службу» щодо звільнення з військової служби за рішенням суду. Даний законопроєкт зареєстровано у Верховній Раді і надано для ознайомлення в комітеті https://itd.rada.gov.ua/BILLINFO/Bills/Card/56533

    Згідно задумки законотворців, якщо суд визнав процедуру мобілізації протиправною і рішення суду набрало законної сили, таку протиправно мобілізовану особу пропонується дозволити звільняти з військової служби. Таким чином пропонується вирішити дилему, з якою стикнулися адміністративні суди, коли людину було мобілізовано, до прикладу, взагалі без проведення медичного огляду чи без оформлення ТЦК будь-яких документів, рішення ТЦК про призов суд визнає протиправним, але ефективний спосіб захисту порушеного права не забезпечується, бо у законі про військову службу відсутня відповідна підстава для звільнення зі служби.

    Пропонується встановити, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби зокрема у зв’язку з набранням законної сили рішенням суду, яким визнано протиправним призов на військову службу під час мобілізації.

    На жаль, є сумнозвісне рішення Верховного Суду, який виніс рішення, з якого випливає, що встановлення факту грубого порушення ТЦК процедури мобілізації не призводить до звільнення незаконно мобілізованого з військової служби (постанова у справі №160/2592/23 від 5 лютого 2025 року).

    У справі було встановлено протиправні дії ТЦК щодо призову, оскільки не було проведено медичного обстеження ВЛК стану здоров`я позивача.

    Суди першої та апеляційної інстанцій позов проти ТЦК задовольнили. Вони зазначили, що належним відновленням порушених прав позивача є відновлення становища особи, яке існувало до такого порушення прав, а тому необхідно зобов`язати військову частину прийняти рішення про звільнення позивача з військової служби.

    Однак Верховний Суд, серед іншого, зазначив, що таке порушення не є підставою для звільнення позивача з військової служби відповідно до статті 26 Закону «Про військовий обов`язок і військову службу», адже вона визначає виключний перелік таких підстав.

    Втім, Дніпропетровський окружний адмінсуд у справі №160/33452/24 висловив незгоду з позицією Верховного Суду і заявив, що «...дотримується позиції, що протиправні дії не можуть спричиняти правомірних наслідків, а обов`язок доведення придатності особи до військової служби лежить на суб`єкті владних повноважень. Інший підхід суперечив би принципам, які відрізняють суди адміністративної юрисдикції від інших видів юрисдикцій», зазначив суд першої інстанції.

    Крім того, Дніпропетровський окружний адмінсуд висловив цікаву думку про те, що відсутність у статті 26 Закону «Про військовий обов`язок і військову службу» такої підстави для звільнення з військової служби як непроходження позивачем медичного огляду під час його призову є виключно свідченням того, що законодавець при написанні зазначеної норми виключав можливість проходження військової служби особою, яка є непридатною до служби або не пройшла медичний огляд.

    В іншій справі 560/8465/24 йдеться про те, що ТЦК не лише не видав і не надав військовозобов’язаному оповіщення про його виклик і призов, а й здійснив призов без складання будь-яких документів та, відповідно, без надання позивачу жодного документу щодо його військового обліку та призову. У постанові від 16 квітня 2025 року по цій справі Сьомий апеляційний адміністративний суд визнав дії ТЦК щодо призову протиправними. Втім, зі служби звільнити такого мобілізованого неможливо, зокрема, з огляду на позицію Верховного Суду щодо наслідків незаконної мобілізації.

    Тому, у Вас залишаються такі варіанти дій:

    1. Зачекати поки внесуть зміни у законодавство та звільнитись за рішенням суду. На жаль, це може затягнутись на місяці або роки.

    2. Діяти як радять адвокати. Проте, на Вас відкриють кримінальне провадження і вже тоді будете оспорювати неправомірне притягнення до кримінальної відповідальності.

    3. Шукати інші підстави для звільнення згідно статті 26 ЗУ "Про військовий обов'язок та військову службу"

    4. Звернутись до ДБР та військової служби правопорядку та повідомити про незаконне утримання в у військовій частині та перевищення службових повноважень командуванням в/ч.

    З повагою, юрист Дерій В.О.!


Схожі питання


Кодекси Україна

Кодекс України з процедур банкрутства Кодекс цивільного захисту України Кримінальний процесуальний кодекс України Митний кодекс України Повітряний кодекс України Податковий кодекс України Кодекс адміністративного судочинства України Цивільний процесуальний кодекс України Кримінально-виконавчий кодекс України Господарський кодекс України Цивільний кодекс України Сімейний кодекс України Земельний кодекс України Кримінальний кодекс України Водний кодекс України Кодекс торговельного мореплавства України Про надра Лісовий кодекс України Господарський процесуальний кодекс України Кодекс України про адміністративні правопорушення (статті 213 - 330) Кодекс України про адміністративні правопорушення (статті 1 - 212-21) Житловий Кодекс Української РСР Європейський кодекс соціального забезпечення Бюджетний кодекс України