Зміна власника за довіреністю

ДОБРОГО ДНЯ, ОЛЕНО! ТРЕБА ВІДНОВЛЮВАТИ ДОКУМЕНТИ НА МАЙНО. БЕЗ НИХ ПО ОДНОМУ ЛИШЕ ВИТЯГУ з РЕЄСТРУ ПРАВ ВИ НЕ ЗМОЖЕТЕ ПРОДАТИ МАЙНО НІ ОСОБИСТО, НІ ПО ДОВІРЕНОСТІ.

Якщо генеральна довіреність передбачає отримання дублікатів документів, в тому числі на право власності на нерухоме майно - повірений має право отримати ДУБЛІКАТ договору купівлі-продажу.

Договір про купівлю-продаж нерухомоого майна посвідчується у нотаріуса (ст. 657 Цивільного кодексу України). Примірник оригіналу договору зберігається у справах цього нотаріуса.

Слід звернутися до цього нотаріуса і він видасть дублікат договору.

Нотаріус може видати дублікат договору його стороні у разі втрати або пошкодження оригіналу. Для цього необхідно звернутися до нотаріуса з письмовою заявою та надати документи, що посвідчують особу, а також документи, що підтверджують право на отримання дубліката.

Якщо він укладався до 2005 року, інформація про місце зберігання договору і хто його посвідчував - має бути в БТІ у інвентарній справі відповідного об"єкту нерухомості, якщо після 2005 року також в ДРРП (Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно).

Ви можете отримати інформаційну довідку з інформацією про право власності та реквізити договору через отримання Інформаційної довідки з ДРРП.

https://diia.gov.ua/services/informaciya-z-derzhav...

Вартість: 40 грн. Може змінюватись залежно від обсягу інформації

Якщо нотаріус помер чи припинив діяльність (про це теж можна дізнатися онлайн), то справи нотаріуса мали передати у Державний нотаріальний архів відповідного обласного центру чи м. Києва. Тоді треба звертатися туди із заявою про видачу дубліката правовстановлюючих документів, зазначивши їх реквізити.

Без правовстановлюючих документів Ви не зможете продати нерухомість.

Тоді доведеться визнавати право власності в судовому порядку.

Відсутність таких документів унеможливлює будь-які юридичні операції з нерухомістю, включаючи продаж, дарування або обмін. Навіть якщо у вас є інші документи, що підтверджують користування майном, але немає документів, що засвідчують право власності, продаж буде неможливий.

Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також у тому, що набуте ними на законних підставах право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано.

Частиною першою статті 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі: рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно (пункт 9 частини першої статті 27 цього Закону).

Реєстрація права власності на нерухоме майно є лише офіційним визнанням права власності з боку держави (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17).

Також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 680/214/16 та від 07 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13 зроблено висновок про те, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності немає. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права.

Відповідно до частин першої та другої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Застосування будь-якого способу захисту цивільного права має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим, а саме: повинно реально відновлювати наявне порушене, оспорене або невизнане право, такий спосіб має відповідати характеру правопорушення та цілям судочинства та не може суперечити принципу верховенства права.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Таке право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Такий правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 02 липня 2019 року у справі № 48/340, від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18.

Визнання права як універсальний спосіб захисту абсолютних та виключних прав і охоронюваних законом інтересів передбачене у статті 16 ЦК України.

У статті 392 ЦК України вказано, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Зі змісту статті 392 ЦК України вбачається, що вона містить дві диспозиції, за яких власник майна може звернутися з позовом про визнання права власності:

1) якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою;

2) у разі втрати власником документа, який засвідчує право власності.

Суб`єктом вимог про визнання права власності може будь-яка особа, яка вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів у третіх осіб або претензіями третіх осіб чи необхідністю отримати правовстановлюючі документи.

Позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інших осіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правовстановлюючих документів. Позивачем у позові про визнання права власності може бути будь-який учасник цивільних відносин, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб. Відповідачем у позові про визнання права власності виступає будь-яка особа, яка сумнівається в належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності володіння, користування і розпорядження таким майном, або має власний інтерес у межах існуючих правовідносин.

Спосіб захисту, передбачений статтею 392 ЦК України є різновидом загального способу захисту - визнання права, а тому його може бути використано в зобов`язальних відносинах за відсутності іншого, окрім судового, шляху відновлення порушеного права.

Тобто зазначений спосіб захисту як різновид загального способу захисту - визнання права може бути використаний не тільки в речово-правових відносинах, але й у зобов`язально-правових, так як сам по собі факт перебування осіб у тих чи інших відносинах, у тому числі договірних, не може перешкоджати застосуванню до цих відносин норм інститутів загальної частини цивільного права.

Способи захисту права, обрані позивачем та застосовані судом, повинні найбільш ефективно поновлювати порушені права, а специфіка правовідносин повинна тлумачитися на користь тієї особи, права якої порушено.

АЛЕ ПОПЕРЕДЖАЮ, ЩО ЯКЩО ВИ НЕ ВИКОРИСТАЄТЕ МОЖЛИВОСТІ ОТРИМАННЯ ДУБЛІКАТУ ДОГОВОРУ КУПІВЛІ-ПРОДАЖУ, то суд може відмовити у позові. Тому треба вживати заходи по отримання дубліката.

В разі відсутності можливості отримати дублікат втрачених, пошкоджених чи зіпсованих документів через нотаріуса, ЦНАП, БТІ чи інших осіб, то питання може вирішитись в судовому порядку. В залежності від того, з якої причини відсутні правоустановчі документи, визначається майбутній алгоритм дій в судовому порядку.

Зокрема, заявами, що подаються до суду можуть бути:

• заяви про визнання права власності на майно,
• заяви про встановлення юридичного факту,
• заяви про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом витребування правовстановлюючих документів на майно.

Так, наприклад, якщо правовстановлюючі документи на спадкове майно зберігаються у одного зі спадкоємців, який зумисно не надає їх нотаріусу, то вказане є підставою для звернення до суду з позовною заявою про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом витребування правовстановлюючих документів на майно у вказаного спадкоємця.

Після задоволення такого позову та витребування правовстановлюючих документів , оформлення права на спадкове майно здійснюється в нотаріальному порядку шляхом видачі нотаріусом свідоцтва про право на спадщину.Рішення суду при цьому стає правовстановлюючим документом.

Якщо, наприклад, для прийняття спадщини відсутні будь які документи про право власності, то питання вирішується шляхом подачі заяви про визнання права власності на спадкове майно. Якщо особа втратила документи або вони були знищені внаслідок воєнних дій, то питання може бути вирішене до суду шляхом встановлення юридичного факт права власності або про визнання права власності на нерухомий об’єкт.

Документом, відповідно до статті 1 Закону України “Про інформацію” є матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі і просторі. Згідно з пунктом 13 глави 10 розділу II Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженних Наказом Міністерства юстиції України 18.06.2015 № 1000/5 особливим видом копії документа є дублікат - повторно оформлений службовий документ для використання замість втраченого чи пошкодженого оригіналу (диплома, свідоцтва, трудової книжки тощо), що має таку саму юридичну силу.Орган, який видав/посвідчив правовстановлюючий документ на об’єкт нерухомого майна (будинок, квартиру), видає дублікат втраченого документа. Дублікат виготовляється на такому самому бланку, що й оригінал, та містить інформацію, аналогічну інформації в оригіналі. На ньому проставляються відбиток печатки установи і підписи посадових осіб, які мають право підпису цих документів на момент оформлення дубліката. На дублікаті проставляється у правому верхньому куті відмітка «Дублікат».

Втрата документа, його пошкодження чи зіпсування - явище не з приємних, однак не безвихідне. За загальним правилом, лише суб'єкт, що видавав документ, може видати його дублікат.Такими документами, які посвідчують право власності, можуть бути:

• договір купівлі-продажу;
• договір дарування;
• договір міни;
• свідоцтво про право власності;
• свідоцтво про право на спадщину тощо.

Для того, щоб його отримати необхідно подати письмову заяву до відповідного органу особисто або через представника за дорученням. Подати заяву на отримання копії заявник може особисто.Статтею 53 Закону України “Про нотаріат” встановлено, що у разі втрати або зіпсування документа, посвідченого або виданого нотаріусом чи посадовою особою органу місцевого самоврядування, за письмовою заявою осіб, видається дублікат втраченого документа. Видача дубліката втраченого або зіпсованого документа здійснюється державним нотаріальним архівом. До передачі в архів примірників документів, посвідчених або виданих нотаріусом чи посадовою особою органу місцевого самоврядування, дублікат втраченого документа видається відповідно нотаріусом чи посадовою особою виконавчого комітету за місцем його зберігання. Дублікати втрачених заповітів та довіреностей підлягають обов’язковій реєстрації у Спадковому реєстрі, Єдиному реєстрі довіреностей. Дублікат документа повинен містити весь текст посвідченого або виданого документа, оригінал якого вважається таким, що втратив чинність. У разі відсутності інформація щодо особи, яка видавала документ, необхідну інформацію можна отримати, зробивши інформаційну довідку (при наявності електронного цифрового підпису для входу до системи) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, через Кабінет електронних сервісів.

Тобто, якщо втрачено оригінал документа, що встановлював право власності на будинок, квартиру чи іншу нерухомість, варто в першу чергу звернутися до нотаріуса, який посвідчував такий документ, або до органу місцевого самоврядування, який такий документ видавав, із заявою про видачу його дубліката.

Функцію з видачі дублікатів свідоцтв про право власності взамін загублених або пошкоджених реалізують центри надання адміністративних послуг. Послуга є безкоштовною. Для отримання дублікату свідоцтва про приватизацію в ЦНАП необхідно надати:

• заяву зі згодою всіх повнолітніх співвласників житла, які брали участь в приватизації (заповнюється в присутності адміністратора);

• копії паспортів або свідоцтв про народження для осіб, що не досягли 16-річного віку, які є співвласниками житла та оригінали документів для посвідчення;

• документ з поліції про те, що оригінал свідоцтва про право власності на житло був викрадений або втрачений;

• оголошення про втрату свідоцтва в друкованих засобах масової інформації.

Інфомація частково взята з сайту ГС "Мережа правового розвитку" https://ldn.org.ua/consultations/yak-vidnovyty-vtr...

та сайту ОТГ Прилуцького р-ну Чернігівської обл.

БІЛЬШ ДЕТАЛЬНО Ви можете ознайомитись з інформацією за посиланням. https://shp-gromada.gov.ua/news/1683793023/

Щасти Вам у захисті своїх законних прав та інтересів!

З повагою та розумінням, Я.О. Турчин

Доброго дня, Олена!

Як змінити власника об'єкта нерухомості за допомогою генеральної довіреності від власника, якщо договір Купівлі-Продажу загубився?

Найпростіший спосіб відновити правовстановлюючі документи — це отримати їх дублікати. Власник нерухомості пробував звернутися із цим питанням до нотаріуса?

Залежно від типу втраченого документа, звертатися потрібно до різних установ:

Нотаріус, який посвідчував документ: якщо документ посвідчувався нотаріусом (приватним або державним), наприклад, договір купівлі-продажу, дарування, міни або свідоцтво про право на спадщину.

Державний нотаріальний архів: якщо нотаріус, який посвідчував документ, припинив діяльність. Справи приватних і державних нотаріусів передаються до Державного нотаріального архіву відповідної області/міста. Це ключовий орган для отримання дублікатів документів нотаріусів, які вже не працюють.

Орган місцевого самоврядування: для документів, виданих цим органом (часто це свідоцтва про право власності на житло, отримані в результаті приватизації).

Центр надання адміністративних послуг (ЦНАП): переважно для отримання дублікатів свідоцтв про право власності на житло, виданих у результаті приватизації. ЦНАП виступає посередником між вами та органом місцевого самоврядування.

Архів БТІ (Бюро технічної інвентаризації): може надати архівні довідки або копії документів зі своїх реєстраційних справ (до 2013 року). Проте важливо розуміти, що БТІ зазвичай не видає повноцінні «дублікати» із силою оригіналу, а надає копії або довідки, які можуть бути використані як доказ у суді.

Орган, який видав/посвідчив правовстановлюючий документ на об’єкт нерухомого майна (будинок, квартиру), видає дублікат втраченого документа. Чинним визнається дублікат, який:

• виготовляється на такому самому бланку, що й оригінал;
• містить інформацію аналогічну інформації в оригіналі;
• містить відбиток печатки установи та підписи посадових осіб;
• містить у правому верхньому куті відмітку «Дублікат».

За загальним правилом, лише суб'єкт, що видавав документ, може видати його дублікат. Такими документами, які посвідчують право власності, можуть бути:

• договір купівлі-продажу;
• договір дарування;
• договір міни;
• свідоцтво про право власності;
• свідоцтво про право на спадщину тощо.

Для того, щоб його отримати необхідно подати письмову заяву до відповідного органу особисто або через представника за дорученням. Подати заяву на отримання копії заявник може особисто.

Статтею 53 Закону України “Про нотаріат” встановлено, що у разі втрати або зіпсування документа, посвідченого або виданого нотаріусом чи посадовою особою органу місцевого самоврядування, за письмовою заявою осіб, видається дублікат втраченого документа.

Видача дубліката втраченого або зіпсованого документа здійснюється державним нотаріальним архівом. До передачі в архів примірників документів, посвідчених або виданих нотаріусом чи посадовою особою органу місцевого самоврядування, дублікат втраченого документа видається відповідно нотаріусом чи посадовою особою виконавчого комітету за місцем його зберігання.

Дублікати втрачених заповітів та довіреностей підлягають обов’язковій реєстрації у Спадковому реєстрі, Єдиному реєстрі довіреностей. Дублікат документа повинен містити весь текст посвідченого або виданого документа, оригінал якого вважається таким, що втратив чинність.

У разі відсутності інформація щодо особи, яка видавала документ, необхідну інформацію можна отримати, зробивши інформаційну довідку (при наявності електронного цифрового підпису для входу до системи) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, через Кабінет електронних сервісів.

Тобто, якщо втрачено оригінал документа, що встановлював право власності на будинок, квартиру чи іншу нерухомість, варто в першу чергу звернутися до нотаріуса, який посвідчував такий документ, або до органу місцевого самоврядування, який такий документ видавав, із заявою про видачу його дубліката.

Абзацом першим пункту 53 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що у разі коли документ, що посвідчує набуття права власності або інших речових прав, похідних від права власності, реєстрацію яких було проведено до 1 січня 2013 р. відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, втрачено, пошкоджено чи зіпсовано, державна реєстрація такого права власності або іншого речового права, похідного від права власності, може бути проведена за бажанням заявника на підставі відомостей Державного земельного кадастру чи відповідно на підставі відомостей Реєстру прав власності на нерухоме майно, який є архівною складовою частиною Державного реєстру прав, або у разі коли відповідна реєстрація проводилася виключно на паперових носіях інформації (реєстрові книги, реєстраційні справи), ведення яких здійснювали підприємства бюро технічної інвентаризації, - на підставі відомостей таких носіїв інформації.

Державна реєстрація прав у випадку, передбаченому цим пунктом, проводиться виключно за умови встановлення державним реєстратором наявності зареєстрованого права власності або інших речових прав, похідних від права власності, на підставі відповідних документів у Державному земельному кадастрі чи в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, а у разі коли відповідна реєстрація проводилася виключно на паперових носіях інформації (реєстрові книги, реєстраційні справи), ведення яких здійснювали підприємства бюро технічної інвентаризації, - на таких носіях інформації, з обов’язковим зазначенням у Державному реєстрі прав відомостей про втрату, пошкодження чи зіпсування відповідного документа.

Отже, у випадку втрати, пошкодження або зіпсування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого органом місцевого самоврядування або місцевою адміністрацією, державного акту на право власності на земельну ділянку, за видачею свідоцтва на заміну втраченого, пошкодженого чи зіпсованого документа, необхідно звертатись саме до державного реєстратора.

Загалом державна реєстрація права власності та інших речових прав (крім іпотеки) проводиться державним реєстратором протягом 5 робочих днів з дня реєстрації відповідної заяви. За бажанням особи, реєстраційні дії можуть вчинятись у менші строки, але доведеться сплатити додатково.

Якщо ж власник загубив правовстановлюючий документ, виданий після 1 січня 2013 року, то дані про державну реєстрацію відповідних прав, враховуючи й відомості про підстави виникнення прав, вже є у Державному реєстрі. Спираючись на відомості, що занотовані у Державному реєстрі прав, особа здатна за законом вчиняти дії, результатом яких є набуття права власності на нерухомість, зміна або припинення таких прав.

Підпункт 1.1 пункту 1 глави 2 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України визначає, що правочини щодо відчуження та застави майна, право власності на яке підлягає реєстрації, посвідчуються за умови подання документів, що посвідчують право власності (довірчої власності) на майно, що відчужується або заставляється. Якщо ж право власності на нерухомість зареєстроване записом у Державному реєстрі прав – підтверджуючі документи не потрібні. Це встановлено пунктом 3 глави 7 розділу 1 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який передбачає, що документи, на підставі яких вчинено нотаріальну дію, та документи або копії (витяги) з них, необхідні для вчинення нотаріальної дії, обов'язково долучаються до примірника правочину, свідоцтва тощо, які залишаються у справах нотаріуса. У разі коли державну реєстрацію права власності на земельну ділянку та об’єкт нерухомого майна проведено без видачі документа, що посвідчує таке право або у зв’язку із втратою, пошкодженням чи псуванням відповідного державного акта на право власності, свідоцтва про право власності на нерухоме майно, нотаріальна дія щодо такого майна вчиняється на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманої шляхом безпосереднього доступу до нього. Така інформація долучається до примірника правочину, свідоцтва тощо, які залишаються у справах нотаріуса.

Якщо немає можливості отримати дублікат втрачених, пошкоджених чи зіпсованих документів, то треба буде звертатися до суду. Залежно від того, з якої причини відсутні правовстановчі документи, визначається майбутній алгоритм дій у судовому порядку. Заявами, що подаються до суду, можуть бути:

• заяви про визнання права власності на майно,
• заяви про встановлення юридичного факту,
• заяви про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом витребування правовстановлюючих документів на майно, відповідно до обставин, які склалися у заявника.

З повагою, адвокат Айвазян.

Вітаю Вас, пані Олено!

Генеральна довіреність дає Вам право діяти від імені власника (продавати, дарувати, оформлювати і т.д.), але вона сама по собі не є документом про право власності на нерухомість.

Щоб укласти договір купівлі-продажу (або дарування) у нотаріуса, потрібен оригінал правовстановлюючого документа, у Вашому випадку - договору купівлі-продажу.

Якщо договір загубився, то потрібно отримати його дублікат у нотаріуса, який його посвідчував. Якщо нотаріус вже не працює - документи зберігаються в державному нотаріальному архіві (звертаєтесь туди).

Після відновлення документа Ви, діючи за генеральною довіреністю, можете продати або подарувати нерухомість іншій особі.

Якщо право власності досі не внесене в електронний реєстр (наприклад, старі договори до 2013 року), спочатку потрібно зареєструвати його в ДРРП і лише потім здійснювати угоду.

Якщо генеральна довіреність видана давно, перевірте, чи вона ще чинна та чи не відкликана власником.

АЛЕ, саме головне - без відновлення правовстановлюючого документа жоден нотаріус не оформить зміну власника, навіть, якщо у Вас є довіреність.

З повагою, юрист Дерій В.О.!