встановлення огорожі між сусідами

Вітаю!

ВАШ СУСІД НЕ МАЄ ПРАВА ЦЕ РОБИТИ.

Державою на найвищому рівні гарантується право на повагу людини до приватного і сімейного життя та житла.

Відповідно до ст.13 ЦКУ, при здійсненні своїх прав особа зобов’язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Тобто, право однієї особи закінчується там, де починається право іншої. Зловживання правами не допускається.

Крім того, земельним кодексом передбачено, що власники ділянок повинні обирати такі способи використання ділянок, при яких власникам сусідніх ділянок завдається найменше незручностей (ст.103 ЗК України). Це стосується затінення, задимлення, неприємних запахів, шумового забруднення тощо.

Із положень ст.319 ЦК вбачається, що власник зобов’язаний дотримуватися вимог закону, моральних засад суспільства і не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Відповідно до положень ст.391 ЦК, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до положень статті 391 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Відповідно до частини другої, третьої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно з п. 9 ч.ч. 1,2 ст. 21 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» огорожі є різновидом малих архітектурних форм та є елементом благоустрою. Розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до цього Закону за рішенням власника об'єкта благоустрою з дотриманням вимог законодавства, державних стандартів, норм і правил.

Відповідно до п.п. 1-3 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» громадяни у сфері благоустрою населених пунктів зобов'язані утримувати в належному стані об’єкти благоустрою (їх частини), що перебувають у їх власності або користуванні, а також визначену правилами благоустрою території населеного пункту прилеглу до цих об’єктів територію; дотримуватися правил благоустрою території населених пунктів; не порушувати права і законні інтереси інших суб'єктів благоустрою населених пунктів.

Встановлення огорожі на межі між сусідніми землекористувачами регламентується Державними будівельними нормами 360-92 (далі - ДБН 360-92) «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», затверджених наказом Державного комітету України у справах містобудування і архітектури від 17 квітня 1992 року № 44.

Будівельними нормами СН 441-72* «Вказівки з проектування огорожі майданчиків і ділянок підприємств, будівель і споруд» передбачено, що висота огорожі має бути не більше 2 м.

01 жовтня 2019 року набрав чинність ДБН Б.2.2-12:2019 Планування та забудова територій.

З 01.10.2019 року діє одразу кілька ДБН: ДБН Б.2.2-12:2019, а також ДБН 360-92, ДБН Б.2.4-1-94, ДБН Б.2.4-3-95, ДБН Б.2.4-4-97 і ДБН Б.1-2-95 — всі в частині, що не суперечить нормам ДБН Планування та забудова територій!

Відповідно до положень п. 6.7 ДБН Б.2.2-5:2011 «Благоустрій територій», дозволено проектувати огородження як окремих ділянок, так і усієї прибудинкової території садибної забудови.

При цьому, висота огороджень має бути не більше ніж 2,0 м на межі сусідніх земельних ділянок та не більше ніж 2,5 м на межі з вулицею для забезпечення нормативної інсоляції та провітрювання суміжних територій.

Згідно Листа ДАБІ України №40-203-19/3733 від 24.04.2015 року встановлення огорожі на межі між сусідніми землекористувачами регламентовано ДБН 360-92** "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень" (п. 3.25). Розташування і орієнтація житлових та громадських будинків повинні здійснюватись з урахуванням забезпечення нормативної тривалості інсоляції та норм освітленості відповідно до "Санитарных норм и правил обеспечения инсоляцией зданий и територий жилой застройки" та СНіП II-4-79 "Естественное и искусственное освещение" як в будинках, що будуються, так і в сусідніх житлових і громадських будинках. Для догляду за будинками і здійснення їх поточного ремонту відстань до межі сусідньої ділянки від найбільш виступаючої конструкції стіни треба приймати не менше 1,0 м. При цьому повинно бути забезпечене влаштування необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію суміжних ділянок.

Санітарними нормами СН 441-72* "Указания по проектированию ограждений площадок и участков предприятий, зданий и сооружений" передбачено, що огорожу слід проектувати лише у випадках, коли вона вимагається умовами експлуатації та охорони підприємств, будівель та споруд. Висота огорожі повинна бути не більше 2 м від рівня поверхні землі (не враховуючи висоту огорожі, що служить підпірною стінкою), при цьому нижня частина огорожі може бути глухою, висота якої не повинна перевищувати 0,75 м, верхня частина огорожі повинна бути прозорою (відношення глухих частин огорожі до прозорих не повинен перевищувати 50 %).

Для розв'язання спірних питань щодо влаштування огорож, їх конструкцій застосовуються положення Земельного кодексу України. Зокрема, згідно із статтею 103 цього Кодексу "Зміст добросусідства" власники та користувачі земельних ділянок зобов'язуються обирати такі способи їх використання, за яких власникам, користувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (в тому числі затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).

Доброго дня.

В Україні діють Загальнодержавні норми, а саме ДБН Б.2.2-12:2019 "Планування та забудова територій" та ДБН Б.2.2-5:2011 "Благоустрій територій", встановлюють чіткі обмеження щодо висоти огорожі:

- Між сусідніми присадибними ділянками: висота паркану має бути не більше 2,0 метрів (огорожа не повинна погіршувати інсоляцію (затінювати) житлових будинків та територію суміжної ділянки).

- На межі з вулицею: висота може бути не більше 2,5 метрів.

Порядок Ваших дій:

- Поговоріть із сусідом: По-перше, спробуйте обговорити ситуацію. Поясніть йому вимоги законодавства щодо затінення та запропонуйте компромісний варіант (наприклад, сітка-рабиця, штахетник, або суцільна нижня частина висотою до 0,75-1 м, а вище – прозора).

- Якщо розмова "не пішла" - направте сусіду письмове Заперечення (обов'язково заказним листом із описом вкладення) із вимогою дати відповідь у 30-денний термін.

- У разі відмови сусіда або відсутності відповіді протягом 30-ти днів - пишіть Скаргу до Управління Державного архітектурно-будівельного контролю (ДАБК) вашої міської ради. Вони уповноважені перевіряти законність будівництва та видавати приписи про усунення порушень.

- Якщо на припис ДАБК не буде реакції, подавайте позов до суду із залученням ДАБК як співпозивача із вимогами щодо усунення порушень ДБН.

В судовій практиці достатньо судових рішень про демонтаж незаконних конструкцій за позовами ДАБК.

Доброго дня!

Висота огорожі не повинна перевищувати 2 м. Сусід має право зводити паркан без Вашого погодження, але відстань до житлового будинку повинна бути не менше 3 метрів, а також не повинно бути його затінення.

Окремих обмежень щодо зведення паркану Правилами благоустрою території міста Кропивницькогоhttps://gre4ka.info/wp-content/uploads/2020/01/263... не передбачено, тому потрібно орієнтуватися на ДБН, ЗУ "Про благоустрій населених пунктів", ЦКУ та ЗКУ.

Якщо сусід буде порушувати Ваші права - Ви можете спочатку звернутись зі скаргою до міської ради. а потім до суду.

Згідно з п. 9 ч. 1 та ч. 2 ст. 21 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» огорожі є різновидом малих архітектурних форм та є елементом благоустрою. Розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до цього Закону за рішенням власника об`єкта благоустрою з дотриманням вимог законодавства, державних стандартів, норм і правил.

Відповідно до п. п. 1-3 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» громадяни у сфері благоустрою населених пунктів зобов`язані утримувати в належному стані об`єкти благоустрою (їх частини), що перебувають у їх власності або користуванні, а також визначену правилами благоустрою території населеного пункту прилеглу до цих об`єктів територію; дотримуватися правил благоустрою території населених пунктів; не порушувати права і законні інтереси інших суб`єктів благоустрою населених пунктів.

Відповідно до положень п. 6.7. Державних Будівельних Норм України Б.2.2-5:2011 «Благоустрій територій» дозволено проектувати огородження як окремих ділянок, так і усієї прибудинкової території садибної забудови.

При цьому висота огороджень має бути не більше ніж 2,0 м на межі сусідніх земельних ділянок та не більше ніж 2,5 м на межі з вулицею для забезпечення нормативної інсоляції та провітрювання суміжних територій.

Відповідно до п. 6.1.34 Державних будівельних норм України Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій», присадибні ділянки з боку вулиць та сусідніх ділянок допускається огороджувати. Висоту огорожі слід встановлювати згідно з вимогами ДБН Б.2.2-5 та правилами благоустрою населеного пункту. Встановлення огорожі не може погіршувати інсоляцію житлових будинків на суміжних територіях. Огорожа присадибних ділянок не може виступати за червону лінію та межі ділянки.

Згідно з пунктами «г», «е» ч. 1 ст. 91 Земельного кодексу України визначено, що власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати права власності суміжних земельних ділянок та землекористувачів; додержуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.

Відповідно до ч. 1 ст. 103 Земельного кодексу України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається менше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).

У відповідності до статті 386 Цивільного кодексу України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому шкоди.

Статтею 391 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

З повагою, юрист Дерій В.О.!

Доброго дня, Ігоре!

Щодо висоти паркану, то остання не повинна перевищувати 2 метрів. З приводу того, що паркан "глухий", є питання, оскільки у такий спосіб сусід, скорше за все, затінить Вашу ділянку, чим порушить інсоляційний режим та правила добросусідства.

Інсоляційний режим — це тривалість та інтенсивність прямого сонячного освітлення приміщень, що залежить від їхньої орієнтації. Він визначає кількість сонячної енергії, що надходить на одиницю площі поверхні, і є важливим показником для забезпечення комфортних умов, а також для дотримання санітарно-гігієнічних норм у будівлях.

Отже, в зміст добросусідства полягає в наступному:

Права власників і користувачів земельних ділянок:

• володіти, користуватися, розпоряджтися земельною ділянкою на власний розсуд;
• захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Обов’язок власників та користувачів земельних ділянок:

• обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо);
• не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив);
• співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них та використання цих ділянок із запровадженням і додержанням прогресивних технологій вирощування сільськогосподарських культур та охорони земель (обмін земельних ділянок, раціональна організація територій, дотримання сівозмін, встановлення, зберігання межових знаків тощо).

Тобто, сусіди зобов’язані здійснювати будь-яку дозволену діяльність на своїх ділянках, не порушуючи права на землю один одного, та дотримуватись при цьому принципу співпраці в напрямку покращення загальних якісних характеристик землі.

Врегулювання земельних спорів:

1) шляхом медіації

Медіація – це структурований процес переговорів, у якому нейтральна третя сторона, медіатор, організовує та керує діалогом між учасниками конфлікту.

Медіація є добровільним процесом, тому важливо, щоб обидві сторони спору були згодні на цей метод вирішення конфлікту.

Сторони медіації самостійно обирають медіатора (медіаторів) та/або суб’єкта, що забезпечує проведення медіації.

До основних зобов’язань медіатора входить, зокрема:

• забезпечення нейтральності та неупередженості;
• зберігати конфіденційність інформації, отриманої під час підготовки та проведення медіації;
• організація та проведення сесій медіації, ведення переговорів між сторонами, спрямованих на вирішення земельного спору;
• сприяння конструктивному діалогу між сторонами, допомога у визначенні основних питань та пошуку взаємоприйнятних рішень.

2) органами місцевого самоврядування.

Земельні спори розглядаються органами місцевого самоврядування (обласні, районні ради, Київська та Севастопольська міські ради, сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, районні у містах ради, територіальні громади) за місцем розташування земельних ділянок.

Одній із сторін необхідно звернутися із заявою про вирішення земельного спору до органу місцевого самоврядування, яка повинна бути розглянута у тижневий строк з дня подання заяви. Такі спори розглядаються за участю зацікавлених сторін, які повинні бути завчасно повідомлені про час і місце розгляду спору. У разі відсутності однієї із сторін при першому вирішенні питання і відсутності офіційної згоди на розгляд питання розгляд спору переноситься. Повторне відкладання розгляду спору може мати місце лише з поважних причин. Відсутність однієї із сторін без поважних причин при повторному розгляді земельного спору не зупиняє його розгляд і прийняття рішення.

Комісія при органі місцевого самоврядування розглядає земельні спори, зокрема, щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, додержання громадянами правил добросусідства, та за результатами розгляду такого земельного спору органом місцевого самоврядування готується рішення про вирішення земельного спору, в якому викладені умови обстеження, рекомендації та висновки комісії.

У рішенні органу місцевого самоврядування визначається порядок його виконання. Рішення передається сторонам у триденний строк з дня його прийняття та вступає в силу з моменту його прийняття. Оскарження зазначених рішень у суді призупиняє їх виконання.

Виконання рішення щодо земельних спорів здійснюється органом, який прийняв це рішення. Також, виконання рішення щодо земельних спорів може бути призупинено або його термін може бути продовжений судом.

Сторони, які беруть участь у земельному спорі, мають право знайомитися з матеріалами щодо цього спору, робити з них виписки, брати участь у розгляді земельного спору, подавати документи та інші докази, порушувати клопотання, давати усні і письмові пояснення, заперечувати проти клопотань та доказів іншої сторони, одержувати копію рішення щодо земельного спору, і, у разі незгоди з цим рішенням, оскаржувати його.

3) судом

Звертатись до суду слід тоді, коли:

• сторони не можуть досягти згоди шляхом переговорів або медіації;
• громадяни не згодні з рішенням органу місцевого самоврядування щодо вирішення земельного спору;
• спір виник з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб.

Суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Після проходження відповідних процесуальних процедур, суд оцінює усі факти та ухвалює рішення, яке є обов’язковим до виконання.

Наприклад, суд може прийняти такі рішення:

визначення меж земельної ділянки:

• якщо між сторонами виник спір щодо меж земельних ділянок, суд може призначити експертизу для їх точного визначення. Після цього буде ухвалено рішення щодо правомірності володіння тією чи іншою частиною землі;

визнання права власності:

• суд може підтвердити чи визнати право власності на земельну ділянку однієї зі сторін, якщо були порушення або суперечності щодо правових документів чи реєстрації права власності;

зобов'язання усунути порушення прав:

якщо одна зі сторін порушила права сусіда (наприклад, зайняла частину його земельної ділянки, побудувала споруду на його території), суд може зобов’язати порушника усунути ці порушення, включаючи знесення незаконних будівель або повернення ділянки;

• компенсація збитків:

якщо через дії однієї зі сторін іншій стороні було завдано матеріальних збитків (наприклад, руйнування будівель, псування врожаю, забруднення земель), суд може постановити виплату компенсації за завдані збитки.

Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до пункту 9 частини першої, частини другої статті 21 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» огорожі є різновидом малих архітектурних форм та елементом благоустрою. Розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до цього Закону за рішенням власника об`єкта благоустрою з дотриманням вимог законодавства, державних стандартів, норм і правил.

Згідно з пунктами 13 частини другої статті 17 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» у сфері благоустрою населених пунктів громадяни зобов`язані утримувати в належному стані об'єкти благоустрою (їх частини), що перебувають у їх власності або користуванні, а також визначену правилами благоустрою території населеного пункту прилеглу до цих об'єктів територію; дотримуватися правил благоустрою території населених пунктів; не порушувати права і законні інтереси інших суб`єктів благоустрою населених пунктів.

Відповідно до статті 90 ЗК України власники земельних ділянок мають право самостійно господарювати на землі. Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Згідно з підпунктами г) та е) частини першої статті 91 ЗК України власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, а також дотримуватися правил добросусідства.

Власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно доїх цільового призначення,при яких власникам,землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення,задимлення,неприємні запахи,шумове забрудненнятощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив) (частини перша та друга статті 103 ЗК України).

Згідно з частиною другою, пунктом б) частини третьої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Відповідно до частини другої статті 158 ЗК України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Згідно пункту 6.7 ДБН Б.2.2-5:2011 «Благоустрій територій» дозволено проєктувати огородження як окремих ділянок, так і всієї прибудинкової території садибної забудови. Висота огороджень має бути не більше ніж 2,0 м на межі сусідніх земельних ділянок та не більше ніж 2,5 м на межі з вулицею для забезпечення нормативної інсоляції та провітрювання суміжних територій.

З повагою, адвокат Айвазян.