Звільнення з ЗСУ 2025 рік

Вітаю Вас.

Співчуваю Вам, Олександре! На жаль, але це доволі складна ситуація і звільнитися на підставі вітчима ніяк не вийде, адже, як Ви самі зауважили, юридично він Вам ніхто. Він не має юридичних прав і обов'язків по відношенню до Вас як батько.

Встановити факт батьківства у даному випадку неможливо, адже він не має до Вас ніякого кровного відношення, чого і вимагає Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" в частині звільнення з військової служби. Тому, на жаль...

З повагою!

Вітаю!

НАЖАЛЬ, ЦЕ НЕМОЖЛИВО.

Стаття 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» визначає конкретні підстави для звільнення з військової служби.

Військовослужбовці звільняються з військової служби (під час дії воєнного стану), якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі у антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.

Отже, дана підстава передбачає можливість звільнення з військової служби у випадку зникнення або загибелі когось з родичів першого кола спорідненості та частково другого кола.

ВІДЧИМ, НЕ Є РОДИЧЕМ ПЕРШОГО КОЛА СПОРІДНЕНОСТІ - ЗВІЛЬНЕННЯ З ВИКЛАДЕНИХ ВАМИ ОБСТАВИН, НЕМОЖЛИВЕ.

Доброго дня, Олександре!

Доволі складне питання Ви поставили... Розумію, що Ваш вітчим замінив Вам батька, але для того, аби звільнитись на цій підставі в Вашому свідоцтві про народження вітчим повинен бути зазначений, як батько. Отже, аби ДРАЦС вніс відповідні зміни в акт цивільного стану про народження Вам необхідно отримати рішення суду.

Згідно частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов’язок та військову службу»:

"Військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах:

3) під час дії воєнного стану:

"якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі у антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану".

Як Ви і зазначили, єдиним варіантом в цьому випадку може бути рішення суду щодо встановлення юридичного факту в порядку окремого провадження. Інших варіантів не існує. Хіба що Ви отримаєте відмову у звільненні та оскаржите її до адміністративного суду, намагаючись довести вже у порядку позовного провадження в адміністративному суді, що Ваш вітчим - це Ваш батько.

І перший, і другий варіанти, на мою думку, в цілому неможливі, оскільки у порядку окремого провадження встановлюється факт кровного походження, а адміністративний суд обов'язково застосує імперативну норму закону, в якій зазначено, що військовослужбовець має право на звільнення у зв'язку із загибеллю батька.

Ви можете спробувати піти одним із цих шляхів, проте, будьте готові до негативного результату.

Можливо, в Вас є інші сімейні підстави для звільнення або ж за станом здоров'я?

У Вас є біологічний батько чи запис в про батька зроблений зі слів матері, тобто відповідно до статті 135 СКУ?

У разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду (частина 1 статті 130 Сімейного кодексу України).

Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини 1 статті 135 Сімейного кодексу України.

У цьому випадку запис про батька дитини провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Умовами такого запису є:

• народження дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі;
• відсутність спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду про визнання батьківства.

Встановлення факту батьківства в судовому порядку відрізняється від визнання батьківства за рішенням суду за на­ступними критеріями:

• смерть батька дитини, факт батьківства якого підлягає встановленню або оголошення його померлим;
• відсутність спору щодо батьківства дитини;
• порядком судового розгляду справи (окреме провадження), оскільки рішення суду встановлює юридичний факт, що підтверджує кровне походження дитини від батька.

З повагою, адвокат Айвазян.

Доброго вечора, Олександре!

Якщо Ви не були всиновлені вітчимом в судовому порядку або він свого часу не визнав батьківство через ДРАЦС, то на жаль, Ви не маєте право на звільнення.

Ви можете спробувати встановити факт батьківства у судовому порядку, але якщо вітчим не був Вашим біологічним батьком, то суд не задовольнить Ваш позов.

Згідно частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" під час дії воєнного стану військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах:

• якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний,неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі у антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану;

Згідно Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України для звільнення Вам потрібно надати

• рапорт командиру та додати до нього нотаріальні копії таких документів:
• документи, що підтверджують родинні зв’язки (Ваше свідоцтво про народження або рішення суду про встановлення факту батьківства або копія посвідчення члена сім’ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці, або копія посвідчення члена сім’ї загиблого (померлого) ветерана війни, в якому проставляється відмітка про норму Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», на підставі якої особі надано статус, або витяг із Єдиного державного реєстру ветеранів війни;) ;
• копія свідоцтва про смерть;
• документи, які підтверджують факт загибелі (смерті) під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час воєнного стану.

У Вас буде декілька варіантів подачі рапорту:

1. Зареєструвати рапорт у відділенні особового складу військової частини або у безпосереднього командира (начальника). Для цього рапорт необхідно подати в 2-х екземлярах. На другому екземлярі відповідальна особа має проставити відмітку про те, що вони отримали від Вас рапорт: печатку/підпис, дату прийому, вхідний номер. Ви цей екземляр маєте залишити в себе, як доказ подачі документів про звільнення.

2. Ви можете надіслати рапорт та підтверджуючі документи поштою рекомендованим листом.

Є судове рішення, де військовослужбовець подав рапорт поштою (але в даному випадку йде мова про звільнення) і суд зобов'язав військову частину розглянути його.

Згідно висновку суду https://reyestr.court.gov.ua/Review/112875303 "...Під час особливого періоду воєнного стану, подання військовослужбовцем документів на звільнення разом з рапортом не безпосередньому начальнику, а направлення такої поштовим шляхом на адресу військової частини НОМЕР_1 , хоча і є недотриманням приписів статті 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, пункту 233 Положення № 1153/2008, однак не може бути підставою для не розгляду в розумний строк рапорту військовослужбовця про звільнення з військової служби..."

3. Подача рапорту через АРМІЯ+

Термін розгляду рапорту про звільнення становить не більше 14 днів із дня подання такого рапорту. Це чітко передбачено частиною 9 Розділу ІІІ Порядку організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерстві оборони України.

Початок перебігу строку розгляду паперового рапорту розпочинається із часу подання рапорту, а не часу його реєстрації в службі діловодства.

Згідно статті 135 СКУ При народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

У разі смерті або оголошення безвісти відсутнім чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір’ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду.

Право на подання заяви про встановлення факту батьківства має:

• матір дитини
• опікун або піклувальник дитини
• особа, яка утримує та виховує дитину
• сама дитина, яка досягла повноліття

Предметом доказування у справах про визнання батьківства або про встановлення факту батьківства є встановлення походження дитини від певної особи.

Закон не встановлює конкретного переліку доказів для встановлення факту батьківства. Підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від певної особи.

У постанові Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі № 643/9245/18 зроблено висновок, що доказами визнання батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання особою свого батьківства. Батьківство може бути визнано як у період вагітності матері (наприклад, висловлення бажання мати дитину, піклування про матір майбутньої дитини тощо), так і після народження дитини. Спільне проживання та ведення спільного господарства в зазначених випадках може підтверджуватися наявністю обставин, характерних для сімейних відносин (проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування, придбання майна для спільного користування тощо). Припинення цих відносин до народження дитини може бути підставою для відмови в позові лише у випадках, коли це сталося до її зачаття. Під спільним утриманням дитини слід розуміти як перебування її на повному утриманні матері й особи, яку остання вважає батьком дитини, так і, як правило, систематичне надання цією особою допомоги в утриманні дитини незалежно від розміру допомоги.

Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 543/738/16-ц, від 29 серпня 2018 року у справі № 641/9147/15-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 225/6301/15-ц.

До заяви про встановлення факту батьківства як докази можна надавати такі документи:

• письмові докази, які підтверджують наявність цього юридичного факту (анкети, довідки про склад сім’ї, автобіографії, листи ділового та особистого характеру, особові справи, копії медичних документів, виписки з будинкових книг, свідоцтво хрещення дитини, якщо в ньому записані біологічні батьки дитини та інші документи, які у собі містять відомості про родинні відносини осіб);
• сімейні фото, відео матеріали;
• показання свідків, яким достовірно відомо про взаємовідносини померлого із заявником та про безпосереднє визнання померлим свого батьківства за життя;
• докази того, що у інший спосіб неможливо внести зміни до актового запису про народження дитини (відмова відділу ДРАСЦ);
• витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження дитини з відміткою про те, що запис про батька дитини вчинено відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України, оскільки відсутність даних про те, що запис про батька дитини вчинено за вказівкою матері, виключає можливість задоволення заяви про встановлення факту батьківства щодо померлого, з яким мати дитини не перебувала у шлюбі, на підставі статті 130 СК України (правова позиція Верховного Суду, викладена у справі від 21.02.2020 №643/9245/18).

Зазначений вище перелік не є вичерпним та може розширюватись в залежності від конкретних обставин справи.

Чи обов’язково проводити ДНК експертизу?

Європейський суд з прав людини зауважив, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства (KALACHEVA v. RUSSIA, № 3451/05, § 34, ЄСПЛ, від 07 травня 2009 року).

У постанові Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 399/1029/15-ц вказано, що експертиза ДНК, або молекулярно-генетична експертиза, призначається у цивільних справах для формування доказової бази. Водночас, висновки судово-генетичної експертизи суд оцінює з урахуванням положень статті 89 ЦПК України, згідно з якою жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

У постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 760/3977/15-ц зазначено, що висновок судово-генетичної експертизи не є єдиним доказом походження дитини від певної особи, такий факт може бути доведено й іншими доказами.

Якщо у Вашому свідоцтві про народження записаний інший чоловік і він визнав батьківство, то щоб визнати батьківство за вітчимом Вам потрібно провести ДНК тест.

Для того, щоб довести факт батьківства в такому випадку, можна використовувати результати експертизи спорідненості між Вами та родичами вітчима. Її проведення відбувається як за ухвалою суду (в разі задоволення клопотання про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи), так і за власним зверненням.

На даний час існують багато приватних установ, які працюють на підставі ліцензій, виданих МОЗ України, для проведення молекулярно-генетичних експертиз.

Процедура проведення тесту ДНК

Так тест ДНК між Вами та рідними батька починається з отримання лабораторією генетичного матеріалу всіх тестованих. Стандартним матеріалом є букальний епітелій, взятий мазком з внутрішньої сторони щоки. Генетичний матеріал береться не тільки у дитини та родича, але і у матері дитини. Зібрані зразки містять клітини, більшість з яких мають повний набір генетичної інформації. ДНК людини працює як «генетична схема» і, як відбиток пальця, вона унікальна для кожної людини. Після того, як зразок потрапив до лабораторії, з клітин витягується ДНК і піддається процесу ПЛР (полімеразна ланцюгова реакція), який дозволяє збільшити число певних ділянок ДНК. Ці ампліфіковані області ретельно перевіряються на наявність тих чи інших маркерів. Маркери ДНК передбачуваного родича порівнюють з маркерами ДНК дитини. На основі проведеного порівняння виконується статистичний аналіз і визначається індекс спорідненості.

Індекс спорідненості розшифровують наступним чином. Передбачається, що встановлення спорідненості відбувається при індексі спорідненості, що перевищує 1,0. Індивіди, які не мають біологічної зв’язку, матимуть значення індексу спорідненості менше 1,0. Чим більше значення індексу спорідненості (> 1,0), тим вище ймовірність того, що ці дві людини пов’язані. Аналогічно, чим нижче значення індексу спорідненості (<1,0), тим менше ймовірність того, що ці дві людини пов’язані.

Отже, навіть в ситуації, коли батько дитини загинув чи безвісно відсутній, при наявності інших родичів з боку батька можливо встановити батьківство в судовому порядку з використанням результатів проведеної молекулярно-генетичної експертизи.

Відповідно до вимог ст. 128 Сімейного кодексу

1. За відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.

2. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.

3. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття.

Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.

4. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

Таким чином, особа, яка подає позовну заяву, має не просто ставити питання про встановлення батьківства, а і навести конкретні докази щодо батьківства конкретного чоловіка стосовно дитини.

Чоловік, який записаний Вашим батьком і визнав батьківство над Вами вже не може оскаржити батьківство, адже згідно статті 136 СКУ

1. Особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред'явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини.

2. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження.

3. Оспорювання батьківства можливе лише після народження дитини і до досягнення нею повноліття.

4. Оспорювання батьківства неможливе у разі смерті дитини.

5. Не має права оспорювати батьківство особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком, а також особа, яка дала згоду на застосування допоміжних репродуктивних технологій відповідно до частини першої статті 123 цього Кодексу.

6. До вимоги чоловіка про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини позовна давність не застосовується.

З повагою, юрист Дерій В.О.!

Доброго дня.

Довести “факт батьківства” вітчима — неможливо.

Суд може встановити факт проживання однією сім’єю, але не прирівняє вітчима до батька, бо це суперечить нормам Сімейного кодексу України.

• СК України чітко розмежовує поняття батько/мати та вітчим/мачуха (ст. 260, 268 СК).
• Вітчим не стає батьком автоматично, навіть якщо виховував дитину. Вітчим - це чоловік, який перебуває у шлюбних відносинах з матір'ю дитини, але не є її рідним батьком. Відповідно у окреслених правовідносинах дівчинка набуває правового статусу падчерки по відношенню до вітчима чи мачухи, а хлопчик - пасинка.
• Батьківство встановлюється щодо біологічного батька (ст. 125–128 СК).

Згідно законодавства звільнення з ЗСУ за загибеллю вітчима — не передбачене.

Право на звільнення мають лише у разі загибелі близького родича: чоловік/дружина, батько, мати, син, дочка, дід, баба, рідні брати/сестри (ст. 26 Закону “Про військовий обов’язок і військову службу”). Вітчим у цей перелік не входить.

Навіть якщо суд встановить, що вітчим вас утримував чи виховував, це не змінює юридичного статусу і не створює підстав для звільнення.

Як наслідок, жоден механізм (судовий чи адміністративний) не дозволяє прирівняти вітчима до батька для цілей звільнення з військової служби. Закон прямо обмежує перелік родичів, і він не підлягає розширенню через суд.

Вітаю Вас, Олександре

Ось що говорить закон про підстави звільнення з лав ЗСУ, а саме пп. "г" п.1 ч.4 та п.3 ч.12 ст. 26 Закону України Про військовий обов'язок і військову службу"

Військослужбовці звільняються з лав ЗСУ у випадку:

"якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі у антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану;"

Якщо буквально читати цю норму, у випадку загибелі відчима Вас може бути звільнено з лав ЗСУ тільки тоді, коли він усиновив Вас і про це є рішення суду.

Але на мою думку є шанс, хоча і мінімальний, який можна спробувати.

В вищенаведеній нормі мова йде про близьких родичів, а не членів сім'ї. А ось що говорять інші норми законодавства

Стаття 3 Кримінального процесуального кодексу України де міститься визначення термінів

близькі родичі та члени сім’ї - чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом і мають взаємні права та обов’язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.

Стаття 268 Сімейного кодексу говорить про те, що

"Мачуха, вітчим зобов'язані утримувати малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу." Тобто тут відчим прирівнюється до батька щодо обов'язку утримувати дитину.

А ось стаття 1 Закону України "Про запобігання корупції"

близькі особи - члени сім’ї суб’єкта, зазначеного у частині першій статті 3 цього Закону, а також чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний та двоюрідний брати, рідна та двоюрідна сестри, рідний брат та сестра дружини (чоловіка), племінник, племінниця, рідний дядько, рідна тітка, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, зять, невістка, тесть, теща, свекор, свекруха, батько та мати дружини (чоловіка) сина (дочки), усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням зазначеного суб’єкта;

Відтак є норми законодавства, які відносять відчима до кола близьких родичів. Тому можна спробувати подати рапорт про звільнення у зв'язку з загбеллю не члена сім'ї, а саме близького родича (ввідчима).

Проте ще раз підкреслюю, що шанси на успіх мінімальні

З повагою,

Андрій Брильов