Як виключити особу з розшуку ТЦК якщо вона виключена з військового обліку

Вітаю Вас.

У даному випадку треба подавати звернення до ТЦК та СП про те, аби останні внесли коректні відомості до Реєстру щодо Вас, зокрема, щодо Вашої непридатності до військової служби. Якщо вони цього не зроблять добровільно, Ви маєте право подати позов до суду.

З повагою!

Доброго дня, Анатолію!

Ви заброньовані?

Є кілька варіантів вирішення питання про зняття з розшуку. Проте, перш ніж перейти до них, хочу наголосити, що в таких випадках треба знати напевно причину подання ТЦК заяви на розшук до поліції, бо від цього залежить ефектичність та швидкіть вирішення питання.

Для того робиться заприт до ТЦК на отримання інформації. Запит Ви можете зробити сам і або за допомогою адвоката. Адвокатський запит розглядається значно швиче, та й ставлення до нього з боку працівників ТЦК більш "дисципліноване",

Тепер про варіанти:

Варіант перший - визнати правопорушення та сплатити штраф у сумі 8,5 К.

Проте, оплата штрафу через Резерв+ не завжди спрацьовує з наступних причин:

1. Незважаючи на те, що визнання правопорушення та сплата штрафу означає неможливість складання протоколу, а саме із цією метою військовозобов'язаного й повинні доставити в ТЦК, розшук все одно залишається.

2. У багатьох чоловіків після сплати штрафу за неявку по повістці дійсно зникає запис про порушення правил ВО, проте, майже одразу може з'явитися запис вже про інше правопорушення.

3. В деяких випадках просто не надходить постанова про притягнення до адміністративної відповідальності, в якій зазначені реквізити для сплати штрафу.

В цілому, оплата штрафу без та подальше зняття з розшуку без будь яких проблем, більш гарантовані для тих військовозобов'язаних, які, наприклад, мають оформлену відстрочку.

Варіант другий - не передбачає сплату штрафу на відміну від першого.

Цілком очевидно, що посадовими особами РТЦК та СП не складались ані протокол, ані постанова про адміністративне правопорушення на підставі яких передбачено внесення відомостей про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів (пункт 20-1 статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов’язаних та резервістів»).

Відповідно до статті 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210 - 1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

В той самий час, згідно статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв’язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Якщо ж провадження по справі не може бути розпочате, то відсутня й підстава щодо доставлення Вас до РТЦК та СП для складання протоколу про адміністративне правопорушення у відповідності із статтею 259 КУпАП.

Отже, у цьому варіанті необхідно подати заяву до ТЦК із проханням видалити дані з Реєстру щодо порушення Вами правил ВО та відкликання звернення з НПУ.

У разі, коли ТЦК відмовить у вирішенні питання про зняття з розшуку, треба звернутися до адміністративного суду із позовною заявою та зобов’язати ТЦК видалити дані про порушення правил ВО з Реєстру. Станом на зараз вже є позитивна судова практика по таких справах.

Щодо строків розгляду справи в суді, то треба розраховувати мінімум на два-три місяці у суді першої інстанції.

Варіант третій - також передбачає подання заяви до ТЦК.

Проте у разі відмови, замість подання позову до адміністративного суду можна спробувати звернутися зі скаргою до ОТЦК чи вищих за рівнем установ (Генштаб, МОН тощо). В деяких випадках такий алгоритм дій працює так само ефективно, як і судовий, та забирає менше часу.

Остаточний вибір варіанту залежить від ситуації, яка склалася та особливостей "підходів" конкретного ТЦК до співпраці з Вами.

З повагою, адвокат Айвазян.

ДОБРОГО ДНЯ, пане АНАТОЛІЙ! На жаль в Україні зараз запроваджено таку систему, що значення має інформація в Реєстрі, а не у паперовому вигляді. Мабуть Ви і самі знаєте ситуацію з АРМОР та співвідношенням з паперовими документами.

Чи є запис про Ваше виключення з обліку в Резерв+? Якщо немає, то формально Ви рахуєтесь для ТЦК військовозобов"язаним. Але тоді Вам мали надати бронювання згідно з законом, а не згідно з постановою КМУ щодо бронювання критичних підприємств в ДІЇ. А отже, правового значення ніякий розшук не мав би мати.

ЯКЩО В РЕЗЕРВ+ немає запису про виключення з обліку, то треба вносити дані туди.

Із негативного - ТЦК масово ігнорують паперові документи як якісь шахраї, стверджуючи, що у них немає відомостей про факт видачі таких документів. Тобто фактично на громадян покладають відповідальність за збереження ТЦК своїх архівів в умовах війни. Я достовірно знаю, що певні ТЦК взагалі знищували свої документи масово після ротації керівників у 2022-2023 роках. І що тепер? Людина винна, що в країні немає відповідальності за знищення документів та архівів ТЦК?!

Масова така ситуація в Одесі наприклад. Вихід з цього один - подання заяви в ТЦК і звернення до суду, якщо ТЦК не внесе дані на підставі заяви.

ТОМУ, спробуйте вирішити питання з ТЦК полюбовно. Може вони дійсно не внесли дані в реєстрі і вони в них є в архіві. А якщо немає, то Вас чекає довготривала процедура доказування, що у Вас на руках не сфальсифікований папірець, а реальний документ.

На жаль держава в особі ТЦК тягар доведення невинуватості та достовірності документа поклала в умовах війни саме на громадянина. Тобто в цивілізованому порядку - ТЦК, яке стверджує, що на руках у людини фальсифікат, а не дійсна довідка (тимчасове посвідчення) мала б написати заяву в поліцію, слідчий внести відомості до ЄРДР, вилучити тимчасове посвідчення та направити його на експертизу, визначити чи справжній підпис та печатка на такому посвідченні експертним шляхом. Якщо потрібні достовірні зразки для порівняння - зробити їх виїмку у ТЦК.

Але навіщо напружуватися, якщо війна все спише і можна просто відмовити людині у реалізації права, без вчинення будь-яких процесуальних дій. Формально так вчиняючи - ТЦК заявляє про свою співучасть у кримінальному правопорушенні. Але кому зараз є час займатися такими справами?! - Війна ж. А війна все спише.

Це так скоро можна заявляти, що машина і квартира не належить власнику, бо в реєстрі немає / зникли дані, а папірці нотаріальні чи пластикове реєстраційне свідоцтво - то не документи, якщо немає відомостей у реєстрах та базах даних.

ТОМУ, спробуйте вирішити питання з ТЦК полюбовно. Може вони дійсно не внесли дані в реєстрі і вони в них є в архіві. А якщо немає, то Вас чекає довготривала процедура доказування, що у Вас на руках не сфальсифікований папірець, а реальний документ, адже тягар цього держава переклала саме на військовозобов"язаного громадянина, навіть якщо він вже давно не є військовозобов"язаним і виключений з обліку за належною процедурою.

Тобто в цивілізованому порядку - ТЦК, яке стверджує, що на руках у людини фальсифікат, а не дійсна довідка (тимчасове посвідчення) мала б написати заяву в поліцію, слідчий внести відомості до ЄРДР, вилучити тимчасове посвідчення та направити його на експертизу, визначити чи справжній підпис та печатка на такому посвідченні експертним шляхом. Якщо потрібні достовірні зразки для порівняння - зробити їх виїмку у ТЦК.

Але навіщо напружуватися, якщо війна все спише і можна просто відмовити людині у реалізації права. Це так скоро можна заявляти, що машина і квартира не твоя, бо в реєстрі немає даних, а Ваші папірці нотаріальні чи пластикове реєстраційне свідоцтво - то не документи.

Відповідно до підпункту 12 пункту 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України 11 квітня 2024 року № 3633-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», військово-обліковий документ, що визначає належність його власника до військового обов’язку, виданий до дня набрання чинності цим Законом, є чинним та не потребує обов’язкової заміни у випадку (з підстав) затвердження органом державної влади нової форми військово-облікового документа.

Пунктом 2 Постанови КМУ від 16.05.2024 р. № 559 «Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов’язаних та резервістів і форми такого документа» (далі – Порядок № 559), установлено, що військово-облікові документи, оформлені до набрання чинності цією постановою, вважаються дійсними на всій території України до видачі військово-облікового документа нового зразка.

Згідно з абз.1 п. 3 Порядку № 559, Відомості, що зазначені у військово-обліковому документі громадянина України, який перебуває на військовому обліку Збройних Сил або був виключений з такого обліку, повинні відповідати відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов’язаних та резервістів.

Відповідно до абз. 1, 2 п. 4 Порядку № 559, У разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов’язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов’язаних та резервістів (крім військовозобов’язаних та резервістів СБУ, розвідувальних органів або громадян України, звільнених у відставку із зазначених органів), громадянин України для внесення відповідних змін повинен скористатися засобами Порталу або особисто звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, його відділу за місцем перебування на військовому обліку. Зміни вносяться протягом п’яти робочих днів з дня реєстрації заяви про внесення змін.

. Пункт 5 Порядку № 559 визначає, що Військово-обліковим документом призовників, військовозобов’язаних та резервістів, а також громадян, виключених з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу», в електронній формі (далі – військово-обліковий документ в електронній формі) є відображення в електронній формі відомостей про громадянина України, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов’язаних та резервістів, а також відомостей щодо звернення або повідомлення про вчинення адміністративного або кримінального правопорушення до Національної поліції.

Згідно з останнім абзацом ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу», у громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку. Оскільки військово-обліковий документ у паперовому вигляді до актуалізації відомостей в Реєстрі «Оберіг» є первинним, а дані у військовому квитку не були поставлені жодним з органів військового управління під сумнів, слід звернутися до ТЦК за місцем останнього обліку (видачі ВОД та прийняття рішення про виключення з обліку).

Відповідно до абз. 3, 7, 18, 21-22 пункту 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ від 30.12.2022 р. № 1487 (в чинній редакції від 16.12.2025 р.), визначено наступні обов’язки районних (міські) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки:

3) здійснення взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством;

7) організація та забезпечення зберігання облікової документації призовників, військовозобов’язаних та резервістів, персональних даних, які містяться в них;

18) виключення з військового обліку на підставі відповідних підтвердних документів осіб, які в тому числі, визнані непридатними до військової служби;

21) викоання архівно-довідкової роботи з питань військового обліку;

22) виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів.

Неналежне виконання покладених на орган військового управління обов’язків щодо зберігання, втрата, знищення чи інші причини відсутності у ТЦК та СП первинної облікової документації щодо військовозобов’язаних та виключених з обліку – не може обмежувати права таких громадян у відносинах з державою, а так само ставити під сумнів правовідносини, що виникли у зв’язку з прийнятими раніше рішеннями щодо військового обліку.

Тому, вважаю, що подібна ситуація має бути виправлена шляхом внесення відповідних змін до Реєстру «Оберіг» щодо Вашого виключення з військового обліку.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Європейська конвенція з прав людини (ЄКПЛ) та практика ЄСПЛ є джерелом права в Україні.

В рішенні ЄСПЛ від 20.10.2011 р. у справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04, пункт 70), Суд вказав на те, що принцип «належного урядування», зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків.

У постанові Верховного Суду від 28 лютого 2020 року у справі № П/811/1015/16 наголошено, що принцип належного урядування має надзвичайно важливе значення для забезпечення правовладдя в Україні. Неухильне дотримання основних складових принципу належного урядування забезпечує прийняття суб`єктами владних повноважень легітимних, справедливих та досконалих рішень. Крім того, принцип належного урядування підкреслює те, що між людиною та державою повинні бути вибудовані саме публічно-сервісні відносини, у яких інституції та процеси служать всім членам суспільства.

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), n. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, «inter alia», санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, п. 58).

Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), п. 74).

Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див. зазначене вище рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 58, а також рішення у справі «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року).

Порушення органом державної влади процедур з огляду на дотримання заявником (громадянином) визначених законодавством вимог, є порушенням конституційного принципу належного урядування, що знайшов закріплення, зокрема у статті 6 (органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України), статті 8 (в Україні визнається і діє принцип верховенства права), статті 19 (органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України) Конституції України.

Відповідно до юридичної позиції Конституційного Суду України, викладеної в Рішенні КСУ від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 року, верховенство права – це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема в закони, які за змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. При цьому справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

Отже, ця юридична позиція Конституційного Суду України поширюється і на необхідність врегулювання органами публічної влади «правової процедури», яка визначає критерії справедливого ставлення органів публічної влади до особи.

Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 13 червня 2019 року № 5-р/2019, Конституція України містить низку фундаментальних положень щодо здійснення державної влади, передбачених статтями 3, 5, 6, 8, 19 Основного Закону. Названі конституційні приписи перебувають у взаємозв`язку, відображають фундаментальне положення конституціоналізму щодо необхідності обмеження державної влади з метою забезпечення прав і свобод людини та зобов`язують наділених державною владою суб`єктів діяти виключно відповідно до усталених Конституцією України цілей їх утворення.

Тому, коли йдеться про реалізацію компетенції у межах дискреції суб`єктом владних повноважень, такі суб`єкти зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Правова процедура (fair procedure – справедлива процедура) є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади. Правова процедура встановлює чітку послідовність дій проведення такої перевірки із зазначенням способів та методів її здійснення, підстав, порядку, форми та строків такої діяльності.

Правова процедура встановлює межі вчинення повноважень органом публічної влади і, в разі її неналежного дотримання, дає підстави для оскарження таких дій особою, чиї інтереси вона зачіпає, до суду.

Установлена правова процедура як складова частина принципу законності та принципу верховенства права є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи.

Ця правова процедура спрямована на забезпечення загального принципу юридичної визначеності, складовою якої є принцип легітимних очікувань як один з елементів принципу верховенства права.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25 липня 2019 року у справі № 826/13000/18 та від 8 липня 2021 року у справі № 160/674/19.

У рішенні у справі «Kopecку v. Slovakia» (заява № 44912/98, п. 52) ЄСПЛ узагальнив висновок про належне правове підґрунтя для виникнення в особи легітимного очікування у наступний спосіб: якщо суть вимоги особи пов`язана з правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «легітимне очікування», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя – наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (див. також рішення у справах: «Vilho Eskelinen and Others v. Finland», п. 94, заява № 63235/00 [25]; «Haupt v. Austria», п. 47, заява № 9816/82 [26]; «Radomilja and Others v. Croatia», п. 142, заява № 25376/06 [27]; «Draon v. France», п. 65, заяви № 1513/03, №11810/03 [28] та ін.).

Правова позиці ЄСПЛ щодо наявності достатнього правового підґрунтя для виникнення в особи легітимних очікувань неодноразово була застосована у національній судовій практиці.

ЩАСТИ ВАМ!

Доброго дня!

Якщо Ви були саме ВИКЛЮЧЕНИЙ з військового обліку і про це є відмітка у паперовому ВОД, але ТЦК неправомірно взяли Вас на облік (останнім часом після прийняття постанови КМУ 932 такі випадки почастішали) та оголосили в розшук, то Вам потрібно рекомендованим листом з описом вкладеного направити до ТЦК заяву з вимогою внести інформацію про Ваше виключення з обліку до Реєстру Оберіг. До заяви потрібно прикріпити копію тимчасового посвідчення. Якщо протягом 5 робочих днів - зміни не будуть внесені - Ви можете оскаржити таку бездіяльність ТЦК у судовому порядку.

Якщо протягом цього терміну ТЦК не внесе зміни до Реєстру, то Ви можете у судовому порядку оскаржити бездіяльність ТЦК та зобов'язати їх внести інформацію про Ваше виключення до Реєстру Оберіг.

Вже є достатньо судових рішень, де суд став на сторону громадянина та зобов'язав ТЦК розглянути заяву про внесення до Єдиного реєстру даних про його непридатність до військової служби. З ними можете ознайомитись за посиланням:

https://reyestr.court.gov.ua/Review/121032746

https://reyestr.court.gov.ua/Review/123439118

https://reyestr.court.gov.ua/Review/124339725

https://reyestr.court.gov.ua/Review/123584610

МАЙТЕ НА УВАЗІ, якщо згідно Вашого паперового ВОД Ви є невійськовозобов’язаним та виключеним з військового обліку, то поновлювати Вас на військовому обліку ТЦК не мали права, адже згідно п.2 ч.1 ст.37 "Про військовий обов'язок і військову службу" взяти на військовий облік можуть громадян, які ЗНЯТІ за наказом МОУ, а Ви є ВИКЛЮЧЕНИМ з військового обліку згідно ЗАКОНУ, підтвердженням цього є відповідна відмітка у військово-обліковому документі, а згідно законодавства діючого на сьогоднішній день поновлення на військовому обліку виключених з нього – не передбачене.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Виняток з цього принципу допускається лише у випадках, коли закони та інші нормативно-правові акти ПОМ'ЯКШУЮТЬ АБО СКАСОВУЮТЬ відповідальність особи .

У ВАС НЕМАЄ ОБОВ’ЯЗКІВ ВІЙСЬКОВОЗОБОВ’ЯЗАНОГО ТОМУ ВАС НЕ МОЖУТЬ ПРИТЯГНУТИ ДО ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ.

З повагою, юрист Дерій В.О.!

Бажаю Вам успіхів!