подарунок під час перебування в шлюбі

Доброго дня.

Особиста приватна власність – це майно, яке належить лише одному із подружжя, і на яке не поширюється сімейно-правовий принцип спільності майна подружжя. Відповідно до Цивільного кодексу України кожен власник користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Сімейний кодекс України чітко визначає, що є особистою приватною власністю дружини та чоловіка, а саме:

майно, набуте нею, ним до шлюбу;

майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;

майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто;

житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»;

земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України;

речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть тоді, коли вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя;

премії, нагороди, які вона, він одержали за особисті заслуги. Суд може визнати за другим з подружжя право на частку цієї премії, нагороди, якщо буде встановлено, що він своїми діями (ведення домашнього господарства, виховання дітей тощо) сприяв її одержанню.

кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, яка їй, йому належала, а також як відшкодування завданої їй, йому моральної шкоди.

виплати (страхові виплати та виплати викупних сум), одержані за договорами страхування життя та здоров’я.

Якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю.

Крім того, суд може визнати особистою приватною власністю дружини чи чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв’язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.

Якщо річ, що належить одному з подружжя, плодоносить, дає приплід або дохід (дивіденди), він є власником цих плодів, приплоду або доходу (дивідендів).

Той із подружжя, хто є власником майна, визначає режим володіння та користування ним з урахуванням інтересів сім’ї, насамперед дітей.

При розпорядженні своїм майном власник зобов’язаний враховувати інтереси дитини, інших членів сім’ї, які відповідно до закону мають право користування ним.

Отже:

Після оформлення договору дарування квартира стане особистою приватною власністю дружини. Згідно із Сімейним кодексом України, майно, отримане одним із подружжя в дар, не входить до складу спільної сумісної власності. Це означає, що у разі розлучення така квартира не підлягатиме поділу і залишиться у власності дружини, оскільки акт дарування фактично виводить це майно з категорії «спільного».

Шанси чоловіка згодом успішно довести, що квартира має ділитися як спільне майно, є мінімальними або фактично нульовими. Підписуючи договір дарування, чоловік добровільно та свідомо змінює правовий режим майна зі спільного на особисте. Самого лише факту, що квартира була придбана за спільні кошти до моменту дарування, буде недостатньо для суду, оскільки дарування і є виявом волі власника передати свою частку.

Для того, щоб претендувати на поділ такої квартири в майбутньому, чоловікові довелося б визнавати договір дарування недійсним у судовому порядку. Це вимагає доведення надзвичайних обставин: наприклад, що він не усвідомлював значення своїх дій, діяв під впливом тяжкого обману чи фізичного примусу. Без таких вагомих доказів змінити статус квартири назад на «спільну» після підписання документів у нотаріуса практично неможливо.

Доброго дня!

З моменту укладення договору дарування режим майна змінюється зі спільної сумісної власності на особисту приватну власність. Тому воно не підлягає поділу після розірвання шлюбу.

1. Чи стане квартира в такому випадку особистим майном дружини

Так, стане.

Якщо квартира була набута у шлюбі за спільні кошти, то відповідно до статті 60 Сімейного кодексу України вона є спільною сумісною власністю подружжя незалежно від того, що титульним власником у реєстрі зазначений чоловік.

Однак якщо чоловік укладає з дружиною нотаріально посвідчений договір дарування, за яким передає їй цю квартиру, відбувається зміна правового режиму майна.

Після державної реєстрації права власності за договором дарування квартира стане особистою приватною власністю дружини, оскільки відповідно до статті 57 Сімейного кодексу України - майно, набуте одним із подружжя на підставі договору дарування є його особистою власністю

Тобто юридично режим майна змінюється: із спільного — на особисте.

ОТЖЕ, незважаючи на те, що квартира була придбана у шлюбі (і була спільною), сам факт укладання договору дарування між подружжям є юридичним актом переходу права власності. Чоловік добровільно відмовляється від своєї частки у спільному майні та передає її дружині. Після реєстрації права власності за новим договором, квартира належатиме виключно дружині.

2. Чи підлягатиме квартира поділу за умови розлучення в майбутньому

За загальним правилом — ні.

Якщо договір дарування укладено належним чином (добровільно, без тиску, без порушень закону) і право власності зареєстроване за дружиною, така квартира не підлягатиме поділу при розірванні шлюбу, оскільки буде вважатися її особистою приватною власністю.

Оскільки квартира набуває статусу особистої приватної власності, вона виводиться з маси спільного майна подружжя. При розлученні поділу підлягає лише те майно, яке є об'єктом права спільної сумісної власності (ст. 60 СК України). Подароване майно не ділиться, воно залишається за тим, кому його подарували.

Виняток стаття 62 СК України, яка передбачає, що

1. Якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

2. Якщо один із подружжя своєю працею і (або) коштами брав участь в утриманні майна, належного другому з подружжя, в управлінні цим майном чи догляді за ним, то дохід (приплід, дивіденди), одержаний від цього майна, у разі спору за рішенням суду може бути визнаний об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

ТОБТО, чоловік може претендувати на частку в цій квартирі лише у тому випадку, якщо він зможе довести, що після дарування вартість квартири істотно зросла завдяки його трудовим або грошовим затратам (наприклад, він зробив капітальний ремонт, перепланування або реконструкцію за власні кошти). У такому разі суд може (але не зобов'язаний) визнати квартиру об'єктом спільної сумісної власності. Але це буде дуже складно довести.

Які шанси у чоловіка пізніше успішно довести, що ця квартира до дарування була спільним майном, набутим у шлюбі, і відповідно підлягає поділу при розлученні

Якщо договір дарування був оформлений юридично грамотно (договір дарування укладений добровільно; нотаріально посвідчений; відсутні докази примусу, омани чи тяжких обставин; право власності належно зареєстровано), то шанси будуть мінімальними (близькими до нулю).

Справа в тому, що після укладення договору дарування чоловік фактично підтверджує свою волю безоплатно передати майно дружині. У майбутньому посилання на те, що квартира «раніше була спільною», саме по собі не матиме правового значення, оскільки правовий режим уже змінено правочином.

Єдиний шлях для чоловіка повернути майно - це спробувати визнати договір дарування недійсним. Для цього потрібно довести в суді одну з наступних обставин (що на практиці дуже складно):

1. Помилка або обман - Що він не розумів, що підписує саме дарування, або дружина його обманула.
2. Тиск або насильство - Що його змусили підписати договір погрозами.
3. Недієздатність - Що в момент підписання він не усвідомлював значення своїх дій (наприклад, через хворобу).
4. Фіктивність - Що сторони не мали наміру реально передавати майно (але у випадку конфлікту при розлученні цей аргумент зазвичай не працює проти дружини, яка прийняла дар).

Сам факт того, що майно колись було спільним, не є підставою для його повторного включення до складу спільного майна після дарування. Аргумент це було куплено в шлюбі перекривається пізнішим документом - договором дарування. Пізніший договір має пріоритет у визначенні поточного статусу майна.

З повагою, юрист Дерій В.О.!

Щиро бажаю Вам успіхів!

Доброго дня!

Договір дарування - це домовленість, за якою одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність (частина перша статті 717 ЦК України).

Договір дарування належить до безоплатних правочинів, за умовами якого обдаровуваний не має перед дарувальником будь-якого зобов’язання матеріального характеру.

Договір дарування вважається укладеним з моменту передання майна (реальний договір), окрім випадків, коли дарувальник зобов'язується передати обдаровуваному майно у майбутньому (консенсуальний договір).

Момент набуття права власності за договором визначений стаття 334 ЦК України, залежно від предмету договору. Тобто право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Посвідчення правочинів щодо дарування житлового будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна, що підлягають державній реєстрації, провадиться за місцезнаходженням (місцем реєстрації) цього майна або за місцезнаходженням (місцем реєстрації) однієї із сторін відповідного правочину.

Орієнтовний перелік документі, що є необхідним для посвідчення договору дарування:

• документи, що посвідчують осіб (наприклад, паспорт) та реєстраційні номерт облікових карток платників податків обох сторін договору;
• оригінал правовстановлюючого документу на нерухомість (документ, який засвідчує, що дарувальник є власником майна);
• довідка про осіб, які зареєстровані у будинку, квартирі;
• якщо право власності на квартиру, житловий будинок виникло до 2013 року, необхідно одержати довідку про те, що станом на 01 січня 2013 року нерухомість належала дарувальнику (як правило, в бюро технічної інвентаризації);
• технічний паспорт на житло;
• звіт про оцінку нерухомого майна;
• витяг з Державного земельного кадастру (якщо предметом договору є земельна ділянка чи житловий будинок, який розташований на ній);
• свідоцтво про шлюб та письмова згода другого з подружжя, якщо нерухомість була придбана в шлюбі;
• рішення суду або свідоцтво про розлучення, якщо нерухомість була придбана в шлюбі, але в даний момент подружжя вже розірвало шлюб;
• свідоцтво про смерть, якщо квартира, житловий будинок тощо були придбані в шлюбі, але однин із подружжя помер;
• свідоцтво про народження дитини та дозвіл органу опіки та піклування, якщо обдаровуваний є неповнолітнім або неповнолітня дитина має право на користуватися цим житлом (зареєстрована в ньому);
• документи, що засвідчують родинні відносини між особами першого та другого ступеня споріднення (батьки, чоловік/дружина, діти, зокрема й усиновлені, рідні брати/сестри, бабусі, дідусі, онуки) - для звільнення від сплати податку та військового збору).

Відповідно до статті 722 ЦК України право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття.

Прийняття обдаровуваним документів, які посвідчують право власності на річ, інших документів, які посвідчують належність дарувальникові предмета договору, або символів речі (ключів, макетів тощо) є прийняттям дарунка.

Щодо відповідей на Ваші питання.

1. Чи стане квартира в такому випадку особистим майном дружини

Так, у такому разі дружина стане одноосібним власником нерухомості.

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до Сімейного кодексу України (далі – Кодекс) вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Об’єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Також об’єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім’ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Речі для професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для одного з подружжя, також є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Крім того, Кодекс визначає, коли виникає право спільної сумісної власності подружжя на майно, що належало дружині, чоловікові. Так, якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об’єктом права спільної сумісної власності подружжя. Якщо один із подружжя своєю працею і (або) коштами брав участь в утриманні майна, належного другому з подружжя, в управлінні цим майном чи догляді за ним, то дохід (приплід, дивіденди), одержаний від цього майна, у разі спору за рішенням суду може бути визнаний об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Перелік майна, яке не відноситься до спільного майна подружжя, визначений статтею 57 ЦКУ. Отже, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є:

1) майно, набуте нею, ним до шлюбу;

2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;

3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто;

4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду”;

5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

2. Чи підлягатиме квартира поділу за умови розлучення в майбутньому.

Ні, не підлягатиме. Полілу підлягає нерухомість, яка знаходиться у спільній сумісній власності подружжя.

Статтею 60 Сімейного кодексу України визначено, що майно, яке набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Набуваючи у власність майно, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання цим майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (стаття 63 Сімейного кодексу України).

Проте, якщо чоловік дарує дружині свою частку, майно набуває статусу особистої приватної власності. Тобто, припиняється право спільної сумісної власності щодо об'єкта нерухомості.

3. Які шанси у чоловіка пізніше успішно довести, що ця квартира до дарування була спільним майном, набутим у шлюбі, і відповідно підлягає поділу при розлученні.

Тільки за умови визнання договору дарування недісйним, що буде доволі складно, якщо не неможливо, реалізувати у практичній площині.

Відповідно до частини першої статті 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Обман може виражатися: в активних діях недобросовісної сторони правочину (наприклад, повідомлення іншій стороні відомостей, надання підроблених документів і т. п.); у пасивних діях недобросовісної сторони правочину, яка утримується від дій, які він повинен був зробити (зокрема, умисне умовчання про обставини, що мають істотне значення і т. п.).

Правочин (договір) може бути визнаний судом недійсним, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім’ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин. Особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки. Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах. Правочини, що вчиняються особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, характеризуються тим, що особа їх вчиняє добровільно, усвідомлює свої дії, але вимушена це зробити через тяжкі обставини.

З повагою, адвокат Айвазян.

Доброго дня.

Ця "схема" доволі розповсюджена коли метою є убезпечити власне майно від посягань кредиторів.

У разі виникнення необхідності - все сумісно набуте у шлюбі майно (і не тільки) дарують дружині або іншій "довіреній" особі.

Після дарування власної половини квартира стане особистою власністю дружини. Кредитори не зможуть задовільнити свої вимоги за рахунок такого майна.

Тільки майте на увазі, для договорів дарування в Україні встановлена спкціальна позовна давність - для розірвання договору дарування — 1 рік. Протягом цього року досить не складно розірвати Договір дарування, впритин до того, що достатньо передумати... А після перебігу 1 року вже саме для визнання недійсним договору дарування треба знайти вагомі підстави - ті, які інші юристи вже зазначили вище.

При розлученні у разі поділу майна, після перебігу вищезазначених строків та за відсутності вагомих підстав - визнати недійсним договір дарування є малоймовірним.

Вітаю Вас.

Якщо квартиру було придбано у шлюбі, вона відповідно до ст. 60, 61 Сімейного кодексу є об'єктом спільної сумісної власності подружжя. При цьому не має значення, на чіє ім'я оформлено нерухомість.

Тоді Ви маєте право подарувати дружині не всю квартиру, а лише 1/2 її частини. Адже друга половина і так належить дружині.

Законний механізм подальших дій наступний

1. Через нотаріуса укладається угода про поділ майна, відповідно до якої дружині та Вам належить по 1/2 квартири. Такий договір можна підписати і під час шлюбу.
2. Потім Ви вільно укладаєте договір дарування на користь дружини своєї частки.

Така схема не має жодних питань і юридичних ризиків у майбутньому.

А нерухомість буде лише особистою власністю дружини на підставі статті 57 Сімейного кодексу. Відповідно, при можливому розлученні квартирі поділ не загрожує.

З повагою,

Андрій Брильов

Вітаю!

ПОДАРУВАТИ ВИ МОЖЕТЕ ТІЛЬКИ 50%, БО ІНШІ 50% НАЛЕЖАТЬ ДРУЖИНІ - ВСЕ МАЙНО ПОДРУЖЖЯ НАБУТЕ В ШЛЮБІ НАЛЕЖАТЬ ПОДРУЖЖУ В РІВНИХ ЧАСТКАХ.

ВАМ НАЙКРАЩЕ УКЛАСТИ УГОДУ ПРО РОЗПОДІЛ МАЙНА.

УГОДУ ПРО РОЗПОДІЛ МАЙНА.

Відповідно до законодавства України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) не мав самостійного заробітку (доходу).

Як відомо, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Сімейним кодексом України визначено, що дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою (ст. 69). Визначення вищезгаданого договору в законодавстві відсутнє. З аналізу наявних норм та умов договору можна надати таке визначення: договір про поділ майна подружжя є домовленістю між чоловіком і дружиною про порядок та умови розподілу майна, яке перебуває в їх спільній сумісній власності. Після укладання договору спільне майно розподіляється між подружжям, в результаті чого спільна власність припиняється.

Форма договору та його істотні умови

Абз. 2 ч. 2 ст. 69 Сімейного кодексу України встановлено, що договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя має посвідчуватися нотаріально.

Згідно з вищезгаданою нормою, якщо договір стосується поділу нерухомого майна, він обов'язково має бути нотаріально посвідчений. Водночас законодавство не містить спеціальних норм щодо форми договору, предметом якого не є нерухоме майно. У таких випадках слід керуватися загальними правилами, які визначені в Цивільному кодексі України. Однак практика йде таким шляхом, що всі договори про поділ майна подружжя, незалежно від його предмету, нотаріально посвідчуються.

Що стосується істотних умов договору про поділ майна подружжя, то законодавство не врегульовує питання щодо обов'язкових умов для такого договору. Відповідно до Цивільного кодексу України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Істотною умовою договору про поділ майна подружжя є предмет договору. Під час укладення договору необхідно встановити обсяг спільного нажитого майна, джерела його придбання та вартість. У договорі зазначається перелік майна, яке переходить в особисту приватну власність до кожного з подружжя, яким чином буде здійснюватися та оформлятися (у разі потреби) передача майна, терміни його передачі тощо.

ПІСЛЯ УКЛАДЕННЯ ТАКОГО ДОГОВОРУ, ДРУЖИНА ПЕРЕОФОРМЛЮЄ НА СЕБЕ КВАРТИРИ (КВАРТИРА СТАЄ ОСОБИСТОЮ ВЛАСНІСТЮ ДРУЖИНИ).

Вітаю Вас.

Чоловік та дружина мають квартиру, набуту в шлюбі. Титульний власник - чоловік. Чоловік має намір подарувати цю квартиру дружині.1. Чи стане квартира в такому випадку особистим майном дружини2. Чи підлягатиме квартира поділу за умови розлучення в майбутньому3. Які шанси у чоловіка пізніше успішно довести, що ця квартира до дарування була спільним майном, набутим у шлюбі, і відповідно підлягає поділу при розлученні

Якщо квартира набута у шлюбі, то незалежно від того, що титульним власником у реєстрі значиться чоловік, за загальним правилом це об’єкт спільної сумісної власності подружжя (ст. 60 СК України). При укладенні договору дарування на користь дружини юридично відбувається відчуження всієї квартири на її користь, і після державної реєстрації права власності дружина стає одноосібним власником. Майно, одержане за договором дарування, вважається особистою приватною власністю (ст. 57 СК України), тобто така квартира вже не матиме режиму спільного майна.

Відповідно, у випадку майбутнього розлучення така квартира поділу не підлягатиме, оскільки вона матиме статус особистого майна дружини. Сам факт, що колись це майно було придбане у шлюбі, не матиме вирішального значення, бо правовий режим змінюється саме через договір дарування. Суд у подібних спорах виходить не з історії походження майна, а з чинної правової підстави набуття права власності.

Шанси чоловіка згодом довести, що квартира все ж підлягає поділу, на практиці мінімальні. Після дарування він добровільно припиняє своє право власності, і повернутися до режиму спільної сумісної власності можливо лише у виняткових випадках - наприклад, якщо вдасться оспорити договір дарування (через недійсність, примус, помилку, фіктивність тощо). Це складні та рідкісні сценарії, які потребують серйозної доказової бази. Тому з точки зору юридичних наслідків дарування фактично означає повну втрату будь-яких майнових претензій на квартиру в майбутньому.

З повагою! Щасти Вам!