Відмовляють у визді за кордон

Доброго дня, Сергію!

Спробувати можете, але скоріш за все Вам знову відмовлять у перетині кордону і Вам потрібно буде оскаржувати такі неправомірні дії у судовому порядку.

Правилами перетину кордону, які затверджені Постановою КМУ від 27 січня 1995 р. № 57) дійсно передбачено, що громадяни України чоловічої статі віком від 23 до 60 років, зазначені в абзацах третьому - сьомому, дев’ятому і десятому цього пункту, які супроводжували осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю, осіб, які потребують постійного догляду, чи дітей, визначених пунктом 2-2 цих Правил, для виїзду за межі України, зобов’язані повернутися в Україну не пізніше повернення на територію України осіб, яких вони супроводжували.

!!! АЛЕ Правила НЕ передбачають такої підстави для відмови в перетині кордону, як неповернення попереднього супроводжуючого або якщо такий супроводжуючий повернувся на територію України ПІЗНІШЕ, ніж особа, яку він супроводжував. ТОМУ ВИ МАЄТЕ ВИСОКІ ШАНСИ ОСКАРЖИТИ ДАНУ ВІДМОВУ! Як варіант спробуйте ще раз перетнути кордон, але в іншу зміну прикордонників або на іншому пункті пропуску.

Скільки часу займає процес оскарження?

Якщо Ви все ж вирішите подавати скаргу (строк для подачі дійсно становить 30 днів з моменту отримання рішення), у Вас є два шляхи, які займають різний час:

1. Адміністративне оскарження (до начальника прикордонного загону):

Термін розгляду: зазвичай до 15–30 днів (згідно із Законом України «Про звернення громадян»).

Результат: найімовірніше, відмову залишать у силі, оскільки факт порушення термінів повернення зафіксовано в системі.

2. Судове оскарження (позов до окружного адміністративного суду):

Термін розгляду: суд першої інстанції може тривати від 2 до 6 місяців (або й більше через завантаженість судів). Додайте ще кілька місяців, якщо буде апеляція.

Результат: відмову повинні визнати протиправною

РЕКОМЕНДУЮ ДАНІ ШЛЯХИ ВИКОРИСТОВУВАТИ ОДНОЧАСНО

Судова практика підтверджує ПРОТИПРАВНІСТЬ таких рішень ДПС України:

1. ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД рішення від 16 липня 2025 року по справі № 260/6756/24: https://reyestr.court.gov.ua/Review/128890981

Причина відмови в перетині кордону: «з причини Супровід дружини з інвалідністю, попередня супроводжуюча особа не повернулась, порушення вимог п.2-1 ПКМУ № 57».

Висновки суду: "Наявність у відповідача інформації про те, що особа, яка супроводжувала громадянку ОСОБА_3 (особу з інвалідністю) не повернулася, не може слугувати підставою для відмови позивачу - ОСОБА_1 у перетинанні державного кордону за наявності на те підстав, які визначені абзацом 3 пункту 21 Правил перетинання державного кордону.У даному разі відповідальність за це має нести особа, яка відповідно до положень пункту 21 Правил перетинання державного кордону, зобов`язана була повернутися в Україну не пізніше повернення на територію України ОСОБА_3 (особа з інвалідністю).За таких обставин, суд вважає, що у позивача 02 жовтня 2024 року було наявне право на перетин державного кордону згідно умов, що визначені абзацом 3 пункту 21 Правил перетинання державного кордону."

2.ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД рішення від 05 травня 2025 року по справі № 600/493/25-а: https://reyestr.court.gov.ua/Review/127093517

причина відмови: "обмежено у праві виїзду з України у зв`язку із тим, що особа, яка здійснювала супровід, повернулась на територію України пізніше, ніж особа, яку супроводжувала"

Висновки суду:"Так, згідно абзацу 13 пункту 2-1 Правил № 57 громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років, зазначені в абзацах третьому - сьомому, дев`ятому і десятому цього пункту, які супроводжували осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю, осіб, які потребують постійного догляду, чи дітей, визначених пунктом 2-2 цих Правил, для виїзду за межі України, зобов`язані повернутися в Україну не пізніше повернення на територію України осіб, яких вони супроводжували.Однак, в абзаці 13 пункту 2-1 Правил № 57 не зазначено про те, що наслідком порушення зазначеного правила є відмова у повторному перетині державного кордону на підставі пункту 2-1 цих Правил.

Суд звертає увагу, що згідно пункту 29 Правил № 57 за порушення порядку перетинання державного кордону, встановленого цими Правилами, громадяни притягуються до відповідальності згідно із законом.Під час розгляду справи по суті, відповідач не надав до суду належні та допустимі докази на підтвердження притягнення позивача до відповідальності за допущене ним раніше порушення у вигляді пізнішого повернення в Україну за особу, яку він супроводжував".

3.ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД рішення від 14 квітня 2025 року по справі № 440/1961/25: https://reyestr.court.gov.ua/Review/126583284

причина відмови: "обмежено у праві виїзду з України у зв`язку із тим, що особа, яка здійснювала супровід, повернулась на територію України пізніше, ніж особа, яку супроводжувала"

Висновки суду:

"Стосовно посилань відповідача про те, що особою що здійснювала супровід особи з інвалідністю (матері) позивача, ОСОБА_2 не було дотримано приписів абзацу 13 п. 2-1 Правил, а саме недотримано обов`язку щодо повернення такого в Україну не пізніше повернення на територію України особи, яку такий супроводжував. Разом з тим, самостійне повернення особи з інвалідністю на територію України, свідчить про відсутність потреби у супроводі сторонніх осіб, для повторного перетину державного кордону, суд зазначає наступне.Суд зауважує, що наявність у відповідача інформації про те, що до України не повернулася інша особа (як стверджується у відзиві на позов, такою особою є ОСОБА_6 ), яка раніше супроводжувала ОСОБА_4 як особу з інвалідністю ІІ групи, то така інформація не може слугувати правовою підставою для відмови саме позивачу в перетинанні державного кордону України за умов, визначених абзацом 4 пункту 2-1 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 року №57."

З повагою, юрист Дерій В.О.!

Щиро бажаю Вам успіхів!

Доброго дня.

По п.2-6 можна виїхати, але якщо є оформлена відстрочка і вона "світиться" в Резерв+

АЛЕ в Базі залишається інформація про ваші порушення, тому спробуйте проїхати через інший пункт пропуску.

Через інший пункт пропуску - гарантії що випустять немає.

Ви маєте право оскаржити в Суді відмову прикордонної служби щодо вашого пропуску, але це займе місяців 6-8.

Доброго дня, Сергію!

По-перше, хочу запитати чи намагалися Ви спробувати виїхати на іншому пункті пропуску (якщо це можливо у Вашому випадку)? Чи отримали письмову відмову від ДПСУ? Чи отримали Ви письмову відмову від ДПСУ?

З приводу ситуації в цілому, то Вас є два шляхи вирішення питання:

1. Оскаржити відмову у перетині кордону в адміністративному чи судовому порядку.

2. Спробувати виїхати за пунктом 2-6 Правил.

Тепер зупинемося конкретно по кожному з цих варіантів.

Щодо оскарження відмови у перетині кордону.

Громадянин, який не згодний з рішенням про відмову у перетині державного кордону, має право звернутися зі скаргою на це рішення до начальника органу охорону державного кордону, назва та адреса якого зазначені у рішенні.

У скарзі мають бути зазначені:

• прізвище, ім’я, по батькові, місце проживання скаржника;
• суть скарги, зокрема, зазначено про підставу для виїзду за кордон в період дії правового режиму воєнного стану в Україні та про те, які документи, що підтверджують підставу для виїзду за кордон, були надані громадянином під час здійснення прикордонного контролю;
• вимога про скасування рішення про відмову у перетині державного кордону.

Скаргу на рішення про відмову у перетині державного кордону можна подавати до начальника органу охорону державного кордону протягом одного року з моменту його ухвалення рішення, але не пізніше одного місяця з часу ознайомлення громадянина з ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про звернення громадян» скарга розглядається та вирішуються у термін не більше одного місяця від дня її надходження; скарги, які не потребують додаткового вивчення, – невідкладно, але не пізніше п’ятнадцяти днів від дня їх отримання.

Справи про оскарження рішення про відмову у перетині державного кордону України розглядають адміністративні суди України.

Адміністративна справа з приводу оскарження рішення про відмову у перетині державного кордону України, яке прийняте стосовно конкретної фізичної особи, вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача.

Звернутися до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення про відмову в перетинанні державного кордону України можна протягом шести місяців з дня, коли позивач отримав відповідне рішення.

Протягом п’яти днів з дня надходження до адміністративного суду позовної заяви суддя вирішує питання про відкриття провадження в адміністративній справі.

Суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Рішення суду набирає законної сили після спливу тридцяти днів з дня його проголошення, якщо протягом цього строку учасники справи не подали апеляційну скаргу на це рішення.

Проте, Правила перетину кордону не передбачають такої підстави для відмови в перетині кордону, як неповернення попереднього супроводжуючого або якщо такий супроводжуючий повернувся на територію України пізніше, ніж особа, яку він супроводжував.

Наявна судової практики у відповідних спорах.

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД рішення від 05 травня 2025 року по справі № 600/493/25-а:

https://reyestr.court.gov.ua/Review/127093517 (рішення набрало законної сили)

"причина відмови: "обмежено у праві виїзду з України у зв`язку із тим, що особа, яка здійснювала супровід, повернулась на територію України пізніше, ніж особа, яку супроводжувала"

Висновки суду:"Так, згідно абзацу 13 пункту 2-1 Правил № 57 громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років, зазначені в абзацах третьому - сьомому, дев`ятому і десятому цього пункту, які супроводжували осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю, осіб, які потребують постійного догляду, чи дітей, визначених пунктом 2-2 цих Правил, для виїзду за межі України, зобов`язані повернутися в Україну не пізніше повернення на територію України осіб, яких вони супроводжували.Однак, в абзаці 13 пункту 2-1 Правил № 57 не зазначено про те, що наслідком порушення зазначеного правила є відмова у повторному перетині державного кордону на підставі пункту 2-1 цих Правил.

Суд звертає увагу, що згідно пункту 29 Правил № 57 за порушення порядку перетинання державного кордону, встановленого цими Правилами, громадяни притягуються до відповідальності згідно із законом.Під час розгляду справи по суті, відповідач не надав до суду належні та допустимі докази на підтвердження притягнення позивача до відповідальності за допущене ним раніше порушення у вигляді пізнішого повернення в Україну за особу, яку він супроводжував".

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД рішення від 14 квітня 2025 року по справі № 440/1961/25:

https://reyestr.court.gov.ua/Review/126583284 (оскаржується в апеляційній інстанції)

причина відмови: "обмежено у праві виїзду з України у зв`язку із тим, що особа, яка здійснювала супровід, повернулась на територію України пізніше, ніж особа, яку супроводжувала"

Висновки суду:

"Стосовно посилань відповідача про те, що особою що здійснювала супровід особи з інвалідністю (матері) позивача, ОСОБА_2 не було дотримано приписів абзацу 13 п. 2-1 Правил, а саме недотримано обов`язку щодо повернення такого в Україну не пізніше повернення на територію України особи, яку такий супроводжував. Разом з тим, самостійне повернення особи з інвалідністю на територію України, свідчить про відсутність потреби у супроводі сторонніх осіб, для повторного перетину державного кордону, суд зазначає наступне.Суд зауважує, що наявність у відповідача інформації про те, що до України не повернулася інша особа (як стверджується у відзиві на позов, такою особою є ОСОБА_6 ), яка раніше супроводжувала ОСОБА_4 як особу з інвалідністю ІІ групи, то така інформація не може слугувати правовою підставою для відмови саме позивачу в перетинанні державного кордону України за умов, визначених абзацом 4 пункту 2-1 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 року №57."

Щодо виїзду за пунктом 2-6 Правил.

Проблема полягає саме в словах «крім осіб, зазначених у пунктах 2-1 та 2-2 цих Правил, також мають інші військовозобов’язані особи...». Чинна редакція пункту 2-6 Правил № 57 побудована так, що він не для тих, хто вже прямо охоплений пунктами 2-1 або 2-2, а для інших військовозобов’язаних, які не підлягають призову під час мобілізації. Тобто тут законодавець розвів підстави: спочатку окремо виніс спеціальні категорії з пунктів 2-1 і 2-2, а вже потім додав решту, які мають відстрочку, але не належать до цих спеціально названих груп.

Отже, якщо Ви виїжджає саме як той, хто підпадає під пункт 2-1, тобто як член сім’ї першого ступеня споріднення, який супроводжує особу, що потребує постійного догляду, то формально Ви вже є особою, зазначеною у пункті 2-1, а значить, під буквальне формулювання пункту 2-6 не підпадаєте. Саме слово «інші» в цій нормі тут є ключовим, оскільки воно відсікає не лише тих, хто не має відстрочки, а й тих, кого Правила вже окремо врегулювали в пунктах 2-1 та 2-2.

Отже, якщо прикордонна служба бачить, що Ваша фактична підстава для виїзду — це саме супровід батька, який потребує постійного догляду, і що раніше Ви вже користувався механізмом пункту 2-1, то спроба переоформити той самий випадок як виїзд за пунктом 2-6 може бути сприйнята як обхід спеціальної норми.

Таким чином, у разі спроби виїзду за кордон за пунктом 2-6 Правил Ви також можете отримати відмову у перетині кордону, що знову передбачатиме її оскарження. Проте, все наведено мною вище, не забороняє та не заважає Вам здійснити таку спробу виїзду без Вашого батька.

З повагою, адвокат Айвазян.

Доброго дня.

Згідно з Постановою КМУ №57, виїзд за пунктом 2-6 (на підставі відстрочки) формально дозволений для всіх, хто не підлягає призову за статтею 23 Закону про мобілізацію. Оскільки ви маєте відстрочку за пунктом 9 частини 1 цієї статті, ви теоретично маєте право на виїзд навіть без супроводу батька.

Однак на практиці Державна прикордонна служба (ДПСУ) розділяє підстави для виїзду. Для категорій, пов’язаних із доглядом, пріоритетним вважається пункт 2-1, який регулює саме супровід. Прикордонники часто керуються логікою: якщо ваша відстрочка надана для догляду за особою, яка перебуває в Україні, то ваш самостійний виїзд суперечить меті цієї відстрочки. У вашому випадку ситуація ускладнюється попередніми порушеннями термінів повернення, що вже зафіксовано в базах даних.

При спробі виїзду за пунктом 2-6 ви зобов'язані пред'явити військово-обліковий документ із чинним QR-кодом, де офіційно підтверджено наявність відстрочки саме за п. 9 ч. 1 ст. 23. Також необхідно мати повний пакет документів, що підтверджують факт догляду: довідку ЛКК про стан здоров'я батька та Акт встановлення факту здійснення догляду. Без відмітки про відстрочку в реєстрі «Оберіг» шанси на перетин кордону за цією статтею дорівнюють нулю.

Враховуючи вашу історію, існує висока ймовірність отримання повторної відмови. Прикордонник може розцінити спробу змінити «тип виїзду» як маніпуляцію з метою обійти правила супроводу. Найбільш дієвим юридичним кроком зараз є отримання письмової відмови на пункті пропуску. З цим документом ви зможете оскаржити рішення в суді або в адміністративному порядку, доводячи, що пункт 2-6 є самостійною підставою, яка не зобов'язує вас бути разом із батьком у момент перетину.