Поділ нерухомості в шлюбі з іноземцем

Доброго дня.

Якщо знайдете докази того, що готівкові кошти в сумі інвестиції належали ОСОБИСТО ВАМ до шлюбу - то чоловік не зможе претендувати на поділ нерухомості.

Докази:

- заощадження;

- банківські вклади;

- подарунки (задокументовані).

- тощо.

А так - дізнається, чи ні - це залежить від бажання та можливостей певної людини. Якщо задатись цією ціллю, або найняти адвоката, - то можливо про все це дізнатись.

Продати по переуступці - самий "малопомітний" шлях продажу.

Шлюбний контракт - зніме всі претензії.

Вітаю!

НЕЗВАЖАЮЧИ ДЕ ВИ УКЛАЛИ ШЛЮБ, В УКРАЇНІ ДІЄ ТІЛЬКИ СІМЕЙНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ.

Легалізація шлюбу, укладеного за кордоном, для визнання в Україні вимагає проставлення апостилю (для країн Гаазької конвенції) або консульської легалізації (для інших країн) на свідоцтві про шлюб. Документи необхідно перекласти українською мовою та засвідчити нотаріально. Спрощена процедура діє з країнами, що мають договори про правову допомогу.

---

Сімейним кодексом України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності. Навіть якщо один з подружжя з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) не мав самостійного заробітку (доходу). Кожна річ, набута за час шлюбу, вважається об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, крім речей індивідуального користування. До спільного майна подружжя входять і їх заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи. Якщо одним з подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, гроші або інше майно, які були одержані за цим договором, також є спільною сумісною власністю. До спільного майна належать також речі для професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для одного з подружжя.

Статтею 60 Сімейного кодексу України визначено, що майно, яке набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Набуваючи у власність майно, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання цим майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (стаття 63 Сімейного кодексу України).

До майна, що належить подружжю на праві спільної сумісної власності відноситься:

• майно, придбане за час шлюбу (за винятком речей індивідуального користування);
• прибутки отримані кожним із подружжя (заробітна плата, пенсія, стипендія та інші доходи);
• речі придбані одним із подружжя для професійних занять (музичні інструменти, лікарське устаткування, оргтехніка тощо).

Зазначений перелік не є вичерпним. Так, якщо майно дружини/чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості в наслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

ххх

Поряд з загальними положеннями, Сімейний кодекс України містить перелік майна і обставин, що визначають певне майно особистою приватною власністю одного з подружжя, навіть якщо воно придбане в період шлюбу. Так, особистою приватною власністю одного з подружжя є: майно, набуте до шлюбу; майно, набуте за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; житло, набуте одним з подружжя за час шлюбу внаслідок приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»; земельна ділянка, набута внаслідок приватизації, що перебувала у її/його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана з земель державної і комунальної власності у межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

Особистою приватною власністю дружини та чоловіка є також речі індивідуального користування, в т.ч. коштовності, навіть тоді, коли вони були придбані за рахунок спільних коштів. При цьому слід зауважити, що чинне законодавство не містить чіткого переліку або визначення таких речей. Зазвичай до них відносять одяг, парфуми, косметичні засоби, аксесуари, прикраси, засоби особистої гігієни тощо, тобто речі, які кожен з подружжя особисто використовує повсякденно або регулярно. Поняття «коштовності» є оціночним, і коли поділ майна подружжя відбувається в судовому порядку, суд має вирішувати у кожному конкретному випадку, чи є річ коштовною.

Верховний Суд у постанові по справі № 546/912/16-ц від 24 січня 2020 р. зазначив, що статус спільної сумісної власності визначається такими критеріями, як час набуття майна і кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття). Отже, у разі придбання майна в період шлюбу, але за особисті кошти таке майно не може вважатись спільним майном подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за чиї кошти воно придбане. Та якщо заява одного з подружжя про те, що річ була куплена на особисті кошти, не буде належним чином підтверджена, презумпція права спільної сумісної власності подружжя залишиться непохитною. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції спільності майна подружжя, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Як не існує однакових відбитків пальців, так немає й однакових справ про поділ майна подружжя. Кожна справа є унікальною, тому й підхід до її вирішення, доведення обставин, які дають підстави вважати майно, придбане в період шлюбу, особистою приватною власністю одного з подружжя, потребує ретельного вивчення і розробки певної стратегії.

У справі № 711/2302/18 особі, наприклад, вдалось довести факт придбання спірного майна за особисті кошти, хоча воно й було придбане за час шлюбу. Під час судового розгляду справи було встановлено, що спірна нерухомість була придбана шляхом здійснення різних правочинів з майном, що належало особисто одному з подружжя. За кошти, виручені від реалізації цього майна, було придбане спірне, яке визнане особистою приватною власністю.

Що стосується майна, придбаного за кошти, розміщені на депозиті одного з подружжя, то слід звернути увагу на час розміщення вкладу і яким чином підтверджується походження грошей — чи є ці кошти приватною власністю одного з подружжя, чи набуті під час шлюбу завдяки спільним зусиллям. Так, у справі № 264/2232/19 чоловік звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати за ним право особистої приватної власності на нежитлове приміщення та двокімнатну квартиру. Позивач посилався на те, що у період перебування у зареєстрованому шлюбі за його особисті кошти, які були розміщені як депозитний вклад у банку, та особисті кошти, ввезені ним в Україну до реєстрації шлюбу, було придбане спірне майно.

Однак чоловік не довів, що спірна нерухомість придбана у 2012 та 2014 рр. за особисті кошти, які він у 2003 р. ввіз на територію України через митницю, і які до 14 березня 2008 р. перебували на депозитному рахунку в банку. Суди відхилили доводи позивача щодо придбання ним нерухомості за особисті кошти, зняті 4 серпня 2014 р. з депозитного вкладу за договором, укладеним 2 липня 2014 р., оскільки ці кошти були розміщені на депозитному рахунку в період зареєстрованого шлюбу з відповідачем у справі. Таким чином, під час підготовки до справи і розробки стратегії слід звертати увагу, чи є документальні підтвердження, завдяки яким можна прослідкувати низку подій, що призвели до купівлі спірного майна подружжя.

Способом убезпечити подружжя від майбутніх непорозумінь і суперечок з приводу того, яке майно є спільним, а яке — особистою власністю одного з подружжя, може бути укладення шлюбного договору. За своєю природою цей інструмент покликаний не тільки вирішити майнові відносини подружжя під час шлюбу, але й попередити можливі судові тяганини щодо поділу майна у разі розлучення.

ххх

Статею 69 СК України передбачено право дружини і чоловіка на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Так, дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою зокрема уклавши договір про поділ майна, що є у спільній сумісній власності. Якщо об’єктом поділу є нерухоме майно, тоді такий договір укладається у письмовій формі та підлягає обов’язковому нотаріальному посвідченню (ч. 2 ст. 69 Сімейного кодексу України).

Поділ спільного майна подружжя означає припинення права спільної сумісної власності подружжя на це майно і виникнення на її основі приватної (роздільної) власності або спільної часткової власності подружжя. Поділ спільного майна може здійснюватися в добровільному порядку за рішенням самого подружжя або в судовому порядку за наявності між ними спору.

Добровільний поділ майна подружжя передбачає наявність взаємної волі подружжя на припинення режиму спільної сумісної власності щодо належного їм майна. Поділ здійснюється тільки щодо наявного майна, а не майна, яке буде набуте подружжям у майбутньому.

Стаття 7 Сімейного кодексу України (далі – СК України) зазначає, що сімейні відносини можуть бути врегульовані крім Сімейного кодексу іншими нормативно-правовими актами.

Оскільки Сімейним кодексом розширена сфера регулювання сімейних відносин за допомогою договору, то при його укладенні можуть застосовуватися норми Цивільного кодексу України (далі – ЦК України).

Ст. 355 ЦК України визначає два види спільної сумісної власності осіб:спільна сумісна або спільна часткова. Однак, при поділі або виділі в натурі частки із майна, що перебуває у спільній сумісній власності, вважається, що частки у співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не передбачено договором або законом.

Ч.. 3 ст. 368 ЦК України встановлює, що майно, набуте подружжям у шлюбі є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, або законом. Спільна сумісна власність, як різновид права спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Однак, порядок і умови виникнення спільної сумісної власності подружжя дещо інші, ніж у учасників спільної часткової власності, передбачених ст. 355 Цивільного кодексу України.

У ст. 9 СК України законодавець закріпив право подружжя на укладення між собою сімейних договорів. При цьому, подружжя може врегулювати свої відносини за домовленістю (договором), якщо це не суперечить вимогам СК України, інших законів та моральним засадам суспільства. Особи, які проживають однією сім'єю, також можуть врегулювати свої сімейні відносини за договором, який має бути укладений у письмовій формі. Такий договір є обов'язковим до виконання, якщо він не суперечить вимогам Сімейного Кодексу, інших законів України та моральним засадам суспільства.

Сімейне законодавство передбачає виникнення спільної сумісної власності на майно і рівні права подружжя щодо володіння, користування і розпорядження ним (ст. 63 СК України).

У ч. 1 ст. 65 СК України закріплено принцип розпорядження спільним майном подружжя за взаємною згодою. Також ч. 2 ст. 69 СК України передбачено принцип розподілу майна подружжя за взаємною згодою. Слід зазначити, що ст. 60 СК України встановлено, що право на майно виникає у обох із подружжя одночасно, у момент набуття його хоча б одним із них, і оформлення права власності на ім’я другого з подружжя юридичного значення не має, оскільки майно знаходиться у спільній сумісній власності подружжя без визначення часток. Згідно ст. 70 СК такі частки визначаються подружжям при поділі майна і є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

В контексті ст. 71 СК України майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Такий порядок поділу між подружжям (без виділу частки) відрізняє спільну сумісну власність подружжя від випадків спільної сумісної та спільної часткової власності, які передбачені ЦК України. За взаємною згодою, у разі необхідності, дружина та чоловік мають право укласти договір поділу нерухомого майна, а також виділити нерухоме майно зі складу всього майна подружжя. Це положення закріплено в п. 4 глави 5 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Добровільно, за взаємною згодою, в силу ст. 68 СК України подружжя має право здійснити поділ та виділ майна і після розірвання шлюбу; при взаємній згоді колишнє подружжя в будь-який час може звернутися до нотаріуса щодо укладення договору про поділ майна, що перебуває у спільній сумісній власності.

Отже, поділу підлягає лише майно, яке належить подружжю (колишньому подружжю) на праві спільної сумісної власності виходячи з принципу рівності часток за умови відсутності іншої домовленості між ними або шлюбного договору.

ВИСНОВОК:

УБЕЗБЕЧИТИ СЕБЕ ВИ МОЖЕТЕ НАСТУПНИМИ СПОСОБАМИ:

1. МАТИ ДОКАЗИ, ЩО КВАРТИРА ПРИДБАНА ВАМИ ЗА ОСОБИСТІ КО7ТИ.

2. УКЛАСТИ ШЛЮБНИЙ ДОГОВІР.

3. ПІСЛЯ ШЛЮБУ УКЛАСТИ ІЗ ЧОЛОВІКОМ ДОГОВІР ПРО ПОДІЛ МАЙНА.

---

Квартири первинного ринку, якщо мова йде про інвестиційні квартири, оформляються шляхом продажу майнових прав та реєстрація права власності на квартиру відразу проводиться на клієнта.

Відповідно, в Державному реєстрі він стає первинним власником цієї нерухомості.

А це означає, що договір купівлі-продажу майнових прав і буде тим самим підтверджуючим документом на право власності житла, і юридичною підставою для реєстрації клієнта власником інвестиційної квартири.

Відповідно до правових висновкв Верховного суду України по деякіх цивільних справах в данному випадку (купівля квартири у забудовника через купівлю майнових прав на майбутню квартиру) вирішальне значення буде мати коли за цю квартиру були сплачені гроши. Якщо до реєстрації шлюбу, то це буде Ваша особиста власність, а якщо після реєстрації шлюбу, то таке майно може бути визнано спільним майном подружжя. Час реєстрації права власності на таке майно не має вирішального значення.

ЩОБ ДОВЕСТИ, ЩО ЦЯ КВАРТИРА СПІЛЬНА СУМІСНА ВЛАСНІСТЬ, ВАШОМУ ЧОЛОВІКУ БУДЕ НЕОБХІДНО ПОДАТИ В СУД ПОЗОВ ПРО:

• встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу (це не Ваш випадок),
• визнання майна об`єктом права спільної сумісної власності,
• визнання права власності на 1/2 частину нерухомого майна,
• усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом вселення.

Вітаю Вас, пані Ольго!

Ситуація має кілька важливих юридичних нюансів, оскільки тут перетинаються сімейне право, правила інвестування в нерухомість та міжнародне приватне право.

Ось детальний розбір вашої ситуації та можливі шляхи її вирішення.

1. Юридичний статус шлюбу та майна

Те, що шлюб не легалізований (не внесений до українських реєстрів), не означає, що його не існує для закону. Відповідно до законодавства України, шлюб, правомірно укладений за кордоном, визнається дійсним.

Оскільки інвестиція була зроблена після укладення шлюбу, за замовчуванням ці майнові права вважаються спільною сумісною власністю подружжя.

Те, що Ви платили готівкою і зі своїх коштів, на жаль, не робить квартиру автоматично Вашою. У суді (якщо до цього дійде) Вам потрібно буде довести, що це були виключно ваші особисті дошлюбні кошти.

Наприклад, якщо Ви доведете, що нерухомість Ви купили виключно за особисті кошти (за гроші отримані від продажу особистого майна отриманого до шлюбу або якщо дана сума перебувала на банківському рахунку та у Вас є відповідні виписки, або що кошти позичені по договору пощики чи подаровані по нотаріальному договору) - суд визнає їх Вашою особистою приватною власністю та нерухомість не підлягатиме поділу

2. Чи дізнається чоловік при розлученні?

Автоматично — ні. В Україні немає системи, яка б сповіщала іноземного чоловіка про набуття Вами майна, тим більше, якщо держава наразі "не бачить" Вашого шлюбу в реєстрах ДРАЦС.

Якщо розлучення відбуватиметься за кордоном, Вас можуть зобов'язати задекларувати всі активи. Приховування майна там може розцінюватися як надання неправдивих свідчень.

Якщо розлучення буде в Україні, чоловік або його адвокати можуть подати запити до Реєстру речових прав на нерухоме майно. Якщо вони зроблять цілеспрямований пошук за Вашим РНОКПП (ідентифікаційним кодом), вони побачать цю квартиру. Без цілеспрямованого пошуку він про неї не дізнається.

3. Варіанти дій, щоб залишити квартиру собі

Оскільки право власності ще не оформлене, у Вас зараз є вікно можливостей, адже Ви володієте не квартирою, а майновими правами за інвестиційним договором.

Варіант А: Переуступка майнових прав (Найбільш дієвий та конфіденційний)

Поки Ви не оформили право власності, Ви можете продати або передати права на квартиру (переуступка) третій особі.

Як це працює - Ви переуступаєте права надійній людині (наприклад, своїй мамі чи сестрі). Забудовник оформлює договір переуступки. Згодом ця довірена особа реєструє право власності на себе, а потім оформлює на Вас договір дарування.

Майно, отримане в дар (навіть, під час шлюбу), є Вашою особистою приватною власністю і не підлягає поділу при розлученні.

Ризик: При оформленні переуступки забудовник або нотаріус може запитати про Ваш сімейний стан (оскільки для відчуження майна, набутого в шлюбі, потрібна згода чоловіка). Оскільки шлюб не легалізований і паспорти зараз не штампують, Ви технічно можете заявити, що не перебуваєте в шлюбі. Це несе певні ризики оскарження в майбутньому, але на практиці дозволяє провести угоду.

Варіант Б: Шлюбний контракт

Ви можете укласти шлюбний договір у будь-який момент під час шлюбу. Ви прописуєте в договорі, що майно, зареєстроване на одного з подружжя, є його особистою власністю.

Щоб укласти його в Україні, Вам доведеться легалізувати (перекласти та апостилювати) свідоцтво про шлюб. Крім того, для цього потрібна присутність і підпис чоловіка, що неминуче викличе в нього питання про те, навіщо цей контракт знадобився саме зараз і може розкрити факт наявності інвестицій.

Варіант В: Оформлення власності на себе "як є"

Ви можете дочекатися здачі і зареєструвати право власності на своє ім'я. Знову ж таки, нотаріус/реєстратор запитає про сімейний стан. Якщо Ви вкажете себе як неодружену, квартира буде записана лише на Вас.

На жаль, це міна уповільненої дії. Якщо чоловік коли-небудь дізнається про час покупки, він матиме право претендувати на 50% цієї квартири через суд, оскільки де-юре вона куплена в шлюбі.

І в такому випадку щоб зберегти всю квартиру Вам потрібно буде доводити, що Ви купили її за особисті кошти.

Щоб обрати найбезпечніший та найменш ризикований шлях, підкажіть, чи є у Вас надійна довірена близька людина (наприклад, з батьків), на яку ви могли б зараз без побоювань оформити переуступку з подальшим даруванням? Чи є у Вас докази того, що Ви купили квартиру за особисті кошти?

З повагою, юрист Дерій В.О.!

Щиро бажаю Вам успіхів!

Стандарт якості юридичних консультацій:

Цитування може бути визнано зайвим, якщо цитата або цитати займають:

- понад 30% тексту всієї консультації на платне запитання;

- понад 60% тексту всієї консультації на безкоштовне запитання.

Доброго дня, Ольга!

Бачу, що Ви поспішили заплатити за питання, не дочекавшись відповідей усіх юристів чи адвокатів, які працюють на цьому сайті. Тож, єдине що хотів би Вам порадити у зв'язку з цим наступне: Ні в якому разі не пробуйте укладати договір переуступки, тим більше, на близьку особу, як Вам тут порадили!!! Чому, читайте уважно нижче.

Якщо шлюб укладено за кордоном, сам факт відсутності легалізації в Україні не означає, що він в Україні не матиме юридичного значення.

Для нерухомості, яка знаходиться в Україні, правові наслідки щодо такого майна повинні оцінюватися за українським законодавством, або за законами країни, яку подружжя обрало для розв'язання суперечки. Проте щодо нерухомості окремо допускається прив’язка до права держави місцезнаходження майна. Закон України «Про міжнародне приватне право» прямо передбачає можливість вибору права для майнових наслідків шлюбу, зокрема щодо нерухомого майна — права держави, де це майно знаходиться.

Тому сама по собі обставина, що чоловік-іноземець не знає про інвестицію і шлюб не внесений в українські реєстри, не є гарантією того, що квартира автоматично буде лише Вашою.

Згідно статті 60 Сімейного кодексу України:

"...майно, набуте подружжям за час шлюбу, вважається спільною сумісною власністю дружини і чоловіка, незалежно від того, на кого воно оформлене".

Тобто якщо інвестиція в новобудову здійснена вже після укладення шлюбу, навіть у перший місяць, діє презумпція спільності майна.

Але така презумпція не є абсолютною. Якщо кошти були Вашими особистими, тобто набутими до шлюбу, отриманими у дар, у спадщину або від продажу Вашого особистого майна, тоді можна доводити, що майнові права/квартира набуті за особисті кошти і мають бути визнані Вашою особистою приватною власністю. Стаття 57 СК України прямо відносить до особистої приватної власності майно, набуте до шлюбу, а також майно, набуте під час шлюбу, але за договором дарування або в порядку спадкування.

Справжньою проблемою у Вашій ситуації є те, що внесок в побудову житла був зроблений у готівковому вигляді. Якщо немає зрозумілого документального підтвердження походження коштів, довести, що це були саме Ваші особисті кошти, буде доволі складно.

Тобто, в цьому випадку потрібні:

• докази зняття коштів з Вашого рахунку до шлюбу,
• договори продажу майна,
• розписки,
• договори дарування коштів,
• декларації доходів,
• банківські виписки,
• підтвердження накопичень до шлюбу,
• документи про спадщину тощо.

У зв'язку з цим виникає питання: чи маєте Ви якісь із зазначених вище документів, які могли б підтвердити походження коштів для інвестицій у житло?

Оскільки право власності на квартиру ще не зареєстроване, зараз, швидше за все, Ви маєте не квартиру як об’єкт власності, а майнові права у вигляді права вимоги до забудовника. Право власності на новостворене нерухоме майно в Україні виникає після завершення будівництва, прийняття об’єкта в експлуатацію, а якщо право підлягає державній реєстрації — з моменту державної реєстрації.

Проте, майнові права, набуті під час шлюбу, також можуть бути предметом спору між подружжям.

Тепер перейдемо до практичних порад. Що можна зробити.

Перший варіант, який лежить на поверхні, не приховувати оборудку з інвестицією, а юридично закріпити її як особистий грошовий внесок.

Це можна зробити через шлюбний договір або окремий нотаріальний договір між подружжям. Його форма залежитеме від стадії оформлення прав на нерухомість.

У шлюбному договорі можна визначити, що майнові права за конкретним договором із забудовником, а також майбутня квартира після введення будинку в експлуатацію та державної реєстрації права власності, є Вашою особистою приватною власністю. Сімейний кодекс дозволяє шлюбним договором врегульовувати майнові відносини подружжя.

Другий варіант — договір про поділ майна або про визначення правового режиму майна подружжя.

Якщо чоловік готовий підписати такий договір, можна прямо погодити в останньому, що той не претендує на майнові права у будь якій юридичній формі (наприкалд, договір інвестування/переуступки/купівлі майнових прав, в тому числі - на майбутню квартиру). Такий документ бажано посвідчувати нотаріально. Якщо чоловік іноземець і документ підписується за кордоном, крім нотаріального посвідчення можуть знадобитися апостиль та переклад, завірений українським нотаріусом.

Відповідаючи на питання щодо продажу або переуступки майнових прав хочу акцентувати Вашу увагу на тому, що такі дії, на жаль, не завжди є вирішенням проблеми.

Якщо переуступка буде реальним продажем за ринковою ціною, то замість майнових прав у Вас з’являться кошти, і питання може перейти вже до цих коштів. Якщо ж переуступка буде зроблена формально, на близьку особу або за заниженою ціною з метою приховати актив від чоловіка, у майбутньому це може бути оскаржено як фіктивний/удаваний правочин або як недобросовісне відчуження майна, яке фактично набувалося під час шлюбу. Тобто переуступка може не зняти ризик, а навпаки створити додатковий.

Тепер, на Ваше "чи дізнається чоловік про наявність інвестицій при розлученні автоматично" Це не обов’язково.

Якщо шлюб не внесений в українські реєстри, чоловік не знає забудовника особисто, не має доступу до договору інвестиціїта не бере участі у відповідних юридичних процедурах з цим пов'язаних, сам по собі факт розлучення не означає, що йому автоматично відкриють інформацію про квартиру.

Однак якщо буде спір про майно, він або його адвокат можуть просити суд витребувати інформацію щодо перевірки державного реєстру права власності, а також ставити перед судом питання про активи, інвестиції, договори із забудовниками, рух коштів, тощо.

Отже, з огляду на все вищезазначене, я пропоную Вам такий алгоритм дій:

1. Зібрати всі документи по новобудові: договір, квитанції, акти, довідки від забудовника, підтвердження оплати, документи щодо майнових прав.
2. Окремо, по можливості, знайти докази походження коштів: коли і звідки вони у Вас з’явилися, чи були вони накопичені до шлюбу, подаровані, отримані від продажу Вашого майна тощо.
3. Якщо з чоловіком можна домовитись, варто укласти нотаріальний шлюбний договір або договір про визначення/поділ майнових прав, де прямо зазначити цей об’єкт.
4. Якщо домовитись неможливо слід починати готувати доказову базу на випадок майбутнього спору: квартира/майнові права набуті хоч і під час шлюбу, але за Ваші особисті кошти, тому не є спільною сумісною власністю.

ПІДСУМУЄМО:

Гіпотетичний ризик претензій чоловіка існує, бо інвестиція здійснена під час шлюбу. Але квартира не обов’язково має ділитися, якщо Ви вчасно й документально зможете довести особисте походження коштів або якщо чоловік у належний правовий спосіб погодиться підтвердити той факт, що майнові права на нерухомість, як і майбутня квартира належать виключно Вам.

З повагою, адвокат Айвазян.