Відстрочка від мобілізації для внука через догляд або опікунство над бабусею з I групою інвалідності

Доброго дня.

З урахуванням усіх деталей вашої ситуації, отримання відстрочки саме для вас як для внука є юридично складним завданням, оскільки закон першочергово покладає обов'язок догляду на дітей особи (родичів першого ступеня). Оскільки у вашої бабусі є три доньки, територіальний центр комплектування (ТЦК) оцінюватиме вашу ситуацію крізь призму їхньої працездатності. Спільне проживання та реєстрація за однією адресою дають вам фактичну перевагу, але самі по собі не нівелюють вимог закону щодо пріоритету рідних доньок.

Шлях оформлення постійного догляду (через органи соцзахисту) у вашому випадку є найменш перспективним і, скоріш за все, призведе до відмови в ТЦК. Закон чітко вимагає, щоб у особи з інвалідністю не було інших родичів, зобов'язаних її доглядати. Отримати таку відстрочку внуку можна лише за умови, що всі три доньки одночасно мають документально підтверджені причини неможливості здійснювати догляд (наприклад, самі мають інвалідність І чи ІІ групи, потребують постійного нагляду за висновком ЛКК або перебувають за кордоном). Якщо хоча б одна з доньок є працездатною, ТЦК відмовить вам, навіть якщо фактично весь догляд лежить на ваших плечах.

Шлях через визнання бабусі недієздатною та призначення вас опікуном через суд є єдиним юридично реальним варіантом у цій ситуації. Для відстрочки по опікунству діє окрема норма закону, яка не містить обмежень щодо наявності інших родичів чи ступеня споріднення. Якщо суд визнає, що через проблеми з пам'яттю та психічний стан бабуся не може усвідомлювати свої дії, і призначить опікуном саме вас, ви отримаєте безумовне право на відстрочку. Доньки в цьому процесі повинні будуть надати суду та органам опіки письмові заяви, що вони не претендують на опікунство і підтримують вашу кандидатуру.

При цьому, судді, представники органів опіки (які обов'язково беруть участь у таких справах) чудово розуміють прихований мотив і реальну мету оформлення опікунства у період мобілізації. Оскільки судова практика за останні роки сильно змінилася, цей фактор дійсно став однією з головних причин відмов.

Суд та орган опіки детально досліджують, чому обов'язки опікуна хоче взяти на себе саме внук призовного віку, а не три рідні доньки, одна з яких проживає в тій же квартирі, а дві інші — в тому ж населеному пункті. За законом, переважне право на призначення опікуном мають саме близькі родичі першого ступеня (діти). Якщо доньки просто скажуть «ми зайняті» або «у нас робота», суд розцінить це як штучне перекладання обов'язків на внука з метою створення умов для його відстрочки. У такому разі суд просто відмовить у призначенні вас опікуном, навіть якщо саму бабусю визнає недієздатною — опікуном можуть призначити когось із доньок або взагалі орган опіки (державну установу).

Щоб суд не відмовив з цієї причини, донькам недостатньо буде просто написати формальну заяву-відмову. Їм доведеться надати суду залізобетонні та задокументовані докази, чому вони фізично, за станом власного здоров'я або через інші критичні обставини, абсолютно не здатні виконувати ці обов'язки (наприклад, хронічні хвороби доньок, похилий вік, догляд за власними дітьми з інвалідністю тощо). Орган опіки обов'язково прийде додому з інспекцією і буде ретельно перевіряти, хто насправді забезпечує побут бабусі. Якщо у суду виникне найменший сумнів і ситуація виглядатиме як очевидна схема для ухилення, у задоволенні заяви про призначення вас опікуном буде відмовлено.

Також головним мінусом судового шляху є його тривалість, оскільки процес разом із проведенням судово-психіатричної експертизи зазвичай займає від 4 до 9 місяців. Протягом усього цього часу, поки немає фінального рішення суду про призначення вас опікуном, права на відстрочку ви не матимете. Тому, якщо стан здоров'я бабусі дійсно дає підстави для визнання її недієздатною, а доньки готові юридично відмовитися від претензій на опіку на вашу користь, варто починати цей процес якомога швидше.

Доброго дня, Андрію!

Якщо діти бабусі є працездатним та не потребують постійного догляду, то Ви не маєте права на відстрочку по догляду.

Відповідно до пункту 14 частини 1 статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”

не підлягають призову під час мобілізації військовозобов'язані члени сім’ї другого ступеня споріднення особи з інвалідністю I або ІІ групи, зайняті постійним доглядом за нею ( не більше одного та за умови відсутності членів сім’ї першого ступеня споріднення або якщо члени сім’ї першого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я ). У разі відсутності членів сім’ї першого та другого ступеня споріднення норма цього пункту поширюється на членів сім’ї третього ступеня споріднення особи з інвалідністю I або ІІ групи.

Отже, головними умовами для отримання відстрочки за даною підставою є

1. Наявність у бабусі інвалідності І або ІІ групи

2. Необхідність постійного догляду за бабусею, про це повинно бути зазначено у Витязі експертної команди або довідці ЛКК

3. Відсутність членів сім’ї першого ступеня споріднення або якщо вони самі потребують постійного догляду.

Членами сім'ї фізичної особи першого ступеня споріднення вважаються її батьки, її чоловік або дружина, діти такої особи, в тому числі усиновлені.

З огляду на те, що дочки бабусі є працездатними та не потребують постійного догляду -то Ви не маєте право на відстрочку за пунктом 14.

Інша підстава для відстрочки - пункт 10 частини 1 статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” згідно якого не підлягають призову під час мобілізації військовозобов'язані опікун особи, визнаної судом недієздатною.

Для отримання відстрочки по цій підставі потрібно, щоб було рішення суду, де бабусю визнано недіздатною (якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними), а Вас визнано опікуном.

Це складний судовий процес, який може затягнутися до півроку.

ВИСНОВОК

Оформити відстрочку по пункту 10 частини 1 статті 23 буде не легко, адже Вам потрібно довести суду, що бабуся має хронічний, стійкий психічний розлад, внаслідок чого вона не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, а інші родичі тітки відсутні або не можуть бути опікунами. Крім того, суд в таких випадках обов'язково повинен призначити судово-психіатричну експертизу і якщо вона покаже, що бабуся може усвідомлювати свої дії, то Ви як онук не матимете права на відстрочку по цій відставі.

Що стосується відстрочки по здійсненню догляду за пунктом 14, то через наявність працездатних дочок Вам відмовлять у офорленні відстрочки.

Чи не розглядали Ви інші варіанти для відстрочки - наприклад, бронювання на критичному підприємстві?

З повагою, юрист Дерій В.О.!

Щиро бажаю Вам успіхів!

Доброго дня, Андрію!

На жаль, у Вас можуть виникнути складнощі, оскільки однією з умов отримання відстрочки за пунтком 14-м частини першої статті 23 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" є відсутність родичів першого ступеня споріднення або потреба таких родичів у постійному догляді.

У Вашому випадку у бабусі є три доньки, тобто члени сім’ї першого ступеня споріднення. Факт того, що вони фактично не доглядають, проживають окремо або не хочуть цим займатися, сам по собі не закриває цю проблему.

Додаток 5 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, прямо передбачає для внука як особи другого ступеня споріднення не лише документи про родинні зв’язки і факт догляду, а й документ, який підтверджує неможливість членів сім’ї першого ступеня здійснювати постійний догляд. Для доньок бабусі це має бути, зокрема, документ про те, що вони самі потребують постійного догляду. Тобто акт про встановлення факту здійснення Вами постійного догляду або компенсація за догляд без вирішення питання з трьома доньками не є достатніми.

Тому, якщо всі три доньки бабусі дієздатні, не потребують постійного догляду і немає документально підтвердженої неможливості з їхнього боку здійснювати догляд, іти саме шляхом «постійного догляду» для відстрочки внуку я б не вважав реалістичним.

Шлях через визнання бабусі недієздатною та призначення Вас опікуном є іншим і сильнішим шляхом саме для Вас. Пункт 10 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачає відстрочку для опікуна особи, визнаної судом недієздатною. За додатком 5 до Порядку № 560 для цієї підстави потрібні рішення суду про визнання особи недієздатною та рішення суду про призначення опікуна. У цій підставі немає умови про відсутність дітей або інших родичів першого ступеня.

Однак, недієздатність не встановлюється просто через I групу інвалідності, лежачий стан, старість або потребу в побутовому догляді. За статтею 39 Цивільного кодексу України особу можуть визнати недієздатною лише тоді, коли вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та/або керувати ними. Проблеми з пам’яттю, панічні атаки, дезорієнтація, неадекватна поведінка, неможливість самостійно приймати рішення можуть бути підставою для такого шляху, але лише якщо це підтверджується медичними документами і судово-психіатричною експертизою.

Процесуально це справа окремого провадження. Заяву про визнання особи недієздатною може подати член сім’ї або близький родич, а суд за наявності достатніх даних про психічний розлад призначає судово-психіатричну експертизу. Якщо суд визнає особу недієздатною, він встановлює над нею опіку і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Отже, у Вашій ситуації оформлення постійного догляду для відстрочки не вирішує головну проблему — наявність трьох доньок у бабусі. Реалістичний шлях для відстрочки — це опіка над бабусею після визнання її недієздатною судом, але тільки за наявності реальних медичних підстав, пов’язаних із психічним станом.

Процедура визнання особи недієздатною це судова справа окремого провадження. Вона має сенс лише тоді, коли є підстави говорити не просто про фізичну безпорадність бабусі, а саме про хронічний, стійкий психічний розлад, через який вона не здатна усвідомлювати значення своїх дій та/або керувати ними. Це передбачено частиною першою статті 39 Цивільного кодексу України.

1. Спочатку треба зібрати медичну базу.

До суду бажано не йти лише з довідкою МСЕК/експертної команди про I групу інвалідності. Для недієздатності важливі документи саме про психічний стан: звернення до психіатра, невролога, сімейного лікаря, виписки, призначення, діагнози, записи про порушення пам’яті, дезорієнтацію, деменцію, органічний психічний розлад, панічні стани, неможливість самостійно приймати рішення, потребу в постійному нагляді. У заяві до суду відповідно до частини третьої статті 297 Цивільного процесуального кодексу України треба викласти саме обставини, які свідчать про хронічний, стійкий психічний розлад і нездатність особи усвідомлювати значення своїх дій та/або керувати ними.

2. Паралельно звернення до органу опіки та піклування.

Оскільки суд призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування, краще одразу звернутися до органу опіки за місцем проживання бабусі. За частиною першою статті 60 Цивільного кодексу України суд у разі визнання особи недієздатною встановлює над нею опіку і призначає опікуна саме за поданням органу опіки та піклування.

Вам як майбутньому опікуну потрібно бути готовим подати письмову заяву про згоду бути опікуном, документи про особу, родинний зв’язок, місце проживання, характеристику/довідки, документи про стан здоров’я майбутнього опікуна, а також допустити обстеження житлових умов. За пунктом 3.1 Правил опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім’ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26.05.1999 № 34/166/131/88, при призначенні опікуна враховуються його можливості виконувати обов’язки, стосунки з підопічним, а опікун призначається лише за його згодою і, як правило, з числа родичів або близьких осіб.

3. Заява подається до місцевого загального суду.

Заява про визнання бабусі недієздатною подається до суду за місцем її проживання. Це передбачено частиною першою статті 295 Цивільного процесуального кодексу України. Подати таку заяву може член сім’ї або близький родич, незалежно від спільного проживання; тобто внук може бути заявником. Це прямо передбачено частиною третьою статті 296 Цивільного процесуального кодексу України.

У справі варто одразу просити не лише визнати бабусю недієздатною, а й встановити над нею опіку та призначити Вас опікуном. Але для призначення саме Вас суду все одно потрібне подання органу опіки та піклування.

4. Склад суду і учасники.

Це справа окремого провадження. Вона розглядається суддею і двома присяжними, оскільки пункт 1 частини другої та частина четверта статті 293 Цивільного процесуального кодексу України відносять справи про визнання фізичної особи недієздатною до окремого провадження і передбачають такий склад суду.

У справі обов’язково бере участь заявник, особа, щодо якої розглядається справа, її адвокат і представник органу опіки та піклування. Якщо бабуся не має адвоката, суд має залучити адвоката через систему безоплатної правничої допомоги; таке правило прямо встановлене частиною п’ятою статті 293 та частиною першою статті 299 Цивільного процесуального кодексу України.

Якщо бабуся лежача або її стан не дозволяє прийти до суду, це не блокує справу. Частина перша статті 299 Цивільного процесуального кодексу України передбачає, що її участь може відбуватися з урахуванням стану здоров’я, зокрема в режимі відеоконференції з лікувального закладу, а питання про її виклик суд вирішує в кожному випадку з урахуванням стану здоров’я.

5. Ключовий етап — судово-психіатрична експертиза.

Без судово-психіатричної експертизи такі справи фактично не вирішуються по суті. Частина перша статті 298 Цивільного процесуального кодексу України передбачає, що за наявності достатніх даних про психічний розлад суд призначає судово-психіатричну експертизу для встановлення психічного стану особи. Тобто медичні документи потрібні не для того, щоб автоматично виграти справу, а щоб суд побачив достатні підстави призначити експертизу.

Практично це виглядає так: суд відкриває провадження, проводить підготовчі дії, витребовує медичні документи, залучає орган опіки, потім постановляє ухвалу про призначення судово-психіатричної експертизи. Після цього справа зазвичай зупиняється до отримання висновку експерта. Саме експертиза відповідає на головне питання: чи є у бабусі хронічний, стійкий психічний розлад і чи здатна вона усвідомлювати значення своїх дій та/або керувати ними.

6. Після експертизи — рішення суду.

Якщо експертиза підтвердить критерії недієздатності і орган опіки подасть подання про призначення Вас опікуном, суд у рішенні одночасно визнає бабусю недієздатною, встановлює над нею опіку і призначає опікуна. Це передбачено частиною першою статті 300 Цивільного процесуального кодексу України.

Важливо: бабуся вважається недієздатною не з дня подання заяви і не з дня ухвалення рішення, а з моменту набрання рішенням суду законної сили. Це прямо передбачено частиною першою статті 40 Цивільного кодексу України.

7. Строки.

За законом немає фіксованого загального строку, за який суд зобов’язаний завершити таку справу. Реалістично по строках:

підготовка медичних документів і звернення до органу опіки — приблизно від 2 тижнів до 1–2 місяців, залежно від того, чи є вже психіатричні/неврологічні документи;

відкриття провадження і перші судові дії — орієнтовно 2–6 тижнів, залежно від суду;

отримання подання органу опіки — часто 1 місяць або більше, бо орган опіки проводить перевірку, обстеження умов проживання, готує висновок/подання. За пунктом 2.4 Правил опіки та піклування рішення про встановлення опіки або піклування має бути прийняте не пізніше ніж у місячний строк з моменту, коли органу опіки стало відомо про потребу встановлення опіки чи піклування, але на практиці цей строк часто залежить від того, чи повний пакет документів і чи вже є рішення суду/експертиза.

судово-психіатрична експертиза — найповільніший етап; орієнтовно 2–4 місяці, інколи довше, залежно від завантаженості експертної установи, необхідності транспортування бабусі, можливості провести амбулаторну експертизу або потреби у стаціонарній;

після повернення експертизи до суду — ще приблизно 1–2 судові засідання до рішення.

Тому в нормальному варіанті це приблизно 4–8 місяців. У складному варіанті, якщо немає медичних документів, орган опіки затягує подання, експертиза довго не проводиться або хтось із родичів заперечує, це може бути 9–12 місяців і більше.

Коли це допоможе для відстрочки.

Для відстрочки Вам потрібен не сам факт подання заяви до суду і не ухвала про відкриття провадження. Реальною підставою буде рішення суду, яке набрало законної сили, про визнання бабусі недієздатною та призначення Вас її опікуном. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів, тому якщо апеляції немає, рішення набирає законної сили після спливу цього строку. Строк апеляційного оскарження рішення передбачений частиною першою статті 354 Цивільного процесуального кодексу України.

Уточніть, будь ласка, щодо Вашої матері та кожної з інших доньок бабусі:

1. Чи Ваша мама фактично проживає разом із Вами та бабусею, чи лише зареєстрована за цією адресою?
2. Чи перебуває Ваша мама в Україні?
3. Чи має Ваша мама захворювання, обмеження пересування або інші обставини, які фактично унеможливлюють догляд за бабусею?
4. Де фактично проживають дві інші доньки бабусі?
5. Чи перебувають дві інші доньки бабусі в Україні?
6. Чи має кожна з двох інших доньок бабусі захворювання, обмеження пересування або інші обставини, які фактично унеможливлюють догляд за бабусею?
7. Чи здійснює Ваша мама або інші доньки бабусі постійний догляд за іншими особами, що підтверджується документально?
8. Чи є у бабусі медичні документи щодо порушень пам’яті, деменції, психічного стану, дезорієнтації, панічних атак або потреби в постійному нагляді?
9. Чому догляд за бабусею здійснюєте сами Ви?

З повагою, адвокат Айвазян.

Вітаю!

НАЖАЛЬ, В НАВЕДЕНИХ ВАМИ УМОВАХ, ОТРИМАННЯ ВІДСТРОЧКИ НЕМОЖЛИВЕ.

Коли ми говоримо про відстрочку для догляду за бабусею або дідусем, то ми говоримо про відстрочку для догляду за родичем 2 ступеня споріднення. Оскільки бабуся і дідусь – це родичі 2 ступеня споріднення.

І, відповідно, ми говоримо про відстрочку за п. 14 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

І що ж вимагає від нас цей самий п. 14? Які умови повинні бути дотримані, щоб відстрочка по догляду за бабусею і дідусем відбулася.

Перша умова – бабуся або дідусь повинні мати чинну інвалідність 1 або 2 групи. Якщо у них інвалідність тільки 3 групи – це не підходить. Якщо у них немає інвалідності, але є довідка ЛКК про те, що вони потребують постійного стороннього догляду, – теж не підходить. Ну і, звісно, не підходять просто неоформлені медичні довідки з різними діагнозами.

Тільки інвалідність 1, 2 групи і все.

Не потрібно плутати це з відстрочкою по догляду за батьками. По догляду за батьками вона в певних випадках можлива і при інвалідності 1, 2 групи, і без інвалідності просто за довідкою ЛКК про те, що вони потребують постійного стороннього догляду.

Але якщо це бабуся і дідусь, а не батьки, то це п. 14 і тут тільки інвалідність 1, 2 групи і без неї справа далі не йде.

Друга умова найскладніша, через яку у багатьох ця відстрочка неможлива, - у бабусі або дідуся повинні бути відсутні родичі 1 ступеня споріднення. А якщо хтось із них є, то вони самі за висновком МСЕК або ЛКК повинні потребувати постійного стороннього догляду.

Відповідно, аналізуємо чоловіка, дружину та інших живих дітей бабусі чи дідуся. Якщо їх взагалі немає - то онук зможе оформити відстрочку за п. 14. Якщо вони є - у них повинні бути довідки ЛКК або МСЕК про те, що вони потребують постійного стороннього догляду. І без цього відстрочки у онука не буде.

Причому такі родичі 1 ступеня споріднення, просто інваліди, але які не потребують постійного стороннього догляду, проживають десь за кордоном, зайняті вихованням сотні дітей або чимось ще в житті, не спілкуються з бабусею – всі вони перешкода для відстрочки для онука по догляду за бабусею.

Не перешкода тільки якщо їх немає або якщо у них є довідка ЛКК або МСЕК про те, що вони потребують постійного стороннього догляду.

Ну і третя, остання умова. Припустимо, бабуся або дідусь отримали інвалідність 1, 2 групи. І припустимо, що у них немає родичів першого ступеня споріднення або ті самі потребують догляду.

У такому випадку всі шанси на відстрочку у онука є. Але тут потрібно отримати або довідку про отримання компенсації за догляд за бабусею, якщо онук проходить за рівнем доходу. Або акт встановлення факту здійснення догляду за бабусею за формою додаток 8 до постанови КМУ № 560.

Але актами або компенсаціями потрібно займатися тільки за умови, що вже перші 2 пункти в нормі. Бабуся або дідусь отримали інвалідність 1, 2 групи. І у них родичі першого ступеня споріднення або ті самі потребують догляду. Ось тоді переходимо до етапу оформлення догляду. Без цього сам по собі акт або довідка про компенсацію по догляду Вам не допоможе.

ЄДИНА МОЖЛИВІСТЬ, ЦЕ ВИЗНАТИ БАБУСЮ НЕДІЄЗДАТНОЮ В СУДОВОМУ ПОРЯДКУ ТА ПРИЗНАЧЕННЯ СУДОМ ВАС ОПІКУНОМ БАБУСІ.

Підстава для відстрочки – п. 10, ч. 1, ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»:

• Не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов’язаний – опікун особи, визнаної судом недієздатною.

• Рішенням суду про визнання фізичної особи недієздатною;
• Рішенням суду про призначення опікуна;
• Посвідченням опікуна.

Опіка встановлюється над малолітніми особами (віком до 14 років, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування), та особами, які визнані недієздатними в судовому порядку.

Опікуном може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Переважно опікун призначається з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічними, з урахуванням особистих стосунків між ними та можливості особи виконувати обов’язки опікуна чи піклувальника. Крім того, за новим законом про мобілізацію, відстрочку отримують лише ті особи, які зайняті постійним доглядом лише за особами І та ІІ (в деяких випадках ІІІ) ступеня споріднення.

Оформити опіку над людиною похилого віку можна лише тоді, коли суд визнав її недієздатною особою. Порядок визнання особи недієздатною встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України.

Фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Визнання особи недієздатною здійснюється судом в порядку окремого провадження.

Суд за місцем проживання особи або за місцем знаходження закладу лікування за зверненням близьких родичів, членів сім’ї, органу опіки та піклування, може визнати фізичну особу недієздатною.

Доброго дня, за описаними обставинами отримати відстрочку Вам як внуку через постійний догляд за бабусею, скоріш за все, не вийде. Причина — у бабусі є три доньки, тобто родичі першого ступеня споріднення, які за законом мають пріоритет перед внуком. Тому реалістичний шлях у Вашому випадку — не “догляд”, а саме визнання бабусі недієздатною через суд і призначення Вас її опікуном, якщо для цього є медичні підстави.

Відповідно до статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, член сім’ї другого ступеня споріднення може отримати відстрочку через догляд за особою з інвалідністю I або II групи лише тоді, коли відсутні члени сім’ї першого ступеня споріднення або такі члени сім’ї першого ступеня самі потребують постійного догляду.

Ви як внук є родичем другого ступеня споріднення. Доньки бабусі є родичами першого ступеня споріднення. Тому поки у бабусі є три доньки, які живі, проживають у цьому ж населеному пункті і немає документів, що вони самі потребують постійного догляду або об’єктивно не можуть його здійснювати, ТЦК матиме законну підставу відмовити Вам у відстрочці саме через постійний догляд.

Тобто навіть якщо Ви фактично проживаєте з бабусею, зареєстровані з нею за однією адресою, щодня доглядаєте за нею, купуєте ліки, готуєте їжу, супроводжуєте та забезпечуєте побут, цього буде недостатньо для відстрочки за доглядом, якщо є доньки бабусі як родичі першого ступеня.

Нотаріальні заяви доньок про те, що вони не заперечують, щоб Ви доглядали бабусю, або що вони не хочуть здійснювати догляд, самі по собі проблему не вирішують. Закон вимагає не просто “небажання” родичів першого ступеня, а їх відсутність або підтверджену потребу самих цих осіб у постійному догляді.

Тому шлях через постійний догляд у Вашому випадку є слабким і, найімовірніше, призведе до відмови.

Інший шлях — це опікунство.

Якщо у бабусі дійсно є суттєві проблеми з пам’яттю, панічні атаки, дезорієнтація, неможливість самостійно усвідомлювати значення своїх дій або керувати ними, тоді можна розглядати звернення до суду про визнання бабусі недієздатною.

Відповідно до Цивільного кодексу України, фізична особа може бути визнана недієздатною лише судом, якщо через хронічний стійкий психічний розлад вона не здатна усвідомлювати значення своїх дій або керувати ними. Після цього над такою особою встановлюється опіка.

Саме статус опікуна особи, визнаної судом недієздатною, дає окрему і значно сильнішу підставу для відстрочки. У такому випадку Ви подаєте документи не як “внук, який доглядає бабусю”, а як “опікун особи, визнаної судом недієздатною”.

Це важливо, тому що підстава “опікун недієздатної особи” не залежить від того, що у бабусі є доньки. Якщо суд визнає бабусю недієздатною і призначить саме Вас опікуном, тоді головним документом для відстрочки буде рішення суду та рішення/подання органу опіки щодо призначення Вас опікуном.

Але потрібно розуміти: суд не визнає людину недієздатною лише тому, що вона не ходить, має I групу інвалідності або потребує фізичної допомоги. Для цього потрібні саме психічні або когнітивні порушення: деменція, тяжкі порушення пам’яті, нездатність орієнтуватися, розуміти свої дії, приймати рішення, контролювати поведінку.

Тому перед зверненням до суду потрібно зібрати медичні документи:

1. висновки психіатра;
2. висновки невролога;
3. медичні документи щодо порушення пам’яті, деменції, панічних атак, дезорієнтації;
4. документи про I групу інвалідності;
5. документи про потребу в постійному сторонньому догляді;
6. докази того, що саме Ви фактично проживаєте з бабусею та здійснюєте щоденний догляд.

Судова процедура відбувається за правилами Цивільного процесуального кодексу України. У таких справах зазвичай призначається судово-психіатрична експертиза. Саме її висновок має ключове значення для суду.

Тому правильний алгоритм дій такий:

1. Не витрачати час на оформлення відстрочки через постійний догляд, якщо доньки бабусі не мають документів про власну потребу в постійному догляді.
2. Зібрати медичні документи щодо психічного та когнітивного стану бабусі.
3. Звернутися до лікаря-психіатра та невролога для фіксації проблем із пам’яттю, поведінкою, орієнтацією, здатністю розуміти свої дії.
4. Подати заяву до суду про визнання бабусі недієздатною.
5. Одночасно просити призначити Вас її опікуном, обґрунтовуючи це тим, що саме Ви проживаєте з бабусею, фактично здійснюєте щоденний догляд і забезпечуєте її побутові та медичні потреби.
6. Після отримання рішення суду і документів про призначення Вас опікуном подавати заяву на відстрочку до ТЦК вже як опікун особи, визнаної судом недієздатною.

Отже, у Вашому випадку шлях через догляд майже не має перспективи через наявність у бабусі трьох доньок. Реально будувати правову позицію потрібно через судове визнання бабусі недієздатною та призначення Вас її опікуном. Але цей шлях можливий лише за наявності медичних доказів, що бабуся через психічний або когнітивний стан не здатна усвідомлювати значення своїх дій або керувати ними.

Юрист в кишені Корнійчук Євген — правова допомога у зрозумілому форматі