Аліменти, виконавче провадження

Доброго дня, Валерію!

Сам факт, що минуло шість років, не припиняє можливості стягнення аліментної заборгованості. За частинами першою та четвертою статті 194 Сімейного кодексу України від 10 січня 2002 року № 2947-III аліменти за виконавчим документом можуть бути стягнуті за минулий час, але не більш як за десять років до його пред’явлення, а заборгованість стягується незалежно від досягнення дитиною повноліття. Тому посилання лише на те, що минуло шість років, найімовірніше, не спрацює.

Але вирішальне значення має те, що саме зробили у 2020 році

Треба розрізняти:

1. Виконавчий документ повернули стягувачу — тоді його можна було повторно пред’явити в межах установленого строку. Частина п’ята статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII прямо передбачає право на повторне пред’явлення документа.
2. Виконавче провадження закінчили постановою — тоді, відповідно до частини першої статті 40 Закону № 1404-VIII, воно не може бути розпочате знову, крім прямо передбачених законом випадків. Для відновлення необхідно, щоб постанова про закінчення була скасована судом або скасована у встановленому законом порядку; це передбачено статтею 41 Закону № 1404-VIII.

Тому статус у реєстрі «завершено» ще нічого остаточно не доводить. Потрібна саме постанова виконавця від 2020 року із зазначенням підстави:

• якщо це пункт 7 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII — закінчення строку стягнення аліментів, провадження могло бути закінчене лише за відсутності заборгованості;
• якщо це пункт 9 частини першої статті 39 — фактичне виконання рішення в повному обсязі, це ще сильніше підтверджує, що на дату закінчення боргу не було.

Водночас Верховний Суд у постанові від 9 вересня 2020 року у справі № 524/3607/19 зазначив: якщо провадження помилково закінчили після повноліття дитини, хоча борг фактично існував, постанову про закінчення може бути скасовано, а провадження — відновлено. Отже, необхідно з’ясувати, хто, коли та яким рішенням скасував постанову 2020 року.

Щодо трирічного строку

Стаття 12 Закону № 1404-VIII установлює загальний трирічний строк пред’явлення виконавчого документа. Але пунктом 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII передбачено, що на період воєнного стану строки, визначені цим Законом, перериваються та встановлюються заново після припинення або скасування воєнного стану. Тому строк, який почав обчислюватися у 2020 році та не закінчився до початку воєнного стану, у липні 2026 року не можна вважати пропущеним лише через календарні шість років.

Що потрібно зробити зараз

Негайно письмово витребуйте у виконавця:

• постанову 2020 року про закінчення або повернення виконавчого документа;
• постанову від липня 2026 року про відкриття чи відновлення провадження;
• рішення, яким скасовано постанову 2020 року;
• заяву стягувача та копію виконавчого документа;
• помісячний розрахунок заборгованості із зазначенням нарахованих і зарахованих сум;
• постанову про арешт коштів і платіжну інструкцію, на підставі якої банк списує гроші.

Відповідно до частини третьої статті 195 Сімейного кодексу України та статті 71 Закону № 1404-VIII розмір заборгованості обчислює виконавець, але його розрахунок можна оскаржувати, а за наявності спору розмір боргу визначає суд.

Щодо вицвілих чеків: зверніться до банку, через який здійснювалися платежі, та замовте архівні виписки за відповідні роки, довідки про проведені перекази або дублікати квитанцій. Дев’ять читабельних чеків також подайте. Верховний Суд у постанові від 24 вересня 2025 року у справі № 405/729/19 підтвердив, що перекази на рахунок дитини або отримувача мають досліджуватися при визначенні аліментної заборгованості, а не відкидатися формально.

Строк для оскарження

За статтями 447-1, 448 та 449 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV скарга на рішення та дії державного або приватного виконавця подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, протягом десяти днів від дня, коли Ви дізналися або повинні були дізнатися про порушення. Пропущений із поважних причин строк може бути поновлений.

Отже, основний аргумент тут не «минуло шість років», а відсутність реальної заборгованості, незаконність повторного відкриття вже закінченого провадження та неправильний розрахунок боргу. Необхідно діяти в межах десятиденного строку від отримання постанови або першого списання коштів.

З повагою, адвокат Айвазян.