Сын 17 лет обвиняется в краже.

Здравствуйте!

Все зависит от стоимости алкогольного напитка.

Если стоимость алкогольного напитка составляет 210 грн.20 коп. и меньше, то его вполне могут привлечь к административной ответственности за мелкое хищение по ч.1 ст.51 Кодекса Украины об административных правонарушениях, как за первый эпизод, так и за второй.

См.Кодекс Украины об административных правонарушениях:

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10

"Частина 1 статті 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення:

Дрібне викрадення чужого майна.

Дрібне викрадення чужого майна майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати -

тягне за собою накладення штрафу від десяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до одного місяця з відрахуванням двадцяти процентів заробітку, або адміністративний арешт на строк від п'яти до десяти діб".

Согласно ст.ст.12, 13 Кодекса Украины об административных правонарушениях, ответственность в возрасте 17 лет будет на общих основаниях.

Если же стоимость алкогольного напитка, более 210 грн.20 коп., то его вполне могут привлечь к уголовной ответственности за кражу по статье 185 Уголовного кодекса Украины, а если задержан сразу же на месте,то за покушение на совершение кражи по статье 185 Уголовного кодекса Украины, через статью 15 Уголовного кодекса Украины:

См Уголовный кодекс Украины:

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14?find=1...

"Частини 1, 2 статті185 КК України:

Крадіжка.

1. Таємне викрадення чужого майна (крадіжка) -

карається штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від вісімдесяти до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або позбавленням волі на строк до трьох років.

2. Крадіжка, вчинена повторно або за попередньою змовою групою осіб, -

карається арештом на строк від трьох до шести місяців або обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк. ...".

Согласно ч.2 ст.22 Уголовного кодекса Украины, возраст для привлечения к уголовной ответственности за кражу по статье 185 УК Украины - с 14 лет.

По первому факту, при наличии доказательств, что самостоятельно - по ч.1 ст.185 УК Украины, при наличии доказательств, что группой лиц, то вместе с знакомым - по ч.2 ст.185 УК Украины.

По второму факту, при наличии доказательств, что самостоятельно, с признаком повторно - по ч.2 ст.185 УК Украины, при наличии доказательств, что группой лиц, то вместе с знакомым, с признаком повторно - по ч.2 ст.185 УК Украины, а если задержан сразу же на месте, то за покушение на совершение кражи самостоятельно то по ч.2 ст.185 УК Украины, повторно, через ст.15 УК Украины, а при наличии доказательств, что группой лиц, то тоже, но с признаком группы лиц и повторно - по ч.2 ст.185 УК Украины, через ст.15 УК Украины.

Чтобы попытаться избежать уголовной ответственности за эти две кражи, нужно, чтобы сумма похищенного была 210 грн.20 крп.или менее, для этого нужно в уголовном деле, путём подачи ходатайства инициировать проведение судебно-товароведческой экспертизы, которая может определить его реальную стоимость и снизить заниженную стоимость товара, которая выставлена и указана магазином.

Если не получится, тогда нужно стараться минимизировать наказание, то есть получить минимальное наказание, с испытательным сроком (условную меру наказания), то для этого нужно будет:

- возместить полностью причинённый материальный ущерб магазину, чтобы они подали заявление в полицию, что ущерб вощмещен и претензий к нему не имеют;

- предоставить следователю положительно характерищующие материалы: с места проживания, учебы, если учиться и места работы, если работает;

- заключить с администрацией магазина соглашение о примирении, где можно прописать, что он признает вину, раскаивается, ущерб добровольно полностью возмешен, а администрация магазина, пропишет минимальную меру наказания, с применением испытательного срока ща 2-мя фактами кражи (условную меру наказания).

Уголовный процессуальный кодекс Украины:

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17?find=1...

"Часть 1 статьи 468 Кримінального процесуального кодексу України:

Угоди в кримінальному провадженні.

1. У кримінальному провадженні можуть бути укладені такі види угод:

1) угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим;...".

"Стаття 469.Ініціювання та укладення угоди

1. Угода про примирення може бути укладена за ініціативою потерпілого, підозрюваного або обвинуваченого. Домовленості стосовно угоди про примирення можуть проводитися самостійно потерпілим і підозрюваним чи обвинуваченим, захисником і представником або за допомогою іншої особи, погодженої сторонами кримінального провадження (крім слідчого, прокурора або судді).

Угода про примирення у кримінальних провадженнях щодо злочинів, пов’язаних з домашнім насильством, може бути укладена лише за ініціативою потерпілого, його представника або законного представника.

Якщо дії чи інтереси законного представника суперечать інтересам особи, яку він представляє, за рішенням прокурора, слідчого судді, суду такий законний представник замінюється іншим із числа осіб, визначених статтею 44 цього Кодексу.

...

3. Угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення. Укладення угоди про примирення у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв’язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, не допускається.

...

5. Укладення угоди про примирення або про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

6. У разі недосягнення згоди щодо укладення угоди факт її ініціювання і твердження, що були зроблені з метою її досягнення, не можуть розглядатися як відмова від обвинувачення або як визнання своєї винуватості.

7. Слідчий, прокурор зобов’язані проінформувати підозрюваного та потерпілого про їхнє право на примирення, роз’яснити механізм його реалізації та не чинити перешкод в укладенні угоди про примирення.

8. У разі якщо кримінальне провадження здійснюється щодо кількох осіб, які підозрюються чи обвинувачуються у вчиненні одного або кількох кримінальних правопорушень, і згода щодо укладення угоди досягнута не з усіма підозрюваними чи обвинуваченими, угода може бути укладена з одним (кількома) з підозрюваних чи обвинувачених. Кримінальне провадження щодо особи (осіб), з якими досягнуто згоди, підлягає виділенню в окреме провадження.

У разі якщо в кримінальному провадженні беруть участь кілька потерпілих від одного кримінального правопорушення, угода може бути укладена та затверджена лише з усіма потерпілими.

У разі якщо в кримінальному провадженні беруть участь кілька потерпілих від різних кримінальних правопорушень, і згода щодо укладення угоди досягнута не з усіма потерпілими, угода може бути укладена з одним (кількома) з потерпілих. Кримінальне провадження щодо особи (осіб), яка досягла згоди, підлягає виділенню в окреме провадження".

"Статья 471. Зміст угоди про примирення

1. В угоді про примирення зазначаються її сторони, формулювання підозри чи обвинувачення та його правова кваліфікація із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, строк її відшкодування чи перелік дій, не пов’язаних з відшкодуванням шкоди, які підозрюваний чи обвинувачений зобов’язані вчинити на користь потерпілого, строк їх вчинення, узгоджене покарання та згода сторін на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 цього Кодексу, наслідки невиконання угоди.

В угоді зазначається дата її укладення та вона скріплюється підписами сторін".

При этом, закрытие уголовного дела о том, что впервые совершил преступление, с применением судом мер воспитательного характера, по ст.97 Уголовного процессуального кодекса Украины, не получится, так как он не впервые совершил кражу, а совершил их две.

Всего доброго.

Если есть вопросы, обращайтесь.

Удачи Вам!

Сначала друг шёл как свидель а сын обвиняемый и он все брал на себя так как выносил он, пока не выяснилось о первом случае. Сыну 17 лет.

Добрый вечер, в чем ваш вопрос, уточните пожалуйста?

Доброго дня.

Якщо вартість викраденого перевищує 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (більше 210 грн 20 коп.) – такі дії кваліфікуються як злочин і тягнуть за собою кримінальну відповідальність (тобто це вже не є дрібною крадіжкою, за яку настає адміністративна відповідальність).

За загальним правилом кримінальна відповідальність настає для осіб, яким до вчинення злочину виповнилося 16 років.

Таким чином, у даному випадку дитина має бути притягнута до кримінальної відповідальності на загальних підставах.

Раджу Вам скористатися послугами адвоката.

При цьому пам'ятайте про свої права, передбачені чинним законодавством.

Кримінальний процесуальний кодекс України (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17):

Стаття 17. Презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини

1. Особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

2. Ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

3. Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом.

4. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

5. Поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.

Стаття 18. Свобода від самовикриття та право не свідчити проти близьких родичів та членів сім’ї

1. Жодна особа не може бути примушена визнати свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення або примушена давати пояснення, показання, які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні нею кримінального правопорушення.

2. Кожна особа має право не говорити нічого з приводу підозри чи обвинувачення проти неї, у будь-який момент відмовитися відповідати на запитання, а також бути негайно повідомленою про ці права.

3. Жодна особа не може бути примушена давати пояснення, показання, які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні її близькими родичами чи членами її сім’ї кримінального правопорушення.

Разом з тим, чинним законодавством передбачено певні особливості притягнення неповнолітніх до кримінальної відповідальності, а також окремі додаткові гарантії і процедури.

Всього доброго.

Також хотів додати, що чинним законодавством передбачено певні особливості притягнення неповнолітніх до кримінальної відповідальності, а також окремі додаткові гарантії і процедури.

З урахуванням зазначених особливостей можливі наступні наслідки кримінального провадження:

Варіант 1. Вирок та реальне покарання

Здійснюється досудове розслідування та судовий розгляд, за результатами якого ухвалюється вирок з призначенням покарання до відбування. При цьому, Кримінальним кодексом України передбачено більш м’який підхід до призначення покарання неповнолітнім: деякі види покарань взагалі не можна застосовувати до дитини, а деякі – можна лише у знижених розмірах. У даному випадку можливе призначення таких покарань:

а) штрафу від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (850 грн. – 1700 грн.) – лише якщо дитина має самостійний доход, власні кошти або майно, на яке може бути звернене стягнення (ст.99 КК України);

б) позбавленням волі на строк до 3 років.

Передбачені ч.1 ст.185 КК України покарання у виді громадських робіт, виправних робіт та арешту можуть бути призначені лише після досягнення особою 16-річчя (ч.3 ст.57, чч. 1, 2 ст.100, ч.3 ст.ст. 60, 101 КК України).

Варіант 2. Вирок та звільнення від відбування покарання з випробовуванням

Здійснюється досудове розслідування та судовий розгляд, за результатами якого ухвалюється вирок з призначенням покарання, проте відповідно до ст.104 КК України особа звільняється від його реального відбуття з випробуванням, тобто під умовою, що протягом визначеного іспитового строку (від 1 до 2 років) не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обов'язки (попросить пробачення у потерпілого, повідомлятиме кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з'являтиметься для реєстрації в інспекцію тощо).

Варіант 3. Вирок та звільнення від відбування покарання з призначенням примусових заходів виховного характеру

Здійснюється досудове розслідування та судовий розгляд, за результатами якого ухвалюється вирок з призначенням покарання, проте відповідно до ст.105 КК України особа звільняється від його реального відбуття, якщо неповнолітній вчинив злочин невеликої або середньої тяжкості і буде визнано, що внаслідок щирого розкаяння та подальшої бездоганної поведінки він на момент постановлення вироку не потребує застосування покарання. У цьому разі суд застосовує до неповнолітнього один або кілька примусових заходів виховного характеру:

- застереження;

- обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього;

- передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх заміняють, чи під нагляд педагогічного або трудового колективу за його згодою, а також окремих громадян на їхнє прохання;

- покладення на неповнолітнього, який досяг п'ятнадцятирічного віку і має майно, кошти або заробіток, обов'язку відшкодування заподіяних майнових збитків;

- направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків до його виправлення, але на строк, що не перевищує трьох років.

Доброго дня, Олена.

Згідно ст. 97 Кримінального кодексу

Доброго Дня

Якщо вартість викраденого перевищує 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (більше 210 грн 20 коп.) – такі дії кваліфікуються як злочин і тягнуть за собою кримінальну відповідальність (тобто це вже не є дрібною крадіжкою, за яку настає адміністративна відповідальність).

Рекомендую спробувати погодити даний інцидент з власником, керівництвом або адміністрацією магазину (компенсувати, погодити інші умови)будуть відсутні підстави для притягнення до відповідальності і це буде найшвидше та найдешевше

1. Якщо вартість викраденого телефону більше 210 гривень 20 копійок – такі дії кваліфікуються як злочин і тягнуть за собою кримінальну відповідальність, оскільки це не є дрібною крадіжкою, за яку настає адміністративна ввідповідальність.

Разом з тим, чинним законодавством передбачено певні особливості притягнення неповнолітніх до кримінальної відповідальності, а також окремі додаткові гарантії і процедури.

З урахуванням зазначених особливостей можливі наступні наслідки кримінального провадження:

Варіант 1. Вирок та реальне покарання

Здійснюється досудове розслідування та судовий розгляд, за результатами якого ухвалюється вирок з призначенням покарання до відбування. При цьому, Кримінальним кодексом України передбачено більш м’який підхід до призначення покарання неповнолітнім: деякі види покарань взагалі не можна застосовувати до дитини, а деякі – можна лише у знижених розмірах. У даному випадку можливе призначення таких покарань:

а) штрафу від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (850 грн. – 1700 грн.) – лише якщо дитина має самостійний доход, власні кошти або майно, на яке може бути звернене стягнення (ст.99 КК України);

б) позбавленням волі на строк до 3 років.

Передбачені ч.1 ст.185 КК України покарання у виді громадських робіт, виправних робіт та арешту можуть бути призначені лише після досягнення особою 16-річчя (ч.3 ст.57, чч. 1, 2 ст.100, ч.3 ст.ст. 60, 101 КК України).

Варіант 2. Вирок та звільнення від відбування покарання з випробовуванням

Здійснюється досудове розслідування та судовий розгляд, за результатами якого ухвалюється вирок з призначенням покарання, проте відповідно до ст.104 КК України особа звільняється від його реального відбуття з випробуванням, тобто під умовою, що протягом визначеного іспитового строку (від 1 до 2 років) не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обов'язки (попросить пробачення у потерпілого, повідомлятиме кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з'являтиметься для реєстрації в інспекцію тощо).

Варіант 3. Вирок та звільнення від відбування покарання з призначенням примусових заходів виховного характеру

Здійснюється досудове розслідування та судовий розгляд, за результатами якого ухвалюється вирок з призначенням покарання, проте відповідно до ст.105 КК України особа звільняється від його реального відбуття, якщо неповнолітній вчинив злочин невеликої або середньої тяжкості і буде визнано, що внаслідок щирого розкаяння та подальшої бездоганної поведінки він на момент постановлення вироку не потребує застосування покарання. У цьому разі суд застосовує до неповнолітнього один або кілька примусових заходів виховного характеру:

- застереження;

- обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього;

- передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх заміняють, чи під нагляд педагогічного або трудового колективу за його згодою, а також окремих громадян на їхнє прохання;

- покладення на неповнолітнього, який досяг п'ятнадцятирічного віку і має майно, кошти або заробіток, обов'язку відшкодування заподіяних майнових збитків;

- направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків до його виправлення, але на строк, що не перевищує трьох років.

• Зверніть увагу, що зазначені варіанти можливі лише у випадку доведеності вини неповнолітнього у вчиненні злочину (тобто якщо не будуть ухвалені рішення про закриття кримінального провадження або про ухвалення виправдувального вироку).

Доброй ночи, Елена!

Кроме того, хочу обратить Ваше внимание на то, что если Ваш сын даст правильные показания о том, что он совершил две кражи, заранее спланировав из совершение, что заранее хотел похитить именно 2 алкогольных напитка в разные дни, на спорим другом и будет стоять на своём и скажет что он их совершал самостоятельно и друг естественно всё это подтвердит, то его действия должны быть квалифицировны, как одна кража по части 1 статьи 185 УК Украины, а это даст возможность либо инициировать: путём подачи ходатайства об освобождении его от уголовной ответственности, с применением принудительных мер воспитательного характера с закрытием уголовного дела в суде, на основании ст.97 Уголовного кодекса Украины, либо применить к нему со стороны суда штрафа от 850 до 1700 грн. (лучше это оформить через соглашение о примирении с администрацией магазина).

Всего доброго!

Удачи Вам!

Доброго дня!

По Вашому питанню повідомляю наступне:

Межі між адміністративною та кримінальною відповідальністю залежить від суми, на яку особи скоїли крадіжку. Причому сума крадіжки визначається не по ціннику на товар, а за накладною на даний товар (за ціною, по якій магазин закуповував товар).

Адміністративна відповідальність

При скоєнні крадіжки на суму менше 210 грн. 20 копійок Вас притягнуть до адміністративної відповідальності з накладенням штрафу або виправними роботами, або адміністративним арештом. (15 -ть діб.)

Кримінальна відповідальність

При скоєнні крадіжки на суму понад 210 грн., 20 копійок винного притягують до кримінальної відповідальності за статтею 185 КК України. Покарання за крадіжку передбачає від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, громадські та виправні роботи, арешт або позбавлення волі. Причому при крадіжці грає роль, чи розпорядився злодій вкраденим товаром чи ні. Якщо винного зупинили в момент, коли він тільки вийшов з магазину і не встиг розпорядитися вкраденої річчю, він буде притягнутий за замах на крадіжку, і покарання буде рівнятися не більше ніж ¾ від максимального терміну покарання.

Однак слід виходити і з того, що крадіжка може передбачати собою, як таємне викрадення чужого майна шляхом вільного доступу так і крадіжку з проникненням. Це два різних терміни, які мають зовсім різну кваліфікацію та відповідно і покарання за дане діяння різне.

Якщо крадіжка вчинена в період роботи магазину, який відчинений, і має вільний доступ для відвідувачів, то такі дії слід кваліфікувати як ч. 1 ст. 185 КК України.

Якщо ж особа вирішила наживитись в період коли магазин не працює, і проникла всередину будь-яким способом, чи то через вікно, чи то через вхідні двері, то такі дії кваліфікуються як ч. 3 ст. 185 КК України, і в даному випадку відповідальність уже має суворіші наслідки, і особа, яка вчинила дане діяння може нести відповідальність у вигляді позбавлення волі строком від 3 до 6 років.

Крім того, крадіжка передбачає також і вчинення даного діяння повторно та за попередньою змовою групою осіб.

В даному випадку особа, яка має непогашену судимість за корисливий майновий злочин нестиме відповідальність за ч. 2 ст. 185 КК України, і відповідно, якщо дане правопорушення вчинено двома чи більше особами відповідальність буде кваліфікуватись за цією ж частиною вказаної статті.

Серед іншого повідомляю, що відповідальність за крадіжку настає при досягненні особою на час злочину 14 - ти років, а відповідальність адмін. характеру настає - з 16 -ти років.

Таким чином до Вашого сина можливо застосувати вказані вище заходи покарання. Вони можуть бути наступних видів:

Варіант 1. Вирок та реальне покарання

Здійснюється досудове розслідування та судовий розгляд, за результатами якого ухвалюється вирок з призначенням покарання до відбування. При цьому, Кримінальним кодексом України передбачено більш м’який підхід до призначення покарання неповнолітнім: деякі види покарань взагалі не можна застосовувати до дитини, а деякі – можна лише у знижених розмірах. У даному випадку можливе призначення таких покарань:

а) штрафу від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (850 грн. – 1700 грн.) – лише якщо дитина має самостійний доход, власні кошти або майно, на яке може бути звернене стягнення (ст.99 КК України);

б) позбавленням волі на строк до 3 років.

Передбачені ч.1 ст.185 КК України покарання у виді громадських робіт, виправних робіт та арешту

Варіант 2. Вирок та звільнення від відбування покарання з випробовуванням

Здійснюється досудове розслідування та судовий розгляд, за результатами якого ухвалюється вирок з призначенням покарання, проте відповідно до ст.104 КК України особа звільняється від його реального відбуття з випробуванням, тобто під умовою, що протягом визначеного іспитового строку (від 1 до 2 років) не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обов'язки (попросить пробачення у потерпілого, повідомлятиме кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з'являтиметься для реєстрації в інспекцію тощо).

Варіант 3. Вирок та звільнення від відбування покарання з призначенням примусових заходів виховного характеру

Здійснюється досудове розслідування та судовий розгляд, за результатами якого ухвалюється вирок з призначенням покарання, проте відповідно до ст.105 КК України особа звільняється від його реального відбуття, якщо неповнолітній вчинив злочин невеликої або середньої тяжкості і буде визнано, що внаслідок щирого розкаяння та подальшої бездоганної поведінки він на момент постановлення вироку не потребує застосування покарання. У цьому разі суд застосовує до неповнолітнього кілька примусових заходів виховного характеру:

- застереження;

- обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього;

- передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх заміняють, чи під нагляд педагогічного або трудового колективу за його згодою, а також окремих громадян на їхнє прохання;

- покладення на неповнолітнього, який досяг п'ятнадцятирічного віку і має майно, кошти або заробіток, обов'язку відшкодування заподіяних майнових збитків;

направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи на строк до 3 -х років , або до моменту його виправлення( в залежності від того , що настане раніше.)

Можливий також варіант - угоди зі слідством затвердженої судом на основі угоди та фактичних обставин суд може дійти висновку про застосування більш м якого покарання до неповнолітньої особи.

Рекомендую звернутися за допомогою до регіонального адвоката системи надання безоплатної вторинної правової допомоги для оперативного напрацювання правової позиції по кримінальній справі та здійснення представництва неповнолітньої особи( дитини)

Це такі види правових послуг :0 800 213 103

• 1) особи, які перебувають під юрисдикцією України, якщо їхній середньомісячний дохід не перевищує двох розмірів прожиткового мінімуму, розрахованого та затвердженого відповідно до закону для осіб, які належать до основних соціальних і демографічних груп населення, а також особи з інвалідністю, які отримують пенсію або допомогу, що призначається замість пенсії, у розмірі, що не перевищує двох прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб – на всі види правових послуг, передбачених частиною другою статті 13 цього Закону;захист;
• здійснення представництва інтересів осіб у судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами;
• складення документів процесуального характеру.

Право на безоплатну вторинну правову допомогу мають категорії осіб, які визначені Законом України «Про безоплатну правову допомогу» та іншими законами України.

Право на безоплатну вторинну правову допомогу згідно з цим Законом та іншими законами України мають такі категорії осіб:

2) діти, у тому числі діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування, діти, які перебувають у складних життєвих обставинах, діти, які постраждали внаслідок воєнних дій чи збройного конфлікту;

2-1) внутрішньо переміщені особи;

2-2) громадяни України, які звернулися із заявою про взяття їх на облік як внутрішньо переміщених осіб;

3) особи, до яких застосовано адміністративне затримання;

4) особи, до яких застосовано адміністративний арешт;

5) особи, які відповідно до положень кримінального процесуального законодавства вважаються затриманими;

6) особи, стосовно яких обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою;

7) особи, у кримінальних провадженнях стосовно яких відповідно до положень Кримінального процесуального кодексу України захисник залучається слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом для здійснення захисту за призначенням або проведення окремої процесуальної дії, а також особи, засуджені до покарання у вигляді позбавлення волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або обмеження волі;

8) особи, на яких поширюється дія Закону України “Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту”;

9) ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, особи, які мають особливі заслуги та особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, особи, які належать до числа жертв нацистських переслідувань;

9-1) особи, які перебувають під юрисдикцією України і звернулися для отримання статусу особи, на яку поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”;

10) особи, щодо яких суд розглядає справу про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи;

11) особи, щодо яких суд розглядає справу про надання психіатричної допомоги в примусовому порядку;

12) особи, реабілітовані відповідно до законодавства України;

13) особи, які постраждали від домашнього насильства або насильства за ознакою статі;

2. Право на безоплатну вторинну правову допомогу мають громадяни держав, з якими Україна уклала відповідні міжнародні договори про правову допомогу, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, а також іноземці та особи без громадянства відповідно до міжнародних договорів, учасником яких є Україна, якщо такі договори зобов’язують держав-учасниць надавати певним категоріям осіб безоплатну правову допомогу.

3. Суб’єкти права на безоплатну вторинну правову допомогу, визначені пунктами 1, 2-1, 2-2, 8, 9, 12, 13 частини першої цієї статті, мають право на отримання такої допомоги не більше шести разів протягом бюджетного року та не більше ніж за шістьома дорученнями/наказами про надання безоплатної вторинної правової допомоги, виданими центрами з надання безоплатної вторинної правової допомоги, одночасно.

Належність до однієї із перелічених категорій осіб слід підтвердити відповідними документами.

Бешкоштовно адвокат має прибути у термін 3 -х годин з моменту затримання та повідомлення на гарячу лінію

З повагою,

Костянтин Гончаренко