Чи можна оспорити договір дарування на землю, якому уже більше 10 років

Доброго дня! я дуже не впевнений, що брат зможе оспорити такий договір дарування.

Законом встановлені декілька підстав для розірвання договору дарування. Виходячи з положень с. 727 Цивільного кодексу України, можна вимагати розірвати договір дарування якщо:

1) проти дарувальника вчинено кримінальне правопорушення, і не будь-яке, а проти життя, здоров’я, власності дарувальника, його батьків, дружини (чоловіка) або дітей. І, відповідно, є вироку суду за вчинений умисний злочин.

2) обдарований створює загрозу безповоротної втрати дарунка, що має для дарувальника велику немайнову цінність. Для цього потрібно мати акт огляду подарованої речі та висновок про її пошкодження (це як мінімум). Але важливо буде ще й довести причинно-наслідковий зв’язок щодо того, що це саме обдарований, а не хтось інший, створює загрозу коштовній, а не будь-якій, речі. Коштовність і цінність також потрібно буде довести. Оскільки це поняття суб’єктивні, то проведення експертиз та роки судового процесу забезпечені.

3) подарована нерухомість відноситься до об’єктів культурної спадщини і обдарованим зроблене перепланування, чи інші дії, які пошкоджують таку культурну спадщину. Тут потрібно, щоб подарована нерухомість була занесена до реєстру об’єктів культурної спадщини і саме пошкодження потрібно довести документально, наприклад, актом огляду комісії, тощо.

Отже, із зазначеного видно, що розірвати договір дарування досить важко тим паче, якщо такий договір не оспарює ваша мати. Для цього мають бути досить вагомі підстави, про які чітко вказано в законі.

Я впевнений, що у вашого брата нічого не вийде. Підстави відровідно до яких договір дарування може бути розірваний за судовим рішенням визначені в ст. 727 Цивільного кодексу України, мій колега їх перерахував не буду повторювати, у вашому випадку вони відсутні . Але хочу зазначити те, що ваш брат не є стороною правочину, який він хоче оспорювати, йому не відомі обставини, як саме був вчинений цей правочин. Його інтересі та права ніяким чином не порушено, йому буде неможливо довести в суді, що вини якимось чином порушені. Та й вже сплинули усі можливі строки позовної давності. Це буде безпідставний та нічим не обгрунтований позов.

Договор, основанный на свободной воле дееспособных сторон и оформленный надлежащим образом, не подлежит аннулированию. Таким образом, именно стороне, желающей оспорить договор дарения, необходимо доказывать наличие оснований для признания такого договора недействительным.

Договор дарения - это передача права собственности от дарителя к одариваемому человеку на безвозмездной основе – бесплатно. Передача права собственности возможна в настоящем моменте – сразу, либо в будущем с условиями наступления подарка. В любом случае даритель обязуется передать имущество одариваемому бесплатно в дар, ничего не ожидая взамен. В некоторых случаях можно оспорить дарственную.

Договор дарения (дарственная на квартиру, дом) оформляются у нотариуса, это регулируется Гражданским кодексом Украины (ч.2 ст.719).

Статья 131 Земельного кодекса Украины. Приобретение права собственности на земельные участки на основании других гражданско-правовых сделок

1. Граждане и юридические лица Украины, а также территориальные общины и государство имеют право приобретать в собственность земельные участки на основании мены, ренты, дарения, наследования и других гражданско-правовых сделок.

2. Заключение таких соглашений осуществляется в соответствии с Гражданским кодексом Украины с учетом требований настоящего Кодекса.

Оспорить соглашение и признать сделку ничтожной можно в течение 3 лет с момента регистрации дарственной в реестре и перехода права собственности.

Но из этого правила есть исключения:

• если даритель желает отозвать дарственную, а одаряемый всячески препятствует этому, срок исковой давности увеличивается до 5 лет;
• если иск подает не родственник дарителя, а третье лицо, он может оспорить дарственную в течение 1 года с момента, когда узнал про нее;
• если родственник дарителя не знал о договоре дарения, он может подать иск в течение 3 лет с момента, когда ему стало известно о сделке.

Если регистрация договора дарения прошла больше 10 лет назад, шансов на его оспаривание нет.

Вывод: у Вашего брата не получится оспорить договор дарения.

Доброго вечора, Оксано!

1) Ваш брат не є стороною договору дарування земельної ділянки, а тому взагалі не може вимагати його розірвання (згідно ст. 727 Цивільного кодексу України таким правом наділений лише дарувальник, у даній ситуації - це ваша мама). Однак, щодо розірвання договору дарування законом встановлений спеціальний строк позовної давності терміном 1 рік (такий виняток ґрунтується на вимогах ст. 258 ЦК України). Тобто, навіть ваша мама вже не зможе розірвати договір у судовому порядку, а ваш брат - тим паче.

2) Підстав для визнання договору дарування земельної ділянки недійсним у вашому випадку скоріш за все також немає.

Так, підставами недійсності договору є:

недотримання в момент укладення договору стороною (сторонами) таких вимог:

• волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;
• правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей;

договір є недійсним, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин):

• у разі недотримання вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору;
• укладення договору дарування від імені неповнолітнього без згоди органу опіки та піклування;

також договір є недійсним у разі:

• недотримання письмової форми;
• вчинення під впливом помилки;
• обману;
• насильства;
• якщо його вчинено під впливом тяжкої обставини.

Навіть якби були підстави для визнання вашого договору недійсним, ваш брат все одно не зміг би нічого зробити.

Адже, згідно ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановляється тривалістю у три роки.

А тому, якщо ваш брат через 14 років після оформлення на Вас дарування заявить вимогу про визнання правочину недісним, то за таких обставин сплив позовної давності буде підставою для відмови у задоволенні позову (ч.4 статті 267 Цивільного кодексу України).

Чи можна оспорити договір дарування на землю, якому уже більше 10 років - не брат, ні будь-хто інший вже не зможе цього зробити. Тому не хвилюйтесь та спіть спокійно, дана земельна ділянка є вашою особистою приватною власністю і ніхто не зможе у Вас її відібрати.

Всього доброго!

Щасти Вам!

Добрий вечір, Оксана!

Оспорити Ваш брат маж право, але шансів виграти справу в нього немає, так як відсутні підстави та пройшов строк позовної давності, який складає 1 рік.

Згідно з ч.1 ст.717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Договір дарування є правочином, тобто це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Він має відповідати положенням ст. 203 ЦК України.

Відповідно до Роз’яснення Мін’юсту від 16.03.2011 істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (виявлення властивостей подарунка, про які обдаровуваний не знав до укладення договору).

Підставами недійсності договору є:

1) недотримання в момент укладення договору стороною

(сторонами) таких вимог:

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей;

2) договір є недійсним, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин): у разі недотримання вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору; укладення договору дарування від імені неповнолітнього без згоди органу опіки та піклування ;

3) також договір є недійсним у разі: недотримання письмової форми; вчинення під впливом помилки; обману; насильства; під впливом тяжкої обставини, тощо. У цьому разі недійсність встановлюється судом.

Якщо його вчинено під впливом тяжкої обставини

Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України в пункті 23 постанови від 6 листопада 2009 року “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними”, правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі статті 233 ЦК України, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім’ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин. Особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки. Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.

Правочини, що вчиняються особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, характеризуються тим, що особа їх вчиняє добровільно, усвідомлює свої дії, але вимушена це зробити через тяжкі обставини.

Прикладом може бути хвороба (цукровий діабет, серцево-судинні захворювання, інсульт) та крайня нужденність примусили позивача укласти договір дарування належної йому частини квартири на вкрай невигідних умовах ( матеріали судової практики).

Відсутність волевиявлення в особи-дарувальника

ВСУ висловив правовий висновок: відсутність у особи під час укладення договору дарування волевиявлення на безоплатну передачу майна у власність обдаровуваного й передача його за умови вчинення на користь дарувальника будь-якої дії майнового або немайнового характеру, усупереч вимогам ст. 717 ЦК України, є підставою для визнання договору дарування недійсним на підставі ч. 3 ст. 203 та ст. 229 ЦК України.

Вчинення під впливом обману

30 березня 2004 року між М. та К. укладено договір дарування житлового приміщення, хоча, підписуючи договір, М. вважала, що укладає договір довічного утримання, оскільки за станом здоров'я потребувала догляду й матеріальної допомоги та не мала наміру дарувати своє єдине житло ані відповідачці, ані будь-кому іншому. Суд визнав договір дарування недійсним як правочин, вчинений під впливом обману.

Вчинення під впливом насильства

Під насильством у ст. 231 ЦК України розуміється фізичний або психічний тиск на особу з метою примушення до вчинення правочину.

Насильство може мати будь - які прояви: фізичне насильство (катування, побиття, заподіяння болю); психічне насильство (залякування, погроза вбивством, заподіянням тілесних ушкоджень самої особі або її близьким); насильство дією (пошкодження майна особи).

Задовольняючи вимоги ОСОБА_6, ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив з того, що договір дарування вчинено ними проти їхньої справжньої волі внаслідок застосування до них психічного тиску з боку ОСОБА_4, який тяжко хворів, знаходився в стані вираженого афекту страху смерті, що в силу ст. 231 ЦК України є підставою для задоволення вимог (матеріали судової практики).

Вчинення під впливом помилки

Відповідно до п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06 листопада 2009 року № 9, обставини, щодо яких помилилася сторона правочину мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Не є помилкою щодо якості речі неможливість її використання або виникнення труднощів у її використанні, що сталося після виконання хоча б однією зі сторін зобов'язань, які виникли з правочину, і не пов'язане з поведінкою іншої сторони правочину. Не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину.

Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Позивач вважає, що при укладенні договору ним було допущено суттєву помилку щодо обставин укладення договору дарування, не вірно трактовані його умови, оскільки вважав, що укладає його з метою забезпечення собі або своїй дружині належного утримання при наявності такої необхідності. Після укладення оспорюваного договору дарування відповідачами не вчинялося будь-яких заходів до його виконання (матеріали судової практики).

Всього доброго!

Доброго Дня

Щодо вашого питання

Так ваш брат має право пред'явити позов, проте, дійсно шансів на виграш у нього немає так як він пропустив строк позовної давності, тому йому буде відмовлено у задоволені позовних вимог.

Колеги навели вам перелік підстав, тому погоджуюсь що ваш брат не отримає земельної ділянки.

Успіхів

Це майже неможливо. Але якщо й буде відповідний позов, потрібно грамотно підготувати заперечення.

Якщо договір дарування посвідчено та зареєстровано у встановленому законом порядку, при цьому у момент складання договору дарувальник підтвердив, що правочин здійснено за доброю волею, то навіть незважаючи на поважний вік дарувальника, відповідний договір є дійсним.

Відповідне положення міститься у постанові КЦС ВС від 13 лютого 2020 року № 756/6516/16-ц.

1. Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15):

"Стаття 3. Засади державної реєстрації прав...

3. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:

1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;

2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов’язкової реєстрації.

4. Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 28 цього Закону.

Стаття 4. Речові права та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації

1. Державній реєстрації прав підлягають:...

2) речові права на нерухоме майно, похідні від права власності:...

Стаття 29. Особливості державної реєстрації речових прав на земельні ділянки, речові права на які набуто до 1 січня 2013 року

1. Державна реєстрація права власності на земельну ділянку, набутого та оформленого в установленому порядку до 1 січня 2013 року, проводиться за умови наявності відповідних відомостей в Державному земельному кадастрі.

Державна реєстрація права власності на земельну ділянку, набутого в результаті переходу права власності та не оформленого в установленому порядку до 1 січня 2013 року, проводиться за умови встановлення факту переходу прав від особи, відомості про яку містяться в Державному земельному кадастрі, до особи, яка заявляє свої права.

Державна реєстрація права власності на земельну ділянку, набутого за рішенням органу державної влади чи органу місцевого самоврядування та не оформленого в установленому порядку до 1 січня 2013 року, проводиться за умови встановлення факту відсутності відомостей про речові права інших осіб на таку земельну ділянку в Державному земельному кадастрі..." -

у цій частині, хоча право власності на подаровану Вам земельну ділянку оформлено (видано державний акт, тобто відомості внесені до Державного земельного кадастру), не буде зайвим, буде корисним звернутись до реєстратора Державного реєстру речових прав на нерухоме майно або до нотаріуса про реєстрацію Вашого права на земельну ділянку в зазначеному Реєстрі.

2. Цивільний кодекс України (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15);

"Стаття 267. Наслідки спливу позовної давності...

2. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.

3. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

4. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

5. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту." -

у цій частині: по-перше, незалежно від спливу строку позовної давності брат має право на подання позову про оспорювання "дарчої" і такий позов буде прийнятий судом до розгляду; по-друге, у випадку позову та порушення провадження судом Вам необхідно у відзиві на позов викласти заяву про сплив та застосування строку позовної давності, що буде підставою для відмови у позові; по-третє, якщо Вами буде подана заява про застосування строку позовної давності, суд не може, не має права перейти до розгляду питання по суті без попереднього вирішення питання про відновлення строку позовної давності, який пропущено братом з поважних причин (про має бути заява брата у позові або окремо, але разом і до початку розгляду справи судом; по-четверте, не виключно, що суд визнає поважними причини пропуску і відновить строк позовної давності та визнає за братом право на подаровану Вам земельну ділянку - у цьому випадку, по-перше, земельна ділянка не може бути визнана об'єктом спільної сумісної власності (Ви з братом є окремі, як вбачається, сім'ї і не маєте згоди на таке володіння), по-друге, враховуючи побудову Вами будинку та презумцію Вашого права власності на земельну ділянку під цим будинком, ділянка не може, не підлягає поділу і, в найгіршому випадку, може бути присуджена компенсація на користь брата; по-третє, таке рішення підлягає оскарженню (спростуванню поважності причин пропуску строку).

Мама оформила на мене дарчу на землю у 2006 р. Держ. акт на мене є. Я взяда кредит-іпотеку на будівництво дому(до 2024р.). Будинок ще не введений в експлуатацію. Брат хоче оспорити договір дарування і щоб це була сумісна власність з ним. На мене оформлені компослуги(газ, світло...) Що робити?

ничего не делайте - шансы что он оспорит договор - равны - 0

Доброго дня!

Повідомляю наступне:

Якщо в момент укладання договору Ваша мама була дієздатною особою та повністю розуміла суть своііх дій , то дарування є цілком законним і оскарженню не підлягає.

Відповідно до ст. 726 Цивільного кодексу України, що визначає правові наслідки порушення обдаровуваним обов'язку на користь третьої особи, у разі порушення обдаровуваним обов'язку на користь третьої особи дарувальник має право вимагати розірвання договору і повернення дарунка, а якщо таке повернення неможливе, - відшкодування його вартості.

Цивільні відносини щодо недійсності правочинів регулюються: Цивільним кодексом України Земельним кодексом України Сімейним кодексом України Законом України "Про захист прав споживачів" Законом України "Про оренду землі" та іншими актами законодавства.

Недійсність правочину, що прямо не випливає із закону повинна визнаватися в судовому порядку. При розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.

Згідно із статтями 4, 10 та 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України. Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Підставами недійсності договору є:

недотримання в момент укладення договору стороною (сторонами) таких вимог:

• волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;
• правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей;

договір є недійсним, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин):

• у разі недотримання вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору;
• укладення договору дарування від імені неповнолітнього без згоди органу опіки та піклування;

також договір є недійсним у разі:

• недотримання письмової форми;
• вчинення під впливом помилки;
• обману;
• насильства;
• якщо його вчинено під впливом тяжкої обставини.

Відповідно до п. 5 частини другої ст. 258 Цивільного кодексу України до вимог про розірвання договору дарування застосовується позовна давність в один рік.

Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", правочин може бути визнаний судом недійсним якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім’ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин. Особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки. Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.

Правочини, що вчиняються особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, характеризуються тим, що особа їх вчиняє добровільно, усвідомлює свої дії, але вимушена це зробити через тяжкі обставини.

Пунктом 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", роз'яснено, що правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року №9, вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції вказаних норм матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного суду України виходить із наступного, згідно із частиною третьою ст.203 Цивільного кодексу України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов’язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, установлених законом (частина перша ст.229 Цивільного кодексу України).

З повагою,

Костянтин Гончаренко

Доброго дня!

Відповідаючи на ваше питання слід зазначити, що - власне оспорити договір (тобто подати заяву до суду) брат може! Обмежити його в праві звернутись до суду - не можливо !!!

Але щодо результату такого оскарження, то дійсно - слід врахувати що:

по-перше якщо він знав про даний факт і не оскаржив його раніше, то можна заявляти про строки позовної давності;

по-друге: підставами для визнання договору недійсним можуть бути визначені в ст. 215, 203, 205 ЦК України (та приймаючи до уваги це, якщо мати, на час вчинення договору - була дієздатна, жодних хронічних захворювань психічного (психологічного) стану в неї не було, то й жодних обгрунтованних підстав для оскарження фактично - не має).

Якщо ж ви хвилюєтесь, й бажаєте унебезпечити себе, то існує низка законодавчо визначених можливостей для цього. Як то договори іпотеки, поділ землі, або інші, в залежності від бажаного та прийнятного для вас результату.