Договор об осуществлении родительских прав и обязанностей:

Добрый день!

Сообщаю следующее:

Алименты на ребенка могут выплачиваться добровольно или взыскиваться принудительно.

Чтобы уплатить алиментные выплаты добровольно необходимо обратиться в бухгалтерию предприятия по месту работы с заявлением с просьбой перечислять алиментные платежи на ребенка. В заявлении надо указать сумму алиментных платежей или процент отчислений на алиментные выплаты, а также банковские реквизиты получателя алиментных платежей для перечисления.

Родители детей могут заключить договор о выплате алиментных платежей добровольно на ребенка, согласно ст. 189 СК, которым устанавливают порядок и сроки уплаты алиментов. Условия договора не должны нарушать права ребенка, гарантированные законодательством. Данный договор заверяется нотариусом. В договоре можно прописать и условия участия в жизни ребенка , порядок его воспитания и график встреч , на добровольных основах согласованных сторонами.

Алиментные выплаты по нему уплачиваются добровольно. Если порядок уплаты алиментных выплат нарушен, то взыскать алиментные платежи по нему можно не через суд, а путем получения исполнительной надписи нотариуса. Для получения исполнительной надписи нотариусу подается заявление, оригинал нотариального удостоверенного договора об уплате алиментов, требование о выплате долга полученное должником. С получением требования о выплате долга должником возникают наибольшие трудности. Если Должник избегает расписываться в получении требования о выплате долга.

Получив исполнительную надпись нотариуса, матери можно обратиться в исполнительную службу о взыскании задолженности по алиментным платежам. В любой момент.

С уважением

Константин Гончаренко

Добрый день, Алекс!

Вы не застрахованы от факта нарушения со стороны супруги по условиям и графику общения с ребенка зафиксированном в договоре, - это однозначно.

Но Вашу позицию (и не стоит говорить, что шансов в суде при такой позиции будет мало) явно усилит не просто нотариальный договор, но корректно составленный, и с привлечение органа опеки, как органа, выступающего третьей независимой инстанцией.

Мне еще бы понимать, какую форму договора вам предложил нотариус, что бы видеть какие риски еще могут лежать в основе дальнейшего нарушения сторонами договора.

Набирайте, через контакты на сайте.

Семейный кодекс Украины (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page#T...):

"Стаття 157. Вирішення батьками питань щодо виховання дитини...

2. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

3. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

4. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню...

Стаття 159. Вирішення судом спору щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї

1. Якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Доброго вечора!

Відповідно до статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім’ї разом з батьками або в сім’ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов’язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов’язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.

Контакт з дитиною - реалізація матір’ю, батьком, іншими членами сім’ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання їм інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини.

Відповідно до статті 153 Сімейного кодексу України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Той із батьків, який проживає окремо від дитини, зобов’язаний брати участь у її вихованні і має право спілкуватися з нею, а інший з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати цьому, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Слід зазначити, що дитина, батьки якої проживають у різних державах, має право на регулярні особисті стосунки і прямі контакти з обома батьками, при цьому один одному не повинен перешкоджати реалізувати право дитини на контакт з ними.

Після побачення з дитиною, батьки зобов’язані гарантувати повернення дитини до місця її постійного проживання та не допускати неправомірної зміни її місця проживання.

Згідно ст.154 Сімейного кодексу України, батьки мають право звертатися до суду, органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій за захистом прав та інтересів дитини, а також непрацездатних сина, дочки як їх законні представники без спеціальних на те повноважень.

Батьки мають право звернутися за захистом прав та інтересів дітей і тоді, коли відповідно до закону вони самі мають право звернутися за таким захистом.

Сімейним кодексом України (ст.157) надано батькам право укладати договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Той з батьків, хто проживає з дитиною, у разі його ухилення від виконання договору зобов'язаний відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану другому з батьків.

Якщо батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини.

За заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї.

Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення ставлення батьків до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Слід зазначити, що дане рішення органів опіки та піклування з цих питань можуть бути оскаржені до суду у порядку, встановленому законом.

Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

У разі виникнення спору між батьками щодо участі у вихованні дитини один з батьків, що проживає окремо від дитини, подає службі у справах дітей за місцем проживання дитини:

1. заяву,
2. копію паспорта,
3. довідку з місця реєстрації (проживання),
4. копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу (у разі наявності),
5. копію свідоцтва про народження дитини.

Працівник служби у справах дітей проводить бесіду з батьками, а у разі потреби, також з родичами дитини. До уваги береться ставлення батьків до виконання батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, стан здоров'я дитини та інші обставини, що мають істотне значення.

Після з'ясування обставин, що призвели до виникнення спору між батьками щодо участі у вихованні дитини, служба у справах дітей складає висновок.

Участь у вихованні дитини та у разі потреби порядок побачення з дитиною того з батьків, який проживає окремо від неї, встановлюються рішенням районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті ради з урахуванням висновку служби у справах дітей.

Відповідно до статті 159 Сімейного кодексу України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

За заявою заінтересованої сторони суд може зупинити виконання рішення органу опіки та піклування до вирішення спору.

Звернення до суду відбувається шляхом подачі позовної заяви та додатків до неї, а саме:

• копії позовних заяв відповідно до кількості учасників справи
• копія свідоцтва про народження дитини;
• копія свідоцтва про шлюб;
• копія рішення суду про розірвання шлюбу;
• копія довідки про склад сім’ї;
• копія рішення суду про стягнення аліментів;
• копія рішення виконкому районної ради;
• копія паспорта позивача;
• копія рішення опіки та піклування;
• квитанція про сплату судового збору.

Дану позовну заяву з додатками до неї слід подати до канцелярії суду за місцем реєстрації чи фактичним місцем проживанням дитини або направити поштою – цінним листом, обов’язково з описом документів, які надсилаються та поштовим повідомленням.

Під час розгляду судом спорів між батьками щодо виховання дитини районна, районна у мм. Києві та Севастополі держадміністрація, виконавчий орган міської, районної у місті ради подає суду письмовий висновок про способи участі одного з батьків у вихованні дитини, місце та час їх спілкування, складений на підставі відомостей, одержаних службою у справах дітей в результаті проведення бесіди з батьками, дитиною, родичами, які беруть участь у її вихованні, обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються зазначеної справи.

З висновком органу опіки та піклування суд може не погодитися, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги:

• ставлення батьків до виконання своїх обов'язків,
• особиста прихильність дитини до кожного з них,
• вік дитини,
• стан її здоров'я
• інші обставини, що мають істотне значення,
• стан психічного здоров'я одного з батьків, з
• зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

За заявою заінтересованої сторони суд може зупинити виконання рішення органу опіки та піклування до вирішення спору.

Заходи і гарантії забезпечення виконання рішення суду про реалізацію права дитини на контакт. Такими заходами і гарантіями є:

• зобов’язання особи, яка контактує з дитиною, оплачувати витрати, пов’язані з переїздом та проживанням дитини, а також, у разі потреби, - будь-якої іншої особи, яка супроводжує дитину, повідомляти особі, з якою проживає дитина, про місце перебування дитини під час реалізації нею права на контакт, з’являтися особисто разом з дитиною до органу опіки та піклування з періодичністю, визначеною судом;
• заборона зміни місця перебування дитини під час реалізації нею права на контакт;
• реалізація права на контакт з дитиною на території іноземної держави за умови подання органу опіки та піклування за місцем проживання дитини документа, що підтверджує визнання рішення суду України про контакт з дитиною на території іншої держави;
• інші заходи, передбачені законом.

У випадку невиконання рішення суду особою з якою проживає дитина за заявою того з батьків, хто проживає окремо виконавчий документ пред’являється до органу державної виконавчої служби за місцем реєстрації чи фактичним місцем проживанням дитини. Після чого рішення суду виконується в примусовому порядку з урахуванням вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем. Час та (або) місце побачення стягувача з дитиною визначаються, враховуючи позицію сторін виконавчого провадження, попередньо викликавши їх, та інтереси дитини. Якщо сторона виконавчого провадження не з’явилася на виклик та письмово не повідомила про зручні для неї час та (або) місце проведення побачення, державний виконавець визначає час та (або) місце такого побачення без врахування позиції такої сторони. До виконання рішення за потреби залучається органи опіки та піклування.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та попереджає про кримінальну відповідальність.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець вживає наступних заходів впливу:

• виносить постанову про накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі;
• надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення;
• звертається з поданням до суду про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України;
• виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами.

При кожному наступному невиконанні боржником зазначеного рішення державний виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У разі виконання боржником рішення виноситься постанова про закінчення виконавчого провадження. Якщо після закінчення виконавчого боржник перешкоджає побаченню стягувача з дитиною, то за заявою стягувача виконавче провадження відновлюється і повторно вживаються заходи примусового виконання.

У разі ухилення від виконання рішення суду особою, з якою проживає дитина, суд за заявою того з батьків, хто проживає окремо, може передати дитину для проживання з ним. Особа, яка ухиляється від виконання рішення суду, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Всього доброго!

Щасти Вам!

Добрий вечір, Алекс!

Батьки дитини мають право укласти між собою договір про сплату аліментів на дитину, який укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню. Сторонами аліментного договору виступають батьки дитини, причому незалежно від того, перебувають вони у шлюбі між собою чи ні. Умови договору про сплату аліментів на дитину мають визначати розмір, строки, а також порядок виплати та підстави цільового використання аліментів і не можуть порушувати права дитини, які встановлені Сімейним кодексом України. При посвідченні договору про сплату аліментів на дитину нотаріусом роз'яснюється зміст частини другої статті 189 Сімейного кодексу України (далі - СКУ) з одночасним зазначенням про це у тексті договору у частині можливості стягнення аліментів у безспірному порядку на підставі виконавчого напису у разі невиконання одним із батьків свого обов'язку за договором. Необхідною умовою договору є визначення місця проживання дитини, яке співпадає з місцем проживання одного з батьків. Саме цей з батьків є аліментоотримувачем та власником аліментів (частина перша статті 179 СКУ). Така позиція відповідає загальній концепції СКУ, згідно якої вирішення усіх істотних питань з приводу виховання дитини (стаття 157 СКУ) та права власності на аліменти (стаття 179 СКУ) залежить від спільного або роздільного проживання батька та дитини. Договором може бути встановлений регламент зустрічей з дитиною тим з батьків, який не проживає постійно разом з дитиною, та інших родичів (дідуся, бабусі, братів, сестер тощо). Важливо максимально чітко зафіксувати в договорі порядок побачень з дитиною, можливість спільного відпочинку, проведення вихідних та святкових днів, канікул, відвідування інших родичів, а також форми та засоби фіксації порушень цього порядку і можливість застосування санкцій за такі порушення. Розмір аліментів визначається за згодою сторін. При встановленні розміру аліментів на утримання дитини діє те саме обмеження, що і стосовно умов їх надання. Розмір аліментів може бути набагато вищим за той, на який одержувач аліментів міг би претендувати згідно із законом. Проте можливість щодо їх зменшення обмежена, оскільки існує правило СКУ про те, що умови договору не можуть порушувати права дитини, встановлені законодавством. Тобто у будьякому випадку розмір аліментів за договором повинен відповідати вимогам статті 182 СКУ, відповідно до якої мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. При недотриманні цього обмеження, передбаченого законодавством, договір про сплату аліментів може бути визнано недійсним у судовому порядку. При виплаті аліментів у твердій грошовій сумі в умовах високої інфляції неминуче постає питання про їх індексацію, тому сторони мають передбачити індексацію аліментів. Проте, якщо угода не містить положень про індексацію, вона має проводитися в порядку, встановленому статтею 184 СКУ, оскільки за умов непроведення такої індексації права дитини, встановлені законодавством, будуть порушені. Дане положення також підкріплюється пункту 16 Постанови Верховного Суду України, де зазначено, що якщо розмір аліментів визначено у твердій грошовій сумі, до договору треба включати умови про індексацію, як вимагає частина друга статті 184 СКУ України. Нотаріальна форма договору у випадку невиконання однією з сторін аліментного договору своїх обов'язків надає можливість здійснення примусового стягнення за таким договором без додаткових процесуальних складнощів. Нотаріально посвідчений аліментний договір має силу виконавчого листа. Це означає, що аліментний договір є підставою для стягнення державним виконавцем коштів на утримання дитини в безспірному порядку. Однак, навіть за наявності договору про сплату аліментів батьки будуть все одно зобов’язані брати участь у додаткових витратах на дитину. Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно. Зміни та доповнення до аліментного договору вчиняються шляхом укладення договору про зміни, який також підлягає нотаріальному посвідченню (пункт 7 глави 1 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України). Стороні, що вимагає зміни або припинення договору про сплату аліментів, при неотриманні згоди іншої сторони надано право звернутися до суду з позовом про зміну або розірвання договору. Крім зміни і розірвання договору за наявності передбачених законом обставин можливе визнання його недійсним. Загальними підставами визнання недійсним аліментного договору служать підстави, передбачені цивільним законодавством для визнання недійсним правочину. Відповідно до статті 192 СКУ України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшений або збільшений за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров’я когось із них.

Всього доброго, успіхів Вам!

Нотариус говорит что если нарушается выплата алиментов то нужно обращаться к нему. Во всех других случаях только в суд, но шансов мало там. Как обезопасить себя и заставить придерживаться графика общения с ребенком?

нотариус правильно сказал

если вы не будете выплачивать алименты по договору - жена обратиться за исполнительной надписью и с вас будет взыскивать исполнительная службам

а если она не будет выполнять договор в части предоставления встреч с ребенком - Вам нужно будет обратиться в суд

обезопасить себя никак не получиться - так как договор по сути должен выполняться - и если на не будет выполнять договор в части предоставления встреч с ребенком - то только суд