конфликт при оплате ком. платежей за обслуживание паркоместа

Добрый вечер!

Вы являетесь владельцем паркоместа с момента покупки. И все коммунальные платежи должны, как собственник, оплачивать с момента вступления в право собственности.

ЖК Украины, в частности статьи 66, 67, 162, говорят о том, что за пользование жилым помещением ( в том числе и паркоместом), принадлежащим гражданину на праве частной собственности, уплачивается плата за содержание дома, придомовой территории и плата за потребленные коммунальные услуги. В соответствии с нормами Закона Украины "О жилищно-коммунальных услугах" эти услуги должны быть предоставлены своевременно и соответствующего качества, и соответственно, оплачены своевременно.

На собственников имущества возлагается бремя его содержания.

Собственник должен нести бремя содержания имущества, принадлежащего ему. Расчет задолженности за коммунальные платежи начисляются с момента вступления в право собственности.

Вы можете потребовать расшифровку начисленных платежей и в случае несогласия с ними, оспорить их в судебном порядке.

Доброго дня!

Послуги оплачують з моменту підписання договору з компанією. До цього моменту мав сплачувати попередній власник паркувального місця. Якщо інше не прописано у договорі.

Можливо звісно ,що там зазначено з моменту переходу права власності на місце згідно договору купівлі-продажу. За умови,що Ви після купівлі сплатили хоч 1 копійку на рахунок компанії це означає ,що Ви погодились з умовами та вартістю послуг.

Але я думаю,що договір діє з моменту підписання , а за інші періоди оплачує колишній власник місця.

Реалізовуючи право власності на жилий будинок, він повинен утримуватися від поведінки, яка може заважати його сусідам. Права власника можуть бути обмежені правами інших осіб (сервітутами, тощо) крім того, власник не може виходити за загальні межі здійснення цивільних прав. Він зобов´язаний здійснювати право власності в межах, встановлених законом (ст.13 Конституції України, п.5 ст. 4 Закону України «Про власність»).

Таким чином, відповідно до ст. 322 ЦК України,тягар утримання майна покладається на власника цього майна. Але при умові, що інше не передбачене законом або договором.

Вам треба у суді оскаржити нарахування за той час коли ви не володіли майном, Ви не повинні сплачувати за інших осіб.

Потрібен буде регіональний адвокат для представництва у регіоні виникнення спору.

Власнику місця необхідно письмово поштою, рекомендованим листом звернутись з врученням до директора компанії з вимогою надати письмові розрахунки нарахувань у разі незгоди ,направити претензію поштою та звернутись до суду з позовом. Бо згідно ст.20 ЗУ Про ЖКП ,споживач має право отримувати ,якісні послуги за обгрунтованою ціною тарифу.

З повагою,

Костянтин Гончаренко

Добрий вечір, Олег!

Так, пунктом 1 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно з зазначеними законодавчими нормами власники, як споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично отримували їх.

При цьому відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (Господарський кодекс України, Цивільний кодекс України, ЗаконуУкраїни "Про житлово-комунальні послуги" .

Всього доброго!

Добрый день, Олег!

Паркоместо- это не коммунальная услуга, которая оплачивается по факту потребления (а не столько заключенного догвоора).

Что собой представляет ваш ЖК? Паркоместа ? Оплата за что за три года с вас требуется? За факт пользования паркоместом или ком.услугами по паркоместу?

Вами приобретено право собственности в этом доме ЖК с какой даты?

Набирайте

Закон Украины "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/417-19?find=1&...):

"Стаття 1. Визначення термінів

1. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:...

4) прибудинкова територія - територія навколо багатоквартирного будинку, визначена на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації, у межах земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди, що необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку та задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників та наймачів (орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку;...

6) спільне майно багатоквартирного будинку -... і його прибудинкова територія;..."

Земельный кодекс Украины (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text):

"Стаття 42. Земельні ділянки багатоквартирних будинків...

2. Земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

3. Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками.

4. Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі відповідної землевпорядної документації."

Закон Украины "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15?find=1...):

"Стаття 2. Визначення термінів

1. У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:...

3) заявник:

власник, інший правонабувач, сторона правочину, у яких виникло, перейшло чи припинилося речове право, або уповноважені ними особи - у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав;".

Гражданский кодекс Украины (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text):

"Стаття 210. Державна реєстрація правочину

1. Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

2. Перелік органів, які здійснюють державну реєстрацію, порядок реєстрації, а також порядок ведення відповідних реєстрів встановлюються законом.".

Другими словами, право пользования паркоместом подлежит государственной регистрации в Реестре вещных права на недвижимое имущество; договор вступает в силу с момента данной регистрации; без регистрации договор не имеет силы, не считается заключенным; не подлежит платежу; суммы за 3 года начислены необоснованно и незаконно.

Также оспариванию (признанию незаконным) подлежит не счет, а действия УК по незаконному начислению сумм по счету - в данному случае, без правовых оснований, без вступления договора в силу.

Доброго Дня

Щодо вашого питання

У будь-якому випадку, вартість за обслуговування паркінгу нараховується управлінською компанією споживачеві у розрізі витрат на утримання будинку та прибудинкової території.

Споживачам, які відмовляються сплачувати за послуги з утримання паркомісць, управитель розробляє відповідний проект договору, для того, щоб мешканець будинку зайвий раз не сумнівався у «легітимності оплати послуги».

Незалежно від того, чи уникає споживач підписувати договір з управителем на обслуговування паркомісця чи ігнорує вимоги управителя про сплату заборгованості, управитель все одно звертається до суду.

Слід зазначити, що суди, як перші позови управителів (про спонукання до укладення договору зі споживачем), так і другі їхні позови (про стягнення заборгованості) задовольняють.

Зазвичай суди свої рішення пояснюють так:

1. споживач зобов’язаний укласти договір, який підготовлений виконавцем послуги;
2. споживач несе витрати нарівні з усіма іншими мешканцями будинку, адже паркомісця належать до спільного майна будинку, у якому власники квартир є одночасно власниками спільного майна будинку.

Для аргументації суди використовують Постанову Верховного Суду України 2016 року, у якій пояснюється, що наявність або відсутність договору між виконавцем послуги зі споживачем не впливає жодним чином на факт утримання будинку.

Тобто, суди стають на бік управителя.

Проте, якщо уважно розглянути Наказ Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства № 190 від 27.07.2018 року «Про затвердження обов’язкового переліку робіт (послуг), витрати на які включаються до складу витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території», то згідно цього наказу обов’язковий перелік витрат не включає послугу за користування паркомісцями.

До обов’язкового переліку належать:

1. технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем;
2. обслуговування ліфтів;
3. обслуговування систем диспетчеризації та вентиляційних каналів;
4. обслуговування систем протипожежної автоматики та димовидалення;
5. поточний ремонт конструктивних елементів у мережах;
6. прибирання прибудинкової території;
7. вивезення снігу;
8. дератизація та дезинсекція.

Таким чином, послуга з утримання паркінгу не належить до переліку обов’язкових послуг, які надаються управителем, а тому судова практика про стягнення витрат зі споживача на утримання будинку об’єктивно не може застосовуватись.

Договір на обслуговування паркінгу є додатковою послугою і має регулюватись окремим договором, а його укладення має відбуватися за згодою споживача та виконавця послуги.

Успіхів

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» від 29.11.2001 р. № 2866-III (далі — Закон про ОСББ), ОСББ може бути створене тільки власниками квартир і нежитлових приміщень. У ч. 1 ст. 1 Закону про особливості здійснення права власності прописано визначення: співвласник багатоквартирного будинку — це власник житлової квартири чи нежитлового приміщення в будинку.

Якщо з розумінням того, чим є житлова квартира в житловому будинку, у нас все добре, то до нежитлових приміщень ми за замовчуванням автоматично відносимо весь інший нежитловий простір усередині стін (окрім допоміжних приміщень, у яких суть зовсім інша). Однак це не зовсім так.

У тій же ч. 1 ст. 1 Закону про особливості здійснення права власності міститься узагальнююче визначення: нежитлове приміщення — це ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, яке не належить до житлового фонду та є самостійним об'єктом нерухомого майна. Іще одну згадку ви знайдете в ст. 4 Житлового кодексу Української РСР (не лякайтеся, він іще чинний). У ній передбачено, що до житлового фонду не входять нежитлові приміщення в житлових будинках, призначені для торговельних, побутових й інших потреб непромислового характеру.

Дійти однозначних висновків щодо того, належить чи ні паркомісце до нежитлових приміщень, на підставі такого трактування терміна не є можливим. Тому потрібно звертатися до інших джерел.

Існує такий документ, як ДБН В.2.2-15-2005 (Житлові будинки. Основні положення), який поширюється на проектування нових і реконструкцію житлових будинків висотою до 73,5 м (як правило, до 25 поверхів). Так от, у п. 2.51 цих ДБН сказано, що в підвальних, підземних, цокольних і на першому поверхах багатоквартирних житлових будинків допускається улаштування вбудованих і вбудовано-прибудованих гаражів і стоянок для зберігання легкових автомобілів та мотоциклів, що належать мешканцям цих будинків, відповідно до вимог ДБН 360, ДБН В.2.3-15.

Зверніть увагу!

У згаданому визначенні розробники ДБН В.2.2-15-2005 (Житлові будинки. Основні положення) висловлюють цілком слушну думку про те, що гаражі та стоянки в багатоквартирних будинках призначені саме для зберігання транспорту мешканців, а не сторонніх осіб. Шкода, що ідея заборони на розпродаж паркомісць усім охочим не знайшла відображення в законодавстві. Тоді б і запитань, схожих із тими, на які ми відповідаємо в цій публікації, не поставало б зовсім.

До слова, усі згадані в цій публікації ДБН можна знайти на веб-сайті: http://dbn.at.ua.

Тепер звернімося до ДБН В.2.3-15:2007 «Автостоянки й гаражі для легкових автомобілів». У Додатку Б до цього документа згадується такий термін, як машино-місце (на автостоянці чи в гаражі) — це площа, необхідна для встановлення одного автомобіля, яка складається з площі горизонтальної проекції нерухомого екіпажа з додаванням розривів наближення (захисних зон) до сусідніх екіпажів або будь-яких перешкод.

Як бачимо, паркомісце (або якщо говорити казенною мовою — машино-місце) — це всього лише намальований на асфальті гаража чи стоянки майданчик, який одномірний із автомобілем і призначений лише для того, щоб там стояла машина. Тому мовити про те, що паркомісце має статус нежитлового приміщення, це означає грішити проти істини.

На наш превеликий жаль, будь-якої прямої норми про те, що машино-місця не є нежитловими приміщеннями, у нормативно-правових актах вам не трапиться.

Цю прогалину наразі може заповнити судова практика. Прикладом того, який підхід «сповідують» представники суддівської братії, може слугувати ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2012 р. у справі № 2а-2269/11/2670. Судове рішення було ухвалене судом з урахуванням позиції представників Міністерства з питань житлово-комунального господарства України, що викладена в листі-роз'ясненні від 28.01.2011 р. № 7/10-884. Утім, у вільному доступі ми цей лист не знайшли (як відомо, для того аби щоб щось знайти в мережі Інтернет, потрібно попередньо це щось туди викласти). Проте позиція щодо паркомісць озвучена однозначна, як мовиться — не в брову, а в око: машинні місця (паркінги) не належать до категорії нежитлових приміщень, тому власники паркомісць не можуть бути членами ОСББ. Ба більше, за рішенням суду, ОСББ, у якому перебували власники паркомісць, було взагалі припинено як юридична особа.

Зважаючи на проаналізоване законодавство, на наш погляд, такий підхід суду цілком справедливим.

Отже, якщо паркомісця не можна вважати нежитловими приміщеннями, то й їх власники не мають права голосу на установчих зборах у момент створення ОСББ. Це не кажучи вже про те, що вони взагалі не є співвласниками багатоквартирного будинку й не можуть входити до ОСББ нарівні з власниками житла й інших нежитлових приміщень. Зрозуміло, що і використовувати «квадратні метри» свого паркомісця в голосуваннях на зборах ОСББ вони теж не мають права.

На практиці часто-густо власники паркомісць входять до ОСББ і беруть участь у загальних зборах об'єднання. Часто це заважає належним чином налагодити нормальні правові й людські відносини в будинку. Адже зрозуміло, що інтереси тих, хто лишає машину на ніч, і тих, хто живе в цьому будинку й виховує в ньому власних дітей, можуть кардинально відрізнятися. Тому якщо ви опинилися в такій ситуації — найбільш правильним виходом із неї буде припинення такого ОСББ як юридичної особи в судовому порядку та створення нового об'єднання.

Як висновок хотілося б додати декілька важливих моментів, для того щоб уже в повному обсязі закрити питання.

По-перше. Озвучена в публікації позиція щодо того, що паркомісця не є нежитловими приміщеннями, однаково справедлива й щодо машино-місць на паркінгах, які знаходяться не в самому житловому будинку, а, наприклад, на відкритому паркінгу чи в окремому приміщенні на прибудинковій території. Вважаємо, що між ними немає жодної різниці та за потреби це можна й потрібно доводити в суді.

По-друге (це щодо небажання експлуатуючої організації створення в будинку ОСББ). Приймати рішення про створення ОСББ — прерогатива лише власників житлових квартир або нежитлових приміщень у будинку. Жодна експлуатуюча організація за законом не має й не може мати до цього процесу жодного відношення.

По-третє. Якщо хтось відгородив паркомісце в кутку паркінгу житлового будинку та зробив його ізольованим, це ще не означає, що йому «привласнився» статус нежитлового приміщення. Для того щоб така парковка стала самостійним об'єктом нерухомості, її власник повинен оформити техпаспорт на такий об'єкт і провести обов'язкову процедуру держреєстрації права власності, як цього вимагають положення ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 р. № 1952-IV. Попросіть цього громадянина пред'явити витяг із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та технічну документацію на цей «гаражик». Навряд чи в нього є такі документи. Ну а оскільки практично зі 100%-вою ймовірністю статусу нерухомості таке обгороджене паркомісце не має, то і брати участь в управлінні ОСББ (шляхом голосування на установчих і загальних зборах) цей громадянин не має права.

Якщо буде потрібна допомога, звертайтеся через контакти (пошту) в моєму профілі або через Звернутися біля фото.

Всього доброго!

Щасти Вам!