Спільна часткова власність правила користування

Дякую.Я це все прочитала в цивільному кодексі. В мене було конкретне питання.

Доброго дня, Анно!

У вашому випадку є лише два варіанти вирішення даного питання:

1) звернення до суду з позовом встановлення порядку користування спільним майном між співвласниками;

2) звернення до суду з позовом про припинення права відповідача на частку у спільному майні шляхом виплати йому позивачем компенсації та визнання права власності в цілому на майно за позивачем; Враховуючи, що Вам належить 83,3%, а цій особі - лише 16,7%, то суд може задовольнити такі вимоги. Головне - наявність у Вас фінансової можливості виплатити вартість частини майна, що відповідає частці відповідача (тобто 16,7%).

Далі напишу по кожному варіанту:

1) Відповідно до статті 358 Цивільного кодексу України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Ця стаття свідчить про те, що первинне значення у врегулюванні відносин між співвласниками має домовленість. Очевидним є те, що рішення суду не може підмінити собою їх домовленість. Водночас, при виникненні конфліктної ситуації, яка унеможливлює добровільне встановлення порядку користування спільним майном між співвласниками, такий порядок користування може встановити суд.При здійсненні права власності співвласниками щодо спільного майна потрібно враховувати правову природу такої власності, адже співвласникам належить так звана ідеальна частка у праві власності на спільне майно, яка є абстрактним вираженням співвідношення в обсязі прав співвласників спільної власності.

Отже, кожному з них належить не частка у спільному майні, а частка у праві власності на це ма

Визнання за кожним зі співвласників права на конкретну частину майна в натурі спричинить припинення спільної власності. Поняття ж реальної частки використовується при поділі спільного майна в натурі в разі припинення його спільного правового режиму, а також може застосовуватися відповідно до частини третьої статті 358 Цивільного кодексу України при встановленні співвласниками порядку користування спільним майном в натурі згідно з розмірами належних їм часток.

Таким чином, потрібно розмежовувати порядок поділу спільної власності з метою припинення такого її режиму і порядок встановлення користування спільним майном.

Так, за позовом заінтересованої особи суд може встановити порядок спільного користування майном (квартирою, будинком тощо) шляхом виділення у користування кожному зі співвласників ізольованого приміщення, в тому числі з відхиленням в незначних обсягах від відповідності реальних часток ідеальним, залишаючи при цьому у спільному користуванні приміщення загального користування (коридор, ванну кімнату, вбиральню, кухню, лоджію тощо).

Оскільки у такому випадку спірні правовідносини стосуються не реального поділу майна, а встановлення порядку спільного користування ним, то критерій необхідності виділення у користування кожному зі співвласників ізольованого приміщення, особливо, якщо при цьому неможливо забезпечити відповідність ідеальних часток реальним, не є обов’язковим.

Тобто, оскільки спірні правовідносини не стосуються розподілу майна для припинення права спільної часткової власності і такий правовий режим зберігається, суд виділяє в користування сторонам спору в натурі частки, адекватні розміру їх часток у праві власності на спільне майно. При цьому допускається можливість відійти в незначних обсягах від відповідності реальних часток ідеальним у зв’язку з неможливістю забезпечити їх точну відповідність. Таке рішення не змінює розміру часток співвласників у праві власності на спільне майно, не порушує їх прав як власників.

Наведені висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду України в постанові від 17.02.2016 № 6-1500цс15.

Разом з тим, слід відзначити, що на практиці рішення суду про встановлення порядку користування спільним майном не є ефективним способом захисту, оскільки його примусове виконання є ускладненим.

2) Випадки, коли співвласник майна бажає позбутися належної йому частки в спільному майні шляхом отримання від інших співвласників компенсації вартості належної йому частки та визнання за останніми права власності на все майно регулюються ст. 364 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин першої, другої статті 364 Цивільного кодексу України кожен із співвласників спільної часткової власності має право на виділ у натурі належної йому частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

При цьому слід також враховувати, що в силу положень статей 21, 24, 41 Конституції України, статей 319, 358 Цивільного кодексу України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, в тому числі щодо захисту права спільної часткової власності.

Правовий режим спільної часткової власності визначається главою 26 Цивільного кодексу України з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування та розпорядження частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди – спір вирішується судом. Незалежно від розміру часток співвласники при здійсненні зазначених правомочностей мають рівні права.

Виходячи з аналізу вищезазначених норм, з врахуванням закріплених в п. 6 ст. 3 Цивільного кодексу України засад справедливості, добросовісності та розумності, що спонукають суд до врахування при вирішенні спору інтересів обох сторін, при розгляді справ, у яких заявляються вимоги одного зі співвласників про припинення його права на частку у спільному майні шляхом отримання від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки, виділ якої є неможливим, суди мають встановити наступне:

- чи дійсно є неможливим виділ належної позивачу частки в натурі або чи не допускається такий виділ згідно із законом;

- чи користуються спільним майном інші співвласники – відповідачі по справі;

- чи сплачується іншими співвласниками, які володіють та користуються майном, матеріальна компенсація позивачу за таке володіння та користування відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України;

- чи спроможні інші співвласники виплатити позивачу компенсацію в рахунок визнання за ними права власності на спільне майно та чи не становитиме це для них надмірний тягар.

Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду України в постанові від 13.01.2016 № 6-2925цс15.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 04.10.1991 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» розмір грошової компенсації визначається за угодою сторін, а при відсутності такої угоди – судом по дійсній вартості будинку на час розгляду справи. Під дійсною вартістю будинку розуміється грошова сума, за яку він може бути проданий в даному населеному пункті чи місцевості. Для її визначення при необхідності призначається експертиза.

З урахуванням наведеного, слід відзначити, що у разі звернення до суду з позовом про припинення права позивача на частку у спільному майні шляхом виплати йому компенсації та визнання права власності в цілому на майно за відповідачем, суд задовольнить позов лише в разі, якщо встановить, що з огляду на майновий стан відповідача, сплата позивачу компенсації не буде для відповідача надмірним тягарем.

Вказаний висновок також підтверджується практикою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в ухвалі від 16.05.2016 у справі № 484/4423/14-ц.

Отже, позитивне вирішення вказаного спору прямо залежить від майнового стану іншого співвласника та вартості частини майна, що відповідає частці позивача.

Якщо буде потрібна допомога, звертайтеся через кнопку "Звернутися" біля фото.

Всього доброго!

Щасти Вам!

Доброго дня!

Ваша власність чітко зазначена на технічному плані будинку та має бути прописана у правовстановлюючих документах(договору, чи свідоцтві на право Вашої приватної власності) там чітко вказано у яких межах зареєстровано Вашу власність.

Згідно ст, 321 ЦК України Приватна власність є непорушною , тому саме на цій підставі та свідоцтва на право власності за участі поліції можете виставити речі сторонніх осіб зі своєї території. Склавши акт.

Вам все ж необхідно звернутися до суду з позовом "про виділення Вашої приватної частини в окреме майно ,яке можна огородити та організувати замок.

Без суду , поліція буде ходити до Вас щодня.

Суд для того і існує ,аби вивчити всі можливості та прийняти чітке рішення для вирішення ситуації та спору.

Можна також заявити вимогу ,про усунення перешкод у користуванні приватною власністю.

Без виділення судом ніяк не можливо , нехай суд вирішить як це реалізувати.

Бо інакше ви будете щодня носити речі іншого власника. Перебуваючи у соціальній напрузі.

Треба ,щоб суд чітко вказав яким чином розмежувати Вашу власність законним шляхом в натурі , по якій межі ви маєте право збудувати перегородку чи двері. Щоб було законно.

Проаналізував межі ,на практиці і т.д.

Дуже детально заяву прописати і подати.

Заявити ,що Ви готові виплатити власнику меншої частини компенсацію згідно оцінки, визначить суд. І набути у власність весь будинок. За згодою від нього письмовою.

Якщо згоди не буде ,суд приймає інше рішення.

З повагою,

Костянтин Гончаренко