Вопрос по формлению займа

Здравствуйте!

Суд может это принимать во внимание, но только если эти доказательства добыты без нарушений процессуального законодавства и если они есть надлежащими.

Что касается показаний свидетелей, то если о них речь не идет в самой расписке, то их показания суд может брать во внимание, если они взяти непосредственно в суде путем дачи показаний.

Обращайтесь, если есть вопросы!

Доброго дня!

Повідомляю наступне:

Після того як суд визначить коло шуканих фактів, він повинен вирішити, які докази треба дослідити, щоб з'ясувати наявність або відсутність шуканих фактів. Для цього суд визначає, які із поданих сторонами доказів можуть бути допущені та чи потрібні додаткові докази. Розв'язуючи ці питання, суд повинен керуватися правилами належності та допустимості доказів.

Відповідно до ст. 58 ЦПК належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Отже, з'ясувати належність доказу - це означає встановити, чи має він значення для справи. Такими, що мають значення для справи, визнаються фактичні дані, які пов'язані з фактами, що підлягають встановленню у справі, і, виходячи з цього зв'язку, можуть підтвердити або спростувати їх.

Належність може розглядатися не тільки як об'єктивна властивість доказу, але й, як правило, адресоване суду. Відповідно до цього правила суд зобов'язаний відібрати тільки докази, що мають властивість належності, виключивши із процесу доказування докази, що не стосуються справи, наявність яких ускладнює процес доказування, встановлення дійсності обставин справи, затягує процес розгляду справи. У той же час відсутність необхідних для вирішення справи доказів приводить до неможливості встановити дійсні правовідносини, а отже, винести правильне рішення по

справі. У цьому зв'язку велике значення має підготовка суддею матеріалів до розгляду справи в засіданні. Тільки всебічна і ретельна підготовка може забезпечити одержання всіх необхідних доказів по справі.

Правило про належність доказів спрямоване на забезпечення принципу процесуальної оперативності (економії). Воно дозволяє уникнути ускладнення процесу зайвим, що не має значення для вирішення справи, матеріалом, припинити дії осіб, що зловживають своїм правом подання доказів з метою затягування процесу зі справи.

Належність доказів визначається чотирма групами обставин, що мають значення для справи: 1) фактами предмета доказування; 2) доказовими фактами; 3) процесуальними фактами, наприклад, що впливають на виникнення права на пред'явлення позову, зупинення провадження у справі тощо; 4) фактами, що дають підстави для прийняття окремої ухвали по справі.

Належність доказів - широка правова категорія, яка свідчить про взаємозв'язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій. Визначеність обставин, що підлягають встановленню для здійснення процесуальних дій, полегшує відокремлення належних доказів. Однак і для здійснення окремих процесуальних дій можуть бути передбачені оціночні категорії. Оціночний характер доказів викликає багато складнощів у процесі доказування і часто є підставою для скасування рішень судів у апеляційному або касаційному порядку.

Із зазначеного випливає, що докази з цивільної справи визнаються судом належними, якщо вони містять відомості про факти, що встановлюються з метою вирішення цивільної справи або здійснення окремих процесуальних дій.

Визначити допустимість доказу - означає з'ясувати, чи отриманий він за допомогою передбачених законом засобів. Правило визначення допустимості доказів закріплене в ст. 59 ЦПК: "Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування".

Отже, допустимість доказів - це встановлена законодавством вимога, що обмежує використання конкретних засобів доказування, або вимога, що пропонує обов'язкове використання конкретних засобів доказування при встановленні певних фактичних обставин справи при здійсненні доказування в процесі розгляду окремого виду справ у порядку цивільного судочинства.

Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер допустимості означає, що у всіх справах незалежно від їхньої категорії повинна дотримуватися вимога про одержання інформації з визначених законом засобів доказування з дотриманням порядку збирання, подання та дослідження доказів. Порушення цих вимог призводить до недопустимості доказів. Таким чином, допустимість доказів насамперед обумовлюється дотриманням процесуальної форми доказування.

Спеціальний характер допустимості - це правила, що наказують або забороняють використовувати певні докази. Так, якщо відповідно до вимоги закону договір підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, то суд повинен мати у своєму розпорядженні відповідний документ, що має необхідні реквізити.

Вирішуючи питання про те, які докази допускати, а які не допускати до справи, суд керується правилами належності і допустимості доказів, тобто правилами, що діють при відборі доказового матеріалу.

Належність до справи кожного доказу визначається судом. Суд сам вирішує, який доказ може, а який не може містити відомості про обставини справи. Допустимість же засобів доказування встановлена законом.

Правило належності доказів дозволяє звільнити процес від непотрібного, що не стосується справи, матеріалу. Правила допустимості спрямовані на забезпечення процесу більш надійними видами доказів.

У науковій юридичній літературі крім дослідження належності і допустимості доказів розглядається також вірогідність і достатність доказів.

Вірогідність доказів - відповідність їх дійсності.

означає з'ясувати, чи відповідають дійсності відомості, що містяться в документі, чи відповідає копія документа його оригіналові. Для цього дуже важливо в процесі дослідження кожного доказу вивчити властивості джерела, з якого він отриманий, обстановку, у якій відбувалося його формування, обставини, які могли вплинути на його вірогідність та повноту.

Достатність доказу або їх сукупності означає, що він або вони дозволяють дійти достовірного висновку про існування факту, у підтвердження якого вони зібрані. Якщо такого висновку дійти не можна, то це вказує на недостатність доказу або їхньої сукупності. Так, одиничний непрямий доказ завжди є недостатнім, тому що дозволяє зробити лише можливий, а не достовірний висновок про факт, що доказується. Недостатніми будуть також докази, що суперечать один одному, і ті, вірогідність яких сумнівна. Недостатні докази не можуть бути покладені в основу судового рішення доти, доки цей їх недолік не буде усунутий шляхом збирання додаткових доказів.

Якщо докази документи належним чином оформлені вони мають прийматия судом до уваги у вирішенні справи у законний спосіб.

Всі докази мають бути письмово оформлені, переписки нотаріально завірені , фото відео на дисках ,флешках, доступних для зчитування електронними засобами техніки.

З повагою,

Костянтин Гончаренко

Добрий вечір, Микола!

"При выдаче займа, кроме расписки принимает ли суд во внимание записи разговоров, переписки, видео, показания свидетелей"?

-Можуть бути прийняті судом при дотриманні порядку їх подання та належному їх оформленні.

Відповідно до ч. 2 ст. 83 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) передбачається, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Докази є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Доказами у цивільному процесі можуть бути:

1. письмові, речові та електронні доказами;
2. висновки експертів;
3. показаннями свідків.

Письмові докази - це будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

Речові докази - це предмети матеріального світу, що містять інформацію про обставини, які мають значення для справи. Речовими доказами є також магнітні, електронні та інші носії інформації, що містять аудіовізуальну інформацію про обставини, що мають значення для справи.

Висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, задані судом.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.У справах щодо застосування керівником або роботодавцем чи створення ним загрози застосування негативних заходів впливу до позивача (звільнення, примушування до звільнення, притягнення до дисциплінарної відповідальності, переведення, атестація, зміна умов праці, відмова в призначенні на вищу посаду, зменшення розміру заробітної плати тощо) у зв’язку з повідомленням ним або його близькими особами про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою обов’язок доказування, що прийняті рішення, вчинені дії є правомірними і не були мотивовані діями позивача чи його близьких осіб щодо здійснення цього повідомлення, покладається на відповідача.Тобто, практично у всіх справах, саме на сторони, особливо на позивача лягає обов'язок довести ті обставини на які він посилається.Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов’язків щодо доказів.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви (ч. 2 ст. 83 ЦПК України). Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом із поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий разом із позовною заявою з об’єктивних причин, позивач повинен про це письмово повідомити суд та зазначивши:

1. доказ, який не може бути подано;
2. причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк;
3. докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк, суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. (ч. 5 ст. 83 ЦПК). У цей строк докази подаються через канцелярію суду або в судовому засіданні з відповідним клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи. Або суд за своєю ухвалою може витребувати необхідні докази. Для цього потрібно подати клопотання про забезпечення доказів.

Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Таким чином вже на стадії підготовки позову позивач має визначити чіткий перелік доказів, якими будуть обґрунтовуватись заявлені позовні вимоги, додати дані докази до позовної заяви, а в разі їх відсутності – вирішувати питання про їх витребування.

Подання додаткових доказів можливе, зокрема, якщо зі зміною предмета або підстав позову або поданням зустрічного позову змінилися обставини, що підлягають доказуванню. В цьому випадку суд, залежно від таких обставин, встановлює строк подання додаткових доказів. (ч. 7 ст. 83 ЦПК).

Чіткий порядок подання доказів встановлено також і для відповідача, а саме: подаючи відзив на позов, відповідач має вказати перелік документів та інших доказів, що додаються до відзиву (якщо такі докази не надано позивачем разом з позовом), та зазначення документів і доказів, які не можуть бути подані разом із відзивом, із зазначенням причин їх неподання. При цьому до відзиву на позов мають бути також додані документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи. (ч. 9 ст. 83 ЦПК)

Відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п’ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи – отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Всього доброго!

Добрый вечер!

Доказательства — это любые фактические данные, на основании которых суд устанавливает наличие или отсутствие обстоятельств, на которых основываются требования и возражения сторон, а также другие обстоятельства, имеющие значение для правильного разрешения спора. (ст. 57 Гражданского процессуального кодекса Украины, далее — ГПК).

Именно благодаря доказательствам решение суда приобретает непременный признак — обоснованность (ч. ч. 1, 3 ст. 213 ГПК).

Вместе с тем почетно именоваться " доказательствами" по силам не всем сведениям о фактах, имеющих значение для дела, а только тем из них, которые соответствуют критерию принадлежности и допустимости (ст. ст. 58—59 ГПК). Иными словами, все доказательства по делу, во-первых, должны иметь значение для разрешения дела, а во-вторых, их должны получить и предоставить суду для оценки по установленной форме и предусмотренной процедуре (п. 6 постановления Пленума ВСУ " О судебном решении по гражданским делам" от 18. 12. 09 г. №14).

Аудиозапись — законный носитель доказательств (абз. 2 ч. 1 ст. 218 Гражданского кодекса Украины (далее - ГКУ), ч. 2 ст. 57, ч. 2 ст. 65 ГПК).

Однако, дабы суд приобщил ее к материалам дела и положил в основу принятого решения, она должна соответствовать условиям.

Условие 1 Запись произведена, если лицо осведомлено о самой записи и цели ее использования (ст. 32 Конституции Украины, ст. 307 ГКУ, распространена на аудиозапись по аналогии закона — ч. 1 ст. 8 ГКУ).

Иначе из-за нарушения конституционных прав лица суд волен расценить такую запись как полученную незаконным путем и отклонить как не соответствующую принципу допустимости.

Условие 2 3вукозапись сделана так, что ее можно идентифицировать

Для этого запись должна начинаться с ответов на вопросы: "Когда? Где? При помощи какого устройства? При каких обстоятельствах? С какой целью сделана эта звукозапись?", а затем содержать слова, которые бы подтвердили осведомленность собеседников в факте записи их разговора и возможной цели ее использования. Необходимо все это, дабы установить соответствие записи, указанной в ходатайстве заинтересованной стороны, и того аудиофайла, который станет объектом скрупулезного изучения в судебном заседании. Несоблюдение этого требования приведет к отказу в оценке доказательства (см., например, определение по гражданскому делу апелляционного суда Одесской области от 15. 11. 06 г. по делу № 22-5677/ 2006 г., по которому отказано в открытии кассационного производства определением ВСУ от 24. 01. 07 г. по делу № 6-1558ск07).

Условие 3 Звукозапись предоставлена в оригинале

Как известно, правовое поле ориентирует служителей Фемиды именно на непосредственное изучение доказательств по делу (ч. 1 ст. 159, ч. 1 ст. 212 ГПК). Одно из проявлений этого принципа — приоритет в изучении доказательств оригинала над его копией, даже и надлежаще сделанной и удостоверенной. Кроме того, носитель звукозаписи — разновидность вещественных доказательств (ч. 1 ст. 65 ГПК), изучение копий которых законодательство вообще не предусматривает. В концов довольно сложно представить экспертизу, назначенную для установления идентичности голосов собеседников, воспроизведенного на бумаге разговора или даже сделанной копии записи. Итак, суду должен предоставляться именно оригинал записи разговора, который хранится в деле (камере хранения вещественных доказательств), как правило, до разрешения спора, а после этого суд может его вернуть (ч. 3 ст. 142 ГПК).

Таким образом, если произведенная запись диалога истца с ответчиком проходит по всем этим критериям, есть смысл заявить ходатайство о заслушивании звукозаписи и приобщении ее к материалам дела. В такой челобитной следует указать ответы на те же вопросы, с которых начинается запись: когда, где, кем, при помощи чего сделана запись, и главное — какие обстоятельства может подтвердить это доказательство. Но предупредим: прежде чем заслушать и оценить запись, суд, скорее всего, будет требовать доказать то, что запись сделана в соответствии с вышеуказанными требованиями (см., в том числе, определение апелляционного суда Донецкой области от 05. 09. 06 г. по делу № 7236).

Заметим: согласно ст. 545 ГКУ приняв исполнение обязательства, кредитор должен по требованию должника выдать ему расписку о получении исполнения. Творцы правосудия нередко толкуют эту норму так, что выполнение договора должно удостоверяться исключительно документами и звукозапись — не надлежащее доказательство (см. определения по гражданским делам апелляционного суда Черновицкой области от 24. 12. 09 г. по делу № 22ц-1031/09и апелляционного суда Донецкой области от 21. 08. 06 г. по делу № 22-6265/2006р, решение по гражданскому делу апелляционного суда Волынской области от 13. 11. 09 г. по делу № 22ц-1288/09).

Подведем итоги. Запись разговора лиц, которые в дальнейшем оказались по разные стороны баррикады, — стали истцом и ответчиком — вполне может стать доказательством в суде. Конечно, если она сделана открыто, с записью обстоятельств, при которых произведена, и цели ее использования, а правосудию предоставлена в оригинале.

Такие же требования и к видеосъемке.

СМС - переписка не принимается в качестве доказательства.

Показания свидетелей - допустимое доказательство.

Все доказательства оцениваются на допустимость судом.

Договор займа заключается в письменной форме на подтверждение договора займа может выдана расписка. Расписка это документ подтверждающий передачу денег. Показания свидетелей, переписка в вайбере, Эл. почте, Ватсапп не будут являться надлежащими доказательствами. Факт займа подтверждается только документально. На все остальное советую не рассчитывать.

Добрий вечір.

На сьогоднішній день, немає єдиного підходу в судовій практиці до електронних доказів.

З однієї сторони, доказами є будь-які дані, що підтверджують наявність або відсутність обставин, на які посилаються сторони.

З іншої сторони, подані до суду докази для підтвердження своєї позиції мають відповідати встановленому стандарту доказування: вони мають бути 1) належні (тобто підтверджувати наявність або відсутність певних фактів); 2) допустимі (тобто зібрані та подані з дотриманням закону); 3) достовірні (тобто мають містити правдиву інформацію).

Цивільний процесуальний кодекс України (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6592):

"Стаття 78. Допустимість доказів...

2. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.".

Цивільний кодекс України (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n4906):

"Стаття 1047. Форма договору позики

1. Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

2. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.".

Таким чином, на підтвердження позики в розмірі десяти розмірів неободаткованого мінімуму доходів громадян (170 грн.) та менше можуть бути інші, ніж письмовий договір позики (розписка): пояснення свідків, аудіо, відео- записи, електронні листи.