Задайте питання юристу

835 юристів готові відповісти зараз

Відповідь за ~15 хвилин

Задати питання на сайті

Військове право, 08 вересня 2022, питання №72704

Мобилизация и отказ от неё что может быть

Если муж 2 раза отказался от мобилизации их оставили в военкомате и забрали телефоны что им грозит и как выйти из этой ситуации

Відповіді юристів (3)

    Кирда Вячеслав Володимирович

    Вітаю, Наталія!

    Потрібно розуміти всі обставини справи.

    "...Если муж 2 раза отказался от мобилизации.." - У ЯКІЙ ФОРМІ? ВІН ОТРИМУВАВ ПОВІСТКИ? ЧИ ПРОХОДИВ ВІН ВЛК?

    Натискайте зелену кнопку «Звернутися»!

    • Наталья Клієнт рік тому

      Их возили на какие то полигоны он там отказался привезли пол часа назад в военкомат и сказали сдать телефоны

    Айвазян Юрий Климентьевич
    Айвазян Юрий Климентьевич рік тому

    Адвокат, м. Миколаїв, 32 роки досвіду

    Спілкуватися у чаті

    Доброго дня, Наталля!

    Це питання достатньо складне!

    Відповідно до ст. 402 Кримінального кодексу України непокора (відкрита відмова виконати наказ начальника), а також інше умисне невиконання наказу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, карається позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.

    Також згідно зі ст. 403 Кримінального кодексу України невиконання наказу начальника, вчинене за відсутності ознак непокори, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

    Основа відмінність між двома злочинами полягає в тому, що при невиконанні наказу (ст. 403) відсутні відкрита заява про небажання виконувати наказ і демонстративні дії, що свідчать про явне небажання підлеглого коритися наказу начальника. Обов’язковою ознакою об'єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 403 Кримінального кодексу України, є настання через невиконання наказу тяжких наслідків.

    Відповідно до Статуту Статут внутрішньої служби ЗСУ та Дисциплінарного статуту ЗСУ командир (начальник) відповідає за відданий наказ, його наслідки та відповідність законодавству.

    Стаття 41 Кримінального кодексу України визначає, що наказ або розпорядження є законними, якщо вони:

    віддані відповідною особою в належному порядку та в межах її повноважень;

    за змістом не суперечать чинному законодавству;

    не пов’язані з порушенням конституційних прав та свобод людини і громадянина.

    Виконанню підлягає тільки законний наказ.

    Явно злочинним слід вважати наказ, злочинний характер якого очевидний, зрозумілий як для того, хто його віддає, так і для того, кому він адресований, а також для інших осіб. Тобто злочинність такого наказу повинна бути очевидною і не викликати сумнівів.

    Особа, що виконала явно кримінально протиправний наказ або розпорядження, підлягає кримінальній відповідальності на загальних підставах.

    Не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка відмовилася виконувати явно кримінально протиправний наказ або розпорядження. Варто зазначити, що виконавець наказу може бути звільнений від відповідальності, якщо він не усвідомлював і не міг усвідомлювати злочинність наказу. У такому випадку відповідальності підлягає тільки особа, що віддала кримінально протиправний наказ.

    Чи варто писати відмову від виконання наказу?

    Відповідно до статті 37 розділу І, частини І Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України військовослужбовець для того, щоб переконатися, чи правильно підлеглий зрозумів відданий наказ, командир (начальник) може зажадати від нього стисло передати зміст наказу. У свою чергу, підлеглий має право звернутися до командира з проханням уточнити наказ.

    Про виконання або невиконання наказу військовослужбовець зобов’язаний доповісти командирові (начальникові), який віддав наказ, і своєму безпосередньому командирові (начальникові), а також вказати причини невиконання наказу або його несвоєчасного (неповного) виконання. Якщо військовослужбовець розуміє, що він неспроможний виконати наказ своєчасно та у повному обсязі, він про це зобов’язаний доповісти вищезазначеним особам негайно.

    Тому у випадках невпевненості у можливості виконати наказ я раджу писати рапорт про уточнення наказу, обов’язково в ньому зазначаючи про те, що Ви НЕ відмовляється виконувати наказ. Це передбачено наступними нормативно-правовими актами:

    Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 № 2341-III;

    Статут внутрішньої служби ЗСУ від 24.03.1999 № 548-XIV;

    Дисциплінарний статут ЗСУ від 24.03.1999 № 551-XIV.

    Будуть додаткові питання чи уточнення, натискайте кнопку "звернутись" біля мого профілю. Буду радий допомогти!


Схожі питання


Кодекси Україна

Кодекс України з процедур банкрутства Кодекс цивільного захисту України Кримінальний процесуальний кодекс України Митний кодекс України Повітряний кодекс України Податковий кодекс України Кодекс адміністративного судочинства України Цивільний процесуальний кодекс України Кримінально-виконавчий кодекс України Господарський кодекс України Цивільний кодекс України Сімейний кодекс України Земельний кодекс України Кримінальний кодекс України Водний кодекс України Кодекс торговельного мореплавства України Про надра Лісовий кодекс України Господарський процесуальний кодекс України Кодекс України про адміністративні правопорушення (статті 213 - 330) Кодекс України про адміністративні правопорушення (статті 1 - 212-21) Житловий Кодекс Української РСР Європейський кодекс соціального забезпечення Бюджетний кодекс України