Удержание в военкомате

Вітаю, Валерія.

Це абсолютно незаконно, а тому потрібно подавати скарги до правоохоронних органів. Також потрібно терміново звертатись до Уповноваженого ВР з прав людини.

Але перше, що потрібно зробити, викликати на місце працівників правоохоронних органів за номером 102.

1. Контакти Уповноваженого ВР:

Гаряча лінія:0800-50-17-20 (Безкоштовно)044-299-74-08hotline@ombudsman.gov.ua

2. Контакти Міністерства оборони України:

Для якісної комунікації та реагування на звернення громадян в Міноборони функціонує "гаряча лінія" - 0 800 500 442. "Гаряча лінія" є інструментом реалізації права громадян на усні звернення з питань, що належать до компетенції Міністерства оборони України.

3. Контакти Державного бюро розслідувань:

ДБР +38 (044) 300 27 07.

А ПО ВЕЛИКОМУ РАХУНКУ, ЙОМУ ПОТРІБНО ТЕРМІНОВО ВИКЛИКАТИ АДВОКАТА, ЯКИЙ ДОПОМОЖЕ ВИЗВОЛИТИ ЙОГО З ЦЬОГО НЕЗАКОННОГО УТРИМАННЯ. ТАКОЖ БУДУТЬ ПОДАНІ ВІДПОВІДНІ ЗАЯВИ ЗА НЕЗАКОННЕ ЗАТРИМАННЯ ЛЮДИНИ:

КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, № 25-26, ст.131)

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text

Всього доброго! СпСтаття 146. Незаконне позбавлення волі або викрадення людини

1. Незаконне позбавлення волі або викрадення людини -

караються обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк.

2. Ті самі діяння, вчинені щодо малолітнього або з корисливих мотивів, щодо двох чи більше осіб або за попередньою змовою групою осіб, або способом, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або таке, що супроводжувалося заподіянням йому фізичних страждань, або із застосуванням зброї, або здійснюване протягом тривалого часу, -

караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

3. Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою, або такі, що спричинили тяжкі наслідки, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.

Сподіваюсь, що консультація була корисною. Якщо є додаткові питання, звертайтесь індивідуально, натиснувши зелену кнопку «Звернутися»!

Доброго дня, Валерія!

Діїх працівників ТЦК абсолютно незаконні, але, на жаль, типові для нашого сьогодення! Не вперше зіткаюсь з такими грубими порушеннями прав людини!

В поведінці згаданих осіб, якщо в тому брали участь правоохоронці, бачу ознаки статті 371 Кримінального кодексу України ( Завідомо незаконні затримання, привід, домашній арешт або тримання під вартою)

1. Завідомо незаконне затримання або незаконний привід -

караються позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років або обмеженням волі на строк до трьох років.

2. Завідомо незаконні домашній арешт або тримання під вартою -

карається обмеженням волі на строк від трьох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили тяжкі наслідки або були вчинені з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

{Стаття 371 із змінами, внесеними згідно із Законами № 270-VI від 15.04.2008 , № 245-VII від 16.05.2013 }

Є також ознаки стаття 146 ККУ (Незаконне позбавлення волі або викрадення людини)

1. Незаконне позбавлення волі або викрадення людини -

караються обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк.

2. Ті самі діяння, вчинені щодо малолітнього або з корисливих мотивів, щодо двох чи більше осіб або за попередньою змовою групою осіб, або способом, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або таке, що супроводжувалося заподіянням йому фізичних страждань, або із застосуванням зброї, або здійснюване протягом тривалого часу, -

караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

3. Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою, або такі, що спричинили тяжкі наслідки, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.

РАДЖУ НЕГАЙНО ЗВЕРГУТИСЬ ДО ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ ІЗ ЗАЯВОЮ ПРО ЗЛОЧИН ТА У ПОРЯДКУ СТ. 214 КПКУ ЗАЖАДАТИ ВІД НИХ ВНЕСЕННЯ ВАШОЇ ЗАЯВИ ДО ЄДИНОГО РЕЄСТРУ ДОСУДОВИХ РОЗСЛІДУВАНЬ!

ТАКОЖ ВВАЖАЮ, ЩО ЧОЛОВІК МОЖЕ В БУДЬ-ЯКИЙ СПОСІБ САМОСТІЙНО ПОКИНУТИ ТЦК, НАВІТЬ ЗДІЙСНЮЮЧИ ОПІР ПРЕДСТАВНИКАМ ТЦК, БО ВІН ЗАХИЩАЄ СВОЄ ЖИТТЯ І ВОЛЮ! ЙОГО НІХТО НЕ МАЄ ПРАВО ТАМ УТРИМУВАТИ СИЛОМЕЦЬ!

Раджу також звернутись до мене персонально, натиснувши кнопку "звернутись" біля мого профілю. Маю необхідний досвід і можу реально допомогти!

ДОБРОГО ДНЯ!

Скаргу до військової служби правопорядку можна подавати у вільній формі на папері у канцелярію, або поштою з врученням рекомендованим листом - це можуть робити , як службовці так і їх родичі чи інші особи , яким відомо про порушення.

Контакти Центрального управління військової служби правопорядку для листування: Проспект Перемоги, буд. 55/2, Kyiv, Ukraine електронна пошта och_vsp@post.mil.gov.ua

https://www.mil.gov.ua/kontakti/telefoni-doviri.html?fbclid=IwAR2ygGrxP7mARwJSpxWTQ6eYENji_rkiD0N11WGhZ_1N0rShk8Ra33AJJAQ

--- Військовослужбовці мають право самостійно захистити порушені права під час проходження служби двома способами: - зверненням з позовом до суду - поданням скарги відповідній посадовій особі. Зазначене питання регулюється Дисциплінарним статутом Збройних Сил України та Законом України «Про звернення громадян». Військовослужбовець має право подати скаргу, ЯКЩО ВВАЖАЄ, що його ПРАВА, ЗАКОННІ ІНТЕРЕСИ БУЛИ ПОРУШЕНІ: • незаконним рішенням, діями або бездіяльністю командирів; • незаконним покладенням на нього обов'язків; • незаконним притягненням до відповідальності; • незаконними діями інших військовослужбовців. Залежно від виду порушення СКАРГА ПОДАЄТСЬЯ ДО: • органів військового управління; • посадових осіб; • Військової служби правопорядку; • органів, які проводять досудове слідство; • інших державних органів. З інших питань службової діяльності скарга подається безпосередньому командирові тієї особи, чиї дії оскаржуються. Якщо військовослужбовець, який подає скаргу, не знає, з чиєї вини порушені його права, скарга подається у порядку підпорядкованості безпосередньому командиру. СКАРГА МОЖЕ ПОДАВАТИСЬ УСНО і ПИСЬМОВО: - військовослужбовцем, -членом сім’ї військовослужбовця -іншою заінтересованою особою. Усі скарги у день їх надходження заносяться до Журналу реєстрації пропозицій, заяв і скарг громадян. Усну скаргу військовослужбовці, члени їх сімей та інші громадяни мають право подати командирам військових частин під час особистого прийому, що визначено у кожній військовій частині, установі, організації. ПИСЬМОВУ СКАРГУ бажано подавати у двох примірниках до відділу військової частини або іншого державного органу, у компетенції якого розгляд вашого питання. Другий примірник з відміткою про отримання залишається у особи, яка подала скаргу. Він є підтвердженням того, що військова частина або інший орган отримали скаргу, і може бути використаний як доказ факту звернення, якщо виникне потреба оскаржити затримку або незадовільні результати розгляду скарги. У письмовій скарзі слід вказати: -прізвище, ім’я і по батькові, -адресу місця проживання і номер телефону, -посадову особу або орган державної влади, якому адресована скарга, -ясно і докладно описати обставини порушення вашого права, суть порушення, -зазначити, які дії ви просите відповідальну посадову особу вчинити для відновлення цього права, вказати дату і поставити підпис. Якщо ви бажає бути присутнім при розгляді скарги, про це теж варто зазначити у нійЗРАЗОК СКАРГИ ДОДАЄТЬСЯ. ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІ, які подали заяву чи скаргу, МАЮТЬ ПРАВО: • особисто викласти свої аргументи особі, яка перевіряє заяву чи скаргу, звернутися за допомогою до свідків; • подати додаткові матеріали, що стосуються справи, чи клопотати, щоб їх вимагав командир або орган, який розглядає заяву або скаргу; • бути присутнім під час розгляду заяви чи скарги; • одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги; • ознайомитися з матеріалами перевірки заяви чи скарги; • оскаржити прийняте за їхньою заявою чи скаргою рішення в суді; • вимагати відшкодування збитків у встановленому законом порядку. Під час розгляду пропозиції, заяви чи скарги не допускається розголошення командиром чи іншою особою, яка бере участь у розгляді, відомостей про особисте життя військовослужбовця без його згоди, а також розголошення іншої інформації, якщо це зачіпає його права і свободи, законні інтереси.

СТРОКИ РОЗГЛЯДУ УСІ пропозиції, заяви чи скарги розглядаються і вирішуються у строк НЕ БІЛЬШЕ ОДНОГО МІСЯЦЯ з часу їх отримання, а ті, що НЕ ПОТРЕБУЮТЬ ДОДАТКОВОГО ВИВЧЕННЯ й перевірки, - невідкладно, але НЕ ПІЗНІШЕ П'ЯТНАДЦЯТИ ДНІВ з часу їх надходження. Якщо у місячний строк вирішити порушені у зверненні питання неможливо, командир встановлює новий строк, про що сповіщається військовослужбовець, який подав звернення. При цьому ЗАГАЛЬНИЙ СТРОК розгляду пропозиції, заяви чи скарги не може перевищувати СОРОКА П'ЯТИ ДНІВ. Несвоєчасний, неповний розгляд скарги або незаконне рішення посадової особи, яка її розглядає, можна оскаржити встановленим порядком до суду, Військової служби правопорядку або вищого за підпорядкованістю командира.

Скарги та роз яснення приймають тут:

Створено та працює «гаряча лінія» Міністерства оборони – 0 800 500 410, 0 800 500 442, 044 454 44 99. Якщо ви помітили порушення під час мобілізації, то можна звертатися до правоохоронних органів.Или же подайте обращение на урядовий контакт -центр 15-45 https://ukc.gov.ua/portal/appeals/ лучше письменно на министра обороны и загрузите в форму фото копии ответов НАЧАЛЬНИКА ТЦК СП(воєнкомат).

Ви можете звернутись до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, надіславши звернення на адресу 01008, м. Київ-08, вул. Інститутська, 21/8 або на електронну пошту hotline@ombudsman.gov.ua, чи звернувшись за телефоном 0800-50-17-20.

Доброго дня, це жах, що коїться Вам негайно треба звертатися до поліції, йдіть до ТЦК викликайте туди 102, пишіть заяву. Також рекомендую викликати органы ДБР https://dbr.gov.ua/kontakti

Тут багато порушень і багато статей для людей які це вчинили. Тому негайно треба діяти.

Це Стаття 146-1. Насильницьке зникнення кримінальний кодекс України

Арешт, затримання, викрадення або позбавлення волі людини в будь-якій іншій формі, вчинене представником держави, в тому числі іноземної, з подальшою відмовою визнати факт такого арешту, затримання, викрадення або позбавлення волі людини в будь-якій іншій формі або приховуванням даних про долю такої людини чи місце перебування -

караються позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років.

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n3486

Для детальної консультації натискайте кнопку звернутися.

Якщо я допоміг вирішити ваше питання ставте ✅ біля фото підтримайте лайком залиште відгук.

У продовження відповіді, можу вам допогти. Натискайте кнопку звернутися. Надам повний юридичний супровід.

Вітаю!

ВАШ ЧОЛОВІК ДІЙСНО Є ГРОМАДЯНИНОМ УКРАЇНИ ТА ПІДПАДАЄ ПІД МОБІЛІЗАЦІЮ.

АЛЕ ПРЕДСТАВНИКИ ТЦКСП ГРУБО ПОРУШИЛИ ЗАКОНОДАВСТВО УКРАЇНИ.

КОНСТИТУЦИЯ УКРАИНЫ :

Стаття 19. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

ВАМ ТРЕБА СКАРЖИТИСЯ.

КУДИ СКАРЖИТИСЯ:

http://vyhovna-robota.blogspot.com/p/blog-page_24...

Повістки мають виписуватися на конкретну особу саме в центрі комплектування. Усі ці проштамповані повістки, зупинка людей для перевірки документів, вписування прізвища на місці та спроби вручити повістку цій особі — такі дії фактично є незаконними. Їх можна вважати підробленням документів та викликати поліцію. Правоохоронці повинні зафіксувати факт звернення та незаконні дії, взяти пояснення. Надалі така зафіксована заява та пояснення можуть слугувати доказом під час оскарження вручення повістки,

Закон України " Про прокуратуру" (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1697-18#Text):

"Стаття 2. Функції прокуратури

1. На прокуратуру покладаються такі функції:...

4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян...

Стаття 26. Нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян

1. Прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян, має право:

1) у будь-який час за посвідченням, що підтверджує займану посаду, відвідувати місця тримання затриманих, попереднього ув’язнення, установи, в яких засуджені відбувають покарання, установи, де перебувають особи, щодо яких застосовані примусові заходи медичного або виховного характеру, та будь-які інші місця, до яких доставлено осіб з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення чи в яких особи примусово тримаються згідно з судовим рішенням або рішенням адміністративного органу;...

3. Прокурор зобов’язаний негайно звільнити особу, яка незаконно (за відсутності відповідного судового рішення, рішення адміністративного органу або іншого передбаченого законом документа чи після закінчення передбаченого законом або таким рішенням строку) перебуває у місці тримання затриманих, попереднього ув’язнення, обмеження чи позбавлення волі, установі для виконання заходів примусового характеру, інших місцях, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті.

4. Письмові вказівки прокурора щодо додержання встановлених законодавством порядку та умов тримання осіб у місцях, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, а також письмові вказівки прокурора, надані іншим органам, що виконують судові рішення у кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення, є обов’язковими і підлягають негайному виконанню...

Додаток до Закону

Перелік і територіальна юрисдикція місцевих та військових прокуратур...

Одеська область...

Одеська місцева прокуратура № 1 Київський район міста Одеси

Одеська місцева прокуратура № 2 Малиновський район міста Одеси

Одеська місцева прокуратура № 3 Приморський район міста Одеси

Одеська місцева прокуратура № 4 Суворовський район міста Одеси..".

---

Доброго дня, Валеріє! Вважаю за належне та необхідне для Вас звернутись до прокурора району м.Одеса за місцем знаходження РТЦК та СП.

Здравствуйте, Валерия!

ПОВЕСТКУ ВПОЛНЕ МОГУТ ВРУЧИТЬ УЧИТЫВАЯ ОБСТАНОВКУ И ВОЕННОЕ ПОЛОЖЕНИЕ В УКРАИНЕ.

НО БЕСПОКОИТЬСЯ НЕ СТОИТ, ТАК КАК ЕСТЬ ЗАКОННЫЕ ОСНОВАНИЯ ДЛЯ НЕЯВКИ В ТЦКСП (ВОЕНКОМАТ).

ОТКАЗЫВАТЬСЯ ОТ ПОЛУЧЕНИЯ ПОВЕСТКИ НЕТ СМЫСЛА, ТАК КАК БУДЕТ СОСТАВЛЕН АКТ ОБ ОТКАЗЕ И ВСЕОДНО ВАМ БУДЕТ СООБЩЕНО О ДАТЕ, ВРЕМЕНИ И МЕСТЕ ЯВКИ В ТЦКСП (ВОЕНКОМАТ).

Так, самым распространенным законным основанием для неявки в ТЦКСП (военкомат), является болезнь (любое заболевание), что есть уважительной причиной для неявки в ТЦКСП (военкомат).

Вы можете вызвать скорую помощь и получить справку о вызове скорой помощи с последующим направлением на лечение в больницу, которую потом направите в ТЦКСП (военкомат) с заявлением по почте через Укрпочту и на электронную почту.

Также, Вы можете обратиться в любую больницу и получить справку о том, что заболел и проводится лечение в отношении Вас, которую потом направите в ТЦКСП (военкомат) с заявлением по почте через Укрпочту и на электронную почту.

Кроме того, Вы можете лечь на стационар или дневной стационар любой больницы и получить справку о том, что заболели и проводится лечение в отношении Вас, которую потом направите в ТЦКСП (военкомат) с заявлением по почте через Укрпочту и на электронную почту.

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про військовий обов'язок і військову службу

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992, № 27, ст.385):

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#Text

"Стаття 15. Призовний вік. Призов громадян України на строкову військову службу...

"11. Поважними причинами неприбуття призовників до призовних дільниць у строк, установлений територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, які підтверджені відповідними документами, визнаються:

перешкода стихійного характеру, хвороба призовника або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у зазначені пункт і строк;

смерть його близького родича (батьків, дружини, дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини".

Эта же норма, распространяется и на военнообязанных запаса, резервистов.

ЕСЛИ ВЫ НЕ ЯВИТЕСЬ ПО ПОВЕСТКЕ ДЛЯ ПРИЗЫВА ПО МОБИЛИЗАЦИИ:

Кодекс України про адміністративні правопорушення:

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text

Стаття 210-1. Порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію

Порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію -

тягне за собою накладення штрафу на громадян від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення в особливий період -

тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від трьохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

- ШТРАФ ОТ 3400 грн. ДО 5100 грн..

ЗАОЧНО ШТРАФА БЫТЬ НЕ МОЖЕТ, ДЛЯ ТОГО ЧТОБЫ ЕГО ПРИВЛЕЧЬ К АДМИНИСТРАТИВНОЙ ОТВЕТСТВЕННОСТИ НУЖНО ТОЛЬКО ЛИЧНОЕ ПРИСУТСТВИЕ, ЧТОБЫ СОСТАВИТЬ ПРОТОКОЛ И ВРУЧИТЬ ЕГО, ВЫНЕСТИ ПОСТАНОВЛЕНИЕ И ВРУЧИТЬ ЕГО!

БЕЗ ОФОРМЛЕНИЯ ДОКУМЕНТОВ НЕ БУДЕТ ШТРАФА.

В ЛЮБОМ СЛУЧАЕ, УГОЛОВНАЯ ОТВЕТСТВЕННОСТЬ ЗА ЭТО НЕ ПРЕДУСМОТРЕНА.

В ТО ЖЕ ВРЕМЯ УДЕЖИВАТЬ, ЗАДЕРЖИВАТЬ НЕ ИМЕЮТ ПРАВО:

Такі дії будуть незаконні.

Утримання дитини або дорослого де б то не було проти його волі порушує основні людські права – свободу особистості, можливість на свій розсуд вибирати місце перебування і безперешкодно пересуватися в просторі. Винятковими повноваженнями обмежувати ці привілеї, що належать кожному громадянину з народження, мають правоохоронні органи і суд, які реалізують свої функції в рамках закону.

Викрадення людини або протиправне позбавлення волі в Україні підпадає під ст.146 Кримінального кодексу. Це суспільно небезпечне діяння є тяжким злочином з максимальною санкцією до 10 років тюремного ув’язнення. Для передачі в суд обвинувального акта наслідком повинен бути встановлений склад даного кримінального правопорушення, а саме:

Об’єкт — особиста свобода потерпілого, недоторканність якої гарантується ст.5 Конвенції ООН і ст.29 Конституції України.

Об’єктивна сторона — це активні дії, виражені в формі:

1. Викрадення людини:

• відкритого – коли жертва, присутні розуміють наслідки того, що відбувається (наприклад, під час захоплення заручників, пограбування, розбійного нападу);
• таємного – зловмисники отримують владу над потерпілим без свідків, або з використанням безпорадного стану, нездатності оцінювати ризики через малолітній вік, психічних, фізіологічних обмежень;
• шляхом обману або зловживання довірою;
• із застосуванням насильства, погроз, шантажу.

1. Протизаконного позбавлення людини свободи – якщо захоплення або утримання особи проводиться з порушенням порядку, встановленого ратифікованими міжнародними угодами та нормативними актами України.

При дотриманні всіх процесуальних норм допускається затримання:

• осіб, оголошених в розшук;
• в порядку адміністративного арешту;
• при спробі нелегального перетину кордону;
• на місці злочину, з негайним викликом поліції;
• з метою депортації або екстрадиції (видачі іншій державі);
• з метою приводу осіб, що ухиляються від допиту засідання суду, в військкомат;
• з метою утримання під вартою за рішенням слідчого судді або суду;
• для відбування покарання в вигляді арешту, обмеження волі, ув’язнення, примусових заходів медичного характеру або заходів виховного характеру за вироком суду;
• приміщення безпритульних дітей до 16 років в притулки або реабілітаційні центри;
• напрямок на примусове лікування хворих з венеричними, карантинними захворюваннями, СНІДом, хронічний алкоголізм, ін’єкційних наркоманів, осіб з небезпечними для суспільства психічними відхиленнями;
• приміщення в спеціальні розподільники осіб без певного місця проживання, яких запідозрено у занятті бродяжництвом.

Злочин вважається завершеним з моменту заволодіння людиною і / або фактичного початку позбавлення його волі, тобто тримання в місці, де потерпілий не бажає перебувати і не може самовільно покинути (будівля, його частина, транспортний засіб, огороджена місцевість, скеля, острів).

Суб’єкт — особа старше 16 років. Кримінальну відповідальність несуть не тільки ті, хто безпосередньо здійснював протиправне захоплення або викрадення, а й причетні до подій водії транспортних засобів, власники приміщень, наглядачі, замовники, підбурювачі, переховувачі і інші.

Не є суб’єктами злочину за ст.146 КК:

• представники державних органів, що діють на підставі своїх повноважень;
• батьки і особи які їх замінюють, вихователі, вчителі, викладачі, що обмежують свободу неповнолітніх в їх інтересах, якщо це не завдає шкоди здоров’ю останніх і не перешкоджає нормальному розвиткові;
• опікуни, піклувальники недієздатних, обмежено дієздатних громадян, якщо відсутність нагляду за ними може привести до негативних наслідків;
• особи, зобов’язані піклуватися про кого-небудь на підставі трудового або цивільно-правового договору (гувернантки, доглядальниці, охоронці, вожаті в дитячих таборах, члени екіпажу морських і повітряних суден і т.п.).

Суб’єктивна сторона характеризується умисною формою вини. Викрадачі та інші співучасники усвідомлюють, що за законом вони не мають права позбавляти жертву волі, однак навмисно роблять це. Мотив може бути будь-яким – користь, помста, вимагання, залякування, бажання бачити дитину, спілкування з якою було неможливим через позбавлення батьківських прав або заборони з боку іншого з батьків і т.п.

Стаття 146 КК України. Незаконне позбавлення волі або викрадення людини:

Залежно від обставин і наслідків злочинної діяльності, міри покарання для осіб, визнаних судом винними за ст.146 КК складають:

1. За протизаконне позбавлення волі або викрадення людини старше 14:

• обмеження волі до 3 років;
• тюремне ув’язнення до 3 років.

1. За ті ж дії, якщо:

• постраждала малолітня дитина (молодше 14);
• зловмисники утримували двох і більше осіб;
• співучасники попередньо домовилися між собою;
• мотиви були корисливими (для отримання вигоди);
• існувала небезпека для здоров’я або життя жертви;
• потерпілому заподіяли фізичні страждання;
• було використано зброю (в тому числі для погроз);
• утримування тривало довго,

засудженим призначаються санкції у вигляді:

• обмеження волі до 5 років;
• тюремне ув’язнення до 5 років.

1. Якщо викрадення або позбавлення волі:

• скоєно злочинним угрупованням;
• спричинило тяжкі наслідки (тяжкі тілесні ушкодження за результатами судово-медичної експертизи, п.2.1.1 Наказу МОЗ №6 від 17.01.1995г.);
• тюремне ув’язнення триває від 5 до 10 років.

Відповідно до ст.18 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН 47/33 від 18.12.1992г., на засуджених за насильницьке викрадення людей не можуть поширюватися закони про амністію і інші заходи звільнення від кримінальної відповідальності.

При наличии вопросов обращайтесь индивидуально через кнопку "ЗВЕРНУТИСЯ".

Всего доброго!

Валерія!

ПІДСТАВИ ДЛЯ ВІДСТРОЧКИ ВІД ПРИЗОВУ ПО МОБІЛІЗАЦІЇ:

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1993, № 44, ст.416):

Про мобілізаційну підготовк... | від 21.10.1993 № 3543-XII (rada.gov.ua)

"Стаття 23. Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації

Не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов’язані:

заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

визнані в установленому порядку особами з інвалідністю або відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров’я на термін до шести місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії);

жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років;

жінки та чоловіки, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років;

жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину з інвалідністю віком до 18 років;

жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину, хвору на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитину, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров’я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, але якій не встановлено інвалідність;

жінки та чоловіки, на утриманні яких перебуває повнолітня дитина, яка є особою з інвалідністю I чи II групи;

усиновителі, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, на утриманні яких перебувають діти-сироти або діти, позбавлені батьківського піклування, віком до 18 років;

зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я потребують постійного догляду;

які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи;

опікуни особи з інвалідністю, визнаної судом недієздатною; особи, зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю I групи; особи, зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;

жінки та чоловіки, які мають неповнолітню дитину (дітей) і чоловіка (дружину), який (яка) проходить військову службу за одним із видів військової служби, визначених частиною шостою статті 2 Закону України "Про військовий обов’язок і військову службу";

народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

працівники органів військового управління (органів управління), військових частин (підрозділів), підприємств, установ та організацій Міністерства оборони України, Збройних Сил України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Національної поліції України, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро України, Державного бюро розслідувань, Державної виконавчої служби України, Управління державної охорони України;

інші військовозобов’язані або окремі категорії громадян у передбачених законом випадках.

Особи з інвалідністю, а також особи, зазначені в абзацах четвертому - дванадцятому частини першої цієї статті, у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їхньою згодою і тільки за місцем проживання.

Призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також:

здобувачі фахової передвищої та вищої освіти, асистенти-стажисти, аспіранти та докторанти, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти;

наукові і науково-педагогічні працівники закладів вищої та фахової передвищої освіти, наукових установ та організацій, які мають вчене звання та/або науковий ступінь, і педагогічні працівники закладів загальної середньої освіти, за умови що вони працюють відповідно у закладах вищої чи фахової передвищої освіти, наукових установах та організаціях, закладах загальної середньої освіти за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки;

жінки та чоловіки, чиї близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, дід, баба або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час проведення антитерористичної операції з числа:

військовослужбовців або працівників утворених відповідно до законів України військових формувань, що захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення;

працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції та загинули або пропали безвісти під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах та у період її проведення;

осіб, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, за умови що в подальшому такі добровольчі формування були включені до складу утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів;

осіб, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, але в подальшому такі добровольчі формування не були включені до складу утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів, і виконували завдання антитерористичної операції у взаємодії з утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами.

Особи, зазначені в абзацах четвертому - восьмому частини другої цієї статті, у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їхньою згодою.

Не підлягають призову на військову службу під час часткової мобілізації протягом шести місяців з дня звільнення з військової служби військовозобов’язані з числа громадян, які проходили військову службу за призовом під час мобілізації та були звільнені зі служби у запас (крім військовослужбовців, зарахованих на службу у військовому оперативному резерві першої черги). Такі особи у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їх згодою.".

ПІДСТАВИ ДЛЯ ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД ПРОХОДЖЕННЯ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ:

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про військовий обов'язок і військову службу

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992, № 27, ст.385):

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#Text

"Стаття 37. Взяття на військовий облік, зняття та виключення з нього... 6. Виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов’язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов’язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які:

1) призвані чи прийняті на військову службу;

2) проходять військову службу (навчання) у вищих військових закладах освіти і військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти;

3) визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку;

4) досягли граничного віку перебування в запасі;

5) припинили громадянство України;

6) були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину;

7) направлені для відбування покарання до установ виконання покарань або до яких застосовано примусові заходи медичного характеру;

8) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими".

У разі наявності запитань звертайтеся через кнопку "Звернутися".

Всього доброго!